Організація первинної медико-санітарної допомоги у країнах Центральної і Східної Європи
До кінця 80-х років XX ст. країни Центральної і Східної Європи перебували під впливом Радянського Союзу. Сімейна медицина, що існувала до Другої світової війни, у післявоєнні роки була повністю знищена. У 20-х роках XX ст. у СРСР почали впроваджувати систему охорони здоров’я, запропоновану М.О.Семашком. Вона мала такі ознаки: безоплатність, звертання за медичною допомогою за місцем проживання, фінансування галузі базувалося на фіксованих показниках (штатний розклад) без урахування потреб населення, нестача новітніх і спеціалізованих технологій.
Уведення цієї системи дозволило системі охорони здоров’я в 1950—1960 рр. відповідати світовим стандартам, але в подальшому радянська система охорони здоров’я не змогла адаптуватися до реалій постійного розвитку суспільства. Після розпаду СРСР у більшості країн почалося реформування у сфері охорони здоров’я.
Нині головна проблема в цих країнах — низький рівень фінансування, що заважає реформуванню.
Витрати на охорону здоров’я на одну особу в доларах і відсотках (1997 р.):
| Країна | Витрати на душу населення в доларах | У відсотках |
| Німеччина | 2364 | 10,7 |
| Великобританія | 1391 | 6,8 |
| Чехія | 943 | 7,2 |
| Угорщина | 542 | 6,5 |
| Польща | 386 | 5,2 |
| Росія | 47(1993 рік) | 2,2 |
| Україна | 10(1994 рік) | 3,5 |
У 1978 р. на конференції ВООЗ в Алмати розглянули низку питань щодо поліпшення доступності медичної освіти для кожного жителя планети, приділили увагу концепції ПМСД, обговорювали перспективи розвитку охорони здоров’я в країнах світу. Широка медична громадськість схвалила модель ПМСД і рекомендувала розглядати її як основу подальшого розвитку системи охорони здоров’я.
З цією метою Єврокомісія створила програму РНАШЗ і виділила на її реалізацію 90 млн доларів (підготовка викладачів з дисципліни «Сімейна медицина», організація факультетів сімейної медицини у вищих навчальних закладах і т. ін.).
Нині Чехія, Угорщина, Естонія і Литва є представниками Всесвітньої організації сімейних лікарів (WONCA) у Європі. Однак у Чехії і Угорщині ще зберігається розподіл лікарів на терапевтів і педіатрів, в Естонії і Латвії сімейні лікарі не мають такого авторитету в суспільстві, як на заході. У Росії, Україні, Болгарії переважають поліклініки старого типу, кількість сімейних лікарів не відповідає потребам. Прогрес переходу до сімейної медицини відзначають у Білорусі, але там сімейні лікарі працюють лише в державних поліклініках.