1. Перспективи і актуальність паломницького (релігійного) туризму.

2. Інноваційні форм релігійного туризму.

Список використаної літератури.

1. Перспективи і актуальність паломницького (релігійного) туризму

Паломницька подорож — це прагнення до трансформації, до виходу за межі власне людського, до розширення свого масштабу і горизонтів, це спосіб відсунути межі, радикально їх подолати; це подорож у пошуках залишків сакрального.

Мета паломництва — подорож святими місцями, святою Землею, де можливе Диво. Мета паломника — побачити святині, доторкнутися до божественного, змінити себе, розміряти себе з нескінченністю, пережити щось неповторне, неможливе, дивовижне.

Паломницький (релігійний) туризм є складовою сучасної індустрії туризму. Нині паломники користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристичні фірми, що організовують такі тури. Собори, мечеті, культові музеї і духовні центри — це туристичні об'єкти, які мають чималу популярність.

Перспективи і актуальність паломницького (релігійного) туризму мають велике значення для України, оскільки потенціал її духовних об'єктів величезний.

Крім того, сучасні релігійні подорожі — це бажання бути присутнім на святах, танцях, карнавалах, релігійних церемоніях, жертвопринесеннях і самокатуваннях.

До паломницьких подорожей в основному вдаються малозабезпечені верстви населення. їм потрібно надавати пільги.

За роки незалежності в Україні значно збільшилася кількість релігійних туристів, що здійснюють паломництво до святинь України, а також тих, які прямують за кордон з релігійно-пізнавальними цілями. Основні маршрути таких поїздок пролягли до Ізраїлю, Італії, Греції, Кіпру, Туреччини, Саудівської Аравії тощо. Найбільшого поширення в Україні набули такі релігійні напрями, як християнство (православ'я і католицизм), іслам та іудаїзм.

З наукового погляду за географічною ознакою паломницькі поїздки можна розділити на три напрями:

а) монастирі і святині ближнього зарубіжжя (переважно Росія, Болгарія, Польща та інші країни).

б) далекого зарубіжжя (святині Греції— гори Афон, Італії— мощі Миколи Мір Лікійського, Ізраїлю).

Паломницькі поїздки Україною можна умовно розбити на: одноденні; 2—3-денні; тривалі.

Наприклад, поїздки в монастирі Болгарії (Рильський, Роженський монастирі, монастир Аладжа) носять переважно індивідуальний характер. На Болгарському напрямі це пов'язано з тим, що групу на 9-денну поїздку Болгарією (з відвідинами Стамбулу і Трої) можна зібрати лише напередодні пасхальних святкувань.

Паломництва до Італії в Барі приурочуються зазвичай до «Миколи Весняного» і «Миколи Зимового» — 22 травня і 19 грудня.

Поїздки мусульманськими святинями — до Мекки і Медини (хадж), організовуються одиничними організаціями. Обмеженість кола пропозицій пов'язана з рядом об'єктивних складнощів — закритістю Саудівської Аравії для туристів і жорстким лімітом, що встановлюється владою на кількість паломників із кожної країни. Поїздки до шанованих мусульманських святинь на території України наразі ніхто не організовує.

2. Інноваційні форм релігійного туризму

Релігійний туризм має три форми: паломництво; екскурсійні тури з релігійною тематикою; спеціалізовані тури, в яких об'єднуються паломники і екскурсанти.

Для католиків Свята Земля — Ізраїль, католицькі святині розташовані також в Італії, Ватикані, Франції, Португалії та інших країнах Західної Європи.

Святі місця для відвідання в іудаїзмі зосереджені в Україні, Ізраїлі, Румунії, Чехії, Німеччині та Іспанії.

Для послідовників ісламу — сунітів священними містами є Мекка і Медина в Саудівській Аравії. Місцем паломництва шиїтів є міста Ен-Наджаф і Кербела в Іраку.

Для хасидів в Україні — м. Брацлав та Умань.

Для українських паломників лідерами серед центрів паломництва є місто Київ, Москва і Ізраїль.

Одним з найбільш важливих чинників здійснення релігійних подорожей до тієї або іншої країни є часові інтервали, протягом яких святкуються релігійні і державні свята.

Збіги релігійних свят і туристичного сезону створюють додаткові складнощі в організації релігійного туризму.

Православні свята. На чолі святкового кола православної церкви — Великдень, найбільш шановане загальнохристиянське свято. Потім йдуть двунадесяті свята — одинадцять інших головних свят. З них три перехідні, що випадають щороку на різні числа залежно від того, коли святкується Великдень (що не має твердої дати).

Католицькі свята. Католицька церква так само має певні особливості, що знайшло своє підтвердження в церковному календарі. Початок церковного року припадає на початок різдвяного поста, тобто на 29 листопада. Як і в інших календарях, у католицькому календарі існують свята у суворо встановлені дні і свята, і дні, святкування яких змінюються з року в рік.

Мусульманські релігійні свята. Іслам — одна з наймолодших релігій. Зараз в ісламському світі йде 1425 рік. У мусульманських країнах літочислення ведеться за місячним календарем, що призводить до незбігів з нині чинним офіційним календарем, прийнятим у всьому світі. Місячний календар складається з 12 місяців. Одні місячні місяці можуть мати 29 днів, інші — ЗО. Таким чином, місячний рік складається з 354 днів, що на 11 днів коротше за сонячний. Саме цим пояснюється зрушення мусульманського місячного року щодо астрономічного.

Під час таких свят, як Стояння на горі Арафат і Свято жертвопринесення кожен мусульманин повинен зробити «Хадж» (паломництво до Мекки до Кааби — храму Аллаха) як мінімум один раз у житті. Мусульмани можуть відвідувати ці місця в будь-яку іншу пору року, але таке паломництво називатиметься «Умра».

Іудейські релігійні свята. Особливість іудейських свят полягає в тому, що вони відзначаються за місячним календарем, і тому в кожному році вони випадають на різні дні сонячного календаря. Як вже наголошувалося, місячний рік коротше за сонячний на 11 днів. Для того щоб єврейські свята завжди припадали на одні і ті ж сезони, у складі староєврейського календаря лежить поєднання сонячного і місячного календарів. Раз на два або три роки додають ще один місяць, і такий рік стає високосним.

В іудаїзмі паломництво не є обов'язковим обрядом, за винятком нечисленного за своїм складом релігійного напряму брацлавських хасидів. Проте місць, шанованих у релігійних євреїв, чимало. Основні з них розташовані в Західній Європі, на Україні, в Білорусії, Литві і Латвії. Але найшановнішим і найбільш відвідуваним місцем є Свята Земля Ізраїлю. У традиціях іудаїзму паломництво не пов'язується з якимись конкретними деталями. Навпаки, в святкові дні іудеї прагнуть не покидати місця свого постійного мешкання, а паломництво здійснювати в час, який не припадає на свята і пости.

Особливості організації паломницьких турів. Приналежність до якої-небудь релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, слідувати, залучатися до тієї або іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли таке є метою подорожі, тобто паломництва. Якщо духовних сил з релігійних міркувань для пошани не вистачає, то туристу слід відмовитися від відвідання культового об'єкта даної місцевості або країни.

За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї і правила перебування в готелі та інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь-які відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії або секти, в їх володінні, включені в програму туру, має узгоджуватися з керівництвом цієї релігійної общини, встановлюватися порядок відвідин об'єкта туристами, час відвідання, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Як правило, монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідання туристами, а общини і секти, що володіють ними, охоче пускають туристів зі стягуванням платні за такі відвідини. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема, щодо одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, слід заздалегідь ознайомитися із звичаями всіх общин і монастирів, через які проходить маршрут.

В ісламських країнах до іноземних туристів висуваються підвищені вимоги згідно з релігійними канонами. В Об'єднаних Арабських Еміратах не можна знаходитися в нетверезому стані в громадських місцях, купатися в голому вигляді або у відкритих купальниках, топ-лес жінкам. Існують й інші обмеження. Порушення карається тюремним ув'язненням, штрафом або навіть биттям палицями.

Релігійні обмеження поширюються і на їжу. Мусульмани і євреї не вживають в їжу свинину. Релігійно настроєні євреї вимагають кошерної їжі, приготованої спеціально з дотриманням релігійних обрядів і правил, що також повинно бути вказано в туристичній путівці. Багато релігій встановлюють пости, періоди, коли обмежується споживання окремих видів їжі і навіть розваг. Все це слід ураховувати при плануванні туристичних послуг для певних груп населення. Необхідно відзначити, що відмова вживання свинини в їжу — явище дуже поширене, і якщо турист висловлює таке бажання, то воно неухильно виконується (про це слід дізнатися до продажу туру). Кошерна їжа надається лише за окрему ціну і за попереднім погодженням, оскільки далеко не всі підприємства громадського харчування можуть надати такий вид їжі. Якщо група формується з урахуванням всіх цих вимог, то доведеться шукати спеціальний єврейський ресторан, де подається кошерна їжа. Навіть не враховуючи суто релігійну їжу, на стіл єврея не можна ставити одночасно м'ясні і молочні продукти, тим більше їх змішувати. Проте рятівним є чинник, що не всі, навіть віруючі євреї, дотримуються цих принципів. При організації туристичної подорожі такі вимоги можуть стати серйозною перешкодою або спричинять відчутне подорожчання туру або послуг харчування.

Список використаної літератури

1. Бабарицька В. Менеджмент туризму. Туроперейтинг : Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник/ Вікторія Бабарицька, Оксана Малиновська,. -К.: Альтерпрес, 2004. -286 с.

2. Квартальнов В. Туризм: Учебник/ Валерий Квартальнов,; Российская международная академия туризма . -М.: Финансы и статистика, 2004. -314 с.

3. Козинець В. Безпека життєдіяльності у сфері турізму : Навчальний посібник/ Віталій Козинець,; Київський ун-т туризму, економіки і права . -К.: Кондор, 2006. -575 с.

4. Немоляева М. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра/ М. Э. Немоляева, Л. Ф. Ходорков. -М.: Междунар. отношения, 2003. -174 с.

5. Туризм как вид деятельности : Учебник для студентов высш. учебн. заведений/ И. В. Зорин, Т. П. Каверина, В. А. Квартальнов; Междунар. кафедра ЮНЕСКО по куль-турному туризму в целях мира и развития, Российская междунар. академия туризма. -2-е изд., перераб.. -М.: Финансы и статистика, 2005. -286 с.