Сприяння держави організаціям у здійсненні розвитку персоналу, особливо навчання кадрів на виробництві, залежить насамперед від ефективності механізму стимулювання роботодавців щодо розвитку персоналу й самого персоналу з метою посилення його зацікавленості в безперервному вдосконаленні своїх теоретичних знань, умінь і навичок.

Стимулювання навчання персоналу організацій до ухвалення Податкового кодексу України регулювалося Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства». За цим Законом витрати платника податку на навчання включалися до валових витрат у розмірі 3 % фонду оплати праці звітного періоду.

Стимулювання процесу професійного розвитку кадрів відбувається на основі надання пільг окремим підприємствам щодо сплати податків відповідно до обсягів проведеного навчання; створення індивідуальних навчальних рахунків тощо. Відповідно, у сферу дії соціального діалогу у даній сфері включені переважно місцеві органи влади, організації, що надають освітні послуги, об’єднання роботодавців (при недостатньо активній участі профспілок).

Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників, відповідно до прийнятого Закону, виступають:

— розробка поточних і перспективних планів професійного навчання працівників, а також робочих навчальних планів;

— організація професійного навчання працівників;

— стимулювання професійного зростання працівників;

— забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років;

— здійснення аналізу результатів атестації та реалізації заходів щодо підвищення професійного рівня працівників.