Вступ

Актуальність теми. Радикальні соціально-економічні і політичні реформи в Україні, стрімке впровадження нових інформаційних технологій суттєво змінюють місію бібліотек у суспільстві. Одним із першочергових завдань виступає зміцнення інформаційного потенціалу, що, в свою чергу, потребує всебічного знання інформаційних потреб (І П) користувачів. Для бібліотеки кожного типу є характерні власні напрями вивчення І П, що зумовлені як характером обслуговування, так і специфікою інформаційних ресурсів установи.

Активізація бібліотечної роботи, пошук шляхів для підвищення її дієвості у вирішенні питань суспільного будівництва буде успішним при врахуванні еволюції соціально-психологічних особливостей нинішнього і майбутнього користувача.

Вдосконалення інформаційного забезпечення користувачів неможливе без наукових досліджень походження, характеру і динаміки їхніх інформаційних потреб.

Цей процес буде ефективним і не відставатиме від вимог часу за умови системного аналізу запитів і ведення прогнозно — аналітичної роботи, наслідком якої буде уявлення як про зміни в структурі користувачів, так і про еволюцію їхніх інформаційних потреб. При цьому основою, на якій має будуватися організація прогнозних досліджень, є стратегічний курс нашого суспільства, пов’язаний із демократичним вибором, орієнтацією на конституційно задекларовану мету: створення соціальної, правової, демократичної держави.

Мета дослідження — дослідження організації обслуговування читачів в публічній бібліотеці.

Об’єктом дослідження є робота бібліотеки.

Предметом дослідження — комплексний процес вивчення, забезпечення і розвитку організації обслуговування читачів в публічній бібліотеці.

Завдання даної роботи:

• висвітлити основи вивчення потенційних користувачів бібліотеки;
• розкрити роль новацій та технологій обслуговування читачів;
• охарактеризувати особливості обслуговування читачів в публічній бібліотеці;
• проаналізувати формування довідкового апарату на допомогу читачев та інформаційної культури читачів.

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення потенційних користувачів бібліотеки

1.1. Вивчення інформаційних потреб та запитів читачів

З вивченням читацьких запитів має пов’язуватись і розробка стратегії комплектування новою інформацією, і вдосконалення методик бібліотечної роботи: комп’ютеризація основних внутрішньо бібліотечних процесів, кооперація бібліотек, використання в бібліотеці інформації в електронному вигляді, електронних версій книг і періодики, електронних Інтернет-ресурсів.

Сучасний і майбутній користувач бібліотеки потребуватиме оперативну, ефективну роботу інформаційних структур, орієнтованих на виготовлення інформаційно-аналітичних продуктів, на виробництво синтезованої, прогнозно — аналітичної інформації.

Впровадження нових технологій у бібліотечну практику обумовлює перегляд концепції обслуговування користувачів, розширює можливості бібліотеки: поряд з обслуговуванням своїми фондами вона забезпечує доступ до зовнішніх інформаційних ресурсів.

Загальновідомо, що якість обслуговування і задоволення запитів користувачів складають фундамент діяльності будь — якої бібліотеки. Треба не просто реагувати на запити користувачів, але й більш широко користуватися методом орієнтації на їх потреби (клієнт – орієнтований метод). Цей метод складається з наступних компонентів: аналізу потреб, аналізу задач, оцінки ресурсів, моделювання поведінки користувачів, проектування системи. Питання аналізу потреб різних груп користувачів і розгляд проблем, які перед ними стоять і ресурсних можливостей є важливими кроками у розробці системи обслуговування. Одним із складових напрямів є аналітична обробка думок і відгуків читачів про сучасний стан і перспективи розвитку системи обслуговування.

В бібліотеках виділено наступні пріоритетні напрямки дослідження:

—         виявлення і аналітична обробка думок і відгуків читачів про сучасний стан і перспективи розвитку системи обслуговування в бібліотеці;

—         вивчення формально – динамічних характеристик інформаційної поведінки читачів;

—         уточнення соціально — демографічних характеристик читачів;

—         анкетування та бліц — опитування як своєрідний варіант колективної експертної оцінки.

Ми спостерігаємо, як змінюються уподобання читачів, рівень інформаційної культури і їх вимоги до бібліотечного сервісу. Відсоток користувачів, які позитивно сприймають запровадження автоматизованого обслуговування зріс з 88,1% до 97,1%, звернення до електронного каталогу збільшилися з 65,3% до 73,8% і зменшилися до карткових – з 73,2% до 11%. Якщо така тенденція буде і надалі спостерігатися, можна вести річ про консервування карткових каталогів.

Дослідження продемонструвало також високий рівень зацікавленості користувачів бібліотеки у подальшому розвитку бібліотечних електронних інформаційних ресурсів, підкреслило їхнє гідне місце в довідково-бібліографічному апараті. У цілому використання сучасної комп’ютерної техніки і новітніх носіїв електронної інформації не тільки сприяє оптимізації бібліотечно-бібліографічного обслуговування, але і видозмінює весь комплекс існуючих інформаційних послуг [11, c. 4-5].

Пріоритетним напрямком для себе бібліотека обрала створення предметно-орієнтованих електронних ресурсів по найважливіших проблемах навчально-виховного процесу в університеті.

Наприкінці треба відзначити, що бібліотека є важливішою ланкою вузівської системи. Вся її діяльність направлена на найбільш повну реалізацію перспективних ідей сучасної освіти. Само призначення наукової бібліотеки вузу заключається у тому, щоб сприяти втіленню висунутої на перший план культурно — творчої місії вузу: підготовці майбутнього спеціаліста як освіченого члена суспільства, а також створення умов для вільного і всебічного розвитку особистості кожного студента.

Головним напрямком в удосконалені роботи бібліотеки залишається посилення уваги до читача як особистості, надання йому допомоги в розкритті його творчих можливостей, надання самого широкого спектра інформаційних послуг, створення комфортного інформаційного середовища всім категоріям користувачів.

1.2. Вивчення потенційних користувачів бібліотеки, їх інтереси та запити

Соціальні інститути, в т.ч. і бібліотеки, створені для здійснення певних очікувань громадян та зобов’язані їх виконувати.

Сучасна бібліотека повинна передбачати очікування користувача.

Якщо користувач розраховує одержати книгу або іншу інформацію, а виявляється, що потрібної книги або інформації немає, при цьому бібліотекар вів себе некоректно, користувач ставить питання навіщо потрібна така бібліотека?

Публічні бібліотеки в Україні знаходяться в центрі системи забезпечення інформацією та інформаційними послугами на місцевому рівні і відіграють важливу роль у розвитку цих послуг.

Задовольнити інформаційні потреби користувача, зробити доступною для нього інформацію — саме в цьому полягає одна із найважливіших соціальних функцій бібліотек.

Ця функція здійснюється бібліотекою шляхом обслуговування — наданням бібліотечно-інформаційних продуктів та послуг.

Розвиток процесів інформатизації суспільства, комп’ютеризація діяльності соціальних інститутів (шкіл, вузів, фірм, системи охорони здоров’я та інших інститутів, з якими громадянин стикається в реальному житті), змінили вимоги людей до бібліотечного обслуговування, призвели до змін у читацькому складі, мотивах їх звернення до бібліотек, читацьких пріоритетах, вплинули на склад інформаційних ресурсів бібліотек.

Безумовно, реалії сьогодення не могли не вплинути на склад користувачів бібліотек.

Зменшилось число науковців, інженерно-технічних спеціалістів, робітників тощо.

З’явились нові категорії користувачів: підприємці, економісти, менеджери, соціально незахищені категорії населення, в т.ч. інваліди, пенсіонери, безробітні.

Помітно збільшилась студентська аудиторія. У зв’язку з чим, катастрофічно невистачає місць у читальних залах, відсутня потрібна кількість примірників літератури.

Збільшилося навантаження на працівників відділів обслуговування.

Менше уваги через це приділяється спеціалістам — науковцям, викладачам, економістам, вчителям. Вони витрачають час на черги, особливо у суботу і неділю.

Швидше зношуються бібліотечні фонди.

Цікаво, що сьогодні в бібліотеці можна зустріти не тільки традиційних читачів, які звертаються до друкованих документів, а й таких, що прийшли до бібліотеки користуватися фондами колекцій на електронних носіях, відео чи інформацією мережі Інтернет. І таких користувачів стає все більше.

З’явилися віддалені користувачі, які отримують інформацію з веб-сайту бібліотеки, он-лайн каталогу, облік яких допоміг би уточнити реальну кількість користувачів.

Хочу підкреслити, що завдяки електронним мережам Бібліотека сьогодні має можливість без обмежень збільшити час обслуговування користувачів, надаючи інформацію про свої фонди через он-лайн каталог [6, c. 22-23].

Основними мотивами звернення користувачів до бібліотеки є потреба в інформації для навчання і виробництва, здійснення наукових розробок, підвищення кваліфікації та самоосвіти, що, власне, не є новиною.

В залежності від їхніх потреб і використання бібліотечно-інформаційних продуктів та послуг визначаються такі мотиви звернення до бібліотеки:

• індивідуальні для особистого користування та членів сім’ї;
• навчальні — з метою навчання;
• наукові — з метою здійснення наукової діяльності;
• економічні — для удосконалення існуючих та виробництва нових товарів і послуг;
• торгові — з метою наступного перепродажу;
• функціональні або виробничі — для виконання покладених на користувачів виробничих функцій.

Однією з причин росту чисельності користувачів стали структурні зміни у суспільстві, галузі освіти, сфері зайнятості тощо.

З іншого боку цьому сприяло застосування бібліотекою новітніх технологій, комплектування її різними носіями інформації, розширення традиційних послуг.Традиційно вибір документу співвідноситься із запитами населення, точніше з уявою про них фахівців. Треба відзначити, що зараз неможливо врахувати всю розмаїтість побажань і потреб населення. Тому, при комплектуванні ми враховуємо ситуацію на видавничому ринку, рекламу, думку ЗМІ, масовий попит на книжкову і мультимедійную продукцію, форму надання інформації, кількість наявного фінансового забезпечення, та орієнтуємося на потреби не тільки тих користувачів, що вже прийшли до бібліотеки, а й на потенційних користувачів.

Книга залишилася основним джерелом інформації, що доповнюється іншими носіями.

Наші спеціалісти вважають, що бібліотека повинна швидко адаптуватися до потреб населення — за останні роки вінілові платівки замінили компакт-диски, своє існування закінчують відеокасети, поступаючись місцем DVD.  Сьогодні, важливо піймати момент заміни одних носіїв на інші: зробити це занадто рано — значить не знайти користувачів, занадто пізно — залишитися з морально застарілим фондом.

Слід відзначити, що впродовж останніх п’яти років нами було створено велику кількість нових бібліотечно-інформаційних продуктів і послуг соціально-громадського спрямування, а саме:

• забезпечено доступ користувачів до електронних баз даних безпосередньо в бібліотеці;
• надано доступ до інформації на нових видах носіїв інформації — відкриття Інтернет-класів, відеоабонементу, фонду СD-ROM;
• організовано доступ до ресурсів бібліотеки для віддалених користувачів шляхом створення веб-сайту та он-лайн каталогу бібліотеки;
• створено умови для вільного доступу населення до інформаційних ресурсів місцевого самоврядування: законодавчих, нормативних, статистичних, економічних, аналітичних, соціологічних та інших матеріалів;
• організовано доступ до повнотекстових баз даних на електронних носіях, створених бібліотекою або придбаних нею;
• представлена можливість надання бібліотечних послуг для користувачів усієї області шляхом використання можливостей Інтернет, електронної пошти через відкриття інформаційно-ресурсних центрів у районних бібліотеках;
• забезпечено надання правової інформації з різних сфер життєдіяльності громадян у безкоштовній юридичній приймальні
• організовано знайомство з інформаційними ресурсами Бібліотеки потенційних користувачів-дітей, у новоствореному дитячому куточку.

Виконання цих завдань забезпечило зовсім новий рівень бібліотечно-інформаційного обслуговування, створило умови якісного та швидкого публічного доступу до інформації та знань [10, c. 32-33].

Висновок до розділу 1

Отже, інформаційний сервіс бібліотеки передбачає надання користувачам суттєвої допомоги в користуванні бібліотечними фондами:

• відповідаючи на довідкові запити,
• допомагаючи у пошуках матеріалів як за традиційним картковим каталогом, так і сучасним електронним,
• надаючи поради щодо інформаційних джерел та пошукових стратегій,
• забезпечуючи точне направлення необхідних користувачу джерел.

Орієнтація на користувача визначила в структурі бібліотеки два комплекси: 1-й комплекс — обслуговування або надання бібліотечно-інформаційних послуг та 2-й комплекс — забезпечення обслуговування або створення бібліотечних продуктів.

Треба підкреслити, що зараз нагальні проблеми взаємодії бібліотеки з користувачем — його бібліотечно-інформаційне обслуговування постають незалежно від того, чи знаходяться документи, які їх містять, у стінах конкретно нашої бібліотеки, а від того, чи якісно і своєчасно вона організовує доступ до них, застосовуючи сучасні високоефективні технології, створюючи бібліотечні продукти.

Розділ 2. Новації та технології обслуговування читачів

2.1. Доставка книг додому соціально-незахищеним користувачам

Бібліотечно-бібліографічне обслуговування людей з обмеженням життєдіяльності має проводилось як у бібліотеках так і на дому. В бібліотеках надається послуга – «Доставка книг додому», та «Мобільне виконання довідок» для людей похилого віку та інвалідів. Практикується запрошення на заходи, що проводились в бібліотеках.

Також бібліотека може запропонувати: оформлення документів користувачів, безкоштовне обслуговування на дому («Книга в кожен дім»), безкоштовне довідково-інформаційне обслуговування , інтернет-довідки тощо.

Бібліотечні працівники намагаються донести книгу до самотніх, хворих, літніх людей. Велику увагу приділяють обслуговуванню осіб з обмеженими можливостями. Проводять опитування по телефону, щоб визначити потребу у бібліотеці, проводять роботу по створенню банку даних включаючи відомості про управління соціального захисту населення, медичні організації, а також по усім питанням соціального життя.

Так, наприклад, в Луганських бібліотеках для зручності пошуку актуальних матеріалів по соціальному захисту громадян в бібліотеках постійно поповнюються новими матеріалами тематичні папки: «Пенсії, Пільги, Субсидії», де накопичується та оновлюється інформація по цим питанням.

За численними запитами була створена тематична папка «Юридичні консультації», де фахівці-правознавці дають відповіді та роз’яснюють питання на захист прав громадян. Для людей похилого віку в координації з працівниками соціальних служб і організацій міста (відділом праці і соціального захисту населення) в центральній бібліотеці проведено День соціально-правової інформації за темою: «Захисти інтереси громадян», інформаційно-консультативна панорама : «Все про пенсії». Інформаційно-тематичні куточки підготовлені до роковин Чорнобильської трагедії «Терновий вінок Чорнобиля», до Міжнародного дня інвалідів: «Суспільство рівних можливостей», до дня боротьби зі СНІДОМ: «СНІД – рана людства» [9, c. 57-58].

2.2. Впровадження інновацій в індивідуальну та масову роботу з читачами: інтереси та запити читачів

Інновації в бібліотечно-інформаційній діяльності становлять різнопланове, багатоаспектне, до кінця не осмислене, не завжди структуроване і в багатьох випадках творче явище. Та при цьому вони є реальним і, можливо, єдиним способом зробити бібліотечне життя кращим, цікавішим та ефективнішим. Для спеціалістів бібліотечної справи стає очевидним той факт, що саме інноваційний шлях розвитку бібліотек, оновлення усіх сторін їх життєдіяльності забезпечує виконання покладеної на них місії. Слід відмітити, що питання вивчення сучасного стану інноваційної діяльності бібліотек та готовності її працівників до нововведень (удосконалення бібліотечно-інформаційного обслуговування, вивчення сучасного стану інформаційних послуг, визначення шляхів подальшого розвитку інновацій та запровадження нових послуг, технологій, розширення бачення працівниками бібліотечних інновацій) набуло широкого розгляду у бібліотеках, що свідчить про розуміння керівництвом книгозбірень необхідності запровадження інновацій як результату змін.

Поняття новизни інновації може належати до послуг або технологічного процесу в цілому у разі його абсолютної новизни, або тільки до деяких його елементів. За ступенем новизни виділяють радикальні та модифіковані інновації.

Радикальні інновації:

• впровадження автоматизованих систем, які забезпечують виконання окремих або всіх бібліотечних процесів;
• використання в автоматизованих системах нових технологій;
• зміни в законодавстві, які можуть вплинути на діяльність бібліотек;
• соціальні переміни (наприклад, зміни кількості, складу та розміщення населення);
• впровадження нових видів послуг (видача додому програмних продуктів, сервісне обслуговування окремих груп населення);
• зміни в фінансуванні;
• реорганізація;
• будівництво нового приміщення бібліотеки.

Модифіковані інновації:

• розширення певного виду послуг;
• зміна форми та обсягу друкованої продукції бібліотеки та ін.

Враховуючи рівень новизни, інновації поділяють на базисні та видозмінені. Базисні інновації засновані на технологічному «прориві, пов’язані з руйнуванням традиційної системи функціонування бібліотек, з ризиком та великими ресурсними затратами. Проте, саме базисні інновації дозволяють бібліотекам вийти в світовий інформаційний простір, надати кінцевим продуктам якісно новий рівень. Їх запровадження в більшій мірі потребує серйозної підготовчої роботи, проектного управління, високого рівня професіоналізму та мобільності персоналу. Видозмінені інновації не викликають руйнування існуючої системи функціонування бібліотеки, вони впроваджуються усіма типами бібліотек, орієнтовані на стабільний розвиток та поступове покращення якісних показників бібліотечної діяльності [12, c. 3-4].

Для всіх типів бібліотек важливими є продуктивні інновації (інноваційні послуги/продукти). Їх розробка здійснюється згідно з напрямками стратегічного розвитку бібліотеки та забезпечується різними видами асортиментних стратегій (диверсифікації, спеціалізації, диференціації, інтеграції), які застосовуються у взаємозв’язку. Кожна асортиментна стратегія передбачає комплекс необхідних заходів, в цілому забезпечує підвищення комфортності бібліотечного обслуговування, раціональне використання ресурсів та скорочення витрат. Кожній продуктивній інновації притаманні основні та додаткові (сервісні) властивості. Властивості нового продукту бібліотеки визначаються на основі встановлення його споживацької цінності, ресурсних можливостей і потенційних вигод як для користувача, так і для бібліотеки. Додаткова послуга є обов’язковим компонентом продуктивної інновації, «сервісним підкріпленням основного бібліотечного обслуговування. Якість нового продукту та «сервісне підкріплення забезпечують диференційні переваги бібліотеки, унікальність її можливостей в умовах ринкових відносин.

Спонукальним мотивом появи інновацій, звичайно, є бажання творчої людини по-іншому показати звичну професійну ситуацію, по-новому подивитися на будь-яку соціально або особистісно значиму проблему. Частіше за все таке бажання виникає через незадоволення рутинною організацією процесів або встановленими правилами, які перешкоджають підвищенню ефективності роботи. Поява оригінальних ідей взаємопов’язана з фантазією, гарною інтуїцією, здатністю неординарно мислити й передбачати. Протягом останнього часу частіше за все авторами інновацій виступають молоді співробітники і ті, хто прийшов в бібліотеку з суміжних галузей знань (педагоги, музейні робітники, журналісти). Ця категорія працівників розглядає бібліотечну діяльність не з позицій бібліотечних стереотипів, а неупереджено, з точки зору користувачів, на яких і спрямована діяльність бібліотеки. Ось чому сьогодні гостро стоїть питання про широту бібліотечних знань, про необхідність вивчення фахівцями суміжних наук: соціології, психології, суспільствознавства. В США бібліотечна кар’єра починається не з опанування спеціальністю: професійним бібліотекарем там стають, вже маючи будь-яку іншу освіту.

На перше місце спеціалісти з області інноватики ставлять унікальні особисті якості творчої людини — не мрійника з сміливими ідеями, а професіонала, який має сильну енергетику та волю для впровадження інновацій. Друге місце посідає сприятливе середовище, своєрідне багатоальтернативне поле для творчого вибору. Серед елементів, які формують таке середовище, можна назвати зацікавленість керівництва бібліотеки в її оновленні, розробку відповідної стратегії, постановку загальних цілей. Другий елемент середовища — створення надійної команди, яка серед інших функцій виконує роль головного експерта при оцінці неординарних ідей, а також вміння «заразити цими ідеями колектив.

Саме команда здатна створити атмосферу творчої конкуренції, коли під час «мозгових атак та «штурмів пропонуються десятки ідей. В інноваційному колективі людей спонукає не наказ, а яскрава особистість, яка проявляє ініціативу, бере на себе відповідальність та показує приклади діяльності. Ця обставина робить актуальною проблему лідерства. Через лідера реалізується управлінський механізм. Якщо раніше говорили, що керівник повинен дійти до кожного, то сьогодні говорять: дійти до потрібного, а потрібний дійде до кожного. Потрібні люди — це і є лідери, які обіймають ключові позиції. Перед усім, у лідера є бачення проблеми, і він вміє це пояснити людям чітко та ясно, до того ж, готовий повторювати одне і теж багато разів. Важливо, щоб лідери користувалися визнанням та авторитетом, володіли привабливою силою, були справжніми професіоналами та хорошими людьми. Також потрібно не забувати про зворотній зв’язок, постійно відслідковувати психологічне самопочуття людей, перевіряти творчий імпульс в команді. Велике значення для підтримки гарного тонусу команди відіграє гумор. В бібліотеках, які відомі своїми інноваційними досягненнями, за правило, працюють не просто талановиті, але й дотепні люди, які знають ціну гумору та вміють застосувати його у найнепередбачуваних ситуаціях: при оформленні виставки-пародії, шутливих стендів, приміщень, де проходять серйозні дискусії; сама атмосфера радості, де посмішка бібліотекаря створює у читача добре ставлення до бібліотеки, допомагає розкрити творчий потенціал [8, c. 26-27].

Вважається, що темпи поширення новацій в багатьох випадках залежать від наявності відпрацьованої системи заохочення інноваторів. Люди, які здатні нестандартно мислити та приймати нестандартні рішення, проявляти «самодіяльність в її позитивному розумінні, створюють так званий «золотий запас бібліотеки, тому потрібно свідомо виділяти таку категорію працівників, подолати формально-зрівняльну оцінку новаторської праці. Форми заохочення різноманітні: доплати, премії, підвищення категорії, посади. Важливим завданням та складовою частиною впровадження нововведень є навчання бібліотекарів творчого відношення до своєї роботи. Навчання творчої активності можна умовно поділити на три послідовні стадії:

• прагнення до раціоналізації бібліотечних процесів і організації праці;
• допомога працівникам в пошуках проблем, котрі чекають свого удосконалення;
• опанування методикою аналітичної та науково-критичної діяльності.

На першій стадії важливо дати бібліотекареві уяву про їх можливості, постійно вивчати та пропагувати нове, передове, порівнювати зі старим. Багато з бібліотекарів просто не замислюються , як знайти в практичній діяльності щось нове. Мова йде перш за все про становлення професійної самосвідомості бібліотекаря, набуття впевненості в його власні творчі сили.

На другій стадії потрібно допомогти бібліотекарю самостійно знаходити задачі, які заслуговують аналізу та раціоналізації. Тут допоможе навчання навикам проведення соціологічного дослідження, моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища бібліотеки, реальних та потенційних користувачів.

На третьому етапі потрібно обговорювати їх власні напрацювання, спроби інноваційної творчості, проводити оцінку ефективності нововведень.

Таким чином, можна зробити висновки, що інноваційна діяльність — це праця, яка потребує великих знань, винахідливості, творчості. Виконавці повинні бути старанні, наполегливі та цілеспрямовані. Без цих якостей неможливе введення інновацій. По-друге, щоб бути успішним, новатори повинні виходити із своїх власних сил та здібностей, нести відповідальність за прийняття рішень.

Здійснення інноваційної діяльності передбачає:

• розробку планів і програм інноваційної діяльності;
• спостереження за ходом розробки новацій та їх впровадженням;
• проведення єдиної інноваційної політики, координації діяльності в цій області в структурних підрозділах бібліотеки;
• забезпечення фінансовими і матеріальнимси ресурсами програм інноваційної діяльності;
• створення тимчасових цільових груп для комплексного рішення інноваційних проблем — від ідеї до її впровадження;
• забезпечення інноваційної діяльності кваліфікованим персоналом.

Можна виділити наступні основні етапи інноваційного процесу:

Аналіз потреб бібліотечної практики:

• збір інформації про зміни в діяльності бібліотек — побажання, вимоги;
• збір інформації про потенціальні можливості бібліотеки відносно розробки та оновлення новацій, визначення ступеня та розміру ризику.

Відбір виявлених ідей та визначення цілей і задач інновації:

• визначення можливостей та практичної реалізації;
• з’ясування ступеня технологічної спільності
• відповідність іміджу бібліотеки та стратегії її розвитку.

Аналіз економічної ефективності:

• технічна розробка новації, створення конкретного проекта;
• оцінка потенційного попиту;
• визначення витрат на створення та освоєння інновації;
• наявність необхідних ресурсів (кадрового потенціалу, фінансових, технологічних можливостей, технічного оснащення) для впровадження інновацій;
• термін освоєння новації та використання її в діяльності.

Прийняття рішення про впровадження інновації.

Апробування інновацій.

Оцінка ефективності інновації:

визначення її позитивних та негативних сторін.

Розповсюдження інновацій серед бібліотек з обліком специфіки діяльності кожної.

Адаптація інновації в бібліотечній практиці.

Рутинізація інновації, перетворення її в звичний елемент бібліотечної діяльності.

Для того, щоб інновації успішно впроваджувалися, необхідно забезпечити підтримку вищого керівництва бібліотеки; мати вдалу організаційну структуру: дослідницький потенціал та широкі можливості, наявність сильного організатора; орієнтувати розробників новацій на потреби співробітників та користувачів як найвищий критерій успіху [14, c. 27-28].

2.3. Облік роботи по обслуговуванню читачів

Формою первинної документації з обліку обслуговування користувачів є «Щоденник роботи бібліотеки», який складається з 3-х частин:

1) облік складу користувачів і відвідувань;

2) облік видачі літератури;

3) облік масової роботи.

Одиницею обліку користувачів є особа, зареєстрована в читацькому формулярі. Кількість користувачів визначається із загальної кількості читацьких формулярів, підсумованих на абонементі, у читальному залі, на бібліотечному пункті й зафіксованих у щоденнику роботи шкільної бібліотеки.

Одиницею обліку відвідувань є прихід користувача до бібліотеки з метою отримання І повернення документів, подовження часу користування ними, читання, роботи з довідково-бібліографічним апаратом, отримання бібліографічної довідки тощо. Кожне відвідування користувачем бібліотеки фіксується у читацькому формулярі або в зошиті обліку довідок. Відвідування масових заходів зазначають окремо в розділі щоденника «Облік масової роботи». Загальний підсумок відвідувань упродовж дня вноситься до «Щоденника роботи шкільної бібліотеки» й потім сумується за місяць, квартал, рік.

Одиницею обліку видачі літератури є примірник. Облік видачі проводять за кількістю виданих документів, зареєстрованих у формулярі, а також у бланку-замовленні МБА.

Під час видачі журналів, газет й інших видань, що зберігаються в підшивках, підрахунок видачі проводять за кількістю примірників, отриманих користувачем відповідно до його запитів. Подовження терміну користування виданнями вважається як нова видача.

Загальний підсумок видачі документів теж вносять до щоденника роботи; дані про видачу сумуються за місяць, квартал, рік. У щоденнику роботи облік видачі документів проводять також за видами видань та їх змістом. У бібліотеках, які мають книжки мовами інших народів, додатково ведеться облік видачі в графі «У тому числі видано іншими мовами». Окремо можна враховувати роботу з літературою за актуальними для даного періоду темами в графах «Із загальної кількості».

Під час видачі документів з відкритого доступу враховують кількість виданих і переглянутих примірників. Обліковими формами, за якими ведеться видача, є книжковий формуляр. Загальний облік видачі літератури з виставок, відкритого доступу, масових заходів відмічають у щоденнику роботи. Загальну кількість виданих і переглянутих документів включають до загальної видачі.

Облік кількості користувачів, відвідувань, видачі літератури та ін. здійснюють щоденно за допомогою сторінки щоденної статистики або шляхом підрахунку за читацькими формулярами. Наприкінці дня статистики заносять до «Щоденника роботи шкільної бібліотеки».

Роботу по МБА бібліотека враховує за кількістю видань, замовлених і отриманих для користувачів з фондів інших бібліотек. Видачі документів, отриманих по МБА, входить до загальної книговидачі бібліотеки у щоденній статистиці [4, c. 59-60].

2.4. Формування і використання бібліотечних ресурсів в обслуговуванні читачів

Формування документних ресурсів бібліотеки відбувалося з розумінням відповідальної місії – повно і якісно комплектувати фонд бібліотеки, для чого:

• вивчалася видавнича політика та книжковий ринок України, країн близького і далекого зарубіжжя
• встановлювалися ділові стосунки та підтримувалася співпраця з видавництвами, книговидавничими підприємствами, типографіями різних форм власності з метою надання ними безкоштовного обов’язкового примірника документів
• розроблялася тендерна документація на закупівлю книжок і періодичних видань
• проводилися відкриті торги щодо передплати періодичних видань та закупівлі книг за державні кошти
• впроваджувалися інноваційні технології у робочі процеси обліку та первинного оброблення документів [4, c. 63].

Висновок до розділу 2

Сучасною тенденцією в роботі бібліотек є впровадження нових   інформаційних технологій та використання Інтернету. Інтернет інтенсивно впливає на довідково-бібліографічне обслуговування користувачів бібліотек, викликаючи необхідність реорганізації довідково-бібліографічних служб, змін у традиційних функціях бібліографів.

Ми з’ясували, що інноваційна діяльність — це діяльність, яка направлена на впровадження інновацій (формування ідеї, її впровадження та відтворення нових ідей). В інноваційній діяльності сучасній бібліотеці притаманні постійні незначні зміни — це фон, постійна діяльність та точки змін — це різноманітні проекти або радикальні зміни в діяльності, структурі та організації бібліотек. Інноваційні зміни торкнулися всієї сфери функціонування бібліотек, причиною котрих є як зовнішні, так і внутрішні фактори. Зовнішні фактори — соціально-економічний та культурно-інформаційний фон, який оточує бібліотеку; внутрішні фактори пов’язані з діяльністю бібліотек як організаційно оформленою, самостійно діючою структурою в системі інформації, культури, соціальних комунікацій.

Розділ 3. Особливості обслуговування читачів в публічній бібліотеці

3.1. Довідково-бібліографічне обслуговування читачів

Довідково-бібліографічне обслуговування полягає у виконанні різноманітних бібліографічних довідок за разовими запитами читачів. Запит приймається в усній або письмовій формі. Бібліографічна довідка містить дані про різні види друкованих документів.

Довідки поділяються на:

1. Тематичні — запити з конкретної теми. Для підготовки використовуються систематичний каталог, бібліографічні картотеки і видання, довідники, енциклопедії.
2. Фактографічні — конкретні відомості статистичного, хронологічного характеру. Фактографічні довідки виконуються з використанням енциклопедій, довідників, словників, картотек тощо.
3. Адресні — довідки про наявність в бібліотеці конкретного видання (книги, статті). Виконуються за допомогою каталогів (переважно алфавітного) та картотек.
4. Уточнювальні — довідки з уточнення відомостей про окремі відсутні або невірно зазначені елементи бібліографічного опису. Виконуються, як правило, за допомогою алфавітного каталогу, бібліографічних картотек, покажчиків.

Усі типи довідок підлягають обліку за єдиною формою.

Тематичні та фактографічні довідки можуть виконуватися письмово.

Бібліотекарі надають бібліографічну консультацію — відповідь на разовий запит, що допомагає читачеві здійснювати самостійний бібліографічний пошук.

Для оптимізації довідково-бібліографічної роботи в бібліотеці ведеться фонд виконаних довідок,

Фонд виконаних довідок — це та частина ДБА (довідково-бібліографічного апарату) бібліотеки, яка являє собою зібрання копій раніше виконаних письмових бібліографічних довідок.

У такому фонді зберігаються копії відповідей на складні запити читачів, що вимагали широкого бібліографічного пошуку, довідки з актуальних тем, а також довідки на запити, що постійно повторюються. Ці довідки можуть бути цікавими широкому загалу читачів.

Організувати фонд виконаних довідок можна по-різному. Як правило, списки зберігають у спеціальних папках, альбомах або конвертах, які нумерують у міру їх надходження і розташовують за прямою або зворотною хронологією. На папці слід написати тему замовлення, дату виконання та прізвище укладача.

Важливою базою для інформаційної та довідково-бібліографічної роботи є довідково-бібліографічний фонд. Він складається з довідкової літератури, різної за тематикою І типами видань, у тому числі: загальні та спеціальні енциклопедії, найважливіші енциклопедичні, тлумачні, термінологічні, мовні словники, загальні та галузеві довідники, статистичні збірники, бібліографічні посібники.

В довідково-бібліографічному обслуговуванні читачів широко використовуються і нетрадиційні носії інформації — електронні видання на CD-ROM: словники, довідники, енциклопедії, ігри для розвитку. Полюбились юним читачам такі форми роботи, як віртуальні уроки, медіа-панорами, віртуальні екскурсії по музеях світу, що стали можливі завдяки підключенню бібліотеки до мережі Інтернет. За допомогою електронної пошти з’явилась можливість оперативно обмінюватись інформацією з своїми колегами, що виводить кожну бібліотеку на нову сходинку ділового спілкування [4, c. 65-66].

3.2. Інформування читачів та сервіс

Провідним напрямом бібліографічної роботи шкільної бібліотеки, спрямованої на систематичне забезпечення бібліографічною Інформацією відповідно до постійних запитів (або без запитів) є бібліографічне інформування. Така послуга призначена для постійного ознайомлення читачів з виходом із друку нових видань, з новинками, які надійшли до бібліотеки, а також з літературою, що охоплює широке коло питань для учнів і вчителів.

Зміст інформування визначається специфікою навчально-виховного процесу даної школи, навчальними планами і програмами, головними завданнями, що стоять перед школою в поточному році, інтересами вчителів, учнів та батьків.

У шкільній бібліотеці інформаційно-бібліографічна робота проводиться за двома напрямами:

• інформаційне забезпечення розвитку дитини в школі, яке сприяє засвоєнню учнями знань з основ наук, розширенню і поглибленню знань, одержаних на уроках, підвищує не лише Інтелектуальний, а й духовний розвиток особистості;
• інформаційне забезпечення педагогічного колективу школи.

Підвищити рівень навчально-виховного процесу не можна без підвищення теоретичної, професійної, загально-культурної підготовки всіх учителів. їм необхідна Інформація про нові технології в навчанні та вихованні, нові програми, варіанти підручників, методичні рекомендації, інструкції, положення, матеріали про вітчизняний і зарубіжний досвід. Учителеві також потрібно знати літературу, яку він потім зможе порекомендувати учням.

Для бібліографічного інформування використовуються індивідуальні, групові та масові форми роботи.

Диференційоване індивідуальне бібліографічне інформування — це систематичне ознайомлення читачів з новими виданнями згідно з їхніми запитами та потребами.

Групове бібліографічне інформування — це обслуговування певної групи користувачів інформації, котрі мають близькі за змістом інформаційні потреби; учителі однієї спеціальності (предметні кафедри), творчі групи вчителів, класні керівники; серед учнів — це члени секції МАНу, гуртків, творчих об’єднань, факультативів, органів самоврядування, представники окремих вікових груп.

Групове інформування відбувається шляхом складання тематичних і галузевих списків нових надходжень, тематичних виставок-переглядів, тематичних оглядів літератури, Днів фахівців (учителя-предметника).

Масова форма інформування — це інформування всіх читачів бібліотеки. Головна його мета — Інформування про нові надходження до бібліотеки, їх пропаганда, сприяння самоосвіті.

У шкільній бібліотеці здебільшого застосовують такі форми масового бібліографічного інформування: організація виставок нових надходжень і бібліографічних оглядів; картотеки новинок, проведення днів інформації.

Тематичні виставки нових надходжень диференціюють за видами видань: нові книги, нові журнали. Експозицію змінюють у зазначені дні, але не рідше одного разу на місяць.

Тематичні виставки присвячують найважливішим політичним подіям, ювілейним датам, головним напрямам навчально-виховної діяльності школи.

Виставки на допомогу навчальному процесу можуть бути адресовані як учителям, так і учням. Іноді такі виставки мають допоміжний характер, полегшуючи пошук літератури з окремого навчального предмета, теми заняття, теми для самостійної роботи.

Як правило, експонується навчальна, навчально-пізнавальна і довідкова література.

Під час оформлення виставок слід пам’ятати, що велика кількість представлених книжок стомлює читачів, розсіює їхню увагу. Для скорочення кількості видань можуть бути складені бібліографічний список або спеціальна картотека з даної теми.

Бібліографічний огляд передбачає характеристику творів, об’єднаних за певним принципом. Його рекомендується проводити систематично, один раз на місяць, у певний визначений день. Щоб огляд був ефективним, до нього варто долучити наочні форми інформації про літературу: виставку книг з відкритим переглядом, магнітофонні записи, слайди, ілюстрації. Складовою частиною огляду може бути фрагмент літературного ранку або вечора [1, c. 7-8].

Найдієвішою формою масових заходів є комплексні, які сприяють залученню до бібліотеки нових читачів. Вони є найефективнішими в роботі з учителями. До таких комплексних форм належить День фахівця, зміст якого містить не лише бібліографічну, а й фактографічну інформацію, тобто повідомлення за конкретною тематикою.

День фахівця включає екскурсію до бібліотеки, організацію книжкової виставки, проведення бібліографічного огляду, ознайомлення з довідково-бібліографічним апаратом, зустрічі з провідними науковцями та вчителями-новаторами, презентації фахових періодичних видань й видань психолого-педагогічного характеру.

День інформації — комплексна форма бібліографічного інформування, мета якої надати читачам Інформацію про книги, інші джерела інформації на певну тему або ж про літературу, яка надійшла до бібліотеки протягом певного часу. Бажано День інформації проводити систематично, зокрема до кожного предметного тижня, декади чи місячника.

Тривалість Дня інформації — два-три дні. До програми включають організацію виставок літератури, причому не тільки книг, а й періодичних видань, аудіовізуальних матеріалів; виставок довідкових та інформаційних видань; проведення бесід, бібліографічних оглядів та ін.

День інформації для школярів може включати і читання окремих оповідань або віршів, представлених на виставці.

По проведенні Дня інформації детально аналізують його наслідки, визначають ефективність.

3.3. Формування інформаційної культури читачів

Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.

Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також — здатність до інформаційного спілкування і комп’ютерну грамотність.

Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп’ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп’ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп’ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп’ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.

Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи обов’язково треба враховувати ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи; брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість; наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв’язки [7, c. 7-9].

Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися в бібліотеці у п’ятьох взаємозв’язаних напрямах:

1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних фондів;

2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів, особливо пов’язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою діяльністю;

3) створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів;

4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп’ютерних знань;

5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед населення.

Таким чином, вся діяльність бібліотеки направлена на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає: ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки; виховання довірливого ставлення до неї; бажання стати її постійними відвідувачами; формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання; формування навичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп’ютерних знань; ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки; ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп’ютерної мережі; можливостями використання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачів користуванню інформаційно-пошуковою системою (ІПС) в традиційному та автоматизованому режимах; їх ознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробки інформації.

Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп’ютерною технікою. Особливе місце в цій роботі з різними категоріями читачів належить державним публічним бібліотекам. По-перше, ці бібліотеки відвідують читачі, різні за віком, рівнем освіти, професійною кваліфікацією та ін. По-друге, діапазон інформаційних потреб, запитів читачів, що звертаються в бібліотеку, не обмежений. Тому організацію заходів по інформаційній освіті в ЦБС доцільно проводити в 3 рівнях:

1. Традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування;
2. Бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивчення бібліографічних джерел;
3. Навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп’ютерної техніки.

Зміст, форми і методи інформаційної освіти читача визначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами, але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування: в одних випадках бібліотекар може популярно роз’яснити правила розстановки книг на полицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком до систематичного каталогу і картотеки статей, в інших — необхідне й знайомство з відповідними ДСТами і документацією, що регламентують правила опису видань, а в деяких — проводити практичні заняття з бібліографічного опису, пошуку книг за окремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуванню комп’ютерною технікою і т. і.

Форми навчання відрізняються способом передачі інформації, широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічні уроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо, що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можна віднести:

• оглядові екскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ інформаційного пошуку для читачів, що тільки-но записались;
• надання читачам можливості самостійно навчатися з використанням аудіо і відео-касет;
• розповсюдження путівників по фондам і каталогам, пам’яток читачам для самостійної орієнтації;
• розвиток системи наочних засобів оповіщення про структуру бібліотеки, її довідково-пошуковий апарат;
• підготовка і видання методичних порад по користуванню базами даних і електронним каталогом;
• організація курсів з навчання користування комп’ютерною технікою.

Діалогова форма спілкування є найбільш ефективною формою взаємодії бібліотекаря і читача. Індивідуальне консультування має бути превалюючим в роботі з читачами і повинно супроводжувати обслуговування в різних відділах бібліотеки.

Позитивні результати має також інформаційна освіта читачів в процесі виконання їх запитів, тому що читач при цьому виявляє особисту зацікавленість у сприйманні інформації. Таким чином, довідково-бібліографічне обслуговування можна використовувати як базову форму інформаційного навчання, під час якого проходить засвоєння читачем основ бібліографічної, інформаційної грамотності, закріплення навичок самостійного пошуку літератури.

Досвід окремих ЦБС показує, що результативність інформаційної освіти фахівців є ефективною, якщо вона проводиться в поєднанні з діючими формами підвищення професійної кваліфікації кадрів. Цей напрямок в діяльності ЦБС здається перспективним і тому його слід активніше впроваджувати в практику [5, c. 4-5].

В умовах формування інформаційного суспільства бібліотеки мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість навіть віддаленій бібліотеці забезпечити користувачам той же обсяг, глибину і якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфіку регіону, потреби і запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто як колективних, так і індивідуальних споживачів інформації.

У зв’язку з цим одним з напрямків діяльності бібліотеки повинно стати навчання читачів користуванню комп’ютерною технікою, яке може здійснюватися на комерційній основі. Цей напрямок може бути реалізований на базі спеціально обладнаного комп’ютерного класу, де водночас можуть проходити курс навчання не тільки читачі, але й працівники бібліотеки.

Автоматизація бібліотечних процесів потребує від бібліотекарів вміння працювати з електронними базами даних, володіння комп’ютерними технологіями, що стає обов’язковою умовою фахової підготовки працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які сьогодні повинні бути не тільки «лоцманами книжкових морів», але й навігаторами комп’ютерних мереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище.

Проблема розвитку інформаційної культури особистості невичерпна і має вирішуватись у бібліотеці на сучасному рівні.

3.4. Соціокультурна діяльність бібліотеки на допомогу читачеві. Масові заходи за напрямом. Дозвілля

Сьогодні бібліотека є не тільки закладом, який реалізує право громадян на доступ до інформації, але й центром спілкування користувачів. Спілкуватися можна не тільки в діалозі, а й опосередковано, через виставку. Виставкова робота крім розкриття книжкових фондів покликана забезпечити усвідомлення мотивів до інформації, а також стимулювати здатність до інформаційного спілкування.

Кожна книжкова виставка – це погляд на світ людини, що її підготувала, це передача світогляду, його життєвого досвіду, ставлення до людей і до себе. Виставка – це завжди творчість. “Що я хочу сказати людям і світові, як можу представити я себе через книги?” – ця думка повинна завжди хвилювати бібліотекаря, коли він приступає до роботи над виставкою. Виставка — це засіб об’єднати бібліотекаря з іншими людьми. І тільки тоді, коли буде присутній особистісний початок, виставка буде мати успіх.

Ефективність кожної виставки доцільно оцінювати за такими критеріями: важливість, актуальність, корисність, престижність, чіткість, простота, легкість сприйняття та естетична насолода.

Організовуючи книжкові виставки, бібліотека реалізує такі завдання і мету:

• розкриває та популяризує свій фонд;
• інформує про подію або знайомить з чимось новим;
• виховує інтерес читачів до літератури різної тематики;
• формує позитивний імідж бібліотеки;
• сприяє різноманітному дозвіллю.

Виставки класифікуються за такими ознаками:

• за статусом — самостійні або такі, що супроводжують масові заходи;
• за змістом – універсальні, галузеві, тематичні, персональні;
• за цільовим призначенням – на допомогу навчальному процесу, для підвищення загальноосвітнього і загальнокультурного рівня;
• за часом публікації й надходження до бібліотеки – виставки нових книг, добірки за різні роки, виставки “забутих книг”;
• за терміном функціонування – постійні, довготривалі, тимчасові;
• за видами видань – книжкові, інших видів видань ( журнальні або газетні), декількох видів одночасно (комплексні), нових носіїв інформації (CD-ROM, платівки, мікрофільми, відеокасети та ін.);
• конструкційні – ординарні, планшети, вітрини.

Найбільш поширеними є тематичні виставки, які розкривають певну частину інформаційних ресурсів бібліотеки і присвячені тій чи іншій актуальній проблемі сучасності. Великого значення набувають нетрадиційні виставки. Для створення привабливого, цілісного образу, значного пізнавального значення, крім книг, періодичних видань, доцільно розміщувати різноманітний ілюстративний матеріал, аксесуари, змістовно пов’язані з проблематикою і доповнюючі її у вигляді фону. Використовуються також різні шрифти, натуральні предмети, макети, моделі, муляжі, бутафорія.

Підготовка виставок починається з вибору теми, визначення цільового і читацького призначення. Для того, щоб здійснити розробку книжкової виставки, слід добре вивчити тему, якій вона буде присвячена. Потім розробити план, підібрати літературу, сформулювати назву розділів, підібрати цитати. Матеріали з періодичних видань необхідно описати аналітично [4, c. 7].

Інтерес до виставки визначається не кількістю представлених видань, а тим, як уміло вони подаються, наскільки образно передається основна тема, вдало сполучаються документи, графічні, допоміжні матеріали. Тема, назва, ілюстровані елементи, оформлення мають викликати у читача бажання познайомитися з представленими книгами. Якість книжкових виставок визначається новизною та оригінальністю. Цьому сприятимуть уміло підібрані ілюстрації, фотографії, композиції з квітів, зразки декоративно – прикладного мистецтва, що відповідають темі виставки.

При оформлені виставок важливо передати елементи колориту тієї епохи, яку відображає книжкова експозиція. Цього можна досягти за допомогою фотографій, ілюстрацій, добору шрифтів і кольорів заголовка. Наприклад, для виставки на історичну тематику буде цілком виправданим заголовок, виконаний стародавнім шрифтом, стилізованим під стародавню в’язь.

Вибір кольорів базується на трьох основних умовах: контраст, гармонія, концепція. До чистих кольорів відносяться червоний, синій, жовтий. Найбільш вдале поєднання кольорів – чорний із жовтим, жовто – гарячим, золотим і срібним; червоно – біло – синій, білий на синьому, червоному, зеленому. Дисгармонію створюють такі поєднання кольорів: жовтий на чорному, синій на жовтому. При виборі кольорів для виставки враховується інтер’єр приміщення бібліотеки в цілому ( стіни, підлога, меблі, штори, світильники тощо).

Важливою складовою у діяльності бібліотеки є організація та проведення різноманітних масових заходів щодо просвіти та дозвілля. У ролі сценаристів здебільшого виступають самі бібліотекарі. Знати правила сценарної творчості, враховувати та додержуватись їх означає працювати грамотно і професійно.

В Україні склалась нова соціокультурна ситуація. Читання стало іншим. У коло читацьких інтересів юнацтва увійшла така література і такі сфери життя, які раніше менше привертали увагу, або ця увага штучно нівелювалась.

Макро і мікросередовище впливають на розвиток людини, тому завдання бібліотек – створити умови для задоволення та розвиток інформаційних потреб людей.

Одним із засобів створення таких умов є масові заходи в бібліотеці: цікаві, захоплюючі, емоційні, зорієнтовані на особистість.

Масова робота виконує свої функції:

— сприяє задоволенню і розвитку інформаційних потреб і запитів, зростанню кола пізнавальних читацьких інтересів, проведення дозвілля;

— допомагає залученню нових читачів до бібліотеки;

— здійснює рекламу бібліотеці, створює її імідж.

Одним із принципів масової роботи є актуальність, незвичне трактування певних питань, що дозволяє підвищити зацікавленість читачів тією чи іншою темою.

Проводячи масові заходи, бібліотеки задовольняють потреби в освіті та самоосвіті, професійному вдосконаленні, розширенню світогляду, духовному, естетичному розвитку.

На вибір певної форми популяризації літератури впливає практичний досвід бібліотекаря, його ерудованість, професійна підготовка, вміння „тримати” аудиторію.

Досвід проведення масових заходів підтверджує, що їх ефективність залежить від активності читачів. Треба сміливіше використовувати оригінальні, близькі юнацтву, учням форми роботи. А читачі юнацького віку віддають перевагу діалоговим, дискусійним, ігровим формам спілкування тому, що вони посилюють пізнавальну й читацьку активність, спонукають до самостійного мислення, вміння відстоювати особисту думку. Захоплюючі, емоційні заходи дають можливість позмагатися, поспілкуватися. Це — дискусійні інтерв’ю, дискусії, диспути, різноманітні конкурси, вікторини, бібліомарафони тощо [3, c. 63].

Наприкінці ХХ ст. фахівці бібліотечної справи відчули необхідність змін в організації спілкування з учнівською, молодіжною аудиторією і почали приділяти особливу увагу оновленню методики популяризації книги, урізноманітнюючи її. Певні нововведення з’явилися в оформленні та атрибутиці усних наочних форм рекомендації літератури, створенні невимушеної обстановки у спілкуванні. „Народилися” нетрадиційні форми популяризації книги в юнацькій аудиторії. Такими є: презентації книг, книжкові та літературні аукціони, літературно-художні вернісажі, театралізовані вікторини, хроноскопи, поетичні альбоми, літературний диліжанс, прес-діалог, п’ять хвилин з мистецтвом, ерудит-лото тощо.

Особливість таких форм полягає в тому, що їм притаманні: новизна у назві, діалог бібліотекаря з читачами і читачів між собою, наявність елементів театралізації у викладі інформації, ігрові моменти, своєрідна атрибутика, що передає специфіку запропонованої форми, активна участь читачів у проведенні заходу. Досвід підтверджує, що ті заходи, де читачі були активними учасниками, виявилися для них найцікавішими.

Літературні ігри слугують доповненням до технологій масової роботи бібліотеки з читачами. Це вікторини, літературні подорожі, конкурси уважних та начитаних, конкурси бібліографічних ерудитів, літературні аукціони, вернісажі літературних героїв та ін.

Літературні ігри активізують читання школярів, стимулюють їх звертання до художньої, науково-пізнавальної, довідникової літератури, посилюють сприйняття, формують художні та естетичні смаки, поглиблюють навички самостійної роботи з книгою, розвивають логічне мислення. Педагогічна ефективність ігрових технологій вимірюється підвищенням пізнавальної і емоційної активності читачів, їх попиту на літературу, більш глибоке і зацікавлене опрацювання і засвоєння.

Літературні ігри можна класифікувати на ролеві (перевтілення читача в літературного героя), інтелектуальні (в їх основі лежить процес «розгадування» книги, її автора, літературних героїв), особистісно-ролеві, пізнавальні та ін. Вони розвивають творчу ініціативу читачів.

Літературний вечір, як технологія масової роботи з читачами, має широкі можливості і, насамперед, для активних читачів, учасників різних творчих літературних об’єднань, що функціонують на базі бібліотеки. Вона дає можливість підвести підсумки їх діяльності, розкрити творчість школярів, учасників літературних гуртків і об’єднань. Для інших читачів —- це емоційно захоплююча технологія популяризації книг, пробудження, формування і закріплення читацького інтересу, естетичних почуттів і смаків дітей. Технологія потребує великої підготовки, знання і володіння законами театрального дійства, творчих здібностей читачів і бібліотекаря, естетичного оформлення приміщення, вдало вибраного музичного супроводу, компонування проекту тощо.

«П’ять хвилин з мистецтвом» — це нова, цікава форма роботи бібліотекаря і всього педагогічного колективу з учнями-читачами, яка дозволяє регулярно спілкуватися з поезією, музикою, живописом.

Технологія проведення названої форми роботи вимагає створення невеликої групи учнів-читачів різних вікових категорій. Вони отримують завдання. Організаторська робота розподіляється між усіма активістами. Бібліотекар може запропонувати варіанти оголошень: «П’ять хвилин з поезією», «П’ять хвилин з музикою», «П’ять хвилин з мистецтвом» або «Сьогодні знову «П’ять хвилин з поезією».

Технологія проведення заходу вимагає відбору одного з поетичних творів чи твору мистецтва. Ними можуть бути вірші О. Олеся, Т. Шевченка, Л. Костенко, В.Сосюри, І. Рєпіна  «Запорожці пишуть листа турецькому султану» та ін.

Читацька олімпіада. Проводиться як змагання двох чи більше команд, які одночасно отримують запитання. Ведучий пропонує 2—3 правдоподібні відповіді. Той, хто обирає правильну відповідь, отримує наступне завдання. Якщо команда помилилась, їй надається право на другу спробу, при цьому дозволяється користуватися підготовленою до заходу виставкою літератури. Перемагає та команда, яка першою правильно відповіла на всі запитання олімпіади [10, c. 41-42].

Висновок до розділу 3

Таким чином, прагнення бібліотекарів співпадають з бажаннями читачів, які хочуть спілкуватися, збагачуватися новою інформацією в живій, динамічній ситуаційній формі. Запорукою успіху бібліотеки є постійний пошук нових, ефективних форм і методів рекомендації книги. Масові заходи – це форми роботи спрямовані на глибоке і різностороннє розкриття тієї чи іншої теми для певної категорії користувачів, об’єднаних спільними читацькими інтересами, віковими, психологічними особливостями тощо.

Впровадження в практику роботи різних форм масових заходів і удосконалення методики  їх проведення допоможе бібліотекарям у роботі по залученню користувачів до бібліотеки, до різностороннього читання.

Висновки

Організація виробничого процесу бібліотеки полягає в побудові колективу за принципом «єдиної команди», водночас зростають вимоги до фахового рівня кожного працівника, який повинен, досконало знаючи найсучасніші комп’ютерні технології, аналізувати ефективність методів обробки інформації, вивчати ефективність, раціональність використання комп’ютерної техніки в межах усієї бібліотеки.

Інформаційним системам наразі мають бути надані нові функції: від інформаційного обслуговування науково-дослідницького комплексу до комплексного інформаційного забезпечення соціально-економічного розвитку у напрямі міжнародної інтеграції. Інформаційна структура у найближчому майбутньому має стати одним з головних чинників виробництва, і прогрес у цій галузі невід’ємний від загальних завдань соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Відповідно до соціокультурних умов, які склалися в Україні, головними складовими державної інформаційної політики стають створення сучасної інформаційної інфраструктури й підготовка кадрів, здатних забезпечити її функціонування і сприяти поширенню інформаційної культури у суспільстві. Для працівників бібліотек це означає формування професійного іміджу бібліотечного працівника як організатора і технолога інформаційної індустрії. Останнє набуває особливого значення з огляду на кількісне зростання інформаційного потоку.

Процес демократизації суспільного життя, нові вимоги до рівня культурного та інформаційного обслуговування населення, реорганізація системи освіти зумовлюють необхідність осмислення наукових засад кожної професії, в тому числі — бібліотечної. Конституція України гарантує вільний доступ до інформації, широкі можливості міжнародного фахового співробітництва, що сприяє встановленню демократичних поглядів на бібліотечно-інформаційну діяльність та утвердженню практики міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів.

У зв’язку з цим увага приверталася до розширення функцій бібліотечних працівників у напрямі здійснення ними аналізу інформаційного матеріалу, який потрапляє до бібліотек через комп’ютерну мережу Інтернет, діяльності зі структуризації інформації.

Завданням бібліотекаря стає не вплив на інтереси та погляди читача, а надання читачеві допомоги у відшукуванні та структуризації всього необхідного матеріалу. Такий підхід створює умови для формування у читача власного погляду на проблему, сприяє реалізації його права на свободу вибору, яке гарантується демократичною державою.

Навчальним закладам, які займаються підготовкою кадрів для сучасних бібліотек, доцільно ширше використовувати вітчизняний досвід роботи, зближувати навчальний процес із практикою, що відповідає потребам прискорення перетворень у бібліотечних закладах в сучасних умовах.

Список використаної літератури

1. Амлинский Л. Читатель в научной библиотеке информационного общества // Научные и технические библиотеки . — 2011. — № 7. — С. 5-18
2. Арсірій О. Автоматизація спеціалізованого інформаційного обслуговування класів читачів публічної бібліотеки // Вісник Книжкової палати. — 2011. — № 10. — С. 24-28
3. Дворецкая М.А. Информационные технологии — инструмент удовлетворения запросов / М. А. Дворецкая // Библиография. — 2007. — № 5. — С. 62-64
4. Каліберда Н. Висвітлення теоретичних і організаційних основ бібліотечного обслуговування читачів у дослідженнях науковців Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського // Бібліотечний вісник. — 2010. — № 3. — С. 58-68
5. Коваль, Тетяна. Організація обслуговування читачів-гуманітаріїв / Тетяна Коваль // Бібліотечний форум України. — 2008. — № 1. — С. 2-7
6. Коваль, Тетяна. Читач у системі обслуговування електронними інформаційними ресурсами наукової бібліотеки // Бібліотечний форум України. — 2006. — № 2. — С. 22-23
7. Коломейчук Е. Структура обслуживания в универсальных научных библиотеках России // Научные и технические библиотеки. — 2007. — № 5. — С. 5-11
8. Литвин А. Особливості класифікації та специфіка бібліотечного обслуговування читачів із вадами зору // Вісник Книжкової палати. — 2007. — С. 26 — 29
9. Мазурина Н. Благоприятній микроклимат : Обслуживание читателей с ограниченными возможностями // Библиотека. — 2011. — № 6. — С. 57-58
10. Методична служба XXI століття : матеріали обласного семінару методистів / Івано-Франківська ОУНБ ім. І. Франка, наук.-метод. від. ; відп. за вип. Л. В. Бабій. — Івано-Франківськ, 2010. — 52 с.
11. Прокошева, Т. Мета бібліотек України — європейський рівень обслуговування // Бібліотечна планета. — 2008. — № 2. — С. 4-6
12. Свобода А. Особливості організації інформаційного обслуговування читачів універсальної наукової бібліотеки у новому інформаційному середовищі // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 4. — С. 2-8
13. Фоменко І. Проблеми автоматизації процесів обслуговування читачів у бібліотеці вищого навчального закладу // Вісник Книжкової палати. — 2008. — № 5. — С. 27-31
14. Чабан І. Сучасний бібліотекар в умовах автоматизації технологій обслуговування читачів ( з досвіду роботи пункту запису читачів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського) // Наукові праці Національної бібліотеки імені В.Вернадського. — Київ, 2008. — Вип.11. — С. 26-36
15. Шалиганова, Алла. Віртуальна довідкова служба в публічних бібліотеках України: напрями розвитку // Бібліотечний форум України. — 2006. — № 2. — С. 16-18