Сімейну медицину в Україні започатковано в останні роки існування Радянського Союзу. Ще в 1987 р. МОЗ УРСР розпочало експеримент у Львівській області, у 1989 р. відкрили «Поліклініку сімейної медицини» у Дніпродзержинську, у 1992 р. — амбулаторію сімейних лікарів у Дрогобичі, а в 1998 р. — першу кафедру сімейної медицини у Львові. Інтенсивного розвитку сімейна медицина набула наприкінці XX та на початку XXI ст.

Уперше в Україні термін «сімейна медицина» вжито в наказі МОЗ України № 169 від 21.11.1991 р., коли до номенклатури лікарських спеціальностей увели спеціальність «Загальна практика — сімейна медицина».

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 989 від 20.06.2000 р. «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я» для зміцнення здоров’я населення України, поліпшення демографічної ситуації, підвищення якості та ефективності медичних послуг.

У постанові № 14 Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002—2011 роки» сімейній медицині було приділено велику увагу: визначено пріоритети розвитку ПМСД на засадах сімейної медицини.

В Україні відбулася низка з’їздів та конференцій для сімейних лікарів. Знаковими стали з’їзди сімейних лікарів у Львові (2001) та Харкові (2005), де розглядали фінансування, тарифи на медичні послуги, стандарти медичної допомоги тощо.

Але попри зусилля держави протягом останніх 20 років сімейна медицина в Україні не набула достатнього розвитку.

Сьогодні ПМСД зіштовхнулася з певними проблемами і потребує подальшого розвитку і удосконалення. Однак вона має майбутнє, тому що ПМСД — найважливіша частина ефективної системи охорони здоров’я.