ВСТУП

Дослідження присвячене аналізу таємних масонських організацій від періоду виникнення до сьогодення. Особливу увагу приділено впливу масонських лож на історію, політику та розвиток людства. Як відомо, масонство – це релігійно-етнічний рух, що виник в XVIII столітті у вигляді таємної міжнародної організації з містичними обрядами.

Це явище у своїх роботах досліджували такі відомі літературознавці та історики, як С.П. Карпачьов, Майкл Бейджент, Річард Лі, Умберто Еко, Миколай Боголюбов, Василій Іванов.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що за декілька століть пошуків правди і до сьогодні незрозуміло хто такі масони, в чому полягає їх діяльність, які секрети вони приховують. І саме через те, що масонські організації є таємними, людям важко розібратися, чи утворення цих самих угрупувань є негативним чи позитивним явищем, що впливає на суспільство.

Мета дослідження полягає у встановленні особливостей масонства у цілому та визначенні його впливу на хід історичних подій у світі, а поглиблено, у Сполучених Штатах Америки. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• розглянути поняття масонської ложі;
• проаналізувати теорії виникнення масонства та його ідеологічне підґрунтя;
• ознайомитися з основними традиціями та символікою масонів;
• дослідити вплив американського масонства на історичні події у світі у XX-XI столітті.

Об’єктом дослідження виступають особливості масонських організацій, головна з яких – це недосяжність для історичних досліджень через те, що вони є таємними.

Предметом дослідження є традиції, символіка, культура, як невід’ємна частина життя масонів.

Фактичний матеріал дослідження – це книги з масонства, статті, публікації, документи як дослідників, так і власне масонів. Також матеріалами є біографії деяких видатних постатей-масонів. Важливими матеріалами також слугували ілюстрації з символікою масонів.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати допомагають людству пізнати суть масонства. Розкриття секретів цієї таємної організації становлять значний внесок в історію, культуру та  політику. Дослідження проясняють картину важливих історичних подій, таких, як війни, революції, показують наскільки важливу роль масонство грає у політиці.

Розділ 1. ПОНЯТТЯ МАСОНСЬКОЇ ЛОЖІ У ІСТОРИЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

«Масонство (франкмасонство фр. Franc-maçonnerie, англ. Freemasonry), «вільнемулярство») — морально-етичний рух, щовиник в XVIII столітті у вигляді закритої організації. Найбільшпоширенеозначення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичнихорганізацій «вільнихмулярів». Масонство — релігійно-етичний рух, якиймає на меті «освітній» вплив на владні структури та проникнення.»[11]

1.1. Зародження та ідеологічне підґрунтя масонства

В британській енциклопедії зазначено, що слово «масонство» походить від англійського freemasonryі французького Francmason – вільний каменяр, що означало «вчення і практика секретного братнього ордена, найбільшої всесвітньої організації. Масони байдуже ставляться до релігійної приналежності своїх членів, хоча завжди викликали і викликають ворожнечу з боку церков різних віросповідань. Вони вважають прийнятними будь-які політичні структури, — якщо в них визнається важливість морального виховання людей.

Англію по праву вважають батьківщиною сучасного масонства, адже перші масонські ложі були засновані у XVII столітті саме у цій країні. Поява масонства припадає на 24 червня 1717 року заснуванням Великої Ложі Лондона. «В цьому році на день Іоанна Хрестителя чотири лондонські ложі – Виноградної лози, Гуся і жаровні, Корони та яблука, що отримали свої назви за назвами таверн, де збиралися масони, об’єдналися у Велику Ложу Лондона та обрали дворянина Антона Сойера Великим Майстром. З 1738 року Велика Ложа Лондона стала найменуватися Великою Ложею Англії» [1, с. 7].  «Ложа була створена для щорічних застольних зборів та обговорення загальних справ». [12]

Слід зазначити, що утворення цієї ложі поклало міцний початок сучасному масонству. Після організації Великої Ложі Англії масонство швидко поширилося по всій Європі.

Масони існували ще задовго до  дати утворення лондонської ложі і складалася переважно з ремісників, будівників та архітекторів. братство являло собою безліч розрізнених цехів.

Існує велика кількість легенд щодо походження цієї таємної організації.

За найпоширенішою з легенд масонство існувало ще за часів царя Соломона, який доручив архітектору Хіраму управління спорудженням храмів у Єрусалимі. Цей архітектор розподілив робочих на три класи. [2, с. 157] Це було зроблено для того, щоб вони отримували винагородження відповідно своїх талантів та старанності. Кожний розряд мав свої знаки, жести і слова, що слугували паролем. Та ці троє вирішили любою ціною узнати у Хірама пароль, який повідомлявся тільки майстрам і називаючи який вони отримували свою зарплатню. Змовники підстерегли Хірама у храмі, де він перевіряв якість виконаної роботи, і закрили всі 3 входи. Коли ці троє почали вимагати пароль, Хірам відмовився сказати. Перші 2 удари Хіраму прийшлися на плечі, а третій удар був роковим. Незабаром, усі почали хвилюватися відсутністю Хірама і почали його шукати. Вони знайшли його мертвим і, не будучи впевненими, чи вдалося злочинцям вирвати таємне слово, майстри вирішили більш не використовувати старий пароль і замінити новим. Вони посадили на місці захоронення гілку акації і повернулися з горісним повідомленням до Соломона. Хірама захоронили з усіма почестями. В міфі про Хірама кидається в очі тісний зв’язок його з релігією, а також те, що в ньому йде мова не про простого каменяра, а про керівника робіт, про архітектора. Можливо, це обумовлено тим, що міф виник серед союзів архітекторів-масонів, які вважали себе значно вищими простих ремісників.

За іншою легендою, масонство є спадщиною вчених та жерців Халдеї, Індії та Єгипту, які розповсюджували таким чином свої вчення, погляди та виховували на них своїх учнів та прихильників.

Ще за одною легендою масонство пішло від ордена Тамплієрів. Орден рицарів був заснований у 1118 році.

«Наприкінці XIV століття в англійських документах з’явився термін «франкмасон». Англійська традиція зв’язує його з «вільним» камнням м’яких пород: мармуром, вапняком, яке, на відміну від звичайного каміння, використовувалося для більш тонкої, мистецької праці. Термін спершу означав більш кваліфікованих робітників. Французька традиція виводить термін «вільний» для можливості ремісників-будівників вільного пересування по феодальній Європі». [1, с. 8 ] У XVII столітті з’явилася плеяда мислителів, яка розробляла ідеї визволення наукової думки від церковної догматики та схоластики.

З XVII століття почалося проникнення знаті , комерсантів, пасторів, інтелектуалів у братства вільних каменярів. Серед них можна виділити Ф. Бекона, Я.А. Коменського, а також Гартліба, Толанда, Шефтсбері.  Інтелігенція Європи побачила для себе велику можливість вести через ложі пропаганду своїх ідей або з цікавості. Знатні люди вступали до ложі в надії, що це допоможе просунутися по кар’єрній щаблині.

«Важливою віхою в історії раннього масонства є складання у 1721 році та видання у 1723 році «Книги уставів» (або «Книги Конституцій), що була написана пресвітеріанським пастором і доктором богослов’я Джеймсом Андерсоном. Її положення й досі вважаються ідейними та організаційними основами масонства» [1, с.10].

Перша заповідь «Книги уставів» мала відношення до Бога і релігії: «Згідно моїх знань, масон повинен підкорятися моральному закону, і якщо він вірно розуміє майстерність, він ніколи не стане дурним безбожником чи розпусним нечестивцем. Хоча з давніх давен масони були повинні в тій чи іншій країні сповідувати релігію тієї країни чи того народу, яка була там прийнята , сьогодні ж вважається більш доцільним притримуватися тільки тієї релігії, яку сповідують усі люди, залишивши при собі свої погляди. Іншими словами, бути разом з людьми добрими та щирими, з людьми честі та цнотливості, не дивлячись на те, як вони себе називають чи яких переконань притримуються.» [3, с. 103-104]

Масонська ложа – це так званий культурний центр. Масони акцентують свою увагу на необхідності морального удосконалення. Ідеологія масонства містить у собі не лише елементи християнства, також включає в себе елементи  інших релігій.

Так, Рудольф Зейдель, німецкий філософ і теолог вважає, що масонство – це такий душевний стан, де добре побудження переважає над егоїстичністю.

Місія, Цілі та Цінності Вільних Каменярів

«Наша місія в цьому світі – стати гідними громадянами, дотримуючись моральнихпринципів, найважливішими з яких є рівність, милосердяічесність.
Прагнучи до того, щоб стати гіднимигромадянами, ми:

• маємо намір докласти всі зусилля до того, щоб зробити гарну людину ще кращою, щоб вона дотримувалася Божественних законів, прагнула до самопізнання і пізнання світу;
• повинні сумлінно використовувати наш час, розділяючи його між шанування Господа, роботою, відпочинком та службою суспільству, використовуючи наші розумові здібності найкращим способом;
• вважаємо своїм обов’язком повною мірою використовувати наші таланти в приватному та суспільному житті, в бізнесі та на службі для нас самих, наших сімей, нашого оточення і всього людства.

Прагнучи до найвищих моральних принципів ми:

• дотримуємося золотого правила етики, з тим щоб робити іншим людям те, що ми хотіли б, щоб вони робили для нас;
• конструктивнівнашомупоглядінажиттяіпідтримуємоважливістьдобробутуінезалежностікожногочленасуспільства.

Дотримуючись принципу рівності, ми:

• приймаємо в Братство людей будь-якої етнічної групи на Землі;
• стверджуємо, що всі люди рівноправні; цінність людини вимірюється його достоїнствами, а не його походженням, віросповіданням, соціальним статусом чи станом;
• поважаємо віру й ідеали інших людей і намагаємося бути однаково добрими і розуміючими по відношенню до всіх людей.

Проявляючи милосердя, ми:

• розуміємо під ним щире бажання всіх благ людям;
• направляємо на благодійність стільки, скільки дозволяє наш стан і працюємо безоплатно для братстваю

Визнаючи чесність за найголовнішу з чеснот, ми:

• невпинно прагнемо до Істини і віримо, що ніщо не може бути виправданням Брехні;
• ставимося до кожного відкрито і без упереджень.»[13]

Та, звісно, самі масони намагаються показати себе з найкращого боку. З положень та ідеології  масонів, можна побачити, що їх діяльність направлена лише на виконання благих намірів. Вважається, що окремі члени масонських лож діють собі на користь, і цим саме ганьблять організацію. Та існує думка, що головна ціль масонів – керувати світом.

Головною особливістю масонства є те, що, будучи таємною організацією, воно є недосяжним для історичних досліджень, не залишає матеріалів для аналізу. Професор Київської Духовної академії Афанасій Іванович Булгаков дійшов до висновку: «Рідкісне з явищ історичного життя, по суті своїй оповито такою таємничістю, як франкмасонство. Можна перечитати безліч книг, написаних для ознайомлення з ним; можна переслухати розповіді десятків осіб про нього і все-таки не бути в змозі дати відповідь на питання: що ж таке франкмасонство? Безсумнівно, тільки те, що це є таємне товариство людей, і таємне не тому, що воно приховує свою діяльність від поглядів людських, ні! Воно таємне тому, що воно приховує сутність своїх цілей та засоби до їх досягнення». [4, с. 215]

У сьогоденні має місце теорія масонської змови. «Масонська змова – різновид теорії змови, відповідно до якої існує зв’язок між таємним суспільством масонів і їх впливом на багато значних історичних подій, будь то державні перевороти, революції, вбивство знаменитих і впливових людей і т.д. Віра в масонську змову ґрунтується на тому, що в історії багато керівників держав, впливові та відомі люди визнавали або їм приписувалася участь в якій-небудь з масонських лож. Вважається, що через них масони надавали свій вплив на розвиток держав та хід історичних подій. Найчастіше теорія масонської змови використовується в якості одного з доводів представниками консервативних і радикально-націоналістичних верств суспільства під час політичних потрясінь, як спроба дати їм явне пояснення, або використовувати як зброю проти своїх супротивників. Достовірність конспірологічної теорії загальної масонської змови продовжує залишатися спірною, оскільки н е має документальних підтверджень.»[14]

1.2 Масонські ордени раннього середньовіччя

У реальності масонство походить своїми коренями від середньовічних братств ремісників-будівників та ідейні пошуки європейських інтелектуалів XVIIстоліття. Устави будівничих артілей дають можливість пізнати життя їх учасників. Деякі види робіт відтворювалися ними у закритих приміщеннях, що називалися ложами. Для холостих робочих ці приміщення слугували і спальнями. Тут і зберігалися інструменти, речі робітників, відбувалися братські трапези, велися професійні розмови, що мали відношення до секретів майстерності, тому ложі ретельно оберігалися від сторонніх. За ходом робіт та поведінкою каменярів стежили старші майстри та їх помічники – наглядачі. Вступаючи в артіль, робочі приймали присягу «над книгою», очевидно Уставом Гільдії. Будівники в силу специфіки своєї діяльності переходили з місця на місце. Це приводило до появи системи умовних знаків, паролів, що дозволяли визначити «своїх» серед «непосвячених». Повідомлення уловних знаків складало суттєву частину церемонії прийняття до артілі та переходу з однієї кваліфікаційної категорії в іншу: з учнів у підмайстер`я, потім у майстра. Ритуальна частина у гільдіях дотримувалася не менш суворо. Між різними артелями існували організаційні зв’язки, і робітники могли розраховувати на допомогу та підтримку братів з ремесла. Братства надавали допомогу своїм престарілим членам, їх вдовам, дітям, що залишилися сиротами.

Термін «франкмасон», що виник у кінці XIVстолітті у англійських документах, англійська традиція зв’язує з «вільними» камінням м’яких порід: мармуром, вапняком, які на відміну від звичайного каміння, використовувався для більш тонкої, художньої роботи. Термін спочатку позначав більш кваліфікованих робітників. Французька традиція позначає термін як «вільний» задля можливості для ремісників-будівників вільного пересування по феодальній Європі.

«У масонстві залишилися дуже сильними елементи ритуалу середньовічних будівельних братств. Це проявляється у певній закритості Ордену. Його початкова структурна одиниця називається ложа, нею керує Старший Майстер та два Наглядачі. Збори ложі починаються з перевірки, «чи вкритий храм?», тобто чи нема сторонні серед тих, хто зібрався.»[15]

На нашу думку, більш історично обґрунтованою є теорія походження масонів від тамплієрів, тому що тамплієри були об’єднанням каменярів вищої кваліфікації з ціллю не допустити секретів архітектури та майстерності за межі свого угрупування.

«Орден лицарів як каменярі стали лицарями? заснований в 1118 році Гуго Пайен в Єрусалимі, де ордену був подарований будинок, що стояв на місці храму Соломона, від чого і пішло ім’я ордену тамплієри. З плином часу орден став могутнім і розбагатів від вкладів, пожертвувань на його ім’я, маєтків і т.і., але разом з тим став зловживати своєю могутністю – саме задумав здійснити план олігархічного всесвітнього панування. З втратою Палестини, орден остаточно забув свої обітниці які? Ви про це нічого не писали: лицарі нікого не хотіли знати вище себе, стали вести розсіяне життя і віддалися безвір’ю. Орден храмовників це тамплієри?, що виник для збройного захисту пілігримів та завоювання Гробу Господнього, з часом впав у єресь і грубе марновірство.»[15]

«Храмовники не вірували в Ісуса Христа, як в Бога людини та Спасителя світу, заперечуючи чудесність Його народження та чудеса Його життя, вони не вірували в причасті, у святих, в мощі, в чистилище і т.д.

Христос був для них хибним пророком, так як Він, — говорило орденське вчення, — видає себе за слово Боже і за Небесного Месію, то ми заперечуємо Його, сміємося над хрестом, як над древом Його гріха і ганьби та дивимося на Нього, як на предмет глибоких забобонів. Храмовники плювали на хрест, зневажати який і без того навчалися у сарацинів, і заперечували Христа.

Хрест на лицарській мантії був для них лише орденським знаком і помалу перейшов у просте Т (тамплієр); дві думки не пов’язані Іоанна Хрестителя вони вважали своїм покровителем. Слідуючи духу часу, вони поклонялися ідолу, магічному або кабалістичному талісману; дотиком до нього освячували паски, які члени ордена носили під платтям і т.д.»[5, с. 78]

Французький король Філіп IV Гарний і папа Климент почали  переслідування за храмовниками, орден був знищений папою в 1311 році, проклятий і у всіх християнських державах було наказано його викорінити, а глава ордена Яків (Жак) де Моле 11 березня 1314 був страчений.

1.3 Основні традиції та символіка масонів

Масонство позиціонується як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з іудаїзму й християнства, в ритуалах відіграються легенди з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства включає в себе зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій.

Кожен масон шанує Бога, перебуваючи в масонстві, до нього звертаються, як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і допускається сповідання будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань виключаються з масонських зборів, в масонстві немає своєї теології. Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу, а його велика увага до його релігії вітається. Визнання віри в Бога, як базису масонства і його принципів, сходить до засновників сучасного спекулятивного масонства на початку XVIII ст. і цього дотримується домінуюча більшість світового масонства (так зване регулярне або консервативне масонство), робиться акцент на обов’язковому монотеїзмі.

Для того, щоб стати масоном, треба відповідати деяким вимогам. «Масоном може стати повнолітня віруюча людина, а саме чоловік. Масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення.

Масони ніколи не запрошують будь-кого вступити до свого братства – це суворо заборонено. Вступ до Ордену має бути самостійним і вільним рішенням кандидата, вільним від будь-якого стороннього впливу.

Кандидат має пройти численні перевірки, і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов’язки які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку.

Не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар’єри, а також простою цікавістю.» [13]

Символічні колони нагадують вимальовані ієрогліфами обеліски, які височіли перед єгипетськими храмами. Їх знаходять і в двох округлих порталах готичних соборів. Це дві колони Геркулеса, які вказували межі, між якими індивідуальність людини помирає.

Між колонами Храму можуть зображуватися ступені, які символізують випробування і очищення стихіями при отриманні масонського посвячення.

За колонами є мозаїчна підлога з чергуванням у шаховому порядку білих і чорних клітин. Символізм чергування білих і чорних клітин говорить про те, що наші почуття урівноважуються з суворою точністю. Сприйняття складається за законами контрасту.

Поруч з колоною або зліва від Вівтаря при відкритті ритуальних робіт ложі поміщається грубий камінь. Поруч з колоною або праворуч від Вівтаря поміщається кубічний досконалий камінь, готовий до закладки, використання в будівництві. Символічно масонська робота полягає в тому, щоб, обробляючи грубий камінь, покращувати безпосереднє творіння природи щоб видалити з нього шорсткості і нерівності і наблизити його до форми, яка відповідає його призначенню. Для втілення в життя його роботи учневі даються знаряддя – різець – представляє сталу думку, прийняті рішення та молот – волю, що приводить їх у дію.

Схил використовується мулярами для перевірки вертикальних стін, а рівень — для перевірки горизонтальних поверхонь.

Книга Священного Закону – один з трьох основних світочів Вільних Каменярів поряд з Циркулем і Наугольником. Книга Священного Закону – це головна книга тієї релігії, яку сповідують присутні на зборах ложі брати. У разі якщо в ложі присутні брати різних віросповідань, на престолі розташовується кілька книг. Найчастіше це Біблія, Коран і Тора. Книга Священного Закону уособлює волю масонства. На ній масони приносять усі клятви під час посвят та урочистих інсталяцій. На книзі Священного Закону розташовуються наугольник і циркуль. Якщо під час робіт використовується кілька книг, вони відкриваються на священній книзі тієї віри, до якої належить більшість з присутніх братів.

Символом масонського руху є трикутник, усередині якого зображується відкрите око – «Промениста дельта». Трикутник символізує Трійцю, а око у трикутнику – «Всевидюче око». Це зображення запозичене з християнства. Символ зустрічається на іконах і культових спорудах, в тому числі православних.

«Промениста Дельта зазвичай розташовується в східній частині храму, а по обидва боки її знаходяться Сонце (ближче до півдня) і Місяць (ближче до півночі). Промениста Дельта – трикутник, з поміщеним усередину нього оком – знаком освіченості або принципу свідомості, інакше, всевидюче око постійно присутнє на всіх роботах ложі, що створює енергетику присутності при проведенні ритуальних робіт, постійне випромінювання твердження буття. Математична точка, яка не має розмірів, але перебуває всюди, заповнює безмежність простору. Це також символ усвідомлення і уваги, причому, уваги взаємної, уваги, яка виявляє до кожного з братів і уваги, яку кожен брат повинен проявляти по відношенню до світу. Промениста Дельта нагадує нам про те, що у кожного масона є його власна масонська зірка, яка світить йому в працях і направляє в пошуках. Промениста Дельта – головний масонський символ першого градуса, ступеня учня.»[13]

За словами Еліфаса Леві, «середньовічний масон вважав променисту Дельту символом премудрості та ми можемо знайти символ пентаграми у орнаментах багатьох храмів Середньовічної Європи».[13]

«Одним із символів масонства також є акація, яка вважається одним з основних, використовуваних у масонстві, і пов’язана з так званою Легендою про смерть майстра Хірама — тематичною базою ступеня майстра-масона. Отже до основних масонських символів належать Всевидяче Око, висок — символ прагнення до досконалості, рівень — символ рівності, косинець — символ врівноваженості і примирення незмінного прагнення до досконалості з реально досяжним, символ земного, циркуль — символ помірності і розсудливості, а також прагнення до вищого і духовного, кельма — символ зміцнення братерських зв’язків, камінь й молоток. Взагалі, широко використовуються в символічному значенні знаряддя праці мулярів. У масонстві широко використовується біблійна легенда про будівництво Храму Соломона.»[13]Циркуль зображує Небеса, а наугольник – Землю. Земля – місце, де людина виконує свою роботу, а Небо – символічно пов’язане з місцем, де креслить свій план Великий Будівельник Всесвіту. Циркуль, поєднаний з прутами, мабуть, найпоширеніша з усіх масонських емблем, символів і знаків. Циркуль поєднується з наугольником при відкритті масонських робіт і поміщається на книзі священного закону. Взаємне положення циркуля і наугольника має для масона велике символічне значення. При відкритті робіт у першому градусі наугольник кладеться поверх циркуля, при відкритті робіт у другому куті один з кінців циркуля звільняється, при відкритті робіт в третьому куті обидва кінці циркуля вільні. На цій емблемі циркуль і наугольник суміщені по третьому куту. У центрі емблеми поміщається буква G. Значення її багатогранно. Одне із значень – скорочення від слова «геометр». Це слово використовується масонами в якості одного з назв верховної істоти.

«Прийняття в ложу. При прийомі в масонство від знову вступаючого потрібні гарантії. Бажаючий стати вільним каменярем повинен заручитися рекомендацією когось із членів тієї ложі, до якої він бажає вступити. Потім настає складна церемонія прийому – це ряд посвячення в першу масонську ступінь учня.  У призначений день і годину поручитель, зав’язавши профану очі, віз його в приміщення ложі, де всі запрошені муляри вже зібралися. Посвячуємий ступав на накреслені знаки на килимі, не розуміючи ще масонського значення його символічних фігур: таємниця символів викривалась тільки тим, хто дав клятву збереження таємниці та дотримання орденських знаків. Своє рішення вступити в братство присвячений скріпляв не тільки клятвою на Біблії, а й на голому мечі. Він читав потім наступний текст клятви: «Клянуся, в ім’я Верховного Будівельника всіх світів, ніколи і нікому не відкривати без наказу від ордена таємниці знаків, дотиків, слів доктрини і звичаїв масонства і зберігати про те вічне мовчання, обіцяю і клянуся ні в чому не змінювати зраджувати йому ні пером, на знаком, і словом, ні рухом тіла, а також нікому не передавати про нього, ні для розповіді, ні для письма, ні для друку або всякого іншого зображення і ніколи не розголошувати того, що мені тепер вже відомо і що може бути довірено згодом. Якщо я не дотримаю цієї клятви, то зобов’язуюсь піддатися наступному покаранню: спалять і спопелять мої уста розпеченим залізом, та відітнуть мені руку, та вирвуть у мене з рота язик, та переріжуть мені горло, та буде повішений мій труп посеред ложі при посвяченні нового брата, як предмет прокляття і жаху, та спалять його потім і нехай розсіють попіл по повітрю, щоб на землі не залишалося ні сліду, ні пам’яті зрадника».[13] Вручається білий шкіряний запон як знак, що профан вступив до братства каменярів; дають срібну неполіровану лопаточку, пару білих рукавиць.

Розділ 2. Сучасні масонські ложі у США

2.1.Ордени, які представлені в політичній сфері США

«У Сполучених Штатах Америки засновниками масонства були євреї Морин, Гей, Франкен, Дакоста і Коген, але найвідомішим діячем був великий майстер чарльстонської ложі єврей Ісаак Лонг. У 1795 році він відправився до Європи та після шестирічного мандрування привіз у 1801 році в Чарльстон ідол Бафомета, , написаний статут їхнього релігійного культу і череп страченого при Філіпі Гарному начальника ордена Якова Моллея. Так як ці «священні останки» були роздобуті Лонгом в Шотландії, причому сам Бог нібито обіцяв Лонгу зробити їх запорукою перемоги над християнством, то і новий релігійний обряд, прийнятий чарльстонськими масонами, отримав назву «старовинної шотландської удосконаленої системи», а сама чарльстонська ложа стала називатися «верховною радою». З Чарльстона це масонства поширилося і у інших країнахУ 1859 році на місце померлого Лонга – голови верховної чарльстонської ради, було обрано Альберта Пайка. Він знайшов собі помічника в особі голови італійських карбонаріїв (члени таємного угрупування)  Мадзіні, який після смерті Пальмерстона охоче вступив у зносини з Пайком. 20 вересня 1870 року, якраз на день вступу в Рим італійських військ під супроводом масона Кадорна хто це? чого пішов на Рим?, Альбертом Пайком і Мадзіні був підписаний таємний протокол згідно з яким у Римі засновувався вищий масонський культ, який об’єднує масонство всіх країн. Іншими словами, саме в день падіння папського престолу в Римі; в Чарльстоні був споруджений престол анти папи, тобто нового духовного владики світу.  Клодіо Жанне наводить такий випадок про діяльність масонства в Америці: І в 1527 нью-йоркський журналіст В.Морган, по в найвищі посвячений ступені масонства, видав книгу, в якій розкрив деякі масонські таємниці. Після цього масони заманили його в Рочестерську ложу (Рочестерська ложа була організована у 1857 році, а 8 січня 1858 року була зареєстрована як Велика Ложа  штату Міннесота). Потім відвезли його кудись на човні, і після цього його ніхто більше не бачив. Масони запевняли, що він потонув в озері Онтаріо.

Згідно досліджень Пола Джеферса, у світі існує 5.9 міліонів масонів, а 4.1 міліонів з них проживають на території США та Канади. На сьогоднішній день масонські ложі існують у кожному штаті.

Одна з них  — the Grand Lodge of New York, заснована у 1787 році. «Велика Ложа штату Нью-Йорк має довгу історію, яка діє протягом 228 років і є керівним органом масонства в штаті Нью-Йорк.  Ложа штату Нью-Йорк діє як координуючий орган для багатьох функцій, що здійснюються на території всієї держави. Комітети ложі здійснюють всілякі благодійні заходи у Нью-Йорку. За 228 річне існування у цій ложі було 100 Великих Майстрів. Кожен вніс свій вклад у добробут масонів та народу штату Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки через свої послуги в якості керуючих, сенаторів, суддів, лікарів, юристів, викладачів і звичайних людей».[16]

«Під час Золотої Лихоманки 1849 року, тисячі поселенців приїхали до Каліфорнії в пошуках удачі. Масони принесли свої багаті традиції і започаткували перші масонські ложі у шахтарських містах Каліфорнії. У 1850 – в тому ж році Каліфорнія стала окремим штатом – у Сакроменто було засновано Велику Ложу Каліфорнії. На даний час Велика Ложа Каліфорнії нараховує більш ніж 65 000 членів і 340 лож, розташованих по всій державі, що робить її одною з найбільших лож у світі». [17]

«В даний час в Америці, крім масонських лож є навіть масонські храми, як наприклад в Вашингтоні (New Masonic Temple), в яких масони здійснюють свої ритуали, проявляючи ревний масонський фанатизм.  26 серпня 1910 року з’явилося повідомлення, про посвячення Рузвельта в таємний орден «Ak-Sar-Ben». У цьому повідомленні описувалося, яким випробуванням піддавався колишній президент Сполучених Штатів Америки. «Схопившись за канат, він літав під звуки якихось диких вересків у тунелях і коридорах великого будинку, який являвся резиденцією ордена, потім він повинен був стати на вершину великого глобуса, який крутився під ногами і який провалювався разом з ним в якусь безодню. Але найцікавіше у цьому випробуванні полягало в наступному: магістр ордена запропонував Рузвельту сісти на автомобіль разом з кількома обраними членами, але замість автомобіля він опинився на якійсь платформі з жахливою швидкістю кружляючи по арені, причому поряд з ним сиділо шість незнайомих красунь, які всі виявилися восковими ляльками, арена була наповнена ревучими людьми, які несамовито аплодували, коли шість супутниць Рузвельта одна за одною падали з платформи. Ця розвага скінчилася тим, що пролунав вибух, платформа зруйнувалася, і Рузвельт впав на підстилку з сіна. «Новий Час» додає, що все це тільки частина випробувань і що раніше, ніж потрапити в члени ордена, доводилося пережити такі жахи, від яких волосся стає дибки. Згідно з повідомленням в таємному ордені «Ak-Sar-Ben» значиться цілий ряд громадських діячів, сенаторів, членів конгресу, тощо, які всі пройшли через ці випробування. Отже, зрозуміло, в реальному часі, в найбільш практичній і «передовій» країні – в Сполучених Штатах Америки відбуваються якісь дикі, безглузді обряди, що нагадують собою подання в цирку, причому ролі клоунів виконують державні діячі. Незрозуміло як пояснити таке запаморочення? Ексцентричність випробувань може залучати молодь, спраглу до сильних відчуттів. Але державні діячі піддаються ризику і незручності всіх цих пригод очевидно з якоюсь іншою метою. Ключ до розуміння їхньої  поведінки полягає в політичному значенні таємного масонського ордену в країні з загальним виборчим правом. Громадські діячі, бажаючи заручитися на виборах підтримкою масонства, вступають в члени ордену. Але масонство просто так не надає своєї підтримки: воно вимагає, щоб особи, які звертаються до нього за допомогою, виявляли йому свою покірність, а в подальшій кар’єрі  служили б його інтересам; за отримані на виборах голоси «обранці народу» повинні були щедро відплатити ордену.»[18]

Н.Н. Беклемішев, , говорить в одній зі своїх статей в «С.-Петербурзьких Відомостях» 1910 року , що «симпатії народу до Рузвельта культивуються і утилізуються не демократичною або республіканською партією, а переважно могутньою масонською організацією».[19]

Далі, вказуючи на те, що Рузвельт відвідав Європу в якості надзвичайного посланника масонського уряду і що в Римі йому були надані вищі масонські почесті. Піддаючи себе випробуванням і виконуючи безглузді обряди, громадські діячі дають як би розписку в своїй сліпій покірності ордену і приймають зобов’язання служити йому надалі під страхом смерті: керівники ж ордена, бачать впливового державного діяча в жалюгідному і безпорадному стані, позбавлених волі, що віддали свою в їх руки, без сумніву не можуть приховати тріумфуючої усмішки, яка говорить: «тепер, сильні світу цього в наших руках».

«Під час війни за незалежність Америки масонство було майже повністю аполітичним – його політичні пристрасті проявлялися лише час від часу. Масони були присутні в рядах обох армій. Масони входили до складу як радикальних, так і консервативних фракцій обох сторін. Здебільшого масонство було рупором стриманості і поміркованості, хоча окремі масони могли бути войовничими революціонерами чи відсталими реакціонерами. Таке положення зберігалося до кінця вісімнадцятого століття, а також на початку дев’ятнадцятого. Однак для багатьох людей масонство виявилось тісно пов’язаним з американською революцією і боротьбою за незалежність, що в умах поступово складався образ радикальної організації.

Не підлягає сумніву, що масонство або його відгалуження внесли свій  вклад в різні революційні рухи дев’ятнадцятого століття.

На півночі Америки не менше десяти американських президентів, крім самого Вашингтона, були масонами: Монро, Ендрю Джексон, Полк, Б`юкенен, Ендрю Джонсон, Гарфілд, Теодор Рузвельт, Тафт, Хардінг, Франклін Д. «Рузвельт, Трумен і Форд. Війною Техасу за незалежність від Мексики керував масон Сем Хьюстон. ДевіКрокетт, ДжимБоуї та інші захисники Аламо були членами однієї і тієї ж ложі «Суворої слухняності». Під час Громадянської війни в Америці масони займали провідні позиції в обох протиборчих сторонах, але особливо багато їх було в державних інститутах і армії Конфедерації. Як з усього цього утворилося відоме кліше – це вже інша справа. Те ж саме відноситься до масонського коріння куклукс клану, який спочатку був не тією жахливою організацією, в яку він згодом перетворився, а благодійним товариством, призначеним для захисту вдів та сиріт від посягань «саквояжиків» з Півночі.

Саме в Америці лицарі Храму отримали публічне визнання, якого їм  не вдалося домогтися в інших країнах. Це визнання прийняло форму молодіжної організації, створеної під покровительством масонів Ордена де Моле. Орден де Моле був заснований Френком С. Лендом у 1919 році в Канзас Сіті, штат Міссісіпі. «…Названий на честь Жака де Моле, останнього Великого Магістра середньовічних тамплієрів, який був спалений на багатті на острові посеред Сени поблизу собору Нотр Дам 18 березня 1314 за вірність і відданість своєму ордену». [20]

Орден де Моле має вісімдесят п’ять відділень у всіх п’ятдесяти штатах США, в окрузі Колумбія і ще в дванадцяти країнах. Із штаб квартири в Канзас Сіті ним керує міжнародна вища рада, яка діє під егідою Великої Ложі Флориди і складається з 250 «видних масонів з усього світу». Кожне місцеве відділення повинно знаходитися під заступництвом масонської організації, а керівний орган відділення, або Консультативна Рада, повинна складатися з масонів, що мають ступінь майстра. Сам орден складається з юнаків від чотирнадцяти до двадцяти одного року.

«Орден де Моле сприяє виробленню в своїх членах семи чеснот: синівської любові(до батьків), вшанування(до святинь), ввічливості, товариства, вірності, чистоти(думок, слів і справ) і патріотизму».» [7, с.318-323].

2.2.  Вплив американського масонства на історичні події у США та світі у XX—XXI ст.

«Іудеї входять в усі масонські ложі та організації. Разом з тим вони керують цілим рядом єврейських масонських братств, в які не євреї не допускаються та засідання яких проходять з особливою секретністю. Тільки в США вже в 30х роках таких «братств» налічувалося 15, вони керували 2451 ложею або філією, що об’єднували 574163 члена.

Звичайно, ядром єврейського масонства є орден «Бнай Бріт» — «ум, честь і совість єврейського народу. У 60х роках він об’єднував 400 тис. американських іудеїв, з яких 57 тис. працювали у Вашингтоні, займаючи відповідальні пости в уряді та бізнесі. П’ятсот тисяч столичних масонів під керівництвом іудеїв визначають всю політику Сполучених Штатів. Наскільки абсолютна влада іудейсько-масонської еліти, свідчить той факт, що багато хто з американців, які вирішили зайнятися політикою , перш за все записується в масонську ложу, причому найчастіше  одночасно в декілька масонських лож і організацій. Чим вище піднімається політик, тим більше масонських ступенів в ложах різних масонських ритуалів він отримує. Яскравим прикладом цього є президент США Г. Трумен (1884-1972), який віддав наказ про бомбардування двох японських міст, в результаті якої загинуло 200 тис. мирних городян. Масонська кар’єра Трумена почалась в 1909 році вступом в Белтонську ложу 450 (штат Міссурі). До 1917 року Трумен – майстер ложі, а на момент вступу в обов`язки президента США він отримав вищу 5 ступінь. Одночасно Трумен належав до Ордена Шрайнер , а також був почесним членом багатьох інших масонських орденів. Трумен вважався одним з кращих масон сих доповідачів. У лютому 1941 року він виступив по радіо з лекцією «Джордж Вашингтон: людина і масон». Головною думкою докладу було те що, Вашингтон був великим масоном і будував США за масонськими принципами.

Трумен, будучи президентом США, часто виступав перед масонами, вважаючи їх організацію головною опорою своєї влади. Так, в червні 1949 року він брав участь в роботі Імперської сесії шрайнерів (дуже багаті люди, які організували Шрайнерські лікарні на території Америки) в Чикаго, виступав на їх параді. Уряд, сформований Труменом, складався виключно з масонів та євреїв, частіш за все в одній особі.

Традиція вирішувати державні справи Америки в масонських ложах зберігалися і після Трумена. За винятком Ейзенхауера, Кеннеді та Ніксона, всі американські президенти були масонами. Особливо активними з них вважалися Джонсон, Форд, Рейган і Буш.

В американській пресі неодноразово висказують припущення, що вбивство президента Кеннеді було організовано масонськими ложами для того, щоб звільнити місце у влади брату Джонсону. Комісія, створена президентом Джонсоном для розслідування вбивства Кеннеді, складалася лише з масонів. Очолювали її Великий майстер Великої ложі Каліфорнії Ерл Уоррен, сенатор Річард Рассел (Віндер ложа 33), член палати представників майбутній президент США Джеральд Форд (Мальта ложа 465). Як відомо, ця комісія зробила все, щоб приховати правду про вбивство президента Кеннеді.

Поряд з іудеями, американські масони були головними ініціаторами боротьби проти християнства. Вільні каменярі очолили війну з християнською символікою в державних установа і школах США. Християнам в Америці заборонено встановлювати зображення хреста та розп’яття Спасителя на державних землях. Раніше встановлені хрести всюди зняті. Не допускається зображення Христа в навчальних аудиторіях державних шкіл і університетів.

Американські масони першими підняли руку, щоб «переписати» Святе Письмо. Святотатці з масонських лож скоротили Біблію, вилучивши з неї всі місця, «незручні» для іудеїв і проти сатани. Нова «Біблія» із зображенням масонського циркуля і зірки Давида на палітурці продається нині в масонських книжкових магазинах.» [21]

Факти свідчать, що багато хто з батьків-засновників країни були масони. Наприклад, з 56 осіб, що підписали Декларацію Незалежності у 1778 році, з них 15 були масонами. Серед них був Бенджамін Франклін, Джон Хенкок, Джозеф Хьюз, Вільям Хупер, Роберт Трит Пейн, Річард Стоктон, Джордж Уолтон,  Вільям Уіппп та ін.

На прийнятті Конституції США, з 40 присутніх 28 були масонами. А сааме, Франклін, Джордж Ваингтон, Джон Блер та інші.

Масони є скрізь. Цьому є безліч доказів.

У гімні США є масонська вставка, тому що Френсіс Скотт Кі, людина, яка писала його, був масоном вищого ступеня.

Статуя Свободи є масонською спорудою зверху до низу. Вона задумана була масонами та побудована Фредеріком Огюстом Бартольді – французьким масоном, який вже зробив Статую де Лафайет для міста Нью-Йорк з нагоди сторіччя з дня підписання Деклараціїї Незалежності.

Видні діячі, як Білл Гейтс, філантроп і голова Microsoft, він має славу третьої найбагатшої в світі людини в світі, Генрі Форд, перший виробник автомобілів, являються масонами.

Масонська символіка присутня на багатьох державних документах США, і перш за все на грошах. Наприклад, однодолларова банкнота. У лівій її частині зображена усічена піраміда, над якою панує трикутне око «Великого Архітектора Всесвіту» окультний предмет поклоніння, тому напис поряд з пірамідою «Ми віримо в Бога» виглядає страшним кощунством, так як Істинний Бог святотатственно підміняється тут об`єктом масонського покоління. Піраміда складається з тринадцяти ярусів, кожна цеглина якого символізує місце кожного народу і людини по відношенню до верхів. Символ керуючої вершини трикутного ока «Великого Архітектора Всесвіту» увінчаний латинським написом з 13 букв, якби підтверджуючи право «обраного» народу на світове панування. Символіка числа «13», що представляє в окультних ритуалах один зі знаків сатани, присутній в багатьох малюнках однодоларової банкноти. Офіційно вважається, що це означає число початково об’єднаних штатів.  Насправді, число 13, крім звичайного окультного сенсу, означає символ іудейського народу, що складається з 13 частин 12 колін Ізраїлю і тринадцятого коліна, що прилучилося до Ізраїлю, що прийняли іудаїзм хазар (сьогодні вони складають більшість євреїв) і «духовних» іудеїв-масонів.

Під символічною пірамідою світового панування  «обраного» народу написані слова, що відображають головну мету іудейсько-масонської цивілізації «Новий порядок на століття.

На мою думку, дуже цікавою та правдивою є «Теорія Золотого Мільярду». Суть її полягає в тому, що у зв’язку з нестачею на Землі природних ресурсів і благ, до кінця XI століття повинно залишитися лише 1 мільярд людей, щоб жити в нормальних умовах. З одного боку, це просто статистика, а з другого, ця теорія нам показує, що людство вже замислюється над цією проблемою і, напевно, шукаються виходи і рішення з цієї ситуації. Незрозуміло куди дівати решту, а решта – це приблизно 6 мільярдів. Що буде далі: може Третя Світова Війна, а може нас чекає участь Хіросіми та Нагасакі. А хто ж залишиться? До країн «золотого мільярду» входять країни Європи, Північної Америки, Японія, Австралія, Ізраїль.

Дуже добре ця проблема викладена у книжці Джона Колемана «Комітет 300». Є припущення, що члени комітету є виключно всі масонами. У своїй роботі, колишній співробітник англійських спецслужб веде річ про могутню групу, що включає в себе банківську справу, страхування, вуглевидобуток, торгівля ліками, нафтова промисловість, і яка повністю впливає на уряд США та Великобританії. Інформація, подана у цій книжці дає певну характеристику Світовій владі і Новому світовому порядку, наводяться приклади діяльності світової влади у різних частинах світу. У роботі Джона Колемана є багато цікавого, і, на мою думку, не залишають байдужими наступні факти, хоча їх правдивість не доведена.

«Паралельний таємний уряд вищого рівня діє не з-за темних підвалів і таємних підземель. Воно розташувалось у Білому Домі, Конгресі, на Даунінг Стріт 10 і у британському парламенті.» [8, c. 9] Жахливо те, що ці люди – слуги світового уряду.

«Політика Комітету з цілеспрямованого знищення африканських націй голодом, що видно на зразку країн, що лежать на півдні біля пустелі Сахара». [8, с. 18]

Головна задача Комітету – не допускати того, щоб народи самі вирішували свою судьбу, штучно створюючи з цією ціллю різні критичні ситуації з «управлінням» цими кризами. Це деморалізує населення до такої міри, що вони просто впадуть в апатію.

Джон Колеман вважає, що сила Комітету 300 здійснила більшовистську революцію і встановила панування терору в Росії, положила край Першої та Другої світових війн, організувала кризи в Південній Африці, Нікарагуа та на Філіпінах.

2.3. Зв’язок американського масонства із українським

          «В Україні перші масони з’являються вже в оточенні гетьмана Івана Мазепи. Хоча предтечами масонства дослідники називають соратника Богдана Хмельницького Юрія Немирича (кальвініста за віросповіданням, котрий навчався в Оксфорді й пов’язаний із багатьма представниками вченого світу) й останнього гетьмана, який перебував під сильним впливом Івана Виговського. За бажання можна знайти деякі ранньомасонські нотки в Гадяцькому трактаті, підготовленому Немиричем і Виговським 1658 року. Проте теорія про існування масонства в Україні такої ранньої доби виглядає не досить переконливо. Імовірнішою є версія, згідно з якою перші українські масони з’являються в середовищі післямазепинської еміграції (батько й син Орлики, Андрій Войнаровський та інші). Саме цієї пори — на початку ХVІІІ століття — масонство проникає й у Московську державу. Проникає воно, скоріш за все, через Голландію й Німеччину, а головним носієм його в Москві, а пізніше — в Санкт-Петербурзі стає шотландець і найближчий сподвижник Петра І Якоб Брюс, котрого неосвічені московські сучасники вважали «чорнокнижником». Можливо, саме завдяки масонам Петро замислився над програмою державних перетворень. Але це може бути сприйняте лише як гіпотеза.» [22]

Завдяки закритому характеру лож і уривчастих відомостей про їхню діяльність, історія цього руху залишиться погано вивченою.  Більше того — ніхто не зможе довести, що історія цього руху розвивалася саме так, а не інакше.

У ХVІІІ столітті масонські ідеї поширюються серед багатьох козацьких шляхетських родів. Завдяки масонству українська шляхта, навіть перебуваючи під російським пануванням, чітко відчуває пульс Європи, намагається переймати європейську моду. Проте спроби створити свою потужну ложу в Україні успішно реалізуються лише наприкінці століття — завдяки, передусім, старанням Григорія Сковороди. Тоді ж з’являється проект «Україна» як наслідок старань українських масонів, котрі бажають зберегти самобутність і ідентичність цієї землі. Згідно з однією з версій, «Україною» спочатку називалася одна з лож на Лівобережжі, яка невдовзі почала пропагувати цю назву — замість вельми поширеної завдяки старанням офіційної російської влади форми «Малоросія».

Але в другій половині ХVІІІ століття у світі відбувається низка подій, яка призвела до того, що про масонів почали говорити — причому активно. По-перше, наступає епоха Просвітництва. Вольтер, Дідро, Руссо, Монтень, Корнель, Гельвецій та інші йдуть у ложі й намагаються передати свої знання людству, зробити людство раціональним. По-друге, масони Нового Світу створюють державу, яка, за їхнім задумом, має відповідати уявленню масонів про ідеальну державу — Сполучені Штати Америки. Усі батьки-засновники США були масонами та прибічниками високих ідеалів. Інша річ, що їм попався не вельми вдячний народець — нащадки втікачів-сектантів із Європи й нащадки засланих розбійників.

Масонство поступово починає відновлювати свої позиції за часів Павла Петровича — спочатку нерішуче, таємно.

На початку ХІХ століття в Україні виникають дві досить великі ложі — харківська й полтавська. У харківській домінували ідеали Сковороди, тут заправляв його учень, ректор і засновник університету Василь Каразін.

Наприкінці ХІХ століття масони знову замикаються в своїх морально-етичних пошуках. Вони формують ліберальний світогляд, стають грунтом для проростання в Росії центристських політичних партій. Більшість масонів сформували партії кадетів і октябристів після революції 1905 року. В усіх чотирьох думах була представлена критична маса масонів. Пізніше російські масони стояли біля витоків Лютневої революції 1917 року й формували Тимчасовий уряд. Важливий факт: масони не планували революцію, вони її очолили, бажаючи захистити Росію від смути та безвладдя.

Масонська ложа «Нова Польща», котра діяла на початку ХІХ століття в усій Галичині й об’єднувала і німців, і українців, і поляків, стала згодом своєрідною «скринькою Пандори». Адже саме з поділу «Нової Польщі» на польську й русинську (українську) групи починає формуватися основа ідеологічного, а пізніше й етнічного конфлікту українців і поляків у Галичині.

Революція 1917—1921 років в Україні також вивела вгору цілу плеяду масонів. Грушевський, Петлюра, Скоропадський, Дорошенко були масонами. Це не заважало їм виступати одне проти одного.

«За однією з поширених гіпотез саме слово «Україна» народилося в середовищі масонів і стало ними активно пропагуватися. Масони, які прагнули до ідеального світу, часто вдавалися до історичних, напівзабутим назвами і алегорій. У ту пору історики ламали голови над літописом 1187 року, в якій говорилося: «Князь Глеб’ умре і по ньому вся Оукраіна постонаша». Масони вибрали незрозуміле слово «Оукраіна» в якості назви ідеальної країни на землях Малоросії.

Так, раніше вони винайшли назву Америка. У тамплієрів, а пізніше у ранніх масонів міфічна країна на Сході, обитель мудрості й істини, називалася Меріков. Відкрита Колумбом земля отримала ім’я А-Меріков, тобто земля навпроти Меріков. А легенда про те, що Новий Світ нібито був названий Америкою на ім’я італійського мореплавця Амеріго Веспуччі, вірна з точністю до навпаки: це Веспуччі отримав прізвисько Амеріго на честь нового континенту.» [23]

Масонів багато — у середовищі політиків, економістів, бізнесменів, банкірів, журналістів, письменників, дипломатів. Їхня діяльність не афішується. Самі вони воліють знаходитися в тіні. Діють вони, об’єднавшись у ложі різного спрямування. Основними центрами розвитку масонства традиційно є Київ, Львів, Одеса, Харків. Одна з гілок українського масонства вирішила діяти цілком відкрито — час від часу з’являються повідомлення про діяльність цієї ложі. В інших ложах дотримуються давнього правила: масон може говорити про свою причетність до діяльності ложі, але не може називати імена товаришів. Тому точний список усіх масонів України й надалі залишатиметься за сімома печатями.

Геополітичне значення України є настільки важливим, що у 2011 році США були готові розщедритися на 124 мільйонів доларів: на програми підтримання безпеки в Україні, на підтримку демократії, прав і свобод людини, на програми здоров’я, на економічний розвиток

Після проголошення незалежності України в 1991 році почалося поступове відродження українського масонства. В 1993 році в Парижі була «пробуджена (відкрита) ложа» для Києва «Три колони», тим самим Велика Національна Ложа Франції декларувала намір поширювати масонство на Україні. Проте, декларації одне, а реалії — інше.

Масонство приживалось на українському ґрунті достатньо поволі. Лише в 1998 році ложа «Три колони» остаточно отримала київську прописку, що було зв’язане з тим, що на той момент практично всі брати ложі, у тому числі і її Майстер, були українцями.

Масонство в Україні переживаю стадію становлення, звідси і безліч проблем – розколи, закритість інформації.

ВИСНОВКИ

1. Масонство – це релігійно-етичний рух. Воно було створено як певний механізм управління суспільством за допомогою деяких організацій. Є безліч фактів, які доводять те, що світовий уряд діє за вказівками масонів і дуже багато членів лож є видатними політиками.
2. Я вважаю, що таємність масонських братств є найважливішою проблемою. Звичайні люди до сих пір не можуть зрозуміти суть масонства, для чого воно існує, чим займаються його члени, чи творить воно добро чи зло. Навіть не всі історики можуть відповісти на ці питання. Теорії щодо походження масонства різноманітні. Багато легенд доводить те, що вони пішли ще з раннього середньовіччя. За твердженням самих масонів, вони прагнуть до найвищих моральних принципів та дотримуються принципу рівності.
3. Символіка масонів є невід’ємною частиною їх діяльності та життя. Їх символи є усюди: на грошах, є логотипами крупних компаній, присутні на емблемах як державних(наприклад, банки), так і приватних установ.
4. США є головним місцем скопління масонів. Існує думка, що вони ж і створили цю могутню державу. На мою думку, масонство представляє велику небезпеку. Масони діють руйнуючи у своїх інтересах. Доказами цього є Теорія масонської змови і Теорія золотого мільярду. Вони свідчать про те, що Світовий Уряд знаходиться в руках світового масонства. Теорія Золотого мільярду наводить жах на обізнаних людей і це дійсно є проблемою, яка стане дуже гострою через кілька десятиліть.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Карпачьов С.П. Путеводитель по тайнам масонства//М.: Центр гуманитарного образования, 2002. – 7 с.
2. Легенда об Адонираме см. подробней в ист. N 2, с. 92—97 и С. Нилус. «Близгрядущий антихрист и царство диавола на земле»; Сергиев Посад, 1911 г., с. 157—171.
3. Морамарко М. Масонство. Страницы истории// Европейский альманах. М.,1990. – 103-104 с.
4. Карпачев С.П. Масонство. Минск: Харвест, 1987. 215 с.
5. Финдель. История франк-масонства.  — Факсимильное издание 1872 г. — СПб.: Альфарет, 2007. — 808 с.
6. Тайны масонства. [Електронний ресурс] / В.Ф. Иванов
7. Бейджент М., Ли Р. Храм и ложа. От тамплиеров до масонов: Эксмо; М.; 2006
8. Джон Колеман. Комитет 300. Тайны мирового правительства М.: ИД «Витязь», 2005. — 320 с.