Сімейна медсестра постійно контактує з особами похилого і старечого віку. Знання фізіологічних і психологічних особливостей цієї категорії пацієнтів допоможе їй ефективно здійснювати медсестринський процес, домогтися взаєморозуміння з пацієнтами.

За геронтологічною класифікацією ВООЗ:

• 60—74 роки — похилий вік;
• 75—89 — старечий вік;
• понад 90 років — довгожителі.

Старіння населення є однією з найважливіших проблем су-часності, що набуває величезного значення для економічної і соціальної політики держави.

У людини варто розмежовувати календарний (кількість прожитих років) і біологічний вік. Люди старіють різними темпами і часто однолітки істотно відрізняються один від одного. Біологічний вік — це ступінь старіння організму, його здоров’я, тривалості життя. Визначення біологічного віку дуже важливе для розмежування фізіологічного віку і передчасного старіння. Чим більше календарний вік випереджає фізіологічний, тим менший темп старіння.

Особливості старіння і хвороб у людей похилого і старечого віку:

• соматичні процеси тісно пов’язані зі зміною їхньої психології;
• пацієнти дуже залежні від довкілля і насамперед сімейних стосунків. Тому якщо медсестра розглядатиме пацієнта поза родиною, її допомога буде неефективною.

Велику роль відіграє роль сімейної медсестри в профілактиці передчасного старіння і лікуванні вже наявних патологічних процесів.

Треба задовго до настання старості знайомити пацієнта з поступовими закономірними змінами, що відбуваються в організмі, допомогти усвідомити подальші зміни і дати рекомендації щодо перебудови способу життя для підтримання активного довголіття.

Вікові зміни органів і систем в осіб похилого віку

Після 60 років відзначають дегенеративно-дистрофічні зміни кістково-м’язового скелета грудної клітки, що призводить до погіршення легеневої вентиляції, знижується дренажна функція бронхів, легко виникає задишка під час фізичного навантаження. Втрачається еластичність артерій, зменшується кількість функціонуючих капілярів, що зумовлює підвищення артеріального тиску. Уповільнюється частота серцевих скорочень, зменшується наповнення об’єму серця за 1 хв, знижується скоротлива здатність міокарда, що призводить до недостатності в умовах напруженої діяльності. Змінюються рефлекси регуляції кровообігу, що погіршує регуляцію АТ.

Значно змінюються органи травлення. У ротовій порожнині знижується кількість зубів, атрофуються слинні залози, жувальні м’язи, що спричинює тріщини губ, язика, сухість у роті. Утруднюється відкушування і жування. Знижуються можливості секреторного апарату шлунка, подовжується кишківник, змінюється його мікрофлора (збільшується група бактерій гниття, зменшується кількість молочнокислих). Знижується маса печінки, тому порушуються всі види обмінів, зниження тонусу жовчного міхура призводить до застою жовчі.

Атрофується підшлункова залоза і зменшується вироблення панкреатичного соку.

Розвивається стареча туговухість, порушується зір, слабшає діяльність усіх органів чуття. Пропадає жвавість, рухливість. Зменшення життєвої енергії позначається на емоційній сфері. Старі люди можуть бути схильні до занепокоєння, °траху, загострюються якості особистості (ощадливий стає скупердяєм). Відзначають випадки «повернення в дитинство», коли від близьких очікують материнської турботи і уваги.

Треба враховувати множинність патології у старих людей. Патологію цієї групи пацієнтів зазвичай порівнюють з айсбергом, в якого понад 6/7 площі приховано під водою. Скарги хворого відбивають лише вершину айсберга. Як правило, в одного пацієнта діагностують не менше ніж 5 захворювань. Найчастіше в різних поєднаннях трапляються: атеросклероз судин мозку і серця, гіпертонічна хвороба, емфізема легенів, рак легенів і органів травлення, шкіри, жовчнокам’яна хвороба, хронічний пієлонефрит, аденома передміхурової залози, остеохондроз, катаракта, глаукома, туговухість та ін.

Для захворювань характерні атиповість, згладженість перебігу. Основний принцип спілкування з такими пацієнтами — повага до особистості хворого, прийняття його таким, який він є, з усіма його фізичними і психічними недоліками (дратівливістю, часто слабоумством).

Треба пам’ятати, що гарний догляд і добрі стосунки в родині можуть значно поліпшити стан пацієнтів, повернути їм здоров’я.

Сімейна медсестра, організовуючи роботу з особами похилого і старечого віку, повинна:

• налагодити контакти в родині. Це дасть змогу зберегти бажання жити і бути здоровим;
• допомогти пацієнтам правильно організувати сон, оскільки міцний сон відновлює сили. Перед сном рекомендується прогулянка, тепле питво, короткочасне читання. Кімнату перед сном провітрюють, температура повітря має становити 18—20 С, ковдра бути легкою, ліжко твердим;
• рекомендувати пристосування для опори під час ходьби, оскільки збільшується кількість нещасних випадків через зниження зору, слуху, порушення координації рухів, слабкості м’язів і остеопорозу. Виникають «старечі переломи»;
• радити використовувати креми на жирній основі, ретельно доглядати за ногами, адже стоншується шкіра і знижуються захисні сили організму;
• заохочувати пацієнтів бути акуратно одягненими, при-вабливими.

Реабілітація цієї групи пацієнтів складається з:

• медичної;
• функціональної;
• сімейно-побутової;
• трудової.
• мови активного довголіття

Вирішальну роль у боротьбі за активне довголіття відіграє комплекс соціально-економічних і медичних заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров’я з раннього віку. Провідне значення мають такі заходи:

• охорона навколишнього середовища;
• охорона праці;
• фізична культура;
• загартовування організму;
• підвищення санітарної культури;
• рання діагностика захворювань;
• диспансеризація;
• кваліфікована медична допомога.

Праця — найкращий стимул для активного і довгого життя. Більшість довгожителів активно трудяться протягом усього життя. Ще Гіппократ відзначав, що «ледарювання і нічогонероблення — вірні супутники порочності і нездоров’я». Давньоримський лікар Корнелій Цельс говорив, що ледарство не зміцнює, а розслаблює тіло, веде до ранньої старості. Академік

О.О. Богомолець у книзі «Продовження життя» писав, що перший принцип розумного життя — це праця». Але слід пам’ятати, що праця має відповідати віку, бути розумно організованою, чергуватися з відпочинком.

Рухова активність є не лише засобом збереження здоров’я, а и профілактикою старіння. Про сприятливий вплив рухової активності К.Е. Ціолковський писав: «Я відчуваю після прогулянки і плавання, що молодію, а головне, що тілесними рухами промасажував і освіжив свій мозок». Сприяє відновленню сил і правильно організований відпочинок. Відповідно до наукового обґрунтування І.П. Павлова, головний принцип відпочинку — зміна одного виду діяльності на інший. Якщо займався фізичною працею, — почитай, після розумової праці навантаж опорно-м’язовий апарат.

Істотно впливає на тривалість життя раціональне харчування. Вимоги до харчування людей похилого віку:

• помірність, тобто обмеження харчування в кількісному відношенні;
• біологічна повноцінність їжі за рахунок включення достатньої кількості вітамінів, біомікроелементів та ін.;
• антисклеротична спрямованість.

Європейська Асоціація Експертів пропонує 7 правил первинної профілактики атеросклерозу:

1)       зменшення споживання жирів на 70 % ;

2)       зменшення в раціоні продуктів з насиченими жирами (червоне м’ясо, вершки, масло, яйця — можна одне на тиждень);

3)       збільшення ненасичених жирів (олія, морська риба, птиця);

4)       збільшення споживання клітковини (фрукти, овочі, каші);

5)       замінити маргарин на олію;

6)       знизити вживання солі;

7)       використовувати часник, цибулю, виноград, каву.

На тривалість життя впливають психологічні чинники. Необхідно виховувати в собі і в близьких певний рівень соціально-психологічної комфортності, відчуття своєї необхідності в родині, трудовому колективі, суспільстві.

Грамотне відношення до старіння дає змогу кожному втручатися в процес і загальмовувати його.