ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У правовій державі проблема боротьби зі злочинністю, захисту прав і законних інтересів громадян від злочинних посягань є актуальною завжди. Але особливої гостроти вона набуває тоді, коли суспільство перебуває в умовах тривалої кризи всіх сторін життєдіяльності, в умовах загострення кримінальної ситуації.

Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні вищою соціальною цінністю, на сторожі якої повинна стояти держава, її правоохоронні органи. Тому забезпечення внутрішньої стабільності суспільних відносин, правопорядку й законності в них набуває доленосного значення, оскільки на цьому ґрунтується національна безпека. Важливим її складовим елементом є комплексна багаторівнева поліфункціональна розгалужена система протидії злочинності.

Наступальний характер протидії злочинності, на нашу думку, забезпечується головним чином діяльністю правоохоронних органів і насамперед органів внутрішніх справ, котрі історично відіграють провідну роль у втриманні рівня злочинності у певних стабільних (соціально-толерантних) межах. Цим обумовлюэться небувала актуальність завдання пошуку та використання резервів нарощування ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності в умовах певного регіону (зокрема, курортного).

З урахуванням обмеженості ресурсів особливої гостроти набуває проблема зваженого використання механізмів кримінальної юстиції й розширення сфер застосування профілактичних процедур і оптимально організованої протидії злочинності засобами правоохоронної діяльності. Підвищення ступеню ефективності діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення громадської безпеки також сприяє зростанню довіри населення до правоохоронних органів, рівень якої все частіше розглядається як критерій ефективності діяльності правоохоронних систем, що в повній мірі стосується й курортних регіонів.

Вважаємо, що пошук резервів нарощування ефективності боротьби зі злочинністю багато в чому залежить від диференціації та конкретизації системи заходів боротьби з нею з урахуванням соціальної і кримінологічної обстановки, в тому числі щодо особливостей стану й тенденцій окремих видів злочинів, їх детермінантів у курортних регіонах.

Проведене нами дослідження виявило недооцінку регіонального рівня організації та здійснення боротьби зі злочинністю, а також неврахування специфіки конкретної території, що є типовими недоліками теорії й практики боротьби зі злочинністю. Ці обставини, з одного боку, зумовили обрання теми дисертаційного дослідження.

З іншого боку, ми враховували надзвичайно гостру проблему оновлення, вдосконалення, змін, розширення законодавчої бази боротьби зі злочиннісю та профілактики злочинів, необхідність локалізації негативних її тенденцій, нейтралізації й усунення причин та умов скоєння злочинів, а також перекриття каналів, джерел, можливостей їх продукування.

Усе це викликає необхідність удосконалення діяльності правоохоронних органів курортних регіонів, у тому числі органів внутрішніх справ, спеціально утворених для протидії злочинності. Важливим напрямом у їх роботі є охорона громадського порядку та боротьба з окремими видами злочинів.

Названі аспекти діяльності правоохоронних систем завжди перебували в центрі уваги вітчизняних і закордонних правознавців. У різні часи проблеми регіональних особливостей злочинності досліджували такі відомі кримінологи, як Г.А. Аванесов, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.Е. Жалінський, І.І. Карпець, В.М. Кудрявцев, В.І. Крігер, В.В. Клочков, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, А.Б. Сахаров, Є.Б. Урланіс, В.П. Філонов.

Окремі аспекти організації та функціонування правоохоронних систем були розглянуті такими відомими адміністративістами: В.Б.Авер’янов, В.Г.Афанасьєв, А.І. Берг, О.М. Бандурка, А.С. Васильєв, C.М. Гусаров, Є.В. Додін, І.П. Голос­ніченко, Ю.М. Козлов, А.Т. Комзюк, В.М. Плішкін.

Питання організації й тактики охорони громадського порядку, профілактики злочинів та боротьби зі злочинністю розглядали також представники інших галузей юридичної науки: О.О.Боровий, В.К.Звірбуль, П.М.Каркач, М.В.Касюта, О.М.Литвинов, Г.А.Туманов, О.О.Чувільов, О.Ю.Мелехін, О.Н.Ярмиш та багато інших.

Разом із тим слід підкреслити, що в наявних працях аналізувалися переважно системи, які склалися в минулому і в наш час практично повністю припинили своє існування. Проблемам власне діяльності ОВС щодо протидії злочиності, організації та функціонуванню їх системи в умовах курортних регіонів загалом майже не приділялось уваги, а в комплексі ця проблема в Україні не досліджувалася. Все вище зазначене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами та планами. Дисертацію виконано згідно з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (розділ VII Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 р., передбаченої додатком №3 до наказу МВС України від “30” червня 2002 р. №635) і Національного університету внутрішніх справ (п. 4.10.5 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.). Цей напрям також відповідає п.21 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001—2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376 та пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр., затвердженого наказом МВС України №129 від 21 лютого 2001 р.

Метою дисертації є встановлення основних детермінант злочинності курортних регіонів та розробка заходів з її протидії з боку органів внутрішніх справ, в тому числі форм і методів охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в цих умовах, а також шляхів їх удосконалення та оптимізації.

Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом розв’язання таких основних завдань: характеристика та аналіз середовища функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів та визначення особливостей кримінологічної ситуації, суттєво впливає на організацію їх функціонування; визначення специфічних елементів криміногенної ситуації курортних регіонів, у тому числі політичних, соціальних, демографічних, економічних, психологічних її складових; удосконалення класифікації курортних регіонів та визначення на цій основі специфіки кримінологічної ситуації в окремих їх типах; визначення та обґрунтування, з урахуванням пріоритетності, актуальних завдань органів внутрішніх справ курортних регіонів щодо протидії злочинності та специфіки їх прояву в окремих типах курортних регіонів; розробка шляхів, форм та метолів підвищення ефективності оперативно-службової діяльності служб і підрозділів органів внутрішніх справ курортних регіонів щодо протидії злочинності у частині організації охорони громадського порядку й боротьби з окремими видами злочинів та правопорушень; розробка основних напрямів удосконалення організаційно-структурної побудови міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів відповідно до визначених актуальних завдань стосовно протидії злочинності в умовах курортного регіону; розробка та обґрунтування основних напрямків організації взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів під час спільного виконання завдань щодо протидії злочинності.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, котрі виникають з приводу організації та здійснення органами внутрішніх справ компетентної діяльності щодо протидії злочинності в умовах курортних регіонів, зокрема стосовно охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю.

Предметом дослідження є фактори, причини, умови, детермінанти, показники, ознаки і властивості злочинності курортних регіонів та обумовлені цим форми й методи діяльності органів внутрішніх справ щодо комплексної протидії злочинним проявам у специфічних умовах; організаційні, процедурні та функціональні засади охорони громадського порядку й боротьби з окремими видами злочинів.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності, її організаційні та функціональні аспекти в їх розвитку, взаємозв’язку між собою та у взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державного управління, державою, суспільством тощо.

На цих методологічних засадах у дисертаційній роботі застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою системно-структурного методу досліджено середовище функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, структурну побудову органів внутрішніх справ курортних та інших регіонів (підрозділи 1.1. та 3.1.). Метод спостереження використано для вивчення стану злочинності та проблем в організації, роботі служб та підрозділів ОВС курортних регіонів щодо протидії злочинності (підрозділи 2.1., 3.2.). Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу проблем організації та функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів стосовно протидії злочинності, а також еволюції нормативно-правової бази, яка регламентувала функції та повноваження суб’єктів охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю (підрозділ 2.2.). Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм і практики їх застосування використано під час аналізу правових засад взаємодії окремих процедурних компонентів, а також для встановлення характерних рис відповідних елементів різнорівневих систем у межах адміністративно-територіального зрізу (підрозділи 1.2., 3.2.). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів, репрезентації отриманих у ході вивчення думки фахівців даних стосовно розгляданих проблем (підрозділи 1.2., 3.2.). Логіко-нормативний метод використано при написанні проектів нормативно-правових актів з питань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю (розділи І, ІІ). Соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування) застосовано для вивчення думки співробітників органів внутрішніх справ курортних регіонів з різних питань (розділи ІІ, ІІІ).

Теоретична основа дисертаційного дослідження. За теоретичну основу дисертаційного дослідження були взяті наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі теорії держави і права, адміністративного права, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності.

В аспекті аналізованої проблеми були розглянуті наукові праці вчених Радянського Союзу, нормативні акти колишнього СРСР, сучасне законодавство й проекти нормативних актів з питань профілактики злочинів та боротьби зі злочинністю України, Росії, Білорусі, інших країн СНД. Було здійснено порівняльний аналіз відповідних норм, котрі регламентували розглянутий інститут в СРСР та в сучасній Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем організації і функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів у сучасних умовах.

Наукова новизна полягає в тому, що:

• на принципово нову наукову основу покладено й насичено новою аргументацією оцінку соціально-економічних та кримінологічних умов курортних регіонів під кутом зору їх упливу на організацію функціонування відповідних органів внутрішніх справ;
• узагальнено результати здійсненого детального аналізу кримінологічно значимих умов життя постійних мешканців курортних регіонів, соціально-економічних факторів, психологічної атмосфери серед відпочиваючих та значення цих явищ для організації охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю в умовах регіону (з елементами прогнозу можливого розвитку ситуації);
• встановлено специфіку кримінологічної ситуації в різних типах курортних регіонів відповідно до запропонованої класифікації та визначено її вплив на форми й методи протидії злочинності з боку відповідних органів внутрішніх справ;
• обґрунтовано висновок про те, що з урахуванням ступеня пріоритетності та специфіки функціональних проявів у різних типах регіонів основним завданням для органів внутрішніх справ курортних регіонів є охорона громадського порядку та боротьба з окремими видами й категоріями злочинів;
• дістали подальшого розвитку принципово нові підходи до організації, шляхи, форми й методи підвищення ефективності діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ курортних регіонів у сфері охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів;
• запропоновано напрями вдосконалення організаційно-структурної побудови міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів та обґрунтовано теоретичну можливість і практичну доцільність використання нових форм організації взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів.

З усіх висловлених концептуальних положень вноситься пропозиція про нормативне закріплення наведених рекомендацій у спеціалізованих нормативно-правових актах з питань протидії злочинності.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані у процесі формування нормативно-правової бази з питань охорони громадського порядку, профілактики злочинів і боротьби зі злочинністю в Україні. Вони можуть бути враховані і під час розробки законопроектів галузевого законодавства, а також у практичній діяльності органів внутрішніх справ у ході здійснення ними покладених на них обов’язків.

Результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, методичних завдань, проведенні навчальних занять з курсів кримінології, адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, управління ОВС, а також при розробці й запровадженні спецкурсів.

Особистий внесок здобувача в одержані наукові результати, викладені у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі самостійних досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (жовтень 2001 р., м. Одеса); щорічних науково-практичних конференціях „Запорізькі правові читання” (червень-липень 2002-2003 рр., м.Запоріжжя); науково-практичних конференціях Національного університету внутрішніх справ (квітень-травень 2002-2003 рр., м. Харків).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 статей у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження 197 стор., з яких 183 стор. тексту і 14 стор. списку використаних джерел.

1.  Загальні умови функціонування органів внутрішніх справ у курортних регіонах

Функціонування будь-якого органу внутрішніх справ відбувається в певному об’єктивному середовищі. Її особливості, а саме характер соціально-економічних процесів, кримінологічна ситуація тощо посідають вагоме місце серед чинників, що впливають на структурну організованість ОВС, а також на впорядкованість процесів їх функціонування, процеси вирішення оперативно-тактичних завдань. Це твердження лише повторює неодноразово висловлені раніше в науці погляди щодо взаємозв’язку і взаємозалежності між такими категоріями, як середовище функціонування організаційно-структурна побудова органів внутрішніх справ [66; 154].

У дослідженні ми намагалися, виходячи з раніше сформульованої тези про залежність організації системи від зовнішнього середовища (у нашому випадку органу внутрішніх справ від регіону функціонування — курорту), приділити головну увагу специфіці проявлення цієї залежності в названих регіонах. На нашу думку, без такого аналізу неможливо достовірно зробити висновок щодо ефективності або оптимальності тих або інших організаційних форм діяльності органів внутрішніх справ, які функціонують у курортних регіонах, щодо протидії злочинності.

Зовнішня середа є надзвичайно багатоаспектним і багатоплановим поняттям, зміст котрого може виступати предметом спеціального дослідження. Тому з урахуванням предмету й мети нашого дослідження вважаємо за необхідне зосередитися на кримінологічному аспекті розгляданої категорії, тим більше, що такий аспект є найбільш інформативним і в ньому проявляються всі впливові компоненти й фактори середовища функціонування певної системи.

Сформулюємо засадничі положення та поняття, якими нам та іншим зацікавленим особам доведеться оперувати: курорт, курортний регіон, організація, функціонування, система, органи внутрішніх справ. Але розпочати слід із загальної характеристики адміністративно-територіального устрою України.

Згідно зі ст.132 Конституції України, адміністративно-територіальний устрій в Україні ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації й децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій [1].

Систему адміністративно-територіального устрою України становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села, котрі в сукупності складають цілісну державу Україну. У теорії адміністративного права адміністративно-територіальні одиниці поділяються за географічними ознаками на населені пункти та регіони. До населених пунктів належать села, селища, міста, селища міського типу, міста загальнодержавного значення, міста республіканського, обласного та районного значення. До регіонів належать Автономна Республіка Крим, області та райони [169, с.56, 58-59].

Слід звернути увагу на те, що наведена точка зору не збігається, по-перше, з нормативним визначенням регіону [5], по-друге, з організаційною структурою системи виконавчої влади в Україні (вищий орган – Кабінет Міністрів, центральні – міністерства й відомства, місцеві органи – представництва в областях і районах), до котрої, беззаперечно, належать і органи внутрішніх справ. На нашу думку, регіоном слід визнати частину території держави, яка характеризується певною сукупністю відносно сталих економічних, географічних, демографічних та інших особливостей.

Законодавче визначення поняття “курорт” міститься у ст. 1 Закону України “Про курорти” (виділено мною – С.А.): “курорт – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні” [3].

У теорії економічного районування (економічній географії) курортний регіон кваліфікується здебільшого як “території, основною функцією котрих є надання оздоровчих послуг та благ громадянам у період відпусток, туристичних подорожей та інших форм використання рекреаційних можливостей, як правило, з відривом від виробництва або навчання із тимчасовим виїздом з місця постійного мешкання” [20, с. 38, 76, 82, 86, 94, 102 тощо]. З позицій економічної географії курортний регіон можна визначити як систему розміщених поруч курортів та курортних місцевостей, адміністративним та культурним центром яких є курортний населений пункт [84].

Не можна не помітити змістову однорідність окремих, досить принципових положень наведених категорій: 1) регіон і курорт – це певним чином відокремлені від інших природні території; 2) їх економічний компонент є відносно сталим; 3) спеціальна призначеність інфраструктури.

З огляду на це вважаємо, що поняття “курорт” і “курортний регіон” є принципово тотожними. Категорія “регіон” нами застосована з метою акценту на детермінації причинних комплексів злочинності цих територій у порівнянні з іншими регіонами.

Що ж до систем, то вважаємо за доцільне належну увагу приділити вивченню соціальних утворень з позицій системно-структурного підходу, як того вимагає сучасна наукова доктрина. Для вищезгаданого методологічного підходу основним є поняття системи, відтак, щоб уникнути розбіжностей у розумінні його складників та ознак, наведемо кілька характеристик цієї категорії.

1. Система – це не просто об’єднання елементів, а їх певна сукупність, котра має властивості, не характерні для її окремих складових компонентів (соціальні системи – надскладні сукупності, ультрасистеми). Вони являють собою, за визначенням А.І.Берга, “єдність різноманітного, а не суму одноманітного” [157, с.134].
2. Кожна система є частиною системи більш високого рівня (соціальні системи є дифузними системами). Так, система органів внутрішніх справ є частиною системи органів державної влади, остання ж є частиною системи соціального управління суспільством.
3. Взаємні зв’язки елементів системи сильніші за зв’язки елементів системи з іншими системами, що забезпечує цілісність системи.
4. Усі системи не є незмінними. Їм не лише притаманні внутрішні суперечності, але й зміни під впливом зовнішнього середовища.
5. Соціальні системи функціонують з урахуванням такого “людського фактора”, як потреби та цінності. Потреба, що має соціально корисне значення, перетворюється на цінність, для досягнення або охорони котрої створюється або вдосконалюється соціальна система [137, с.112].
6. Кардинальною ознакою системи є взаємодія елементів. Іншими словами, система – це комплекс елементів, які взаємодіють, утворюючи окрему цілісність.

Звернути увагу варто й на такий аспект системорозуміння, як системний характер злочинності. Не вдаючись до суті дискусій, що точаться протягом останніх принаймні двадцяти років з цього приводу, слід відзначити, що сукупність злочинів, котрі складають злочинність, може розглядатись як система на найвищому рівні умовності, котора має дуже слабкі взаємодії. З іншого боку, слід зауважити, що останнім часом для структурних елементів злочинності як деякої цілісності все більш притаманні тенденції до взаємопроникнення, взаємообумовленості, посилення прямих та зворотних зв’язків [93, с. 34-35].

Безпосереднім об’єктом нашого дослідження є діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності в умовах курортного регіону. Ця діяльність є системною, організованою та комплексною. Поняття “організації” (від лат. organizo “надавати закінченого вигляду, впорядковувати” [80, с.47]) тісно пов’язане з поняттям “функціонування”. У загальному вигляді завдання організації полягає в тому, щоб впорядкувати та структурно оформити соціальну систему для переходу від сучасного стану існування до майбутнього, бажаного, а функціонування – в забезпеченні поступового руху до такого майбутнього стану через правильне і вчасне виконання поставлених завдань.

І функціонування, і організація в управлінні виконують тотожну соціальну функцію, узгоджуючи етапи переходу соціальної системи від сучасного стану до майбутнього, бажаного, й забезпечуючи взаємодію, стимулювання всіх елементів системи. Ці поняття доповнюють одне одного й тісно взаємопов’язані, хоча й відносно самостійні [19, с.334-343].

При розгляді суті організації, слід мати на увазі, що це поняття в науці трактується неоднозначно. В одних випадках розглядану категорію розуміють як певне соціальне утворення – державний або громадський орган, трудовий колектив; в інших – стан об’єкта або суб’єкта управління, їх упорядкованість і цілісність у функціональному та структурному відношенні [133, с.281; 118, с.15-21]. Зрештою, (і це є для нас головним), організація — це свідома діяльність, спрямована на впорядкування стану тих чи інших соціальних утворень.

Завдання, які виникають при цьому, вирішуються різними засобами з урахуванням специфіки системи, що функціонує, але з єдиною метою – визначити, закріпити та забезпечити реалізацію всього комплексу організаційних відносин, необхідних для її ефективного функціонування.

Організація – це особливий вид діяльності, що пронизує функціонування соціальної системи. Функціонування – це суть процесу організації. Організаційні засоби (принципи, методи), які необхідні для здійснення процесу функціонування, концентруються в системі управління. Організація при цьому характеризується активним впливом відповідного органу управління на всі сторони діяльності, всі ланки й механізми функціонування системи [118, с. 252-254; 132, с. 3-8].

Органи внутрішніх справ, разом з усіма іншими органами державного управління, створюються та функціонують як апарат, підпорядкований органам державної влади. Вони складаються з різних підрозділів, котрі мають відповідні функції й повноваження. У своїй сукупності ці особливості дають право визначити органи внутрішніх справ як різновид органів державного управління [27, с. 56; 28, с.116-119, 189-232]. Функціональними структурними елементами органів внутрішніх справ є міліція, слідчий апарат, ДАІ, ДСО та інші служби.

Міліція є основним структурним елементом органів внутрішніх справ, що здійснює адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну функції [2]. Крім того, міліція посідає одне з провідних місць у системі правоохоронних органів, на які покладено здійснення специфічного виду державної діяльності – правоохоронної функції [106, с.124; 47, с. 123-124].

Сама ж міліція є формуванням, системою, певною державною структурою, котра складається з сукупності органів, установ та підрозділів, що функціонують на всій території держави і взаємодіють між собою. Таким чином, слід погодитися з запропонованим у науці визначенням міліції як професійного, озброєного формування виконавчої влади, яке утворюється для вирішення завдань щодо захисту життя, здоров’я, прав і свобод кожної людини, законних інститутів суспільства й держави від протиправних посягань, з можливим застосуванням заходів безпосереднього примусу [82, с.10]. Керуючись вищевикладеним, головну увагу в дослідженні ми приділимо саме проблемам організації та функціонування міліції як основної ланки системи органів внутрішніх справ, а також її діяльності щодо протидії злочинності насамперед у напрямку охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів. Розрізняючи підсистему міліції та систему органів внутрішніх справ за суттю та змістом, ми обрали шлях тотожного їх розгляду, оскільки інше, на нашу думку, суперечитиме таким принципам організації та функціонування названої системи, як єдиноначальність, системна ієрархія, підпорядкованість і цілісність.

Розгляд та аналіз проблем протидії злочинності та відповідної діяльності органів внутрішніх справ у курортних регіонах вимагає вивчення злочинності, її детермінантів у цьому середовищі, адже злочинність як соціальне явище, її стан та зміни визначаються соціально-економічними, політичними, демографічними та іншими факторами [88, с. 109-133]. Але перш ніж розпочати цей аналіз, звернемо увагу на зв’язок розгляданої проблематики з загальними та окремими проблемами, що вивчає кримінологія на сучасному етапі.

До числа фундаментальних напрямків сучасної кримінологічної науки належить дослідження регіональних особливостей злочинності. При цьому слід зазначити, що й дотепер не втратила актуальності теза про те, що дослідження злочинності окремих регіонів має проводитися диференційовано, відповідно до конкретних типологічних особливостей кожного з них [24]. Критеріями типологізації при цьому, як правило, виступають кількісні параметри (наприклад, численність населення) або якісні характеристики (наприклад, функціональне призначення регіону). Тому, на нашу думку, не можна вести мову про організацію боротьби зі злочинністю у регіоні взагалі, оскільки існують принципові, досить помітні відмінності в характеристиках регіонів (наприклад, промисловий регіон Донбас і сільськогосподарський Херсонщина).

Специфіка криміногенної обстановки та кримінологічної ситуації в кожному з них помітно впливають як на форми та методи роботи органів внутрішніх справ, так і на їх організаційну побудову. Іншими словами, для різних категорій міськрайорганів внутрішніх справ у курортних регіонах існує власний комплекс організаційних та функціональних проблем протидії злочинності, окремі з яких ми спробуємо вирішити в дослідженні.

Слід відзначити, що протягом останніх років кримінологічні проблеми регіонів і в Україні, і в Росії досліджувались фрагментарно: слід відзначити роботи О.М.Литвака [104; 106] та В.В.Лунєєва [111], які характеризуються сміливістю та цікавістю висновків, широтою наукового світогляду та принциповістю окремих суджень; здійснювалися також спроби дослідження кримінологічних проблем великих міст (Донецька, Одеси, Харкова тощо) [28; 164]. Що стосується проблем боротьби зі злочинністю у курортних регіонах, які відзначаються специфікою соціально-економічних, демографічних, кримінологічних характеристик, а також особливостями організації боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку, то ця проблема лишилася поза увагою вітчизняних науковців.

Як останнє засадниче положення (поряд із понятійними орієнтирами) підкреслимо, що при наявності будь-якої специфіки курортний регіон є лише різновидом регіону взагалі, котрий, як відомо, складається передусім з певної сукупності великих, середніх та малих населених пунктів, на теренах яких і здійснюють покладені на них обов’язки відповідні органи внутрішніх справ. Тому проблеми злочинності та організації боротьби з нею в курортних регіонах мають і повинні розглядатися через призму проблем злочинності в різних категоріях населених пунктів у взаємозв’язку та з урахуванням рівня узагальнення.

Таким чином, ми вважаємо, що загальна концепція протидії злочинності в умовах міста та діяльності органів внутрішніх справ у цьому напрямку повною мірою відноситься та може бути застосована також до вивчення проблем боротьби зі злочинністю в курортних регіонах. Але, оскільки загальні положення згаданої концепції досить повно та аргументовано викладені у спеціальній літературі [28, с.189-232], ми залишимо їх поза нашою увагою, натомість конкретніше й по можливості глибше спробуємо розкрити специфіку соціально-економічної, демографічної ситуації та умов функціонування органів внутрішніх справ у курортних регіонах.

Сьогодні індустрія відпочинку набула помітного розвитку та все тісніше переплітається з іншими галузями народного господарства, на основі чого формуються й розвиваються нові форми кооперації рекреаційних та супутніх галузей, що їх досить часто називають територіальними рекреаційними комплексами або курортами [84, с.4]. Для них характерна специфічного роду діяльність з відповідною інфраструктурою. Зазвичай, вони розташовуються в межах певних курортних регіонів, що визначаються як системи розміщених поруч курортів та курортних місцевостей, адміністративними та культурними центрами котрих є курортні населені пункти. У Запорізькій області — це, наприклад, м. Бердянськ та смт Кирилівка у Приазовському курортному регіоні.

Звичайно, курортні населені пункти є лише частинами курортних регіонів. У зв’язку з тим, що на території останніх розміщені промислові, сільськогосподарські та виробничі об’єкти, це не може не впливати на оперативну обстановку. З огляду на вищевикладене, при дослідженні кримінологічної ситуації в курортних населених пунктах ми не обмежувалися лише його адміністративними кордонами, а намагалися поширити власні висновки на курортний регіон у цілому. Таким чином, ще раз наголосимо, що з метою спрощення викладу та подальшого сприйняття матеріалу поняття курорт та курортний регіон використовуватимуться нами як синонімічні, хоча таке трактування понять є досить умовним.

При дослідженні середовища функціонування органів внутрішніх справ можна помітити, що в науковій літературі найпоширенішою є точка зору, згідно з якою середовищем соціальної системи є зовнішні стосовно неї утворення, в колі яких ця система функціонує [23, с.150]. Найважливішим компонентом зовнішнього середовища для органів внутрішніх справ є, безумовно, кримінологічні фактори [154, с. 17].

Отже, надалі пропонуємо виходити з розуміння середовища функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів як певної сукупності соціальних, економічних, демографічних, географічних, кліматичних та кримінологічних факторів, що реально існують у межах підконтрольної території.

Фактори, які формують зовнішнє середовище функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, мають різне значення для організації системи. Ступінь впливу окремих з них великий, інших – менший, окремих – незначний (у дійсності на органи внутрішніх справ впливає не один фактор, а певна їх сукупність). Пропонуємо розглянути ті з них, котрі прямо або опосередковано мають найбільший вплив на діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності і цим самим визначають особливості їх структурної побудови, організацію й тактику їх практичної діяльності.

1. Названі курортні регіони мають досить сприятливі географічні умови. Територіальне положення Бердянська характеризується високим ступенем освоєння, розвинутою інфраструктурою, м’яким кліматом, близьким до субтропічного, величезним рекреаційним потенціалом. Останнє зумовлено великою кількістю можливостей для відпочинку та лікування (Провідну роль тут відіграє тепле Азовське море та характерний вплив берегового приморського ландшафту). Для курорту смт Кирилівка географічне положення характеризується сприятливим поєднанням кліматичних, бальнеологічних та ландшафтних умов, що створюють унікальні можливості для лікування та профілактики хвороб.
2. Усім курортним регіонам притаманний однобічний економічний розвиток. Це виявляється в обмеженості матеріально-технічної бази, робота якої головним чином спрямована на вирішення основного завдання курортного регіону – обслуговування громадян, котрі приїздять на відпочинок та лікування, що у свою чергу обумовлює нерівний розподіл трудових ресурсів по галузях народного господарства: у сфері обслуговування задіяно приблизно 60-70% працездатного населення регіону. Порівняно з іншими регіонами та населеними пунктами тут набагато більше розвинутий торгівельний бізнес, причому в курортний сезон у зв’язку з появою та відкриттям нових торгівельних місць простежується чітка тенденція до нестачі місцевих трудових ресурсів для задоволення його потреб, адже кількість лотків, магазинів та майданчиків у цей період значно зростає. Слід також відзначити, що промислові, переробні, будівельні, виробничі підприємства, об’єкти сільського господарства, які розміщені на території регіону повністю орієнтовані на забезпечення потреб відпочиваючих та місцевого населення.

Однобічний розвиток створює певні труднощі при працевлаштуванні осіб, котрі мають спеціальності, не пов’язані зі сферою обслуговування населення. Це призводить до того, що в курортних регіонах накопичуються зайві трудові ресурси. До того ж у провідній сфері обслуговування, де працевлаштувалась основна частина населення, заробітна платня відносно низька (звичайно, порівняно з виробничими сферами, що переважають в інших регіонах). На підприємствах, фірмах усіх форм власності, зайнятих промисловим виробництвом, переробкою сільськогосподарської продукції, наданням транспортних послуг, будівництвом тощо попит іноді буває лише на некваліфіковану робочу силу. Для виконання інших, більш кваліфікованих робіт роботодавці, як правило, запрошують спеціалістів з інших більш розвинених, промислових регіонів. Особливо це притаманно представництвам великих компаній, які мають власні філії в курортних регіонах. Наведені обставини сприяють тому, що значна кількість чоловічого населення шукає роботу в сусідніх містах та регіонах, що нерідко призводить до негативних наслідків: послаблення родинних зв’язків (коефіцієнт розлучень та цивільних шлюбів у курортних регіонах приблизно у два рази вищий за середній по країні), недоліками у вихованні дітей тощо.

Молодь також змушена залишати курортні регіони у зв’язку з тим, що після закінчення загальноосвітніх шкіл досить важко продовжити навчання в рідному місті й отримати престижну спеціальність (майже повністю відсутні вищі навчальні заклади, а їх філії не завжди відповідають рівню вузу), з іншого ж боку, немає можливості працювати в матеріальному виробництві.

Обмеженість матеріально-технічної бази курортних регіонів призводить до того, що в них значно менша кількість великих виробничих спільнот (колективів працівників кількістю понад 500 осіб). Не секрет, що в таких колективах (звичайно, якщо в ході їх становлення та подальшої діяльності були узгоджені інтереси роботодавців і працівників) створюються досить сприятливі умови для формування позитивного морально-психологічного клімату, що позначається на всій спільноті. Ця обставина вимагає перегляду організаційно-тактичних засад профілактичної роботи органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, а також більш активної участі в цій роботі державних органів та установ, громадських формувань.

3. Однобічний економічний розвиток курортних регіонів зумовлює особливості демографічної структури місцевого населення. Тут більш висока питома вага осіб пенсійного віку – на 7%, жінок – на 4%, порівняно нижча питома вага громадян до 16-ти річного віку – на 6%. Це у свою чергу відбивається на структурі контингенту осіб, котрі скоїли злочини (більша кількість осіб старшого і пенсійного віку, жінок порівняно до інших регіонів).

Зниження протягом 90-х років минулого століття обсягів рекреаційної господарської діяльності так само, як і постаріння населення, призводять до зростання безробіття, що поєднується тут із порівняно невеликим розміром пенсій та зарплат, їх затримкою. Специфічною для курортних регіонів є сезонність безробіття в результаті консервації в зимовий період переважної більшості об’єктів рекреації.

Поряд з цим криміногенний вплив цих факторів на сьогодні є незначним, оскільки відбуваються інтенсивні процеси старіння населення (найбільш криміногенні категорії — молодь і чоловіки — покидають регіони), що, безперечно гальмує криміногенні процеси. Адже інтенсивність злочинності у старших вікових групах у 5-10 разів нижча за її інтенсивність серед молоді та працеспроможного населення. Таким чином, можна стверджувати, що криміногенний вплив пом’якшується виникненням надлишкової робочої сили, а також такими факторами: а) зростання поліфункціональності економіки курортних регіонів; б) зниження частки заробітної плати та зростання приробітків у структурі доходів населення.

Безсумнівним фактором подвійної дії є суттєва матеріальна підтримка населення, що постійно мешкає в курортних регіонах за рахунок обслуговування відпочиваючих, надання їм за плату житлових помешкань. Хоча на території курортних регіонів розміщена велика кількість санаторіїв, баз та будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, готелів, санаторно-курортних комплексів тощо, в курортний сезон відчувається помітний дефіцит місць. Тому адміністрація санаторно-курортних закладів змушена мати “про запас” варіанти розміщення тих, хто бажає відпочити у приватному секторі з подальшим відшкодуванням його вартості власникам. Усе це сприяє формуванню досить суттєвої підмоги у вигляді прибутків від найму житла або місця для стоянки автомашин. У зв’язку з цим слід мати на увазі, що ці прибутки складають переважну більшість річних заробітків окремих категорій населення курортного регіону. Таким чином, можна стверджувати, що з урахуванням попиту на відпочинок протягом останніх трьох-чотирьох років населення в цілому є достатньо забезпеченим з фінансової точки зору, а це, у свою чергу, є суттєвим антикриміногенним фактором. Додаткові джерела прибутків також надають продаж відпочиваючим молока, фруктів, овочів власного вирощування.

4. Сприятливі природнокліматичні умови в курортних регіонах притягують сюди на відпочинок та лікування багато людей, кількість яких у курортний сезон в декілька разів перевищує кількість місцевого населення. У цілому по курортних регіонах щільність населення в курортний сезон зростає приблизно у три рази й досягає максимуму в серпні. Усе це призводить до того, що крива злочинів та правопорушень у грудні, січні та лютому знаходиться у найнижчих точках, потім протягом березня і квітня повільно зростає, у травні, червні та липні зростає відчутно, протягом серпня-вересня знаходиться на найвищому рівні, в жовтні та листопаді – помітно спадає. При цьому, якщо в лютому злочини, що скоюються у громадських місцях, становлять приблизно чверть від зареєстрованих за місяць, то в серпні-вересні — приблизно дві третини.

Взаємозв’язок злочинності з негативними сторонами міграційних процесів досить повно досліджений у кримінологічній науці (роботи М.М.Бабаєва, В.М.Кудрявцева, Є.Б.Урланіса та інших). Стосовно обраної нами проблематики підвищений інтерес викликають сезонні міграційні процеси та їх негативні наслідки, оскільки цей аспект проблеми має важливе значення для організації боротьби зі злочинністю в курортних регіонах.

Наявність чітко простежуваної сезонної міграції населення в курортних регіонах породжує ряд специфічних проблем в організації діяльності нижчих структур органів внутрішніх справ: потреба в підвищенні кількості особового складу в курортний сезон, вирішення питання про зайнятість “зайвого” особового складу в “мертвий” сезон, визначення пріоритетних напрямків боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку протягом курортного сезону та після його закінчення, вдосконалення структурної побудови міських та районних відділів внутрішніх справ відповідно до вимог курортного сезону.

5. Характерною рисою курортних регіонів є короткочасність та швидка змінюваність відпочиваючих, їх концентрація в місцях загального користування (зони відпочинку, парки, пляжі, розважальні заклади тощо).

Висока динамічність соціальних процесів породжує особливу психологічну атмосферу, яка відчутно впливає на стан оперативної обстановки. Зазвичай, відпочиваючі виявляють доброзичливість, безпечність, зайву довірливість, що виникає на тлі тимчасового припинення стійких постійних соціальних зв’язків та соціального контролю; іноді простежується й аморальна поведінка окремих груп відпочиваючих, демонстрація “красивого життя”.

Слід звернути увагу і на такий психологічний нюанс: переважна більшість начебто успішних і заможних відпочиваючих, що прибули з великих міст, є рядовими працівниками, котрі протягом року накопичували гроші на відпочинок. Але в місцевих мешканців, особливо молоді, формується помилкове уявлення про реальні можливості цих осіб, рівень їх заробітків, наявність цінностей. З одного боку це є виправданням для тих місцевих мешканців, котрі скоюють злочини стосовно відпочиваючих (крадіжки, шахрайства тощо), підвищують платню за житло або надають його, не дотримуючись санітарних норм і правил. З іншого, на цьому тлі створюються сприятливі умови для формування соціальної заздрості, неправильного уявлення про окремі сторони життя у великих містах.

Ще одним негативним аспектом впливу прибулих громадян на місцевих є вплив на психологію місцевого населення “нових українців”. Це забезпечені люди, чий матеріальний рівень значно вищий за рівень рядового працівника. У багатьох випадках ця категорія населення проводить вільний час далеко за межами нашої країни. Але останнім часом спостерігається активна купівля ними відповідного їх „статусу” житла в цій місцевості: таким чином відбувається своєрідне поєднання відвідувань екзотичних курортів та вітчизняних. Це також певним чином впливає на виникнення у місцевого населення (особливо це стосується молоді) спрощених уявлень про забезпечене життя, якому вони бажають й намагаються відповідати, не зіставляючи власних бажань та можливостей. Манера поведінки “нових українців”, їх респектабельний вигляд, ексклюзивні, неймовірно дорогі авто, відвідування ресторанів, барів, розважальних закладів – все це вкорінюється у свідомість місцевого населення.

Зазначені негативні соціально-психологічні фактори безпосередньо впливають на місцеве населення, породжуючи в окремих його представників особливе сприйняття життя на курорті як всеосяжного свята відпочинку та розваг.

Підтвердженням цього є також той факт, що мотивом скоєння кожного другого з трьох злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, що були скоєні на території Приазовського курортного регіону (поблизу м. Бердянськ Запорізької області), було прагнення отримати гроші для відвідування розважальних закладів і подібних місць.

З іншого боку, більш широкі можливості, у порівнянні з іншими містами та регіонами, для реалізації злочинних намірів притягують сюди і злочинний елемент: злочинців-“гастролерів”, шахраїв усіх спеціалізацій і кваліфікацій, сутенерів і проституток, наркоділків тощо не лише вітчизняних, але й з різних куточків колишнього СРСР.

Усе це вимагає встановлення більш тісних взаємозв’язків з органами внутрішніх справ інших регіонів, іншими правоохоронними відомствами, а також вимагає реанімації налагоджених раніше та втрачених останнім часом ділових контактів із правоохоронними структурами інших країн, що виступають своєрідними “постачальниками” злочинного елементу.

Стосовно іноземних громадян також існують проблеми. Поряд із необхідністю іноді в декілька разів підвищити оперативність вжиття необхідних заходів для розкриття злочину, збору необхідної оперативної та отримання процесуальної інформації, встановлення та затримання винної особи, документації її протиправних дій і т.ін., що продиктовано короткочасністю їх перебування і в курортному регіоні, і в межах України, потребують уваги й такі аспекти цієї проблеми, як політичний та створення позитивного іміджу країни. Ці обставини посідають одне з провідних місць серед об’єктивних чинників, що впливають на особливості організації функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, коли традиційні й перевірені форми співпраці міліції та населення виявляються малоефективними й вимагають іншого підходу або творчого застосування.

У зв’язку з цим слід мати на увазі й те, що в курортних регіонах відпочивають та проходять лікування вищі посадовці як нашої держави, так і запрошені поважні гості. Це висуває додаткові вимоги, пов’язані з гарантуванням безпеки їх пересування, охороною життя і здоров’я, що потребує спеціального підбору, підготовки й розстановки кадрів для виконання цих функцій, певної спеціалізації у структурній побудові органів внутрішніх справ, більш плідної співпраці між спеціальними підрозділами та охоронними структурами.

6. Ще одним фактором, який відчутно впливає на протидію злочинності з боку органів внутрішніх справ курортних регіонів, є розташування окремих із цих органів поруч з державним кордоном України та зонами виникнення локальних конфліктів на території сусідніх країн (Північний Кавказ, Грузія). Це, безперечно, ускладнює оперативну обстановку з позицій необхідності організації роботи щодо попередження та припинення порушень державного кордону України, використання її території для налагодження транзитних каналів постачання наркотичної сировини, зброї, а останнім часом і “живого” товару, агітації та вербування нових членів до складу незаконних воєнізованих бандитських або терористичних формувань тощо.

Такими, на нашу думку, є особливості середовища функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, що, комбінуючись у вільному порядку, виступають як фактори, котрі визначають тактику охорони громадського порядку, методи боротьби зі злочинністю у курортних регіонах та параметри організації структури органів внутрішніх справ на місцях. Тому врахування стану середовища функціонування є для цих органів обов’язковою передумовою ефективного впливу на злочинність і запорукою ефективного управління системою цих органів. На це звернув увагу Г.О.Туманов: “Найефективніше функціонує та керується саме той орган внутрішніх справ, який має більш широкий і ефективний зв’язок із зовнішнім середовищем та активно впливає на нього” [153, с.85].

2.  Кримінологічна характеристика курортних регіонів

Як уже зазначалося, серед усіх факторів середовища функціонування органів внутрішніх справ провідне місце посідає криміногенна ситуація, яка характеризується насамперед кількістю, структурою й динамікою злочинів. Аналіз злочинності в цілому має принципове значення для розробки концептуальних рішень щодо вдосконалення організації протидії злочинності та діяльності органів внутрішніх справ у цьому напрямку. Під цим кутом зору ми розглядаємо основні висновки, що виходять із дослідження кримінологічної обстановки в курортних регіонах.

Відповідно до загальновизнаних характеристик злочинності, ми використовуватимемо наступні її показники: рівень злочинності як кількість зареєстрованих злочинів та осіб, що їх скоїли, у досліджуваному регіоні та контрольному (по можливості ми спробуємо дати й поправку на латентність); структура злочинності як співвідношення різних її видів, що класифікуються за характером діяння та його наслідків, характеристикою винної особи тощо; динаміка злочинності як зміни в часі (протягом кількох років або одного) рівня та структури злочинності. Ці параметри охоплюються родовим поняттям “стан злочинності”, а стійкі зміни – “тенденції злочинності”. При цьому з метою забезпечення коректного порівняння кримінологічної ситуації в контрольному та порівняному регіоні, ми використовуватимемо коефіцієнти злочинності, тобто співвідношення кількості зареєстрованих злочинів до кількості населення цієї території в розрахунку на 10 тис. мешканців.

На жаль, наявні форми статистичної звітності не сприяють розмежуванню кількості злочинів, скоєних місцевими мешканцями та громадянами, прибулими з інших регіонів на відпочинок або лікування. Тому, на нашу думку, більш вдалим є використання абсолютних та відносних показників, що характеризують злочинність у курортному та контрольному регіонах у цілому. При цьому за можливості будуть вказані частки злочинів, скоєних місцевими мешканцями, відпочиваючими та злочинцями-“гастролерами”.

В основу вивчення кримінологічної ситуації курортних регіонів покладено статистичні дані про рівень злочинності за 1995 – 2001 рр. по Запорізькій області та довідки про стан боротьби зі злочинністю за аналогічний період. Ці матеріали в основному відображають стан, структуру й динаміку злочинності по області в цілому, а також у населених пунктах, котрі видаються найбільш цікавими з позицій предмету нашого дослідження: маємо на увазі, звичайно, м. Бердянськ (приблизна кількість мешканців — 140 тис.) та смт Кирилівка Якимівського району (приблизна кількість мешканців — 39 тис.) Запорізької області. Ці населені пункти обрані нами не випадково: вони є найтиповішими курортними регіонами, що несуть реально та потенційно майже всі кримінологічні особливості названих місцевостей. Крім того, серед інших населених пунктів ми обрали населені пункти контрольного ряду, що за загальними демографічними параметрами тотожні досліджуваним населеним пунктам: м. Мелітополь (приблизна кількість мешканців — 175 тис.), Михайлівський (приблизна кількість мешканців — 36тис.) та Приазовський райони (приблизна кількість мешканців — 35 тис.) Запорізької області.

Ці об’єктивні дані багато в чому доповнюються суб’єктивними оцінками автора, котрий досить тривалий час очолював управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, а до цього нижчі підрозділи в названих регіонах. Він неодноразово зіштовхувався з проблемами організації боротьби зі злочинністю та охороною громадського порядку в курортному регіоні, багато з яких власними силами намагався вирішити (загалом досить успішно). Усе вищезазначене буде викладене з позицій сучасних розробок та надбань правової науки.

Головний висновок, який можна зробити, здійснивши аналіз та оцінку кримінологічної ситуації в курортних регіонах, є таким: головною проблемою правоохоронних органів насамперед органів внутрішніх справ, залишається проблема охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами й категоріями злочинів.

Аналізові піддавалася зареєстрована частина злочинів: зареєстрована злочинність, як відомо, являє собою випадкову вибірку з фактично існуючої злочинності. Із певним ступенем відповідності вона може репрезентувати всю злочинність (умовно бути верхівкою айсбергу злочинності), але з двома огріхами. По-перше, ступінь цієї точності залежить від рівня латентності. З метою її моніторингу ми плануємо використати такий дослідницький прийом, як контроль, що обумовлений відокремленням індексних злочинів з мінімальною латентністю: вбивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень. Порівняння їх динаміки з динамікою зареєстрованої злочинності в цілому дає підстави для формулювання остаточного висновку щодо відповідності зареєстрованої кількості злочинів їх реальній кількості. По-друге, в багатьох випадках нам доводиться оперувати зареєстрованим числом злочинів. У тих випадках, коли будуть порівнюватися кількості осіб, затриманих за підозрою у скоєнні злочину, притягнутих до кримінальної відповідальності тощо, про це буде зроблено попередження.

Характеристика рівня та динаміки зареєстрованої злочинності в курортних регіонах м. Бердянська, Якимівського району та м. Мелітополя, Михайлівського та Приазовського районів Запорізької області за період 1996 – 1999 рр. подані в табл.1.

Таблиця №1. Рівень та динаміка зареєстрованої злочинності

Зареєстровано злочинів по всіх лініях	1996	%	1997	+ — %	1998	+ — %	1999	+ — %
м. Бердянськ	1375	100	1609	+17	1847	+34	1615	+17,5
м. Мелітополь	2628	100	2606	-0,8	2555	-3	2470	-6
Якимівській р-н	931	100	984	+5,7	1003	+7,2	873	-7
Михайлівський р-н	513	100	567	+10,5	590	+15,5	620	+21
Приазовський р-н	510	100	510	0	583	+14	612	+20
По районах	18088	100	18894	+4,5	21215	+17,3	22610	+25
По області	33326	100	33312	-0,1	35275	+6	38658	+16

Рівень та динаміка зареєстрованої злочинності окремо в м. Бердянську та Якимовському районі подані в табл.2.

Таблиця №2. Рівень та динаміка зареєстрованої злочинності

Зареєстровано злочинів по всіх лініях	1996	%	2000	+ — %	2001	+ — %
м. Бердянськ	1375	100	1608	+17	1408	+2,5
Якимівській р-н	931	100	869	-6,7	812	-13

Зміст таблиць №1, 2 дозволяє зробити такі висновки:

1. Динаміка зареєстрованої злочинності в переважній більшості (за винятком м. Мелітополя) населених пунктів збігається. Мова йде про досить інтенсивне погіршення ситуації з певним рисами стабілізації протягом останніх двох років.
2. Цілком можна стверджувати, що м. Бердянськ та смт Кирилівка належать до різних груп курортних регіонів з огляду на кримінальну активність (різниця у 2-6 раз як мінімум). У першій групі, яку репрезентує м. Бердянськ, темпи збільшення кількості зареєстрованих злочинів перебуває в межах збільшення відповідних величин по району та області; смт. Кирилівка, котра представлена у складі Якимівського району, демонструє досить позитивну тенденцію до зниження кількості зареєстрованих злочинів, що не відповідає ні районним, ні обласним реаліям.
3. Названі показники змінюються у протилежному напрямку — зменшення кількості зареєстрованих злочинів. Вважаємо, що такий рух обумовлений цілою низкою факторів: загальною тенденцією до стабілізації рівня злочинності, істотним послабленням реєстраційної дисципліни з метою покращення звітності, що продиктовано необхідністю підтримання іміджу “безпечного” для відпочинку курорту; розглянутого вище специфічного фактору латентності – намагання більшої частини потерпілих з числа відпочиваючих уникнути контактів з правоохоронними органами, щоб не “псувати” відпочинок (цього питання ми торкнемося нижче під час розгляду структурних показників злочинності, в тому числі частки індексних злочинів).
4. Обсяги досліджених нами показників є достатніми для того, щоб відмежуватися від проблеми випадкових коливань. Цікаво, що темпи зменшення кількості зареєстрованих злочинів у м. Бердянську та Якимівському районі суттєво відрізняються не лише один від одного, але й від районного та обласного показників. На нашу думку, це зумовлено тим, що ці курорти належать до різних типів: курортний регіон смт Кирилівка притягують більшу кількість неорганізованих відпочиваючих, водночас як курортний регіон м. Бердянськ відпочиваючі відвідують здебільшого за путівками, що, беззаперечно, сприяє зниженню латентності.

Значну деталізацію картини динаміки зареєстрованої злочинності в курортних регіонах надає використання відносних показників, тобто коефіцієнтів. Коефіцієнти рівня злочинності по регіонах подані в табл.3.

Таблиця №3. Коефіцієнт рівня злочинності

Рівень злочинності	1996	%	1997	+ — %	1998	+ — %	1999	+ — %
м. Бердянськ	98,5	100	115,3	+17	132,3	+34	117,2	+19
м. Мелітополь	149,5	100	148,2	-1	145,3	-3	139,2	-5
Якимівській р-н	233,3	100	246,6	+5,7	251,4	+7,7	252	+8
Михайлівський р-н	143,7	100	158,8	+10,5	165,3	+15	172,2	+20
Приазовський р-н	147,4	100	147,4	0	168,5	+14	177	+20
По районах	150,2	100	158,1	+5	177,8	+18	189,4	+26
По області	154,8	100	162,3	+5	172	+11	180,1	+16

Коефіцієнти рівня злочинності окремо для Бердянська та Якимівського району подані в табл. 4.

Таблиця №4. Коефіцієнт рівня злочинності

Рівень злочинності	2000	+ — %	2001	+ — %
м. Бердянськ	115,2	+17	100,1	+1,5
Якимівський р-н	251,4	+8	203,5	-13

Аналіз та оцінка таблиць №3, 4 дозволяють зробити такі висновки:

1. Підтверджується динаміка реєстрації в бік погіршення стану кримінологічної обстановки.
2. Можна констатувати, що інтенсивність злочинних проявів не залежить від абсолютної кількості населення, адже кількість населення і Бердянська, і Мелітополя набагато більша за відповідну величину Якимівського, Михайлівського та Приазовського районів.
3. Не зовсім типову динаміку за коефіцієнтом демонструє Бердянськ: з 1996 р. величина коефіцієнта значними темпами зростала майже до 2000 р., а протягом останніх років стабілізувалася; крім того, протягом усього досліджуваного нами часу величина коефіцієнта рівня злочинності була відчутна нижчою за обласний коефіцієнт (1996 – 98,5 при 154,8 по області; 2001 – 100,1 при 180,1 по області). Вважаємо, що це пов’язано зі змішаним характером впливу на ситуацію дії факторів, притаманних власне курортному регіонові та факторові змішаної економіки.
4. Звертає на себе увагу і той факт, що коефіцієнт рівня злочинності Якимівського району, як ми й очікували, у порівнянні з іншими регіонами значно вищий за середні показники області (у 1996 р. розрив складав 79, а в 1999 72 пункти). При цьому останнім часом простежується стійка тенденція до скорочення розриву між показниками, на що, безперечно, впливають темпи зниження кількості зареєстрованих злочинів (-13 % при реєстрації злочинів і у коефіцієнті рівня злочинності).
5. Коефіцієнти рівня злочинності підтверджують типовість характеристик зареєстрованої злочинності по регіонах, хоча їх величини суттєво різняться з названих вище причин. Кримінальна напруга в курортному регіоні смт Кирилівка все ще залишається високою (203 проти 101 у Бердянську), однак порівняно з 1999 р. коефіцієнт рівня злочинності скоротився на чверть, і тепер не набагато перевищую обласний рівень.

Ще більше розширити арсенал даних про кримінальну ситуацію в курортних регіонах та про її тенденції, а також перевірити реальність показників зниження злочинності в названих регіонах, нам допоможе зведена інформація, яка характеризує структуру злочинності в цих регіонах порівняно з аналогічною структурою злочинності в інших регіонах.

Опис динаміки зареєстрованої злочинності за видами злочинів у курортних та інших регіонах Запорізької області подано в табл. 4.

Таблиця №4. Динаміка зареєстрованої злочинності по видам злочинів

1996 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	7	24	1	10	55	478	96
Мелітополь	29	30	4	26	137	1077	105
Якимівський р-н	3	8	1	2	13	284	105
Михайлівський р-н	5	7	1	0	6	173	13
Приазовський р-н	1	4	5	2	5	146	7

 

1997 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	14	23	1	16	80	755	68
Мелітополь	23	36	11	30	124	1047	115
Якимівський р-н	5	8	4	8	20	353	104
Михайлівський р-н	4	3	1	3	12	193	73
Приазовський р-н	4	7	6	1	5	144	41

 

1998 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	14	6	5	16	83	1013	83
Мелітополь	19	7	9	16	103	1370	98
Якимівський р-н	7	8	1	9	20	673	58
Михайлівський р-н	3	1	1	1	12	415	34
Приазовський р-н	2	1	5	2	12	417	39

Характеристика динаміки зареєстрованої злочинності за видами злочинів у Бердянську та Якимівському районі Запорізької області протягом останніх років подана в табл. 5.

Таблиця №5. Динаміка зареєстрованої злочинності по видам злочинів

1999 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	4	29	2	10	51	761	75
Якимівський р-н	4	18	4	8	22	524	42

2000 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	6	19	4	16	56	934	63
Якимівський р-н	6	4	1	3	14	547	68

2001 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	14	11	1	22	60	737	31
Якимівський р-н	6	11	8	6	10	516	30

 

Як ми й очікували, зміст даних, наведених у таблицях №4 і 5, що характеризують структуру злочинності в курортних регіонах області за видами злочинів протягом 1996 – 2001 рр., порівняно з відповідною структурою злочинності в інших регіонах області (за даними реєстрації) дозволяє суттєво розширити інформаційний потенціал кримінальної ситуації та її тенденцій, а також (на нашу думку, це є пріоритетним) перевірити реальність та об’єктивність показників зниження злочинності в курортних регіонах.

Насамперед пропонуємо розглянути рівень та динаміку індексних злочинів – вбивств та тяжких тілесних ушкоджень на рівні окремих регіонів. Отримуємо досить цікаві дані. Виходячи з кількості індексних злочинів, зниження реєстрації на зовсім відповідало динаміці злочинності, що зумовлено низкою факторів:

1. Рівень убивств і тяжких тілесних ушкоджень по курортних регіонах за 1996-2001 рр. був стабільним або незначним чином зростав (за винятком 1999 р.), при цьому в більшості відокремлених нами регіонів зберігалося співвідношення між реєстрацією вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що свідчить про реальність зафіксованої динаміки. Так, по Бердянську це співвідношення склало 1:2, по Мелітополю – 1:2,6. Приблизно таке ж співвідношення простежується і в Якимівському та інших районах » 1:1,8. Лише в 1998 р. відбулися суттєві зміни: від співвідношення 1:2 у 1997 р. і 1:4 у наступному 1999 р. він показав співвідношення, яке дорівнює 2,6:1. Ситуацію 1999 року можна пояснити лише тим, що окремі керівники “заохочували” своїх підлеглих до “переведення” під час реєстрації частини випадків умисного заподіяння смерті особі до категорії заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Що ж до ситуації 1998 р., коли кількість убивств майже утричі перевищила кількість зареєстрованих тяжких тілесних ушкоджень, то тут можливий, крім зворотного варіанту розвитку подій, і такий, коли окремі випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень знову “переводять” до категорії менш небезпечних злочинів (середньої тяжкості тілесних ушкоджень тощо).
2. Сумарні показники реєстрації індексних злочинів по курортних регіонах у цілому вказують на зростання кількості зареєстрованих вбивств у 1996 – 2001 рр. приблизно на 50%, причому, в 1997 р. та у 2001 р. він склав 100 %. У 1999 і 2000 рр. відбулося незначне зниження, а у 2001 р. — різке зростання. Ці коливання показників були зумовлені факторами, названими в попередньому пункті.
3. Зазначені явища загалом відповідали динаміці індексної злочинності в інших регіонах. Поряд із цим кількість зареєстрованих вбивств і тяжких тілесних ушкоджень в інших, не курортних регіонах зростала повільніше, демонструючи тим самим тенденцію до стабілізації.

Зґвалтування традиційно вважаються злочинами з високою латентністю найчастіше завдяки тому, що потерпілі не бажають співпрацювати з органами правопорядку. Як ми вже згадували, цей фактор є досить вагомим у курортних регіонах. Досліджуваний нами період характеризується чіткою тенденцією до стабілізації кількості зареєстрованих зґвалтувань у всіх розглянутих регіонах. Вважаємо, що суть такої цілком позитивної тенденції полягає не лише у зростанні латентності через послаблення реєстраційної дисципліни, але й у поширенні стереотипу вільної статевої поведінки, що значно обмежує виникнення насильницьких статевих посягань.

Зростання латентності чітко простежується і в динаміці реєстрації розбійних нападів та грабежів, оскільки об’єктивних факторів зниження реального рівня цієї злочинності не видно. Слід зазначити, що в курортному регіоні Бердянська кількість зареєстрованих грабежів і розбоїв поступово зростає (приблизно на 5-7% щороку), а в Якимівському районі навпаки – після періоду стабілізації в 1998-1999 рр. кількість зареєстрованих злочинних посягань цих видів поступово зменшується, а темпи зменшення поступово спадають (від 50% у 2000 р. до 7% у 2001 р.). Значний розрив у реєстраційних даних між кількістю розбійних нападів та грабежів можна знову ж таки можна пояснити тим, що не завжди скоєні злочини певного виду реєструють відповідно, іноді їх намагаються “втягти” до менш тяжких та суспільно небезпечних.

Аналогічна картина, яка характеризує, на нашу думку, занепад довіри потерпілих до можливостей правоохоронних органів, зафіксований нами і в динаміці крадіжок. Показник Бердянська: 1998 р. – 1013 злочинів, 2001 р. – 737, відтак — зменшення майже на 30%. Якимівський район: 1998 р. – 673, 2001 р. – 516, відтак — зменшення майже 25%. Такі цифри пояснити реальними тенденціями злочинності неможливо. Багато в чому картина курортних регіонів відповідає й обласним реаліям при тому, що темпи зниження реєстрації крадіжок у курортних регіонах значно переважають аналогічні цифри інших регіонів.

Важко пояснити й тенденції зниження кількості зареєстрованих хуліганських дій: Бердянськ: 1996 р. – 96, Якимівський район – 105; 2001 – 31 і 30 відповідно. Середня динаміка складає приблизно -70%. Ці дані суперечать розвиткові загальної картини кримінальної ситуації і в регіонах, і по області. Тому знову слід казати про намагання покращити реальний стан кримінальної ситуації в курортних регіонах із урахуванням небажання потерпілих звертатися по допомогу до правоохоронних органів.

Щоб дослідити структурну характеристику злочинності за визначальними її видами та особливості її структури в курортних регіонах, ми склали табл. 6.

Частки окремих видів злочинів (питома вага) у зареєстрованій злочинності (загальна кількість зареєстрованих злочинів у відповідний рік дорівнює 100%) становить:

Таблиця №6. Питома вага окремих видів злочинів

1996 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	0,5	1,7	0,07	0,7	4	35	7
Якимівський р-н	0,3	0,8	0,1	0,2	1,4	30	11

 

1997 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	0,9	1,4	0,06	1	5	47	4
Якимівський р-н	0,5	0,8	0,4	0,8	2	36	10,5

 

1998 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	0,75	0,32	0,3	0,8	4,5	55	4,5
Якимівський р-н	0,7	0,75	0,099	0,84	1,86	67	5,8

 

1999 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	0,25	1,8	0,12	0,62	3	47	4.6
Якимівський р-н	0,45	2	0,45	0,9	2,5	60	4,8

 

2000 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	0,4	1,2	0,25	1	3,5	58	4
Якимівський р-н	0,7	0,5	0,1	0,3	1,6	63	8

 

2001 рік

Види злочинів	Вбивства	Тяжкі тілесні ушкодження	Зґвалтування	Розбійні напади	Грабежі	Крадіжки	Хуліганства
Бердянськ	1	0,8	0,07	1,6	4,3	52	2,2
Якимівський р-н	0,7	1,3	1	0,7	1,2	63	3,7

Відзначимо, по-перше, близькість часткових показників індексних злочинів на всіх рівнях та відносну їх стійкість протягом усього проаналізованого часу. Той же факт можна констатувати стосовно зґвалтувань. Однак ця остання констатація суперечить очікуваному нами показникові питомої ваги зґвалтувань у структурі злочинності курортного регіону з урахуванням вікової групи відпочиваючих, характеру відпочинку та окремих розваг. На нашу думку, цей показник мав би бути набагато вищим, тому мова має йти про досить високий рівень латентності цих злочинів, що пов’язаний здебільшого з небажанням потерпілих з числа відпочиваючих (навіть орієнтованих на специфічні “розваги” та “заробітки” на курортах) бути зганьбленими за місцем постійного мешкання, якщо туди надійдуть запити, повідомлення тощо.

Щодо грабежів та розбоїв часткові показники курортних регіонів майже близькі один до одного. Однак протягом 2000-2001 рр. ситуація змінюється, що пояснюється різким зростанням латентності в курортних регіонах, про це ми вже неодноразово згадували. Протягом усього дослідженого періоду простежується відносна близькість часткових показників крадіжок і хуліганства.

Характеристика злочинності неповнолітніх у курортних та інших регіонах Запорізької області подана в табл. 6 (перші цифри – кількість зареєстрованих злочинів, скоєних неповнолітніми, другі – питома вага серед усіх зареєстрованих).

Таблиця №6. Злочинність неповнолітніх

Регіони / Роки	1996		1997		1998
Бердянськ	116	8,4	111	7	98	5,3
Мелітополь	74	2,8	79	3	78	3
Якимівський р-н	81	8,7	114	11,5	71	7
Михайлівський р-н	19	3,7	42	7,5	48	8
Приазовський р-н	37	7,2	32	6,3	44	7,5
По районах	1372	7,5	1392	7,4	1271	6
По області	2188	6,6	2099	6,4	2182	6,2

Характеристика рецидивної злочинності подана в табл. 7 (перші цифри презентують кількість зареєстрованих злочинів, скоєних повторно, другі – питому їх вагу серед усіх зареєстрованих).

Таблиця №7. Рецидивна злочинність

Регіони / Роки	1996		1997		1998
Бердянськ	343	25	600	37,3	168	9
Мелітополь	120	4,6	675	25,9	407	16
Якимівський р-н	124	13	216	22	132	13
Михайлівський р-н	46	9	94	16,6	56	9,5
Приазовський р-н	55	11	107	21	78	13,4
По районах	2164	12	4364	23,1	2664	12,5
По області	3691	11	7662	23	4572	13

Виходячи з особливостей статистичної звітності, наведених у табл. 6 і 7, дані грунтуються на кількості зареєстрованих учасників злочинів. На нашу думку, не зважаючи на розбіжності між реєстрацією за встановленою особою, що скоїла злочин, та за фактом скоєння злочину (при цьому треба мати на увазі велику частку злочинів, що вчиняються груповим способом, та її зміни за роками), умовна відповідність картини все ж таки зберігається. Тому ці таблиці, хоч із певною часткою вірогідності, слід розглядати як елемент загальної картини зареєстрованої злочинності, поруч і у взаємодії з попередніми таблицями.

Розглянемо спочатку динаміку зареєстрованої злочинності неповнолітніх. Деталізований аналіз, на жаль, вказує на необґрунтовані об’єктивними факторами розбіжностями у реєстрації. Наприклад, якщо Мелітополь, Михайлівський та Приазовський райони демонструють досить стабільний високий порівняно з іншими районами та областю рівень реєстрації, то курортні регіони, навпаки, показують досить відчутне зниження кількості злочинів неповнолітніх, причому в Якимівському районі їх кількість у 1997 р. зросла від базисного року на 30%, а протягом наступного 1999 р. знову знизилась, але вже майже на 40%. Виявляється, що в Якимівському районі, де сконцентрована переважна більшість дитячих та юнацьких курортів, санаторіїв, баз відпочинку, спочатку було зафіксовано значне зростання реєстрації злочинів неповнолітніх, що перевищувало майже на третину районний та на половину обласний рівень реєстрації, а потім зростаючими протягом кожного кварталу темпами їх рівень знизився до майже до обласного рівня. Виявляється, що знову на передній план висувається проблема латентності, в тому числі за рахунок зниження реєстраційної дисципліни. По Бердянську загальна кількість зареєстрованих злочинів неповнолітніх знижується, але набагато повільнішими темпами, що цілком відповідає і районній, і обласній ситуації.

Таким чином, рівень зареєстрованої злочинності неповнолітніх та її питома вага виявилися найбільш нестабільними й високими за показниками в курортному регіоні смт Кирилівка. Різниця настільки разюча, що її коливання ми пояснюємо зростанням латентності, а розбіжності показників можна пояснити соціальними та спеціальними факторами. Так до перших можна віднести зменшення кількості дітей, которі відпочивають, та зміну їх контингенту; зростання середнього віку населення в курортних регіонах протягом досліджуваного періоду, адже 1996-1999 рр. віку кримінальної відповідальності досягли неповнолітні, що народилися на початку 80-х років, коли народжуваність була найнижчою за радянський період; у наступні кілька років можна спрогнозувати сплеск злочинності неповнолітніх (“на підході” генерація народжених у другій половині 80-х, коли соціальні очікування населення, пов’язані з початком перебудови, обумовили підвищення народжуваності).

Показники участі рецидивістів у злочинності реально зафіксували очікувані негативні зміни. Хоча ми можемо констатувати різницю в питомій вазі рецидивістів у курортних регіонах (25-13, 37,3-22, 9-13), тотожність динаміки не викликає сумнівів. У Бердянську та Якимівському районі відповідні показники протягом 1996-1997 рр. були на порядок вищі за порівнювані з ними об’єкти, а також за районні та обласні показники, що взагалі відповідає виявленій нами раніше тенденції. Ця обставина пов’язана з різким зниженням попереджувально-виховного потенціалу виконання покарань, зменшенням можливості надання допомоги особам, що звільнилися з місць ув’язнення, пройти період реабілітації, працевлаштуватися тощо, послаблення контролю за цими особами, а також тими, хто засуджений до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Треба враховувати й таку тенденцію як бажання окремих категорій раніше засуджених осіб оселитися й відповідно продовжувати свою злочинну діяльність у курортних регіонах. У 1998 р. показники відчутно зменшилися, що можна пояснити загальною тенденцією до стабілізації кримінальної ситуації, а також дією цілої низки суб’єктивних факторів.

Одним із найважливіших компонентів наукового аналізу кримінологічної ситуації в курортних регіонах є врахування особливостей особи злочинця. Слід відзначити, що при вирішенні цього питання ми спиралися на загальну теорію особи злочинця, розроблену ще радянською кримінологією [142; 71]. Оцінюючи особистісний аспект злочинів, скоюваних у курортних регіонах, ми враховували висновки, сформульовані іншими дослідниками цієї проблематики [72; 171], теоретичну концепцію особи злочинця, що склалася, її соціальної суті, місця та ролі в суспільно-політичних процесах. Особливе значення для нашого дослідження мають ті розділи теорії, що присвячені аналізові структури особи злочинця. З урахуванням спрямованості дослідження детальніше зупинимося лише на тих аспектах, що характеризують її маргінальні якості (соціальні, демографічні і трудові якості ми охарактеризували в попередньому підрозділі).

Насамперед звернемо увагу на структуру злочинців, класифікованих за місцем їх постійного або переважного мешкання та працевлаштування. На відміну від інших регіонів, де, за нашими даними, основну масу злочинів скоюють місцеві мешканці (81% проти 19% приїжджими), в курортних регіонах мешканці інших населених пунктів скоюють майже третину злочинів (34%), причому майже кожен десятий злочин скоюють “гастролери” (9%), а кожен двадцятий — особи без постійного місця проживання (4,5%).

Таким чином, можна зробити висновок, що на стан оперативної обстановки курортних регіонів значно впливають злочинці, котрі прибувають з інших місцевостей. До цього слід додати й той факт, що серед осіб, які прибувають на територію курортного регіону на постійне або тривале тимчасове мешкання, виявляється досить значна кількість тих осіб, які відрізняються підвищеним ступенем суспільної небезпеки та кримінальної активності, а також особи, котрі ховаються від слідства або суду. Цими особами, за нашими даними, скоюється від 30 до 70% усіх злочинів приїжджих. На відміну від рецидиву, серед постійних мешканців курортних регіонів, який за даними зробленої нами вибірки, склав 12-13% (на рівні районного та обласного показників для всіх категорій), рецидив серед осіб, котрі постійно не мешкають у цих регіонах, склав майже 37% від загальної їх кількості. Це ще раз підтверджує необхідність чіткої організації боротьби зі злочинністю прибулих осіб.

Розглянемо рівень та динаміку скоєння злочинів у стані алкогольного сп’яніння. З метою покращення сприйняття наведеної інформації ми розмістили її в табл. 8 (перша цифра – кількість зареєстрованих злочинів по всіх лініях, скоєних особами у стані алкогольного сп’яніння, друга – питома вага серед усіх зареєстрованих злочинів).

Таблиця №8. Вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння

Регіони / Роки	1995		1996		1997		1998
Бердянськ	405	30	318	23	281	18	332	18
Мелітополь	179	7	156	6	190	7,3	153	6
Якимівський р-н	256	28	201	22	209	21	230	23
Михайлівський р-н	108	21	82	15	135	23	78	12,5
Приазовський р-н	51	10	52	10	121	20	109	18
По районах	3078	17	2873	16	2955	15	2864	13,5
По області	4830	16	4845	15	5031	15,2	4585	13

 

Аналіз наведених у табл. 8 даних дає підстави для таких висновків:

1. Кількість зареєстрованих злочинів, які вчинили особи у стані алкогольного сп’яніння, у курортних регіонах більше ніж вдвічі вища за аналогічні показники інших регіонів, причому ця тенденція зберігалася протягом чотирьох досліджених років.
2. Протягом всіх цих років показники реєстрації означеної категорії злочинів у курортних регіонах набагато перевищували і районний, і обласний показники.
3. Питома вага злочинів, скоєних особами у стані алкогольного сп’яніння, засвідчує найвищий їх показник саме в курортних регіонах (майже кожен третій або п’ятий злочин), на відміну від інших місцевостей, де частка таких злочинів відносна невисока (7-15 %), а також від районного та обласного показників (17-13%).
4. Якщо в інших регіонах динаміка кількості зареєстрованих злочинів, скоєних особами у стані алкогольного сп’яніння, досить позитивна, тобто кількість цих злочинів та їх питома вага, як правило, поступово зменшуються, то в курортних регіонах ситуація складніша. Протягом 1996-1997 рр. був відзначений дуже високий темп зниження реєстрації, а вже протягом наступних двох років ситуація в Бердянську стабілізувалась, а в Якимівському районі, навпаки, погіршилася. На нашу думку, це не випадково, оскільки дані досить яскраво характеризують реальний стан боротьби з фоновими явищами злочинності, коли для суттєвого прогресу немає об’єктивних підстав та передумов.

Такий високий показник кількості зареєстрованих злочинів, що їх скоїли особи у стані алкогольного сп’яніння, зумовлений, на нашу думку, характером відпочинку та розваг певної частини курортників, послабленням дії “стримувальних” соціальних зв’язків та контролю, недостатньо ефективною боротьбою з саморобними алкогольними виробами місцевих мешканців тощо.

Останньою ознакою кримінологічної ситуації в курортних регіонах є сезонні коливання злочинності, яку ми знову ж таки пропонуємо дослідити за допомогою аналізу кількості зареєстрованих злочинів протягом 4 кварталів року. Слід зазначити, що ми робили відповідні розрахунки для кожного з періодів протягом 1996-2001 рр. Нами були виявлені й досліджені певні тенденції, існування яких підтверджується репрезентативністю вибірки. Продемонструємо це на прикладі одного року, оскільки вважаємо за недоречне перенавантажувати дослідження зайвими матеріалами.

Характеристику рівня, структури й динаміки зареєстрованої злочинності поквартально протягом 2001 рр. подані в табл. 9 для м. Бердянська та в табл. 10 для Якимівського району (останній репрезентує в нашому дослідженні курортний регіон смт Кирилівка). Показники та різницю між ними подано в абсолютних одиницях, а поряд з ними подано відсоток зростання або зменшення величини відповідно до базисного рівня січня-березня.

Таблиця №9. Стан злочинності. Бердянськ

2001 рік
	Зареєстро­вано злочинів усього	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Убив­ство	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Тяжкі тілесні ушкод­ження	Абсолютна величина показника
Січень – березень	268	268	100 %	2	2	100 %	0	0
Квітень – червень	671	403	+50 %	6	4	+100 %	2	2
Липень – вересень	1119	448	+55 %	11	5	+125 %	9	7
Жовтень – грудень	1408	289	+7 %	14	3	+20 %	11	2

 

	Відносна величи­на показ­ника	Зґвалту­вання	Абсолютна величина показника	Відносна величи­на показ­ника	Розбійні напади	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Грабежі
Січень – березень	100 %	0	0	0	3	3	100 %	10
Квітень – червень	+200 %	1	1	+100 %	8	5	+60 %	36
Липень – вересень	+700 %	1	0	0	19	11	+360 %	54
Жовтень – грудень	+200 %	1	0	0	22	3	0 %	60

 

	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Крадіж­ки	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Хуліган­ство	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника
Січень – березень	10	100 %	123	123	100 %	10	10	100 %
Квітень – червень	26	+160%	350	227	+80 %	20	10	0
Липень – вересень	18	+80 %	611	261	+101 %	31	11	+ 10 %
Жовтень – грудень	6	-40 %	737	126	+ 1 %	31	0	-100%

 

Таблиця №10. Якимівський район

2001 рік
	Зареєстро­вано злочинів усього	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Убив­ство	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Тяжкі тілесні ушкод­ження	Абсолютна величина показника
Січень – березень	151	151	100 %	1	1	100 %	2	2
Квітень – червень	368	217	+ 43 %	3	2	+100 %	6	4
Липень – вересень	607	239	+50 %	5	2	+100 %	11	5
Жовтень – грудень	812	205	+39 %	6	1	0	11	0

 

	Відносна величи­на показ­ника	Зґвалту­вання	Абсолютна величина показника	Відносна величи­на показ­ника	Розбійні напади	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Грабежі
Січень – березень	100 %	0	0	0	0	1	100 %	1
Квітень – червень	+ 100 %	6	6	+600 %	1	0	-100 %	6
Липень – вересень	+125 %	8	2	+200 %	2	4	+300 %	12
Жовтень – грудень	-200 %	9	1	+ 100 %	6	1	0	14

 

	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Крадіж­ки	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника	Хуліган­ство	Абсолютна величина показника	Відносна величина показника
Січень – березень	1	100 %	93	93	100 %	8	8	8
Квітень – червень	5	+400 %	235	142	+52 %	21	13	+62 %
Липень – вересень	6	+500 %	392	157	+57 %	30	9	+12 %
Жовтень – грудень	2	+200 %	516	124	+35 %	30	0	— 800 %

Аналіз даних, які подані у табл. 9 і 10, дозволяє зробити такі висновки:

1. Зроблене нами раніше припущення про наявність стійкої тенденції, пов’язаної з відчутною різницею між рівнем злочинності протягом різних періодів року, повністю підтвердилося. По-перше, кількість зареєстрованих злочинів у Бердянську протягом квітня — червня зросла на 50 %, а протягом липня — вересня – на 55 %; цей же показник Якимівського району зріс відповідно на 43% і 50 %. По-друге, за індексними злочинами різниця між січнем-березнем і липнем-вереснем склала 125% і 700 % по Бердянську і майже 100% по Якимівському району відповідно для вбивств і тяжких тілесних ушкоджень. Навіть за умови “приховування” певної частки навмисних вбивств під складом тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті, факт залишається фактом.
2. З іншими видами злочинів ситуація подібна до попередньої: щодо розбоїв зростання реєстрації протягом квітня — вересня склало 360 % по Бердянську і 300% по Якимівському району; щодо грабежів – 160 % по Бердянську і 500 % по Якимівському району (напевне деяка частка розбійних нападів “перекочувала” до менш небезпечних грабежів); щодо крадіжок – 100 % по Бердянську і 57 % по Якимівському району.
3. Досить стримано себе проявили показники хуліганства. Так, наприклад, у Бердянську протягом періоду кримінальної активності в регіоні кількість зареєстрованих хуліганських дій зросла лише на мізерні 10 %, хоча слід було очікувати зростання щонайменше на рівні Якимівського району з його 62 % у квітні — червні й такими ж досить стриманими 12 % у липні — вересні. Сподіваємось, що цю стабілізацію зумовили активні попереджувальні заходи щодо комплексного профілактичного відпрацювання курортних регіонів, котрі вживали правоохоронні органи напередодні літнього періоду.
4. Зовсім важко зрозуміти ситуацію, що склалась із реєстрацією зґвалтувань протягом року в курортних регіонах, адже не може не викликати сумнівів факт, засвідчений нами у цифрах: за весь 2001 рік у Бердянську, місті з населенням майже 150 тис., куди приїздять відпочивати “дикунами” ще кілька тисяч громадян, сталося лише 1 зґвалтування, у той час як в Якимівському районі, який майже в чотири рази менший і де відпочивають переважно діти, сталося аж 9. Ми розуміємо, що діти бувають іноді гірші за окремих дорослих, але з позиції здорового глузду якось не зручно робиться за “успіхи” профілактики зґвалтувань, які мали місце у Бердянську.

Встановлені протягом порівняльного дослідження рівні, динаміка і структура злочинності в курортних та інших регіонах Запорізької області тенденції, а також беззаперечний вплив на кримінальну ситуацію факторів, пов’язаних з якістю правоохоронної діяльності, дозволяє виявити пріоритети вдосконалення останньої. Цьому ми присвятили окремі розділи нашого дослідження.

Для забезпечення відповідності подальших положень нашого дослідження встановленим та визначеним факторам і тенденціям нагадаємо їх стисло:

1. Головною проблемою для правоохоронних органів, у тому числі для органів внутрішніх справ, є боротьба зі злочинністю, місцем скоєння якої є громадські місця, адже переважна більшість найнебезпечніших злочинів, динаміку і питому вагу котрих ми дослідили, скоюється саме у громадських місцях.
2. Протягом 2000-2001 рр. досить чітко спостерігається тенденція до стабілізації кримінальної ситуації та оперативної обстановки в курортних регіонах завдяки комплексним їх відпрацюванням, загальній тенденції до покращення її стану по всій країні, більш активній та цілеспрямованій роботі за окремими напрямками.
3. Досить активним фактором впливу на процеси зниження рівня реєстрації злочинів в курортних регіонах є зниження реєстраційної дисципліни з метою виправлення іміджу курорту, про що свідчать об’єктивно не обумовлені різкі зміни показників (тяжкі тілесні ушкодження й крадіжки).
4. На стан оперативної обстановки курортних регіонів значно впливають особи, що прибули з інших місцевостей, злочинці-гастролери, особи, які не мають постійного місця проживання, а також ті, котрі обрали курортні регіони місцем продовження власної злочинної діяльності після звільнення з місць відбуття покарання.
5. Нами виявлена стійка тенденція до постійного зростання в курортних регіонах кількості злочинів, які скоюють особи у стані алкогольного сп’яніння, і цей показник значно перевищує аналогічні показники інших регіонів.
6. У курортних регіонах нами встановлена та досліджена стійка тенденція сезонних коливань рівня злочинності.
7. Виходячи з особливостей дії факторів та детермінант злочинності в курортних регіонах й обумовлених цим об’єктивних тенденцій її ускладнення або стабілізації, слід не лише відокремлювати курортні та інші регіони, але й досліджувати специфіку кожного з них та зумовлену цим типологію курортних регіонів.

1.3.  Типологія населених пунктів курортних регіонів і специфіка кримінологічної ситуації у різних їх типах

Оцінка кримінологічної ситуації курортних регіонів, яка є у попередньому підрозділі, включає в себе, як правило, спільні для цих регіонів тенденції. Однак курортні регіони неоднорідні. Особливості функціональної спрямованості й рівня соціально-економічного розвитку окремих територій, їх географії, традицій тощо не можуть не впливати на стан злочинності: її рівень, структуру, динаміку.

У зв’язку з тим, що особливості кримінологічної ситуації в курортних регіонах різних видів мають суттєве значення для організації і функціонування органів внутрішніх справ, навіть не менше ніж загальна оцінка кримінологічної обстановки в них, виникає потреба у здійсненні наукової типологізації їх населених пунктів під кутом зору спрямованості нашого подальшого дослідження. Це тим більше актуально, оскільки серед дослідників проблем курортних регіонів існує погляд, що слід розглядати та вивчати їх як єдиний об’єкт аналізу [77; 78, 69; 126], з чим ми принципово не погоджуємось і далі доведемо свою позицію фактами.

В економічній літературі є різні підходи щодо типологізації курортів, котрі залежать від того, з яких позицій розглядається проблема [40, 5-11; 151]. Спільним для всіх цих підходів є виокремлення двох критеріїв: 1) функціональне призначення або спеціалізація курорту, в основу якого покладено використання базового (провідного) природного лікувального фактору; 2) рівень соціально-економічного розвитку курортного регіону. Як засвідчила вже проведена робота, названі критерії можуть бути досить успішно використані для розв’язання завдань та досягнення мети дослідження. Дійсно, функціональне призначення або спеціалізація курортного регіону обумовлюють якісну та кількісну специфіку контингенту осіб, які до нього прибувають на лікування та відпочинок, а рівень соціально-економічного розвитку визначається інфраструктурою населеного пункту, обсягом послуг, які надаються у розпорядження відпочиваючих для задоволення їх потреб, в тому числі і щодо розмаїтості відпочинку та дозвілля, що безпосередньо відображається на кількості осіб, які прибувають на відпочинок, головним чином неорганізованим порядком, що не може не впливати на кримінологічну обстановку, форми і методи охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю і, як наслідок, на організаційну побудову органів внутрішніх справ.

Таким чином, можна стверджувати, що роботу служб і підрозділів органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю детермінується характером соціальних функцій і цільовим призначенням курорту, а також рівнем соціально-економічного розвитку регіону, де він розташований.

За першим критерієм курортні регіони можна поділити на мінеральні (бальнеологічні) (використовують головним чином лікувальні якості певного природного матеріалу або сировини) і кліматичні (використовують головним чином оздоровчі, профілактичні якості, сприятливі погодні умови тощо певної місцевості, території). Серед групи кліматичних курортів розрізняють приморські, які повною мірою віддзеркалюють специфіку та спрямованість курортів цієї групи, та лікувально-профілактичні (гірські, лісні, степові та інші), в яких лікувальна та профілактична функції представлені майже рівними частками.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 5 Закону України “Про курорти” [3] за своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань. Курортні регіони, які ми розглядаємо у нашому дослідженні, належать до курортів загального призначення.

З точки зору впливу соціально-економічних факторів на кримінологічну ситуацію, що є найсуттєвішим для нашого дослідження, лікувально-кліматичні курорти посідають значно ближче місце до мінеральних курортів, ніж до приморських.

Керуючись вищевикладеним та враховуючи прикладні позиції подальшого дослідження є конструктивним поділ курортних населених пунктів за їх функціональним призначенням на: 1) загально профілактичні (приморські); 2) лікувальні (до числа яких ми віднесли мінеральні та лікувально-профілактичні курорти). Представником першої групи є м. Бердянськ (приморський курорт), а другої – смт Кирилівка (лікувально-профілактичний курорт) Якимівського району Запорізької області. Пропонуємо розглянути у порівняльному плані особливості кримінологічної ситуації у цих населених пунктах.

Тенденція більш швидкого, ніж у населених пунктах контрольного ряду, зростання загальної кількості зареєстрованих злочинів та зареєстрованих злочинів по лінії карного розшуку протягом 1995-2000 рр. є характерною для обох типів курортних регіонів. Однак у лікувально-профілактичному регіоні смт Кирилівка зростання відбувалось набагато повільніше, ніж у приморському курортному регіоні Бердянська: 5-7% протягом 1995-1999 рр. у смт Кирилівка і майже 17% у Бердянську. Протягом 2000-2001 рр. кількість зареєстрованих злочинів в Якимівському районі скоротилась на 7 %, а в Бердянську на 13 %, і продемонструвала зростання лише 2,5% від базового 1996 р.

Аналіз питомої ваги зареєстрованих злочинів у різних за типами курортних регіонах дозволяє констатувати той факт, що структура злочинності приморського курортного регіону Бердянська разюче відрізняється від аналогічної категорії лікувально-профілактичного регіону смт Кирилівки. Справа в тому, що частка особливо небезпечних і тяжких злочинів у курортних регіонах першого типу порівняно з другим більш значна майже за всіма показниками, а за окремими з них вони на декілька рівнів перевищують одне одного. Так, наприклад, у Бердянську протягом переважної більшості досліджених років кількість розбоїв майже втричі перевищувала кількість зареєстрованих розбоїв в Якимівському районі.

Зростання відбулося в тому числі і за рахунок досліджених нами у попередньому розділі злочинів: вбивств, зґвалтувань, тілесних ушкоджень, розбоїв, грабежів, хуліганських дій і крадіжок. Кількість реєстрації цих злочинів у приморському курортному регіоні, який ми розглядаємо, зросла більш суттєво, ніж у лікувально-профілактичному курортному регіоні і склала 17% та 8% відповідно. Особливо слід відзначити відмінності у динаміці найбільш розповсюдженого у громадських місцях злочину – хуліганства. Хоча в обох курортних регіонах відзначається стійка тенденція до зниження кількості зареєстрованих подій злочину (майже в три рази у порівнянні з базовим 1996 р.), їх рівень все одно залишається високим у порівнянні з іншими регіонами, районами та всією областю. У той таки час, коли в Якимівському районі відзначається зменшення реєстрації за п’ять років з 1996 по 2000 рр. майже на половину, то в Бердянську показники залишились майже на одному рівні.

Таким чином, можна стверджувати, що кримінологічна ситуація у приморському курортному регіоні в цілому набагато складніша, ніж у лікувально-профілактичному. Тому вона вимагає значно більших зусиль для її стабілізації і покращення з боку правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Складність оперативної обстановки в приморському курортному регіоні ще більше ускладнюється у період відпочинку та відпусток. Загалом ми встановили, що вона так само ускладнюється і в курортних регіонах лікувально-профілактичного типу. Але в останньому типі курортних регіонів це ускладнення (порівняно з приморським регіоном) є вираженим, але не настільки, щоб можна було стверджувати про те, що сезонність злочинних проявів є суттєвим фактором, який треба враховувати під час здійснення оцінки кримінологічної ситуації та подальшої розробки заходів протидії.

Що стосується приморських курортних регіонів, то тут сезонний характер злочинних проявів – найбільш характерна риса кримінологічної ситуації. Протягом курортного сезону, який охоплює чотири місяці (з середини травня по середину вересня, третина року), тут скоюється дві третини вбивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, розбійних нападів, грабежів, крадіжок і хуліганських дій. Характерно, що значна їх кількість скоюється приїжджими особами. Крім того, можна спрогнозувати, що саме ці злочини скоюються приїжджими частіше, ніж місцевими мешканцями. У той таки час перелічені вище злочини скоюються переважно місцевими мешканцями в інші періоди року майже рівномірно протягом усіх досліджених років.

За матеріалами Якимівського району ми встановили, що переважна більшість убивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань і грабежів припадає також на курортний сезон і можна припустити, що значна їх кількість скоюється прибулими особами. У той таки час кількість розбійних нападів, крадіжок і хуліганських дій не зазнає виражених сезонних коливань, вони фіксуються рівномірно протягом року, тому природно припустити, що переважна їх більшість здійснюється місцевими мешканцями.

За поквартальними даними Бердянська та смт Кирилівка Якимівського району, де курортний сезон припадає на кінець ІІ і повністю ІІІ квартал року (відповідно червень — вересень) кількість зареєстрованих злочинів у цей період порівняно з іншими настільки зростає, що обсяги роботи органів внутрішніх справ за ці чотири місяці, за даними окремих дослідників (з чим ми повністю згодні), перевищують принаймні удвічі будь-які інші чотиримісячні періоди [32, 7].

Така обстановка – результат міграційних процесів, описаних нами у попередніх розділах. Нагадаємо, що мова йде про прибуття до цих регіонів чималої кількості відпочиваючих, котрих не набагато менше, а іноді навіть стільки ж, як і місцевих мешканців.

Характерним для приморських курортних регіонів є і розподіл вчинення злочинів за днями тижня. На відміну від інших регіонів, де злочини частіше скоюються у п’ятницю та суботу, в курортному регіоні приморського типу – у суботу та неділю. Це можна пояснити тим, що в курортний регіон згаданого типу, яким є Бердянськ, на вихідні прибуває на неорганізований відпочинок додатково до тих, котрі вже відпочивають, з інших населених пунктів Запорізької області, а також з Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Кіровоградської, окремих місцевостей Херсонської і навіть далі розташованих областей значна кількість громадян (зверніть увагу, що сусідні області досить складні в кримінальному плані та й сама Запорізька не найпростіша).

Те ж саме стосується і розподілу злочинів за часом доби. У курортному регіоні і приморського, і лікувально-профілактичного типів, до або після закінчення курортного сезону як і по всій країні злочини найчастіше скоюються у вечірні часи з 18 до 24 години. У цей період у досліджуваних регіонах реєструється приблизно третина вбивств, крадіжок, грабежів, розбоїв, половина зґвалтувань і дві третини тілесних ушкоджень і хуліганських дій. Відзначимо мимохідь і таку дуже важливу для розгортання подальшого дослідження деталь: більшість цих злочинів скоюються в громадських містах.

У той таки час у приморському курортному регіоні названа інтенсивність злочинних проявів протягом курортного сезону захоплює і нічний час, тобто від 0 до 6 години ранку. Це, безперечно, наслідок специфічних умов функціонування курортного регіону цього типу, де весь добовий цикл неначе зміщується на 2-3 години.

Перераховані особливості, які характеризують розповсюдженість злочинів у часі, мають принципове, на наше глибоке переконання, значення з точки зору раціонального розташування сил та засобів органів внутрішніх справ курортних регіонів, а раз так, то і з позицій підвищення ефективності роботи щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

У зв’язку з цим певне значення має і спрямованість одного з найрозповсюджених злочинів – крадіжок чужого майна. Загалом місце та питома вага крадіжок у структурі злочинності приморського та лікувально-профілактичного типу значно не відрізняються: займають більше половини реєстраційної маси. У той же час протягом останніх п’яти років питома вага крадіжок в Якимівському районі, як правило, перевищувала аналогічний показник Бердянська. Пояснити зазначене можна не лише інтенсивністю скоюваності згаданого виду злочинів саме у цій місцевості, але й спеціалізацією курортного регіону. Крім того, слід зазначити, що у приморському курортному регіоні більше ніж у лікувально-профілактичному поширені кишенькові крадіжки, крадіжки з квартир, крадіжки автомототранспорту тощо, а в лікувально-профілактичному – крадіжки з об’єктів рекреації.

Принципове значення мають й особливості, які характеризують особу злочинця. Як і варто було припускати, в курортному регіоні приморського типу, частка злочинців, котрі прибули з інших місцевостей, вища за аналогічний показник лікувально-профілактичного регіону: відповідно 28% і 21%. Серед приїжджих громадян тут більше злочинців-“гастролерів”, осіб без постійного місця проживання, рецидивістів. Не викликає сумнівів той факт, що ці обставини значно ускладнюють охорону громадського порядку, попередження та розкриття злочинів у курортних регіонах приморського типу.

Особливу увагу з точки зору організації охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю заслуговує розповсюдженість злочинності неповнолітніх. Динаміка їх злочинів у досліджуваний період має позитивну тенденцію в приморському курортному регіоні (-2%) і скачкоподібну в лікувально-профілактичному (+2,8 і –4,5%), тоді як в Мелітополі, Михайлівському та Приазовському районах була майже на одному рівні, по інших районах та по області скорочувалась (відповідно на 1,5 % та 0,4 % за три роки).

І на ще один факт хотілося б звернути увагу: серед неповнолітніх злочинців у приморському курортному регіоні частка прибулих з інших місцевостей складає 30% (це в основному підлітки, що приїздять на відпочинок до рідних), аналогічний показник для лікувально-профілактичного регіону складає 17% (в основному ті, що перебувають на лікуванні або відпочинку). У той же час, за нашими даними, частки потерпілих неповнолітніх розподіляються за названими типами курортних регіонів таким чином: у приморському курортному регіоні 14% потерпілих є місцеві мешканці і 16% ті, що прибули з інших місцевостей, а в лікувально-профілактичному курортному регіоні 11% потерпілих є місцеві і 42% прибулі. Такі дані свідчать про існування досить відчутної проблеми щодо ефективної боротьби зі злочинністю місцевих неповнолітніх, об’єктами якої виступають життя, здоров’я, честь, гідність, полова недоторканність, майно неповнолітніх, котрі прибули на відпочинок або лікування з інших місцевостей. І це потребує розробки, обґрунтування та використання на практиці спеціальних форм і методів організації профілактичної роботи зі згаданою категорією злочинців.

Аналогічні тенденції притаманні і для рецидивної злочинності. Так, якщо у лікувально-профілактичному курортному регіоні протягом дослідженого періоду рецидивна злочинність після значного злету у 1997 р. до 22% у 1999 р. знизилась до базового 13% рівня, то в приморському курортному регіоні вона з рівня 25% спочатку сягнула 37,3%, а потім впала до мізерних 9%. Слід зазначити, що питома вага рецидивної злочинності серед прибулих громадян вища за аналогічний показник рецидивної злочинності серед місцевих мешканців. Відзначаючи стан рецидивної злочинності, слід також мати на увазі і таку деталь: серед рецидивістів найбільш яскраво проявляється негативне ставлення та зневага до життя, здоров’я, благ та інтересів інших осіб, активна асоціальна позиція протиставлення себе суспільству та державі, моральний та духовний занепад тощо. Про це свідчать насамперед дані про питому вагу осіб, які скоїли крадіжки майна громадян, розбійні напади, зґвалтування, злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, хуліганства. У той же час вони, як правило, значно менше скоюють інших, менш небезпечних видів злочинів.

Такими є специфічні ознаки кримінологічної ситуації в курортних регіонах приморського й лікувально-профілактичного типу, які відображають соціально-економічні умови функціонування та спеціалізації регіону кожного типу.

У зв’язку з прийняттям 5 жовтня 2000 р. Верховною Радою України Закону України “Про курорти” ці процеси значно спростились з процедурної точки зору. Були вирішені такі принципові для курортних регіонів питання як підстави та порядок створення курортів, їх відкриття та забудови, спеціалізація курортів, проблеми використання природних лікувальних ресурсів, оплата за їх використання, організація лікування та обслуговування, економічне та фінансове забезпечення організації та функціонування курортів, санітарна охорона ресурсів, функції органів влади у цій сфері тощо.

У ст. 4 Закону називаються і визначаються такі види курортів за характером природних лікувальних ресурсів:

1. Курорти державного значення – це природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
2. Курорти місцевого значення – це природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курортні регіони державного значення перераховані у Переліку населених пунктів, віднесених до курортних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. №1576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. №1391) [7]. Бердянськ і смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області віднесені Переліком до курортів державного значення.

За іншим критерієм – рівнем соціально-економічного розвитку – курортні регіони поділяються на:

• традиційні, що перетворились в територіально-рекреаційні комплекси;
• нові, що знаходяться, як правило, на стадії переходу регіону до курортної спеціалізації, що зумовлює перетворення в інфраструктурі населених пунктів певної території.

Оскільки розвиток індустрії відпочинку був свого часу впливовим фактором формування та розбудови населених пунктів, їх кількість за останні 20-25 років значно зросла. Особливо це притаманне для нових курортних населених пунктів Херсонської, Миколаївської, Запорізької і Донецької областей. І хоча за часів скрутного економічного становища тут спостерігався повний занепад, котрий іноді, на жаль, переходив усі можливі рамки аж до руйнації, останнім часом (після того, як розпочалися приватизаційні процеси), курорти нарешті отримали господарів, які взяли участь у їх кредитуванні. Спостерігається відчутне пожвавлення лікувально-профілактичної сфери, адже громадяни України почали активніше відпочивати, надаючи перевагу вітчизняному сервісу, який поступово набирає досвіду. На сьогоднішній день в нашій країні більш активно відпочивають і громадяни інших держав далекого та близького зарубіжжя тому, що за тіж самі гроші можна отримати значно вищий рівень обслуговування. Тому, на наш погляд, усі вітчизняні курортні населені пункти останнім часом в тій або іншій мірі набули ознак нових курортних регіонів, в тому числі й кримінологічних.

Нові курортні регіони з’являються на певній лікувально-оздоровчій місцевості для використання природних-лікувальних ресурсів та надання на цій основі оздоровчих, рекреаційних та профілактичних послуг. Звичайно, з розвитком відповідної інфраструктури розвиваються, формуються, перебудовуються курортні населені пункти. Поряд з об’єктами розважальної, рекреаційної, побутової, а також інфраструктури з обслуговування та надання послуг, також створюються й розвиваються міські і районні органи внутрішніх справ. Вони покликані забезпечити охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю з урахуванням особливостей кримінологічної ситуації в курортних населених пунктах.

Порівняльне дослідження кримінологічної ситуації в курортних населених пунктах та відповідних регіонах вищеназваних двох типів засвідчило, що характеристика традиційних курортних регіонів, як і можна було це припускати, в принципі співпадає за основними показниками з кримінологічною характеристикою інших курортних регіонів. Справа в тому, що за чисельністю місцевого населення та громадян, які прибувають до курортних регіонів на відпочинок і лікування (точніше буде казати про відношення цих показників один до одного) традиційні курортні регіони та населені пункти складають переважну більшість курортних регіонів нашої країни (Бердянськ з урахуванням зазначеного вище аспекту новизни). Відповідно в цих населених пунктах скоюється переважна більшість злочинів, розповсюджених у курортних регіонах. Природно, що стан справ у традиційних курортних населених пунктах головним чином і визначає принципову особливість та специфічність кримінологічної ситуації в курортних регіонах в цілому, про що ми наголошували у попередньому та на початку цього підрозділу нашого дослідження.

Не дивлячись на порівняно невелику кількість нових курортних населених пунктів, відносно малу чисельність населення, яке в них мешкає, і, як наслідок, їх вкрай незначний вплив на загальну характеристику кримінологічної ситуації в курортних регіонах в цілому, а також враховуючи тенденцію останніх років до розбудови традиційних курортів та пов’язані з цим процеси перетворень у всіх сферах суспільного життя населених пунктів та регіонів, є доцільним розглянути особливості їх кримінологічної ситуації на прикладі смт Кирилівки Якимівського району Запорізької області, оскільки це має пряме відношення до предмету нашого дослідження, а також відіграє вирішальне значення під час організації та функціонування місцевих органів внутрішніх справ на сучасному етапі та у перспективі.

Враховуючи сучасну стадію соціально-економічного розвитку названого та інших аналогічних населених пунктів в інших курортних регіонах, окремі сформульовані нами положення мають характер прогнозування явищ і тенденцій кримінологічного порядку, про можливе існування яких у майбутньому ми робимо припущення зараз.

Найбільш суттєві особливості кримінологічної ситуації у нових курортних населених пунктах випливають із самого змісту процесів їх розбудови та перетворення з сільських або приміських населених пунктів у міста. Причому це міста спеціалізовані, курортні, які можуть отримати ще на початку формування та розвитку відповідної інфраструктури статус курорту державного значення. Перебуваючи у такому своєрідному перехідному періоді, нові міста несуть у собі особливості (у тому числі негативні) сільських соціально-економічних умов, що збереглися, а раз так, то і фактори кримінологічної ситуації, що притаманні сільським населеним пунктам. Але в той же час згодом ці міста поступово і в економічному сенсі, і в соціальному, а раз так, то і в кримінологічному, набувають ознаки та риси традиційних курортних населених пунктів та регіонів.

У кримінологічній літературі зазначається, що у структурі злочинності сільської місцевості частка злочинів проти життя, здоров’я, честі й гідності особи вища, ніж у структурі злочинності міст і що зростання злочинів проти власності, особливо приватної й колективної відбувається значно повільніше, ніж в інших населених пунктах [106, 16-18; 164, 27-29]. Як засвідчило наше дослідження, ці принципові специфічні риси притаманні для нових курортних населених пунктів тоді, коли вони зрівнюються з традиційними. Якщо частка насильницьких злочинів, куди потрапляють убивства, тілесні ушкодження і зґвалтування, у структурі злочинності по лінії карного розшуку складає у традиційних населених пунктах 4%, то у нових – 6,5%. Що стосується зростання крадіжок державного, колективного і приватного майна, то їх частка у структурі зареєстрованої злочинності в нових курортних населених пунктах, як правило, удвічі вища за аналогічні показники традиційних курортних населених пунктів.

Зростання злочинності по лінії карного розшуку, природний для періоду переходу сільських умов життя у міські, вже на сучасному етапі відіграє значну роль у нових курортних населених пунктах, а надалі можна прогнозувати відігравання ним провідної ролі серед чинників зростання кількості зареєстрованих злочинів по лінії карного розшуку: відповідно динаміка з 5-7 % до приблизно 8-11%, при одночасному зменшенні динаміки зростання кількості у традиційних курортних населених пунктах. Причому тенденція до стабілізації кримінологічної ситуації буде більш виразною як раз у традиційних курортних регіонах, ніж у нових.

У той же час, як притаманні для традиційних курортних населених пунктів і регіонів в цілому види злочинів за темпами зростання значно вищі саме в цих курортних населених пунктах, окремі види злочинів у нових курортних населених пунктах випереджають аналогічні показники традиційних. Так, якщо в цілому по курортним регіонам кількість крадіжок особистого майна громадян з 1995 р. по 2000р. зросла на 56%, то в нових курортних регіонах, а раз так, то і в нових курортних населених пунктах, – на 230 % (табл. 4, 5). Зазначимо при цьому, що в регіонах контрольного ряду цей показник склав 36 %. Що стосується питомої ваги цього виду злочину, то у 1995 р. він ще не дотягував до аналогічного показника традиційних населених пунктів, а у 2001 р. не набагато, але випередив його (табл. 6).

Можна помітити, що в курортних регіонах обох типів останнім часом простежується тенденція до збільшення питомої ваги крадіжок чужого майна за рахунок загальної їх стабілізації на високому рівні, а також зниження кількості зареєстрованих інших видів злочинів. Однак, якщо в структурі всіх крадіжок, що скоюються у традиційних курортних населених пунктах частка квартирних крадіжок 29% (13% у нових), кишенькових крадіжок – 7% (3,2% у нових), заволодінь транспортними засобами 1% (0,7%), то в нових курортних населених пунктах більше розповсюджені крадіжки з об’єктів рекреації – 12 %, а також крадіжки з інших об’єктів – 17%.

Залишаються на високому рівні, а в окремі періоди навіть зростають і насильницькі злочини, особливо ті з них, місцем скоєння яких є громадські місця. Це характерно в першу чергу для нових курортних населених пунктів приморського типу протягом курортного сезону. У цей час спостерігається різке зростання кількості зареєстрованих злочинів, що доволі реально відображає загальну кримінальну картину. Як засвідчили результати дослідження та відповідні розрахунки в зазначений період скоюється переважна більшість насильницьких і корисливо-насильницьких злочинів в названих населених пунктах та регіонах (табл. 10). До цього слід додати також і відчутне (приблизно на тому ж рівні, десь у три рази) зростання кількості скоюваних адміністративних правопорушень, які здійснюють переважно прибулі громадяни, що вимагає також додаткових значних зусиль усіх без виключення служб і підрозділів місцевих органів внутрішніх справ. Найчастіше приїжджими скоюються такі адміністративні правопорушення як порушення паспортних правил (ст.197-201 КпАП), порушення правил дорожнього руху (ст. 121-133 КпАП), а також розпивання спиртних напоїв у громадських місцях (ст. 178 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП), стрільба в населених пунктах (ст. 174 КпАП) тощо.

У результатів аналізу складу осіб, що вчинили злочини у нових курортних населених пунктах, ми отримали досить важливий з точки зору організації діяльності міськрайорганів внутрішніх справ висновок про те, що прибулими особами тут скоюється не така велика кількість злочинів, ніж в інших типах курортних регіонів. Так, частка злочинів, які скоюються злочинцями-“гастролерами” та особами без постійного місця проживання загалом складає 6,3%, у той таки час як у традиційних курортних регіонах і населених пунктах вона дорівнює майже 13%. Ці особливості пояснюються іншим контингентом прибулих осіб у порівнянні з курортними регіонами традиційного типу. З одного боку серед прибулих велика частка найманих робітників (будівельників тощо), котрі прибувають для розбудови рекреаційної інфраструктури з інших місцевостей, і вони не так кримінально-активні як інші категорії населення. З іншого боку нові курорти ще не настільки популярні серед відпочиваючих, а раз так, то і серед злочинців-“гастролерів”, які прибувають відпочити та “попрацювати” на курортах.

Особливе значення для охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю мають активізація та інтенсифікація роботи у напрямку протидії фоновим явищам злочинності. Мова йде насамперед про боротьбу з пияцтвом. Динаміка скоєння злочинів у стані алкогольного сп’яніння в цілому гірша за аналогічний показник традиційного курортного населеного пункту. Так, протягом дослідженого періоду в традиційному курортному регіоні (Бердянськ) кількість злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння зменшилась на 73 одиниці або на 18%, у той таки час як аналогічні показники умовно нового курортного регіону (смт Кирилівка Якимівського району) зменшились на 26 одиниць і 10% відповідно. Питома вага цих злочинів у Бердянську зменшилась протягом все того ж періоду на 12%, а в Якимівському районі — лише на 5% і займає приблизно чверть скоюваних злочинів.

Такі, на наше глибоке переконання, найсуттєвіші особливості кримінологічної ситуації у нових і традиційних курортних регіонах, що відображають соціально-економічні умови, пов’язані з відповідними перебудовами.

У процесі здійснення типологізації та аналізу специфіку кримінологічної ситуації в окремих типах курортних регіонів було зроблено висновки:

1. Нами визначені й охарактеризовані такі типи курортних регіонів та населених пунктів: за функціональним призначенням: а) мінеральні (бальнеологічні) і кліматичні (приморські та лікувально-профілактичні); б) загально-профілактичні (приморські) і лікувальні (мінеральні та лікувально-профілактичні); за спеціалізацією: курорти загального призначення і курорти для лікування конкретних захворювань (ст. 5 ЗУ “Про курорти”); за рівнем соціально-економічного розвитку: традиційні й нові курортні регіони та населені пункти.
2. Кримінологічна обстановка приморського, загального призначення, державного значення, традиційного курортного регіону м. Бердянська Запорізької області протягом дослідженого періоду відзначається такими особливостями: зростанням кількості зареєстрованих злочинів, негативними змінами у структурі злочинності – зростанням частки агресивних та корисливо-насильницьких злочинів, сезонними коливаннями злочинності, а також — переважна більшість злочинів скоюється в курортний сезон у суботу-неділю протягом вечірніх та нічних годин (з 18 до 6 години), значна частина злочинів скоюється прибулими особами, рецидивістами (як серед прибулих, так і місцевих мешканців), злочинцями-“гастролерами” й особами, які не мають постійного місця проживання, уповільнюються темпи зростання тяжких злочинів проти особи, життя і здоров’я, майна. Прогнозуємо: стабілізацію кримінологічної ситуації протягом 2002-2003 рр., а надалі відчутне її покращення, позитивну динаміку і зміни у структурі (зменшення ваги насильницьких та агресивних злочинів, зростання корисливих та корисливо-насильницьких).
3. Кримінологічна обстановка лікувально-профілактичного, загального призначення, державного значення, умовно нового курортного регіону смт Кирилівки Якимівського району Запорізької області протягом досліджуваного періоду характеризується такими специфічними рисами: уповільненням темпів зростання кількості зареєстрованих злочинів, стабілізацією криміногенної ситуації, позитивними змінами у структурі злочинності, а також — сезонні коливання злочинності не так яскраво не виражені – кількість крадіжок, розбійних нападів і хуліганських дій рівномірно розподіляється протягом усього року, значного поширення набули агресивні та корисливо-насильницькі злочини неповнолітніх місцевих мешканців відносно неповнолітніх, прибулих на відпочинок або лікування, зростання кількості насильницьких та корисливих злочинів, а також злочинів, що скоєні особами у стані алкогольного сп’яніння. Прогнозуємо: менш виразну стабілізацію, а після остаточного переходу до міських умов завдяки розвитку відповідної інфраструктури відпочинку та розваг – ускладнення кримінологічної ситуації.
4. Факторами, які зумовлюють специфіку кримінологічної ситуації в окремому курортному регіоні є:

• характер та якісні ознаки міграційних процесів (коли регіон відвідує значна кількість людей, число яких приблизно дорівнює його постійним мешканцям, у тому числі і значний наплив людей протягом вихідних днів на неорганізований відпочинок, контингент відпочиваючих);
• характер відпочинку, коли відбувається зміщення добового циклу у відпочиваючих;
• у нових курортних регіонах провідне місце згодом займатиме фактор переходу від сільського укладу життя до міських умов, наявність значної кількості найманих робітників з інших регіонів, зайнятих розбудовою рекреаційної інфраструктури;
• “імідж”, розрекламованість і популярність курорту серед відпочиваючих з одного боку й окремих категорій злочинців з іншого.