У нашій країні, як ніколи раніше, гостро стоїть питання формування політичної стратегії, досягнення згоди еліти з основоположних принципів та змісту реформування соціальної системи, подолання існуючого розколу суспільства у ключових ідейно-політичних орієнтирах, забезпечення демократичного діалогу між державою і громадянським суспільством, між владою та опозицією. Все це диктує потребу використання політичною елітою сучасних та ефективних технологій політичної діяльності.

Зараз у суспільстві, між владою та опозицією, триває діалог і пошук рішень у непростій ситуації. Тому потрібно сконцентруватися і зробити все можливе для стабільного функціонування держави.

Народні депутати на сьогоднішній день зробили вагомі кроки для пошуку компромісу. Водночас повноцінний компроміс можливий лише за умови взаємної поваги до позицій всіх учасників переговорів.

Потрібно відмовитися від агресії та ультиматумів. Єдиний шлях зняти кризу та знайти порозуміння – діалог. Уряд зі свого боку готовий забезпечити належні умови для досягнення національної стабільності.

21 лютого 2014 року між владою та опозицією була підписана Угода про врегулювання кризи в Україні. Угоду підписали Президент України Віктор Янукович, керівник парламентської фракції Політичної партії «УДАР» Віталій Кличко, керівник парламентської фракції «ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк, керівник парламентської фракції «ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Від Європейського Союзу Угоду засвідчили Федеральний міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр, Міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський та керівник Департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурн’є [2].

Cторони, які підписали угоду, домовилися про таке:

1. Протягом 48 годин після підписання цієї Угоди буде прийнято, підписано та оприлюднено спеціальний закон, який відновить дію Конституції України 2004 року зі змінами, внесеними до цього часу. Підписанти заявляють про намір створити коаліцію та сформувати Уряд національної єдності протягом 10 днів після цього.
2. Конституційна реформа, що врівноважуватиме повноваження Президента, Уряду та парламенту, буде розпочата негайно та завершена у вересні 2014 року.
3. Президентські вибори будуть проведені одразу після прийняття нової Конституції України, але не пізніше грудня 2014 року. Буде прийнято нове виборче законодавство, а також сформовано новий склад Центральної виборчої комісії на пропорційній основі відповідно до правил ОБСЄ і Венеціанської комісії.
4. Розслідування нещодавніх актів насильства буде проведено під спільним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.
5. Влада не запроваджуватиме надзвичайний стан. Влада й опозиція утримаються від застосування силових заходів.

Верховна Рада України прийме третій закон про звільнення від відповідальності, який поширюватиметься на ті ж правопорушення, що й закон від 17 лютого 2014 року.

Обидві сторони докладатимуть серйозних зусиль для нормалізації життя у містах і селах шляхом звільнення адміністративних та громадських будівель і розблокування вулиць, скверів і площ.

Незаконна зброя має бути здана в органи Міністерства внутрішніх справ України протягом 24 годин з моменту набрання чинності вищезгаданим спеціальним законом (п.1 цієї Угоди).

Після зазначеного періоду всі випадки незаконного носіння та зберігання зброї підпадатимуть під чинне законодавство України. Сили опозиції та влади відійдуть від позицій протистояння. Влада використовуватиме сили правопорядку винятково для фізичного захисту будинків органів влади.

Як зазначає, С.Арбузов [1], сьогодні усі міністри працюють у режимі виконуючих обов’язки. Зараз, на час пошуку компромісного рішення у суспільстві, для нас найважливіше:

— нівелювати негативний вплив ситуації на економічні процеси;

— своєчасно робити соціальні виплати та виконувати інші зобов’язання держави. Особливо в тих регіонах, де були захоплені приміщення місцевих органів влади;

— гарантувати надання необхідної медичної допомоги постраждалим з обох сторін політичного протистояння.

Євген Копатько так охарактеризував ситуацію, яка склалась на сьогоднішній день в Україні: «Парламентській опозиції вигідно, щоб компроміс з владою був досягнутий, так як вони декларують, що не мають впливу на радикальні угруповання. І в цьому є частка правди, бо там є певні екстремістські угруповання, які вважають, що вони можуть самостійно зіграти в свою політичну гру. У кожному разі, виконання вимог закону про амністію парламентської опозиції вигідно також і влади. За політичною боротьбою ми забули про те, що у нас дуже важка економічна ситуація. І кожен день Майдану — це тиждень кризи. Ми вибираємо або політичну стабільність і поступовий вихід з економічних проблем, або продовжуємо політичну боротьбу і посилюємо економічне становище, яке торкнеться і «Партії регіонів», і «Свободи», і «Батьківщини», і «УДАРу». А питання взаємодії з радикальними силами, це вже буде наступним кроком. Якщо буде взаємодія влади та опозиції це звузить можливості для радикальних угруповань для продовження протестних акцій» [3].

Отже, те, що зараз відбувається на Майдані є неочікуваним ні для влади, ні для опозиції. Відповідно і влада, і опозиція намагаються цю «першопричину» – чому вийшов Майдан — або забути, або поховати.

У спілкуванні із європейськими політиками неодноразово бачимо й чуємо захоплення небаченою активністю і рівнем свідомості українців. Вони можуть виходити на вулиці і фактично місяць стояти на морозі в ім’я цінностей, а не якихось економічних речей чи зарплат, не заради того, що порахували соціологи, а через те, що у них хочуть вкрасти майбутнє. Такий рівень свідомості громадянського суспільства вражає і старі і молоді європейські держави.

Список використаних джерел

1. Вступне слово Першого віце-прем’єр-міністра України Сергія Арбузова на засіданні Уряду 29 січня 2014 року — http://www.oda.ck.ua/?lng=ukr&section=2&page=2&id=1111104
2. Відбулося підписання Угоди про врегулювання кризи в Україні — http://www.rda.nu.km.ua/index.php?pages=novunu2014
3. І опозиція і влада втомилися від революції — http://business-tv.com.ua/news/i_opozitsiya_i_vlada_vtomilisya_vid_revolyutsii_politolog-123.html