Відсутність цілісного закріплення інституту комерційного представництва в Цивільному кодексі України обумовлює необхідність проведення ґрунтовного теоретичного дослідження особливостей правовідношення комерційного представництва для удосконалення чинного законодавства. Одним із важливих питань є визначення особливостей відповідальності комерційного представника.

На доктринальному рівні лише окремі питання висвітлені у рамках досліджень, які присвячені особливостям договірної відповідальності добровільного представника, зокрема в працях О. Л. Невзгодіної, Н. О. Нерсесова, М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, І. Ю. Доманової та інших вчених. Спеціальні дослідження особливостей відповідальності комерційного представника відсутні.

Завданням даного дослідження є визначення умов цивільно-правової відповідальності комерційного представника, аналіз особливостей правових наслідків порушення зобов´язання комерційним представником.

Протиправна поведінка

Обов´язковою умовою договірної відповідальності комерційного представника є протиправна його поведінка, яка полягає в порушенні зобов´язання. Враховуючи ч. 1 ст. 610 ЦК України порушення зобов´язання комерційним представником може полягати у його невиконанні або неналежному виконанні.

Для встановлення факту невиконання комерційним представником своїх зобов´язань у випадку визначення в договорі про комерційне представництво досягнення певного результату — вчинення комерційним представником правочину від імені особи, яку він представляє, важливо встановити факт невчинення даного правочину в межах наданих повноважень. Слід зауважити, що згідно з договором про комерційне представництво, комерційний представник може зобов´язуватись здійснювати додаткові фактичні дії, необхідні для виконання основного обов´язку — вчинення правочину від імені особи, яку він представляє. Проте невиконання даних додаткових обов´язків не може бути самостійною та достатньою підставою для встановлення факту невиконання комерційним представником своїх зобов´язань. Одночасно, при здійсненні необхідних для вчинення правочину фактичних дій за умови невчинення відповідного правочину, має місце невиконання комерційним представником своїх зобов´язань.

Щодо неналежного виконання, то воно може виявлятися у вчиненні правочинів із перевищенням повноважень, визначених у договорі про комерційне представництво, довіреності, або у вчиненні правочинів у межах наданих повноважень, але з порушенням інших договірних зобов´язань комерційного представника.

При визначенні факту перевищення повноважень комерційним представником необхідно враховувати особливості визначення обсягу його повноважень. Дії, які в праві вчиняти комерційний представник, як правило, в договорі про комерційне представництво, довіреності не конкретизовані. Комерційний представник може уповноважуватись на здійснення усіх необхідних дій для вчинення правочину, він також може уповноважуватись на самостійне визначення істотних умов відповідного правочину. Тому перевищення повноважень може полягати лише у вчиненні дій, які явно суперечать наданим повноваженням, що визначені в договорі, довіреності.

Слід також враховувати, що комерційному представнику може надаватись право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це (ч. 2 ст. 1004 ЦК України). Дана норма передбачає обов´язок комерційного представника в розумний час повідомити особу, яку представляє, про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором, однак дане повідомлення і у зв´язку з ним дії особи, яку представляють, можуть вплинути лише на правовідношення комерційного представника та особи, яку представляють, а не на юридичну долю вчиненого комерційним представником правочину. Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що за даних умов комерційний представник володіє широкими повноваженнями, основним критерієм яких є необхідність забезпечення інтересів особи, яку представляють. Лише в тому випадку, якщо дії будуть явно суперечити загальним повноваженням комерційного представника і не відповідати інтересам особи, яку представляють, можна стверджувати про перевищення повноважень комерційним представником.

Прикладом неналежного виконання зобов´язання комерційним представником за умови відсутності факту перевищення наданих йому повноважень може бути укладення комерційним представником договору від імені особи, яку представляє, з третьою особою, яка на момент його укладення була неплатоспроможною.

За загальним правилом, комерційний представник не відповідає перед особою, яку представляє, за невиконання або неналежне виконання зобов´язання третьою особою, якщо в договорі про комерційне представництво не передбачений обов´язок комерційного представника про відшкодування збитків, завданих особі, яку представляють, у зв´язку з порушенням зобов´язань третіми особами.

Окрім протиправної поведінки у вигляді порушення зобов´язання, як підстава виникнення обов´язку в комерційного представника відшкодувати збитки особі, яку представляють, ЦК України передбачена також правомірна дія комерційного представника — відмова від договору (ч. 3ст. 1009).

Визначення шкоди та причинного зв´язку між порушенням зобов´язання і шкодою як обов´язкових умов виникнення договірної відповідності залежить від заходів цивільно-правової відповідальності. Зокрема, лише за умови наявності шкоди та причинного зв´язку між порушенням зобов´язання і шкодою можлива вимога про відшкодування збитків та моральної шкоди. Незалежно від даних умов може виникати обов´язок комерційного представника про сплату неустойки.

Вина комерційного представника

Важливо з´ясувати особливості вини комерційного представника як підстави відповідальності за порушення своїх зобов´язань. Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов´язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. У юридичній літературі вина часто розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Однак запропоноване й інше розуміння вини, яке ґрунтується на положеннях ст. 614 ЦК України, як невжиття особою усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання обов´язку. Тому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов´язання.

Прикладом може бути справа за позовом ТОВ «Саніда Пласт» до суб´єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (приватного підприємця) про стягнення збитків у зв´язку з невиконанням останньою своїх зобов´язань. З матеріалів справи відомо, що відповідно до агентського договору, укладеного сторонами, підприємець (агент) зобов´язаний за винагороду представляти інтереси ТОВ «Саніда Пласт» (принципала) в південному регіоні України і здійснювати за рахунок та за його дорученням такі дії — пошук покупців продукції принципала, укладення угод на поставку продукції, проведення маркетингових досліджень. Позивач обґрунтовує невиконання агентом зобов´язань тим, що відповідачем не знайдено жодного потенційного покупцяпродукції принципала в південному регіоні, не укладено жодного договору на поставку продукції, не проведені маркетингові дослідження. Суд дійшов висновку про відсутність факту винного невиконання відповідачем зобов´язань, оскільки у матеріалах справи знаходяться листи різних господарюючих суб´єктів, місцезнаходженням яких є м. Сімферополь, з яких вбачається, що такими суб´єктами від підприємця була одержана інформація про продукцію ТОВ «Саніта Пласт», у тому числі рекламні матеріали, контактні телефони та прайси з відомостями про цінову політику та умови співпраці (Справа № 7/119 // Архів Львівського апеляційного господарського суду).

Враховуючи ч. 1 ст. 617 ЦК України комерційний представник, який порушив зобов´язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Важливо визначити правові наслідки, які настають у разі порушення зобов´язання з вини особи, яку представляють, або за наявності вини як особи, яку представляють, так і комерційного представника у порушенні договірного зобов´язання. Слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 616 ЦК України передбачене лише зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо порушення зобов´язання сталося з вини кредитора. Дане положення справедливо застосовувати лише у випадку наявності як вини боржника, так і вини кредитора. В інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211 зазначається, що при застосуванні ч. 1 ст. 616 ЦК України слід враховувати, що якщо порушення зобов´язання сталося цілком з вини кредитора, то збитки кредитора слід вважати такими, що завдані внаслідок його власних дій чи бездіяльності, і вони не є результатом порушення його права. Такі збитки не підлягають відшкодуванню згідно зч.1ст.22ЦКУкраїни, навіть якщо відповідно до закону або договору боржник несе відповідальність за порушення зобов´язання незалежно від наявності його вини. Якщо порушення зобов´язання сталося цілком з вини кредитора, в нього не виникає також права на неустойку. Розглядаючи одну із судових справ (Справа № 39/476-06 // Архів Вищого господарського суду України) Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскільки позивач не надав довіреності, необхідні для належного виконання відповідачем зобов´язань за договором доручення, посилання позивача на невиконання відповідачем зобов´язань за договором доручення є необґрунтованими та безпідставними.

Правові наслідки порушення зобов´язання

Необхідно проаналізувати особливості правових наслідків порушення зобов´язання комерційним представником.

У випадку невиконання комерційним представником зобов´язання він може бути звільнений від обов´язку його виконання в натурі. Згідно з ч. 1 ст. 621 ЦК України у разі ненадання боржником кредитору послуги останній має право доручити надання послуги третій особі й вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов´язання. Дана норма надає можливість особі, яку представляють, звернутися до іншого представника, якщо комерційний представник не виконав обов´язку щодо надання послуги. Важливо, що особа, яку представляють, у даному випадку вправі вимагати від комерційного представника не тільки повернення оплати послуг, якщо вона була вже проведена, а також компенсації різниці між ціною, за якою послуги надавались комерційним представником, і ціною надання послуги другим представником. У випадку якщо виконання послуги для особи, яку представляють, втратило інтерес, вона вправі вимагати відшкодування збитків.

Доцільно визначити правові наслідки перевищення комерційним представником своїх повноважень. Для цього слід проаналізувати положення ЦК України та ГК України, які визначають правові наслідки вчинення представником правочинів з перевищенням повноважень.

Зокрема відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов´язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов´язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 298 ГК України угода, укладена від імені суб´єкта, якого представляє комерційний агент, з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб´єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб´єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

Отже, згідно з положеннями обох кодексів до моменту схвалення особою, яку представляють, а також у випадку відмови її від схвалення дій представника, що перевищив надані повноваження, відповідний правочин не може створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов´язки для неї. Відмінним у регулюванні є спосіб схвалення дій представника особою, яку він представляє. Згідно з ЦК України схвалення слід розуміти одностороннім правочином, який може полягати у здійсненні спеціальної заяви (письмової або усної) особою, яку представляють, або вчиненні нею конклюдентних дій, що свідчать про прийняття на себе наслідків правочину, вчиненого представником з перевищенням меж повноваження. Згідно з ГК України схвалення відбувається у вигляді бездіяльності особи, яку представляють, а саме у нездійсненні відхилення дій комерційного агента перед третіми особами. Спосіб схвалення, передбачений в ЦК України, більше відповідає інтересам особи, яку представляють.

Важливо визначити правове значення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, у випадку відсутності схвалення даного правочину. Слід виділити основні існуючі позиції:

— вчинений правочин повинен бути визнаний недійсним. Н. О. Нерсесов підкреслює, що для особи, яку представляють, не виникає жодних юридичних наслідків стосовно контрагента представника, оскільки ним правочин не схвалений. Представник не може вважатися правомірним суб´єктом даного правочину, оскільки він не мав наміру набувати особисто для себе права та обов´язки за даним правочином. Третя особа також не мала наміру вступати в безпосередні юридичні відносини зі своїм контрагентом. Відповідно, правочин, вчинений за таких умов, повинен бути визнаний юридично недійсним [1]. Протягом тривалого часу даний підхід домінував у судовій практиці, що зумовило появу п. 9.1 роз´яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов´язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111: угода, укладена представником юридичної особи з перевищенням повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її вимоги до другої сторони(від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають;

— можливі правові наслідки диференціюються залежно від того, чи сталося якісне чи кількісне перевищення повноважень [2]. На думку О. Л. Невзгодіної, якщо перевищення стосується якісних характеристик предмета правочину, вибору контрагента, юридичної природи правочину, останній за відсутності схвалення є недійсним у цілому. При допущенні кількісного перевищення, яке стосується кількісних характеристик предмета правочину, тривалості строку договору, розміру оплати тощо, правочин слід вважати дійсним у частині, яка не перевищує меж повноважень, адже недійсність частини правочину не веде до недійсності інших частин, якщо недійсний правочин може бути вчинений без недійсної частини;

— правочин вважається вчиненим від імені представника. Відповідні норми передбачені Цивільним кодексом Російської Федерації. Згідно з п. 1 ст. 183 ЦК Російської Федерації правочин, вчинений з перевищенням повноважень безнаступного схвалення особою, яку представляють, вважається вчиненим від імені і в інтересах представника М.І. Брагінський та В. В. Вітрянський справедливо звертають увагу на те, що дана імперативна норма створює ситуацію, коли договір визначається укладеним незалежно від волі третьої особи, а це суперечить одному з основних принципів цивільного права — свободі договору. Вчені пропонують передбачити два можливі варіанти: або визнання правочину не-вчиненим з одночасним наділенням правом третьої особи пред´явити до представника вимогу про відшкодування збитків, спричинених тим, що правочин виявився неукладеним, або визнання представника контрагентом третьої особи [3]. Аналіз спеціальних нормативно-правові актів України також дозволяє зробити висновок про те, що в окремих випадках договір є дійсним, проте права та обов´язки, відповідно до нього набуває сам представник. Зокрема згідно зі ст. 8 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р. кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов´язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищує свої повноваження;

— договори слід вважати неукладеними. І.Ю.Доманова підкреслює, що неукладеним договором традиційно вважається такий, за яким не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Відповідно, довірителем фактично не було досягнуто згоди за жодною з умов договору, адже в представника був відсутній будь-який правовий зв´язок з довірителем. Будь-які підстави визнання договорів недійсними відсутні [4].

Аналізучи дані позиції слід, насамперед, зазначити, що ЦК України прямо не передбачає недійсність правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень у випадку несхвалення особою, яку представляють. Необхідно застосовувати правило, передбачене в ч. 3 ст. 215 ЦК України, зокрема, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно, особа, яку представляють, вправі оскаржити вчинений представником правочин із перевищенням повноважень лише у випадку зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною відповідно до ст. 232 ЦК України. Правові наслідки недійсності даного правочину визначені в ст. 216 ЦК України. Зокрема кожна із сторін зобов´язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 232 ЦК України особа, яку представляють, має право вимагати від комерційного представника та третьої особи солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому в зв´язку зі вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними. В інших випадках, згідно з чинним законодавством, немає підстав для визнання правочину з перевищенням повноважень недійсним. Тому доцільно передбачити в ЦК України норму, за якою правочин або частина правочину, вчиненого комерційним представником з перевищенням повноважень, визнавався би судом недійсним на вимогу особи, яку представляють.

При вирішенні питання про відшкодування збитків, завданих третій особі, слід звернути увагу на те, що третя особа зобов´язана перевірити наявність та обсяг повноважень у комерційного представника. Дане твердження підтверджується загальними нормами, зокрема відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов´язанні має право вимагати доказів того, що обов´язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою і несе ризик наслідків непред´явлення такої вимоги. Серед таких ризиків можна виділити перевищення повноважень комерційним представником при укладенні договору з третьою особою від імені особи, яку він представляє, і настання негативних наслідків. Отже, в особи, яку представляють, не виникає жодних обов´язків щодо відшкодування збитків третій особі у зв´язку із вчиненням правочину з перевищенням повноважень. Одночасно для захисту інтересів третіх осіб необхідно передбачити обов´язок комерційного представника в даних випадках відшкодувати шкоду, завдану третім особам у результаті вчинення правочину з перевищенням повноважень.

Доцільно зауважити, що в судовій практиці (Справа № 3/318 // Архів Київського апеляційного господарського суду) поширені випадки, коли у зв´язку з невиконанням комерційним представником зобов´язання про повернення засобів, необхідних для виконання зобов´язання, зокрема грошей, особа, яку представляють, вимагає сплати відповідної суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України. Видається, що за договором про комерційне представництво у комерційного представника не виникають грошові зобов´язання і застосування ст. 625 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки відсутнє невиконання комерційним представником грошового зобов´язання перед особою, яку представляють.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ грошове зобов´язання — це зобов´язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Отже, грошова сума набуває в даному випадку значення засобу платежу. Комерційний представник зобов´язаний надати послуги особі, яку він представляє. Щодо грошових сум, які йому надаються особою, яку представляють, вони є засобами, необхідними для виконання зобов´язання про надання послуг, і у встановлених законом випадках повинні бути повернені без додаткових нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Висновки

Отже, договірна відповідальність комерційного представника виникає у випадку невчинення правочину від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень або вчинення правочину в межах наданих повноважень, але з порушенням інших договірних зобов´язань, за наявності вини комерційного представника, а також у випадку односторонньої відмови від договору. В ЦК України доцільно передбачити норму, згідно з якою правочин або частина правочину, вчиненого комерційним представником з перевищенням повноважень, визнається судом недійсним. Збитки, завдані третій особі у зв´язку із вчиненням комерційним представником правочину з перевищенням повноважень, підлягають відшкодуванню комерційним представником.

ПРИМІТКИ

1. Нерсесов Н. О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве / Н. О. Нерсесов. — М. : Статут, 2000. — С. 88.

2. Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому гражданскому праву / Е. Л. Невзгодина. — Томск, 1980. — С. 135—136.

3. Брагинский М. И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. — М. : Статут, 2007. — С. 329—330.

4. Доманова І. Ю. Інститут добровільного представництва в цивільному праві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — К., 2006. — С. 202.