Історія розвитку психології здоров`я

Вступ

Психологія здоров’я – це цілісність специфічного, освітнього, наукового і професійного внеску психології як дисципліни в промоцію і підтримування здоров’я, запобігання і лікування хвороб, розпізнавання етіологічних і діагностичних корелятів здоров’я, хвороби і подібних дисфункцій, а також в аналіз і оптимізацію системи охорони здоров’я і формування оздоровчої політики.

Наведена дефініція визначає психологію здоров’я як сферу різного типу діяльності психологів у галузі здоров’я і хвороби, однаковою мірою як освітньої, що полягає в поширені психологічних знань, так і наукової, що спрямована на збільшення цих знань, а також професійної, тобто її використання.

Предмет психології здоров’я розглядається широко, охоплює промоцію і охорону здоров’я, а також профілактику та лікування хвороб, зокрема і чинники пов’язані зі станом здоров’я, його причини та ідентифікатори («етіологічні й діагностичні кореляти»). Сферою психології здоров’я є не лише здоров’я індивідів, а й ціла система охорони здоров’я. Значно простіше пояснює предмет психології здоров’я Шеллі Тейлор «Психологія здоров’я є галуззю психології, що вивчає вплив психологічних чинників на спроможність людей залишатися здоровими, окреслює їх значення в появі хвороб, а також їхню роль у формуванні поведінки людей під час хвороби».

В основі психології здоров’я лежать психологічні концепції здоров’я. Ці концепції трактують здоров’я і хворобу радше як полюси того самого континууму, ніж як поняття взаємовиключні. Це супроводжується зміною акцентів. Головна увага зосереджується на здоров’ї, його промоції та охороні. Психологія здоров’я не обмежується дослідженням і застосуванням у галузі медицини, вона охоплює всі найважливіші ділянки життя і діяльності людини.

1. Історія розвитку психології здоров`я у дослідженнях вчених

На початку XXI століття лідери світової науки визначили проблему здоров’я населення як одну з глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні та якісні характеристики майбутнього розвитку людства. Сьогодні проблема здоров’я набула планетарного масштабу, поряд з такими, як екологічна катастрофа, демографічна проблема, загроза світової війни.

Зараз у суспільстві здоров’я розглядається в широкому розумінні. За визначенням Конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан цілковитого фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та безпомічності.

Психічне здоров’я – внутрішній психічний стан, який залежить від душевного комфорту, що забезпечує адекватну реакцію і поведінку [14, с. 7].

У літературі найбільш плідно розробляються фактори, що детермінують стан здоров’я. Особливу увагу дослідники приділяють спадковості (М.Є. Просьолкова, В.Д. Москаленко, М.М. Жаріков, І.В. Давидовський, А.В. Снєжнєвський, О.Р. Чабан), несприятливим чинникам, що негативно впливають на плід і викликають вторинні аномалії психічного розвитку (С.І. Громбах, Л.М. Козак, М.М. Жаріков), факторам ризику постнатального періоду, таким як: травматичні та інфекційні ураження мозку, мозкова дисфункція, астенізація, алкоголь та наркотичне узалежнення (С.І. Громбах, І.В. Давидовський, А.В. Снєжнєвський, М.М. Жариков, Г.В. Козловська, А.Є. Лічко, В.Д. Мєнделевич, Д.П. Дербеньов, А.Є. Лічко, В.С. Бітянський, В.Л. Гавенко), адаптаційним можливостям організму (В.П. Казначеев, Г.К.Ушаков, Ц.П. Короленко, Ф.Б. Березін), зв’язок з психічним здоров’ям індивідуально-психологічних властивостей (С.І. Громбах, Г.К. Ушаков, М.М. Ковальова, І.В. Дубровіна) і пізнавальних та емоційних процесів особистості (Г.Н. Сердюкова, Г.В. Зємлякова, І.В. Дубровіна, С.І. Громбах) [10, с. 11].

Розкривається проблема взаємозв’язку психічного здоров’я з соціальними чинниками, такими як: фактори навколишнього середовища, економічні кризи, індустріалізація, урбанізація та науково-технічний прогрес, міграційні процеси, екологічні негаразди, природні катаклізми та техногенні аварії, (С.Б. Семичев, О.Р. Чабан, Є.А. Іванова, Л.М. Козак, Г.В. Козловська, Odegaard O., Sternkopf A., Є.Н. Ческідова, М.М. Жаріков, Л.О. Кришанівська, Є.В. Снєдкова, І.В. Дубовина). Аналізується вплив на психофізіологічний стан організму умов праці, освіти та професії, втрати роботи на психічне здоров’я (М.М. Жариков, Л.О. Кришанівська , Angermayer M., Б.С. Братусь, В.Н. Сидоров). Значне місце відводиться проблемі сімейних чинників, зокрема тих, що мають соціально-психологічний зміст, таким як: стилі батьківського виховання (К. Маданес, І.В. Дубровіна, Р. Саймон , В. Сатір), ставлення до дитини (К. Маданес, Ю.С. Шевченко, С.І. Громбах, А.Є. Лічко, В.С. Бітянський, Д.П. Дербеньов, Т.М. Дмітрієва, Г.В. Козловська), алкоголізація батьків (В.Д. Москаленко, С.Б. Шварков, В.Л. Гавенко, А.Є. Лічко) та їх низький освітній рівень (М.М. Жаріков), сімейні конфлікти (Т.В. Владіміров, К. Вітакер, І.Б. Омелаєнко, Н. Пезешкіан, В.Сатір). Вивчається взаємозв’язок психоемоційного розвитку дитини з її поза сімейним мікросередовищем — дитячим садочком, школою, друзями (Д.П. Дербеньов, А.Є. Лічко, М.Є. Просьолкова, Є.І. Рогов, І.В. Дубровіна, С.І. Громбах, В.В. Ковальов, В.В. Чубаровський). В останні роки робляться спроби розглянути психічне здоров’я молоді (А.С. Кисельов, С.Б. Фролов, В.В. Чубаровський, В.Н. Сидоров, Є.В. Снєдков) [10, с. 12].

Взаємодія факторів формує відповідний рівень психічного здоров’я, який визначається на основі комплексу суб’єктних і об’єктних критеріїв (М.М. Жаріков, Л.О. Кришанівська, С.І. Громбах, Л.М. Козак, А.П. Козін , К. Леонгардт, А.Є. Лічко). Автором аналізується поняття норми психічного здоров’я (Б.С. Братусь, К. Леонгардт, С.І. Громбах, Ц.П. Короленко, А.Є. Лічко, Г.К. Ушаков) та проблеми його порушень ( Б.Д. Карвасарський, Д.Н. Крилов, В.Д. Мєнделєвич, Джон О’Коннор, Н. Пезешкіан, Л.В. Петровська, Є.І. Рогов).

Проблема психічного здоров’я привертала увагу і привертатиме надалі багатьох вчених з найрізноманітніших галузей науки і практики: медиків, психологів, педагогів, філософів, соціологів і ін.

Існує багато підходів до розуміння і вирішення цієї проблеми. Сам термін «психічне здоров’я» неоднозначний, він, ніби, зв’язує дві науки і дві області практики – медичну і психологічну.

В «Енциклопедичному словнику медичних термінів» терміну «психічне здоров’я» немає, але є просто «здоров’я». Дуже важливо, що терміном «здоров’я» визначається «стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів» [10, с. 14].

В медичній літературі і в медичній практиці термін «психічне здоров’я» широко застосовується. При цьому стан психічного здоров’я пояснюється умовами психосоціального розвитку дітей.

В «Кратком словаре по социологии» дається тлумачення терміну «здоров’я населення», який означає:

– стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів;

– природній стан організму, який характеризує його рівновагу з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін;

– стан оптимальної життєдіяльності суб’єкта (особистості і соціальної общини), наявність умов його всебічній і довготривалій активності в сферах соціальної практики;

– якісно-кількісну характеристику стану життєдіяльності людини і соціальної общини;

– здоров’я окремої людини характеризується повнотою проявлення життєвих сил, відчуття життя, всебічністю і довгочасністю соціальної активності і гармонійністю розвитку особистості [10, с. 15].

Термін «психічне здоров’я» був введений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). В доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров’я і психосоціальний розвиток дітей» сказано, що порушення психічного здоров’я зв’язані як з соматичними захворюваннями чи дефектами фізичного розвитку так і з різними несприятливими факторами і стресами, які впливають на психіку і зв’язані з соціальними умовами [4, с. 48].

Основною умовою нормального психосоціального розвитку (крім здорової нервової системи) вважається спокійна і сприятлива обстановка, яка створена завдяки постійній присутності батьків чи заміняючи їх осіб, які уважно відносяться до емоціональних потреб дитини, розмовляють і грають з ним, підтримують дисципліну, створюють необхідний нагляд і забезпечують матеріальними засобами, які потрібні сім’ї. Підкреслюється, що в той же час потрібно надавати дитині більше самостійності і незалежності, давати йому можливість спілкуватися з іншими дітьми і дорослими поза домом і забезпечувати відповідні умови для навчання. «Багато дітей не мають таких умов», – констатується в доповіді [4, с. 48].

Експерти ВООЗ на основі аналізу результатів багатьох дослідів в різних країнах переконливо показали, що порушення психічного здоров’я набагато частіше є у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх ворожим ставленням, а також у дітей, які в умовах сімейного розладу. Ці ж дослідження виявили, що порушення психічного здоров’я в дитинстві мають дві важливі характерні риси:

по-перше, вони лише кількісні відхилення від нормального процесу психічного розвитку;
по-друге. Багато їх проявів можна розглядати як реакцію на специфічні ситуації. Так, діти часто відчувають серйозні труднощі в одній ситуації, але успішно справляються з іншими ситуаціями. Наприклад, у них можуть спостерігатися порушення поведінки в школі, а вдома вони поводять себе нормально, чи навпаки [4, с. 49].

У більшості дітей в ті чи інші періоди під впливом певних ситуацій можуть з’являтися порушення емоційної сфери чи поведінки. Наприклад, можуть виникнути безпричинні страхи, порушення сну, порушення, зв’язані з прийомами їжі. Зазвичай ці порушення мають тимчасовий характер. У деяких же дітей вони проявляються більше і призводять до соціальної дезадаптації. Такі стани можуть розглядатися як психічні розлади.

В психологічну літературу поняття психічного здоров’я стало входити порівняно недавно. Майже в всіх психологічних словниках термін «психічне здоров’я» відсутній. Тільки в словнику А.В. Петровского і.Г. Ярошевского зроблена спроба визначити це поняття з точки зору психології. Психологічне здоров’я розглядається в словнику як стан душевного благополуччя, яке характеризується відсутністю хворобливих психічних явищ і яке забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

В ряді психологічних робіт психічне здоров’я прирівнюється до переживання психологічного комфорту і психологічного дискомфорту [15, с. 4].

Дуже перспективним є підхід до проблеми психічного здоров’я з точки зору повноти, багатства розвитку особистості. Так, а усіх працях А. Маслоу писав в основному про дві складові психічного здоров’я. Це, по-перше, прагнення людей бути «всім, чим вони можуть», розвивати весь свій потенціал через само актуалізацію. Необхідну умову само актуалізацію, на його думку, знаходження людиною правильного представлення самого себе. Для цього потрібно прислуховуватися до «голосу імпульсу», оскільки «більшість з нас частіше прислуховуються не до самих себе, а голосу тата, мами, до голосу державного закладу, вище стоячих людей, влади, традицій». І друга складова психічного здоров’я – прагнення гуманістичних ціль. Маслоу вважав, що в самоактуалізуючій особистості присутні такі якості, як прийняття інших, автономія, спонтанність, почуття до прекрасного, почуття гумору, альтруїзм, бажання покращити людство, нахил до творчості [15, с. 5].

2. Психічне здоров’я в системі психологічних та медичних знань

Існує значне розходження і відносно визначення основних дефініцій „здоров’я». У літературі, як зарубіжній, так і вітчизняній, підкреслюється необхідність розглядати здоров’я не тільки як категорію медичну, але й соціально-психологічну і філософську [6, с. 3]. Такий підхід, на нашу думку, має сенс, оскільки людина – істота не стільки біологічна, скільки соціальна. Прояви її здоров’я або нездоров’я пов’язані не тільки з нормальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі. Тому, на наш погляд, категорія „здоров’я індивіда» може і повинна розглядатися у контексті постановки і вирішення цілого ряду питань, що стосуються психологічних характеристик особистості, зокрема проблеми її психічного здоров’я.Тенденція визначення здоров’я з урахування соціально-психологічних аспектів життєдіяльності та існування людини простежується у чисельних наукових працях. Багато науковців намагалися дати визначення поняттю „здоров’я», серед них можна виділити Ю.П.Лісіцина, І.І. Брахмана, Є.Н Кудрявцева, Г.П.Апанасенко, Д.Д.Венедиктова, Т.Є.Бойченко. Вихід за межі визначення здоров’я як медичної категорії може бути пов’язаний з недостатністю спроб підвищити рівень здоров’я особи через акцент на формування лише фізичного і соматичного здоров’я. Співвідношення і оцінки означених понять – фізичного, соматичного, психічного, психологічного здоров’я, обговорювались у численних наукових працях [6, с. 4]. Беручи до уваги, що психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості, розпочнемо його розгляд з проведення загального аналізу поняття «здоров’я» та інших понять, які з ним пов’язані. На сучасному етапі розвитку вчення про здоров’я предметом дискусії науковців є ряд проблематичних понять, зокрема таких, як сутність здоров’я, рівень здоров’я, його якісні й кількісні характеристики та інші. Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано, що здоров’я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [6, с. 5]. Таке ж саме визначення подається у психологічному словнику під редакцією Б. Г. Мєщєрякова та В. П. Зінченка (автори посилаються на статут ВООЗ). Крім цього, у словнику вказується, що у широкому розумінні під поняттям «здоров’я» дослідники розуміють можливість організму людини адаптуватися до нових умов з мінімальними затратами ресурсів і часу. Як бачимо у визначенні, яке подано, у статуті ВООЗ відсутнє поняття «душевне благополуччя». Можливо, це упущення випадкове, або ж автори статуту ототожнюють «душевне благополуччя» з «духовним благополуччям», що, у певній мірі, є помилковим. Для підтвердження такої думки продовжимо далі розгляд поняття «здоров’я».У колективній праці під редакцією Г. С. Нікіфорова окремо виділяються фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Ці поняття виносяться в назву розділу [12, с. 140]. Однак сама структура розділу, яку розробляли Г. С. Нікіфоров та В. О. Ананьєв, має дещо хаотичний характер, оскільки в заголовках підрозділів, крім поняття «психічне здоров’я» (індивідуально-типологічні аспекти), з’являються ще поняття «гармонія особистості» і «душевне здоров’я» та ін. На нашу думку, запропонована дослідниками структура розділу закладає підстави для виникнення поняттєвої плутанини. По-перше, ними порушене правило розподілу поняття і, як наслідок цього, розділ не має чіткого поділу на окремі логічно співпідпорядковані частини. По-друге, заголовок розділу не відображає зміст тексту (він набагато ширший і включає лишню смислову інформацію). По-третє, через назви підрозділів складається враження, що автори, крім поняття «психічне здоров’я», пропонують виділяти окремо ще такі поняття, як «душевне здоров’я» та «гармонія особистості». При цьому не зрозуміло, чи слід їх ототожнювати.Отже, вивчення названої роботи не дає нам чіткої уяви про види чи компоненти здоров’я особистості. Тож варто розглянути думки інших фахівців з цього приводу.Дослідник проблем психології управління О. А. Урбанович при розгляді питань, пов’язаних зі здоров’ям керівника, веде мову про три види здоров’я: фізичне, психічне та духовне [12, с. 141]. При цьому автор робить висновок, що психічне здоров’я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації. Далі вказує на те, що духовне здоров’я виявляється у зв’язках людини з усім світом і виражається у релігійних почуттях, почутті краси і світової гармонії, почутті захоплення і благоговінні перед життям.На нашу думку, запропонована характеристика духовного здоров’я у повній мірі може відображати і психічне здоров’я. Адже душевне благополуччя також неможливе без відчуття гармонії, захоплення і благоговіння перед життям. Зважаючи на сказане, можна припустити, що духовне здоров’я швидше є складовою частиною психічного здоров’я, а не окремою від нього складовою здоров’я загалом. Р. 3. Поташнюк розрізняє такі компоненти здоров’я, як соматичне, фізичне, моральне та психічне [12, с. 141]. Під соматичним здоров’ям він розуміє поточний стан органів і систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, зумовлена основними потребами, які домінують на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, по-друге, вони забезпечують індивідуалізацію цього процесу. Фізичне здоров’я автор розуміє як рівень росту і розвитку органів та систем організму, основу якого становлять морфологічні й функційні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції до зміни умов навколишнього середовища.Однак нас більш цікавить думка дослідника щодо визначення сутності таких понять, як «моральне здоров’я» та «психічне здоров’я», а точніше те, яким чином він їх розрізняє. Виявляється, що моральне здоров’я, Р. 3. Поташнюк розглядає як комплекс характеристик мотиваційної і потрібнісно-інформаційної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Він вважає, що моральним здоров’ям є висока духовність людини, яка пов’язана з загальнолюдськими цінностями — добром, любов’ю і красою. Щодо психічного здоров’я, то під цим поняттям автор розуміє стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан зумовлюється як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

За визначенням М.Є.Бачерикова, В.П.Петленка і Є.А.Щербини, „психічне здоров’я – це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні) біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі» [13, с. 66]. Так, за В.П.Бєловим, А.В. Шмаковим, психічне здоров’я визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями [13, с. 66].

А.В.Петровский, М.П. М.П. Ярошевський дають наступне визначення: „Психическое здоровье – состояние душевного благополучия, характеризующееся отсутствием болезненных психических проявлений и обеспечивающее адекватную условиям окружающей действительности регуляцию поведения, деятельности» [13, с. 67]. В.Я. Семке визначає психічне здоров’я як стан динамічної рівноваги індивіда з оточуючим природним і суспільним середовищем, коли усі закладені в його біологічній і соціальній суті життєві здібності, проявляються найбільш повно, а всі підсистеми організму функціонують з максимальною інтенсивністю [13, с. 67]. Б.Д.Петраков і Л.Б.Петракова, вказуючи на складність і багатоаспектність визначення психічного здоров’я, на підставі аналізу значного числа таких досліджень роблять висновок, що психічне здоров’я – це динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ, гармонійний взаємозв’язок між відображенням обставин дійсності і ставленням індивіда до неї, адекватність реакцій на оточуючі соціальні, біологічні, психічні і фізичні умови, дякуючи здатності людини самоконтролю вати поведінку, планувати і здійснювати свій життєвий шлях у мікро- і макросоціальному середовищі. За А.Ребером, термін „психічне здоров’я» часто використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою» [13, с. 68]. Андрос М.Є. під поняттям психічного здоров’я особистості розуміє таке функціонування психіки індивіда, яке забезпечує йому гармонійну взаємодію з навколишнім світом. У дослідженнях I.Blumberg встановлюється, що психічне здоров’я – це не тільки відсутність психічних хвороб, а сума обставин, які знаходяться у рівновазі.

Висновки

Психічне здоров’я – внутрішній психічний стан, який залежить від душевного комфорту, що забезпечує адекватну реакцію і поведінку.

Термін «психічне здоров’я» був введений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ).

Проведений аналіз літератури з даної проблеми показав, що психічне здоров’я, як і здоров’я взагалі, характеризується такими параметрами як: норма здоров’я, його рівень, критерії та фактори, що його зумовлюють.

В ряді психологічних робіт психічне здоров’я прирівнюється до переживання психологічного комфорту і психологічного дискомфорту.

Список використаних джерел

Батищева Г. О. Програма формування психологічного здоров’я // Психологічна газета. — 2006. — № 4. — С. 3-22
Варій М. Й. Психологія особистості. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 591 с.
Вітенко, І. С. Основи психології. Основи педагогіки. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. — 197 с.
Кириленко С. Проблема формування культури здоров’я в історії теоретичної думки і в сучасній практиці // Педагогіка і психологія. — 2004. — № 1. — С. 48-56
Макеева А. Г. О формировании основ культуры здоровья у подростков // Биология в школе. — 2008. — № 1. — С. 3-7
Максименко С. Навчання і психологічне здоров’я особистості // Директор школи, ліцею, гімназії. — 2006. — № 3. — С. 3-7
Мацумото Д. Человек, культура, психология. Удивительные загадки, исследования и открытия. — СПб.: Прайм-Еврознак, 2008. — 668 с.
Петрик О. І. Медико-біологічні та психологічні основи здорового способу життя. — Львів: Світ, 1993. — 120 с.
Психолигическое здоровье // Биология в школе. — 2001. — № 6. — С. 14-17
Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я /М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк та ін.,; Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка, Київський міжнародний ун-т. — К.: ІНКОС, 2002. — 271 с.
Свияш А. Г. Здоровье в голове, а не в аптеке. — М.: АСТ: Астрель: Полиграфиздат, 2010. — 312, с.
Тимофієва М. П. Психологія здоров’я. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2009. — 294, с.
Холмогорова А. Б. Культура,эмоции и психическое здоровье //Вопросы психологии. — 1999. — № 2. — С. 61-74
Шеховцев С. В. Психическое здоровье. Культура психики //Психология и соционика межличностных отношений. — 2009. — № 10. — С. 7-9
Шувалов А. В. Антропологический подход к проблеме психологического здоровья // Вопросы психологии. — 2011. — № 5. — С. 3-16

referat-ok.com.ua