Вступ

Актуальність теми. Для систематизації документів у бібліотеках звичайно застосовуються інформаційно-пошукові мови, що відносяться до традиційних бібліотечно-бібліографічних класифікацій. Державний стандарт України визначає класифікаційну систему як «інформаційну мову, призначену для структурного подання документів чи даних за допомогою класифікаційних індексів і відповідних термінів і з метою забезпечення реалізації класифікаційного предметного підходу з використанням, у разі необхідності, абеткового покажчика».

Найбільш розповсюдженими в Україні, як показали результати наукового дослідження «Електронні інформаційні ресурси бібліотек України», проведеного Національною парламентською бібліотекою України, є Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) та Універсальна десяткова класифікація (УДК). Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) – національна класифікаційна система Росії. Вона розроблялась продовж десятиріч (починаючи з 30-х років XX ст.) спеціалістами крупних бібліотек СРСР, і тепер залишається провідною класифікаційною інформаційно-пошуковою мовою ієрархічного типу. Зараз ББК існує у вигляді варіантів таблиць для наукових та обласних, масових, дитячих і шкільних бібліотек, таблиць для краєзнавчих каталогів. 1 листопада 2000 року директорами провідних бібліотек Росії було укладено угоду, в якій визначено відповідальність РДБ, РНБ та БАН за розвиток ББК і питання про еталон ББК. Також було визначено головне завдання – вихід у світ Середніх таблиць ББК, що підбиває підсумок багаторічної роботи з удосконалення класифікації у 90-х роках. Функції федерального міжвідомчого координаційного центру, відповідального за видання і використання ББК, покладено на Науково-дослідний центр розвитку ББК (НДЦ ББК), що діє при Російській державній бібліотеці. ББК – найбільш розповсюджена класифікація і в Україні.

Аналіз фахових видань дає підстави говорити про наявність певного доробку вітчизняної науки у вивченні організаційних та загальнотеоретичних аспектів використання бібліотечно-бібліографічних класифікацій в Україні. До цієї проблематики зверталися М.І. Сенченко, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка, Т.І. Вєлігжаніна, А.Г. Бровкін, І.А. Зарічняк, Н.П. Петренко, І.П. Штефан та багато інших. Не дивлячись на те, що певна кількість наукових публікацій присвячена історичним та технологічним аспектам започаткування, розвитку та адаптації бібліотечно-бібліографічних класифікаційних систем в Україні, здебільшого вони висвітлюють тільки особливості певних класифікаційних систем, систематизаційних принципів, а тому не розкривають усієї повноти питань та проблем відносно даної проблематики.

Також, враховуючи хронологічні межі дослідження, можна розглядати напрацювання російських вчених, в яких висвітлюються питання щодо бібліотечних класифікацій за часів СРСР. Серед них роботи: Е.Р.Сукіасяна, Є.І.Шамуріна, Б.Ю.Ейдельмана, Т.С.Голтвинської, Н.М.Голоднової. Існуючі праці дуже важливі для даного дослідження. Проте, дане дослідження покликане цілісно розглянути питання історії, сучасного стану та перспектив розвитку бібліотечно-бібліографічних класифікаційних систем в Україні.

Метою роботи є передумови та історичні аспекти створення УДК.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— провести аналіз структури даної класифікації та виявити її структурні особливості;

— висвітлити основні тенденції розвитку класифікацій десяткового принципу побудови на прикладі УДК українською мовою 2000 року видання;

— охарактеризувати значення та вплив УДК на сьогоденний стан речей в вітчизняній систематизаційній практиці.

Об’єктом даної роботи є УДК.

Предметом — основні віхи історії та аналітичний огляд УДК українською мовою.

Методи дослідження. Для виконання основних завдань роботи, було використано основні принципи історико-бібліотекознавчого дослідження, шляхом поєднання загальнонаукових методів (узагальнення, аналізу та синтезу) й спеціальних методів. Під час роботи було використано інформацієзнавчі та архівознавчі методи дослідження.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 5 підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел – 24 найменувань. Загальний обсяг  курсової роботи складає 33 сторінки.

Ключові слова: універсальна десятична класифікація (УДК), рубрикатор, тезаурус, індекси, систематизація.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти створення УДК

1.1. Історіографія та джерельна база дослідження

Питання щодо історичних аспектів адаптації, створення та використання бібліотечно-бібліографічних класифікацій завжди були актуальними та цікавими з урахуванням значимості та ролі самих класифікацій в історії бібліотеко- та бібліографознавства. До даної проблематики зверталися такі видатні науковці як М.І.Сенченко, С.Г.Кулешов, Г.М.Швецова-Водка та багато інших. Серед наукових праць є монографії, статті у фахових виданнях, доповіді на наукових конференціях тощо.

Так, у дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук “Типологія наукових документів: історія та сучасний стан”, автор, С.Г.Кулешов, торкається питань щодо класифікаційних схем документів в цілому та бібліотечно-бібліографічних класифікацій зокрема.

В своїй монографії “Книжкова палата України. Історія і сьогодення” М.І. Сенченко розглядає питання використання Універсальної десяткової класифікації крізь призму сьогодення. До питань класифікації та систематизації в своїх роботах “Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика” та “Документ і книга в системі соціальних комунікацій” звертається Г.М. Швецова-Водка. У своїй ґрунтовній праці “Очерки истории библиотечно-библиографической классификации” Є.І. Шамурін подає інформацію про історію класифікаційних систем, які використовувались на теренах різних держав, в тому числі в Російській Імперії та СРСР.

Корисними та цікавими є дані, наведені автором, щодо розробки радянської бібліотечно- бібліографічної класифікації. У монографії “Библиотечная классификация и систематический каталог” Б.Ю.Ейдельман торкається питань предметного характеру, таких як організація систематичного каталогу в цілому та використання бібліотечно-бібліографічних класифікацій зокрема. Що ж до інших закордонних авторів-науковців, то тут варто акцентувати увагу на використанні в ході дисертаційного дослідження наукових праць Е.Р.Сукіасяна – відомого російського вченого, головного редактора “Бібліотечно-бібліографічної класифікації”. Зокрема було використано такі праці Е.Р.Сукіасяна: “Библиотечные каталоги: Методические материалы”, “Школа индексирования: практическое пособие”, “Систематический каталог: практическое пособие”.

Велике значення для даного дослідження мають статті у наукових фахових виданнях. Роботи, надруковані у виданнях “Бібліотечний вісник”, “Вісник Книжкової палати України”, “Бібліотечна планета”, “Бібліотечний форум України” та “Вісник Харківської державної академії культури” дають змогу оцінити еволюцію поглядів на змістовні та структурні зміни бібліотечно-бібліографічних класифікаційних систем в Україні; можливість простежити основні тенденції розвитку та адаптації бібліотечно-бібліографічних класифікацій в інформаційному просторі нашої країни. Серед авторів публікацій у фахових виданнях варто назвати М.І.Сенченка, Н.М.Голоднову, Н.М.Кушнаренко, Г.М.Швецову-Водку, І.А.Зарічняк, І.І.Багрій, Н.А.Петренко, І.П.Штефана та інших [6, c. 8].

Також в процесі роботи нами були використані матеріали зі збірників наукових праць: “Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського” (2003-2007), “Україна бібліотечна” (1996), “Бібліографознавство: теорія і практика” (1997), “Імідж сучасної бібліотеки” (2001), “Бібліотека і книга у контексті часу” (2006).

1.2. Розвиток та розповсюдження системи УДК

Десяткові класифікаційні системи, від своєї появи і до сьогодні, завжди були не тільки інформаційним продуктом прикладного характеру, а й об’єктом дослідження багатьох науковців. Не виключенням є і Універсальна десяткова класифікація (УДК), змістовна основа і складова якої не раз підпадала під пильне дослідницьке око аналітиків, істориків, бібліографознавців. І якщо УДК у міжнародному та Союзному масштабі досліджувалась детально (з огляду на історію і широту застосування), то про УДК на теренах України доречно і потрібно говорити і сьогодні (з огляду на висвітлення історії та особливості варіанту таблиць українською мовою). Тому тема визначення ролі і місця УДК в каталогізаційному просторі в Україні є — на сьогодні актуальною.

Універсальна десяткова класифікація є інтелектуальною власністю міжнародного Консорціуму УДК, який об’єднує основних видавців таблиць УДК різними мовами. Ведення, актуалізацію і вдосконалення українського варіанта таблиць УДК здійснює відділ класифікаційних систем Книжкової палати України, яка має ексклюзивну ліцензію на випуск і розповсюдження видань УДК українською мовою. Отже, в Україні індекс УДК визначають за другим україномовним виданням таблиць УДК, підготовку і випуск яких здійснює Книжкова палата України.

Індекс УДК визначають для:

— продовжуваних видань;

— статей в наукових періодичних виданнях;

— авторефератів дисертацій.

Таблиці УДК призначені для систематизації документів, пошуку інформації та організації фондів документів з усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах, інформаційних центрах тощо; роботи без коду УДК не розглядаються при реєстрації в глобальних базах даних.

Аналіз публікацій фахових видань та Інтернет-ресурсів дає підстави говорити , що є багато доробок зарубіжної та вітчизняної науки з вивченням організаційних та загально теоретичних аспектів використання бібліотечно-бібліографічних класифікацій. До цієї проблематики зверталися як зарубіжні, так і вітчизняні автори: Ю. Скора-Гендина, Е. М. Зайцева, 3. Р. Сукиасян, К. В. Бардієр, А. Г. Бровкін, І. А. Зарічняк, Н. П. Петренко та багато інших, які у своїх розробках здебільшого висвітлюють особливості певних класифікаційних систем та особливості їх систематизаційних принципів [1, c. 21].

В Україні велика увага приділяється актуальним питанням класифікаційних систем у становленні бібліотекознавчих засад. Так з 1995 по 2008 роки в Криму пройшла низка міжнародних конференцій, які проводилась під егідою Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та організацій, що є головним координуючим центром світового бібліотечно-інформаційного співтовариства. У роботі Ювілейної 10-ї міжнародної конференції «Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва», приймали участь 1700 фахівців з 40 країн (у тому числі 500 з України) [2]. У подальшому викладі статті будемо неодноразово звертатися до підсумків цих конференцій з питань доцільності та способів каталогізацій у бібліотечній діяльності.

Аналіз бібліотечної технології показує [3, c. 32], що ієрархічні класифікації використовуються в бібліотечній діяльності практично в кожному технологічному процесі та операції. Це зумовлено різноманітністю функцій, які класифікації виконують:

• систематизація документальних потоків;
• індексування документів і запитів;
• організація довідково-бібліографічного апарату (ведення систематичних та електронних каталогів);
• забезпечення довідково-інформаційного обслуговування;
• рубрикація традиційних інформаційних видань та їх машино читаних аналогів.

УДК — міжнародна класифікаційна системи, інформаційно пошукової мови, що обіймає всі галузі знань. Нагадаємо, що ще в 1919 році Головна Книжкова палата, підготувала до друку “Міжнародну децимальну бібліографічну класифікацію”, автором якої був відомий український бібліограф Ю. Іванов-Меженко. Трохи раніше були видані таблиці десяткової класифікації, Б.Бондарського (1919 р.). Згодом, Головполітосвіти РРФСР (1921 р.), Є.Добржинського (1924 р.). Більш цікавими і повними були видання таблиць класифікації М.Русінова (1924,         1944 рр.) та Є.Добржинського (2-ге вид., 1930 р.) У 1931 р. були перевидані таблиці Головполітосвіти РРФСР для масових бібліотек. Вже на основі цього видання, Книжковою палатою УРСР у 1938 р., були видані значно розширені таблиці УДК для масових бібліотек [2, С.10]. Пізніше, в 1938, 1939 та 1942 рр.., світ побачили, перероблені Л.Троповським, таблиці УДК для масових бібліотек. У 1961 році Книжковою палатою УРСР було зроблено переклад “Таблиць бібліотечної класифікації для обласних бібліотек”, яка базувалася на “Схемі бібліотечної класифікації для масових бібліотек”, що була підготовлена Міжбібліотечною класифікаційною комісією Міністерства культури РРФСР, за редакцією З.Амбарцумяна, і видана 1955 року. Таблиці УДК, якими користувались науково-технічні бібліотеки, книжкові палати країн СНД, видавництва та органи науково-технічної інформації до недавніх пір, були видані ще в 1969-1971 рр. (друге видання).

Трохи пізніше, 29 березня 1972 року Міжвідомчою комісією з класифікації, було затверджено “Порядок организации контроля за состоянием централизированной классификации научно-технической литературы по Универсальной десятичной классификации”. В рамках даного “Порядку…”, було встановлено, з метою підвищення якості централізованої індексації за УДК науково-технічної літератури, контроль за станом централізованої каталогізації, всесоюзними, центральними галузевими, республіканськими та міжвідомчими територіальними органами науково- технічної інформації [6, С.5-6]. Іншими словами, централізація за УДК науково-технічної літератури, приймала вигляд глобальності, з огляду на те, що результати контролю, виносилися на розгляд експертної групи Міжвідомчої комісії, в результаті чого приймалися рішення про подальше застосування набутих даних.

Третє повне і останнє видання УДК радянського періоду видавалось з 1979 по 1986 рр., і повномірно використовувалось на теренах усього СРСР.

З 1992 року УДК юридично є власністю Консорціуму УДК, що в місті Гаага (Нідерланди).

Стан зовнішньої та внутрішньої політики України, динамічність знань з науки і техніки, реструктуризація економічної моделі існування — все це диктувало формальну і функціональну еволюційну змінність інформаційного трафіку, у відповідності до релевантності інформаційного запиту. Проблемою концептуального впорядкування та організації інформації, шляхом систематизації каталогів відповідного змісту, займалися спеціалісти різних установ, бібліографічного характеру, щодо основ та завдань функціонування.

Так, в Книжковій палаті України, з 1995 року, почалася робота, спрямована на моніторинг та аналіз класифікаційних систем, за для перспективного їх (або однієї з них) адаптування та використання на теренах України [7, С.3]. В результаті проведеної роботи, було вирішено розпочати роботу з перекладу та адаптації Універсальної десяткової класифікації. Цей вибір мотивувався тим, що по-перше: в разі не прийняття рішення щодо перекладу УДК, всі б науково-технічні видавництва, органи науково-технічної інформації та біля 50 тис. бібліотек, були б приречені користуватися, або застарілими виданнями, або російськомовними, що на той час вже готувалися у Росії — це не можливо було б допускати, з огляду на, вже прийнятий тоді, закон про державну мову. По-друге, Книжкова палата, за всі часи свого існування, працювала, як над УДК, так і з УДК безпосередньо, використовуючи цей інформаційний продукт у свої роботі.

Таким чином, вже у 1997 році, Книжковою палатою України, було розроблено проект “Класифікаційна система України” [9,    С.8], що передбачав створення таблиць УДК українською мовою та їх видання, як у традиційному друкованому вигляді, так і в електронній формі.

Як результат, було підписано відповідну угоду і таким чином, придбано Еталонні таблиці Універсальної десяткової класифікації, у вигляді структурованих електронних текстових масивів від Консорціуму УДК, за ліцензією UDC-9710, що передбачає переклад, друкування і розповсюдження тиражу на території України.

З цього моменту почалась кропітка робота з перекладу УДК українською мовою. Чітко розділеної етапізації даного процесу розробниками ще не названо, але це не виключає наявність характерних етапів у підготовці української УДК.

Спочатку колектив Книжкової палати зіткнувся з проблемою підбору перекладачів, що були б компетентні у різних галузях. Бездоганне знання англійської й української мов, спокушеність подібними перекладами, пристойне орієнтування в сучасній сталій науковій українській термінології, стали критеріями відбору.

Пізніше виникали проблеми різного бачення перекладу тих чи інших визначників, між бібліографами та перекладачами. Так, останнім варіантом географічних визначників, став толерантний та оптимальний симбіоз, дещо різних за баченням їх перекладу перекладачем і науковим редактором [4, С.11]. Даний компромісний варіант, виник у результаті кропіткої праці бібліографів, що проводили постійні консультації і з перекладачем, і з науковим редактором, і з спеціалістами компетентних установ.

Нелегкими були у вирішенні і питання лінгвістичного характеру, За відсутності єдиної мовної політики в Україні, бібліографам Книжкової палати, було доволі не просто приймати те чи інше рішення, враховуючи той факт, що не рідко, відповіді, на одне й теж консультативне питання, що ставилися до лінгвістичних титанів України, були радикально протилежними.

Підготовка Алфавітно-предметного покажчика (АПП), теж мала не просту історію, з огляду на її протікання. Як і в підготовці таблиць безпосередньо, виникали питання і лінгвістичного, і суто технологічного характеру. Принагідно зазначити те, що і посилання до академічних тлумачних словників, не завжди давали бажаний результат.

Відповідальна за випуск УДК, Петренко Наталія Афанасіївна, тогочасний заступник директора з наукової роботи Книжкової палати України, у своїх працях писала: “Почалася робота над формулюванням рубрик, але вже “вручну”” [5, С.6.]. Тобто, робота з масивом своєї літери, зміна його певним чином, адсорбування термінів, відсторонення нагромадження зайвих уточнень, пояснень, введення необхідних — все це бібліограф робив без залучення будь-якої автоматизації.

В 2000 році перед очима та в руках спеціалістів, постало Еталонне видання “Універсальної десяткової класифікації”, українською мовою, у двох книгах. Перший том — це безпосередньо таблиці, а другий — АПП.

Перший том (або як за оригіналом Книга 1) — це зібрання основних таблиць класифікації, допоміжних таблиць та методичні вказівки. Основні таблиці класифікаційної системи, представлено десятьма розділами. Що правда змістовно наповнених та фактично інформаційно-містких — дев’ять розділів, враховуючи те, що четвертий розділ вільний. В дев’яти ж функціональних розділах знання відповідно розгруповано і систематизовано.

1.3. Основні структурні елементи УДК

УДК, як засіб пошуку, відповідає найістотнішим вимогам до класифікації: міжнародність, універсальність, мнемонічність і дає змогу відображати новітні досягнення науки й техніки без будь-яких змін у її структурі. Це свідчить про унікальну пластичність, якої не має жодна з існуючих класифікаційних систем. Детально розроблена система допоміжних таблиць визначників, здатність відображати нові поняття шляхом розподілу відділів від загального до окремого також сприяють гнучкості й динамічності УДК. Вона характеризується інтегральністю, взаємозв’язком понять, багатоаспектністю, можливістю комбінування, деталізації та об’єднання різних предметів і понять, охоплює весь універсум знань.

Щоб глибше зрозуміти всю палітру представлених у таблицях знань, слід, на нашу думку, розглянути двозначну таблицю україномовної УДК.

З огляду на двозначний ряд, можна говорити про певні властиві характеристики структури УДК. Так, простежується поліієрахічність даної класифікаційної системи, це зумовлено наявністю класів, яким підпорядковано два або більше класи, відповідно. Тобто сама структура, становить собою систему сукупності відношень класів в даній системі різнорівневої ієрархії.

В основі структури УДК — принцип десяткових дробів. Для позначення рубрик застосовують арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою. Десятковий принцип структури дає змогу безмежно розширювати її за допомогою приєднання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи загалом.

Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна цифра, що приєднується до індексу, не змінює попереднє значення, а лише уточнює, позначаючи конкретніше поняття.

Наприклад, індекс поняття «система PAL» 621.397.132.125 будують так:

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка

62 Інженерна справа. Машинобудування. Техніка в цілому

621 Загальне машинобудування

621.3 Електрика. Електротехніка

621.39 Телекомунікація

621.397 Телевізійна техніка

621.397.1 (вільний)

621.397.13 Телебачення

621.397.132 Кольорове телебачення

621.397.132.1 Системи з одночасною передачею кольорів

621.397.132.12 Із спільним каналом для передачі сигналів основних кольорів

621.397.132.125 Системи зі зміною фази за рядками (PAL)

За таким самим ієрархічним принципом побудовано і допоміжні таблиці загальних та спеціальних визначників [6, c. 9].

Основна таблиця

За десятковою системою всю сукупність знань розділено на десять основних класів:

0 Загальний клас

1 Філософія. Психологія

2 Релігія. Теологія (богослов’я)

3 Суспільні науки

4 (вільний з 1961 р.)

5 Математика. Природничі науки

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт

8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство

9 Географія. Біографії. Історія

Кожен з цих класів поділено на десять розділів, які, у свою чергу, поділяються на десять підрозділів тощо.

Таблиці УДК розподілені на основні та допоміжні. Крім того, до УДК належать алфавітно-предметний покажчик, методичні вказівки до багатьох розділів, а також знаки, за допомогою яких здійснюється побудова індексу.

Розподіл таблиць на основні та допоміжні базується на особливостях понять, які у них відображені.

Основна таблиця містить поняття з усіх галузей науки, техніки, мистецтва тощо.

До допоміжних таблиць належать поняття, що повторюються, спільні для всіх чи багатьох розділів (загальні визначники), або ті, що застосовані лише в одному розділі (спеціальні визначники).

Крім ієрархії, в УДК використано метод фасетного аналізу.

Клас 0 Загальний клас групує матеріали з питань організації наукової роботи, науково-технічної інформації, писемності, інформаційних технологій, бібліографії й бібліотечної справи, журналістики тощо. Індекси цього класу використовуються для систематизації матеріалів загального характеру, що не належать до конкретної галузі.

У класі 1  Філософія. Психологія згруповано матеріал щодо історії філософії, сутності предмета, методів, категорій філософії, філософських систем і концепцій (ідеалізму, матеріалізму, соціалістичних учень, утопічного соціалізму, марксизму). Він компонує літературу з питань загальної психології, психології окремих видів діяльності, віку та статі, парапсихології, гіпнотизму, навіювання, психотехніки. Крім того, у класі 1 розміщено літературу з питань окультизму (алхімії, магії, астрології, гороскопів, спиритизму тощо), хоча частково ці поняття  також відображено у класі 2.

Клас 2  Релігія. Теологія (богослов’я) містить матеріали з питань теорії, філософії, природи релігії, релігійної практики окремих релігій та релігійних систем від доісторичних до сучасних. Документи щодо релігійного права необхідно групувати в 2-74, а літературу про відносини між церквою та державою — в 2-67 та 322. Посилання до розділів класів 1, 3 не поодинокі й демонструють тісний зв’язок класів у висвітленні певних проблем (див. Основні таблиці).

Клас 3 Суспільні науки… слугує для групування матеріалів щодо теорії та методології суспільних наук, статистики, демографії, соціології, політики, економіки, права, державного адміністративного управління, військової справи, соціальної допомоги та страхування, освіти та етнографії тощо.

Історія та історичні науки, економічна географія належать до класу 9, філологія — до класу 8, мистецтво та мистецтвознавство — до класу 7, філософія і філософські науки, що мають загальне методологічне значення, — до класу 1.

Клас 5 Математика. Природничі науки  відображає науки, об’єктом дослідження яких є природа, з метою подальшого практичного використання результатів цих досліджень.

У більшості природничих наук є загальновизнані традиційні класифікації, такі, як періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва або систематика в ботаніці та зоології. Оскільки ці системи мають не тільки суто наукову цінність і значення, а й широко застосовуються для систематизації документів, їх використовують і в УДК.

Клас 5 висвітлює питання теоретичного характеру, дослідження загальних законів фізики, хімії, біології тощо. Дослідження явищ природи може відбуватись у вигляді поставленого експерименту, але його здійснюють не у виробничих умовах, а в межах плану науково-дослідних робіт інститутів або інших наукових організацій.

Клас 5 тісно пов’язаний з класом 6.

Клас 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка відображає питання технології різних галузей промисловості, виробничі процеси, конструкцію обладнання, роботу транспорту і транспортних засобів, сільське господарство. У цьому класі згруповано матеріали щодо практичного використання загальних законів фізики, хімії, біології тощо з метою отримання необхідних для життя людини матеріалів і продуктів, використання природних багатств та інше. Коли за змістом та характером документа неможливо визначити, з якої точки зору (наукової чи прикладної) розглянуто питання, необхідно керуватися методичними вказівками, наведеними у відповідних розділах таблиць. У суперечливих питаннях рекомендується дублювати документ.

Класи 7/9 об’єднують мистецтво та гуманітарні науки: філологію (мовознавство, література, літературознавство), географію, історію.

Розділи класу 7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт тісно пов’язані з іншими класами і розділами. Так, розділ 72 Архітектура — з розділами 624/628 та 69 Будівельна промисловість. У 72 групують матеріали з проектування споруд у поєднанні їхнього внутрішнього змісту та призначення з мистецтвом  зовнішнього оформлення. Техніка будівельних робіт, будівництво загалом до розділу 72 не належить.

Клас 8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство складений відповідно до Таблиці Іс Загальні визначники мови. Відсутні в класі 8 індекси створюють за допомогою визначників з Таблиці Іс із заміною знака рівності крапкою.

Клас 9 Географія. Біографії. Історія містить матеріали з питань археології, географічних та історичних наук тощо.

Визначники використовують для подальшої деталізації індексу, відображаючи якісні характеристики документів або властивості предмета з певної точки зору, вони уточнюють, звужують ту чи іншу тему. Визначники приєднують до основного індексу за допомогою знаків (символів), характерних для конкретного визначника (крапка, дужки, дефіс, лапки тощо) [23, c. 20-21].

УДК, можна розглядати не тільки як ієрархічну класифікаційну систему, але й як аспектну. Використання знаку конгруентності “=.          ”, дозволяє розкривати змістовність однієї і тієї ж рубрики під різними кутами бачення, з точки зору різних предметів, процесів. А це, в свою чергу, говорить про можливість використання одного й того ж поняття у різних класах, тобто визначення аспектів поняття, терміну. Таким чином, в україномовному УДК прослідковується риси реляційної моделі побудови класифікаційної системи, що в свою чергу говорить про унікальність структури класифікації, з огляду на ієрархічний принцип побудови. Наявність же класифікаційного ланцюга, його окремих ланок, говорить про сформованість класифікаційного дерева, що поєднується з реляційністю моделі, у випадку застосування знаку конгруентності. Індекси в УДК формалізовано відносно класифікаційної структури. Відношення між індексами системно впорядковані. Тобто можна говорити про релятивність індексів класифікаційної системи, релятором в якій в даному випадку виступає аналітичний принцип побудови усієї класифікаційної структури УДК. Отже УДК — аналітична класифікаційна система.

Крім всіх вище перерахованих властивостей, УДК також притаманна й певна фасетизація групування відділів. Так, в сьомому відділі розглядуваної класифікації можна побачити:

З наведеного прикладу видно, що настільні ігри, в середині відділу 794, підрозділяються за видовими ознаками, а вже безпосередньо в кожному підвідділі 794.1 і 794.4 відповідно, відбувається певна характеризація кожного з видів настільних ігор за різними принципами. Таким чином розкривається зміст кожного підвідділу, шляхом висвітлення різних інформаційних точок зору. Простежуються різні класифікаційні признаки розкриття змістовності інформації, в підвідділах 794.1 і 794.4. Це пояснюється наявністю різних елементів принципів розкриття змісту. Так, в першому випадку, шахи характеризуються з огляду на правила та порядок гри, стратегію, тощо. В другому ж випадку, картярські ігри розглядаються в аспекті різновидів останніх та способів застосування самих карт у відповідності до тієї чи іншої гри. Отже вся ланка з індексів 794.1, 794.12, 794.14, з одного боку, та 794.4, 794.41, 794.42, з іншого, є не чим іншим, як фасетними рядами, а кожна рубрика з відповідним індексом — фасетним фокусом. Вище перелічені факти говорять про фасетність структури, розглядуваного нами прикладу.

В УДК, крім основної, є допоміжні таблиці визначників, які використовують для подальшої деталізації індексу. Наявність визначників, які надають системі гнучкості та багатоаспектності, є головним надбанням УДК. Комбінуючи індекси основної таблиці з визначниками, можна отримати велику кількість складних індексів, що розширює діапазон класифікації загалом.

Визначники поділяються на дві групи: загальні та спеціальні (аналітичні).

Загальні визначники (розділ І) відображують загальнопоширені характеристики, тобто ті, що застосовуються в усіх або багатьох розділах таблиць.

Загальні визначники можна приєднувати до будь-якого індексу основної таблиці УДК.

Спеціальні визначники (розділ ІІ) відображають локально розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовані в одному або кількох розділах основної таблиці.

Аналізуючи весь масив основних таблиць УДК українською мовою, можна зробити закономірний висновок, в результаті порівняння даної класифікації з її попередниками такого ж класифікаційного формату, що розглядувана нами класифікаційна система відповідає по суті основним загальноприйнятим класифікаційним принципам. Енциклопедичність, системність, розтяжність, універсальність, концентричність, мнемонічність, міжнародність — ось ті основні принципи, що характеризують змістовність, структурну побудову, формалізацію даних та масштабність використання УДК українською мовою. Принагідно слід зазначити, що наявність всіх цих принципів зумовлено не філологічним аспектом викладення інформації, що в УДК, а закономірно запозичені, вдосконалені та підсилені щодо степені збільшення, з еталонного оригіналу класифікації [16, c. 10-11].

Розділ 2. Основні тенденції розвитку УДК

2.1. Розвиток системи УДК в ХХІ ст.

Таблиці УДК призначені для систематизації документів, пошуку інформації та організації фондів документів з усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах, інформаційних центрах тощо.

Міжнародним еталоном УДК є англомовна база даних Master Reference File (MRF), яка налічує близько 70 000 класифікаційних рубрик.

Оновлення УДК здійснюється щорічно, і це дає змогу підтримувати систему в актуальному стані та відображати всі зміни, події та явища, які відбуваються у світі.

З середини дев’яностих років минулого століття Національною бібліотекою України ім. В.І. Вернадського та Науковою державною установою “Книжкова палата України ім. І.Федорова” проводяться роботи з підготовки та видання Рубрикатора НБУВ та УДК відповідно. Неузгодженість цих класифікаційних систем спростовують їх функціональну взаємодію. Таким чином, представлення єдиної індексаційно-рубрикаційної бази на міжнародному рівні фактично унеможливлено. У цьому контексті є актуальним та необхідним визначення шляхів вирішення зазначеної проблеми.

Розвиток інтернет-технологій та збільшення кількості електронних документів щодня змушує шукати нові й нові засоби та способи систематизації всього інформаційного масиву, як традиційного, так і електронного. З іншого ж боку, актуальною є потреба досконально розглянути, вивчити, дослідити та проаналізувати історичні аспекти започаткування, розвитку, використання та принципів побудови вже існуючих бібліотечно-бібліографічних класифікаційних систем, з одного боку, та самих класифікаційних принципів, з іншого. Це тим більше актуально з огляду на розуміння фундаментальності та особливості історичних аспектів адаптації, розвитку та використання класифікаційних систем в Україні як своєрідної ланки в історії бібліотекознавчої науки нашої країни.

З метою впровадження україномовної системи УДК Книжкова палата України у 2000 р. видала в двох книгах еталонну україномовну Універсальну десяткову класифікацію, попередньо придбавши ліцензію Консорціуму УДК на видання українською мовою Міжнародного еталону УДК, а також доповнень та виправлень до неї.

Індекс УДК має відображати ключові питання й основні аспекти змісту реферату. Досвід свідчить про те, що індексування, виходячи з однієї лише назви документа, неприпустиме, оскільки вона, по перше, може частково або й повністю не відповідати змісту. По-друге, не відображати всіх аспектів і нюансів тексту джерела інформації. Обов’язковим для індексування мусить бути уважний аналіз тексту реферату, а за необхідності — й ознайомлення de visu з першоджерелом. Перший (визначальний) індекс має відображати основний предмет реферування, подальші індекси (деталізуючі й уточнюючі) — головні і другорядні аспекти його висвітлення у рефераті, зокрема за допомогою визначників точки зору, форми, місця, часу і т.д. [16, c. 11]

Треба зауважити, що питання методики формування індексу УДК для реферативних видань практично не висвітлювалися (лише деякі її аспекти відображено у Кочубей Л.О.). Бажано формувати індекс УДК таким чином, щоб за необхідності його скорочення, відсікання кінцевих елементів індекса впливало лише на другорядні і деталізуючі аспекти змісту реферату.

2.2. Проблеми та перспективи розвитку УДК на сучасному етапі

У 2003, 2004, 2005 та 2006 роках, вийшли друком чотири випуски відповідно, “Універсальної десяткової класифікації. Зміни та доповнення”. В 2005 р. було видано додатковий тираж УДК. Наразі робота над створенням змін та доповнень до УДК ведеться відповідно до договору з Консорціумом УДК і професійної необхідності в даних таблицях. У відповідності до цих змін та доповнень, на сьогоднішній день, Книжкова палата України готує до друку друге видання Універсальної десяткової класифікації (УДК) українською мовою у семи томах, яке планується опублікувати упродовж 2007—2008 рр. Видання вміщує матеріали станом на 31 грудня 2006 р. (зі змінами та доповненнями за 1998—2006 рр.). Наразі, готові чотири томи у вигляді верстки. В другому виданні УДК планується такий розподіл класів за томами [8, c. 65]:

• Т. 1: Допоміжні таблиці;
• Т. 2: 0/3 Загальний відділ. Філософія. Психологія. Логіка. Етика. Релігія. Суспільні науки;
• Т. 3: 5/61 Математика та природничі науки. Біотехнологія. Медичні науки;
• Т. 4: 62Машинобудування. Техніка в цілому;
• Т. 5: 63/65 Сільське, лісове, рибне та мисливське господарство. Комунально-побутове господарство. Організація комерційних та приватних підприємств, торгівлі, транспорту, зв’язку, поліграфії;
• Т. 6: 66/69 Хімічна технологія. Хімічна промисловість. Різні галузі промисловості та ремесла. Будівельна промисловість;
• Т. 7: 7/9 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт. Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство. Географія. Біографії. Історія.

Більше того, у грудні 2007 р. завідуючу відділу класифікаційних систем Книжкової палати України ім. І. Федорова, увели до складу Консультативної ради Консорціуму УДК і відтепер, починаючи з № 29 «Extensions and Corrections to the UDC» (2007), інформація про помилки в еталонних таблицях, виявлені співробітниками Книжкової палати України ім. І. Федорова у процесі роботи, а також усі пропозиції щодо УДК будуть публікуватись у виданнях Консорціуму УДК [1, c.3].

Таким чином підсумовуючи все вище сказане, можна говорити про наявність в українському каталогізаційному просторі, україномовного, компетентного, широко термінового інструменту систематизації та каталогізації, засобами індексування інформації за десятковим принципом — Універсальної десяткової класифікації. Проаналізувавши структуру, можна говорити про ряд структурних характеристик. Серед них: поліієрахічність основного ряду, ланцюговість підпорядкованості індексів, релятивність індексів, фасетизація групування відділів. Це перша, після прийняття незалежності в 1991 році, класифікаційна система українською мовою, що орієнтована на впорядкування фондів інформаційних установ України, яку використовують у роботі бібліотек технічного та природного профілю, служби НТІ та безпосередньо Книжкова палата України.

З іншого боку, видання УДК українською мовою, в повному обсязі не вирішило і не вирішить загальнодержавну проблему повноаспектої систематизації інфопотоків в Україні. На нашу думку, ще потрібно працювати над інтероперабельністю класифікаційних систем, що використовуються в Україні, але видання УДК українською мовою — це один з кроків у вирішенні цього питання [15, c. 10-11].

Розділ 3. Значення та вплив УДК на систематизацію в Україні

УДК використовують у багатьох країнах світу в бібліотеках та інформаційних службах Європи, Азії, Америки. Таблиці УДК перекладено на 23 мови світу, а видання першого тому таблиць УДК українською мовою вийшло у 1996 р за підтримки Книжкової палати України. Було отримано Еталонні таблиці УДК у вигляді структурованих текстових масивів (UDC. Master Reference File. Version 1996-12) від Консорціуму УДК з ліцензією на правом перекладу, друкування та розповсюдження тиражу на території України (текстовий масив містить 62 тис. рубрик) [12, c. 56].

Бібліографічні записи, створювані національними бібліотеками та бібліографічними утилітами, спроможні зв’язати дані УДК з іншими схемами класифікації через записи MARC формату. Однак жоден із згаданих вище сервісів Інтернету, які використовують для тематичного пошуку УДК, не має прив’язки індексів УДК до індексів інших систем класифікації.

Електронна версія таблиць УДК, яку поширює НТЦ «Ректор» у середовищі бази даних CDS/ISIS, для лінгвістичної сумісності з іншими інформаційно-бібліотечними ресурсами Росії, включає в себе як елемент даних пошуковий образ головної рубрики УДК на інформаційно-пошуковій мові ББК [13, c. 78].

Система керування УДК ґрунтується на текстовій базі даних у форматі CDS/SIS, розповсюдженому ЮНЕСКО. Таку систему застосовують з 1993 року, коли [Master Reference File ] MRF було створено у машино читаній версії. Тоді ж Дирекція Консорціуму УДК розпочала розповсюджувати Еталонні таблиці УДК у електронному вигляді MRF обсягом 60 тис. поділів. Ha основі цих таблиць Консорціумом УДК створена база даних англійською, французькою, угорською та японською мовами. Після тринадцяти років роботи з даними у форматі CDS/ISIS Консорціум УДК визнав, що необхідна нова система для керування MRF та виведення його даних за допомогою застосування новітніх технологій, особливо шляхом використання реляційної бази даних та Web-технологій. З квітня 2008 року нова версія системи бази даних стала робочою системою УДК. Нова технологічна інфраструктура забезпечує усіма засобами для керування системою та даними. Базуючись на мові структурованих запитів (SQL), керування та використання даних MRF (Master Reference File ) стане більш стандартним, потужним та гнучким у он-лайн співпраці. Нова система охоплює всі функціональні можливості для редакторської співпраці он-лайн, включаючи архівні функції, яких раніше не існувало.

Важливими аспектами сприяння технологічному оновленню системи є:

• керування даними УДК, пов’язаних з виведенням даних MRF. Виникла необхідність удосконалення процесу забезпечення MRF експортними форматами, тобто способами передавання даних MRF видавцям та користувачам. MRF має власний формат даних, і він щорічно розповсюджується у формі файлів ASCII (американський стандартний код для обміну інформацією) і/або ISO 2709 (Міжнародна організація у справах стандартизації);
• експортування УДК у XML (Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки [гіпертексту]), що дає змогу обробляти такі дані різноманітним інструментарієм XML. У ході імпорту даних MRF дані у форматі ISO 2709 зазвичай доступні в бібліотечних системах, але синтаксис/семантика MRF не має нічого спільного з MARC-форматами (формат машиночитаної каталогізації), а, отже, виникає постійна потреба у визначенні та підтриманні програм відображення чи перетворення, тому спроба повторюється до досягнення необхідного результату. Для подолання цих незручностей варто забезпечити експорт даних УДК у форматі UNІMARC та MARC21 згідно з класифікаційними форматами MARC21 та UNIMARC (IFLA, 2000; Бібліотека Конгресу США, 2005) та їхніми представленнями у форматі XML відповідно з MARCXchange (ISO/DIS, 2006). Враховуючи вищезазначені причини, метою нової системи редакційного підтримання УДК є урізноманітнення експорту даних УДК, особливо у форматах MARC та XML, на додаток до експорту, що передбачений досі. Такого підходу варто дотримуватись під час передавання даних згідно з основою SKOS (XML/RDF)6 i XML [15, c. 12].

3 1992 р. Консорціум УДК підтримує якість таблиць, постійно переглядаючи їх зміст, враховує зауваження та доповнення. Актуальний стан україномовної УДК публікується у журналі «Доповнення та зміни до УДК» [«Extensions and Corrections to the UDC» (E&C)], який має електронну версію <http:// www.udcc.org/ec.htm>. Видання УДК редагуються членами Консорціуму УДК (кожен публікує їх власною мовою), або іншими зареєстрованими видавцями, та щорічно публікуються у черговому випуску «Доповнення та зміни до УДК». У 2000 році в рамках проекту розробили також електронну версію УДК, яку безкоштовно розповсюдили серед бібліотек України. Випуск другого видання на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України було заплановано за програмою «Українська книга» на 2008–2009 роки. Уже опубліковано перші чотири книги. До видання ввійшли надіслані Консорціумом зміни та доповнення за 1998–2006 роки.

Після детального вивчення та критичного аналізу переваг та недоліків класифікаційних систем, які застосовувались в Україні та світі упродовж XX століття, було обрано Універсальну десяткову класифікацію (УДК) з урахуванням її міжнародного статусу, широкого розповсюдження та накопиченого досвіду роботи.

Аналіз характеристик та досвіду використання універсальних бібліотечних класифікацій дає підстави зробити висновок, що ці системи найпоширеніше використовуються в електронних бібліотеках та для розкриття і представлення ресурсів Інтернету. Це зумовлено тим, що впровадження універсальних, багатогалузевих класифікаційних схем у середовище Інтернету має цілу низку переваг:

• охоплюють усі підпорядковані галузі знання;
• підтримуються в актуальному стані (мають глобальні основи для розвитку та виживання, постійно коригуються, починаючи з першої публікації, та модифікуються відповідальними міжнародними організаціями);
• відомі більш широкому загалу користувачів, ніж інші типи класифікацій;
• мають найбільший потенціал для вирішення проблеми багатомовного доступу до інформації. Це означає, що вони є інструментальними засобами для багатомовного доступу до ресурсів Інтернету;
• більшість універсальних класифікаційних схем доступна у машино читаній формі.

З урахуванням розвитку інформаційних технологій, їх впливу на бібліотечну сферу перспективним є доповнення класичних механізмів систематизації новітніми. Так, до вже існуючих формалізованих індексаційних систем знаків класифікаційної, предметної та дескрипторної слід додати і популіндексаційну ІПМ, у контексті розгляду її як принципу систематизаційного механізму, що дає можливість залучити до процесів класифікації (тегування) засоби колективного тегування (колтегу), забезпечуючи, таким чином пертинентність пошуку [8, c. 4].

Висновки

Підсумовуючи все вище сказане, можна констатувати, що:

• з огляду на не просту історію свого започаткування і існування, УДК на сьогодні не дивлячись ні нащо, зміцнила свої якості: універсальність, науковість, логічність побудови, стабільність, гостинність, толерантність (гнучкість);
• робота з адаптації змісту УДК до сучасних науково-технічних, політичних, економічних і культурних умов існування суспільства, продовжується безперервно;
• актуальність УДК не втратила своїх позицій щодо її застосування в бібліотечно-інформаційній роботі на теренах країн СНД, в цілому та України, зокрема.

Історія вдосконалення Універсальної Десяткової Класифікації розпочалася з 1960-х років, що посприяло перегляду та розвитку таблиць, внесенню змін та вдосконаленню ефективності редакційної роботи видань, перегляду політики щодо УДК. Книжкова палата України, займаючись питаннями вдосконалення та уніфікації процесу систематизації, невпинно зростаючого документального потоку, у 1997 році розробила проект «Класифікаційна система України» (керівник — перший заступник директора Н. Петрова). Розроблений Книжковою палатою України проект перекладу та видання УДК українською мовою підтримав Міжнародний Фонд «Відродження», проект було реалізовано у досить короткий термін — за три роки (1998–2000).

Упродовж 1993–2010 років відбулися значні зміни у процесі редакції, перегляду таблиць класифікацій УДК, підтримання та їх розповсюдження. Як показали практичні дослідження А. Славік (2005–2006 р. р.) у галузі застосовування УДК, що у багатьох випадках у Web-середовищі та бібліотечних каталогах доцільне використання таких класифікацій для вільного перегляду інформації та розширення її пошуку. Класифікаційні дані слід представляти так, щоб людські зусилля як під час їх впровадження, так і використання, було зведено до мінімуму.

Класифікаційна схема УДК у світі використовується в багаточисленних електронних каталогах, базах даних та інформаційно-пошукових програмних пакетах. УДК використовується в інформаційно-пошукових сервісах (ІПС), які підтримуються програмним пакетом CDS/ISIS. Як міжнародна класифікація – УДК має своє поле в бібліографічних записах MARC формату та може комбінуватись з індексами інших класифікаційних схем. Стосовно тематичного представлення електронних інформаційних ресурсів слід зазначити, щонайменше п’ять сервісних систем Інтернету використовують УДК. Причому важливо, що ні один із пошукових сервісів Інтернету не повинен був сплачувати за використання УДК та не мав жодних проблем з авторськими правами після опублікування розділів на сторінках Інтернету.

У 2000 році Україна вперше за свою історію отримала видання УДК українською мовою. З дозволу Книжкової Палати Інститутом математичного моделювання «Фраксім» на базі поліграфічного видання було розроблено електронну версію таблиць. У 2003 році за представленими Консорціумом УДК матеріалами, Книжкова палата здійснила видання «Універсальна десяткова класифікація (УДК): Зміни та доповнення», що забезпечує актуальність таблиць УДК, виданих українською мовою.

Для подальшого успішного впровадження таблиць УДК добре було б видати загальну методику систематизації, ввести вивчення таблиць у навчальні плани учбових закладів, що готують фахівців для бібліотек. Вагомими питаннями, що потребують нагального вирішення, є проблеми сумісності класифікаційних таблиць, створення таблиць співвідношень між різними класифікаціями.

Список використаної літератури

1. Барсук А.И. Библиографоведение в системе книговедческих дисциплин. -М., 1975. -С. 177-181
2. Барсук А.И. Развитие книговедческой концепции библиографии // Книга: Исслед. и материалы. -1988. -Сб. 52. -С. 43—51.
3. Библиографія. Обший курс: Учебник для библ. фак-тов ин-тов культури / Под ред. М.А. Брискмана. -М., 1969. -С. 62—63
4. Библиотечно-библиографическая классифиация: Рабоч. табл. для мас. б-к. – М.:Либерия, 1997. – 688 с.
5. Буран В.Я., Довгопола О.П., Пупченко В.В. Бібліографія. Загальний курс. -К., 1984. -С. 12-19
6. Вилегжаніна Т., Анісімова С. Роздуми про сучасний стан і майбутнє класифікаційних систем в Україні//Вісник Кн. палати. – 1996. – №4. – С. 8-9.
7. Вохрышева М.Г. Библиографическая деятельность: структура и эффективность. -ML, 1989. -С.106-107.
8. Голоднова Н., Петрова А. Динаміка розвитку знання і межі змінюванності універсальних бібліотечних класифікацій//Бібл. Вісник. – 1996. – №1. – С.1-4.
9. Голоднова Н.Н. Библиотечно-библиографическая классификация: модернизация и перспективы развития//Вісник Кн. палати. – 1997. – №5. – С.7-9
10. Голтвинская Т.С. Библиотечно-библиографическая классифкация: за и против//Сов. библиотековедение. – 1991. – №4. – С.40-44
11. Диомидова Г.Н. Библиография. Общий курс: Учеб. для библ. техникумов и библ. отд-ний культ.-просвет. училищ. -2-е изд., переработ, и доп. —М.: Кн. палата, 1991
12. Диомидова Г.Н. Библиографоведение: Учеб. для сред, профессион. учеб. заведений. -СПб.: Профессия, 2002
13. Коршунов О.П. Библиографоведение. Общий курс. — М., 2001.
14. Меженко Ю.О. Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи // Бібліолог. вісті. -1996. -№ 4 (13). -С. 48, 55.
15. Мухітдінова Л. Класифікаційні системи в Україні: коротка історія (1917-1996)//Вісник Кн. палати. – 1996. – №4. – С.9-12.
16. Петренко Н. Еталон в Україні: останній етап перед випуском у світ//Вісник Кн. палати. – 2000. – №3. – С.10-11.
17. Сенченко М. На черзі кооперативна каталогізація//Вісник Кн. палати. – 1997. – №8. – С.3-4
18. Систематизация произведений печати: систематический каталог: Учеб. пособие/[В.К.Удалова и др.]. – Х.: Ин-т культуры, 1982. – 96 с.
19. Сукиасян Э.Р. ББК и мировая классификационная практика//Сов. библиотековедение. – 1991. – С.35-40.
20. Сукиасян Э.Р. Библиотечные каталоги: Методические материалы. – М.: ИПО Профиздат, 2002. – 192 с.
21. Сукиасян Э.Р. Классификационные системы/Библиотечные каталоги: Методические материалы. – М., 2001. – С.51-80.
22. Універсальна десяткова класифікація: У 2 кн. Кн.1. Таблиці: Пер. з англ./Голов. ред. М.І. Сенченко; USD Consortium, Кн. палата України. – К.: Кн. палата України, 2000. – 932 с.
23. Ахвердова М. Універсальна десяткова класифікація. Підготовка другого видання / М. Ахвердова, Н. Чунакова // Вісник Кн. палати. — 2008. — № 1. — С. 20-23.
24. Петренко Н. Робота над Універсальною десятковою класифікацією — продовжується (АПП)//Вісник Кн. палати. — 2001. — №11. — С.6-7.

Термінологічний словник

Універсальна десяткова класифікація (УДК) — це міжнародна багатомовна класифікаційна система, що об’єднує всі галузі знань в єдиній універсальній структурі з загальною десятковою нотацією.

Рубрикатор –– це ієрархічна класифікаційна система з універсальним тематичним охопленням галузей науки, техніки, економіки та людської діяльності, нанотехнологій, що відносяться до сфери нанотехнологій та наноматеріалів.

Тезаурус — особливий різновид словників загальної або спеціальної лексики, у яких кожне слово перекладається на максимальну кількість мов. Його структура дозволяє групувати словникові статті за словом або за мовою.