Вступ

Розвиток сучасних технологій не можливий без розвитку їх базису — науки, яка, в свою чергу, не може існувати без інформації. Однією з важливих умов успішного виконання наукових досліджень є їх інформаційне забезпечення. Це — видання наукових монографій, створення інформаційних систем та баз даних, наукових телекомунікація, електронних бібліотек, підтримка бібліотек та інших інформаційних служб (ІС), підготовка аналітичних оглядів з різних галузей знань тощо.

Питання створення та функціонування механізму взаємодії бібліотек й інформаційних підрозділів, організаційно-технологічне та методичне забезпечення їх спільної діяльності протягом багатьох років знаходиться у полі зору бібліотекознавців та інформаційних працівників.

Причинами недостатньої координації діяльності наукових бібліотек і відділів науково-технічної інформації (ВНТІ), що випливає з результатів досліджень, були відсутність:

• єдиного методичного підходу до змісту і форм взаємовідносин між даними структурами;
• правових положень про організацію взаємодії і, виходячи з цього, необов’язковість участі у взаємодії;
• єдиного робочого органу управління, єдиного методичного керівництва;
• недостатня розробка теоретичних та організаційно-методологічних засад практичної організації спільної діяльності бібліотек і органів інформації.

Усе це призводило до дублювання в роботі, виконання інформаційними підрозділами робіт, притаманних бібліотекам; нераціонального використання ресурсів.

1. Взаємодія бібліотек та інформаційних підрозділів науково-дослідних установ НАН України в інформаційному забезпеченні

Належне науково-методичне забезпечення спільної діяльності бібліотек та інших інформаційних підрозділів НДУ, на нашу думку, могло б сприяти створення на базі НБУВ — головної організації НАН з науково-технічної інформації й методичного центру для академічних бібліотек та інших ІС — спеціального підрозділу, де б зосередилася вичерпна інформація про діяльність бібліотек та інформаційних служб НДУ.

З метою вдосконалення діяльності ІС установ НАН підрозділ міг би досліджувати стан БІР, здійснювати експертизу та прогнозувати їх розвиток. До компетенції підрозділу могли б входити:

• створення нормативно-правового поля діяльності інформаційних підрозділів і бібліотек;
• збір, облік, аналітичне опрацювання та розповсюдження достовірної інформації про діяльність цих служб, підготовка звітів, аналітичних оглядів тощо;
• підготовка інструктивно-методичних матеріалів, зокрема, видань серії «Організація роботи бібліотек та інформаційних служб НДУ НАН України», де б вміщувалися документи, які регламентують діяльність цих підрозділів, наприклад, з використання та збереження БІР, планування діяльності;
• оцінки якості роботи, цих служб, управління автоматизацією бібліотек та ІС, юридичні аспекти діяльності тощо;
• підготовка довідників з БІР системи типу «Провідні інформаційні служби НАН України» — своєрідних путівників по ринку інформаційних продуктів та послуг у сфері НТІ (у друкованому й електронному видах), які б відобразили і зміни, що відбуваються в інформаційному світі.

До нього ввійшли б і відомості про провідні телекомунікаційні служби, які забезпечують доступ до Internet;

• дані про провідні ІС зарубіжних країн та ін.
• формування фактографічних, бібліографічних, аналітичних, прогностичних БД для підтримки інформаційної та аналітичної діяльності, в т. ч, повнотекстових БД законодавчих матеріалів;
• інноваційної БД передового вітчизняного й зарубіжного досвіду;
• БД пропозицій щодо покращання роботи цих служб;
• створення покажчиків БД для орієнтування в цих бібліографічних джерелах.

Інформатизація бібліотечно-інформаційної діяльності, яка реалізується через комп’ютеризацію, автоматизацію, створення корпоративних бібліотечно-інформаційних мереж, зумовлює кардинальні зміни в діяльності бібліотек. Нагальними стали питання корпоративної взаємодії, співпраця бібліотек та їхня інтеграція в єдину систему. З’явилась потреба в узгодженні інформаційних процесів та комунікацій між бібліотеками. Пріоритетним напрямом у вирішенні цього питання є забезпечення інформаційно-комунікаційної взаємодії бібліотечних систем.

Головним фактором їхнього розвитку на регіональному рівні є інформаційно-комунікаційна взаємодія, яка універсально опосередковує будь-які дії й практику співпраці бібліотечних установ та створює головний зміст професійної, регулятивної й управлінської комунікативної діяльності бібліотек у мінливому інформаційному середовищі.

У процесі взаємодії виникають відповідні комунікативні стратегії в різних сферах професійної бібліотечної діяльності. Вони забезпечують успішне функціонування бібліотечних установ в умовах інтеграції та втілюються у різноманітних формах і напрямах міжбібліотечного співробітництва.

2. Перспективні напрями взаємодії інформаційних установ

Сучасне бачення стратегії міжвідомчої взаємодії бібліотек пов’язується з проблемою створення єдиного інформаційного середовища регіону як об’єктивно необхідної умови подолання дискретності взаємовпливу різних соціокомунікативних структур. Досягнення інформаційної єдності усіх складових частин регіону можливе лише за умов інтенсифікації та упорядкування інформаційно-комунікаційних зв’язків і розвитку їхньої варіативності.

Концепція інформаційно-комунікаційної взаємодії бібліотек регіону зумовлена соціокультурними змінами суспільства, полягає в організації співпраці інформаційних інституцій з метою побудови мережевих інформаційних інфраструктур на основі використання новітніх засобів зв’язку і впровадження інноваційних технологій.

Інформаційно-комунікаційна взаємодія інтегрує зусилля усіх учасників соціально-інформаційних процесів регіону. Чільне місце серед них займають бібліотечні установи різної галузевої та відомчої належності — вони  сприяють формуванню інформаційного середовища територіальних утворень, що дає змогу розглядати їх як ціннісне ядро в соціокультурному просторі регіону. Іншими суб’єктами інформаційно-комунікаційної взаємодії є такі соціальні інститути, як видавничі організації, органи науково-технічної інформації, інформаційно-аналітичні агенції, дослідницькі центри, бібліотечні об’єднання та асоціації, системи архівів, музеїв, органи місцевого самоврядування, система освітніх закладів, наукові школи, засоби масової інформації, які формують соціокомунікаційні відносини в регіоні, впливають на умови життєдіяльності суспільства, формують організаційні і комунікаційні їхні особливості, породжують нові соціальні явища.

Динамізм сучасного науково-технічного розвитку, поява нових дослідницьких і технологічних методів, нова соціокультурна ситуація допускають зміщення акцентів з розуміння взаємодії як закінченої й назавжди вибудуваної конструкції на виявлення й моделювання системи гнучких взаємозв’язків між учасниками соціокомунікаційного середовища регіону.

Одним з варіантів конструктивної, гнучкої взаємодії різних суб’єктів діяльності в регіоні є розроблення цільових програм і проектів, яка уможливлює активізацію найефективніших варіантів розвитку території з найменшими витратами. Проектна діяльність дає можливість бібліотекам взаємодіяти з різними культурними співтовариствами, освітніми й інформаційними установами в єдиному процесі формування соціально-культурного середовища на засадах поєднання матеріальних, фінансових, інформаційних та інтелектуальних ресурсів. Регіональна реалізація бібліотечних проектів спрямовується як на удосконалення соціально-значущої діяльності — бібліотеки стають ініціаторами розроблення та реалізації програм соціальної спрямованості, так і на вирішення багатьох професійних проблем — удосконалення бібліотечного обслуговування на основі нових інформаційних технологій, упровадження в практику роботи використання сучасних носіїв інформації, можливостей віддаленого доступу до інформації. Тож регіональна проектна бібліотечна діяльність виступає як форма міжбібліотечної взаємодії та найважливіший фактор залучення бібліотеки до інтеграційних суспільних процесів.

У реальній взаємодії бібліотек на рівні регіону переважають відомчі відносини. Стійкі зв’язки існують тільки на традиційному вертикальному рівні. У нових соціально-комунікативних умовах відбувається зміна принципів і методів управління бібліотечною взаємодією: у рамках єдиного регіонального інформаційного середовища здійснюється комбінація традиційних вертикальних зв’язків зі стійкими горизонтальними координаційними зв’язками, які мають договірну основу на рівні як окремих установ, так і регіональних структур управління. У зміцненні координаційних зв’язків велику роль відіграють методичні об’єднання бібліотекарів, бібліотечні асоціації.

Координація передбачає узгодження діяльності без зміни юридичного, фінансового й іншого статусу її учасників. Механізмом її реалізації служить єдиний план, угода або договір, у якому конкретно вказуються напрями розмежування й узгодження різних аспектів діяльності, взаємні зобов’язання й відповідальність сторін. Якщо координація пов’язана переважно зі змістовною стороною діяльності бібліотек, то наступна форма взаємодії — кооперація стосується її організаційної сторони.

Кооперація діяльності, здійснювана на регіональному рівні бібліотечного співтовариства, є складнішою формою координаційних взаємозв’язків. Її підґрунтя — це узгоджене використання ресурсів та можливостей групи бібліотек на території регіону з метою досягнення оптимального обслуговування всіх можливих користувачів кожної з бібліотек-учасниць. Кооперативна діяльність може здійснюватися на паритетних засадах, взаємовигідних послугах, зацікавленості. Вона базується в основному на договірних зв’язках з виконання спільних робіт та передбачає пайове фінансування кооперативної діяльності.

Розвиток координації й кооперації закладає основи для інтеграції діяльності бібліотек на вищому рівні — корпоративному, який передбачає створення умов для бібліотек щодо представлення якісного інформаційного продукту, з використанням новітніх інформаційних технологій, модернізацією управління бібліотечними ресурсами, формуванням нового інформаційного середовища, розкриттям інформаційно-когнітивного потенціалу інформаційних ресурсів бібліотек як складової інтелектуальної інфраструктури суспільства, що розвивається [4, с. 15].

Нині корпоративність як тенденція розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності стає основною формою міжбібліотечної взаємодії. Корпоративні структури поєднують бібліотеки різного відомчого підпорядкування, установи різні за рівнем технічної бази, наявності телекомунікаційної інфраструктури, технологій, обсягами фінансування тощо.

На корпоративних засадах створюються бібліотечні об’єднання, асоціації, бібліотечні системи. Тож, корпоративний рівень взаємодії бібліотек уможливлює досягнення інноваційного рівня організації їхньої діяльності та засвідчує свою ефективність при вирішенні завдань забезпечення суспільних потреб в інформації і знаннях. Однак бібліотечне співтовариство все ще дуже гостро потребує найактивнішої корпоративної інформаційної взаємодії щодо спільного формування ресурсів, їхньої інтеграції та взаємовикористанні, обміні накопиченим досвідом. Подальший розвиток діяльності за цими напрямами стримується відсутністю належного механізму управління процесами взаємодії бібліотек.

Створення відкритих, гнучких, незалежних від відомчої системи механізмів управління є дуже складною, але ключовою проблемою. Саме її вирішення сприятиме досягненню спільних інтересів бібліотек, їхній ефективній участі у виконанні спільних завдань, зміцненню інформаційних, технологічних, науково-методичних зв’язків, виникненню нових форм, засобів та напрямів бібліотечної інтеграції.

Висновки

Отже, прикладом взаємодії бібліотек різних типів та видів у мережевому середовищі можуть бути віртуальна довідкова служба та регіональні інформаційні портали, завданням яких є забезпечення користувачів інформацією через співпрацю основних учасників інформаційного поля регіону на засадах партнерства. Особливістю віртуальної довідки є її розміщення на сайті бібліотеки з використанням веб-форми — користувач може надіслати запитання з будь-якого місця, де є доступ до Інтернету, та отримати відповідь у зазначений період часу. Віртуальна довідково-інформаційна служба надає можливість ознайомитися з ресурсами як конкретної бібліотеки, так і інших інформаційних установ.

Ресурси, що використовуються при наданні довідок, можуть бути мережевими — бази даних, електронні каталоги та паперовими — каталоги, картотеки, видання довідково-бібліографічного фонду. Інформаційний регіональний портал представляє собою віртуальний регіональний інформаційний ресурс у мережі Інтернет, інформаційне наповнення якого містить нормативно-законодавчі документи обласних державних адміністрацій; блоки інформації про економічний стан, події в регіоні; з краєзнавства; про діяльність громадських установ; інформаційні довідково-аналітичні бази даних; відомості про бібліотеки, включаючи електронні онлайнові каталоги; посилання на веб-ресурси організацій.

Ще одним напрямом кооперації бібліотек є здійснення спільних заходів з підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців. У результаті включення сучасних бібліотечних установ в нові комунікаційні умови виникає об’єктивна потреба у створенні такої системи підвищення кваліфікації працівників бібліотек, яка могла б адекватно змінювати і розвивати їхнє освітнє середовище.

Список використаної літератури

1. Захарова, І. В. Основи інформаційно-аналітичної діяльності: навч. посіб./ І. В. Захарова, Л. Я. Філіпова. — К. : Центр учбової літератури, 2013. — 335 с.
2. Інформаційна складова соціокультурної трансформації українського суспільства/ Олексій Онищенко, Валерій Горовий [та ін.]; НАНУ, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К. : НВЦ НБУВ, 2012. — 253 с. :
3. Муковський І. Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах: навч. посіб./ Іван Муковський, Анатолій Міщенко, Микола Шевченко. — К. : Кондор, 2012. — 222 с.
4. Оксанич, А. Інформаційні системи і технології маркетингу: Навчально-практичний посібник/ Анатолій Оксанич, Василь Петренко, Олександр Костенко; М-во освіти і науки України. — К. : Професіонал, 2008. — 318 с.
5. Планування і контроль на підприємстві: навчальний посібник/ М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Івано-Франківський нац. техн. ун-т нафти і газу, Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія» [та ін.]; Микола Данилюк [та ін.] ; за ред. М. О. Данилюка. — Львів : Магнолія 2006, 2012. — 530 с.
6. Правова інформація та комп’ютерні технології в юридичній діяльності: навчальний посібник/ Володимир Іванов [та ін.]; за заг. ред. В. Г. Іванова; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Харків : Право, 2011. — 236 с.
7. Сисоліна Н. Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності/ Наталія Сисоліна, Григорій Савеленко, Ліка Василенко; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, КНТУ. — Кіровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2013. — 245 с.