Вступ.

1. Проведення аналізу ефективності використання устаткування підприємства.

2. Дослідження ефективності використання устаткування.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Проблема підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, в тому числі і обладнання і потужностей підприємств посідає центральне місце в період переходу України до ринкових відношень. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку.

Будь-яке підприємство незалежно від форми створення й виду діяльності повинне постійно розглядати рух своїх основних виробничих фондів, обладнання, їх склад та стан, ефективність використання. Дана інформація дозволяє підприємству знайти шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, а крім того вчасно виявити та скоригувати негативні відхилення, які в подальшому можуть спричинити серйозні наслідки для успішної діяльності підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5 – 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

1. Проведення аналізу ефективності використання устаткування підприємства

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей – особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

• неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;
• конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;
• некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);
• недостача кваліфікованої робочої сили;
• недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;
• відсутність належного обсягу попиту на ринку;
• інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш “вузького” місця на виробництві. Виявлення та усунення таких місць – важливе завдання аналізу.

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

Усі показники використання основних фондів звичайно поділяються на дві групи показників:

• екстенсивного використання;
• інтенсивного використання.

Показники екстенсивного використання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники інтенсивного використання пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.)[5, c. 184-186].

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з плановим, вивчати його в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявністю інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Після цього слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в їх використанні можуть бути пов’язані з:

1) наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) змінами асортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або інших видах устаткування;

3) рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) іншими причинами[3, c. 158-159].

Інтенсивність використання підвищується також шляхом удосконалення технологічних процесів, упровадження безперервного потокового виробництва; забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємства; проведення ряду інших заходів, які сприяють підвищенню швидкості та обробки деталей і забезпечення зростання виробництва продукції.

Значний вплив на інтенсивне використання має підвищення кваліфікації кадрів, їх культурно-технічного рівня.

Екстенсивний шлях поліпшення використання ОВФ передбачає, що, одного боку, буде збільшено час роботи діючого устаткування в складі встановленого устаткування, а з другого — збільшено кількість і питому вагу діючого устаткування у встановленому обладнанні.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок таких факторів; постійного підтримання пропорційності між пропускними спроможностями (виробничими потужностями) окремих груп устаткування на кожній дільниці, між дільницями кожного цеху, між цехами підприємства в цілому; поліпшення обслуговування ОВФ; підтримання передбаченої технології виробництва; удосконалення організації виробництва й праці (належна експлуатація устаткування, якісний ремонт, що сприяють скороченню простоїв і збільшенню міжремонтного періоду), скорочення внутрішньозмінних цілозмінних простоїв.

Важливим резервом більш ефективного використання ОВФ є скорочення внутрішньозмінних простоїв устаткування, які на нинішній день становлять до 50% усього робочого часу (чим пояснюється падіння обсягів виробництва).

Вони в основному пов'язані з наявними недоліками в організації виробництва, праці, матеріально-технічного забезпечення, наявністю конкурентоспроможної продукції, ціновою і податковою політикою в державі та іншими факторами.

До системи заходів, які сприяють підвищенню використання ОВФ, можна також віднести матеріальне стимулювання, яке здійснюється з фонду оплати праці, в тому числі — фонду матеріального заохочення[2, c. 247-248].

2. Дослідження ефективності використання устаткування

Другий напрямок аналізу використання основних фондів — це оцінка ефективності устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого обладнання і устаткування забезпечується двома шляхами — екстенсивним (у часі) та інтенсивним (за потужністю).

Показники, що характеризують екстенсивний шлях використання устаткування є:

1) кількість устаткування;

2) відпрацьований час.

При обстеженні виробництва одна з найголовніших елементів є забезпеченість технікою, яка є складовою основних фондів. Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів є:

— виявлення забезпеченості організації і структурних підрозділів основними фондами (ОФ), тобто відповідності величини, складу та технічного рівня фондів, потреби в них;

— обстеження стану розвитку, обновлення та вибуття ОФ;

— вивчення технічного стану ОФ (машини, обладнання);

— визначення рівня використання ОФ і факторів, які впливають на цей рівень;

— встановлення повноти використання парку обладнання та його комплектності;

— виявлення ефективності використання обладнання в часі та по потужності;

— визначення впливу використання ОФ на обсяг продукції та інші показники роботи організації;

— виявлення резервів збільшення фондовіддачі, збільшення обсягів продукції та прибутку за рахунок покрашення використання ОФ.

Основні виробничі фонди та їх використання характеризують такі показники:

• Питома вага активної частини основних виробничих фондів.
• Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.
• Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування.
• Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування.
• Інтегральний коефіцієнт використання устаткування.
• Фактичний коефіцієнт змінності роботи устаткування.
• Коефіцієнт використання виробничої потужності.
• Відтворювальна структура організації (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння).

Для аналізу кількісного використання встаткування його групують по ступені використання (мал.1)[1, c. 229-230].

Для характеристики екстенсивного завантаження встаткування аналізують використання встаткування за часом: баланс часу роботи й коефіцієнт його змінності.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Необхідно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Нарешті, слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в його використанні можуть бути пов’язані:

1) з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) зі змінами асортименту і структури випуску продукції, а отже, і потреб у тих або інших видах устаткування;

3) з рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) з технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) з іншими причинами.

Залежно від цілей аналізу і специфіки виробництва використовуються і декілька інших показників, наприклад:

— питома вага прогресивного устаткування в загальному парку;

— питома вага фізично зношеного і морально застарілого устаткування;

— питома вага устаткування з терміном служби до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20 років, понад 20 років;

— коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності;

— напруженість використання площ.

Інтенсифікація використання основних фондів може бути досягнута завдяки застосуванню комплексу заходів, що охоплюють весь виробничий процес, а саме впровадження передових технологій, інтенсифікацію технологічних процесів, зменшення планових і усунення позапланових простоїв обладнання, виключення непродуктивної роботи устаткування (до цього, зокрема, призводять до випуску браку, завищення припусків на механічну обробку тощо), поліпшення якості сировини, матеріалів і вихідних заготівок, поліпшення стану обладнання, підвищення рівня спеціалізації виробництва та ін.[4, c. 254-255]

Висновки

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

• якості й складу сировини;
• трудової дисципліни та кваліфікації працівників;
• інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;
• асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;
• кількості та якості ремонтів устаткування;
• рівня організації праці й управління;
• інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв’язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

Список використаної літератури

1. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.

2. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.

3. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.

5. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435 с.

6. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.

7. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.