Багато дослідників вивчали питання впливу соціально-правової культури на становлення та розвиток характерних складових українського етносу, й те, яке велике значення має литовська доба.

Дослідження державно-правового життя Великого князівства Литовського набуло інтенсивності і системності з 60-х рр. ХІХ ст. У працях М. Владимирського-Буданова,  М. Ясинського, Ф. Леонтовича, В. Антоновича, М. Довнара-Запольського, М. Любавського та ін. аналізувалося суспільне і державне життя Великого князівства Литовського, його економіка, русько-литовське право, вплив руських звичаїв на формування та розвиток литовської культури. Зокрема, М. Владимирський-Буданов у роботі “Поместья литовско-русского государства” зосередив свою увагу на соціально-економічних та суспільно-політичних взаємовідносинах на теренах України. Питанням правного устрою і суспільних відносин Литовсько-Руської держави, а також джерелам русько-литовського права та соціальним прошаркам територіально-адміністративного складу Литовської держави присвятив свою роботу “Источники литовско-русского права” Ф. Леонтович. Економічне, культурне та національне життя українського народу протягом XIV-XVI ст. дослідив у своїй фундаментальній праці “Історія України-Руси” М. Грушевський.

Загальна  картина  устрою і побуту в українських землях у складі Великого князівства Литовського, князівська влада й органи центральної і краєвої управи, Литовський статут і копні суди досліджуються також в інших працях. Так, історію та зміст Волинського і Київського обласних привілеїв детально проаналізував М. Ясинський у роботі “Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства”. Значна увага була приділена В. Антоновичем впливу магдебурзького права в містах Великого князівства  Литовського, у тому числі розташованих на українських землях. Зокрема, у монографії “Исследования о городах Юго-Западного края” він стверджує, що з магдебурзького права в українських землях було взято лише форму, провідною ж нормою життя, як і раніше, залишався місцевий звичай. Окрім вітчизняних авторів питанням правової культури займалися і польські дослідники другої половини ХІХ — поч. ХХ ст., зокрема, А. Яблоновський, П. Дубковський, В. Мацейовський, В. Камінєцький, О. Бальцер, C. Kyтшеба.

Протягом ХІХ — ХХ ст. на основі безпосереднього аналізу значної за обсягом кількості зібраних документів і матеріалів почалось досить інтенсивне вивчення державного, суспільного, економічного та культурного життя Литовсько-Руської держави, але правова культура досліджувалась лише у контексті загального аналізу епохи. Студіювання державності і права в основному носили описовий характер. Робились деякі спроби узагальнити зібрані факти, але тодішній рівень розвитку теоретичної бази суспільствознавчих наук не дав змоги зробити висновки про характер та загальні тенденції розвитку української правової культури XIV — першої пол. XVI ст. Зокрема, питанням правової культури приділив увагу Р. Лащенко в праці “Лекції по історії українського права”. Він спробував дати цілісний огляд історії правової культури, виявив загальні тенденції розвитку руського права литовської доби. Загальну картину розвитку руського права литовської доби також відтворив М. Чубатий. Так, у роботі “Державно-правне становище українських земель Литовської держави під кінець XV ст.” він довів, що правова система українських земель XV — першої пол. XVI ст. розвивалася в напрямку, накресленому традиціями Київської Русі.

У часи незалежності з’явились публікації, присвячені устрою українських магдебургій, їхньому господарчому життю. У роботі Н. Старченко “Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї” поданий аналіз шлюбно-сімейної правової культури Волині XVI ст. В праці П. Саса “Феодальные города Украины XV-XVI веков” подано всебічну і досить неупереджену картину життя українських магдебургій кінця XIV – першої пол. XVI ст. Одним із перших серед дослідників він проаналізував архівні документи (судові акти Луцького і Володимирського судів) та відзначив подібність міського громадського суду у Володимирі-Волинському з копним судом. Це дало підставу зробити висновок про трансформацію магдебурзького права в українських землях під впливом місцевих правових традицій. В його ж роботі “Політична культура українського суспільства” розглядаються політико-правові умови розвитку культури українського населення.

Важливі матеріали зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України, зокрема, ф. 21 – “Кременецкий гродский суд”; ф. 220 – грамоты и привилеи польских королей городам на “магдебургское право”; ф. 221 – Свидетельство стренядовского войта Пирличенко о получении жалоб крестьян Тритака, Женобенко и др. на шляхтича Троцкого (1568г.); ф. 223 – Указ Сигізмунда-Августа про підтвердження привілею великого князя Олександра від 1497р. польному литовському гетьманові кн. Костянтину Острозькому на маєтки в селах Дерман, Купин, Уїздці, Лідава, Богдашів та ін. Луцького пов. Волинського війтовства (24.09.1544р.); ф. 236 – Любомирские, кн., польский шляхетский род, помещики на Правобережной Украине и Могилевской губ.; ф. 252 – Вороничи, помещики на Правобережной Украине; ф. 256 – Замойские, гр., польские магнаты, землевладельцы на Правобережной Украине та ін.; хроніки, акти Литовської Метрики, законодавчі акти Великого князівства Литовського XV-XVII ст., листи, грамоти великих князів литовських, які містяться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Крім того, було значне дисертаційне дослідження О.Маложон з теми «Соціально-правова культура литовсько-польського періоду в історії України (XIV-XVIст.)», в якому розглядалась соціально-правова культура українського народу в часи перебування його у складі Великого князівства Литовського та Польського Королівства. Крім того, автором було з’ясовано тенденції соціально-економічного та політичного розвитку; простежено еволюцію правозвичаєвої культури, закладеної в нормах “Руської Правди”, а з часом використаної у Статутах Казимира та Литовських статутах. О.Маложон відзначила, що розвиток культури в українських містах з магдебурзьким правом охоплював побутові та шлюбно-сімейні відносини.

Результати аналізу історіографії та джерельної бази дозволили дійти висновку, що означена тема стала предметом спеціального дослідження й була достатньо висвітлена в працях науковців, як в ХХ ст. так і в ХХІ ст.

Список використаних джерел

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / Грушевський М.С. – К., 1992.
2. Маложон О.І. Правозвичаєва культура в литовсько-польський період історії України // Наукові записки КНУКіМ. Випуск 7 / Київський національний університет культури і мистецтв. – К., 2005. – С. 91-99.
3. Маложон О.І. Спадкоємність звичаєвого права: Від “Руської Правди” до Литовських статутів // Вісник ДАКККІМ: Наук. журнал. 1’2006. – К.: Міленіум, 2006. – С. 96-101.
4. Полонська-Василенко Н. Історія України : У 2 кн. Кн. 1 / Полонська-Василенко Н. – К., 1993.
5. Рибалка І.К. Історія України / Рибалка І.К. – Ч.1. – Харків, 1995.
6. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце ХV – 60-х годах ХVІ в. / Сас П.М. – К., 1963.
7. Субтельний О. Україна : Історія / Субтельний О. – К., 1996.