Вступ

Актуальність теми. Нинішні бібліотеки є основними інформаційними джерелами, адже їх діяльність базується на усвідомленні ролі інформації в суспільстві, знанні законів інформаційного оточення і розуміння свого місця в ньому, володінні новими інформаційними технологіями. Початкова мета комп’ютеризації наукових бібліотек — надання можливості читачам користуватися бібліографічними записами в електронній формі, однією з яких є ЕК. Але утвердившись як діючий інструмент розповсюдження інформації, ЕК поставив перед бібліотеками ряд нових проблем, зокрема індексування документів у АІБС, тобто опис їх змісту засобами інформаційно-пошукової мови (ІПМ). На сьогодні працівники бібліотеки, використовуючи при індексуванні неуніфіковану лексику, визначають предметні рубрики (ПР), ключові слова суб’єктивно, не пов’язуючи це з існуючими правилами ІПМ. У результаті одна й та ж книга, заіндексована різними бібліотеками чи конкретними працівниками, містить зовсім не сумісні пошукові образи документа (ПОД), що в кінцевому підсумку ускладнить або й зробить неможливим ефективний пошук інформації в комп’ютерній мережі.

Мета роботи – дати пояснення принципів складання та застосування предметних рубрик, їх синтаксичного складу, а також передати специфіку предметизації різних видів документів.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— дослідити поняття загальної і спеціальної методики предметизації;

— розглянути загальні положення та вимоги формулювання предметних рубрик;

— охарактеризувати види та функції предметних рубрик;

— висвітлити аналіз процесу предметизації документі;

— розглянути послідовність процесу предметизації документів;

— проаналізувати предметизацію видань з окремих галузей знання і деяких видів документів;

— виявити особливості предметизація документів про окремі географічні об’єкти.

Об’єктом дослідження виступає процес аналітичної обробки документів.

Предметом дослідження є – процес предметизації документів та методика вибору предметних рубрик.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти методології предметизації документів

1.1. Поняття загальної і спеціальної методики предметизації

Здійснюючи предметизацію документів, керуються певни­ми положеннями і правилами, які становлять методику предме­тизації. Методика предметизації поділяється на загальну і спеціальну.  Загальна методика  є сукупністю правил предме­тизації, які можна використовувати при обробці документів незалежно від їхньої тематики, форми та читацького призна­чення, а також незважаючи на мету здійснення предметизації (предметний каталог, предметний покажчик тощо).

Проте, щоб запредметизувати конкретний документ, необхідно володіти як загальною, так і спеціальною методи­кою.  Спеціальна методика  регламентує предметизацію доку­ментів з окремих галузей знань, окремих видів документів. До того ж вона певною мірою залежить від мети проведення предметизації.

У процесі розробки спеціальної методики предметизації документів з певної галузі знання вирішують такі основні завдання: визначення основної проблематики цієї галузі; виявлення на цій основі типових категорій предметів; вияв­лення типових аспектів розгляду предметів; визначення мо­делей типових комплексів предметних рубрик; складання словників предметних рубрик [9].

Великий вплив на спеціальну методику предметизації мають особливості конкретного пошукового масиву, для якого обробляються документи, потреби конкретних користувачів. Особливо яскраво це проявляється при предметизації для тра­диційних бібліотечних каталогів. Кожний предметний ката­лог складається з комплексів предметних рубрик, які відпо­відають запитам читачів, складу фонду, можливостям певної бібліотеки. Тому тривалий час спеціальна методика предме­тизації великою мірою залежала від потреб цих комплексів. Кожен традиційний предметний каталог є унікальним, і спеці­альна методика предметизації враховувала це. З певним при­пущенням можна сказати, що кожна бібліотека розробляла її для себе. Наприклад, у бібліотеці універсального профілю до­цільно зібрати разом усі видання про різні види автомобілів і зробити рубрики, використавши інверсію:

 Автомобілі вантажні.

 Автомобілі легкові.

Автомобілі спеціального призначення.

А в бібліотеці автотранспортного інституту, де більшість документів про автомобілі, доцільно створити рубрики, не за­стосовуючи інверсію:

 Автомобілі спеціального призначення.

 Вантажні автомобілі.

 Легкові автомобілі.

Тобто кожна з цих бібліотек встановлює свої правила, свої межі використання інверсії у формулюваннях рубрик.

Тепер, коли традиційні бібліотечні каталоги перетворюють­ся в електронні й об’єднуються у бібліотечно-інформаційні мережі, зросли вимоги до уніфікації положень методики пред­метизації документів на галузевому і загальнодержавному рівнях. Вивчення й узагальнення досвіду предметизації для наявних ІПС, здійснення аналізу галузевих документів дають змогу визначити деякі типові методичні рішення спеціальної методики. Таким самим чином вирішуються питання спеці­альної методики предметизації для абетково-предметних по­кажчиків, бібліографічних картотек допоміжних предметних покажчиків [8, c. 205-206].

1.2. Загальні положення та вимоги формулювання предметних рубрик

Суттю предметизації  є відображен­ня ознак документа в формулюванні предметної рубрики. Тому правильне її формулювання є найважливішим етапом предмети­зації, адже воно забезпечує створення повноцінних комплексів документів у предметних каталогах або надання відомостей про місцезнаходження інформації у предметних покажчиках.

Основною вимогою до предметної рубрики є її лаконізм у поєднанні з повним і точним розкриттям змісту документа. Тобто необхідно використовувати зафіксовані в лексиці ІПМ саме ті лексичні одиниці, які найточніше визначають зміст твору. Формулюючи рубрику, перш за все спираються на існу­ючі типові категорії предметів і типові аспекти дослідження предметів, що властиві документам з певної галузі знання.

Формулюючи предметну рубрику, намагаються зробити її якомога зрозумілішою, простою, такою, яка допомагає у пошу­ку необхідних документів. Тому використовують сучасну на­укову термінологію, поширені поняття, надаючи перевагу вітчизняним термінам перед зарубіжними.

Лексичний склад мови предметних рубрик досить різно­манітний. У формулюваннях використовуються майже всі частини мови. Найчастіше це іменники і досить часто прик­метники й дієприкметники, котрі перейшли в іменники, а та­кож числівники, рідше використовують сполучники і приймен­ники. При формулюванні рубрик для предметного каталога не можна застосовувати дієслова, прислівники й займенники.

Як лексичні одиниці в мові предметних рубрик викори­стовуються словосполучення. Часто формулюються предметні Рубрики, які складаються з іменника і прикметника, іменни­ка і дієприкметника (Пластмасові вироби, Навколишнє сере­довище, Ринкова економіка), іменника з порядковим числів­ником (Друга світова війна), двох іменників (Походження видів, Опір матеріалів), двох іменників із сполучником “і” та при­йменниками (Підручники і посібники, Модерн в архітектурі).

Предметні рубрики, як правило, формулюють у називному відмінку множини, за винятком термінів, що вживаються тільки в однині (Атмосфера, Мислення). В однині формулю­ють назви індивідуальних предметів, власні імена, назви окре­мих установ (Земля, Шевченко Тарас Григорович, Кримська обсерваторія). Важливо мати на увазі, що іноді простежується смислова різниця у значенні термінів у множині й однині. Наприклад, “Середня школа” як система освіти і “Середні школи” як навчальні установи. У деяких випадках один і той самий термін в одних галузях використовується лише у множи­ні, в інших — в однині (Важка вода і Підземні води). У такому разі застосовують термінологію, усталену у відповідній галузі [8, c. 156].

При формулюванні предметних рубрик постає питання про використання повної або скороченої форми найменування предмета. Як правило, переважно використовується повна форма, але, якщо скорочена досить поширена, то може застосо­вуватися і вона (ООН, НАТО). В АПП до систематичного ката­логу використовують обидві форми.

При формулюванні заголовка предметної рубрики, який складається з кількох слів, особливого значення набуває вибір першого слова, оскільки саме воно визначає місце предметної рубрики в традиційному каталозі або картотеці й істотно впли­ває на оперативність пошуку інформації. Перше (провідне) слово має розкривати найбільш суттєві ознаки предмета. По­ставити найбільш інформативне слово на початку предметної рубрики допомагає такий методичний прийом, як інверсія, тобто перестановка слів у словосполученнях, яка порушує загально­вживаний порядок слів, але не впливає на зміст поняття. Ча­стіше інверсії підлягають прикметники, які розкривають дру­горядні ознаки, властиві багатьом предметам (колір, форма, розмір тощо). Питання про використання інверсії в конкрет­ному пошуковому масиві вирішується з урахуванням потреб комплексоутворення матеріалу в цьому масиві, характеру запи­тів користувачів інформацією, складу фонду документів тощо. Зокрема, в АПП до систематичного каталогу перевага надається прямим формулюванням, що дає змогу відтворити в різних місцях покажчика родові й видові поняття. Наприклад:

 Автомобілі.

 Вантажні автомобілі.

 Легкові автомобілі.

 Пожежні автомобілі.

Інверсія в таких покажчиках використовується лише в тому разі, якщо пряма форма найменування предмета веде до створення в покажчику галузевих комплексів, уже наявних у систематичному каталозі:

 Ациклічні сполучення.

 Вуглеводи ациклічні.

 Спирти ациклічні.

За певних умов використовувати інверсію не можна. Це стосується назв наукових дисциплін, історичних подій, гео­графічних назв, термінів, у яких суть предмета передає саме прикметник (Атомна енергія, Дитячі садки).

Уточнити зміст документів допомагає використання підза­головків, які, як правило, приєднуються до заголовка рубрики знаком тире ( — ). Найширше застосовуються тематичні й особливо типові тематичні заголовки.

Регіональні (географічні) підзаголовки використовують за необхідності показати територіальний аспект розгляду предмета.

 Тваринний світ — Африка.

Але якщо назва місцевості входить до найменування пред­мета, то регіональні підзаголовки не застосовують, наприклад:

 Запорізька Січ.

 Курська битва.

Не використовують їх і якщо предмет, назва якого винесе­на в заголовок, властивий лише для певної країни:

Гетьманщина.

 Більшовизм.

У формулюваннях таких підзаголовків використовують сучасні назви географічних об’єктів, а щодо застарілих на­йменувань роблять посилання.

Хронологічні підзаголовки, як правило, позначаються арабськими цифрами або являють собою назву періоду, ери, епохи й відокремлюються від заголовка комою або тире. Вони можуть стояти або безпосередньо після заголовка, або після тематичного чи географічного підзаголовка. Наприклад:

Український живопис, 18 ст.

 Польща — Історія, 17—18 ст.

 Стороженко Олекса Петрович, 1806—1874.

 Рослинність — Палеозой.

У допоміжних абетково-предметних покажчиках для по­значення імператорів, царів, великих періодів часу можна ви­користовувати римські цифри. Якщо невідомі точні дати життя особи, відомості про них наводять у круглих дужках:

 Галл Анонім (XI—XII ст.).

 Венеціано-турецькі війни, XV—XVIII ст.

Формальні підзаголовки широко застосовуються для відоб­раження документів у бібліотечних каталогах, проте, як пра­вило, не використовуються в АПП до систематичних каталогів і картотек. Щоб забезпечити пошук документів за відповід­ними ознаками, тут користуються довідковими картками.

Щоб повно і точно розкрити ознаки змісту, форми, призна­чення документа, іноді доводиться формулювати велику кількість підзаголовків, але це призводить до збільшення об­сягу пошукового масиву. Тому в бібліотеках, як правило, об­межують можливу кількість підзаголовків залежно від особ­ливостей їхніх каталогів. Наприклад, у великих за обсягом предметних каталогах, що відображають універсальні фонди великих наукових бібліотек, кількість підзаголовків обмежу­ють 10—15. Ще більш обмежена кількість підзаголовків в автоматизованих ІПС [4, c. 95-96].

Пошукові образи багатотемних і багатоаспектних доку­ментів часто неможливо передати однією предметною рубри­кою, тому при предметизації їх виникає потреба використати декілька предметних рубрик, оскільки тільки сукупність руб­рик найбільш точно розкриває зміст твору. У таких випадках застосовують метод багаторазового відображення. У пошуко­вих системах цей метод використовують за таких умов:

• документ подає інформацію про 2—3 самостійних пред­мети;
• два предмети перебувають у відносинах типу “рід — вид”, “загальне — конкретне”, “ціле — частина”;
• ідеться про використання методів однієї галузі знання для досліджень в іншій;
• мова йде про вплив одного предмета на інший; розгля­дається питання про взаємовплив і взаємодію двох предметів;
• загальна тема викладається із висвітленням спеціаль­ної теми; і, навпаки, спеціальна дисципліна викладається з елементами більш загальної;
• певна галузь знання розглядається у зв’язку з суміж­ною дисципліною.

Оскільки широке застосування методу багаторазового відоб­раження може призвести до невиправданого збільшення об­сягу пошукового масиву, ним не слід зловживати.

Особливістю формулювання предметних рубрик для пред­метних покажчиків є те, що їхня лексика має бути макси­мально наближеною до мови автора твору. Якщо складається предметний покажчик до збірника творів різних авторів, засто­совують зведену лексику. Коли вживання автором термі­нів відрізняється від норми, перевагу надають загальнопри­йнятому формулюванню, навіть якщо воно не збігається з ав­торським.

Щодо формулювання предметних рубрик для АПП до си­стематичного каталога, то слід мати на увазі, що формулюван­ня ділень у таблицях класифікації та на роздільниках систе­матичного каталогу не являють собою предметних рубрик, тому ці формулювання доводиться перетворювати за правилами предметизації [8, c. 165-166].

1.3. Види та функції предметних рубрик

Предметні рубрики є основним способом тематичного доступу до документа в електронному каталозі. Вони найбільш наближені до природної мови і виконують інформаційну, термінологічну, комплексоутворювальну і комунікативну функції. У зв’язку з цим, великого значення набуває уніфікація у предметизації: розробка загальних принципів предметизації, удосконалення інформаційно-пошукової мови предметизації та створення авторитетних файлів предметних рубрик.

Процес предметизації – це досить суб’єктивний процес, і тому дотримання правил і проходження обов’язкових етапів індексування сприяють уніфікації цього процесу.

Предметна рубрика виконує такі функції:

• інформаційна — рубрика інформує про зміст документа, його форму та призначення. Не розглядаючи безпосередньо первинного документа, користувач має змогу одержати основну інформацію про нього;
• евристична — предметна рубрика сприяє пошуку документа, що відповідає інформаційній потребі;
• комплексоутворювальна — завдяки предметній рубриці можна створити комплекс, у якому зібрані документи про певний предмет або відомості про такі документи;
• термінологічна — функція реалізується шляхом використання у формулюваннях рубрик сучасної наукової термінології, що сприяє ознайомленню з нею користувачів і опануванню нею.

За структурою предметні рубрики поділяються на такі види:

Прості рубрики — складаються тільки з предметного заголовка. Їх застосовують у предметизаціях документів, які розглядають предмет у цілому, з різних боків.

Складні рубрики — містять заголовок і підзаголовок. Підзаголовки конкретизують зміст документа, обмежують його, відтворюючи аспект розгляду предмета. Підзаголовки можуть також уточнювати форму і призначення документів. При формулюванні предметних рубрик використовують підзаголовки чотирьох видів:

• тематичні — дають змогу відобразити такі аспекти предмета, як його властивості, стан, структуру, процеси, в яких він бере участь тощо;
• географічні (регіональні) — відображають територіальний аспект розгляду предмета;
• хронологічні — застосовують, коли зміст документа має певний часовий аспект;
• формальні (призначення і форми) — підкреслюють форму, цільове та читацьке призначення документа [4, c. 101].

До складних рубрик належать і так звані описові предметні рубрики. Вони становлять цілі речення, до складу яких входять сполучники та прийменники, і не поділяються на заголовок і підзаголовок.

За обсягом змісту предметні рубрики можуть бути адекватними та узагальнюючими.

Адекватні — рубрики максимально точно відображають тему документа;

Узагальнюючі — формулюють предмет більш широко, ніж тема документа [1].

Процес визначення предметних рубрик починається з аналізу змісту документа, в ході якого визначається предмет твору та аспекти його розгляду, призначення і форма документа.

Аналізуються: титульна сторінка, зміст, анотація, передмова, післямова, текст, бібліографія, покажчики.

Важливо знайти: ключові фрази та слова, що описують зміст твору в цілому.

Для цього потрібно дати відповідь на питання:

– про що твір у цілому?

– висвітлена одна тема чи кілька?

– якщо кілька, то пов’язані вони між собою чи ні?

– якщо ні, то чи домінує одна тема над іншими? Яка?

– що описується у документі: об’єкт (живий, неживий), продукт, стан, явище, дія, процес і т.п.?

– чи мова іде про конкретне місце, конкретний період часу?

– чи мова іде про конкретних осіб, організації, заходи?

Предметні рубрики складаються лише на теми, що займають не менше 20% всього твору (виняток становлять заздалегідь обумовлені теми). Визначаються лише ті рубрики, що найбільше відповідають загальній темі документа. Не визначаються рубрики, що представляють підтеми, які включені у ширшу рубрику.

Предметні рубрики визначаються у відповідності до того, як закаталогізовано документ. Для бібліографічного запису, що представляє зібрання (періодичне видання, монографічну серію або примірник з багатьох частин) визначаються рубрики, що характеризують загальний зміст цілого зібрання [6, c. 43].

Розділ 2. Аналіз процесу предметизації документів

2.1. Послідовність процесу предметизації документів

Процес предметизації поділяється на декілька основних етапів: відбір документів; аналіз документа як об’єкта пред­метизації; відбір смислових компонентів у головному змісті документа і прийняття рішення щодо подальшого вираження їх у предметних рубриках; оформлення відібраних смисло­вих компонентів у предметні рубрики; редагування предмет­них рубрик.

Відбір документів для предметизації здійснюється пере­важно для відтворення їх у предметному каталозі та інших бібліотечних ІПС і залежить від особливостей конкретної інформаційно-пошукової системи й потреб бібліотеки. Пред­метний каталог розкриває, як правило, лише частину бібліо­течного фонду. Склад цієї частини фонду неоднаковий у різних бібліотеках, неоднакові потреби читачів, склад системи ката­логів тощо. Саме тому стосовно кожного документа вирішуєть­ся питання про доцільність його відображення в каталозі й, відповідно, доцільність предметизації. Звичайно, коли всі до­кументи підлягають предметизації, наприклад, для відобра­ження їх в електронному каталозі або для відображення їхньої тематики в АПП до традиційного систематичного каталога, етапу відбору документів у процесі предметизації немає.

Аналіз документа вимагає від предметизатора широкої ерудиції і знання конкретного предмета, уміння відрізняти головне від другорядного, вільної орієнтації в документах. Цей етап має велике значення, оскільки зумовлює якість подаль­шої обробки документа. Аналіз починається з перегляду, в ході якого визначається предмет твору й аспекти його розгля­ду, призначення, форма документа. Під час перегляду зверта­ють увагу на джерела предметизації, тобто ті елементи доку­мента, що містять максимум інформації, а саме: його текст, титульну сторінку, передмову, видавничу анотацію тощо. Аналіз починають із титульної сторінки, яка дає уявлення про зміст документа, його форму, про організацію, що видала цей доку­мент, про час і місце його виходу з друку. У переважній більшості документів назва досить точно відтворює тематику, але предметизувати тільки за назвою не можна, необхідно пе­реконатися в тому, що вона дійсно передає зміст документа. Іноді досить суттєві дані, які уточнюють тему документа, його призначення і форму, містяться в підназві. Певну інформацію про характер документа дають назва установи, відповідальної за його випуск, вихідні дані. Важливим джерелом інформації про зміст документа є анотація, яка дає змогу зрозуміти, про що йдеться в документі в цілому, з’ясувати аспекти розгляду теми, але головним джерелом предметизації є текст докумен­та, ознайомлення з котрим забезпечує її повноту і точність.

Відібрані на етапі всебічного аналізу відомості виступають основою для вибору смислових компонентів у змісті докумен­та. Вирішуючи питання про те, які саме ознаки змісту доку­мента мають бути відображені в його пошуковому образі, бе­руть до уваги не тільки безпосередньо основний зміст твору, а й мету, з якою здійснюється предметизація, склад і зміст фон­ду, представлений в ІПС, інформаційні потреби користувачів тощо. Іноді предмет, який у документі висвітлюється як побіч­ний, якраз і становить найбільший інтерес для певної групи користувачів, і саме його доцільно подати в предметній рубриці [8, c. 182-183].

У ході вибору смислових компонентів вирішується питан­ня про те, якою буде рубрика залежно від її подальшого вико­ристання у предметному каталозі чи в предметному покаж­чику. Вибираючи предметну рубрику для відтворення доку­мента в ІПС із контрольованою лексикою, з’ясовують перш за все, чи збігається зміст цього документа з тією предметною рубрикою, яка вже зафіксована в словнику. Якщо збігається, то її надають документу. Вирішуючи питання про вибір пред­метної рубрики, порівнюють обсяг поняття про предмет у до­кументі з предметною рубрикою, що вже існує в конкретній ІПМ. Таким чином, визначається, адекватну чи узагальню­ючу рубрику буде надано документу. Вибір рубрики залежить від потреб конкретного пошукового масиву. Так, при виборі рубрики для предметного каталога певну роль відіграє, на­приклад, тип бібліотеки: в універсальних бібліотеках частіше використовують узагальнюючі предметні рубрики, у спеціаль­них — адекватні.

А втім далеко не завжди можна вибрати потрібну пред­метну рубрику зі списку, часто доводиться формулювати її заново. При використанні ІПМ із контрольованою лексикою потрібної рубрики може просто не бути в списку. Тоді необ­хідно сформулювати її і включити до словника. Якщо ІПС тільки створюється, на кожний документ складають нову пред­метну рубрику. Значну допомогу у створенні комплексів пред­метних рубрик, формулюванні окремих лексичних одиниць надають списки і словники предметних рубрик, які відобра­жають структуру діючих предметних каталогів різних бібліо­тек, автоматизованих інформаційних мереж.

У предметизації для предметного каталогу прийоми змісто­вого аналізу текстів і вибір рубрики значно простіші, ніж при складанні предметних покажчиків до цих текстів. При пред­метизації для каталогу важливо виявити основний предмет і аспекти його розгляду. При предметизації для допоміжних предметних покажчиків кількість предметів, що відобража­ються, нічим не обмежується (кількість предметних рубрик для монографії обсягом 20 друк. арк. становить приблизно 10 тис.). Такий покажчик не має обмежень у розподілі на пред­мет і аспект. Обидві ці категорії — рівноцінні предмети, і кожна з них буде провідним словом предметної рубрики, на­приклад: “Абетково-предметний покажчик — Призначення” і “Призначення абетково-предметного покажчика”. При пред­метизації для предметного покажчика до бібліографічного посібника враховується наявність інших допоміжних покажчи­ків до цього посібника, що визначає вибір найоптимальнішого шляху пошуку в масиві документів. Так, якщо є географічний покажчик, то назву країни доцільно навести не в заголовку, а в підзаголовку рубрики. (Наприклад, “Економіка Франції”, а не “Франція — Економіка”). До покажчика як самостійні пред­метні рубрики включаються всі синонімічні поняття.

Відбір смислових компонентів для АПП до таблиць кла­сифікації і систематичного каталога зведений до мінімуму, оскільки тут використовують як самостійні предметні рубри­ки прямі й інверсовані терміни, скорочені й повні наймену­вання, синоніми, техніцизми. Для введення нової рубрики іноді досить одного документа, тема якого ще не знайшла відобра­ження в АПП до систематичного каталогу. Щодо використання адекватних і узагальнюючих рубрик, то в АПП існують межі використання адекватних рубрик, оскільки надмірна повнота АПП утруднює пошук інформації.

За умови автоматизації процесів обробки й пошуку доку­ментів актуальним стає питання про зближення методичних підходів до предметизації документів незалежно від подаль­шого використання їхніх пошукових образів у різних систе­мах пошуку інформації. Автоматизація сприяє вирішенню завдання застосування таких предметних рубрик, котрі мож­на було б у разі необхідності скорочувати або ж, навпаки, по­довжувати з урахуванням сфери застосування. Це знаменує перехід до єдиної предметної рубрики (як і єдиного бібліогра­фічного опису) незалежно від подальшого використання [9].

Оформлення предметної рубрики здійснюється залежно від призначення предметизації. У форматах бібліографічних за­писів, призначених для автоматизованих систем, виділені спеці­альні поля, де фіксуються заголовки й підзаголовки рубрик. У традиційних предметних каталогах рубрики записують на авторському рядку перед бібліографічним описом або на зво­роті бібліографічної картки. Кожний заголовок і підзаголо­вок рубрики записують на окремій картці. Таким чином, скіль­ки заголовків і підзаголовків предметних рубрик надано до­кументу, стільки разів він відображатиметься в каталозі. Кожна рубрика АПП з усіма підзаголовками записується на ок­ремій картці покажчика.

У ході останньої операції процесу предметизації — реда­гування — перевіряється правильність прийнятих на інших етапах обробки документа рішень.

2.2. Предметизація видань з окремих галузей знання і деяких видів документів

Одним із найважливіших завдань спеціальної методики предметизації є виявлення типових категорій предметів для документів з окремих га­лузей знання, оскільки це дає змогу визначити поняття, які можуть виступати заголовками предметних рубрик. Процес виявлення типових категорій є безперервним, що зумовлюєть­ся безперервністю здобуття наукою нових знань. Навряд чи можливо з вичерпною повнотою назвати всі категорії, котрі можна визначити в межах різних галузей знання. Тому на­ведені далі переліки категорій слід розглядати як такі, що дадуть змогу отримати уявлення про категоріальну структу­ру певної галузі.

Кожна галузь знання має свою категоріальну структуру. У межах галузі категорії, котрі є загальними для декількох га­лузей знання, співіснують із категоріями, специфічними саме для цієї галузі. Загальними, тобто характерними для кількох галузей знання, можна вважати такі категорії: окремі науки, наукові дисципліни та їхні розділи; методи наукових дослі­джень; напрями, течії, школи в науці; окремі особи, діячі на­уки; окремі установи й організації; географічні об’єкти.

Категорії, які стосуються, в основному, об’єктів вивчення окремих наук, суттєво різняться, і їх доцільно розглядати відпо­відно до конкретних галузей знання [8, c. 187-188].

Предметизація документів про окремі науки, наукові дисципліни, напрями, течії, школи в науці, методи дослі­дження.  Документи, предметом яких є окрема наука або га­лузь знання, наукова дисципліна, отримують предметну руб­рику, заголовком якої буде назва цієї науки, галузі знання, дисципліни. Так предметизують праці загального характеру (підручники, навчальні посібники, збірники статей, загальні огляди, матеріали конференцій, бібліографічні й довідкові ви­дання), у яких міститься інформація про науку в цілому або ж декілька її аспектів (історія, методологія, організація тощо). Якщо ж у документі розкривається певний аспект вивчення тієї чи іншої науки, то його наводять у тематичному підзаго­ловку. Наприклад:

Хімія

 Біологія — Методологія.

Щодо предметизації документів про напрями і вчення в науці, то залежно від потреб комплексоутворення у пошуко­вому масиві заголовок предметної рубрики може вміщувати як назву напряму, так і назву конкретного питання. В остан­ньому випадку назву напряму наводять у підзаголовку:

 Дарвінізм

 Походження видів — Дарвінізм.

Документи про методи дослідження можуть утворювати комплекси в пошуковому масиві по-різному, залежно від змісту, актуальності та новизни методів, потреб користувачів. Доку­менти, що розглядають методи дослідження в науці в цілому, відповідно до певного об’єкта одержують рубрику, в заголов­ку якої зазначені назва науки або об’єкта і загальний тема­тичний підзаголовок, наприклад:

Астрономія — Методи дослідження;

 Вулкани — Методи дослідження.

Якщо ж конкретні методи дослідження розглядаються у відношенні до певних предметів, явищ, процесів, то в заголовку Рубрики вказують предмет, явище, процес, а в підзаголовку — назву методу:

Іноді, коли особливо цікавим для користувачів є саме ме­тод дослідження, в назві рубрики доцільно зазначити назву методу:

 

Моделювання

 Моделювання в генетиці.

В окремих випадках, коли є необхідність подати документ у різних аспектах, користуються методом багаторазового відоб­раження і подають документ як під назвою об’єкта, що дослі­джується, так і під назвою методу дослідження:

 Комети — Радіологічний аналіз.

 Радіологічний аналіз.

 Предметизація персоналій.  Документи, у яких висвіт­люється життя і діяльність окремої особи, так звані персоналії, необхідно відтворити у пошукових масивах таким чи­ном, щоб з максимальною повнотою задовольнити різнобічні запити на них користувачів інформації. Для цього викори­стовують індивідуальні й узагальнюючі рубрики.

За допомогою індивідуальних рубрик предметизують до­кументи про діячів науки і культури, котрі зробили значний внесок у розвиток тієї чи іншої науки або прикладної галузі, у розвиток суспільного, економічного і культурного життя. У таких рубриках збирають документи про життя і діяльність окремих осіб, мемуари, бібліографічні й біобібліографічні по­сібники, образотворчі видання. Формулюючи предметну руб­рику, у заголовку вказують прізвище, ім’я та по батькові осо­би, після чого наводять роки її життя (для тих, хто живе й досі, — тільки рік народження).

Докучаев Василь Васильович, 1846—1903.

Якщо необхідно висвітлити життя і діяльність тієї чи іншої особи у певних аспектах або показати особливу форму викладу матеріалу, застосовують тематичні й формальні підза­головки:

 Альбоми;

 Біографія;

 Внесок в науку;

 Наукова діяльність;

 Світогляд тощо.

Для організації матеріалу в межах персональних комплек­сів, крім підзаголовків, можна використовувати описові пред­метні рубрики з прийменниками (в(у), на, про) і сполучника­ми (і(й), як).

Наведення документів про окремі твори тієї чи іншої осо­би також під персональною рубрикою дає змогу створювати більш повний комплекс документів про її життя і творчість. Така рубрика складається з прізвища, ім’я і по батькові, років життя особи, а також поданої в лапках назви твору:

 Шевченко Тарас Григорович, 1814—1861. “Гайдамаки”.

Якщо в документі йдеться про дві або три особи, він отри­мує відповідну кількість предметних рубрик. Якщо осіб більше трьох, формулюють узагальнюючу предметну рубрику.

Узагальнюючі предметні рубрики призначені для від­творення у предметних ІПС, покажчиках документів про одну особу, якщо для неї недоцільно застосовувати персональні рубрики, а також про кілька осіб, об’єднаних за певними оз­наками (спеціальність, професія, соціальний або віковий стан тощо).

 Фізики;

 Студенти.

Персоналії також можуть відтворюватися за допомогою складних предметних рубрик шляхом поєднання відповідно­го заголовка з узагальнюючими підзаголовками (“ — Біографії”, “ — Вчені і наукові працівники” тощо). Наприклад:

 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна — Вчені і наукові працівники.

 Німеччина — Історія, 18 ст. — Біографії.

Предметизація документів про установи, організації.  Ме­тодика предметизації документів цієї тематики багато в чому збігається з методикою предметизації видань про окремих осіб. Для них застосовують як індивідуальні, так і узагальнюючі предметні рубрики. Під індивідуальними можуть відтворю­ватися праці оглядового характеру про діяльність установ, організацій, підприємств тощо, документальні, довідкові й бі­бліографічні праці про їхню структуру і діяльність, художні твори і нариси, присвячені колективу установи, підприємства, організації. Індивідуальні предметні рубрики містять найме­нування установи:

Миколаївський зоопарк;

 Київський національний університет культури і мистецтв.

 Як узагальнююча рубрика виступає назва типу установи:

 Зоопарки;

 Вузи культури.

Місце розташування установи (якщо воно не входить до її назви) наводять після назви через крапку:

 Інститут зварювання. Київ.

Для розкриття різних аспектів функціонування установи використовуються тематичні, географічні та формальні під­заголовки:

 Обсерваторії — Азія;

 Європа;

 Науково-дослідна робота;

 Обладнання. [2, c. 136-137]

2.3. Предметизація документів про окремі географічні об’єкти

Зміст багатьох документів має територіальний аспект, тобто тут уміщується інформація про ті чи інші географічні об’єкти: фізико-географічні (континент, півострів, пустеля), економіко- географічні (промисловий район, вугільний басейн), державні й адміністративно-територіальні (держава, група країн, регі­он), пов’язані з різними видами транспорту (залізниця, повітря­на лінія), історико-географічні (давні держави, місця археоло­гічних розкопок), пам’ятні й історичні місця, воєнно-географічні об’єкти тощо. При предметизації таких документів важливо з’ясувати, чи географічний об’єкт у кожному конкретному документі є предметом розгляду, чи він згадується лише для ілюстрації окремих положень теоретичного або прикладного характеру.

Документи, головним призначенням яких є саме характе­ристика географічних об’єктів, отримують предметні рубрики із назвами об’єктів:

 Донецький вугільний басейн;

 Карпати;

 Угорщина.

Якщо в документі географічний об’єкт розглядається в певному аспекті, тобто на матеріалі цього об’єкта досліджу­ються якісь природні або суспільні властивості, закономірності, то предметною рубрикою виступає назва досліджуваної про­блеми, а назва географічного об’єкта наводиться в підзаголовку.

Це саме правило поширюється і на предметизацію докумен­тів про країну, котра є об’єктом вивчення багатьох наук — як природничих, так і суспільних.

Слід зазначити, що під назвою країни зазвичай подають видання загального і довідкового характеру, статистичні дані про неї, документи, які вміщують географічні й картографічні матеріали, а також твори художньої і дитячої літератури, на­риси і спогади. Для виділення окремих аспектів широко за­стосовують тематичні та формальні підзаголовки, такі, напри­клад, як: “ — Адміністративно-територіальний поділ”, “ — Альбоми”, “ — Географія”, “ — Зовнішня політика” тощо [1, c. 142-144].

 Предметизація документів природничо-наукової тема­тики.  Аналіз змісту документів природничо-наукової темати­ки дає змогу визначити декілька типових категорій предметів, властивих для них: окремі природничі науки, наукові дис­ципліни, їхні розділи; окремі напрями і школи у природо­знавстві (дарвінізм, ламаркізм); методи природничих дослі­джень; окремі природні об’єкти та їхні частини (планети, рос­лини, речовини); явища і процеси, що відбуваються в природі (фотосинтез, землетрус); окремі теорії та гіпотези (гіпотеза про розширення Всесвіту, теорія відносності); види обладнання, що використовується у природознавчих дослідженнях (мікроскопи, ядерні прискорювачі); форми наукової діяльності; наукові установи й організації; діячі науки тощо.

У межах кожної окремої науки типові категорії конкре­тизуються, і на цій основі розробляють спеціальні методики предметизації відповідних документів. Проте найбільше це стосується категорії “Окремі природні об’єкти і їхні части­ни”, оскільки дуже відрізняються саме об’єкти окремих галу­зей наук. Так, для літератури з біології можна конкретизува­ти цю категорію, виділивши декілька типових категорій: орга­нізми та основні групування їх (безхребетні тварини); біоце­нози в цілому й окремі види біоценозів (степові рослини); фак­тори середовища існування організмів; біологічні властивості організмів; органи, системи, тканини і клітини; біохімічні речовини.

Таким чином, усі поняття, що входять до визначених ти­пових категорій, можуть виступати предметними рубриками. Разом з тим, слід мати на увазі, що тематика документів може визначатися декількома поняттями, і важливо з’ясувати, яке з них має виступати заголовком рубрики, а яке підзаголов­ком. Наприклад, книга про мозок дельфіна. Поняття “дельфін” належить до категорії “організми”, а “мозок” — до категорії “органи”. А в книзі про фотосинтез у водоростях поняття “во­дорості” — це категорія “організми і групування їх”, а “фото­синтез” — категорія “природні явища і процеси”. Тому пред- метизацію здійснюють відповідно до основного змісту доку­мента і завдань комплексоутворення у пошуковому масиві. Як правило, якщо в документі йдеться про об’єкт або явище, процес у цілому, то в заголовку предметної рубрики наводять їхню назву, наприклад:

Підземні води;

 Фотосинтез.

Предметизація документів про окремі системи й органи організму може здійснюватися за такими схемами: “Орга­нізм — Орган (Система)” і “Орган (система) організму”. На­приклад: Дельфін — Мозок, або Мозок дельфіна. Вибір схеми залежить від потреб комплексоутворення.

Якщо явище або процес розглядається стосовно певного об’єкта, то частіше назва об’єкта наводиться у предметному заголовку, а назва явища — у підзаголовку:

 Хвойні рослини — Фотосинтез.

Проте, залежно від створюваних комплексів можливий і зворотний порядок:

 Фотосинтез — Хвойні рослини.

Предметизація документів з медицини й охорони здо­ров’я.  Близькою до предметизацїі природничої літератури за методичними прийомами є методика предметизації документів з медицини й охорони здоров’я. У цій галузі виділені такі типові категорії предметів: медичні спеціалізації (хірургія, онкологія); анатомічні області, органи, системи та їхні части­ни; фізіологічні процеси; мікроорганізми; захворювання, сим­птоми, синдроми; лікувальні методи; лікарські препарати, лікарські рослини та хімічні речовини; медична допомога (кар­діологічна допомога, медико-генетична служба); лікувально-профілактичні установи; курорти; виробництва і професії; вікові групи (діти); харчові продукти; спорт, види спорту.

Формулюючи предметні рубрики для документів з меди­цини, слід ураховувати, що в ній широко застосовується вели­ка кількість спеціальних термінів, багато з яких мають сино­німи. Тому важливо правильно здійснювати добір термінів при предметизації.

Предметизуючи документи про анатомічні області, органи, системи, до заголовка предметної рубрики виносять їхні назви, а підзаголовки уточнюють аспект їхнього розгляду. Наприклад:

 Шлунок — Анатомія;

 Кровоносні судини;

 Хвороби.

Документи про частини органів організму можна предмети- зувати як під назвою органа, наприклад “Печінка — Кровоносні судини”, так і під назвою частини органа: “Печінкові судини”.

Предметизація документів про хвороби здійснюється під назвами цих хвороб:

 Інфекційні хвороби;

 Туберкульоз.

Широко застосовуються типові підзаголовки: “ — Бороть­ба і профілактика”, “ — Діагностика”, “ — Клініка”, “ — Ліку­вання” тощо. Якщо в документі йдеться про лікування різно­манітних хвороб за допомогою певного методу, назву методу виносять у заголовок предметної рубрики:

 Хіміотерапія — При діабеті.

Документи про ліки (виробництво, властивості, використан­ня) збираються у рубриках з найменуваннями відповідних ліків:

 Інсулін — Використання;

 Виробництво;

 Дія — На серце.

Щодо документів про дію лікарських речовин, то вони можуть відображатися не лише в рубриках із назвами ліків, а й у рубриках під назвами певних органів:

Предметизація документів з техніки і сільського госпо­дарства.  Типовими категоріями предметних рубрик для до­кументів з техніки можна вважати: головні напрями техніч­ного прогресу (комп’ютеризація, роботизація); окремі галузі техніки й виробництва, окремі технічні науки й дисципліни; окремі технологічні процеси і види робіт; методи організації виробництва; промислові підприємства; обладнання і його  види;  матеріали і сировина; вироби і продукти; споруди, бу­динки  тощо; діячі в галузі техніки.

Таким чином, як видно з переліку типових категорій, можна створювати рубрики, присвячені окремим технологічним про­цесам, роботам. Тут збираються документи загального харак­теру, в яких процеси і роботи розглядаються без посилання на певні об’єкти, а також про процеси, що мають характерну на­зву, яка вказує на особливе призначення їх.

Предметизація документів суспільно-політичної і гума­нітарної тематики.  Здійснення процесу предметизації доку­ментів цієї тематики має свої особливості. Це пояснюється трьома основними причинами: по-перше, ці документи, як правило, мають різноманітний і багатоаспектний зміст; по- Друге, суспільні й гуманітарні науки користуються складною  1  часто неоднозначною термінологією; по-третє, наявністю ідео­логічного аспекту в змісті багатьох творів. Щоб розкрити змістову багатогранність творів, доводиться активно викори­стовувати метод багаторазового відображення документа. У зв’язку з тим, що іноді важко чітко й лаконічно сформулюва­ти предметну рубрику, широко використовуються описові пред­метні рубрики. Крім того, важливо формулювати предметні рубрики з максимальною науковою об’єктивністю, відобража­ти у формулюванні не ставлення предметизатора до предмета документа, а позицію автора.

Надто важко визначити типові категорії предметів для всього циклу суспільствознавства, тому виділяють категорії типових понять для окремих галузей суспільних і гуманітар­них наук. Так, для історичних наук такими типовими катего­ріями є: окремі історичні дисципліни (історіографія); джере­ла (рукописи); соціально-економічні формації (капіталізм); окремі народи і групи народів; окремі країни і групи країн; окремі класи і соціальні групи; суспільні рухи, течії; окремі історичні події, явища і процеси; вчені, історичні діячі; уста­нови тощо. У політичних науках можна виділити такі типові категорії: окремі політичні партії; класи і соціальні групи; окремі соціальні ідеї, школи, напрями; загальнополітичні міжнародні конференції, наради, договори; політичні діячі; установи й організації. Своє коло типових категорій мають філософські науки: окремі дисципліни; філософські поняття (матерія, свідомість); форми існування матерії (простір, час); окремі філософські закони; окремі філософські категорії; на­прями і школи у філософії (матеріалізм, неоплатонізм); мето­ди дослідження; вчені; установи й організації тощо. У мово­знавстві можна виділити такі типові категорії: лінгвістичні науки і дисципліни (фразеологія); об’єкти лінгвістичних дис­циплін (лексика); загальнотеоретичні проблеми (культура мови); окремі мови і мовні групи; частини мови; напрями і школи в мовознавстві; діячі; установи й організації тощо.

Таким самим способом можна виділити категоріальну структуру будь-якої окремої суспільної або гуманітарної науки, виходячи з їхньої проблематики.

Специфічні прийоми предметизації документів із суспіль­них наук на сьогодні не вироблено; ті, що застосовувалися за часів СРСР, спрямовані на пропаганду марксистської ідеології і зараз непридатні. Доцільно намагатися точно відображати суть у рубриці “предмет документа”, виходячи з виявлених типових категорій, і формулювати рубрику, спираючись на тер­мінологію, якою користується сучасна наука, не застосовувати застарілі поняття та оцінки їх.

Найширше при предметизації окремих видів видань за­стосовують такі формальні підзаголовки: “ — Альбоми”, “ — Підручники і посібники”, “ — Бібліографічні покажчики”, “ — Словники”, “ — Довідники”, “ — Таблиці”, “ — Енциклопедії”, “ — Формули”, “ — Збірники“, “ — Календарі” тощо [8, c. 191-192].

Висновки

Отже, розкриття змісту документа за допомогою предметних рубрик має на меті визначення того предмета, який розглядають як основну тему, а також передбачає встановлення аспекту (аспектів) розгляду предмета, його (їх) характеристики, зв’язків, за допомогою яких даний предмет трактується у документі.

Основними етапами предметизації документа є:

• аналіз документа для предметизації;
• вибір предметної рубрики;
• формулювання предметної рубрики.

Аналіз будь-якого документа є багатостороннім процесом, який вимагає знання предмета, вміння правильно оцінити предметний зміст документа та точно визначити аспекти його розгляду, тобто необхідна орієнтація у змісті документа. Перегляд документа, який підлягає предметизації, починають з титульного аркуша, який дає уявлення про зміст документа, його форму, цільове та читацьке призначення, а також про видавничу організацію, час і місце видання.

Головним джерелом предметизації будь-якого документа є текст документа. Перегляд тексту є необхідною умовою точності предметизації. Найчастіше достатньо переглянути окремі частини чи кілька розділів. Починати краще з першої та останньої глави, оскільки саме у них ідеться про основний зміст документа. Як джерело предметизації також можна використовувати видавничу анотацію. Однак, на жаль, трапляються неякісні анотації, що складені формально. Тому надійним джерелом усе&таки залишається текст документа.

Термінологічний словник

Предметизація — це вид індексування, який базується на предметній класифікації документів та передбачає визначення предметної рубрики, що відповідає змісту, формі та призначенню документа.

Заголовок предметної рубрики – це перший елемент предметної рубрики, що відділяється від інших знаком пунктуації.

Інверсія у предметній рубриці – зміна прямого порядку слів для виведення слова, що несе максимальне змістовне навантаження в позицію ведучого/першого слова предметної рубрики чи першого слова у підзаголовку складної предметної рубрики.

Індексування – процес опису документів у термінах інформаційно-пошукової мови.

Ключове слово – інформативне слово, приведене до стандартної лексикографічної форми. Використовується для координатного індексування.

Комплекс предметних рубрик – сукупність предметних рубрик, об’єднаних деякою тематикою.

Підзаголовок предметної рубрики – другий та наступні елементи складної предметної рубрики, що відділяються від інших знаком пунктуації. Підзаголовки предметної рубрики поділяють:

– залежно від змісту: на тематичні, географічні, хронологічні та підзаголовки форми;

– залежно від ступеня узагальнення і умов застосування: на ті, що використовуються біля визначених заголовків та установлюються редакторським шляхом, і «типові».

Предметна рубрика – уніфікований мовний вираз, представлений засобами природної мови, що відображає предмет документа і використовується для забезпечення контрольованого доступу до його змісту.

Ключові слова: предметизація, предметна рубрика, індексування.

Список використаної літератури

1. Аналітико-синтетична обробка документів [Текст] : підруч. для студ. ін-тів культури / Е. Т. Карачинська [и др.] ; ред. В. К. Удалова ; Харківський держ. ін-т культури. — Х. : ХДІК, 1996. — 258 с.
2. Власова, Г. Аналітико-синтетична переробка інформації [Текст] : навч. посіб. / Г. В. Власова [и др.] ; Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К. : ДАКККіМ, 2006. — 292 с.
3. Гобаченко Т. Г. Аналітико-синтетична переробка документної інформації [Текст] / Т. Г. Горбаченко. — К.: Університет «Україна», 2008. — 312 с.
4. Демидова С. Є. Предметні покажчики до документів [Текст] : навчально-методичний посібник для студентів вузів / С. Є Демидова. — М.: ІПО «Профиздат», 2002.
5. Зупарова Л. В. Библиотечная обработка документа [Текст] : учебно-методическое пособие / Л. В. Зупарова, Т. Д. Зайцева, Л. И. Сазонова. — М.: Либерея, 2003. — 208 с.
6. Карачинська Е. Т. Бібліотечні каталоги [Текст] : навч. посібник / Е. Т Карачинська, В. К. Удалова. — X.: Основа, 1992. — 160 с.
7. Карпенко, О. Аналітико-синтетична переробка документної інформації: бібліографічний опис [Текст] : навч. посіб. / О. О. Карпенко ; Національний аерокосмічний ун-т ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний ін-т». — Х. : ХАІ, 2009. — 71 с.
8. Кушнаренко Н. М. Наукова обробка документів [Текст] / Н. М. Кушнаренко, Б. К. Удалова. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 334 с.
9. Правила складання предметних рубрик [Электронный ресурс]. — Электрон. дан. — Режим доступа: World Wide Web. — URL: http://www.library.ukma.kiev.ua/fileadmin/documents/our_pub_doc/Subjects.pdf.
10. Система стандартів з інформації, бібліотечної справи та видавничої справи. Індексування документів. Загальні вимоги до систематизації та предметизації [Текст] : ДСТУ 7.59-2003. — Видання офіційне. — К.: Держспоживстандарт України, 2004. — 6 с.
11. Шкаріна В. Інформаційно-пошукові мови як елемент довідково-бібліографічного апарату бібліотеки [Текст] / В. Шкаріна // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. — К.: Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2006. — Вип. 16. — С. 163.