Вступ

1. Поняття та особливості інтуїції

2. Особливості прояву інтуїції в діловому спілкуванні та діяльності

Висновки

Список в використаної літератури

Вступ

Інтуїція (пізньолат. лат. intuitio — споглядання, від лат. intueor — уважно дивлюся, звертаю увагу). Здатність людини у деяких випадках несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось, спираючись на попередній досвід, знання і т. ін.; чуття, проникливість, здогад, передчуття, шосте чуття.

У філософії — безпосереднє осягнення істини без досвіду і логічних умовиводів.

Інтуїтивні компоненти виявляються у багатьох професіях та різних життєвих ситуаціях.

Не тільки юристи, філологи та лікарі опираються на інтуїцію у своїй діяльності. Нерідко вона стає рятівником для робітників «швидкісних» професій. Коли відповідальні, життєво важливі рішення мають прийматися у жорсткому дефіциті часу та інформації, наприклад у льотчиків-випробовувачів, розвинута інтуїція – поістині неоціненне багацтво. Таким чином, в житті кожної людини, незалежно від його професії, зустрічаються ситуації, коли гострий недолік інформації та часу для прийняття відповідального рішення не дозволяє спокійно, методично та раціонально врахувати усі обставини. Тоді інтуїція може його виручити – її вторгнення дозволяє побачити задачу вцілому, переборювати обмеженість відомих підходів до рішення та вийти за рамки звичних, логічних уявлень.

1.Поняття та особливості інтуїції

Інтуїція звичайно визначається як «знання, отримане без розуміння того, як ми його здобуваємо», як «знання, що оточене ореолом «правильності», але не має чітко артикульованих причин свого виникнення».

Проблема інтуїції має багате філософське минуле. Питання інтуїції часто було предметом гострої боротьби між представниками матеріалізму та ідеалізму.

У філософії існує наступне визначення інтуїції: «здатність проникати в суть речей не шляхом міркування або логічного мислення, а шляхом миттєвого неусвідомленого осяяння». Стосовно теми можна сказати, що інтуїція є не що інше, як здатність працювати і бачити і правою півкулею і лівою.

Існувала безумовна довіра до чуттєвого і перш всього зорового сприймання. Такого роду знання отримало потім найменування «чуттєвої інтуїції». Простота та наочний характер цієї форми знання не тільки не викликали необхідності її включення в систему яких-небудь філософських теорій, але й взагалі позбавляли всякої проблемності.

Вперше риси філософської проблематики у питаннях про інтуїцію намітились у вченні Платона та Арістотеля. Але саме тут була відкинута чуттєва природа інтуїтивного пізнання. інтуїція була наче перенесена у фазу абстрактного мислення і як форма теоретичного знання набула статус гносеологічної проблеми.

Під час опису властивостей інтуїції характерна вказівка на її відмінність від аналітичного, логічного способу пізнання. Іншу властивість інтуїції (її виділяє більшість авторів)— неусвідомленість процесу виникнення інтуїції. Також підкреслюється наявність афективного відтінку в інтуїції. Інтуїція звичайно суб'єктивно виявляється за допомогою таких феноменів, як здогад, передчуття, внутрішнє чуття. Ще одною, часто виокремлюваною властивістю є зв'язок інтуїції з накопиченим досвідом, як усвідомлюваним, так і неусвідомлюваним.

Початком відліку для подальшої класифікації великого поля явищ, що пов'язуються з інтуїцією, автор пропонує наступне визначення інтуїції[2, c. 9-10].

Інтуїція — це знання, що виникає в невизначеній ситуації, і суб'єктивно сприймається як здогад, передчуття, внутрішнє чуття, наявність якого усвідомлюється. Процес виникнення інтуїтивної догадки не усвідомлюється і причини виникнення або доведення її правильності не можуть бути верифіковані.

В основі наведеного визначення лежать наступні базові виміри, що допоможуть надалі співвіднести інтуїцію з іншими пов'язаними з нею явищами і відрізнити її від них.

Інтуїція є знанням, можливими проявами якого є почуття і дія.

Інтуїція є деяким знанням, що ситуативно виникає.

В інтуїції присутній афективний компонент, а саме, суб'єктивні покажчики на значимість інтуїтивного результату, його «правильність», такі як передчуття, догадки, чуття.

Інтуїтивне знання експліцитне й усвідомлюване, на відміну від імпліцитного научіння, таситного знання й експертизи.

Підстави інтуїції не можуть бути верифікованими, на відміну від інсайту.

Інтуїція має справу з невизначеністю, неочевидністю, новизною ситуації, на відміну від визначеності ситуації під час використання ментальних спрощень.

Кожен з нас має передчуття i часом приймає, на перший погляд, непояснимі логічно, але надзвичайно вдалі рішення. Найчастіше, однак, здоровий глузд, аналіз фактів і роздуми, знання, що щось можна, а щось не можна, схиляють нас до інших вчинків. Потім, переживаючи поразку, ми кажемо: "Я знав, що так буде, Я відчував, що так станеться, щось мені казало, цього не робити або це зробити, a все-таки…" і т.п. Вся проблема інтуїції полягає в тому, щоб зрозуміти, що вона існує, надати їй право голосу i довіряти йому в хвилини, коли він промовляє, a не констатувати його правоту пост фактум. Користь з інтуїції буде тільки тоді, коли вона стане усвідомленою і буде постійно зміцнюватись через обґрунтовані внутрішні переконання і всі наші вчинки. Усі вчинки тому, що кожній людині інтуїція є потрібною. Науковець, лікар, водій, спортсмен, керівник, бізнесмен, вчитель без інтуїції, без цього додаткового чуття не досягне нічого, окрім посередності в своїй професії. Можна мати знання, освіту, вміння i хороший старт. Можна мати оптимальні, дивлячись об'єктивно, умови для розвитку та діяльності, але ніколи не досягнути справжнього успіху, якщо в діях i прийнятих ініціативах бракуватиме так званої професійної інтуїції. Це власне вона є причиною того, що той a не інший автомеханік негайно знайде дефект у машині i швидко його усуне, а його майстерня переповнена клієнтами. Воротар кинеться в той кут воріт, в який полетить м'яч i, не зважаючи на те, що теоретично не має шансів при виконанні одинадцятиметрового удару, відбиватиме удари частіше, ніж інші воротарі. Ліки, вибрані з кільканадцяти подібних "видатним" лікарем, подіють, приносячи негайне полегшення. Напрямок досліджень, запропонований саме цим вченим, в черговий раз дасть сподівані ефекти. Цей страховий агент зможе так повести розмову і застосувати такі аргументи в розмові з клієнтом, що той застрахується власне в нього, незважаючи на те, що раніше з ним безрезультатно вели розмови інші консультанти. Власне цей контракт буде відібрано із багатьох схожих і власне він принесе "несподівано" швидко великий зиск для фірми і т.п.[5, c. 133-135]

Інтелект виявляється в здатності логічно осмислити що відбувається і ухвалити на цій основі найпростіше і вигідніше рішення. Якщо інстинкт діє неусвідомлено (спираючись на попередній досвід, набір засвоєних простих правил і ради вчителів), то інтелект намагається самостійно осмислити ці ради і правила відповідно до власного світогляду і зовнішніх умов, що змінилися. Саме інтелект покликаний допомогти знайти вихід з можливої безвиході, в яку може вас загнати просте проходження «правилам».

Інтуїтивний досвід має досить своєрідні властивості. Його можна назвати несвідомим із двох причин: по-перше, він утворюється поза волею суб'єкта і поза полем його уваги; по-друге, суб'єкт не може довільно актуалізувати цей досвід і останній виявляється лише в дії. Логічний досвід, навпаки, усвідомлений, і його можна застосувати у разі виникнення відповідного завдання.

Основний теоретичний висновок, який можна зробити з описаного експерименту, полягає в тому, що люди можуть функціонувати в різних режимах. У добре усвідомленому логічному режимі вони не мають доступу до свого інтуїтивного досвіду. Якщо ж у своїх діях вони спираються на інтуїтивний досвід, тоді вони не можуть здійснювати свідомий контроль і рефлексію своїх дій.

Розв'язуючи завдання, яке не є принципово новим для суб'єкта, останній, функціонуючи на логічному рівні, актуалізує потрібні знання і створює адекватну модель. У разі зіткнення з незвичайним завданням логічні знання суб'єкта виявляються недостатніми. Тоді функціонування психічного механізму, за висловом Я.А. Пономарьова, «спускається» на більш інтуїтивні рівні. У сфері інтуїції досвід менш структурований, але багатший, тому суб'єктові іноді вдається знайти ключ до розв'язку. Цей пошук ключа, як і вся діяльність на інтуїтивному рівні, емоційно забарвлений. Якщо принцип розв'язку на інтуїтивному рівні знайдено, суб'єктові потрібно ще його оформити у вигляді добре структурованої моделі, перевести на логічний рівень. Суб'єкт, котрий розв'язує завдання, як казав Я.А.Пономарьов, «видряпується» по рівнях психологічного механізму[3, c. 5].

2. Особливості прояву інтуїції в діловому спілкуванніта діяльності

В історії філософії зміст поняття "Інтуїція" розвивався. Інтуїція пояснювалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція). Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, яке стається як раптове прозріння (осяяння, осягнення, здогад), яке передбачає тривалу підготовку розуму.

В філософії нерідко чуттєві форми пізнання і мислення протиставлялись. Рене Декарт, наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не віру в непевне свідчення почуттів і не оманливе судження безладної уяви, а світосприйняття ясного і уважного розуму, настільки просте і чітке, що воно не залишає жодного сумніву в тому, що ми мислимо, або, що те ж саме, тверде розуміння ясного і уважного розуму, яке породжене лише природним світлом разуму і завдяки своїй простоті більш достовірне, чим сама дедукція…».

В філософії Іммануїла Канта інтуїція є базовою пізнавальною (когнітивною) здатністю, еквівалент якої в широкому сенсі може бути названий перцепцією, тобто сприйняттям, відчуттям, розумінням, проникливістю. Кант вважав, що розум сприймає всі наші зовнішні віддчуття в формі простору, а всі внутрішні відчуття (пам'ять, думки) — в формі часу.

Інтуїтивний тип людини охоплює в спілкуванні перспективи і найбільш вагомі питання майбутнього й не акцентує уваги на дрібницях, вирішує глобальні речі, легко здогадується, розуміє прихований зміст сказаного. На сприйняття впливають інтонації, які тонко відчуває.

На діловому рівні правила спілкування диктує ситуація, предмет розмови і посади учасників діалогу. На даному етапі велике значення має компетентність, майстерність і погляд людини з професійної точки зору на обговорювані питання.

При формальному і діловому рівні спілкування немає повного сприйняття інформації через слабку емоційність і неадекватну зацікавленість.

Інтуїція виявляється в особливому відчутті правильного напрямку діяльності, бажаних її результатів, неусвідомленому переконанні, що саме так, а не інакше треба діяти. Науковці характеризують інтуїцію таким чином:

• в акті творчості процеси, що приводять до інтуїтивного пізнання, не усвідомлюються;
• виявляється у поєднанні з натхненням, емоційними і ефективними станами, пов’язаними з піднесенням духовних і фізичних сил у процесі творчості;
• замисел, ідея часто формується тоді, коли увага суб’єкта зосереджена на чомусь іншому;
• інтуїтивне розуміння найчастіше властиве обдарованим, але ще мало ерудованим людям;
• процес інтуїтивного пізнання є важливим стимулом для самовдосконалення;
• інтуїція є результатом хоч і несвідомих, але високоінтелуальних процесів[1, c. 11-12].

Логіка та інтуїція являють собою лише різні моменти людського мислення. Логіка без інтуїції прирікає мислення на беззмістовність, призводить до обезсмислювання науки, оскільки з неї вилучаються інтуїтивно пізнавані «необумовлені» вихідні принципи. Інтуїція ж без логіки перетворює мислення на «відображення безпосередньо даного». Таке мислення виявляється нездатним для ідеальної перебудови наявного з метою його практичного перетворення, тобто робить неможливою практику як специфічно людський спосіб буття у світі. І в тому, і в іншому випадку мислення руйнується, втрачаючи свої специфічно людські риси.

Інтуїція і логіка виступають не просто як елементи людського мислення, а як взаємопрониклі його моменти. Тому неправильно було б різко розмежовувати досвідне пізнання як сферу панування інтуїції і теоретичне пізнання як сферу панування логіки. Доцільно говорити лише про переважання інтуїції чи логіки у вказаних сферах.

У найстрогіше логічне доведення органічно вплетена інтуїція. Вона стає тут елементом, що об'єднує в цілісність увесь ланцюг елементів доведення (інтуїтивним є й перехід від однієї ланки ланцюга до іншої). Наявність інтуїції в будь-якому логічному міркуванні виявляється у факті недостатності однієї лише формальної сторони доведення. Кожному викладачеві відомо, що замало просто послідовно викласти хід доведення того чи іншого положення. Для слухачів таке доведення виступає лише як механічна сукупність ланок логічного ланцюга. Необхідні певні зусилля, щоб ці ланки (кожна окремо добре відома слухачам) злилися в їх головах у єдиний, цілісний ланцюг — висновок.

Слід зазначити, що й осягнення такої цілісності відбувається інтуїтивно. Проблема інтуїції стає тут проблемою розуміння, що набула нині глобального значення, вийшовши далеко за межі суто навчальних питань. У філософському плані ця проблема нині інтенсивно опрацьовується представниками герменевтики, у вітчизняній філософській літературі вона тільки-но починає розроблятися. Донедавна не тільки дослідженню, а й самій постановці проблеми розуміння заважали настанови на заперечення будь-якого інакомислення, утвердження «класової непримиренності» до будь-яких проявів «непролетарської» ідеології.

Немає інтуїції, «вільної» від логіки. Логіка присутня в будь-якому інтуїтивному знанні. Адже логічне конструювання теоретичної системи на базі інтуїтивно отриманих вихідних принципів є не чим іншим, як утіленням тієї неявної логіки, яка в «згорнутому» вигляді містилася у вихідних принципах. Більше того, логіка та інтуїція являють собою, по суті, один і той самий рух пізнання, але тільки в протилежних напрямах. Висловлюючись мовою математики, їм притаманні «різні знаки»[4, c. 97-98].

Вихідні принципи теорії не можуть бути результатом логічних міркувань і пізнаються лише інтуїтивно. Та це справедливо лише тоді, коли мова йде про логічні засоби даної теорії, які цілком можливо отримати логічними засобами іншої, більш потужної теоретичної системи. Так, класична механіка (зі своїми вихідними принципами) може бути виведена з квантової механіки як граничний випадок останньої. Таким же чином параболічна (евклідова), гіперболічна (Лобачевського) та еліптична (Рімана) геометрії можуть бути отримані логічними засобами геометрії Рімана в широкому розумінні.

Спенсер Джонсон, автор багатьох бестселерів про способи прийняття рішень, вважає, що інтуїція є неусвідомленим знанням, що випливає з нашого особистого досвіду. На його думку, слово інтуїція складається з двох частин in i tuicia. Перша частина визначає напрям "до середини". Друга частина походить від латинського дієслова tueri, що означає піклуватись, здійснювати опіку. В середньовіччі слово tuicion означало охорону і, одночасно, навчання. Отже інтуїція є чимось, що нас учить і оберігає на підставі того, що вдалося нам колись i, найвірогідніше, вдасться тепер. Вона проявляється в формі відчуття, як щось, що здається нам найпотрібнішим в дану хвилину.

Щоб свідомо використати інтуїцію приймаючи якесь рішення, треба відповісти собі на конкретно поставлене питання: Як я почуваю себе, приймаючи рішення? Чи відчуваю страх і напругу чи внутрішній спокій? Чи маю враження зусилля чи полегшення? Відчуваю байдужість чи ентузіазм? Звернімо увагу на почуття, які супроводжують нас в момент прийняття рішення, виходячи з міркувань, що їх стан є наслідком попереднього досвіду, набутого в схожих ситуаціях.

Очевидно, що існує безпосередній зв'язок між інтуїцією і геніальністю. Геніями є ті, хто використовує інтуїцію, хто має багато уяву і візуалізацію, хто обдарований талантом досягати успіху. Але чим все-таки є геніальність, адже кожен з нас знає надзвичайно талановитих людей, яких важко назвати геніальними чи успішними. І, навпаки, є люди, без видимих талантів, які мають геніальні ідеї, заслуговуючи того, щоб їх називали геніальними.

Значення деяких понять можна дуже легко пояснити, коли, так як ми робили до цього часу, звернемось до етимології даного слова. Чим є геніальність i ким є геніальна людина. "Геніальний — той, хто є носієм незвичайного таланту, наділений генієм". Йдучи далі варто запитати, а чим є геній? I тут напевно з'явиться здивування, бо геній — це "опікун чий дух i розум, як Божество". Не важко помітити зв'язок між цими двома поняттями, a навіть поставити між ними знак рівності.

Кожна людина наділена інтуїцією. Певний процент дій i рішень кожного з нас приймаються чисто інтуїтивно і закінчуються повним успіхом. Як окреслюють американські психологи, у звичайної людини приблизно 0,1% рішень є інтуїтивними. Звичайно це не означає, що інші рішення закінчуються поразками, але тоді вірогідність прийняття невірного рішення є більшим[5, c. 142-143].

Висновки

Є близько сорока визначень інтуїції, і найпростіше з них — це отримання якогось знання без розуміння як джерела походження цього знання, так і того способу, за допомогою якого це знання було отримано.

Інтуїція, на наш погляд, може бути способом взаємодії з невизначеністю креативної задачі, дозволяючи вибрати найбільше перспективні напрямки для створення нового продукту і дати оцінку правильності, значимості висунутих ідей і гіпотез.

Хоча практично кожна людина використовує інтуїцію в різних життєвих ситуаціях, систематичні психологічні дослідження інтуїції з'явилися відносно недавно. Ігнорування психологами цього феномена, як пишуть Г. Клекстон і М. Ліберман, було обумовлено, з одного боку, містичними асоціаціями, що оточували уявлення про інтуїцію, а з іншого боку — тенденцією сприймати інтуїцію як щось непояснене. Однак нині ситуація змінилася кардинальним образом, і психологи, що належать до різних напрямків, почали докладати зусилля для того, щоб пролити світло на природу і функції інтуїції, пояснити механізми і неусвідомлювані процеси, що лежать у її основі. Концептуальний розвиток поняття інтуїції зараз залишається проблематичним, страждає від невизначеного і множинного використання терміна. Як пишуть Д. Ширлей і Дж. Леген-Фокс, необхідно визначити поняття інтуїції і пов'язані з ним поняття для того, щоб одержати чітке уявлення про те, які феномени є інтуїтивними, а які — ні.

Список в використаної літератури

1. Губенко О.В. Феномен інтуїції та інтелектуальна творчість //Практична психологія та соціальна робота. — 1999. — № 7. — C. 10-14

2. Губенко О.В. Феномен інтуїції та інтелектуальна творчість //Практична психологія та соціальна робота. — 1999. — № 8. — C. 9-12.

3. Мельник Р. Тонке чуття, глибока інтуїція: Рахлін Натан //Культура і життя. — 2006. — 8 березня. — C. 5

4. Орлов И.К. Специфика интуитивного процесса решения неопределенных задач //Вопросы психологии. — 2006. — № 3. — C. 97-109.

5. Степаносова О.В. Современные представленния об интуиции //Вопросы психологии. — 2003. — № 4. — C. 133-143.