Митний перевізник

1. Вступ

2. Визначення митного перевізника

3. Транспортерні документи

4. Ліцензія на впровадження діяльності митного перевізника

5. Реєстрація митних перевізників та надання інформації про них

6. Висновок

ВСТУП

В даній курсові роботі розглянемо таке питання: митні перевізники. Дане питання є вкрай актуальне для сьогодення оскільки набранням чинності нового МК від 01.10.05 р. одержали широке поширення у світовій практиці і воно досить суттєво впливає на світову торгову систему. Це питання впливає на внутрішню та зовнішню сторону нашої країни і потребує вивчення та вдосконалення. Так в Конституції України в ст. 33. кожному хто на законних підставах перебуває на території України гарантується свобода пересування вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Громадянин України не може бути позбавлений прав в будь-який час повернутися в Україну. А згідно із ст.. 42 конституції кожен має право на підприємницьку діяльність яка не суперечить законам. Також згідно даної статті держава здійснює контроль за усіма видами послуг і робіт

МИТНИЙ ПЕРЕВІЗНИК

Особливо зацікавленість перевізників викличе запровадження митним кодексом нової категорії ”митний перевізник”, отримання статусу якого надасть певні переваги при здійсненні транзитних перевезень товарів митною територією України.

Кодексом визначено, що „митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають пі митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення…, і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника…”. Заходи гарантування доставки товарів, що перевозять під митним контролем між митними органами розглянуто у попередньому розділі.

Митні органи України мають право надавати перевізнику статус митного перевізника виключено підприємством – резидентам.

Ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника має право видавити виключно центральний апарат Держмитслужби України (згідно з Кодексом – це спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи). Ліцензування діяльності митного перевізника має здійснюватися відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Ведення реєстру митних перевізників також покладено на центральний апарат Держмитслужби.

Разом з тим питання щодо ліцензуванням залишатиметься відкритим до того часу, доки не буде визначено порядок подання документів підприємств — перевізників до Держмитслужби з митою отримання статусу митного перевізника.

Митний перевізник – особа, яка здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки вантажів до митного органу, передбачених статтями 196 -199 цього Кодексу, та отримала ліцензію Державної митної служби України на право перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами.

Митний перевізник діє згідно з цим Кодексом та положенням, що затверджується Державною митною службою України.

Відносини митного перевізника з власником товарів визначається відповідним договором.

Стаття 225. ліцензія на провадження діяльності митного перевізника.

Для отримання ліцензії, що дає право на провадження діяльності митного перевізника необхідно:

1. мати транспортні засоби, які відповідають вимогам, установленим Державною митною службою України;

2. укласти договір страхування своєї діяльності. Страхова сума не може бути меншою за 500 – кратний неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок видачі ліцензії на впровадження діяльності митного перевізника та строк її дії визначаються Державною митною службою України.

Ліцензія на впровадження діяльності митного перевізника може бути скасована чи відкликана або її дія може бути призупинена митними органами.

Ліцензія скасовується, якщо вона була видана на підставі неповних чи недостовірних відомостей, які мали істотне значення для прийняття рішень про її видачу. Рішення про скасування дії здати видачі ліцензії.

Ліцензія може бути відкликана у разі:

1. неодноразового виконання обов’язків митного перевізника, включаючи безпідставні відмови у перевезенні товарів, використання не обладнаних належним чином транспортних засобів та встановлення плати за перевезення, що не відповідає середній вартості наданих послуг;

2. вчинення правопорушення, передбачених цим Кодексом;

3. заподіяння неправомірних істотних збитків відправникові товарів та документів на них, у тому числі шляхом незаконного використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію за висновком суду

4. визначення митного перевізника неплатоспроможним або оголошення ним своєї неплатоспроможності.

Відкликання діє здати прийняття відповідного рішення.

Повторна заява про видачу ліцензії може бути розглянута по закінченні одного року з дня винесення рішення про скасування або відкликання за умови усунення причин, що стали підставою для її скасування або відкликання.

Дія ліцензії може бути призупинена на строк до трьох місяців за наявності достатніх підстав для припущення, що митний перевізник зловживає своїми правами.

За видачу ліцензії на провадження діяльності митного перевізника, а також за поновлення її дії стягуються збори в розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі скасування або відкликання ліцензії чи призупинення її дії зробили за видачу ліцензії та поновлення її дії поверненню не підлягають.

Стаття 226. Реєстрація митних перевізників та надання інформації про них.

Митний орган реєструє митних перевізників у регіоні діяльності цього органу. Реєстрація проводиться на підставі заяви митного перевізника.

Зазначений митний орган подає для загального користування перелік зареєстрованих митних перевізників.

Стаття 227. Інформація, одержана від власника товарів чи уповноваженої ним особи .

Одержана від власника товарів чи уповноваженої ним особи та на підставі документів, що стосуються цих товарів, інформація є комерційною, банківською або іншою таємницею, що охороняється законом. Ця, а також інша конфіденційна інформація, що стосується товарів, довірених перевізникові, не повинна розголошуватися, використовуватися митним перевізником та його працівниками для власних цілей, передаватися третім особам, а також державним органам, за винятком випадків, передбачених актами законодавства України.

ТРАНСПОРТНІДОКУМЕНТИ

При переміщенні товарів чи інших предметів через кордон України всі транспортні документи повинні містити обов'язкові реквізити, а саме:

· найменування продавця і покупця, адреса, номери телефонів;

· назва документа, дата і місце його виписки;

· номер контракту і дата його підписання;

· найменування товару, його описання і кількість;

· вид упакування і маркування.

Безліч документів, які використовуються в міжнародній торгівлі, можна розбити на наступній основі.

Транспортні документи (коносаменти, авіаційні накладні, комбіновані транспортні коносаменти тощо). Транспортним документом є документ, що свідчить про завантаження вантажу на борт, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи призначені для надання посвідчень про укладення контракту на перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для посвідчення права власності, тобто права власника цих документів на володіння відповідними товарами.

Види транспортних документів:

КОМЕРЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

Комерційні документи (рахунок-фактура, проформа-рахунок, рахунок-специфікація) мають містити вартісну, якісну і кількісну характеристики товару.

Рахунок-фактура, що входить до числа основних документів за контрактом, і є розрахунковим документом.

Рахунок-специфікація поєднує реквізити рахунку і специфікації.

Проформа-рахунок виписується при постачанні товарів на безпечній основі і містить відомості щодо ціни товару і загальної вартості, але не є розрахунковим документом, оскільки не містить вимоги щодо сплати зазначеної в ньому суми. Рахунок-фактура є вимогою продавця до покупця щодо сплати зазначеної в ньому суми за товар, що поставляється. Він має містити наступні дані: дата; найменування та адреса продавця і покупця; номер контракту; кількість, скорочений опис товару; ціна за одиницю товару і загальна сума контракту; відомості щодо кількості місць та упаковки; умови платежу; умови доставки; найменування банку, що здійснює платіж та інші необхідні дані.

Рахунки виписуються в тій валюті, в якій встановлено ціну за контрактом.

Рахунок-фактура надається: в банк — для отримання належного з покупця платежу; до митних органів — для обкладення митом товару; до торгової палати— для отримання сертифікату походження товару; до адміністративних органів — для отримання ліцензії; до транспортно-експедиторських фірм — для перевезення товару.

Існують чотири основних типи рахунків-фактур:

а) попередня фактура. Вона являє собою перелік цін, наданий
експортером потенційному закордонному покупцеві на етапі, коли ще
не укладено договір на продаж і покупку товарів і ведуться попередні
переговори;

б) комерційний рахунок-фактура. Це вимога оплати за продані
товари, запропонована експортером імпортеру. Вона містить наступні

дані: опис товарів; кількість; ціну за одиницю і сумарну ціну продажу; умови доставки; умови платежу;

в) сертифікований рахунок-фактура. Являє собою комерційний
рахунок-фактуру, що містить висновок експортера щодо стану
відправлених товарів або країни їхнього виготовлення;

г) консульський рахунок-фактура. Це комерційний рахунок
фактура, складений за формою, встановленою в країні експортера,
консульством країни покупця, її завіряють консульською печаткою.
Головне призначення консульського рахунку-фактури — надання
допомоги уряду країни покупця при контролі над імпортом.

СТРАХОВІ ДОКУМЕНТИ

Страхові документи, як і транспортні, займають важливе місце. Вони засвідчують, що товар застраховано від визначених ризиків і що у разі виникнення цих ризиків ціну товару буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару. Збитки, понесеш від незазначених ризиків, не підлягають відшкодуванню з боку страхових компаній. В багатьох країнах існує перелік типових ризиків (всі ризики або визначені ризики), від яких обов'язково страхується вантаж. Існує три основних типи страхових документів:

а) страховий лист. Він оформляється страховим брокером і є
посвідченням того, що були розпочаті дії щодо оформлення
страхового полісу чи сертифіката;

б) страховий сертифікат. В страховому сертифікаті вказується
вартість товарів, і наводяться докладні відомості про відвантаження, а
також про ризики, що покриваються. Він підписується експортером і
страховою компанією;

в) страховий поліс. Містить докладні відомості про перелік ризиків, що покриваються, і є посвідченням укладення договору про страхування.

ОФІЦІЙНІ ТА ІНШІ ДОКУМЕНТИ

Деякі документи в міжнародній торгівлі передбачено для задоволення юридичних або процедурних вимог уряду країни експорту, імпорту або транзиту, вони називаються офіційними документами. До них відносять наступні:

а) сертифікат походження — посвідчення того, в якій країні
виготовлено товари;

б) сертифікат "чорного списку" — посвідчення того, що товари
не виготовлені і не перевозилися через країну, з якою країна-імпортер
припинила нормальні торгові стосунки;

в) спеціальні документа в рамках ЄС тощо.
До інших видів документів відносять:

а) фінансові документи, наприклад, переказний чи простий
вексель, чеки тощо;

б) складські документи. Відбивають взаємовідносини між
вантажовласником і власником складу. До них відносять посвідчення
складу про прийом товару, квитанція зі складу тощо;

в) митні документи. Необхідні для митного оформлення товарів.
До них відносяться митна декларація, ліцензії, посвідчення про
походження товару, консульська фактура, сертифікат якості,
ветеринарні, санітарні посвідчення тощо;

г) технічна документація. Всі документи, які характеризують
властивості товарів: паспорт, креслення, інструкції тощо.

БАЗИСНІ УМОВИ ПОСТАЧАННЯ ВАНТАЖІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Поняття "базисна умова постачання" визначає обов'язки продавця і покупця щодо доставки товару та встановлює момент переходу ризику від продавця до покупця у разі випадкової загибелі або пошкодження товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисних умов, несе продавець, включаються до вартості товару, утворюючи її основу — базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови постачання визначають обов'язки сторін щодо страхування вантажу, оформлення комерційної документації, отримання ліцензії, виконання та оплати мита, направлення повідомлень та інше.

Найчастіше в практиці зовнішньої торгівлі використовуються базисні умови "Інкотермс", розроблені Міжнародною Торгівельною Палатою, останнє видання здійснено в 1990 році.

Базисні умови "Інкотермс" носять рекомендований характер. Однак в контракті доцільно використовувати їх такими, якими їх прийнято в світовій практиці для єдиного розуміння у контрагентів, що не тільки спрощує укладання контракту, але й служить гарантом успішного виконання угоди.

При використанні "Інкотермс" в контракті має бути зроблене посилання на нього, наприклад "СИФ — місце призначення" за "Інкотермс 1990". Якщо такого посилання немає, але включена та чи інша базисна умова, передбачена в "Інкотермс", на його більш детальне тлумачення можуть впливати звичаї країн контрагентів, специфіка роботи портів. В той же час посилання на "Інкотермс" не виключає можливості передбачити в контракті інше рішення того чиіншого питання. Однак необхідно враховувати особливості законодавства окремих держав та торгівельні звичаї окремих міст. Так, в деяких країнах визнають обов'язковим використання базисних умов в трактуванні "Інкотермс" (зокрема в Іспанії щодо імпортних угод, в Ірані стосовно всіх угод), або, наприклад, ряд портів (серед них Антверпен) мають власні звичаї, обов'язкові для всіх фірм. Тому в ході переговорів при укладанні контракту продавцеві і покупцеві слід повідомити один одного про такі особливості, і в разі необхідності зазначити окремі положення в контракті.

В "Інкотермс 1990" наводяться 13 термінів, які можуть застосовуватися під час доставки будь-яким видом транспорту, в тому числі в мішаних перевезеннях. Термін "франко" застосовується при визначенні базисних умов, походить від слова "вільно", означає, що покупець вільний від усіх витрат з доставки товару від пункту, визначеного за словом "франко". Після скороченого чи повного визначення базисної умови в контракті слід зазначити назву пункту, до якого відноситься ця умова (тобто пункт, де продавець відвантажує продукцію на транспортні засоби або передає її покупцеві або перевізнику).

Розглянемо найбільш розповсюджені при транспортуванні готової продукції базисні умови постачання.

УМОВИ ПОСТАЧАННЯ РСА ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ ВАНТАЖІВ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

Франко-перевізник (із зазначенням пункту) РСА — умова таких поставок при перевезенні вантажів будь-яким видом транспорту. Вона передбачає зобов'язання продавця передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, наприклад,експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в зазначеному пункті. Якщо покупець не назвав такого пункту, продавець вибирає його сам.

Договір перевезення відповідно до розглянутої умови має укласти покупець за власний рахунок. Однак, у випадку, якщо покупець просить про це продавця або якщо для укладення угоди необхідне сприяння продавця (у разі доставки залізницею або повітряним транспортом), і якщо покупцем заздалегідь не зазначено інших вказівок, продавець має право укласти угоду про перевезення за рахунок та на ризик покупця.

Далі продавець повинен повідомити покупця про передачу товару в розпорядження перевізника і передати покупцеві транспортний документ. У випадку неприйняття перевізником товару в узгоджений час продавець також повинен проінформувати покупця.

Покупець має своєчасно повідомити покупцеві зворотний спосіб перевезення, найменування перевізника, дату або період постачання йому товару, а у випадку необхідності, пункт та місце, де товар повинен бути переданий перевізникові. Якщо вартість перевезення сплачена продавцем, покупець має повністю відшкодувати йому понесені витрати.

Експортна ліцензія та всі митні витрати при вивезенні товару сплачуються продавцем, а імпортна ліцензія та митні витрати при ввезенні, в тому числі пов'язані з транзитом товару через треті країни -покупцем.

Продавець несе відповідальність за всі ризики щодо товару до моменту передачі його в узгодженому порядку перевізникові в пункті відправлення.

В "Інкотермс" наведено пояснення щодо перевезення різними видами транспорту.

Так, у разі доставки товару залізницею, якщо товар складає вагонну або контейнерну партію, продавець зобов'язаний відвантажити товар за свій рахунок на станції відправлення і нести відповідальність за стан вагону, до якого відвантажується товар. Покупець має право вимагати від продавця повного завантаження вагону. Якщо партія недостатня для повного завантаження вагону або контейнера, то обов'язки продавця вважаються виконаними, якщо він в зазначений термін (дату) здав товар залізниці на станції відправлення або експедиторові, призначеному покупцем.

При перевезенні товарів автомобільним транспортом або внутрішніми водними шляхами, якщо поставка відбувається з підприємства продавця, він зобов'язаний завантажити товар до транспортного засобу, наданого перевізником, а якщо завантаження здійснюється з підприємства перевізника, продавець повинен передати товар останньому.

При використанні повітряного транспорту продавець виконує свої зобов'язання шляхом передачі товару повітряному перевізникові або особі, яка діє за його дорученням.

При морських перевезеннях дана базисна умова використовується у тому випадку, якщо продавець повинен до приходу судна передати товар на термінал порту і тому не може контролювати вантаж та нести ризики. У випадку повної контейнерної партії товару поставка вважається виконаною з моменту прийняття контейнера морським перевізником або при передачі діючому від імені перевізника оператору контейнерного терміналу з моменту його надходження до приміщення терміналу. Якщо кількість товару менша від контейнерної партії або товар не розміщений в контейнері, продавець зобов'язаний доставити його до транспортного терміналу, іпоставка вважається виконаною з моменту передачі товару морському перевізникові або особі, яка діє за його дорученням.

Розглянута умова дуже часто використовується при транспортуванні товару в контейнерах.

УМОВИ ПОСТАЧАННЯ (РА8, РОВ, СРК, СІР), ЯКІВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ТІЛЬКИ ПРИ МОРСЬКИХПЕРЕВЕЗЕННЯХ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН

ФАС — вільно уздовж борту судна (найменування порту відвантаження)- РАЗ — умова контракту, яка використовується тільки при морських перевезеннях. При цьому продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар в обумовлений контрактом порт відвантаження, сплатити всі витрати в порті відвантаження у встановлений термін (дату). На цьому обов'язки продавця і, відповідно, його витрати вважаються завершеними.

Покупець має укласти угоду перевезення, внести платню за перевезення та заздалегідь повідомити продавця про місце доставки вантажу (повідомивши при цьому назву судна, термін доставки товару, умови відвантаження), а також відвантажити товар на борт судна. Покупець також сплачує додаткові витрати, що виникли під час несвоєчасного інформування продавця або через порушення перевізником його зобов'язань.

Ризик випадкової загибелі переходить до покупця з моменту фактичного постачання товару вздовж борту судна в узгодженому пункті відвантаження в обумовлений строк.

Дана умова, на відміну від інших, зобов'язує покупця отримати за власний рахунок та на свій ризик не тільки імпортні, а й експортні ліцензії, а також виконати всі митні формальності, необхідніяк для ввезення, так і для вивезення товару. Тому, якщо покупець не в змозі виконати це зобов'язання в країні продавця, "Інкотермс" не рекомендує використовувати умову РА8. У випадку ж, коли покупець хоче отримати товар вздовж борту судна, при виконанні продавцем митних процедур в умові РАЗ має бути додатково зазначено "із сплатою митних зборів для вивезення".

ФОБ- вільно на борті судна (найменування порту відвантаження)- РОВ — умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом.

Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порті відвантаження. Він також несе всі додаткові витрати, пов'язані з запізненням судів, несвоєчасною інформацією щодо їх позиції тощо.

Експортні митні формальності здійснює продавець за власний рахунок.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент фактичного пересічення товаром поручнів судна в узгодженому сторонами порті відвантаження.

При передачі товару перевізникові до прийняття його на борт судна або до прибуття судна до порту доцільно замість умови РАЗ використовувати умову "франко перевізник".

Вартість та фрахт (найменування порту призначення) — СРК — умова, яка використовується при перевезеннітоварів лише морським транспортом, згідно з якою доставку товару до порту призначення організує продавець за власний рахунок. Він зобов'язаний зафрахтувати судно, сплатити вартість перевезення до визначеного в контракті порту призначення та відвантажити запакований в морську упаковку товар на борт судна в зазначений термін. Після відвантаження товару продавець зобов'язаний повідомити про це покупцеві та передати йому комплект документів, включаючи коносамент.

Покупець має сплатити витрати щодо відвантаження товару при перевезенні нелінійними судами (судами регулярних суднохідних ліній, де тарифи побудовані таким чином, що витрати з відвантаження включаються до фрахту, вони, відповідно, сплачуються продавцем) та сплатити всі інші витрати, пов'язані з транспортуванням, крім оплати фрахту.

Експортні формальності виконує та сплачує продавець.

Ризики загибелі або пошкодження товару переходять до покупця при фактичному переході товару через поручні судна в порті відвантаження. Таким чином, тут момент ризика не співпадає з моментом розподілення витрат.

"Інкотермс" рекомендує у випадках, якщо момент переходу товару через поручні судна не має практичного значення, зокрема при перевезенні в контейнерах, замість умови СРК. використовувати умову "перевезення сплачено до…".

СИФ- вартість, страхування і фрахт (найменування порту призначення)- СІР- умова, яка використовується при морських перевезеннях. Вона передбачає практично такі ж зобов'язання продавця та покупця, що і "вартість і фрахт".

Відмінність умови СІР полягає в тому, що в цьому випадку продавець має також за власний рахунок застрахувати товар відризиків загибелі або пошкодження під час перевезення на користь покупця та передати йому страховий поліс. Страхування товару має бути зроблено у страховиків з гарною репутацією, або в страхових компаніях у валюті контракту до порту призначення на умовах "вільно від приватної аварії" в розмірі вартості, передбаченої в контракті плюс 10%, що є мінімальними умовами страхування. Тому, за вимогою покупця та за його власний рахунок, продавець повинен провести страхування від воєнних ризиків, страйків, заколотів тощо, якщо страхування від таких ризиків можливе.

Стосовно використання даної умови в "Інкотермс" також зазначено, що у випадках, якщо момент переходу товару через поручні судна не має практичного значення (наприклад, при перевезенні в контейнерах) замість нього доцільним буде використання умови "провізна платня та страхування сплачені до (пункт призначення)…".

УМОВИ ОПЛАТИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА МИТА ДО ПУНКТУ ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Перевезення сплачено до (найменування пункту призначення) — СРТ — може бути застосовано до будь-якого з видів перевезень. В цьому випадку продавець зобов'язаний доставити товар згідно умов контракту, укласти за свій рахунок угоду перевезення до узгодженого пункту та передати товар у розпорядження перевізника в місці призначення, а якщо доставка проводиться декількома перевізниками, першому з них. Крім оплати фрахту продавець несе витрати з відвантаження товару та будь-які витрати при відвантаженні товару в пункті призначення, якщо їх включено до фрахту або віднесено допродавця під час укладення угоди перевезення. Після цього продавець повідомляє покупцеві про постачання товару і надає йому транспортний документ.

Покупець повинен своєчасно повідомити продавця щодо обраного ним пункту призначення та сплатити додаткові витрати, що виникли в результаті передачі товару перевізникові, в тому числі при відвантаженні товару, якщо їх не було сплачено продавцем. Покупець також несе витрати щодо товару під час транспортування через треті країни.

Експортну ліцензію отримує продавець на власний ризик та за власний рахунок. Він також виконує та сплачує митні формальності.

Ризик загибелі або пошкодження товару переходить від продавця до покупця при передачі товару в розпорядження першого перевізника.

Перевізна платня та страхування сплачеш до (найменування пункту призначення)- СІР — умова, що використовується при перевезенні товару будь-яким видом транспорту. Тут продавець та покупець несуть такі ж обов'язки, що й за умови "перевезення сплачено до…", але в даному випадку передбачено обов'язкове страхування товару продавцем на користь покупця. Страхування здійснюється на таких же мінімальних умовах, що й при базисі "вартість, страхування та фрахт".

Постачання до кордону (найменування пункту постачання на кордоні)- ВАР — умова, яка на практиці використовується при перевезенні товару залізницею або автомобільним транспортом. Під терміном "кордон" розуміється будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту.

При використанні даної умови в контракті слід точно визначити зворотний кордон, вказавши конкретний пункт або місце, наприклад: "Постачання до франко-італійського кордону (Модан)".

Продавець повинен надати товар у розпорядження покупця в зазначеному місці постачання на кордоні в обумовлений термін, сплатити всі витрати щодо передачі товару покупцеві, включаючи оплату транзитного перевезення через треті країни, та витрати з відвантаження в тому випадку, якщо товар в момент прибуття на кордон має бути відвантажений у разі необхідності або за звичаєм.

Якщо товар перевозиться залізницею та процес транспортування продовжується за кордоном, зазвичай перевізником оформлюється наскрізний транспортний документ. Тоді продавець, на прохання покупця, за його власний рахунок та на його ризик може укласти угоду перевезення товару територіями країн-імпортерів та транзитних країн від кордону до місця кінцевого призначення.

Покупець має прийняти товар у зазначеному місці поставки на кордоні та нести витрати та відповідальність за всі його наступні переміщення.

Експортну ліцензію отримує продавець. Він також сплачує митні витрати щодо вивезення товару.

Ризик випадкової загибелі та пошкодження товару переходить до покупця з моменту належної передачі товару в його розпорядження у визначеному місці поставки на кордоні. До цього моменту, в тому числі під час транзиту, всі ризики несе продавець.

Постачання з оплатою мита (найменування пункту призначення) — ВВР — умова, що використовується для всіх видів доставки. Вона передбачає максимальні обов'язки продавця.

Продавець повинен, уклавши угоду перевезення товару та сплативши усі транспортні витрати до місця призначення, доставити товар у розпорядження покупця в строк, обумовлений в угоді та передати йому документ, за яким покупець зможе прийняти товар. Крім того, продавець має пред'явити ліцензію або дозвіл на імпорт, сплатити імпортне мито та податки, що стягуються при ввезенні до країни покупця, та виконати всі митні формальності з обох боків кордону. Для доставки вантажу продавець має право використання власних транспортних засобів.

Покупець зобов'язаний прийняти товар одразу, як тільки продавець належним чином передасть його в зазначеному пункті призначення, сплатити витрати з відвантаження товару в момент надходження його до даного пункту (якщо інше не передбачено в угоді) та всі випадкові витрати, що можуть виникнути під час транспортування.

Ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить від продавця до покупця з моменту належної передачі товару в його розпорядження в пункті призначення.

Розглянуту умову не можна використовувати, якщо продавець не може забезпечити виконання імпортної ліцензії.

Пріоритет у виборі способу доставки має покупець.

При виборі базисних умов угоди, як під час покупки, так і під час продажу товару, треба намагатися, щоб доставку вантажу за межами держави організовував та сплачував іноземний контрагент.

При імпорті товарів та при їх перевезенні морським транспортом найкращою є угода, укладена на умовах СИФ. Тут покупець повністю позбавляється ускладнень з організації доставки вантажу в чужій країні і повинен лише оплатити товар. Крім того, товар страхується від початку до кінця у відомій покупцеві страховійкомпанії, що зменшує можливі ускладнення, пов'язані з отриманням відшкодування.

Доцільною при імпорті є також умова постачання "вартість фрахт", якій надають перевагу країни, що розвиваються.

У разі доставки вантажу залізницею доцільно використовувати умову "постачання до кордону", маючи на увазі кордон країни покупця.

При експорті продукції для продавця більш доцільною є умова ФОБ або РСА, коли продавець знімає з себе ризик загибелі чи пошкодження товару, відповідно з моменту його відвантаження на судно або передачі перевізникові. Крім того, продавець отримує платіж задовго до отримання покупцем відправленого йому товару. Однак під час продажу на умовах ФОБ досить важко доставити вантаж в строк появи судна на причалі, а продавець має також нести відповідальність за ризики та витрати щодо складування вантажу в порті очікування судна.

Перевезення проданого товару залізницею доцільно здійснювати на умовах "постачання до кордону" країни продавця (аналог морських умов доставки ФОБ).

Щодо базису поставки експортованого товару для оцінки конкурентоспроможності своєї продукції, необхідно враховувати наступне. В умовах суворої конкуренції досить широке розповсюдження в міжнародній торгівлі отримав базис "постачання зі сплатою мита". Особливо вигідний у відношенні сервісу він для покупців. Цей базис також зацікавить імпортерів з країн, що розвиваються, з погано розвиненим портовим господарством. Однак умова "постачання зі сплатою мита" найбільш обтяжує продавця.

ОФОРМЛЕННЯ ВАНТАЖНОЇ МИТНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ (ВМД) І ПОРЯДОК СПЛАТИ МИТНИХ ЗБОРІВ ЗГІДНО З ЦІЄЮ ДЕКЛАРАЦІЄЮ

1.ПОНЯТТЯ, ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ВМД ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАНДАРТИЗОВАНИХ БЛАНКІВ ВМД ДЕКЛАРАНТОМ

Вантажна митна декларація (далі — ВМД) — це заява, яка містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Митний режим- сукупність положень, які визначають (для митних цілей) статус товарів та інших предметів і транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України.

Прийняття митницею ВМД для оформлення — процедура попередньої перевірки відомостей, вказаних у ВМД, на відповідність вимогам, зазначеним у Положенні про вантажну митну декларацію (Постанова КМУ від 09.06.1997 р. № 574) і згідно наданих документів.

ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (юридичними або фізичними особами) товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, в порядку, встановленому Митним кодексом України, Положенням про ВМД та іншими актами законодавства України.

Орган Державної митної служби не приймає ВМД для оформлення:

— якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення про ВМД;

— якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

— в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови в прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, встановленим Державною митною службою.

Достовірність вказаних декларантом відомостей у ВМД, заповненій згідно з діючими правилами і засвідченій ним у встановленому порядку, має закріплюватись за допомогою одного з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД і реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, вказані у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі прийняття ВМД для оформлення їй надається реєстраційний номер і проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. Реєстраційний номер ВМД- дванадцяти знаковий цифровий код, в якому:

— перші п'ять знаків — код органу Державної митної служби, в
якому реєструється ВМД згідно Класифікатора митних органів;

— шостий знак — остання цифра поточного року, що
відділяється з обох боків скісною рискою;

— останні шість знаків — порядковий номер декларації в
журналі обліку ВМД (в порядку зростання протягом поточного року,
починаючи з одиниці).

Журнал обліку ВМД містить:

— порядковий номер ВМД згідно журналу обліку;

— дату реєстрації;

— реєстраційний номер ВМД;

— тип ВМД;

— відомості про відправника і одержувача (назва, юридична
адреса, для резидентів код Єдиного державного реєстру підприємств і
організацій України);

— відомості про особу, відповідальну за фінансове врегулювання;

— відомості про декларанта;

— прізвище, ім'я та по батькові інспектора, який прийняв ВМД
для оформлення, номер штампу "Під митним контролем";

— прізвище, ім'я та по батькові інспектора, який завершив
митне оформлення, номер особистої номерної печатки;

— номер картки відмови в митному оформленні;

— примітки.

За рішенням начальника митниці до журналу обліку ВМД можуть вноситися інші додаткові відомості.

Орган Державної митної служби може відмовити в митному оформленні товарів виключно у випадках, передбачених законодавством України, після завершення процесу прийняття ВМД до оформлення.

ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'яти скріплених основних аркушах різного кольору і відповідної кількості додаткових аркушів уніфікованого адміністративного документу форми МД-3. Під час митного оформлення товарів у випадках, визначених Державною митною службою, замість додаткових аркушів форми МД-3 допускається заповнення специфікацій форми МД-8.

2.НОМІНАЛ ФАКТУРНОЇ ВАРТОСТІ НА ТОВАРИ. ПОМИЛКИ ПРИ ЗАПОВНЕННІ ВМД. РОЗПОДІЛ ОФОРМЛЕНИХ АРКУШІВ ВМД

Незалежно від вартості товарів (предметів) ВМД заповнюється в обов'язковому порядку при розміщенні товарів на митних ліцензійних складах (та випуску з них), при переміщенні через митний кордон товарів, що підлягають експортному контролю, а також при імпорті товарів, на які встановлено акцизний збір.

ВМД заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам СІЛА, а також на товари незалежно від їх фактурної вартості у випадках, передбачених законодавством.

ВМД складається на партію товарів за умови, що до всіх товарів вказаної партії застосований єдиний митний режим. Якщо партія складається з товарів, що мають різні коди за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), а також у випадках, якщо товари однакових кодів УКТ ЗЕД мають різні дані (країна походження, валюта оцінювання тощо), відомості вказуються на додаткових аркушах ВМД (форма МД-3). Одна ВМД з використанням додаткових аркушів складається не більше, ніж на 99 найменувань товарів.

Під час заповнення однієї ВМД загальна кількість додаткових аркушів не повинна перевищувати 33.

ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера. Під час заповнення ВМД може застосовуватися іноземна мова, якщо переклад з державної мови назв суб'єктів або фірмового (комерційного) найменування товару є недоцільним і істотно не впливає на принцип здійснення заходів тарифного або нетарифного регулювання.

ВМД, заповнена з виправленнями (шляхом підчищення) і помилками, для оформлення не приймається. Виправлення можуть бути зроблені шляхом закреслення помилкових і внесення достовірних відомостей (друкарським способом або від руки). Не допускається більше трьох виправлень у ВМД. У графах 12, 22, 37, 42, 45, 46, 47 виправлення не допускаються. Кожне виправлення засвідчується печаткою декларанта. Посадові особи органів Державної митної служби не мають права за власною ініціативою, за дорученням або на прохання декларанта заповнювати ВМД, змінювати або доповнювати відомості, вказані в ній, за винятком тих граф або відомостей, заповнення яких відноситься до компетенції органів Державної митної служби.

Разом з ВМД надається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару.

Оформлені органом Державної митної служби аркуші ВМД розподіляються наступним чином:

— перший основний аркуш ("примірник для митниці") —
зберігається разом з комплектом документів, на основі яких
здійснювалося митне оформлення в митному підрозділі, що проводив
митне оформлення, протягом 12 місяців, після чого передається на
зберігання до архіву митниці;

— другий основний аркуш ("примірник для статистики") -використовується в підрозділі митної статистики (органі Державної митної служби);

— третій основний аркуш ("примірник для митниці") — використовується в підрозділі митних прибутків і платежів органу Державної митної служби;

— четвертий основний аркуш ("примірник для митниці") використовується в залежності від виду зовнішньоекономічної операції:

а) під час оформлення товару, що вивозиться за межі митної території України, передається декларанту для доставки разом з товаром до органу Державної митної служби — пункту пропуску на митному кордоні України. Після проведення процедури пропуску він передається до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон;

б) під час оформлення товару, який ввозиться до митної території України, передається декларанту;

в) п'ятий основний аркуш ("примірник для декларанта") передається декларантові.

Якщо декларування товару проводиться митним брокером, то під час митного оформлення товару, який ввозиться до митної території України, четвертий аркуш ВМД передається власникові товару, а п'ятий аркуш митному брокерові.

У разі необхідності орган Державної митної служби має право видавати (завіряти) заявникам (особам, вказаним у ВМД) засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД згідно з обліком видачі таких копій.

Державна митна служба має право встановлювати інший порядок розподілу аркушів ВМД для митних режимів, відмінних від режиму "імпорт" або "експорт".

3.МИТНИЙ ЗБІР ЗА ВАНТАЖНОЮ МИТНОЮ ДЕКЛАРАЦІЄЮ І ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ЦЬОГО ВИДУ ПЛАТЕЖІВ

Митний збір — вид митних платежів, що підлягають сплаті за вантажною митною декларацією громадянами і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за роботу, виконану щодо них митними органами.

Митні збори стягуються за кожною вантажною митною декларацією за митне оформлення товарів, речей і предметів, транспортних засобів (в тому числі індивідуального користування), спадщини, переміщуваних через митний кордон України, за їх перебування під митним контролем і надання послуг в області митної справи.

Платниками митних зборів є юридичні і фізичні особи, які здійснюють митне оформлення.

Згідно з Митним кодексом розміри митних зборів, а також звільнення від сплати митних зборів має право встановлювати Кабінет Міністрів України.

Митні збори (рис. 7.1) нараховуються у відсотках до митної вартості або у вигляді фіксованої ставки збору і сплачуються в національній валюті України. Якщо при нарахуванні митних зборів фіксована ставка вказується в доларах США, то вона перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день реєстрації вантажної митної декларації.

Збори за митне оформлення не стягуються у випадках, якщо:

·до України ввозяться предмети для офіційного використання
дипломатичними, консульськими представництвами іноземних держав
в Україні, різними міжнародними організаціями, які користуються на
території України митними пільгами, відповідно до міжурядових угод;

·подається загальна вантажна митна декларація в разі постачання комплектного об'єкту;

·вивозяться товари з митного ліцензійного складу за виробничою відомістю без оформлення вантажної митної декларації.

Термін знаходження під митним контролем з метою нарахування митного збору за перебування під митним контролем при вивезенні (експорті), крім випадків, коли вантажі знаходяться в спеціальних митних зонах, визначається від дня пред'явлення товарів інеобхідних для митного оформлення документів до митниці і до завершення митного оформлення.

Митні збори за перебування під митним контролем не стягуються за весь період знаходження під митним контролем у випадках:

-зберігання товарів на митних ліцензійних складах і знаходження їх в магазинах безмитної торгівлі;

-тимчасового ввезення до митної території України і тимчасового вивезення за межі митної території України;

-транзиту товарів через митну територію України;

-перебування товарів в спеціальних митних зонах.

Наказом ДМСУ від 23.06.1998 р. № 363 визначено Порядок стягнення митних зборів, що нараховуються у вантажній митній декларації. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1999 г. № 1034 встановлено ставки зборів у пунктах пропуску через митний кордон: екологічний, ветеринарний, фітосанітарний, транспортний збори. Митні збори підлягають оплаті до або на момент митного оформлення вантажу.

Ставки митних зборів встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 р. № 65 "Про ставки митних зборів" з доповненнями і змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.1998 р. №285, від 13.05.1998 р. №670, від 18.09.1998 р. №1460, від 21.09.1998 р. №1477, від 08.10.1998 р. № 1625, від 19.05.1999 р. № 840.

Найчастіше зустрічаються наступні види митних зборів:

-за оформлення тимчасового ввезення (вивезення) під зобов'язання щодо його зворотного вивезення (ввезення);

-за кожною ВМД — ЗО доларів;

-за кожний додатковий аркуш до неї — 15 доларів;

-за ввезеній до МЛС (Митний ліцензійний склад):

-за кожну ВМД — ЗО доларів;

-за кожний додатковий аркуш до неї -15 доларів;

-за оформлення ВМД на товари вартістю:

-до 100 доларів — не стягується;

-від 100 до 1 000 доларів — 5 доларів;

-більше за 1 000 доларів — 0,2 % митної вартості товарів та інших предметів;

-за виклик інспектора (за 1 час роботи одного працівника митниці);

-в робочий час — 20 доларів;

-в неробочий час, суботу, неділю — 40 доларів;

-в святкові дні — 50 доларів;

-за перебування товарів під митним контролем:

-за перші 15 днів — не стягується;

-за кожний наступний календарний день — 0,05 % митної вартості.

Висновок

Відносини митного перевізника з власником товарів визначається відповідним договором.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРЕТУРА

1. Конституція України.

2. МКУ – Митний кодекс України від 11.07.20002 р. №92-IV/

3. Закон № 168/97-ВР – Закон України “Про податокна додану вартість ” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

4. Закон №2097 – Закон України “Про єдиний тариф ” від 05.02.19992 р. №2097.

5. Закон № 2371 – Закон України “Про митний тарифУкраїни ” від 05.04.2001 р. №2371- ІІІ.

6. Лист Держслужби № 11/5-15-4-ЕП – Лист Держслужби митної служби від 06.01.2004 р. № 11/5-15-4-ЕП “Про оподаткування товарів залежно від обраного режиму”.

7. Декрет КМУ № 18-92 – декрет КМУ “Про акцизний збір” від 26.12.1992 р. № 18-92.

8. Наказ Держслужби №609 – Наказ Державної митної служби від 13.09.2003 р. № 609.

9. Наказ №363 – Наказ Державної митної служби від 23.06.1998 р. № 363.

referat-ok.com.ua