Вступ

Постановка проблеми. Відповідно до державної програми у Збройних силах України проходить процес реформування. Кінцева мета реформи — побудова високомобільних, компактних збройних сил. Для досягнення мети реформи необхідно вирішити ряд завдань, найважливіша з яких — рекрутування і навчання особового складу. Сьогодні особовий склад Збройних сил України це не тільки військовослужбовці-чоловіки, а й військовослужбовці-жінки. Своєю невтомною працею військовослужбовці-жінки підтримують обороноздатність нашої держави. Сьогодні у Збройних сил України понад 16,5 тис. жінок носять погони, ще близько 31 тис. — працюють на посадах державних службовців та працівників Збройних сил України [1]. Кількість жінок у збройних силах постійно збільшується. Аналогічну картину ми спостерігаємо у всьому світі.

Згідно з даними Організації у справах жінок у Збройних силах країн НАТО, число військовослужбовців-жінок в арміях альянсу за останні 5 років зросло в 10 разів і досягло в даний час більше 300 тис. чол.

У наш час процес фемінізації Збройних сил України сприймається як природний і ні в кого не викликає подиву. Від того, наскільки якісно військовослужбовці-жінки підготовлені для виконання службових обов’язків, як вони служать і пов’язують надалі свою професійну діяльність зі збройними силами, залежить успіх військової реформи. Тому сьогодні необхідно інтенсифікувати пошук шляхів і засобів формування і розвитку військово-професійної мотивації жінок.

Фемінізація збройних сил сприяла активізації наукових досліджень з проблем військовослужбовців-жінок. Особливо активно військовий аспект жіночої соціальної проблематики розроблявся в 80- 90-ті роки минулого сторіччя американськими і західноєвропейськими вченими. Саме в цей період з’являються спеціальні роботи, що розкривають роль жінок у війнах людства. Найбільш відомими і авторитетними фахівцями в даній галузі вважаються: М. Бінкін, Є. Джексон, С. Єнлоу, Д. Мітчєл, Д. Паркер, М. Растад, М. Яновіц [3 — 8].

Активно досліджують проблему жінок в армії у Російської Федерації. Дисертаційна робота Ж. В. Гербач присвячена дослідженню гендерного аспекту професійної соціалізації військовослужбовців-жінок Збройних сил Російської Федерації, [9]. Н. В. Шумакевіч досліджувала гендерний аспект військової реформи [10], І.В.Кривцова свою роботу присвятила вивченню трансформації гендерного контракту: на прикладі сімей військовослужбовців ДВО [11]. У 2001 році в Академії військових наук Росії створена наукова секція «Гендерні проблеми військової діяльності», яка сьогодні успішно працює.

1. Мотивація військової служби військовослужбовців-жінок

1.1. Структура професійних мотивів військовослужбовців-жінок

Під час дослідження підтвердилася тенденція про посилення значення матеріальної винагороди за працю та падіння престижу змісту праці як мотиваторів при виборі професії. У 70-і роки минулого сторіччя ленінградські соціологи зафіксували, що для молоді головним мотивом задоволеності працею була цікава робота (зарплата мала менше значення).

Повторення цього дослідження через 15 років показало, що ставлення молоді до праці стає все більш інструментальним, тобто все частіше на перше місце виходить заробіток. Перехідний же період, який ми переживаємо сьогодні, характеризується ще більшим посиленням інструментальної складової в мотивації вибору професії. Дослідження показують, що характерна колись для молоді цікавість до змісту праці витісняється з мотиваційного ядра, а суспільна корисність праці відходить на передостаннє місце. Ця тенденція спостерігається і в армії. Утилітаризм, прагматизм — ось головні характеристики ставлення до військової праці сучасної молоді. Це підтверджується і роботами інших дослідників [21. с.7].

Разом з тим більш глибокий аналіз результатів дослідження показав, що ситуація з професійною мотивацією у збройних силах неоднозначна.

Соціальна група особового складу сучасної армії неоднорідна і включає групу офіцерів і групу старшин, сержантів і рядових. Офіцери складають основний кістяк військових підрозділів. Перш за все, від рівня їх підготовки й особистісних якостей залежать рівень і якість готовності армійських підрозділів виконувати свої функції в суспільстві. Чисельність офіцерів у Збройних силах України складає 30% особового складу. Офіцерський корпус — основа збройних сил, віддані військовій справі професіонали. Результати дослідження показують, що більшості офіцерів (82%) властиве почуття професійної відповідальності.

Багато офіцерів (74%) переживають почуття професійної гордості. Позитивним є той факт, що в професійному вдосконаленні значна частина офіцерського корпусу (71%) не має наміру зупинятися на досягнутому і має тверде бажання просуватись уперед, розширювати спеціальні знання, розвивати уміння і навики. Збройні сили мають свою субкультуру, яка реалізовується через систему цінностей і норм, що приймається значною частиною (67%) офіцерів. Ці офіцери засвоїли корпоративну культуру військової організації, вважають її доцільною і почуваються цілком комфортно в цих умовах.

1.2. Аналіз результатів професійної мотивації військовослужбовців-жінок

Сьогодні в Збройних силах України офіцери — це військовослужбовці-чоловіки і військовослужбовці-жінки. Аналіз результатів професійної мотивації військовослужбовців-жінок, які проходять службу на офіцерських посадах, показав — більшість обирає військову службу, керуючись мотивами самореалізації в сфері служіння Вітчизні. Для 70% військовослужбовців-жінок головним аргументом на користь служби у Збройних силах України є: служба народу України і можливість бути корисною Батьківщині у хвилини небезпеки. Разом з цим 30% військовослужбовців-жінок зазначили в якості головного професійного мотиву — зміцнення соціального статусу, через побудову службової кар’єри, отримання стабільної зарплати, безкоштовну освіту, гарантовану оплачувану декретну відпустку і створення сім’ї з співслужбовцем. Тобто результати дослідження показують, що більшість жінок іде на вій-ськову службу з економічних причин, їх приваблюють достатнє грошове утримання, житло. Поряд з цим військова служба надає можливість жінкам здобути спеціальність, освіту для подальшого цивільного життя у разі звільнення з армії. Почуття соціальної захищеності, постійний заробіток, речове, медичне забезпечення, гарантована оплачувана відпустка — все це приваблює жінок до служби у лавах збройних сил.

Неабияку роль у їх прагненні вступити на військову службу відіграє і такий чинник, як можливість влаштувати особисте життя, знайти друзів, продовжити родинні традиції. Важливим питанням є питання кар’єрного зростання жінок в умовах збройних сил, питання гармонійного поєднання військової служби та особистого життя. Це питання стосується у першу чергу жінок, які мають дітей. Серед матерів 33% відмічають труднощі, пов’язані з необхідністю догляду за дітьми, особливо за дітьми дошкільного віку. В той же час, практично для третини жінок важливе значення має можливість самореалізуватися в армійських умовах, принести користь Батьківщині, особливо це важливо для жінок-офіцерів.

2. Особливості правового статусу військовослужбовців — жінок у Збройних силах України

2.1. Визначення правового статусу військовослужбовців- жінок

Військовослужбовець-жінка, у першу чергу, є людиною і громадянином України. Отже, насамперед вона має всі конституційні права, свободи та обов’язки.

Виконання жінкою-військовослужбовцем специфічних службових обов’язків, пов’язаних з необхідністю неухильного виконання наказів у будь-яких умовах, в тому числі й з ризиком для здоров’я та життя, обумовлює наявність спеціального правового статусу — а саме загальних, особливих та особистісних прав і обов’язків військовослужбовців, які доповнюють та конкретизують загальні права та обов’язки особи і характеризуються обмеженими правами і свободами.

Обмеження, зокрема, стосуються заборони організації страйків та участі в їх проведенні; свободи пересування; вільного вибору місця проживання та права вільно залишати територію України; права на збирання, використання і поширення інформації відповідно до законодавства тощо.

Крім того, військовим законодавством не передбачаються компенсації за несення військової служби в надурочний та нічний час. А це прямо обмежує конституційні права людини на відпочинок та на оплату праці. Тому, на нашу думку, необхідно, наприклад, у Законі України «Про соціальний і правовий за-хист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачити, що несення військової служби в надурочний чи нічний час компенсується наданням дня відпочинку або в грошовій формі у підвищеному розмірі.

Також, порушується право військовослужбовців на освіту, оскільки після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, особам офіцерського складу дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби лише після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої освіти, а особам рядового, сержантського та старшинського складу — після продовження строку служби за новим контрактом.

Цікавим є те, що, проаналізувавши норми законодавства виникає питання: на якій підставі відбувається обмеження прав? Адже, ст. 21, 22 Конституції України передбачають, що усі люди є рівні у своїх правах; права та свободи є невідчужуваними та непорушними, вони гарантуються і не можуть бути скасованими; і головне, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, у ст. 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Тобто, не передбачено можливості обмежувати конституційні права військовослужбовців. Однак, якщо аналізувати положення Основного Закону далі, то можна помітити, що деякі наступні статті вже містять певні обмеження для військовослужбовців. На практиці така непослідовність призводить до суперечностей та невизначеності. Тому, в Конституцію України потрібно внести зміни, інакше, якщо брати до уваги лише ст. ст. 21, 22, які не допускають звуження існуючих прав і свобод, то всі нормативно-правові акти, які містять певні обмеження для військовослужбовців є такими, що не відповідають Основному Закону держави.

2.2. Особливості законодавчого закріплення та реалізації прав військовослужбовців — жінок в умовах військової служби

Проблеми забезпечення загальної складової, загальної та особливої (що передбачає спеціальні права в залежності від займаної посади і військового зван-ня) частин, спеціальної складової правового статусу військовослужбовців є однаковими як для чоловіків, так і для жінок. Тому, розглядаючи правовий статус військовослужбовців-жінок, великого значення набуває особистісна частина спеціальної складової правового статусу.

Жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком приймаються на військову службу за контрактом для заміщення вакантних військових посад. Визначення доступу жінок до відповідних посад — є головним питанням, що розглядається провідними державами у процесі прийому жінок на військову службу. Існує чотири підходи до проходження військової служби особами жіночої статі: 1) проходження служби лише у спеціальних жіночих підрозділах; 2) заборона на заміщення жінками визначених посад; 3) проходження служби жінками нарівні з чоловіками; 4) повна заборона проходження військової служби жінками [7, с. 144].

Для Збройних Сил України характерним є 2-й підхід. Так, військові посади, які можуть бути заміщені військовослужбовцями-жінками рядового, сержантського і старшинського складу передбачені у Тимчасовому переліку штат-них посад рядового, сержантського і старшинського складу із урахуванням тих, на які дозволяється призначати військовослужбовців-жінок, та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, затвердженому наказом Міністра оборони України від 02.12.08 № 600. До вказаного Переліку у 2010 р. були внесені зміни, які дещо розширили перелік посад, на які можуть призначатися жінки.

В Україні, як і в багатьох інших державах, існує проблема нерівних можливостей просування по службі для чоловіків і жінок. Тому більшість держав розробляють позитивні заходи для подолання такої нерівності. Зокрема у Німеччині, наприклад, при наявності двох кандидатів (жінки та чоловіка) рівної кваліфікації на одну посаду в Бундесвері, перевага надається жінці. Для впевненості, що жінкам відкрита дорога до успішної військової кар’єри, необхідно тимчасово ввести такі «привілеї для жінок» і у Збройних Силах України.

3. Перспективи вдосконалення умов для проходження служби військовослужбовцями-жінками

3.1. Пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання правового статусу військовослужбовців-жінок

В Україні, як і в багатьох інших державах, існує проблема нерівних можливостей просування по службі для чоловіків і жінок. Тому більшість держав розробляють позитивні заходи для подолання такої нерівності. Зокрема у Німеччині, наприклад, при наявності двох кандидатів (жінки та чоловіка) рівної кваліфікації на одну посаду в Бундесвері, перевага надається жінці. Для впевненості, що жінкам відкрита дорога до успішної військової кар’єри, необхідно тимчасово ввести такі «привілеї для жінок» і у Збройних Силах України.

Внутрішня служба має свої особливості, що встановлюються для жінок. Зокрема, для військовослужбовців-жінок обладнуються окремі гуртожитки (спальні приміщення), а під час розбивки табору — окремі намети, з розрахунку один намет на три особи. Жінки, як правило, не призначаються до добового наряду, але, у разі потреби і залежно від військового звання та посади вони можуть призначатися на чергування за спеціальністю, а також черговим фельдшером, черговим штабу, їдальні, посильним, черговим чи днювальним жіночого гуртожитку.

Особливістю і водночас однією з ключових проблем правового статусу військовослужбовців-жінок є те, що він регулюється не лише нормами військового законодавства, але й положеннями різних галузей права.

Зокрема, відповідно до Кодексу законів про працю України забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, залучати їх до підіймання й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких робіт затверджується Міністерством охорони здоров’я за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Крім того, не допускається залучення жінок до робіт у нічний час, за винятком галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час, затверджених Кабінетом Міністрів України. Тому командир (начальник), залучаючи жінок до різних видів робіт повинен знати зазначений Перелік і неухильно дот-римуватися його вимог.

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням військовослужбовця-жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за рапортом військовослужбовця повинна приєднуватись невикористана у поточному році щорічна відпустка або її частина.

Військовослужбовцям-жінкам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також військовослужбовцям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці по догляду за хворою дитиною не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, строк контракту про проходження військової служби продовжується за відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту до закінчення зазначених відпусток, а також на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров’я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту, про що видається наказ по особовому складу та робиться відповідний запис в обох примірниках контракту про проходження військової служби.

Жінкам, які прибули з відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а також які перебувають на службі менше року після повернення з відпустки по догляду за дитиною, із дня вступу до виконання обов’язків за посадою до наступного щорічного оцінювання — посадовий оклад встановлюється у межах від мінімуму до максимуму за рішенням командира військової частини залежно від складності та обсягу роботи. Аналізуючи зміст даної норми, можна зробити висновок, що законодавець не досить відповідально поставився до питання встановлення розміру посадового окладу. Оскільки на практиці не останню роль у його визначенні може відігравати не складність і обсяг роботи, а суб’єктивне ставлення командира, яке може бути як позитивне, так і негативне. Тому доцільніше було б на законодавчому рівні більш точно визначити його розмір, а саме: враховуючи важливість підстави перебування у зазначеній відпустці до наступного щорічного оцінювання необхідно встановити максимально можливий посадовий оклад.

Відповідно до Кодексу законів про працю України, наказу Міністра оборони України № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» не допускається направлення у відрядження вагітних жінок та тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, без їх згоди. Звільнення з військової служби вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів з дитиною віком до чотирнадцяти років або дитиною-інвалідом, не допускається, крім випадків невиконання ними умов контракту. Якщо військова частина повністю ліквідується, або у разі проведення організаційних заходів таким військовослужбовцям-жінкам надаються посади у своїх, або за рішенням старшого командира в інших військових частинах.

Крім того, не допускається переміщення на нижчі посади військовослужбовців-жінок з мотивів, пов’язаних із вагітністю, наявністю у них дітей віком до трьох років (до шести років — за медичними показниками), або у зв’язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей-інвалідів, без їхньої згоди. Вагітних жінок відповідно до медичного висновку (за їх клопотанням) дозволяється призначати на посади з меншим обсягом роботи. При цьому, відповідно до наказу Міністра оборони України № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», виплата грошового забезпечення зберігається за попередньою посадою, але не більше, ніж до прибуття з відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Військовослужбовцю-жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. (Недоліком є те, що раніше така відпустка надавалася на 7 днів, у зв’язку з внесеними змінами до Закону України «Про відпустки» вона збільшилась до 10 днів, а до наказу Міністра оборони України № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» не були внесені відповідні зміни, і на сьогоднішній день у ньому так і залишається термін 7 днів).

Тобто, можна побачити, що військовослужбовці-жінки користуються пільгами, передбаченими законодавством України з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Однак, на практиці існують певні проблеми з порядком реалізації деяких прав.

Україна входить до числа держав з найвищою кількістю військовослужбовців-жінок. Тому б здавалося, що для жінок в армії мають бути створені найсприятливіші умови. Але на сьогодні існуючі проблеми жінок у Збройних Силах України, порівняно з арміями інших держав, знаходяться зовсім на іншому рівні. Для вирішення низки проблем, можливо, необхідно за прикладом Польщі ввести у Збройних Силах України Уповноважену у справах військової служби жінок, яка б безпосередньо займалася спектром питань служби жінок в українській армії.

Висновки

Отже, серед мотиваторів прагнення жінок до військово-професійної служби переважає стабільне соціальне становище, достатнє грошове утримання, соціальні пільги та реальні гарантії. Можливість безкоштовно здобути освіту, опанувати спеціальності, які стануть у нагоді надалі. Почуття соціальної забезпеченості, постійний дохід, безкоштовне житло, харчування, медобслуговування, обмундирування і оплачувана відпустка, ветеранські пільги та грошові надбавки — все це приваблює жінок до військової служби. Це одна складова мотивації вибору, яка сьогодні є домінуючою — матеріальна. Але не менш важлива й духовна складова — можливість служити Україні.

Наявність патріотичної складової мотиваційної сфери військовослужбовців-жінок дозволяє розглядати дану соціальну групу в якості потенційних помічників командування у справі патріотичного виховання особового складу, зміцнення його морального духу.

Основною проблемою проходження служби військовослужбовцями-жінками є проблема правового врегулювання військово-службових відносин за участі жінок, оскільки їх служба регулюється не тільки військовим законодавством, а й іншими галузями права. Тому таке правове регулювання характеризується прогалинами, дублюванням та суперечностями. Для вирішення даної проблеми не-обхідно систематизувати, конкретизувати, змінити чи доповнити існуючі норми, що регулюють дані відносини шляхом прийняття єдиного закону або окремого розділу про правовий статус військовослужбовців-жінок до статутів Збройних Сил України чи до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де у зведеному вигляді були б представлені їхні права, свободи та обов’язки. Можливо, це надасть змогу жінкам, що проходять військову службу в повній мірі реалізувати себе в професійній діяльності, враховуючи біологічні особливості.

Список використаної літератури

1. Біла книга — 2013. Оборонна політика України Міністерство оборони України / за ред.. П. В. Лебедєва. — Київ : МОУ, 2012. — 97с.
2. Вілкова Олена Юріївна. Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів: дис… канд. соціол. наук: 22.00.04 / Олена Юріївна Вілкова. — К., 2005. — 232 с.
3. Гербач Жанетта Валентиновна. Гендерный аспект профессиональной социализации военнослужащих- женщин Вооруженных сил Российской Федерации : дис… канд. соціол. наук: 22.00.04 / Жанетта Валентиновна Гербач. — Ростов-на-Дону, 2004. — 257 с.
4. Жеребкина И. Женское политическое бессознательное. Проблема гендера и женское движение в Украине / И. Жеребкина. — Харьков : ХЦГИ, Ф-Пресс, 1996. — 376 с.
5. Здравомыслов А. Г. Человек и его работа (социологическое исследование) / А. Г. Здравомыслова, В. П. Рожин, В. А. Ядов. — М. : Мысль, 1967. — 392 с.
6. Калагін Ю. Майбутній лейтенант Оксана Іваненко / Ю. А. Калагін // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1999. — № 2. — С.200 — 204
7. Калагін Ю.А. Адаптація жінки-військовослужбовця до умов армійської служби / Ю. А. Калагін // Матеріали науково-практичної конференції. Філософія виживання. Жінка і сучасний світ. — Харків : ХДМУ. — 2003. — С. 23
8. Калагін Юрій Аркадійович. Соціально-професійний потенціал військовослужбовця: становлення та розвиток в умовах переходу на контрактний принцип комплектування Збройних сил України дис… докт. соціол. наук: 22.00.04 / / Юрій Аркадійович Калагін. — Харків, 20011. — 473 с.
9. Кривцова Ирина Валерьевна. Семьи военнослужащих: трансформация гендерного контракта: на примере семей военнослужащих ДВО: дис… канд. соціол. наук: 22.00.04 / Ирина Валерьевна Кривцова. — Хабаровск, 2004. — 275 с.
10. Куценко В. О. Гендерний аспект у сфері захисту суспільства. Філософсько-методологічний аналіз / В. О. Куценко. — Севастополь: СВМІ ім. П.С. Нахімова, 2006. — С. 64
11. Куценко В.О. Гендерний аспект у сучасній військовій справі / В. О. Куценко // Соціальна філософія. Вісник Сев.НТУ — 2012. — Вип. 126. — С. 77- 85
12. Лавриненко Н. В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект) / Н. В. Лавриненко. — Киев : ВИПОЛ, 1999. — 171 с.
13. Руткевич М. Н. Социальная ориентация выпускников средних школ / М. Н. Руткевич // Социологические исследования. — 1994. — № 10. — С. 3 — 11.
14. Смоляр Л. Минуле заради майбутнього / Л. Смоляр. — Одеса : Травень, 1998. — 127с.
15. Шумакевич Наталья Владимировна. Гендерный аспект военной реформы: дис… канд. Соц. наук: 22.00.04. / Наталья Владимировна Шумакевич. — Саратов, 2002. — 267 с.