Вступ

Зазвичай на пострадянському середовищі поняття «наукове дослідження» у повсякденному сприйнятті асоціюється із нудними вченими, купою паперів та відсутністю імплементації результатів дослідження, а від так, марними витратами.

Проте, слід зауважити, що останні декілька років зростає потреба у результатах певних досліджень, зокрема, соціологічних, маркетингових, дослідженнях у галузі фінансів та страхування. Також ще більше зростає актуальність у дослідженнях в галузі високих технологій. Тобто потреби з боку зміни ринкового середовища спонукають компанії звертатися до досліджень, маючи на меті оптимізацію інвестицій у той чи інший проект. Так, процеси євроінтеграції України ставлять перед вітчизняними підприємствами питання змін у багатьох напрямках діяльності, вибору зарубіжного ринку збуту тощо. Отже, в Україні наукові дослідження в галузі менеджменту та, зокрема, міжнародного менеджменту все більше набувають не лише фундаментального, але й прикладного значення.

Але такі виклики середовища вимагають наявності певних компетентностей для організацій та проведення наукового дослідження. Оскільки від коректного розуміння процесу наукового дослідження залежить його якість та відповідний результат. Це, в свою чергу, впливаю на рішення у менеджменті та ефективність інвестицій підприємств.

1. Організація та проведення якісних наукових досліджень у менеджменті

Проблема полягає у відсутності чіткого розуміння складових наукового дослідження у галузі «менеджменту» та, зокрема, «міжнародного менеджменту», яке було би розділено науковою спільнотою України. Так, нажаль, простий пошук у Google за ключовими словами «вимоги до наукового дослідження» видає результати щодо вимог до наукових статей, захисту дисертації, тобто публікації результатів самого наукового дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні (1) основних складових та етапів наукового дослідження у менеджменті; (2) методів, які можуть бути використані у наукових дослідженнях в сфері менеджменту та бізнесу.

Наукове дослідження у галузі науки «менеджмент» є відмінним від наукових досліджень у інших соціальних науках, зокрема: історія, лінгвістика, юриспруденція тощо. Оскільки, згідно з визначенням поняття «наука менеджменту» або «наука управління», передбачає застосування статистичних і математичних методів та принципів до прийняття рішень та процесу вирішення проблем у бізнесі. Тому «наука управління» (management science) зводиться до застосування кількісних методів або дослідження операцій (operations research) [3]. Від так, наукове дослідження у галузі менеджменту повинно містити результати емпіричних досліджень.

Для визначення прикладного аспекту поняття «менеджмент» звернемося до формулювань, наданих гуру менеджменту. Майкл Мескон надає таке визначення «менеджменту» або управлінню — це процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати та досягнути цілей організації. Пітер Друкер визначає «менеджмент» як особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану та продуктивну групу. Менеджмент, як такий, є також стимулюючим елементом змін, та прикладом суттєвих соціальних змін [3]. Отже, метою менеджменту у практичному розумінні є досягнення підприємством поставлених цілей шляхом організації роботи персоналу.

Міжнародний менеджмент є видовим поняттям роду «менеджмент». При цьому істотна ознака полягає у роботі у багатокультурному середовищі двох або більше країн. Слід зазначити, що у західній науковій школі поряд із поняттям «міжнародний менеджмент» використовуються йдуть поняття «міжнародний бізнес» (international business) та «операції та управління міжнародним бізнесом» (international business opérations and management). Зокрема, поняття «міжнародний менеджмент» у більшому ступені використовується по відношенню до діяльності транснаціональних корпорацій. А, наприклад, такі автори, як Alex Faria та Ana Guedes, розглядаючи поняття міжнародний менеджмент (international management), говорять про міждисциплінарні розробки у двох областях:          міжнародні відносини

(international relations) та міжнародний бізнес (international business) [4]. В свою чергу, аналогом «операції та управління міжнародним бізнесом» у вітчизняній науковій школі є «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», який визначає управління певними операціями підприємства, пов’язаними із продажами товарів або послуг до однієї або багатьох зарубіжних країн.

Таким чином, наука «менеджмент» або наука управління вміщую в себе міжнародний менеджмент (рис. 1). Відповідно, методологія наукового дослідження у міжнародному менеджменті буде аналогічною з менеджментом.

Методологія являє собою вчення про метод діяльності як такий та вміщує принципи, методи діяльності та знання, що їх відображає [5]. Наукове дослідження — діяльність, спрямована на вивчення об’єкта з метою встановлення закономірностей його побудови, виникнення та розвитку, а також на подальше використання отриманого знання у практичній діяльності людей. Далі розглянемо певну логічну послідовність організації наукового дослідження. Така послідовність із характеристикою складових дослідження і відображає методологію наукового дослідження.

Першим кроком на шляху проведення наукового дослідження є визначення теми. Тема наукового дослідження повинна відображати предмет дослідження [7]. Актуальність теми повинна відповідати суспільній потребі у дослідженні за даною темою, тобто розв’язувати певну проблему.

Проблема випливає з актуальності теми та критичної оцінки літератури за темою. Сформулювати проблему означає визначити за обраною темою ті питання, які є дискусійними, недостатньо обґрунтованими, не розв’язаними або за якими спостерігаються факти, що суперечать існуючим теоретичним уявленням. Розв’язати проблему означає отримати за цими питаннями комплексні наукові результати з достатнім ступенем обґрунтованості та достовірності.

Гіпотеза представляє наукове положення, яке носить характер припущення щодо можливого розв’язання проблеми та за умови свого ймовірного доведення, а також підтвердження достовірності та обґрунтованості може бути трансформованим у відповідний науковий результат [8].

Метою дослідження є очікувані або ті, що вимагаються, наукові результати в межах предмету дослідження. Мета формулюється на основі гіпотез як запланований в дослідженні спосіб розв’язання проблем.

Об’єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обране для вивчення [7]. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження [7]. На предмет дослідження спрямована основна увага дослідника.

Метод — це сукупність певних правил, прийомів, норм пізнання, оцінки або дії, спрямованих на вирішення конкретного типу завдань [5]. Метод дослідження повинен надати відповідь на питання: як досягти мети дослідження? Визначення методу дослідження передбачає наукове обґрунтування доцільності його використання для досягнення мети дослідження.

Розрізняють такі види дослідження — теоретичні та емпіричні [5, 6]. Теоретичне дослідження відображає предмети, властивості і відносини з боку універсальних внутрішніх, істотних зв’язків і закономірностей, моделей згідно виділеної проблеми дослідження. Теоретичний рівень пізнання характеризується високим рівнем абстрагування та домінуванням понять, теорій, законів, принципів, наукових узагальнень і висновків. До методів теоретичного дослідження відносять гіпотетичний, аксіоматичний та еволюційний методи, системно-структурний, структурно-функціональний види аналізу, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, класифікація [5, 6]. Основними науковими результатами теоретичних досліджень є, зокрема, розробка та уточнення визначень, класифікацій, підходів, концептуальних засад.

Емпіричні дослідження передбачають збір первинних даних (кількісних та/або якісних) відповідно до предмету дослідження [8]. Дані дослідження повинні бути валідними та репрезентативними. Валідність — ступінь адекватності визначення даних, методу їх збору та отриманих результатів. Репрезентативність (надійність) — ступінь відповідності даних спостереження генеральній сукупності [8]. Емпіричні дослідження бувають якісними та кількісними.

Якісні методи емпіричного дослідження орієнтують пізнавальний процес на глибинну сутність предмету дослідження. Наприклад, ідентифікація атрибутів предмету дослідження відповідно до визначеної проблеми дослідження. До якісних методів дослідження відносять метод спостережень; метод неформального, не структурованого інтерв’ю; метод фокус-груп; метод case study / аналізу ситуацій; класичний аналіз документів; порівняльний метод; метод контент-аналізу [5, 8].

Результатом використання кількісних методів емпіричного дослідження є отримання кількісних даних по заздалегідь визначених показниках, характеристиках, атрибутах предмету дослідження. Основними кількісними методами емпіричного дослідження є спостереження; вимірювання; вибірковий метод; опитувальний метод; структуроване інтерв’ю; анкетування; експертне опитування; експериментальний метод; тестування [5, 8].

При обробці та аналізі кількісних результатів емпіричного дослідження можуть використати методи математичної статистики, наприклад: порівняння середніх, дисперсія, стандартне відхилення тощо; непараметричні тести (перевірка форми розподілу вибіркової сукупності, конкордація тощо); кореляція; регресійний аналіз; дисперсійний аналіз; факторний аналіз; кластерний аналіз; дискримінантний аналіз тощо. Крім того, доцільним може бути використати методи теорії ймовірностей: частотний аналіз, перехресні таблиці (крос-табуляція) тощо.

Аналіз отриманих даних повинен бути критичним, творчим, логічним. Аналіз емпіричних даних спрямований на виділення з них значимої інформації з точки зору мети дослідження, її інтерпретацію та трансформацію в науковий результат. Також при обробці та аналізі емпіричних даних використовують такі загальнонаукові методи як, наприклад, пояснення, узагальнення, систематизація, класифікація.

Науковий результат повинен містити новизну, яка відповідає вимогам достовірності, обґрунтованості та практичної й наукової цінності [7, 8]. В свою чергу, новизна визначається вказанням того, що було відомо в світовій науці щодо положень дослідження раніше, й на цій основі виокремлення того, що дослідником пропонується нового [7]. Відповідно до міжнародного підходу, новизна — це нове знання. Базою порівняння стають попередні знання. Таким чином, відповідно до обох підходів новизна — це знання, що є відмінним від попередніх.

Висновки наукового дослідження повинні відображати отримані наукові та практичні результати, які розв’язують наукову проблему та відповідають меті дослідження [7]. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання та напрямків подальших досліджень.

Результати наукового дослідження можуть презентуватися у вигляді доповідей на наукових конференції, публікацій наукових статей, а також у складі дипломної магістерської роботи [1].

2. Складові та етапи наукового дослідження

Для наукових досліджень у галузі менеджменту / бізнесу, на відміну від інших галузей гуманітарних наук, невід’ємною складовою є емпіричне дослідження.

Методологія наукових досліджень є шляхом і способом пізнання, логічною організацією досліджень щодо визначення мети, об’єкта і предмета дослідження, принципів, підходів і напрямів його проведення, вибору засобів та методів, за допомогою яких досягається найкращий результат, зокрема в сфері економіки і управління.

Теоретико-наукову основу менеджменту можна визначити як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою си­стему принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в резуль­таті проведених досліджень в різних галузях науки.

Теорії менеджменту притаманні такі особливості:

— орієнтація на вирішення практичних завдань;

— міждисциплінарний характер;

— впровадження у міжнародному масштабі.

Менеджмент — це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені управлінці створюють підприємства й уп­равляють ними шляхом визначення певної мети й віднайдення спо­собів її досягнення. Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості підприємства.

Отже, пропонується поєднання вітчизняного та міжнародного підходів до організації та проведення наукового дослідження (рис. 2). Підставою для цього є необхідність звітування (зокрема, у вигляді дипломної магістерської роботи тощо) за складовими вітчизняної наукової школи.

Крім того, вимоги сучасного високотехнологічного середовища призводять до змін у підходах до організації та проведення наукового дослідження. Так, Clay Christensen, який є засновником концепції та поняття «проривних інновацій» (1995 рік), використав проривні інновації для проведення наукового дослідження та, зокрема, втілення результатів такого дослідження у статті «Дилема капіталіста» (червень, 2014 рік) [10]. Сутність змін у проведенні наукового дослідження полягає у залученні спільноти студентів та випускників Harvard Business School, які зараз вже виступають у ролі експертів-практиків, на основі використання кроудсорсингу (сrowdsourcing) для відповіді на проблемні питання із подальшим їх обговорення шляхом online та offline комунікацій. Тобто, зміни у звичках поколінь дослідників, зокрема, включення до наукової спільноти так званого покоління Y, або Netgeners, або Millennials, призводять до трансформації процесу організації та проведення наукового дослідження.

Процес наукового дослідження можна умовно поділити на етапи (див. рис. 4). Формулювання гіпотез сприяє процесу планування наукового дослідження та підвищує якість наукових результатів. Для наукових досліджень у галузі менеджменту / бізнесу невід’ємною складовою є емпіричне дослідження. Результатом наукового дослідження є отримання нового знання. Результати наукового дослідження повинні бути опубліковані у фахових виданнях.

3. Методи дослідження у менеджменті

Методологічною основою сучасної науки про управління є загальнонаукові та специфічні методи пізнання. Наукове пізнання передбачає використання комплексу засобів і прийомів дослідження, великої кількості структурних елементів наукового методу, необхідних для прийняття оптимальних управлінських рішень. Методи дослідження лише тоді є науковими, коли забезпечують одержання результатів, які відображають реальні процеси.

Метод — це спосіб пізнання, певна сукупність прийомів, засобів, принципів впливу на об’єкти управління з метою розв’язання конкретного завдання. Тобто, методи менеджменту — це конкретні способи, принципи здійснення управлінської діяльності, що застосовуються для досягнення поставлених завдань та цілей мінімуму затрат і максимуму ефективності.

Наукові методи менеджменту дозволяють сформувати чітку систему правил, прийомів, способів впливу на об’єкти управління з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, досягнення поставлених цілей.

Сутність методів менеджменту визначається соціально-економічними відносинами, тим, наскільки вони відповідають характеру і рівневі розвитку продуктивних сил суспільства.

Дослідження у менеджменті передбачає використання насамперед таких наукових методів:

1) діалектичний метод — це метод поглибленого пізнання явищ або процесів у їхньому тісному взаємозв’язку та постійному розвитку, тобто взаємозумовленість і суперечливість розвитку явищ чи процесів і дійсності;

2) єдність логічного та історичного методів — вивчення розвитку конкретного явища в тій історичній послідовності, яка йому властива. Логічний метод дослідження по суті є тим же історичним методом, тільки звільненим від історичної форми і від випадковостей. У процесі логічного аналізу менеджеру можна абстрагуватись від історичної форми і різних випадковостей, які заважають дослідженню. Цей метод став одним із найефективніших. Він уможливив відкриття багатьох об’єктивних закономірностей розвитку менеджменту;

3) метод системного аналізу — передбачає дослідження явища як певної цілісності властивих їй елементів з урахуванням усіх наявних взаємозв’язків між ними. Цей метод в науці управління означає вивчення внутрішніх, ієрархічних, прямих і зворотних зв’язків. У процесі еволюції менеджменту виникають різні варіанти і моделі його розвитку. Тому фахівець, керівник-управлінець повинен зважено оцінювати різні точки зору і обирати пріоритетну, а не підпорядковувати свій світогляд і конкретні дії певній догмі;

4) аналітичний метод — це метод дослідження, за якого явище або об’єкт дослідження розкладається на частини, кожна з яких вивчається окремо. Цей метод дає можливість вивчити окремі сторони явища та об’єкта, зробити ряд наукових абстракцій. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого. Використовується цей метод при дослідженні складних об’єктів або явищ;

5) серед методів наукового пізнання важливу роль відіграють індукція та дедукція. Індукція — це логічний спосіб пізнання, рух думки від конкретного до загального, від знання нижнього рівня до знання вищого рівня. Дедукція — логічний метод пізнання, рух думки від загального до одиничного, тобто отримання окремих конкретних висновків на основі знання загальних положень, закономірностей розвитку організації (суспільства) як цілісної системи. За допомогою дедукції розкривають закономірності розвитку та функціонування окремої організації як системи, її найважливіших підсистем;

6) балансовий метод — це метод дослідження впливу чинників на узагальнюючий показник. Цей метод, на основі складання балансів, дає змогу проаналізувати відповідність планових і звітних показників (вартісних і натуральних), виявити відхилення та причини, які їх зумовили.

7) метод економіко-математичного моделювання — застосовують за умови, коли неможливо через складність взаємозв’язків проаналізувати розвиток явища (об’єкта) під впливом різноманітних чинників; він забезпечує поєднання кількісного і якісного аналізу. Тобто, це способи, прийоми економічної науки, прикладної математики та кібернетики, що використовуються для кількісного аналізу діяльності об’єкта господарювання як цілісної системи або її окремих частин. Тут можуть бути ефективними й імітаційні моделі, які мають бути максимально наближеними до об’єкта, що досліджується. Такі моделі дозволяють більш ефективно вирішувати складні управлінські проблеми, які вимагають системного і комплексного підходів;

8) соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання, тестування) — передбачають використання соціологічного опитування вибірки певних респондентів.

У процесі дослідження проблем широко використовуються методи спостереження, експерименту тощо. За допомогою цих методів отримується необхідна інформація, яка дозволяє більш ефективно впливати на процес управління, на дослідження його цілей.

Висновки

Реалізація методів дослідження у менеджменті полягає у трансформації їх в розпорядження, накази тощо. Після цього методи менеджменту як управлінські рішення надходять із керівної системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує досягнення поставлених завдань та встановлених цілей.

Перехід до ринкової економіки вимагає іншого ставлення до управлінської науки. За панування адміністративно-командних методів управління запропоновані керівником-управлінцем ідеї були практично ні до чого, за винятком дуже обмеженого кола діяльності. Тому в сучасних умовах ринкових відносин зацікавленість менеджментом як наукою і практикою управління суб’єктами господарювання закономірна.

Категорія «менеджмент» — це одна із конкретних форм ринкового управління, а саме: управління соціально-економічними процесами на мікрорівні, в рамках окремого економічного суб’єкта — організації, підприємства, фірми, закладу, установи тощо.

Американський соціолог П. Друкер вважає, що поняття «менеджмент» стосується тільки ділового підприємства, що виробляє товари або різні послуги.

Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише процесу управління людьми (працівниками), колективами працівників, групами в умовах ринкової системи господарювання. Отже, менеджмент виступає як система ринкового управління і направлених на гнучке застосування господарської діяльності підприємств до реальних ринкових умов.

Список використаної літератури

1. Засоби діагностики вищої освіти. Вимоги до державної атестації магістра зі спеціальності 8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» : ГСВОУ 8.03060104-12 — [Чинний від 2012-05-21]. — К. : Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, КНТЕУ 2012. — 23 с. — (Національний стандарт України).
2. Національна рамка кваліфікацій : станом на 23 листопада 2011 р. / Кабінет Міністрів України. — Офіц. вид. — К. : Офіційний вісник України, 2011. — № 101. — С. 15. — (Бібліотека офіційних видань).

3.Мескон М. Основы менеджмента / Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури ; пер. с англ., под общ. ред. Л. И. Евенко . — М. : Издательство «Дело», 1997. — 704 с.

4. Сурмін Ю.П. Майстерня вченого: підручник для науковця / Юрій Сурмін. — К.: Навчально-методичний центр «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2006. — 302 с.
5. Пушкарь А.И. Основы научных исследований и организация научно-исследовательской деятельности: учебное пособие / А.И. Пушкарь, Л.В. Потрашкова. — [2-е изд.]. — Харьков: Изд. дом «ИНЖЕК», 2008. — 279 с.
6. Вимоги до оформлення дисертацій та авторефератів дисертацій // Бюлетень ВАК України. — 2011. — № 9-10.