Постановка проблеми. Казначейське обслуговування касового виконання держбюджету — важлива функція виконавчої влади держави. В період тотального реформування самих підходів до організації державної служби особливо актуальними та доцільними стають вузькі розробки, проведені фахівцями у своїх галузях, котрі допоможуть на прикладному рівні оперативної практики вдосконалити ті чи інші сфери цілісного господарського механізму України. Це стосується і казначейської справи — спрощення та підвищення ефективності процедур проходження коштів з держбюджету до конкретних надавачів товарів, робіт та послуг залишається на сьогодні невирішеною проблемою, конкретні аспекти котрої проаналізовані нижче.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Публікації на тему організації бюджетного процесу та його касового обслуговування переповнюють фахову літературу. Надаються численні рекомендації, проводяться аналітичні та критичні огляди фінансових та суто процедурних моментів. Досить часто натрапляємо на критичні відгуки та заклики щодо доцільності реформування бюджетної сфери. На нашу думку, реальні розробки у цьому плані мають спиратись, насамперед, на ретельний аналіз законодавчого поля, котре й детермінує усі бюджетні процеси. Власне тому опорними є для нас наступні нормативні акти: Бюджетний кодекс України, наказ Державного казначейства України (ДКУ) «Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками» та наказ ДКУ «Про затвердження Порядку обліку зобов´язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», ряд інших нормативних документів, котрі при систематичному застосуванні виводять казначейські процедури на новий структурно-функціональний рівень. Розробивши на основі вивчення актуального стану справ, названих документів та реалій казначейської практики власну структурно-функціональну модель, ми присвячуємо дану публікацію аналізу економічної ефективності її впровадження.

Короткий зміст нашого нововведення полягає у пропозиції переструктурувати щоденні грошові потоки на рівні обласних управлінь ДКУ із відміною щоденного перерахування коштів на Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) та поточною реєстрацією фінансових зобов´язань, котра стає основою для оперативного визначення реальної потреби у коштах на кожен наступний операційний день. Зареєстровані протягом операційного дня фінансові зобов´язання до виконання на наступний день дають дуже чіткі та однозначні показники щодо витрачання бюджетних коштів у режимі поточної діяльності ДКУ.

Формулювання цілей статті. Запропонувавши власне нововведення, вважаємо за доцільне проаналізувати всі можливі ефекти (позитивні та негативні) від впровадження моделі. Тому метою статті є опис, характеристика, а також обчислення фінансового виміру деяких отриманих ефектів. Зауважимо, що позитивні чи негативні зміни, котрі виникатимуть внаслідок упровадження запропонованої моделі, не завжди можна перевести у грошовий вимір, але якісна результативність, описана нижче, на нашу думку, є достатньо вагомим аргументом на користь практичного втілення авторської інновації.

Виклад основного матеріалу. Ефектами впровадження авторської структурно-функціональної моделі організації касового виконання держбюджету є наступні результати: усунення неадекватної (директивної, негнучкої) плановості; уникнення необгрунтованого відволікання коштів з економіки; зміна функцій головних розпорядників та економія трудових ресурсів; скорочення кредиторської заборгованості бюджетних установ; зростання швидкості проходження грошей; створення можливостей для додаткової автоматизації у практиці обслуговування касового виконання держбюджету; уникнення необхідності ручного регулювання виділених асигнувань; сприяння дотриманню фінансово-господарської дисципліни, запобігання корупції в стосунках між головними розпорядниками та територіальними органами ДКУ. Коротко охарактеризуємо кожен із них, а також зупинимось на труднощах, котрі можливі у процесі реформування.

Усунення неадекватної плановості. Виконання видаткової частини держбюджету шляхом взяття зобов´язань під попередньо виділені асигнування призводить до існування явища, котре можна назвати «відсутністю осмисленого господарювання». Як пережиток тоталітарного режиму, плани існують не як цінні орієнтири, а як категоричні, негнучкі та абсолютно відірвані від реальних потреб та умов господарювання інструкції до виконання. Адже на теперішній момент при виділенні асигнувань жодним чином не враховуються ні зміст, ні розмір реальної потреби у коштах. Орієнтація відбувається тільки на план, складений на початку бюджетного періоду, котрий, хоча і збудований на основі попередніх показників та науково й емпірично обґрунтованому розрахунку потреб у фінансових ресурсах, все ж не може включити та врахувати всі можливі економічні зміни. Таким чином відбувається дискримінація самої ідеї планування: для бюджетних установ план є відображенням тоталітарного, негнучкого підходу до їхньої господарської діяльності з боку держави. Натомість при запровадженні авторської моделі ідея планування буде реабілітованою, а план займе належне місце. Адже для бюджетних установ зникне потреба «підстроюватися» під виділені кошти, і навпаки: фінансові ресурси виділятимуться під реальні потреби при постійному співставленні розміру та змісту зареєстрованих фінансових зобов´язань із наявними (запланованими) коштами.

Як було зазначено вище, оцінити в реальних фінансово-економічних показниках даний ефект неможливо: у звітності немає даних, які б дозволяли відрізнити вимушене придбання товарів, робіт, послуг від реально необхідного. Про це мало говориться, оскільки у бюджетній сфері прийнято виконувати плани асигнувань, закриваючи очі на безгосподарне ставлення до бюджетних ресурсів. Розпорядники коштів також неохоче діляться подібною інформацією, діючи в ситуації, котра сприяє налагодженню «особистих контактів», корумпуванню стосунків між виконавчою владою та бюджетними установами, що підриває основи демократичного суспільства. Але особиста практика у сфері казначейської справи свідчить, що негативні явища існують та вимагають до себе серйозного ставлення.

Уникнення необгрунтованого відволікання коштів з економіки. Описана у попередньому параграфі ситуація виникає за умови надходження коштів на рахунок розпорядника понад реальні потреби та його вимушених активних пошуків застосування для цих ресурсів за принципом «коли-небудь знадобиться». Як свідчить практика, знайти спосіб засвоєння цих коштів не завжди можливо, у всякому разі це вимагає часу. Таким чином виникають ситуації двох типів: а) кошти затримуються на рахунках розпорядників коштів та використовуються лише через певний час; б) кошти затримуються на рахунках розпорядників коштів, акумулюються там, і, не будучи вчасно використаними, в кінці бюджетного року повертаються до державного бюджету. Таким чином, хоча кошти, які виділяються розпорядникам у вигляді асигнувань, і залишаються на субрахунках в межах ЄКР, вони перестають бути доступними для оперативного управління з боку держави: формально вони є на балансі ЄКР, але реально їх уже не можна використати на будь-які інші поточні та стратегічні цілі (як, наприклад, реалізація монетарної політики, регулювання ринків, покриття загальнодержавних видатків тощо).

Так, при проведенні капітальних видатків або проплат, що перевищують граничні норми закупівель, застосовуються процедури тендерних закупівель. У цьому випадку багато часу забирає сама процедура проведення тендеру із підготовкою всіх необхідних документів, тим часом як фінансування може надійти на будь-якому етапі — як задовго до закінчення процедури, так і з запізненням, про що йтиметься нижче. Пік активності з виконання державного бюджету за видатками припадає на місяці листопад та грудень, власне в цей період проводиться дуже активне фінансування з єдиною метою: 100% виконання головного фінансового плану держави, а не забезпечення реальних потреб, котрі виникають у розпорядників. Тому в цей час розпорядникам найважче провести реальне засвоєння всіх виділених коштів згідно кошторисних призначень. Таким чином акумулюються кошти, частина з яких так і не використовується до 31 грудня та повертається до держбюджету.

Раціональне господарювання, очевидно, передбачає таку організацію проходження коштів, яка б зрівноважувала суму надходження та витрачання. Натомість маємо іншу ситуацію — наявність розривів між асигнуваннями та погашенням фінансових зобов´язань, особливо в кінці року, котру ілюструє графік на рис. 1 (за даними внутрішніх документів УДК у Львівській області).

Рис. 1. Графік щомісячних розривів між сумами виділених асигнувань та засвоєнням коштів розпорядниками бюджетних коштів Львівської області за 2004 рік

 

Як видно з графіку, мінімальні значення розривів між виділеними асигнуваннями та засвоєнням коштів (в межах ± 5 000 тис. грн.) мали місце лише в III, IX та X місяцях 2004 p., натомість в інші періоди цей розрив збільшувався в абсолютному вимірі більш як на 30 000 тис. грн. У випадках, коли значення розриву відповідає додатньому числу, кошти використовувалися не в повному обсязі щодо наданих асигнувань, акумулюючись на рахунках розпорядників коштів. Натомість в кінці 2004 p. (Х-ХІІ місяці) відбувалось різке прискорення витрачання коштів, котре перевищувало асигнування та здійснювалось за рахунок акумульованих коштів, що відображає від´ємне значення розривів. Запропонована нами модель усуває саму імовірність виникнення таких розривів, адже надходження коштів відбуватиметься під зареєстровані фінансові зобов´язання. Отже, запровадження в практику казначейської справи структурно-функціональної моделі дозволить збільшити суми коштів, доступні оперативному використанню з ЄКР.

Уникнення кредиторської заборгованості. Як було зазначено вище, в процесі касового виконання держбюджету виникають ситуації, коли кошти на погашення фінансових зобов´язань надходять на рахунки розпорядників із запізненням. У цьому випадку іноді виникає необхідність сплати штрафних санкцій, як, на приклад, при розрахунках за послуги зв´язку, комунальні послуги. На жаль, згідно існуючого нормативного забезпечення аналітичний облік сплачених сум штрафів не ведеться, тому оцінити реальний розмір витрат на штрафні санкції в розрізі розпорядників, областей чи на загальнодержавному рівні на даний момент неможливо. Це також є одним із недоліків існуючого механізму обслуговування касового виконання держбюджету, оскільки не дозволяє отримати надзвичайно важливу інформацію, котра характеризує якість управління господарською діяльністю розпорядників коштів. Але навіть не знаючи сум штрафних санкцій, можна сказати, що імідж держави серйозно потерпає в ситуаціях, коли виникає невиправдана кредиторська заборгованість, розміри приросту якої по деяких областях України досить значні, про що свідчать дані табл. 1 (за даними внутрішніх документів ДКУ).

Таблиця 1. Порівняльна таблиця розмірів та динаміки кредиторської заборгованості протягом 2004 бюджетного року

 

Область	Кредиторська заборгованість на початок 2004 p., тис. грн.	Кредиторська заборгованість на кінець 2004р., тис. грн.	Відносний приріст кредиторської заборгованості, %
АР Крим	31083,1	42651,4	137,2
Закарпатська	15746,8	18140,0	115,2
Івано-Франківська	19704,5	23426,1	118,9
Миколаївська	24482,8	33167,0	135,5
Одеська	41639,1	55699,7	133,8
Полтавська	35747,1	47884,2	134,0
Херсонська	23195,5	34517,1	148,8
Хмельницька	20673,8	23716,6	114,7

 

Як показує казначейська практика, досить часто мають місце ситуації одночасного існування невиправданого відволікання коштів з обігу та наявності кредиторської заборгованості на рахунках одного і того ж розпорядника бюджетних коштів. При цьому в актуальному нормативно-правовому полі не передбачено можливостей для оперативного управління коштами, яке могли б здійснювати органи ДКУ або самі розпорядники. Необхідність суто цільового використання коштів, з одного боку, та відсутність можливостей впливати на надходження асигнувань з бюджету, з іншого, викликає такі «накладки», що свідчать про абсолютну неадекватність управління бюджетними коштами відповідно до механізмів, котрі застосовуються наданий момент. Запровадження розробленої нами моделі дозволить уникнути таких аномальних ситуацій, коли одночасно має місце акумулювання коштів за одними статтями та зростання кредиторської заборгованості за іншими. Виділення коштів під реально зареєстровані розпорядниками зобов´язання дає можливість урівноваження надходження та витрачання коштів.

Зміна функцій розпорядників. Під час реалізації видаткової частини держбюджету головні розпорядники бюджетних коштів виділяють асигнування підпорядкованим їм розпорядникам коштів II рівня, котрі, в свою чергу, перерозподіляють видатки безпосереднім користувачам бюджетних коштів відповідно до затверджених на початку року показників. Таким чином у щомісячному режимі проводиться повторне псевдопланування та «підтвердження» виділеними асигнуваннями запланованих видатків, котрі фактично дублюють роботу, виконану на початку бюджетного року. Для проведення описаних операцій задіяно значний штат працівників у головних розпорядників та розпорядників II рівня. Крім того, відкриваються великі можливості для персонального впливу на терміни виділення коштів, що сприяє непрофесійному підходу та корупції. Натомість із запровадженням нашої моделі етап щомісячного «псевдопланування» виключається. Вплив на розпорядників коштів III рівня та одержувачів бюджетних коштів, котрий необхідний з боку вищої установи, можливий тільки через зміну планових показників за тих чи інших обставин. А це утруднює можливості для персонального впливу на розподіл коштів, оскільки передбачає перегляд планів асигнувань всієї галузі в цілому, участь інших гілок виконавчої та законодавчої влади у таких змінах.

Якщо головні розпорядники та розпорядники II рівня зосередять увагу на плануванні, а не займатимуться невиправданим перерахуванням виділених асигнувань під вже заплановані видатки, то виникають можливості для реальної економії трудових ресурсів. Для ілюстрації можливого розміру економії використаємо дані по Львівській області. Зокрема, згідно штатного розпису та посадових інструкцій в управління державного казначейства (УДК) Львівської області як розпорядника II рівня для проведення виділених асигнувань задіюється одна штатна одиниця. Заданими технологічної карти функціональних обов´язків на підготовку одного реєстру по одному розпоряднику в межах кожної програми та формування реєстру на виділення асигнувань в електронному вигляді для даної штатної одиниці необхідно близько 0,17 робочих годин. Таким чином, відмінивши дану групу операцій, протягом місяця можна вивільнити від 1736 до 20828 годин робочого часу по всій мережі розпорядників бюджетних коштів Львівської області. Отже, виникають реальні передумови для перегляду посадових інструкцій, а у деяких установах і для скорочення штатних розписів, що приведе до більш раціонального використання трудових та фінансових ресурсів.

Зростання швидкості проходження грошей. Під швидкістю проходження грошей розумітимемо тривалість періоду між отриманням доходів державного бюджету та погашенням зареєстрованих зобов´язань. Запропонований механізм обслуговування касового виконання держбюджету відрізняється від існуючого значним скороченням часу даного циклу за рахунок виключення зайвої ланки — повторного проходження грошових потоків від вищих до нижчих за положенням розпорядників, що проілюстровано за допомогою рис. 2.

Рис. 2. Схема циклу проходження грошей за наявною та розробленою моделями обслуговування касового виконання державного бюджету

 

На рис. 2 за допомогою суцільних стрілок зображено рух виділених фінансувань за наявної моделі, а за допомогою пунктирних — рух коштів за умови впровадження розробленої структурно-функціональної моделі. Як видно зі схеми на рис. 2, за умов реалізації авторської моделі із загального циклу проходження бюджетних коштів від суб´єктів господарювання (у вигляді податків та неподаткових платежів) та назад до них (у формі погашення зобов´язань розпорядників за отримані товари/послуги) виключається цілий ряд додаткових етапів.

Згідно актуального регламенту цикл погашення зобов´язань відбувається за алгоритмом, котрий триває до шести днів. Згідно запропонованої схеми названий цикл проходитиме всього за два дні: 1) акумуляція доходів на рівні обласних УДК, УДК у м. Києві, Севастополі та ДКУ Автономної республіки Крим; 2) перерахування коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів під зареєстровані напередодні зобов´язання та погашення їх. Таким чином, в результаті переходу на запропоновану модель цикл проходження грошей скорочується як мінімум на 4 дні. Таким чином, виникають передумови для скорочення розміру грошової маси.

Нові можливості для автоматизації. В роботі ДКУ широко застосовуються інформаційні технології, які спрощують та прискорюють численні процедурні моменти в процесі касового виконання держбюджету. Під час обслуговування останнього реалізуються наступні інформаційні процеси: опрацювання, обмін, накопичення та управління даними, а також формування звітів. У випадку запровадження авторської моделі йдеться про складання програми, котра стосуватиметься кожного зі згаданих процесів, оскільки виникає необхідність обчислення в кінці кожного операційного дня загальної суми зареєстрованих фінансових зобов´язань, що підлягають погашенню на наступний день, а також суми акумульованих за день доходів та порівняння цих даних (опрацювання даних). Наступним етапом є прийняття рішення щодо перерахування надлишково акумульованих доходів або, навпаки, залучення додаткових коштів з кореспондентського рахунку ЄКР для даного УДК (управління даними). Інформація про прийняте рішення надсилається на центральний рівень, в ДКУ (обмін даними). Пропонується також вести аналітичний та синтетичний облік проведених операцій (накопичення даних) та надання звітних даних розпорядникам вищого рівня про зареєстровані та погашені фінансові зобов´язання підвідомчим їм установам (формування звітів).

Програмно-апаратна реалізація інформаційної технології проводиться із орієнтацією на максимальне застосування типових технічних засобів, що дозволяє зменшувати витрати на створення автоматизованих робочих місць, не висуває надмірних вимог до підвищення кваліфікації персоналу, дозволяє зекономити час на оволодіння новими програмними продуктами. Наша програма функціонуватиме в автоматизованій системі (АС) «Казна», яка надає для цього всі можливості. Основним завданням є доопрацювання готового програмного продукту з метою реалізації вищезгаданих інформаційних процесів.

Як зазначено у двотомнику «Казначейська справа», «ефективність обслуговування обчислювальних задач (їх програм) залежить передусім від середнього часу обслуговування, тому під час проектування і розробки обчислювальної системи вимагається вирішувати проблему мінімізації часу опрацювання завдань, що надійшли у систему». Крім того, важливим параметром оцінки результативності нових програмних продуктів є визначення ефективності використання ресурсів ЕОМ, котрі є обмеженими. Відтак йдеться про продумане планування послідовності використання оперативної та постійної пам´яті, час роботи процесора, час звернення до зовнішніх пристроїв. Нижче представлена зведена таблиця ресурсного забезпечення щодо обслуговування нового програмного продукту (табл. 2).

Таблиця 2. Ресурсне забезпечення обслуговування нового програмного продукту

Програмне забезпечення	Працює з наявними базами даних, у наявному середовищі Microsoft SQL Server 7.0
Обсяг використаної оперативної пам´яті	Додаткової пам´яті не потребує
Обсяг використаного місця на електронних носіях (жорсткий диск)	Займає 8 Кб
Час обробки даних	До 20 хв. в межах наявних технологічних робіт
Потреба у додатковому обліку інформації	Додаткових баз даних не потребує

 

Усунення «ручного» регулювання виділених асигнувань. На нашу думку, поняття «фінансових зобов´язань» хоча й закріплене нормативно, але не реалізує повністю передбачений та вкладений у нього економічний зміст. На практиці реєстрація фінансових зобов´язань в органах ДКУ проходить не в міру виникнення потреби у придбанні товарів, робіт чи послуг, а за умови надходження грошей на рахунки розпорядників. Натомість формально вважається, що зобов´язання реєструються незалежно від наявності реального фінансового підкріплення, а у межах запланованого фінансування. Таким чином практика касового виконання державного бюджету у певному розумінні розходиться із нормативними вимогами, що є неприпустимим у правовій державі.

Крім того, за таких умов використання виділених асигнувань головними розпорядниками управління бюджетними коштами проходить в ручному режимі. Так, розпоряднику щодня виділяють частину коштів від передбачених на місяць, після чого для прийняття рішення щодо розподілу цих коштів він повинен зібрати та проаналізувати інформацію щодо потреби у фінансуванні по установах в межах своєї мережі. Якщо мережа установ є достатньо великою, як і кількість програм, котрі реалізуються даним розпорядником, то обсяг аналітичної роботи для розпорядника зростає у декілька разів, адже треба проаналізувати потреби у фінансуванні по кожному розпоряднику нижчого рівня в межах кожної програми у розрізі кодів економічної класифікації.

Якщо врахувати, що прийняття рішення про конкретні напрямки використання коштів здійснюється не на основі автоматизованої обробки вищеописаного масиву інформації, а фактично в режимі технічно нічим не підкріпленого аналізу інформації, то стає зрозумілим, що ймовірність неефективного спрямування коштів та нехтування нагальними потребами у фінансуванні за таких умов є достатньо великою.

Натомість із впровадженням нової структурно-функціональної моделі ця робота переходить у автоматичний режим та виконуватиметься органами ДКУ безпосередньо на місцях із застосуванням програмного забезпечення у середовищі АС «Казна». Це зекономить час, а також усуне вищезгадану високу ймовірність помилок в управлінні коштами. Відтак формування чіткої хронологічної моделі проплати рахунків сприятиме підвищенню фінансової дисципліни розпорядників бюджетних коштів.

Перешкоди у впровадженні моделі. Впровадження авторської моделі має ряд переваг, проаналізованих вище, але при цьому існують і певні труднощі, котрі необхідно здолати для ефективного функціонування нововведення. У першу чергу йдеться про кадрово-психологічний фактор, оскільки новий підхід передбачає зміну звичних стереотипів розуміння процедур касового виконання державного бюджету. Разом зі скороченням ряду функцій головних розпорядників та спрощенням деяких операцій через додаткову автоматизацію інформаційних процесів на рівні органів ДКУ виникає необхідність підвищення кваліфікації та зростання професійної мобільності персоналу, розширення посадових обов´язків, зростання відповідальності територіальних УДК.

Дану проблему можна вирішити шляхом проведення методологічних семінарів, економічних навчань, роз´яснювальної роботи як з працівниками ДКУ, так і з розпорядниками коштів. Очевидно, що зі зростанням особистого теоретичного багажу та досвіду практичної роботи за новою моделлю в учасників бюджетного процесу на етапі касового виконання держбюджету необхідність у спеціалізованих навчаннях згодом зменшуватиметься.

Крім того, певні часові та фінансові витрати необхідні також і для доопрацювання програмного забезпечення в АС «Казна». Матеріальні витрати залишатимуться у межах оплати за обслуговування даного програмного продукту, котре має місце на сьогоднішній день, тому не передбачає додаткових витрат для ДКУ.

Важливою проблемою на шляху впровадження запропонованої моделі є розбіжність, котра виникатиме між рівнем поінформованості територіальних УДК та їхньою управлінською свободою в процесі касового виконання державного бюджету. Збільшена управлінська відповідальність територіальних УДК не відповідатиме рівню інформаційної компетентності, відтак виникає реальна загроза прийняття неадекватних у загальнодержавному плані рішень щодо обслуговування касового виконання держбюджету за видатками.

Висновки та перспективи подальших розвідок. У результаті впровадження авторської структурно-функціональної моделі організації касового обслуговування держбюджету буде отримано ряд результатів, які проаналізовані вище.

Впровадження авторської моделі зіткнеться з певними труднощами, зокрема, з необхідністю кадрової перекваліфікації, особливо у частині перебудови психологічних настанов працівників казначейської сфери та розпорядників бюджетних коштів, пов´язаних із загальними уявленнями персоналу про процедуру витрачання бюджетних коштів. Серед проблем впровадження моделі виділено і необхідність додаткового часу на її практичне освоєння, а також виникнення розриву між високим рівнем відповідальності та недостатньою поінформованістю управлінського персоналу територіальних органів ДКУ щодо загальнодержавних показників та стратегій виконання держбюджету Але завдання, котрі стоять перед органами ДКУ, пов´язані з необхідністю забезпечення прозорості бюджетного процесу, дотримання режиму економного та раціонального використання бюджетних коштів, передбачають певні структурні та функціональні перебудови казначейських процедур. Позитивні результати від впровадження моделі вказують на її позитивний потенціал, вимагають подальших наукових розробок у цьому напрямку, зокрема, щодо поєднання реалій практики з теоретичними підходами у сфері обслуговування касового виконання спеціальних фондів держбюджету, місцевих бюджетів тощо.

 

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. №2542-111 // rada.kiev.ua.

2. Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками: Наказ ДКУ від 25.05.2004 р. № 89, реєстрація в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 р. за № 719/9315 // rada.kiev.ua.

3. Про затвердження Порядку обліку зобов´язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України: Наказ ДКУ від 09.08.2004 р. № 136, реєстрація в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 р. за № 1068/9667 // rada.kiev.ua.

4. Положення про Єдиний казначейський рахунок: Затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України від 21.03.1997 р. № 28 // rada.kiev.ua.

5. Положення про Єдиний казначейський рахунок: Затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України від 26.06.2002 р. № 122 // rada.kiev.ua.

6. Положення про Порядок управління бюджетними коштами, які обліковуються Державним казначейством України, наказ № 123 від 20.08.2001 р. // rada.kiev.ua.

7. Про Державний бюджет України на 2004 рік: Постанова Верховної Ради України «Про звіт про виконання Закону України від 21.06.2005 p. № 2677-IV» // rada.kiev.ua.

8. Казначейська справа: У 2-х Т. / П. Г. Петрашко, О. О. Чечуліна, В. Т. Александров та ін.; За ред. П. Г. Петрашка. — К.: АВТ, 2004. — Т. 2.

9. Федосов В., Опарин В., СафоноваЛ. Финансы и финансовый менеджмент: Учебн. пос. — К.: КНЕУ, 2004.

10.Юрій С. I., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002.