Вступ

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій SWIFT (абревіатура утворена першими літерами англійської назви Society for WordWide Interbank Financial Telecommunikations), засноване у травні 1973 p. у Брюсселі, Система СВІФТ — одна з найвідоміших комп’ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій.

Найбільш стандартизованою у міжнародній банківській справі є міжнародна мережа, що пов’язує національні клірингові та банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій S.W.I.F.T. (Society for Worldwide Interbank Financial Telekomunication), яку було засновано в 1977 році консорціумом великих банків Західної Європи і США.

Основними напрямками її діяльності є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт із стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Відповідно до бельгійського законодавства зареєстровано акціонерне співтовариство SWIFT, метою якого банкіри визначили дослідження, розробку, запровадження, експлуатацію, удосконалення і розвиток системи, яка дає змогу передавати дані, пов’язані з міжнародним обігом, а також банківську інформацію будь-якого виду та змісту.

SWIFT належить до транспортних систем, бо забезпечує тільки передачу і доставку повідомлень учасникам системи, не виконуючи при цьому розрахункових операцій, пов’язаних з їх бухгалтерськими проведеннями. Тобто SWIFT не виконує клірінгових функцій, а є лише глобальною міжбанківською телекомунікаційною мережею.

1. Мета і основні завдання створення системи SWIFT

Зі збільшенням обсягу фінансових угод виникла необхідність у прискоренні обміну фінансовими документами. Щоб виключити випадкові помилки при підготовці документів, необхідно було стандартизувати підходи до їх підготовки.

У 1973 р. на 40 кв. метрах офісної площі в центрі Брюсселя з амбіційної ідеї створення міжнародного процесингового центра і загальної мови для фінансових угод, за підтримки 239 банків з 15 країн створюється SWIFT — Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій. Після узгодження основних принципів і правил обміну фінансовими повідомленнями, створення інтерфейсу користувача, у 1977 р. Принц Бельгії Альберт відправив перше повідомлення. Так зародилася найбільша і найпопулярніша мережа з обміну фінансовими документами.

Єдиний стандарт повідомлень, твердий синтаксичний контроль, багаторівнева система перевірок і підтверджень, практично виключають помилки при підготовці повідомлень. Система безпеки (імена і паролі операторів, розподіл функцій, обмеження доступу до інформації запобігає несанкціонованому відправленню фінансових документів).

SWIFT (Society for World — Wide Interbank Financial Telecommunications) — Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій — є провідною міжнародною організацією в сфері фінансових телекомунікацій. Основними напрямками діяльності SWIFT є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Членами SWIFT можуть бути банки, що уповноважені виконувати міжнародні банківські операції і перебувають в країні, яка має регіональний процесинговий центр. Власниками акцій SWIFT можуть бути тільки банки, що є його членами. Члени товариства, водночас, виступають власниками акцій, які розміщуються з урахуванням обсягу операцій, що здійснюються банком через мережу SWIFT. Отже, чим більше повідомлень відправляє банк, тим більшу кількість акцій розподіляє йому Правління товариства.

Завданнями та цілями цього товариства, яке об’єднує 4800 банків і фінансових організацій, розташованих в 155 країнах світу (серед них більше 2700 банків), у яких налічується понад 20000 терміналів (усі вони, незалежно від їх географічного положення, мають можливість цілодобової взаємодії один з одним 365 днів в році, зараз по мережі SWIFT щодня передається 5 млн. фінансових повідомлень) є планування, розбудова та функціонування міжнародної мережі комунікацій стандартизованими повідомленнями у міжнародних банківських операціях між його членами.

Система передає за допомогою каналів супутникового зв’язку інструкції банків-учасників для виконання різних фінансових переказів, розрахунків за цінними паперами і т.д. Банки готують і відправляють накази про переказ коштів через електронні термінали. Термінали з’єднані з регіональними накопичувальними центрами, що спрямовують інформацію головним ретрансляторам, що знаходяться в Брюсселі й Амстердамі. Там усі накази по мірі надходження сортуються, ставляться в чергу і передаються в пункт призначення. Слід зазначити, що система не має у своєму розпорядженні можливості консолідації дебетових і кредитових проводок. Визначенням чистого сальдо розрахунків за день займаються самі учасники на взаємній основі. Найбільший об’єм операцій через SWIFT проводять фінансові установи Німеччині, Великобританії, Італії.

В основу SWIFT покладено такі вимоги:

• платіжні операції повинні здійснюватися без участі паперів і як можна більш раціонально;
• обмін інформацією між банками повинен бути значно прискорений з використанням засобів телекомунікацій;
• повинні бути мінімізовані типові банківські ризики (наприклад, втрати, помилкове напрямок платежів, фальсифікація платіжних доручень і т. д.),

Ініціатива створення міжнародного проекту, який ставить собі за мету забезпечення всім його учасникам можливості цілодобового високошвидкісного обміну банківською інформацією при високому ступені контролю і захисту від несанкціонованого доступу відноситься до 1968 р цьому ж році були проведені розрахунки і вироблені рекомендації щодо створення рентабельної системи обміну банківською інформацією. У травні 1973 р. 239 банків з 15 країн відповідно до бельгійського законодавства заснували SWIFT з метою розробки формалізованих методів обміну фінансовою інформацією і створення міжнародної мережі передачі даних з використанням стандартизованих повідомлень.

SWIFT — це акціонерне товариство, власниками якого є банки-члени. Зареєстровано суспільство в Бельгії (штаб квартира і постійно діючі органи знаходяться в м Ла-Ульп недалеко від Брюсселя) і діють по бельгійським законам. SWIFT діє на підставі двох основних документів: Статуту та Основних угод і умов. Чільне місце в раді директорів займають представники банків країн Західної Європи і США. Кількість акцій розподіляється пропорційно трафіку переданих повідомлень. Найбільша кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Великобританія.

В даний час SWIFT об’єднує понад 8000 найбільших користувачів (кредитних і фінансових організацій), центральні банки, провідні промислові компанії з 208 країн (Таблиця 1). Всі вони незалежно від їх географічного положення мають можливість взаємодіяти один з одним цілодобово 365 днів у році. Щодня по мережі SWIFT передається більше 10 млн. Повідомлень сумарною вартістю понад 2 трлн. дол. США.

Таблиця 1. Користувачі мережі SWIFT і розподіл трафіку

Користувачі мережі SWIFT
Загальна кількість країн	208
Кількість членів	2291
Кількість асоційованих членів	3147
Кількість учасників	2757
Загальна кількість користувачів	8195
Розподіл трафіку з’єднань
Платежі	52,9%
Операції  з цінними паперами	39,1%
Форексні угоди, грошові ринки і похідні	6,2%
Документарні операції	1,4%
Системні з’єднання	0,4%

У грудні 1989 р. Зовнішекономбанк став першим фінансовим інститутом на території колишнього СРСР, які підключилися до SWIFT. До 1992 р членами SWIFT в Росії стали ще три банки, а потім почалося активне підключення російських користувачів.

Відповідно до Статуту SWIFT, в кожній країні, представленій в Співтоваристві, створюються Національна група членів SWIFT і Група користувачів SWIFT, яка об’єднує всіх користувачів мережі.

Головним досягненням SWIFT є розробка і створення особливого формату банківських повідомлень, з допомогою яких різні установи здійснюють міжнародні розрахунки. Кожному виду повідомлень присвоювався трирозрядний номерний код (Massage Тур = МТ). Наприклад, перекази клієнтів, які становлять велику частину обсягу повідомлень, позначаються як МТ 100, а підтвердження валютних операцій — МТ 300. Окремим валютам країн-членів Товариства присвоюється, розроблений міжнародною організацією зі стандартів, трирозрядний Альфа-код, при цьому перші дві цифри позначають країну, а третя — відповідну валюту.

Але значна частина розроблених спеціально для SWIFT текстових повідомлень отримує все більше поширення поза межами системи і стає стандартом «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно, мають можливість оперативно їх удосконалювати.

Адреси членів системи також були стандартизовані, причому кредитні установи отримали восьмирозрядну постійну Свіфт-адресу, яка за своєю функцією може зрівнятися з міжнародним банківським кодом. 

2. Призначення та організаційна структура мережі SWIFT

Завдяки гарантіям безпеки SWIFT користується великою популярністю у світі. В даний час мережею SWIFT користуються більше 7200 фінансових інститутів з 193 країн світу. Щодня через комунікаційні центри SWIFT проходить близько 6 млн повідомлень. Час доставки повідомлення складає близько 20 секунд.

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій (Society for Worldwide Interbank Financial Telekommunicatoin — SWIFT) було засноване в 1973 р. Метою створення системи була розробка швидкодіючої й надійної мережі для передачі банківської інформації при суворому контролі і захисту від несанкціонованого доступу. SWIFT спочатку створювалась лише як міжбанківська система.

З часом розвиток стандартизації в галузі міжнародної торгівлі цінними паперами зробив доцільним доступ до мережі небанківських закладів. З 1987 р. постановою загальних зборів членів товариства доступ до мережі дозволено брокерським і дилерським конторам, кліринговим і страховим компаніям, а також фірмам, що працюють з цінними паперами.

SWIFT належить до транспортних систем, бо забезпечує тільки передачу і доставку повідомлень учасникам системи, не виконуючи при цьому розрахункових операцій, пов’язаних з їх бухгалтерськими проведеннями. Тобто SWIFT не виконує клірінгових функцій, а є лише глобальною міжбанківською телекомунікаційною мережею.

Система SWIFT працює 24 години на добу і 365 днів на рік. Якщо відправник і одержувач повідомлення працюють в мережі одночасно, то його доставка займає не більше 20 сек. Кількість учасників системи постійно збільшується. Станом на квітень 1998 р. кількість країн-учасників становила 174, повних членів — 2959, неповних членів (sub-member) — 2590, учасників — 604, всього користувачів — 6153.

Організаційну структуру SWIFT наведено на рис. 1.

Законодавча влада SWIFT належить Генеральній асамблеї — загальним зборам представників всіх банків, що мають акції. Засідання асамблеї проводиться раз на рік.

Виконавчим органом SWIFT є Рада директорів, яка щорічно переобирається. Оперативне керівництво Радою директорів виконує Голова Ради директорів. До складу Ради директорів входять представники країн (чи групи країн).

Рис. 1. Організаційна структура SWIFT

До складу SWIFT входять відділи: адміністративний, фінансовий, експлуатації обчислювальної техніки, обслуговування та ін. Стосунки з банками-клієнтами підтримуються головним чином через відділ обслуговування, директор якого очолює групу менеджерів, які несуть відповідальність за стан справ в регіоні. Зокрема, на них покладаються такі функції:

• перевірка готовності країни до підключення її банків до SWIFT;
• координація діяльності SWIFT в регіоні, включаючи і оперативні вирішення питань у випадку аварійних ситуацій;
• маркетинг програмно-технічних засобів і засобів зв’язку, що експлуатуються в системі.

Акції розподіляються лише між банками—членами SWIFT пропорційно обсягу операцій, які проводять за допомогою телекомунікаційної мережі. Якщо член товариства представляє собою країну, банки якої ще не користуються послугами мережі, то йому надається одна акція, а решта тоді, коли банки приступлять до експлуатації системи. При виході з товариства вартість акцій повертається.

Система SWIFT має багаторівневу архітектуру. На нижньому рівні знаходяться банківські установи, де встановлені інтерфейсні системи (ІС), за допомогою яких вони підключаються до мережі. SWIFT пропонує своїм користувачам цілий спектр ІС. Користувачі можуть запропонувати свій варіант ІС, але вона обов’язково погоджується з SWIFT.

Наступний рівень — це регіональні процесори (РП), що розміщені в більшості країн, банки яких вступили в SWIFT. До одного регіонального процесора може бути підключена довільна кількість інтерфейсних систем.

Регіональні процесори виконують прийом та перевірку повідомлень користувачів системи і передають їх для подальшої обробки на груповий процесор (SP). Груповий процесор здійснює розподіл повідомлень за адресами по регіональних процесорах, виконує зберігання, архівування та пошук повідомлень, а також генерацію системних звітів. Обмін повідомленнями між РП і SP виконується через світові інформаційні мережі пакетної комутації (Х. 25). Крім мереж з комутацією пакетів, SWIFT може використовувати більш сучасні технології АТМ, Frame Relay і т. п.

Рис. 2. Архітектура SWIFT

На верхньому рівні знаходиться операційний центр, який складається з процесора повідомлень, процесора контролю та центра управління, які виконують моніторинг всіх повідомлень системи. 

3. Концепція формування та передачі повідомлень

Дані в SWIFT передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначене для виконання певної фінансової операції. Для кожного підключеного вузла і банку система індивідуально підтверджує прийом повідомлення та його обробку.

Повідомлення для SWIFT, що складаються з трьох частин — шапки (head), тексту повідомлення і трейлера (trailer), — відправляються кредитним установам на відповідний національний концентратор (Київ). Там дані «фокусуються», тобто концентруються і автоматизовано передаються по швидких лініях передач даних у відповідний центральний пульт управління (рахунковий центр SWIFT) в Зетервуде (Нідерланди) або Калпепер (США).

Інформація про ключі, що захищена за допомогою двосторонніх домовленостей між кредитними установами, підлягає формальній перевірці та проміжному зберіганню в центральному пульті управління, після чого вона надходить також у кредитні установи-одержувачі. Ключ СВІФТ, що підтверджує достовірність інформації, є поліпшеною та автоматизованою версією першого коду, який використовувався між кредитними установами при телеграфних повідомленнях, якщо мова йде про доручення або підтвердження грошових сум. Він розраховується, виходячи з повного тексту повідомлення (замість окремих даних, які можливі при кодах). Цим гарантується виявлення будь-якої зміни в тексті повідомлення.

Той факт, що обмін секретною інформацією, наприклад, секретними кодами, здійснюється із застосуванням паперових носіїв, багато хто розглядає як головний недолік в існуючому процесі забезпечення безпеки. Щоб зменшити пов’язані з цим ризики, в 1993 р. були введені дві нові послуги СВІФТ під загальною назвою «Поширена безпека для кінцевого користувача» — «User Security Enhancement», скорочено USE. Обидві ці послуги являють собою доповнення до існуючих заходів безпеки:

• обмін двосторонніми ключами (Bilateral Key Exchange — BKE) — це послуга, що дає можливість користувачеві здійснювати безпечний обмін ключами автентичності через мережу SWIFT, не вдаючись, при цьому, до письмової кореспонденції.
• за допомогою захищеного логіну і селекту (Secure Login and Select — SLS), користувач має можливість доступу до послуг SWIFT шляхом застосування карт-втулок (ІСС) замість таблиць логіна і селекту на папері.

Особливістю SWIFT є використання єдиних для всіх користувачів правил і понять. Розроблені типи повідомлень охоплюють такі сфери: платежі клієнтів; міжбанківські платежі; торгівлю грошима та валютою; виписки з поточних рахунків банків тощо.

Всі повідомлення вводяться у систему в стандартному форматі, що спрощує їх автоматизовану обробку та виключає можливість різної інтерпретації відправником і одержувачем. Повідомлення в системі розділені на 10 (0,1,… 9) категорій.

До 0-ї категорії належать системні повідомлення, що дають змогу організувати взаємодію системи з користувачем. З їхньою допомогою SWIFT може також інформувати користувача про стан системи, нові послуги і ін.

Повідомлення категорій 1, 2… 9 призначені для операцій, пов’язаних з банківською діяльністю, і нараховують більш як 70 їхніх типів.

Категорії (6) і (8) є резервними, а інші визначають: (1) — операції щодо обслуговування клієнтів, (2) — міжбанківські операції, (3) — валютні операції, (4) — інкасо і документи по готових грошах, (5) — цінні папери, (7) — документальні акредитиви і гарантії і (9) — спеціальні повідомлення (запит, підтвердження тощо).

Повідомлення в системі SWIFT структуровані і мають такий вигляд (див. табл. 2).

Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (епvelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. Код типу повідомлення в системі має три знаки. Перший знак коду визначає номер категорії, а останні два — номер типу в категорії. Наприклад, код 100 означає повідомлення про операцію «переказ за дорученням клієнта», 200 — переказ за рахунок коштів банку і т. ін.

Таблиця 2. Структура повідомлення SWIFT

Початок повідомлення	Заголовок	Початок тексту	Текст повідомлення	Кінець тексту	Хвостовик	Кінець повідомлення
Start of Message	Неаdег	Start End of	Техt оf Message	End of text	Тгаіlег	End of End of

 

У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Повідомлення складається з послідовності полів, що заздалегідь закодовані двозначними цифровими кодами. Наприклад, 32 — сума, 50 — переказник, 70 — призначення платежу і т. ін.

При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові містять ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій.

У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отримувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій:

• вимоги повідомлень;
• навчальні цілі;
• відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі;
• її нові можливості.

Існують три основних системних повідомлення:

• LJG-IN/OUT— системне повідомлення для входу/виходу в систему;
• RETRIEVAL — за цим запитом система надсилає копію повідомлення, яке зберігається;
• REPORTS — дає змогу одержати різні види рахунків (періодичних або разових).

Системним повідомленням надається першочерговий пріоритет, оскільки вони містять основну інформацію щодо функціонування системи. Банківські повідомлення поділяються на термінові та звичайні. За пересилання термінових повідомлень стягується спеціальний тариф.

9 категорій повідомлень покривають практично всі потоки фінансових документів. Засобу SWIFT дають можливість підготувати і відправити платіжні документи, здійснити форексні угоди, міжбанківські кредити, акредитиви, гарантії, депозити, операції з цінними паперами і дорогоцінними металами, дорожніми чеками та ін.

Система банківських ідентифікаційних кодів дозволяє однозначно визначати одержувача повідомлення, а секретні ключі захищають інформацію від «випадкових поглядів».

У кожному типі повідомлень є максимально необхідний набір відомостей для опису деталей угоди.

Так, у найбільш популярних форматах повідомлень МТ100 — «Клієнтський платіж» і МТ202 — «Міжбанківський платіж» кожне поле несе певну інформацію, а всі поля точно вказують на деталі платежу:

Поле 20: Ідентифікатор повідомлення — однозначно визначає повідомлення для можливих подальших посилань на нього.

Поле 32А: Дата валютування, код валюти, сума.

Поле 50: Платник.

Поле 52А: Фінансовий інститут, у якому відкритий рахунок платника.

Поле 53А: Кореспондент, відправник повідомлення.

Поле 54А: Кореспондент, одержувач повідомлення.

Поле 56А: Посередник: фінансовий інститут, через який має бути здійснений зв´язок.

Поле 57А: Фінансовий інститут, в якому відкрито рахунок одержувача платежу.

Поле 59: Одержувач платежу.

Поле 70: Деталі платежу.

Поле 71 А: Деталі оплати банківських комісій.

Поле 72: Інформація відправника одержувачу.

МТ202 — «Міжбанківський платіж».

Інструкція з переказу коштів між фінансовими інститутами.

Поля для опису платежу:

Ідентифікатор повідомлення.

21: Посилання на ідентифікатор повідомлення.

32А: Дата валютування, код валюти, сума.

52А: Фінансовий інститут, платник.

53А: Кореспондент, відправник повідомлення.

54А: Кореспондент, одержувач повідомлення.

56А: Посередник: фінансовий інститут, через який повинен бути здійснений зв´язок.

57А: Фінансовий інститут, у якому відкрито рахунок одержувача платежу.

58А: Одержувач платежу.

72: Інформація відправника одержувачу.

Проходячи через процесинговий центр SWIFT, це повідомлення матиме свій власний номер, за яким можна відстежити його історію від створення (хто, коли і які операції робив з даним повідомленням), до одержання адресатом з точністю до хвилини.

Завдяки відкритості системи і можливості маршрутизації повідомлень, є можливість обміну інформацією з внутрішньобанківськими системами автоматизації, що дозволяє автоматично вести облік оборотів на рахунках, складати баланси тощо без застосування ручної праці.

Вся інформація не входить у стандартні типи повідомлень і може бути відправлена мережею SWIFT у вільному форматі. 

4. Переваги і недоліки міжнародної системи SWIFT

В силу специфічних вимог, що пред’являються до конфіденційності інформації, що передається фінансової інформації, мережу SWIFT забезпечує високий рівень захисту повідомлень. SWIFT використовує широкий діапазон профілактичних та наглядових заходів для забезпечення гарантій цілісності і конфіденційності мережевого трафіку безперебійного забезпечення доступності її послуг для користувачів.

Безпека обміну повідомленнями має дуже важливе значення для нормальної банківської діяльності, тому їй приділяється велика увага і в системі SWIFT.

Організаційно питаннями безпеки та надійності роботи системи займається Генеральна інспекція, що підпорядкована безпосередньо тільки Раді директорів SWIFT.

Для всіх приміщень існує режим обмеженого і контрольованого доступу. Співробітники центрів працюють і переміщуються в обмежених їхніми обов’язками робочих зонах. Існують також спеціальні інструкції на випадок пожежі, терористичних актів, витоків газу, збоїв в живленні і т. ін.

На програмному рівні спеціальна система автоматично виявляє випадки несанкціонованого доступу або необґрунтоване проникнення в роботу регіонального процесора. Автоматично фіксуються також аномалії параметрів системи.

Крім того, кожному повідомленню при його вступі в систему автоматично присвоюється послідовний вхідний номер, а при виводі — вихідний. Повідомлення, що вводяться у систему з відхиленнями від прийнятого стандарту, протоколу або формату, відкидаються. Всі пересилання повідомлень на міжнародних лініях зв’язку кодуються з використанням шрифтів, що міняються через випадкові проміжки часу.

Високий рівень безпеки гарантується також системою контролю доступу до роботи в мережі, що включає в себе місцеві паролі для вузлів, журнальні файли, в яких зберігається інформація про кожне підключення до мережі і та. ін.

До програмно — технічних методів захисту відносяться:

• коди підтвердження справжності повідомлень, створювані під час введення спеціальними алгоритмами і що базуються на змісті повідомлень. Хоча алгоритм відомий всім, відповідний ключ знають тільки відправник і одержувач. Ключі рекомендуються міняти раз на півроку;
• контроль послідовності повідомлень. Повідомленнями SWIFT присвоюються унікальні вхідні і вихідні номери в кожному сеансі зв’язку. Вхідна послідовність обробляється слайс-процесорами, а вихідна — одержувачем. Ці номери верифицируются в процесі прийому і передачі, і якщо вони не дотримуються в очікуваної послідовності, то повідомлення не тільки не пропускають, але і відключають термінал користувача. Цей механізм гарантує, що жодне повідомлення не знищене і не продубльовано. Запобігання передачі помилкових повідомлень, які не спотворюють послідовності і захищених ключами аутентифікації, є обов’язком користувача [4].

З усього сказаного видно, що робота в мережі SWIFT дає користувачам наступні переваги:

• надійність передачі повідомлень, що забезпечується побудовою мережі, спеціальним порядком передачі і прийому повідомлень, за рахунок «гарячого» резервування кожного з елементу мережі;
• гарантія абсолютної безпеки за рахунок багаторівневої комбінації фізичних, технічних і організаційних методів захисту, забезпечення повного збереження і секретності переданих відомостей;
• скорочення операційних витрат у порівнянні з телефонним зв’язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 байт) не залежить від відстані, а висока інтенсивність обмінів знижує вартість настільки, що вона виявляється нижче вартості аналогічних передач по телексу і телеграфу;
• запропоновані і реалізовані концепція, формати та правила передачі фінансової інформації набули статус загальноприйнятого міжнародного стандарту, причому не тільки де-факто, але в багатьох випадках де-юре. Наприклад, стандарти ISO 9362 Банківські ідентифікаційні коди BIC), ISO 15022 (Стандарти повідомлень з цінних паперів);
• швидкий доступ і доставка повідомлень в будь-яку точку світу; час доставки повідомлення складає 20 хв, але його можна скоротити до 1-5 хв (термінове повідомлення), що перекриває показники окремих каналів зв’язку. Повідомлення досягає адресата значно швидше за рахунок скорочення проміжних етапів в мережі. Так, аналогічна передача по телеграфу займає близько 90 хв. У разі, коли відправник скоммутірован з одержувачем (режим on-line), передача даних відбувається менш ніж за 20 сек;
• копії всіх переданих по мережі повідомлень зберігаються в архіві як мінімум чотири місяці (повідомлення SWIFT має юридичну силу). У разі судового чи арбітражного розгляду SWIFT може уявити завірену своїм підписом і штампом роздруківку повідомлення зі свого архіву, відіславши її кур’єрською поштою;
• крім розрахунків з іноземними банками технології SWIFT дозволяють російським кредитним і фінансовим організаціям здійснювати автоматизовану і безпечну зв’язок, що використовує всі можливості SWIFT, для своїх філій і дочірніх банків. В результаті знижуються витрати за передачу повідомлень поза межами України(вартість одного міжнародного сполучення становить приблизно 0,23 євро). SWIFT також дозволяє використовувати мережу для передачі повідомлень між російським банками-кореспондентами всередині країни (вартість одного повідомлення становить приблизно 0,07 євро) [5];
• у зв’язку з тим, що міжнародний і кредитний оборот все більш концентрується на користувачах SWІFT, підвищується конкурентоспроможність банків-членів SWIFT;
• SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист, тобто якщо з вини спільноти протягом доби повідомлення не досягло адресата, то SWIFT бере на себе всі прямі і непрямі витрати, які поніс клієнт через це впізнання.

Головним недоліком SWIFT дорожнеча вступу. Витрати банку щодо вступу в SWIFT становлять 160-200 тис. дол. США [6], що створює певні проблеми для середніх і дрібних банків. Як недоліки можна назвати також і в певній мірі сильну залежність внутрішньої організації від дуже складної технічної системи (небезпека збоїв та інших технічних проблем). В якості ще одного недостатку можна назвати скорочення можливостей щодо користування платіжними кредитом (на час пробігу документа), тобто скорочується період між дебетом і кредитом рахунків, на яких відображається даний період.

Підключитися до SWIFT може будь-який банк, що має валютну ліцензію та готовий понести відповідні одноразові, щорічні та поточні фінансові витрати.

До одноразових витрат можна віднести: вступний внесок в 400 тис. бельгійських франків або близько 12500 доларів США, оплату однієї акції вартістю в 1500 дол., а також оплату програмного та технічного забезпечення і т. ін. в сумі близько 170 тис. дол. В умовах України до цих витрат потрібно віднести і витрати в розмірі близько 1000 дол. за підключення до мережі УкрПАК як телекомунікації SWIFT. Таким чином, для початку роботи в системі потрібно заплатити близько 185000 дол. США.

Щорічні витрати пов’язані з оплатою за супровід програмного та технічного забезпечення, за оренду модемів, каналів і т. ін. і залежать від конкретних умов.

Поточні витрати залежать від кількості пересланих повідомлень (за вихідні повідомлення платня не береться) і становлять від 0,2 до 0,5 дол. залежно від пріоритету повідомлення.

SWIFT дає найбільшу віддачу тим банкам, що мають значні обсяги закордонних переказів (понад 30 платежів у день), тому в країнах СНД, крім Росії, SWIFT ще не набув широкого розповсюдження, і основним видом зв’язку між банками залишається телекс.

Перші 10 банків України стали учасниками SWIFT в 1993 р. Переважна більшість банків України працює з інтерфейсною системою ST400 на платформі Digital MicroVax 3100-40 (операційна система OpenVMS).

З метою модернізації існуючої мережі було розроблено мережу цілком нового типу — SWIFT II, що базується на чотирирівневій архітектурі та управляється системним керуючим процесором (System Control Processor — SCP). Активні й резервні SCP розташовані в тих самих містах, що й операційні центри SWIFT І (США і Нідерланди).

SWIFT продовжує консультації зі своїми членами про потенційне надання мережі обміну електронними рахунками між банками (e-invoicing) і про створення стандартів в банківській індустрії з використання e-invoicing. E-invoicing дозволяє компаніям спростити бізнес-процеси, а також збільшити прозорість фінансового ланцюжка поставок і кредиторської заборгованості.

Таким чином, економічна доцільність використання SWIFT в системі міжбанківських відносин означає надання швидкого і зручного обміну інформацією між банками-кореспондентами, а також будь-якими іншими банками і фінансовими інститутами, розташованими по всьому світу, більш ефективне використання грошових коштів за рахунок прискорення проведення платежів і отримання підтверджень, збільшення продуктивності системи взаєморозрахунків, підвищення рівня банківської автоматизації, зменшення ймовірності помилок. 

Висновки

Отже, автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дає змогу:

— здійснити без паперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням операційних витрат;

— прискорити обмін інформацією між банками держав за допомогою телекомунікаційних ліній зв’язку;

— мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та ін.).

Важливо те, що SWIFT не виконує клірингових функцій, вона є лише міжбанківською комунікаційною мережею. Платіжні доручення, передані мережею SWIFT, обліковуються у формі переказу за відповідними рахунками „Ностро» і „Лоро», як і при використанні традиційних платіжних документів.

У кожній країні, де запроваджується система SWIFT, товариство створює свою регіональну адміністрацію. В Україні ЇЇ функції виконує телекомунікаційна компанія, яка, проте, не обмежується управлінськими питаннями, а й консультує щодо закупівлі обладнання, організовує курси з підготовки персоналу та ін.

Робота в мережі SWIFT дає користувачам певні переваги:

— система гарантує абсолютну безпеку платежів багаторівневою комбінацією фізичних, технічних і організаційних методів захисту, повну збереженість та секретність інформації;

— скорочення операційних витрат порівняно з телексним зв’язком та телеграфом;

— надійність передачі повідомлень;

— швидку доставку повідомлень у будь-яку точку світу, час доставки від 1 до 20 хв., тобто в режимі реального часу;

— підвищення ефективності роботи банку як наслідок високої автоматизації та уніфікації повідомлень;

— дає змогу вести контроль та аудит усіх платежів і розпоряджень, що проходять через мережу, подання точних звітів завдяки міжнародній практиці ведення обліку і документації;

— підвищення конкурентоспроможності банків — учасників SWIFT;

— гарантування своїм членам фінансового захисту у випадку перебоїв у роботі мережі. SWIFT бере на себе виплату всіх прямих і наступних витрат, яких зазнав клієнт через запізнення платежу.

Недоліком системи SWIFT є надзвичайно висока сума витрат для вступу до мережі, що створює проблеми для середніх та малих банків.

Членами SWIFT можуть бути країни та їхні банківські установи, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції й перебувають у країні, яка має регіональний процесинговий центр SWIFT.

Усі платіжні інструкції та інші повідомлення в SWIFT провадяться вустандартизованому форматі, що спрощує автоматизовану обробку документів і дає змогу уникнути помилок і розбіжностей у традиціях щодо оформлення в різних країнах. 

Список використаної літератури

1. Банківські операції : підручник / А. М. Мороз [та ін.] ; За заг. ред. : А. М. Мороза ; Міністерство освіти і науки України, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2008. — 603,[1] с.
2. Бурковська А. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції в сучасних умовах : навчальний посібник / Алла Бурковська, Тетяна Лункіна ; М-во освіти і науки України, М-во аграрної політики та продовольства України, Миколаївський націонал. аграрний ун-т. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 207,[1] с.
3. Владичин У. Банківське кредитування : навчальний посібник / Уляна Владичин ; за ред. : С. К. Реверчука ; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. — К. : Атіка, 2008. — 647,[1] с.
4. Єгоричева С. Організація діяльності банків у зарубіжних країнах / Світлана Єгоричева. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 207 с.
5. Єпіфанов А. Операції комерційних банків : навчальний посібник / Анатолій Єпіфанов, Наталія Маслак, Іван Сало. — Суми : Університетська книга, 2007. — 522,[1] с.
6. Левандівський, О. Банківські операції : навч. посібник / Омелян Левандівський, Петро Деметер. — К. : Знання, 2012. — 463 с.
7. Міжнародні фінанси (за модульною системою навчання) : теоретично-практичний посібник / В. П. Шило [та ін.] ; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид. — К. : Кондор, 2010. — 344,[2] с.
8. Міжнародні фінанси : навчальний посібник / Ірина Д’яконова [та ін.] ; ред.: Михайло Макаренко, Ірина Д’яконова ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Державний вищ. навч. заклад «Укр. акад. банківської справи Нац. банку України». — К. : Центр учбової літератури, 2013. — 547 с.
9. Облік міжнародних операцій : Підручник / Юрій Кузьмінський, Вадим Козак, Любов Лук’яненко, Оксана Небильцова; За заг. ред. Ю. А. Кузьмінського ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана. — К. : КНЕУ, 2006. — 332 с.
10. Чайковський, Я. Платіжні системи : Навч. посіб. для студ. вуз. / Ярослав Чайковський. — Тернопіль : Карт-бланш, 2006. — 210 с.
11. Череп, А. Банківські операції : Навчальний посібник для студ. вищих навч. закл. / Алла Череп, Олена Андросова. — К. : Кондор, 2008. — 407 с.
12. Шило, В. П. Організація міжнародних банківських операцій : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. П. Шило, В. Н. Васькова ; М-во науки і освіти України. — К. : Професіонал, 2008. — 218,[1] с.