Вступ.

Розділ 1. Концептуально-теоретичні засади дослідження інформаційної діяльності ООН.

1.1. Огляд джерел і літератури з проблематики ООН.

1.2. Аналіз еволюції основних стратегій ООН в інформаційній галузі.

Розділ 2. Форми та методи інформаційної діяльності ООН.

2.1. Характеристика основних методів інформаційної роботи.

2.2. Роль інформаційних центрів ООН в підвищенні ефективності діяльності Організації в цій галузі.

Розділ 3. Інформаційне забезпечення миротворчої діяльності ООН.

3.1. Аналіз інформаційної роботи в системі ООН з питань забезпечення міжнародного миру та безпеки.

3.2. Шляхи вдосконалення інформаційної роботи ООН.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми дослідження. За час після створення ООН у світі відбулися глибокі зміни, що проявилося, зокрема, в зростанні ролі інформації: сукупний вплив інформаційної технології і електронної торгівлі справляє такий перетворюючий ефект, який викликала промислова революція, а Інтернет став найбільш швидко зростаючим засобом комунікації за всю історію цивілізації. В останні роки роль інформації ще більше посилилася: вона є рушійною силою, що сприяє порозумінню між культурами і розширенню участі людей у прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя.

Діяльність ООН має велике значення для розвитку інформаційного суспільства. Ще на початковому етапі діяльності Організації, Генеральна Асамблея проголосила свободу преси, а також право на інформацію в Загальній декларації прав людини. Одним з основних чинників, що на сьогоднішньому етапі перетворюють світ є глобалізація, а вона спирається на революцію в області інформаційних технологій.

Запорукою успішної діяльності ООН є широкомасштабна підтримка народів світу. У цьому зв'язку винятково важливу роль для ООН відіграє комунікаційна робота. Без інформаційного забезпечення неможливо досягти основних цілей ООН. Миротворча діяльність не буде успішною, якщо люди не розумітимуть мету миротворців та сутності їх дій. Інформаційне забезпечення дедалі стає все більш важливим аспектом покращення ефективності миротворчих операцій.

Таким чином, актуальність зазначеної теми випливає із необхідності ґрунтовного та всебічного дослідження діяльності інформаційної структури Організації, що є важливим інструментом для досягнення її головних цілей.

Актуальність теми роботи визначила наукове завдання роботи: на основі аналізу стратегії, механізмів та практики інформаційного комплексу ООН визначити шляхи підвищення ефективності інформаційної діяльності організації.

Мета і завдання дослідженнявизначені з урахуванням наукової проблеми, актуальності обраної теми та стану її дослідженості. Ця тема комплексно не розглядалась вітчизняними та закордонними дослідниками, тому поставлено за мету проаналізувати і узагальнити роль інформаційної діяльності ООН в забезпеченні досягнення масштабних цілей Організації та світової спільноти загалом.

Для реалізації поставленої мети були поставлені такі завдання:

· з’ясувати ефективність інформаційної структури ООН;

· виявити важливі напрямки інформаційної діяльності для покращення ставлення до ООН в усьому світі;

· встановити вплив інформаційної революції на підходи ООН до вирішення найважливіших проблем, що виникають перед нею;

· визначити основні форми та методи інформаційної діяльності ООН;

· охарактеризувати стан та перспективи розвитку традиційних засобів масової інформації в діяльності ООН (радіо, телебачення, публікації);

· проаналізувати ефективність діяльності інформаційних центрів ООН;

· дослідити роль інформаційної роботи ООН в сфері забезпечення миру та безпеки;

· визначити значення інформаційного забезпечення в операціях ООН з підтримки миру.

Об’єктом дослідженняє Організація Об'єднаних Націй, а предметом дослідження є інформаційна діяльність цієї Організації.

Розділ 1. Концептуально-теоретичні засади дослідження інформаційної діяльності ООН

1.1. Огляд джерел і літератури з проблематикиООН

Основу для дослідження інформаційної діяльності ООН склали документи Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, а також інших установ системи ООН.

Основні публікації, які торкаються питання інформаційної діяльності ООН. Серед закордонних дослідників, що обґрунтовували загальну роль інформації у світі, необхідно виділити роботи 3. Бжезинського, Р. Брайтенштайна, М. Маклухана, У. Мартіна, Ж. Сервана-Шрайбера, А. Тоффлера та ін. Важливою є робота Л. Горденкера, який в 1960р. провів аналіз діяльності Управління публічної інформації та довів його дієвість та життєздатність. В роботах цілої низки західних вчених велика увага приділяється інформаційній діяльності ООН у зв’язку з миротворчістю. В цьому контексті суттєвими є роботи Е. Бермана, Г. Вайберга, Д. Гая, Дж. Мак Геррі, А. Ейде, М. Ланда, Б. Олірі, А. Солімано, та ін.

Велику увагу інформаційному розвитку продовжують приділяти Генеральні Секретарі ООН, серед яких особливий внесок в зазначену проблематику зробили П. де Куельяр, Б. Галі та К. Аннан.

В СРСР проблемі ООН було присвячено багато робіт, але питання інформаційної діяльності розглядалося дуже рідко та односторонньо – в контексті протистояння двох систем. В інформаційному плані вагомими є роботи В.Л. Чолганської, яка проводить аналіз публікацій системи ООН та К.Г. Борисова, що дає характеристику основних видань ООН. Миротворчого аспекту інформаційної діяльності ООН торкається С.Б. Буряк Важливість ООН як інформаційного форуму підкреслюється в роботах А.П. Баришева, С.Б. Буряка, Б.П. Прокоф’єва та ін. Важливу інформаційну роль Секретаріату в діяльності ООН відзначали Г.І. Морозов і В.Г. Шкунаєв. І нарешті, Іноземцев В.Л. в своїй роботі зробив висновок про наявність об'єктивної основи для підвищення ролі ООН в міжнародному житті саме завдяки розширенню масштабів її інформаційної діяльності.

Проблемам інформації в міжнародних організаціях присвячена робота російського вченого Ю.Б. Кашлева. Серйозні дослідження міжнародного обміну інформацією з правової точки зору провели Є.В. Єрмішина та А.В. Кортунов. Одним з найвагоміших досліджень діяльності ООН в галузі інформації є робота російського вченого Ю. К. Денисова.

Серед українських вчених, що досліджують роль інформації, важливими для автора стали роботи Александрука В.Є., Білоруса О.Г., Гондюла В.П., Почепцова Г.Г., які відзначають увагу світового суспільства до проблем інформації та наголошують, що у сучасному суспільстві на перший план виходить діяльність в галузі міжнародної інформації[14, c. 288].

Вагомий вклад в дослідження інформаційних відносин та ролі міжнародних організацій в них належить українським дослідницям Зернецькій О. В. та Макаренко Є.А., в роботах яких подано аналіз внутрішньої структури, тенденцій еволюції та перспектив розвитку міжнародної інформаційної політики, а також політичної діяльності таких міжнародних організацій, як ЮНЕСКО, ЄС, Рада Європи, ОБСЄ та НАТО в області комунікації. Стратегії діяльності ЮНЕСКО торкається в своїй роботі і Губерський Л.В., що акцентує увагу на вдосконаленні концепції міжнародної інформаційної політики та підтримці національних ініціатив інформаційного суспільства.

Серед робіт українських дослідників, які певним чином торкаються інформаційної роботи ООН в області миру та безпеки, варто відзначити праці В. С. Бруза, Л. І. Скороход та Ю. С. Скорохода, які зазначають, що важливою формою функціонування механізму превентивної дипломатії є необхідність отримання своєчасної і точної інформації як основи для наукового прогнозування виникнення нових конфліктних зон у світі. З цієї проблематики вагомими є також роботи О. Балдинюка, О. Картунової, Т. Квашілави, А. Німченка, Е. Отару та ін.

Проведений аналіз джерел показав, що тема “Інформаційна діяльність ООН” є практично не розробленою. Більшість дослідників говорить про загальну роль інформації в світі, чи торкаються цієї теми у зв’язку з іншими областями аналізу, деякі приділяють увагу діяльності ЮНЕСКО в галузі комунікацій. Однак, глибинних комплексних досліджень, пов’язаних з ООН в інформаційному контексті, немає.

Отже, джерельною базою дослідження є, в основному, офіційні документи та публікації системи ООН. При аналізі теми було розглянуто наступні документи: Статут ООН; Доповіді Генерального Секретаря про роботу Організації 1990-2000 рр., Доповіді у відношенні реформи ООН, які, зокрема, визначають загальні стратегії ООН в інформаційній сфері; Доповіді Генсека з широкого кола питань, які стосуються інформації чи інформаційної підтримки місій ООН, серед них: Доповіді „Порядок денний для миру”, "Ми, народи: роль ООН у XXI столітті", „Роль ДПІ в миротворчих операціях ООН” та Доповіді про Місії ООН в різних країнах; а також щорічні доповіді, що визначають форми та методи інформаційної діяльності ООН: Доповіді про Діяльність ДПІ, "Здійснення заходів в області інформації і комунікації", „Огляд видань ДПІ”, „Оцінка діяльності інформаційних центрів ООН” та багато інших[16, c. 78-79].

При підготовці дослідження було проаналізовано Документи ГАООН, такі як: Резолюції, додатки і доповнення до документів ГАООН, які містять положення та рекомендації відносно покращення діяльності в інформаційній галузі; Виступи України та інших країн в загальних дискусіях Асамблеї, що визначають позицію держав-членів щодо сучасного стану та перспектив інформаційної діяльності ООН.

До аналізу долучалися Доповіді Комітету ООН з Інформації, Заяви Голови Комітету ООН з Інформації, обговорення в Комітеті та інші документи Комітету, які, зокрема, визначали стратегії діяльності одного з головних підрозділів інформаційної структури ООН — Об'єднаного інформаційного комітету та ін.; а також доповіді Спеціального комітету по операціях з підтримки миру та Доповіді про здійснення його рекомендацій в інформаційній сфері при проведенні операцій з підтримки миру.

Серед досліджуваних документів Ради Безпеки, насамперед, варто виділити резолюції РБ, Доповіді Генсека Раді Безпеки, що містили важливу інформацію з інформаційного забезпечення миротворчих місій Організації, а також Проекти Доповідей Генсека на виконання резолюцій РБ, Доповіді Генсека про хід роботи по виконанню рекомендацій місій РБ та ін.

В ході дослідження були проаналізовані такі документи, як Заяви та матеріали брифінгів Першого Заступника Генерального Секретаря і Заяви заступника Генерального секретаря по комунікації та суспільній інформації, що давали додаткову інформацію про стратегію та механізми інформаційної діяльності ООН; а також Програма Реформ ООН та її доповнення; Доповідь Групи по операціях ООН на користь миру та Довідкові документи по операціях з підтримки миру, які допомогли в дослідженні інформаційної діяльності ООН в області забезпечення миру та безпеки.

До того ж, були залучені матеріали таких офіційних публікацій, як “Щорічник ООН”, "Хроніка ООН" та інших, дослідження яких дозволило скласти цілісну картину основних форм інформаційної діяльності ООН, а також інформаційного забезпечення діяльності ООН в галузі розвитку. Автор також приділив велику увагу матеріалам прес-релізів; бюлетеням ДПІ; бюлетеням Генерального секретаря, а також матеріалам веб-сайту ООН, які допомогли в аналізі ефективності використання новітніх інформаційних технологій для досягнення загальних цілей ООН в таких провідних галузях, як права людини, мир та безпека, соціально-економічний розвиток та ін.[18, c. 60]

1.2. Аналіз еволюції основних стратегій ООН в інформаційній галузі

Інформаційні підрозділи ООН з самого початку були націлені на висвітлення таких важливих питань життя людства, як: підтримка міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному, соціальному і гуманітарному розвитку, положення в галузі прав людини та ін. З перших кроків розбудови ООН проблемі інформації, її впливу на суспільство і використання комунікаційних технологій для поліпшення життя людей надавалося першочергове значення. ГАООН в одній з перших резолюцій (№ 59, 1946р.) відзначила, що свобода інформації належить до основних прав людини. Відповідно до принципів Статуту ООН право “шукати, одержувати і поширювати інформацію” було закріплене в Загальній декларації прав людини 1948р.

Інформаційний механізм Секретаріату ООН формувався у 1946 р., і мав складну структуру. Він складався з інформаційної служби Генерального секретаря; інформаційних служб ряду головних департаментів і управлінь та спеціалізованих установ ООН — ЮНЕСКО, ПРООН, та ін. Координація їх дій здійснюється Об'єднаним інформаційним комітетом, що відповідає за розробку єдиного підходу до інформаційної діяльності в рамках системи ООН.

Найважливішою ланкою всієї інформаційної системи ООН є Департамент публічної інформації (ДПІ), що має розгалужену систему збору, опрацювання і поширення інформації. В 1997р. в ДПІ була створена Група стратегічного планування в області комунікації для розгляду всіх аспектів мандатів, механізмів і діяльності Департаменту. Серед досягнень ДПІ в 1990-х рр.. варто виділити: встановлення міцних зв'язків співробітництва із ЗМІ в усьому світі; освоєння новітніх інформаційних технічних засобів для підготовки і здійснення програм в області публічної інформації; вихід на нові рівні департаментського і міжустановчого співробітництва з метою підвищення уваги до питань, що стосуються потреб людей[20, c. 36-37].

Основна проблема ДПІ зв'язана з відсутністю чіткості в постановці його головного завдання, а також недостатньо чітким визначенням цільових аудиторій. Причина цього в тому, що він одержав від ГАООН більше 120 мандатів, проводить більше 60 офіційних заходів і виконує численні спеціальні прохання, що надходять від Секретаріату. До числа можливих рішень цих проблем відносяться розробка більш цілеспрямованих інформаційних повідомлень; більш чітке визначення цільових аудиторій; розстановка пріоритетів при розподілі ресурсів між видами діяльності; виявлення програм і видів діяльності, які можна зробити більш ефективними.

При підготовці ООН до рішення проблем ХХІ сторіччя сучасна технологія грає винятково важливу роль. Швидкий прогрес в області комунікаційно-інформаційної технології приводить до зміни сучасних методів компонування, передачі і споживання інформації. Інформаційна структура ООН намагається скористатися новими можливостями у пріоритетних областях роботи, оскільки всесвітня мережа має свої переваги: оперативність, скорочення витрат та прямий вихід на більш широкі аудиторії, такі, як молодь і особи, що відповідають за формування політики.

Використання інформаційної технології приводить до корінної зміни комунікаційної стратегії ООН і її внутрішнього управління. Вона сприяє встановленню зв'язку між ООН і її партнерами. Разом з тим інформаційна технологія усе ще не є загальнодоступною, оскільки зміни дотепер відбувалися головним чином у конкретних регіонах. Завдання міжнародного співтовариства полягає в забезпеченні вільного руху поточної інформації, для того щоб перевагами цієї нової технології могло скористатися як можна більше число країн.

Таким чином, досліджено основні етапи становлення інформаційної структури ООН та з’ясовані основні стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН[18, c. 62-64].

Розділ 2. Форми та методи інформаційної діяльності ООН

2.1. Характеристика основних методів інформаційної роботи

ООН має значний досвід інформаційної роботи у світовому масштабі. За часів створення Організації головну роль грали друковані ЗМІ та радіо. Незабаром телебачення стало важливим елементом інформаційної діяльності, але тільки в останній декаді другого тисячоліття відбулося стрімке розширення сфери охоплення візуальних ЗМІ. Поява четвертого засобу комунікації, Інтернет, ще більше сприяла швидкому скороченню відстаней. Величезні можливості цього засобу комунікації були визнані в усьому світі.

Хоча використання нових технологій дає великі перспективи, більша частка уваги та ресурсів ДПІ відводиться традиційним засобам – радіо, телебаченню та публікаціям, оскільки інформаційна технологія ще не одержала загального поширення. Успіхи інформаційної активності ООН останніх років багато в чому повязані саме з традиційними формами діяльності: радіостанція ООН вирішує завдання виходу на міжнародний рівень віщання; ДПІ зміцнив свої відношення партнерства з основною керівною ланкою телевізійних компаній у рамках Всесвітнього телевізійного форуму ООН; за допомогою опитувань читачів на постійній основі проводяться огляди і доробка видань ДПІ. До числа нововведень відноситься підготування зручного варіанта публікації “Основні дані про ООН” і перетворення видання “Хроніка ООН” у пожвавлений форум для обговорення і обміну новинами. Завдяки співробітництву зі Всесвітнім банком у видання “Девелопмент Бізнес” з'явилася електронна версія — “Девелопмент Бізнес Онлайн”.

Випуск і поширення радіопрограм залишається одним з найбільш рентабельних з погляду витрат і великих по сфері охоплення каналів інформації, що є в розпорядженні ДПІ. Основна стратегія ООН стосовно радіомовлення передбачає: досягнення більшої ефективності і продуктивності шляхом раціонального використання ресурсів і застосування передових практичних методів і технологій виробництва; надання частини ресурсів, виділюваних на нинішні структури виробництва і поширення інформації, на цілі радіомовлення; забезпечення підтримки з боку держав-членів, організацій і відповідних установ у сфері комунікації і віщання. Багато вже зроблено для створення міжнародної радіомовної служби, що дозволяла б усій системі ООН поширювати інформацію, особливо для підтримки миротворчих і гуманітарних операцій. У той же час слід зазначити, що ДПІ зможе забезпечити зміцнення потенціалу ООН в області міжнародного радіомовлення лише за умови одержання позабюджетної підтримки, якої на теперешній час немає.

Ініціатива в області радіомовлення була згодом продовжена телевізійною службою: у 2001 р. почалося щоденне поширення блоків новин про події в системі ООН для використання телевіщальними службами. Розширення використання ДПІ відеоматеріалів і телепрограм підтверджує, що робочі відносини з цим важливим сектором ЗМІ піднялися на новий рівень. В області візуальної інформації ДПІ пильно стежить за технічними нововведеннями, що дозволили б більш широко використовувати телевізійні матеріали і відеокліпи на Веб-сайті ООН. В своїй діяльності у телевізійній сфері ООН приділяє особливу увагу матеріалам, що користуються попитом з боку зовнішніх телевізійних корпорацій, і прагне зміцнювати співробітництво як між установами системи ООН, так і з національними телевізійними мережами[11, c. 2-3].

Основна увага в галузі комунікації як і раніше приділяється ролі преси. Програма публікацій ДПІ продовжує займати центральне місце в пропагандистській роботі ДПІ. ООН є великим джерелом досліджень і документації, у відношенні яких є значний попит з боку академічних і науково-дослідних закладів. У той час як електронні засоби забезпечують негайний доступ до інформації, друковані видання, як і раніше, користуються великою увагою з боку широкого кола читачів і служать важливим джерелом для повторного поширення матеріалів.

Є регулярні публікації ДПІ, до яких відносяться "Щорічник ООН", визнаний у якості головного щорічного довідкового матеріалу по Організації і її діяльності, "Хроніка ООН", "ЮН брифінг пейперс", "Африка рекавері", "Девелопмент Бізнес", а також "Девелопмент Апдейт". Призначення видань ДПІ полягає в тому, щоб забезпечити надання достовірної інформації про цілі і діяльність ООН і про життєво важливу роль, що вона грає в рішенні сучасних проблем. Згідно з пропозицією ГАООН з 1996р. ДПІ провадив у життя стратегію в області публікацій, ціль якої полягає в тому, щоб за допомогою вивчення своїх видань забезпечити, щоб публікації були більш доступними, ефективними з погляду витрат, своєчасними, а також придатними для продажу.

Також досліджується діяльність важливої частини інформаційно-довідкового механізму ООН, якою є Бібліотека ім. Дага Хаммаршельда. Головна функція Бібліотеки складається в забезпеченні делегаціям, Секретаріату й іншим офіційним групам ООН можливості оперативно, з максимальною зручністю одержувати доступ до бібліотечних матеріалів, необхідних для виконання їхніх обов'язків. Вона також, наскільки це можливо, надає послуги спеціалізованим установам, акредитованим представникам ЗМІ, організаціям, навчальним закладам, а також широкій громадськості.

При підготуванні друкованої та аудіовізуальної продукції ДПІ все більше враховуються потреби ЗМІ в плані змісту, стилю і своєчасності. Цьому сприяло вмикання в інформаційний вузол ООН в Інтернет радіо- і телевізійних програм, а також розміщення цифрових фотографій і публікацій про діяльність Організації в усьому світі. Приділення основної уваги традиційним ЗМІ не заважає ООН повною мірою використовувати широкі можливості й охоплення Інтернету. Розширення глобальної мережі означає, що до електронної інформації на веб-сайті ООН, щороку безкоштовно одержують доступ мільйони людей.

У 1995 р. ДПІ прийняв на себе відповідальність за координацію матеріалів про ООН у Всесвітній мережі, після чого він розробив організаційну структуру для передачі інформації у мережі. ДПІ має ефективний орган, що дозволяє йому відігравати ключову роль у визначенні, координації і забезпеченні інформаційно-пропагандистського змісту інформаційної сторінки ООН в Інтернет — це Секція інформаційних технологій. Основним компонентом ДПІ в області всіх технічних нововведень є Відділ інформаційно-технічного обслуговування ДПІ з питань керування, саме йому доручена розробка дизайну Веб-сайту ООН. Домашня сторінка ООН у мережі Інтернет містить основну інформацію про систему ООН та її роботу, найостанніші новини, прес-релізи, щоденні зведення подій, інформацію щодо публікацій та електронний тур штаб-квартирою ООН. В даний час додаються зусилля з метою подальшого розвитку електронного каналу ООН шляхом забезпечення передачі в мережу публікацій, прес-релізів і важливих документів у день їх виходу[6, c. 42-43].

Незважаючи на певні успіхи в галузі використання нових технологій, в майбутньому потрібно зробити все можливе для розширення можливостей ООН по забезпеченню повного використання всесвітньої мережі. Виробництво друкованих, радіо- і відеоматеріалів має бути націлене на забезпечення оптимального використання мультімедійних можливостей Інтернет. Організації потрібні нові підходи, які б використовувалися для забезпечення більш привабливого і зручного представлення матеріалів на основі розширення функцій пошуку.

2.2. Роль інформаційних центрів ООН в підвищенні ефективності діяльності Організації в цій галузі

Інформаційні центри є головною ланкою для роботи ООН на місцях, основним засобом стимулювання інтересу до глобальних проблем, до обміну інформацією з місцевими ЗМІ, організаціями і навчальними закладами. У резолюції 13 (І) 1946 р. "з метою забезпечення народів усього світу як можна більш повною інформацією про Об’єднані Нації" ГАООН закликала ДПІ створювати "відділення на місцях". У 1952 р. ГАООН закликала ДПІ "заснувати і утримувати мережу інформаційних центрів на відповідній регіональній або мовній основі”.

ООН має складності з поширенням інформації через велику розмаїтість своєї аудиторії. Вирішувати цю проблему і покликані інформаційні центри і служби. Вони відповідають за діяльність з поширення інформації про систему ООН на національному і регіональному рівні, за забезпечення розуміння ідеалів і програм роботи ООН і мобілізацію громадськості в їхню підтримку. Їх функції включають підтримку робочих зв'язків з урядовими інформаційними службами, національними і місцевими ЗМІ, НУО і навчальними закладами; організацію адаптації інформаційних матеріалів і їхнього перекладу на місцеві мови; поширення, матеріалів, що підготовляються ДПІ; організацію і проведення семінарів і інших заходів щодо підтримки зв'язків із громадськістю; діяльність по забезпеченню підтримки з боку національних урядів і організацій для сприяння здійсненню цілей ООН.

Мережа інформаційних центрів ООН є одним з основних компонентів стратегій Організації в області публічної інформації і важливий засіб стимулювання інтересу на місцях до глобальних питань. Основні заходи центрів містять поширення нової інформації про поточні події в ООН шляхом доведення до ЗМІ останніх новин, організації прес-конференцій, випуску інформаційних бюлетенів, надання інтерв'ю, а також спостереження за публікаціями в засобах інформації і реагування на них.

За загальне керування інформаційними центрами відповідає Служба інформаційних центрів. Вона проводить консультації з державами-членами і департаментами по всіх аспектах роботи центрів, відповідає за забезпечення ефективного використання ресурсів, а також дає рекомендації у відношенні планування інформаційної діяльності, координує здійснення допоміжних заходів в галузі інформації на рівні всієї системи ООН і відповідає за своєчасне забезпечення центрів інформаційними матеріалами[9, c. 23-25].

Основні проблеми процесу об’єднання інформаційних центрів з відділеннями ПРООН. Для розгляду конкретних проблем, зв'язаних з цим, була створена група ДПІ/ПРООН, що регулярно розглядає положення в цій області з метою розробки основи для більш широкого співробітництва при одночасному забезпеченні здійснення мандата в області суспільної інформації. Основна стратегія ООН в цьому плані полягає в тому, що процес об'єднання варто здійснювати строго на індивідуальній основі і завжди в консультації з урядом країни перебування.

На жаль, Україна не має повноправного інформаційного центру. Головним елементом інформаційної діяльності ООН в Україні є Представництво ООН. Воно виконує деякі функції центру, інформуючи громадськість про основні заходи Організації, випускаючи матеріали, що містять інформацію про цілі, принципи та діяльність ООН і відповідаючи на запити місцевих установ та окремих осіб. Також воно має свій сайт в Інтернеті, де розміщує зведення останніх новин та дані про проекти основних установ ООН в Україні. Автор також досліджує основні цілі, структуру та діяльність Центру Електронної Інформації ООН в Україні[4, c. 43-45].

Розділ 3. Інформаційне забезпечення миротворчої діяльності ООН

3.1. Аналіз інформаційної роботи в системі ООН з питань забезпечення міжнародного миру та безпеки

Одна з головних причин створення ООН і основна частина її повноважень – забезпечення міжнародного миру і безпеки. Підтримання миру є частиною набагато ширших зусиль, яких докладає ООН для справи миру. ООН застосовує превентивну дипломатію для ліквідації конфлікту до того, як він вибухне, а також постконфліктне миробудівництво для створення умов стійкого миру та усунення причин нового конфлікту. На всіх цих етапах використання індустрії інформації є життєво необхідним.

Важлива роль ООН у сфері забезпечення миру неодноразово підкреслювалася Україною на всіх офіційних рівнях. У виступі в загальних дискусіях Генеральної Асамблеї 2000 р. міністр закордонних справ України Б.І. Тарасюк, заявив: „Ми віримо, що тільки ООН має відповідні повноваження і широкий діапазон інструментів і механізмів для рішення важливих глобальних проблем сучасної дійсності”. Важливий внесок в обговорення миротворчих операцій вніс свого часу СРСР. Радянські пропозиції передбачали, зокрема, направлення місій зі спостереження і збору інформації.

Можна провести аналіз основи теорії і практики діяльності ООН в галузі підтримання миру та її інформаційного забезпечення, які, зокрема, викладені у таких доповідях Генеральних Секретарів ООН, як “Порядок денний для миру: превентивна дипломатія, миротворчість та підтримка миру” Б. Галі та "Ми, народи: роль ООН у XXI столітті" К. Аннана. Б. Галі, серед іншого, зауважив, що превентивні кроки повинні ґрунтуватися на своєчасних і точних фактах, тому Організація має потребу в зборі інформації й аналізі фактів. В області раннього попередження існує необхідність зміцнити механізм так, щоб була можливість синтезувати інформацію з політичними показниками, для визначення погрози миру і дій ООН. Основна ідея Б. Галі в тому, що мир у широкому сенсі не може бути досягнутий тільки зусиллями ООН і урядів країн-членів. Потрібно залучати до такої діяльності усіх: неурядові організації, ЗМІ і широку громадськість, що дасть кращу можливість поширювати інформацію про ООН і сприяти розумінню її діяльності.

В свою чергу, К. Аннан наголосив на тому, що мобілізація ресурсів різних глобальних сил може бути пов’язана з формуванням, за допомогою нових інформаційних технологій, нежорстких глобальних мереж з питань політики. Навіть продумані стратегії стримування можуть привести до невдачі, і тому можуть знадобитися інші заходи. У зв’язку з цим, широке використання інформаційних технологій може сприяти зменшенню страждань для людей у період надзвичайних ситуацій. Крім того, проаналізуємо доповідь Групи по операціях ООН на користь миру, рекомендації якої підготували ґрунт для всеосяжного огляду діяльності і взаємодії підрозділів Секретаріату, що займаються підтриманням миру[1, c. 59-60].

Одним з найважливіших елементів механізму ООН в області миру та безпеки є Спеціальний комітет по операціям з підтримки миру, якому доручений всеосяжний розгляд всіх питань, що стосуються операцій та винесення рекомендацій з цього приводу. Делегації, що входять до складу Комітету, назвали вироблення чіткої політики в області інформації і комунікації одним із пріоритетів Департаменту Операцій з Підтримання Миру.

Зробивши аналіз роботи підрозділів Секретаріату, які в тому чи іншому ступені беруть участь інформаційному забезпеченні миротворчості. В Управлінні Генерального Секретаря з підтримкою миру зв'язані 5 підрозділів. Головним департаментом в питаннях забезпечення миру та безпеки є Департамент Операцій з Підтримання Миру, що має дуже велику кількість інформаційних функцій. Він, зокрема, служить як оперативний підрозділ Генсека для всіх операцій, відповідає за керування і підготовку цих операцій та підтримує зв'язок з державами-членами та організаціями і координує їх участь в операціях. В складі департаменту функціонують Група аналізу політики й узагальнення досвіду, Ситуаційний центр та інші підрозділи, що виконують велику кількість інформаційних завдань.

В роботі досліджується співробітництво департаментів з питань миротворчої діяльності таких, як: інформування й оперативна підтримка інформаційних компонентів польових місій, створення інформаційних механізмів, пропаганда місій через міжнародні ЗМІ та ін. Ініціативи ДПІ в області інформації, зв'язані з міжнародним миром і безпекою, реалізуються по трьох напрямках: забезпечення скоординованого підходу до публічної інформації в зв'язку з окремими операціями; охоплення більш широких аудиторій інформацією про роль ООН у підтримці міжнародного миру і безпеки; і доведення до громадськості інформації про те, що міжнародна спільнота повинна доповнювати зусилля ДПІ в області миробудівництва.

Вагома частина аналізу присвячена інформаційному забезпеченню операцій ООН з підтримання миру в регіонах. ООН домоглася значних зрушень у розширенні можливостей у плані розгортання складних операцій та миробудівництва. Серед здійснених останнім часом інформаційних реформ в області миру і безпеки можна виділити: впровадження всеосяжної системи матеріально-технічного забезпечення польових місій у Центральних установах і 15 польових місіях; вдосконалення системи фінансового керування, що підвищило якість даних і поліпшило фінансове планування. У питаннях поліпшення зв'язку на місцях активно використовується інформаційна технологія. Крім того, керівники на місцях можуть тепер, не звертаючись в Центральні установи, користуватися посібниками з різних питань, що доступні в електронній формі[5, c. 135-136].

Проведемо докладний аналіз інформаційного забезпечення місій ООН в Африці та колишній Югославії. Досліджена діяльність, проблеми та перспективи діяльності інформаційних підрозділів таких операцій, як: Операція ООН у Мозамбікові, Місія спостерігачів ООН у Сьєрра-Леоне, Місії ООН в Демократичній Республіці Конго, ЦАР, Кот-д'Івуарі, Ліберії, Ефіопії та Еритреї; а також Сили ООН по охороні, Група ООН по підтримці цивільної поліції, Місія ООН у Боснії і Герцеговині, Місія по справах тимчасової адміністрації в Косово та ін.

В області забезпечення миру і безпеки ООН займається головним чином внутрішньодержавними конфліктами, що нерідко мають серйозні міжнародні наслідки і часто зв'язані з гуманітарними надзвичайними ситуаціями. Останні тенденції свідчать про те, що конфлікти такого роду будуть і надалі вимагати пріоритетної уваги ООН, а їх вирішення не в останню чергу залежить від наявності інформаційного потенціалу Організації[14, c. 302-303].

3.2. Шляхи вдосконалення інформаційної роботи ООН

Для покращання діяльності ООН в інформаційній сфері пропонуються такі рекомендації:

Необхідна розробка такої інформаційної стратегії ООН, що була б привабливою для громадськості всього світу і ґрунтувалася б на критичному аналізі позитивної і негативної реакції на інформаційні заходи і суспільні обговорення ролі і досягнень Організації.

Треба покращити ситуацію щодо ідентифікування цільових аудиторій. Головними цільовими аудиторіями повинні в більшій мірі ставати зовнішні посередники, через які потрібно прагнути охопити весь світ. Для забезпечення послідовного характеру інформаційних зусиль, варто охоплювати концентричні аудиторії: місцеве населення, міжнародні ЗМІ і глобальну аудиторію, чия підтримка необхідна. Радіопрограми повинні складатися для цільових регіонів. Складовою частиною широкої радіомережі ООН повинне бути миротворче радіо, включаючи створення засобів для місцевого радіомовлення. При випуску друкованих, радіо- і відеоматеріалів необхідно ширше використовувати можливості Інтернет як комплексного ЗМІ. Однією з головних цілей роботи всіх закладів ООН повинні стати дії, спрямовані на розширення в дітей знання про ООН і її установи. Молодь є аудиторією, яка найкраще піддається впливу. Отже, діяльність ООН з охоплення навчальних закладів на всіх рівнях має дуже важливе значення.

Всі організації системи ООН повинні координувати пропагандистську діяльність з ІЦООН, що виступають як координаційні ланки в області суспільної інформації, з метою об'єднання ресурсів, запобігання дублювання і формування на місцях цілісного уявлення про ООН.

Подальше зростання масштабів та зміна сутності операцій ООН з підтримання миру обумовлюють необхідність розширення інформування громадськості і пропагандистської діяльності на місцях. Важливо не тільки формувати позитивний імідж операцій на початковому етапі з метою створення сприятливих умов для їх проведення, але і проводити ефективну кампанію в області суспільної інформації з метою зміцнення підтримки з боку міжнародного співтовариства[17, c. 15-17].

Треба ввести в практику надання урядами Генсеку інформації стосовно назрівання криз, що допоможе приймати оперативні рішення про превентивні дії. Нові інформаційні технології являють собою ефективний інструмент забезпечення комунікації в рамках місій та між ними, тому їх варто включати в комплекти спорядження першої необхідності.

Одному з підрозділів в рамках ОПМ треба доручити забезпечувати висвітлення операцій в ЗМІ та співробітничати з установами системи ООН з питань спільного використання інформаційних засобів.

Моделювання за допомогою комп’ютера може бути ефективним навчальним посібником для персоналу місій і для сторін на місцях. Воно може полегшити рішення проблем і допомогти в передбаченні наслідків рішень. Необхідно організувати роботу ООН так, щоб це відбивало її зв'язок з повсякденним життям людей, при цьому питання повинні викладатися так, щоб це викликало не тільки глобальний, а й регіональний резонанс.

Оскільки нинішні конфлікти мають безліч аспектів, які вимагають всеосяжного підходу і більш погоджених дій, на перший план висувається необхідність поліпшення механізмів обміну інформацією і координації між департаментами, а також іншими підрозділами системи. Перехід до практики комплексного рішення політичних, економічних і гуманітарних проблем передбачає використання інформаційних можливостей в повному обсязі, що має вирішальне значення для підвищення ефективності ОПМ та вирішення проблеми забезпечення миру в цілому. Найважливіше значення має ефективне поширення серед громадськості інформації про діяльність у рамках операцій ООН на користь миру.

Поряд з певними успіхами в інформаційній сфері існують і істотні недоліки. Більшість місій ООН з підтримки миру або не мають відповідних інформаційних масштабів, або не можуть собі дозволити вести велику інформаційну діяльність через фінансову кризу, або не вважають цей напрям важливим, не враховуючи переваг, які дає залучення ЗМІ. До того ж, важлива діяльність, пов’язана з веденням сторінок про миротворчі місії на веб-сайті ООН, не є комлексною та інформативною і вимагає більше уваги та виділення додаткових ресурсів[8, c. 23-24].

З досвіду проведення миротворчих місій кінця ХХ ст. можна зробити важливі висновки: для успішного здійснення роззброювання і реінтеграції потрібна ефективна структура керування, що дозволяє планувати і контролювати цей процес; для того щоб інформувати колишніх комбатантів про їхні права і про те, як буде проходити цей процес, необхідно проводити ефективну кампанію інформування громадськості. Крім того, існує нагальна потреба в додаткових дослідженнях, аналізі й узагальненні досвіду, отриманого в таких взаємозалежних областях, як реформування сектору безпеки, роззброювання, демобілізація і реінтеграція. Отже, у Секретаріаті ООН повинна існувати професійна система для накопичення знань стосовно конфліктних ситуацій, ефективного поширення цих знань серед широкого кола користувачів, підготовки аналітичних оцінок політики і формулювання довгострокових стратегій. На сьогоднішньому етапі така система не є комплексною та достатньо ефективною.

Нові виклики життя вимагають прискорення реформування ООН. Одним з пріоритетних завдань повинно стати підвищення престижу ООН. З цією метою в інформаційній діяльності Організації варто приділяти особливу увагу аспектам, що визначають її унікальний характер: ООН як глобальний форум для досягнення консенсусу між державами-членами, та ООН як виразник ідей.

У нових підходах ООН до питань інформації не можна звужувати їх розуміння тільки до питань технологічних або теоретичних. Центральним завданням нової ери є володіння та маніпуляція інформацією. Тому необхідно продовжувати програму інформаційних реформ — таке реформування Організації є важливим кроком до зміцнення її ролі в наш час[15, c. 34].

Висновки

Комунікація грає головну роль у ствердженні значення ООН у політичних та соціально-економічних умовах нового тисячоліття. Інформаційна функція сприяє мобілізації широкої глобальної підтримки Організації. Ця підтримка залежить від того, наскільки ефективно, на думку громадськості, ООН займається рішенням проблем світової спільноти. Для інформаційної структури ООН одним з головних завдань є ґрунтовне і своєчасне висвітлення діяльності Організації, її проблем і досягнень, а також активне просування цілей і ідеалів, зафіксованих у Статуті ООН, що здійснюється шляхом проведення інформаційних кампаній. Кінцева мета інформаційної діяльності ООН – забезпечення ефективної діяльності Організації та успішне розв’язання проблем, що виникають в світі.

Основні стратегії інформаційного комплексу ООН спрямовані на впровадження в структурі ООН культури комунікації, розширення можливостей використання інформаційних технологій, відображення унікальної ролі Організації в рішенні завдань міжнародного співтовариства в області миру, розвитку і прав людини, посилення здатності Організації здійснювати комунікацію на рівні країн і регіонів.

Координація інформаційних дій Організації здійснюється Об'єднаним інформаційним комітетом ООН, що відповідає за розробку єдиного підходу до громадської інформаційної діяльності в рамках системи ООН. Для визначення цілей і стратегій, а також для налагодження зв'язків із ЗМІ, навчальними закладами і НУО створена Група стратегічного планування в області комунікації, яка надає заступнику Генсека рекомендації з найважливіших питань.

Головним структурним елементом для здійснення нової стратегії в галузі комунікації є Департамент публічної інформації, що структурно складається зі Служби ІЦООН, Відділу стратегічної інформаційної діяльності, Відділу новин і ЗМІ, та Відділу зв'язків із громадськістю. Об’єктами його діяльності є преса, радіо, телебачення, кіно, наочні приладдя і виставки, зв'язок із громадськістю, видавнича і довідкова робота. Крім того, життєво важливим елементом інформаційної структури ООН є система інформаційних центрів і служб ООН.

ООН в своїй комунікаційній діяльності використовує всі існуючі на сьогодні засоби поширення інформації, використовуючи для цього різні методи. До основних форм інформаційної діяльності, а саме: радіомовлення, телебачення, друкованих матеріалів та Інтернету, додаються такі додаткові традиційні види, як екскурсії для відвідувачів, програми брифінгів для шкіл і коледжів, влаштування виставок в Центральних установах, організація семінарів, концертів й урочистих заходів в особливих випадках. Діяльність Бібліотеки ООН включає обслуговування делегацій і персоналу, головних Департаментів та глобальних публікацій; бібліотеці доручено також здійснювати спостереження за системою бібліотек-депозитаріїв і надавати довідкові матеріали широкій громадськості. Мережа ІЦООН створена для забезпечення безпосереднього контакту ДПІ зі світовою громадськістю.

Серед основних аспектів інформаційної діяльності треба виділити друковані матеріали, які зберігають свою актуальність для інформаційних ланок в усьому світі і є головним елементом пропагандистських зусиль ООН. Охоплення інформаційної діяльності ООН значно розширюється завдяки більш активному використанню мережі Інтернет. Хоча в багатьох частинах світу доступ до мережі обмежений, численні передаточні ланки користуються нею для одержання матеріалів про ООН. Слід зазначити можливість використання Інтернет як каналу ЗМІ. Саме завдяки цій якості вона може стати в майбутньому одним з головних інструментів в реалізації стратегії в області комунікації.

Велика робота проведена останнім часом із забезпечення потенціалу міжнародного радіомовлення. Радіомовлення є найбільш прямим і економічним засобом передачі інформації в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються. Незважаючи на всі свої зусилля, радіослужба ООН має проблеми через скорочення обсягу ресурсів.

Незважаючи на великий вплив, який має телевізійна інформація завдяки своїй наочності, телебачення є найбільш слабким місцем інформаційної системи ООН. Основні проблеми розвитку цієї галузі пов’язані із фінансовими труднощами організації та приділенню більшої уваги ефективнішим з погляду витрат формам – радіо і публікаціям, та перспективнішій — Інтернету.

Інформаційна революція найбільш активно йде в промислово розвинених країнах, але вона містить дуже великі можливості для країн, що розвиваються. Вона послаблює просторові обмеження та забезпечує нові можливості адміністративного керування, дистанційного навчання та цілої низки інших видів діяльності. Тому, невідкладною необхідністю для ООН є допомога країнам, що розвиваються, у придбанні та освоєнні інформаційних технологій. Нова технологія не завжди виявляється легкодоступною для багатьох країн, що розвиваються, тому стратегія ООН полягає в тому, що традиційні засоби поширення інформації удосконалюються на постійній основі, а нова технологія впроваджується настільки швидко, наскільки це можливо.

Важливе значення у формуванні системи комунікації має підтримка тісних відносин ключової ланки — ДПІ — з основними департаментами, що діють в соціально-економічній галузі та сфері забезпечення миру і безпеки. Одним із ключових елементів нової комунікаційної політики є налагодження партнерських зв'язків з важливими передатними інформаційними ланками — ЗМІ, НУО тощо. Ефективна робота з такими партнерами забезпечує оптимальне використання обмежених ресурсів, що виділяються на інформаційну діяльність.

Партнерству із ЗМІ приділяється найважливіше місце. Мова йде насамперед про співпрацю із представниками корпуса кореспондентів-резидентів ООН. Оскільки здатність ООН ефективно пропагувати свої ідеї в значній мірі визначається вчасністю та якістю її інформаційних матеріалів, то на передній план висувається завдання створення більш ефективної системи збору і поширення новин.

Важливою складовою переорієнтації є удосконалювання механізмів, за допомогою яких НУО могли б взаємодіяти одна з одною, а також із ДПІ. Це передбачає поліпшення брифінгів і більш активне сприяння проведенню спільних заходів у Центральних установах і на місцях.

На теперішній час існує нагальна потреба створення більш ефективного інформаційного потенціалу для ООН на всій планеті. Основним елементом таких заходів є підвищення здатності Організації забезпечувати комунікацію на регіональному рівні та рівні країн. Інформаційні центри і служби ООН покликані зіграти в цьому зв'язку ключову роль. До числа пріоритетних напрямків діяльності ІЦООН відносяться надання інформаційної підтримки місцевим організаціям і здійснення просвітницьких програм, наприклад організація засідань, що імітують засідання, проведені в ООН та ін.

При об’єднанні з відділеннями ПРООН деякі ІЦООН зіштовхнулись із значними проблемами, тому важливо створити регіональну структуру — мережу регіональних центрів для надання підтримки ІЦООН. Стратегія ООН передбачає перерозподіл ресурсів для зміцнення ІЦООН у меншій кількості місць — у більшості випадків найкращим варіантом є створення регіонального вузла ООН, що володіє більшими ресурсами і можливостями для адаптування матеріалів з урахуванням потреб регіону та активної співпраці із ЗМІ і громадськістю в цілому.

Важливим елементом інформаційної діяльності Управління з дослідження і збору інформації є збір та аналіз повідомлень ІЦООН, і підготовка щоденних бюлетенів, необхідних для системи раннього попередження та оцінки подій у країні для своєчасного прийняття Генсеком заходів для збереження миру і використання превентивних дипломатичних кроків.

Список використаної літератури

1. Власова Ю. Система правовой инфорации ООН // Научные и технические библиотеки. — 2003. — № 4. — С. 59-67

2. Доктрина інформаціологічного розвитку людства у XXI століття: Схваленно і прийнято на Всесвітньому інформаціологічному Форумі (ВІФ 2000), минулому в Москві 24.11.2000 р. під егідою ООН та Всесвітнього Інформаціологічного Парламенту: Пер. з рос./ ООН, Міжнародна академія інформатизації; Ред.: Ю.М. Воронцов, І.Й. Юзвішин. — 2-е вид.. — Луганск: Копицентр, 2001. — 48 с.

3. Заемский В. Механизмы ооновского миротворчества // Международная жизнь. — 2004. — № 7-8. — С. 198-211.

4. Константинов Д. Д. Информационная деятельность ООН // США: экономика, политика, идеология. — 2001. — № 6. — С. 43-51

5. Кудрявцева С. Міжнародна інформація: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — 2-ге вид. — К. : Слово, 2008. — 400с.

6. Литвиненко О. В. Інформаційна безпека Європи: Конспект лекцій до курсу лекцій для студ. спец."Міжнародна інформація" спеціалізації "Європейські комунікації" / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин; Центр європейських студій. Кафедра міжнародних комунікацій та зв'язків з громадськістю. — К., 1999. — 61с.

7. Маруховський О. Інформаційне суспільство: теоретико-концептуальні засади: навч. посіб. для студ. напряму "Міжнародні відносини" спец. "Міжнародна інформація" / Університет економіки та права "КРОК". — К., 2007. — 136с.

8. Мних А. Ключові аспекти діяльності ООН// Економіка. Фінанси. Право. — 2005. — № 8. — С. 21-25

9. Морозов Г. ООН в XXI веке: к Саммиту тысячелетия // Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 12. — С. 23-28

10. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського/ Редкол.: О. С. Онищенко, А. Г. Бровкін, О. Г. Додонов та ін.; НАН України. Нац. б-ка ім. В.І.Вернадського, Асоціація бібліотек України. — К.: НБУВ. – 1998.- Вип. 18/ ред. : І. Єрмілова. — 2007. — 226 с.

11. Організація Об'єднаних Націй:структура,досягнення,успіхи // Відродження. — 1998. — № 5. — С. 2-3

12. Орджоникидзе С. Новые задачи ООН // Международная жизнь. — 2001. — № 4. — С. 45-50

13. Слободяник М. Міжнародна інформація: Навч.-метод. посіб. / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К. : ДАКККіМ, 2007. — 108с.

14. Степко О.М. Проблеми інформаційного забезпечення миротворчої діяльності ООН // Політологічний центр при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Політологічний Вісник. – Вип.9. – Київ 2001. – С. 288-306.

15. Степко О.М. Проблеми реформування інформаційної діяльності ООН // Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах. Частина 2. – Хмельницький: ТУП, 2003. – С. 27-34.

16. Степко О.М. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності ООН // Вісник Київського національного Торговельно-економічного університету. – Вип.3. – Київ 2002. – С. 78-87.

17. Степко О.М. Провідна роль департаменту публічної інформації в інформаційній структурі ООН // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Міжнародні Відносини. – Вип.15. – Київ 2000. – С. 12-21.

18. Степко О.М. Розвиток і проблеми діяльності Інформаційних центрів ООН // Дослідження світової політики. – Вип.16. – Київ 2001. – С. 60-67.

19. Україна в міжнародних організаціях/ Нац. центр з питань євроатлантичної інтеграції України, Т-во "Знання" України, Науково-дослідний центр правової інформатики Академії правових наук України; укл. : О. О. Макобрій, О. В. Семіков, В. М. Фурашев. — К.: Т-во "Знання" України, 2007. — 23 с.

20. Федотов Ю. ООН — гарант международного мира и стабильности // Международная жизнь. — 2003. — № 11. — С. 36-37