Вступ.

1. Теоретичні основи фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємств.

2. Показники ефективності інвестицій.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У сучасних же умовах господарювання інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного переоснащення підприємств. При цьому поновлення нормальної інвестиційної діяльності в Україні є одним з основних напрямків стабілізації й розвитку ринкової економіки, для якої головними є товарно-грошові відносини. Тому на перший план виходять питання фінансового забезпечення інвестиційної діяльності.

Існуюча в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність, тому що порушено процес відтворення, спостерігається спад у відновленні основних фондів. Рішення цих питань пов'язано з урахуванням особливостей господарювання окремих підприємств і фінансовим забезпеченням їхньої інвестиційної діяльності, що неможливо без концентрації і раціонального використання наявних фінансових ресурсів. При цьому виникає ряд задач, які пов'язані з необхідністю підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, а саме: раціональним використанням власних фінансових ресурсів, залученням додаткових засобів, визначенням оптимального співвідношення між обсягом власних та залучених ресурсів. У зв'язку з цим питання удосконалення механізму управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності набуває особливого значення.

1. Теоретичні основи фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємств

Незважаючи на розмаїтість теорій інвестицій, існує багато невизначеностей і розбіжностей у трактуваннях категорії “інвестиції”, термінів “інвестиційна діяльність”, “інвестиційний процес”, “інвестиційні ресурси”, що в остаточному підсумку ускладнює рішення як наукових, так і практичних задач. Зокрема дослідження характеристик та визначення категорії “інвестиції” дозволили зробити такі висновки:

· по-перше, категорія “інвестиції” тісно взаємозалежна з різними трактуваннями категорій “капітал”, “витрати” і поняттям “фактор часу”;

· по-друге, варто розрізняти форми інвестицій;

· по-третє, простежується взаємозв'язок інвестицій з деякою визначеною послідовністю етапів (кроків), тобто категорія “інвестиції” тісно взаємозалежна з інвестиційною діяльністю та інвестиційним процесом;

· по-четверте, аналіз усіх визначень неявно вказує на зв'язок із джерелом (це або вкладення капіталу, або потік витрат), необхідним для здійснення інвестицій, тобто виникає необхідність дати визначення поняттю “інвестиційні ресурси”.

Удосконалення та розробка нових методів і підходів щодо підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної діяльності взаємозалежно з дослідженням теоретичної сутності і ролі інвестицій в умовах становлення і розвитку ринкової економіки.У той же час проведені у роботі дослідження в ретроспективному плані концептуальних підходів до розуміння категорії “інвестиції” дозволили розкрити її зміст та сутність через поняття “інвестиційний процес” та “інвестиційна діяльність”, що разом і відбивають сутність категорії “інвестиції”. Новизна такого підходу полягає у виділенні взаємозв'язку між поняттям “інвестиційний процес” – вибір, обґрунтування і прийняття окремих рішень та поняттям “інвестиційна діяльність” – безпосереднє виконання прийнятих рішень, що дозволяє визначити управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності як процес вибору, обґрунтування і прийняття рішень відносно:

· раціонального використання власних фінансових ресурсів;

· залучення додаткових фінансових коштів;

· оптимального співвідношення між власними та залученими фінансовими ресурсами для вирішення конкретних інвестиційних завдань.

Першочерговим у контексті вирішення задачі підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної діяльності євизначення інвестиційних ресурсів.

Послідовний аналіз поглядів на економічну сутність джерел інвестицій дозволив розширити розуміння їх природи, виявити закономірності формування різних тлумачень поняття “інвестиційні ресурси”. Це обумовило розрізнення поняття “інвестиційні ресурси” у залежності від контексту розв'язуваної задачі. Зокрема для вирішення задачі управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності поняття “інвестиційні ресурси” в дисертації сформульовано в такий спосіб: інвестиційні ресурси – це фінансові види ресурсів, основними серед яких є: доход по праці, доход від власності, трансферні доходи, чистий прибуток суб'єктів господарювання, амортизація, кредит.

На основі порівняльного аналізу різноманітних ознак інвестиційних ресурсів доповнено систематизацію джерел інвестицій. Так у якості однієї з відмітних ознак джерел інвестицій обґрунтовано ступінь їхньої трансформаційної мобільності. Разом з тим запропоновано розподіл джерел інвестицій за даною ознакою, на первинні і вторинні.

Яким би не був привабливим інвестиційний проект, яку б ефективність він не прогнозував у майбутньому, так чи інакше питання по створенню і реалізації інвестиційної продукції замикаються, у першу чергу, на питаннях фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Тому в дисертації особливу увагу приділено аналізу методологічних основ управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності та детально обмірковано наукові підходи з точки зору результативності управління фінансовим забезпеченням. Завдяки цьому в дисертації визначено й структуровано систему взаємодії різних підходів щодо управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності; узагальнено вплив окремих факторів на ефективність прийняття інвестиційних рішень; обґрунтовані основні напрямки удосконалення механізму управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності.

Однією з ключових задач підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної діяльності є оптимізація вибору інвестиційних проектів і оцінка їх фінансової ефективності. Для її вирішення в дисертації розроблено методичний підхід щодо вибору та оцінки фінансової ефективності інвестиційних рішень, названий послідовним аналізом потоків (ПАП), в основі якого знаходиться декомпозиція загальної чистої залишкової вартості проекту на щорічні фінансові потоки і корегування обсягів щорічних потоків за допомогою проекції (ENPV) на прогнозну криву чистої залишкової вартості (рис. 3). Запропонований підхід може бути застосований не тільки для уточнення оцінки фінансової ефективності інвестиційних проектів, але й дозволяє більш точно зробити вибір інвестиційних рішень з урахуванням можливих змін умов виконання інвестиційного проекту.

Поряд з цим розбивка і корегування приватних суджень про прийнятність проекту на основі аналізу скорегованих щорічних платежів та пов'язування їх у єдине ціле за допомогою показника загальної чистої залишкової вартості інвестиційного проекту дозволяють сформувати різні критерії вибору інвестиційних проектів, що сприяє конкретизації поняття фінансової ефективності інвестиційного проекту.

Критерієм фінансової ефективності того чи іншого інвестиційного проекту може служити: максимізація щорічного платежу;максимізація деякої послідовності щорічних платежів; найменша величина абсолютної або відносної погрішності, яка ототожнюється з запасом міцності інвестиційного проекту та відображує припустиму межу відхилення від запланованої величини загальної чистої залишкової вартості інвестиційного проекту.

Одночасно з метою вирішення задачі раціонального використання інвестиційних ресурсів в дисертації удосконалено систему фінансового планування інвестиційної діяльності. Для цього в роботі обґрунтовано і розроблено алгоритм оптимального фінансового прогнозного планування, результатом якого є побудова оптимальної функції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Основні етапи такого планування являють собою таку послідовність дій:

– інвестиційний процес розбивається на ряд етапів і визначається послідовність їхнього виконання. Кожний з етапів зображується у вигляді деякої геометричної фігури;

– формулюється функція мети, що виступає у вигляді критерію оптимальності за часом, за величиною використовуваного капіталу або деякого усередненого критерію. На підставі цієї функції будується площина припустимого інвестиційного рішення і задається її аналітичний опис;

– безпосередньо проводиться розміщення геометричних фігур на заданій площині планування та будується оптимальна функція фінансового забезпечення інвестиційної діяльності.

Відмітною рисою запропонованої процедури оптимального фінансового прогнозного планування є наочність процесу планування, простота формалізації і можливість спрощення рішення поставленої задачі за рахунок уніфікації визначених етапів інвестування і застосування стандартних аналітичних процедур їхнього опису.

В тім від належного фінансового забезпечення, у кінцевому рахунку, залежить стійкість підприємства в системі економічних взаємин, ритмічність і активність його функціонування. Тому для обґрунтування стратегії залучення додаткових засобів у роботі запропоновано низку рекомендацій, зміст яких полягає в аналізі прибутковості інвестиційного рішення і величини плати за залучення додаткових ресурсів. При цьому розроблені рекомендації дозволяють відповісти на такі питання:яке повинне бути співвідношення таких показників як прибутковість інвестиційного рішення і величина плати за залучення додаткових ресурсів; яким повинне бути співвідношення власних і позикових засобів.

2. Показники ефективності інвестицій

Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

• показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

• показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

• показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов´язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням:

• тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об´єкта;

• середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

• досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.);

• вимог інвестора.

Обрій розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку. Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.

Порівняння різних інвестиційних проектів (чи варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується робити з використанням різних показників, до яких відносяться:

• чиста наведена вартість;

• термін окупності;

• коефіцієнт прибутковості проекту;

• внутрішня норма прибутковості;

• фондовіддача проекту.

При використанні показників для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути наведені до порівнянного виду.

Поряд з перерахованими вище критеріями у ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральна ефективність витрат, поріг беззбитковості, проста норма прибутку.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про прийняття проекту повинне прийматися з урахуванням значень усіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проектує позитивність сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому тимчасовому інтервалі, де даний учасник інвестиційного процесу здійснює витрати чи одержує доходи. Негативна величина сальдо накопичених реальних грошей свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних чи позикових засобів і відображення цих засобів у розрахунках ефективності.

Найбільш складним розділом інвестиційного аналізу є розрахунок потоку і сальдо реальних грошей. Вони повинні бути сформовані таким чином, щоб сальдо накопичених реальних грошей завжди приймало позитивні значення.

Важливу роль у вирішенні питання оцінки ефективності інвестиційного проекту відіграє врахування зміни вартості грошей у часі, а також інші фактори. Деякі з цих факторів піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку.

Планування інвестицій, визначення їх доцільності, прибутковості завжди є прогнозуванням майбутніх доходів і витрат, тобто грошових потоків. У розрахунках при оцінці порівняних обсягів коштів, що розділені між собою часом, треба враховувати зміну їх вартості.

У загальному вигляді зміна вартості грошей у часі визначається за формулою:

F_t= Р(1+r)´

де F_t, Р— вартість суми грошей відповідно у майбутньому і сьогодні;

(1+r)´ — коефіцієнт компаундингу;

r— банківська річна ставка;

t— порядковий номер року (починаючи з наступного за поточним), якому відповідає значення Р.

Такий перехід від оцінювання вартості грошей сьогодні до їх вартості в майбутньому називається компаундуванням.

Зворотний процес отримання сьогоднішнього еквівалента вартості коштів, що мають бути в майбутньому, називається дисконтуванням.

Загальна формула приведення обсягу коштів майбутнього періоду (F_t)до еквівалентного обсягу поточного року (Р)має такий вигляд:

де r — ставка дисконту;

1/(1+r)^t — коефіцієнт дисконтування.

Якщо рівень rпрогнозується змінним для різних років, то формула приведення обсягу грошових надходжень у році і до поточного року матиме вигляд:

Основним принципом оцінювання ефективності інвестицій є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій.

З позицій експертної оцінки реалізація інвестиційного проекту може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних процесів:

• вкладення коштів у інвестиційний проект;

• одержання доходів від вкладених коштів.

При цьому безпосереднім об´єктом фінансового аналізу і визначенням економічної ефективності інвестиційного проекту є прямі фінансові потоки (т.зв. cash flow — потоки готівки). При розрахунку прямих фінансових потоків варто мати на увазі принципову відмінність понять припливів і відтоків реальних грошей від понять доходів і витрат. Існують визначені номінальні-грошові витрати, такі як знецінення активів і амортизація основних засобів, що зменшують чистий дохід, але не впливають на потоки реальних грошей, тому що номінальні грошові витрати не припускають операцій по перерахуванню грошових сум.

Усі витрати віднімаються з доходів і впливають на суму чистого прибутку, але не при усіх витратах потрібно реальне перерахування грошей. Такі витрати не впливають на потік реальних грошей.

З іншого боку, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних грошей) фіксуються як витрати. Наприклад, покупка товарно-матеріальних цінностей пов´язана з відтоком реальних грошей, але це не є витратою.

Для переходу до викладення порядку розрахунку фінансових потоків та їх показників введемо умовні позначення:

Р— обсяг грошових надходжень від економічної діяльності об´єкта інвестицій після введення його в експлуатацію;

В_і— обсяг інвестицій, що потрібні для введення об´єкта в експлуатацію (інвестиційні витрати);

В_е — обсяг поточних витрат діючого об´єкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений об´єкт (витрати експлуатаційні);

А_t— величина нарахованої за рік амортизації основних фондів, створених за рахунок інвестицій;

Т— кількість років життя проекту (експлуатація об´єкта та отримання доходів від інвестицій);

t — індекс (порядковий номер) кожного року експлуатації об´єкта,

t = 1,2,…,Т.

Чиста приведена вартість (NPV)розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат. Чиста приведена вартість NPVобчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

Економічний зміст ставки дисконтування наступний: її величина відповідає мінімально прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал (як правило, це ставка залучення депозитів у комерційних банках).

Для прийняття проекту NPVмає перевищувати 0. Якщо NPVінвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання щодо його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному NPV, інвестор понесе збитки, тобто проект неефективний.

Термін окупності проекту (Т_k) визначає кількістьроків, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Він дорівнює такому значенню t(T_k=l), при якому:

Термін окупності має бути меншим від загального терміну життя проекту: T_k<Т. Тут Т_k — кількістьроків, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від інвестицій зрівнявся з обсягом B_і;r— річна ставка дисконту, яка має використовуватися для приведення грошових надходжень майбутніх періодів до умов поточного року; К — коефіцієнт приведення:

Результати і витрати, пов´язані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням чи без нього. Відповідно, вийде два різних строки окупності. Строк окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

Коефіцієнт прибутковості проекту (g) розраховується як співвідношення чистої приведеної вартості доходів за період життя проекту та обсягу капіталовкладень.

Для реалізації рекомендуються проекти, у яких коефіцієнт прибутковості перевищує одиницю.

Коефіцієнт прибутковості розраховується за формулою:

Внутрішня норма прибутковості проекту (R) визначається як рівень ставки дисконтування (r), при якому чиста приведена вартість проекту (за весь період його життєвого циклу) дорівнює нулю, тобто:

Внутрішня норма прибутковості є межею, нижче за яку проект дає негативну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення Rмає порівнюватися з її нормативним рівнем для проектів такого типу. Якщо R>R_n, проект може бути прийнятий, якщо R<R_n, проект відхиляється.

Значення Rрозраховується методом добору та перевірки послідовних значень виразу r(r >R_n)з використанням комп´ютерних програм або графічним методом побудови функції залежності між NPVтa r(рис. 1)

Для кожного проекту залежно від критеріїв, якими керуються експерти, рівень R_n може бути різним залежно від макроекономічної ситуації у країні, рівня ризиків у регіоні, галузі, проекту, середньої рентабельності діяльності підприємства-інвестора, вартості його капіталу, співвідношення позиченого та власного капіталу та з інших причин.

Якщо розрахунок NPVінвестиційного проекту дає відповідь на питання, ефективний чи ні проект при деякій заданій нормі дисконту, то Rпроекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу на вкладений капітал.

У випадку, коли NPVдорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції в даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPVі R призводять до протилежних результатів, перевагу варто віддавати параметру R.

Фондовіддача проекту (f) розраховується як відношення середньорічного прибутку за весь період життя проекту до середньорічної залишкової вартості інвестицій за той самий період з урахуванням їх щорічного зношення:

Цей показник визначає рівень середньої віддачі (отримання прибутку) від кожної грошової одиниці використаних інвестиційних коштів.

По іноземному інвестору розрахунки потоку реальних грошей проводяться тільки у валюті відповідної держави, з перерахуванням у долари США чи євро. Для додаткового підтвердження економічної ефективності проекту з іноземною участю рекомендується порівняти його з аналогічним проектом, що передбачає тільки українських учасників. Порівняння різних варіантів інвестиційного проекту, обґрунтування розмірів і форм іноземної участі в реалізації проекту виробляється за критерієм максимального економічного ефекту для економіки України.

Внутрішня норма доходності є новим і найскладнішим у розрахунках показником. Вона характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту (у процентах) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму доходності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.

Показник внутрішньої норми доходності використовують в основному для порівняльної оцінки ефективності інвестицій. Шляхом порівняння двох і більше проектів можна добрати варіант, який забезпечує найвищий рівень доходності.

Індикативне планування будівельного виробництва є важливим для своєчасного забезпечення інвестиційного процесу необхідними потужностями виробників матеріально-технічних ресурсів і будівельно-монтажних фірм. Тобто вони передбачають свій розвиток з метою забезпечення освоєння очікуваних інвестицій. Індикативний план будівельно-монтажного виробництва може передбачити такі показники:

• обсяги будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю державних об´єктів, в тому числі ті, що належить ввести в дію в плановому періоді;

• кошторисна вартість робіт, що можуть бути виконані підрядним, господарським або змішаним способами;

• обсяги робіт, що фінансуються недержавними інвесторами, в тому числі можливе введення потужностей на цих об´єктах у плановому періоді;

• введення в дію потужностей загалом, в тому числі за рахунок нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння та розширення виробництва;

• введення в дію об´єктів соціальної сфери в цілому і тих, що фінансуються недержавними інвесторами.

Своєчасно опрацьований та оприлюднений Міністерством економіки план інвестування держави дозволить потенційним інвесторам, державним і недержавним підприємствам, що виробляють та постачають матеріально-технічні ресурси для будівництва, проектно-дослідним і будівельним фірмам вивчити ці орієнтовані індикатори, визначитись щодо своїх намірів участі у конкурсах і тендерних торгах, а потім сформувати портфелі замовлень та укласти підрядні договори.

Титул будови (об´єкта) визначає головні техніко-економічні показники: обсяг капіталовкладень і завдання щодо введення потужностей та основних фондів на весь період будівництва з розподілом по роках. Показники титулів будов є плановими як для замовника, так і для підрядника, обов´язковими для міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, банків, що здійснюють супроводження, фінансування і реалізацію проекту будівництва.

Титули складаються тільки для тих будов, які мають затверджену проектно-кошторисну документацію на 1 вересня року, що передує плановому. Розрізняють титули будови, будівництво якої розпочинається, титул перехідної будови та внутрішньобудівельний титул.

Порядок затвердження титулів виробничого призначення:

• розрахунковою кошторисною вартістю 15 млн. грн. затверджуються центральними органами виконавчої влади та обласними державними адміністраціями за узгодженням з Мінекономіки України;

• вартістю до 5 млн. грн. затверджуються керівниками підприємств державної власності за узгодженням з органами вищого рівня, до сфери управління якими вони належать.

Висновки

Сутність інвестиційної діяльності підприємств полягає у постійному вкладенні та відтворенні вкладеного капіталу на простій або розширеній основі з метою отримання прибутку протягом довгого періоду часу. Інвестиції запропоновано розглядати як всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу). Важливою рисою даного визначення є чітке формулювання об’єктів та мети вкладення. При цьому обґрунтовано, що єдиною метою інвестиційних вкладень підприємств доцільно визначати отримання прибутку (доходу), на відміну від інших визначень, де зазначаються такі цілі, як досягнення соціального, екологічного та інших корисних ефектів.

Для посилення прозорості та охоплення більшого набору можливих об’єктів вкладення обґрунтовано виділення таких видів інвестицій: інвестиції в основні засоби, інвестиції в нематеріальні активи, інвестиції у приріст матеріально-виробничих запасів, фінансові, інноваційні та інтелектуальні. Перші три види становлять реальні інвестиції підприємства.

Основними джерелами формування інвестиційних ресурсів на підприємствах є власні заощадження підприємств у формі нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань, а також заощадження інших національних та іноземних економічних суб’єктів, що прямо або опосередковано залучаються підприємством на ринку інвестиційного капіталу за допомогою різних методів та інструментів. При цьому фінансові інструменти залучення інвестиційних ресурсів доцільно поділяти на основні та допоміжні.

Виділення такої групи джерел інвестиційних ресурсів, як залучені є недоцільним, оскільки всі ресурси, що відносяться до цієї групи, фактично є власними ресурсами підприємства. Це і зумовлює поділ інвестиційних ресурсів на власні та запозичені.

На основі дослідження процесу формування на підприємстві інвестиційних ресурсів зроблено висновок, що проблема фінансового забезпечення має два аспекти: макроекономічний та мікроекономічний. На макрорівні фінансове забезпечення інвестиційної діяльності підприємств являє собою сукупність економічних відносин з приводу формування та подальшого перерозподілу інвестиційних ресурсів в країні. На мікроекономічному рівні фінансове забезпечення висвітлюється як сукупність економічних відносин з приводу формування на підприємстві фінансових ресурсів, необхідних для реалізації певних інвестиційних проектів.

Список використаної літератури

1. Богоявленська Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посібник/ Юлія Богоявленська, Олександр Загородніх,; Мін-во освіти України, Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К.: Кондор, 2006. — 335 с.

2. Борщ Л. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник/ Людмила Борщ,. — К.: Знання, 2005. — 470 с.

3. Гончаров А. Інвестування: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/ Андрій Гончаров,; М-во освіти України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. — 329 с.

4. Гриньова В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Валентина Гриньова, Віра Коюда,; М-во освіти і науки України, ХДЕУ. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 431 с.

5. Грідасов В. М. Інвестування: Навчальний посібник/ В. М. Грідасов; В. М. Градісов, С. В. Кривченко, О. Є. Ісаєва; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна акад.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 163 с.

6. Данілов О. Інвестування: Навчальний посібник/ Олександр Данілов, Ганна Івашина, Ольга Чумаченко,; Державна податкова адміністрація України, Академія державної податкової служби України. — К.: Видавничий дім "Комп’ютерпрес", 2001. — 362 с.

7. Економіка та організація виробництва: Підручник/ Василь Герасимчук, Альфред Розенплентер, Віталій Кривда та ін.. — К.: Знання , 2007. – 677 с.

8. Зятковський І. Фінанси підприємств: Навч. посібник для студ. економічн. спец. вузів/ Ігор Зятковський,. — 2-е вид., перероб. та доп.. — К.: Кондор, 2003. — 362 с.

9. Ізмайлова К. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник/ Катерина Ізмайлова,; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т будівництва і архітектури. — К.: Кондор, 2007. — 237 с.

10. Інвестування української економіки: Монографія/ Аркадій Сухоруков, Сергій Пирожков, Георгій Шестопалов та ін. — К.: Віпол, 2005. — 440 с.

11. Мартиненко В. Формування інвестиційної моделі розвитку економіки України: методологічний аспект //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2003. — № 1. — C. 172-179.

12. Мойсеєнко І. Інвестування: Навчальний посібник/ Ірина Мойсеєнко,. — К.: Знання , 2006. — 490 с.

13. Партин Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник/ Галина Партин, Анатолій Загородній,; М-во освіти і науки України, Нац. банк України, ЛБІ. — Львів: ЛБІ НБУ, 2003. — 265 с.

14. Подольська В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 487 с.

15. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект/ І. Л. Сазонець, В. А. Федорова. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 270 с.

16. Слав’юк Р. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Ростислав Слав’юк,; М-во освіти і науки України. — 3-є вид., переробл. і доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 459 с.

17. Філімоненков О. Фінанси підприємств: Навч. посібник / Олександр Філімоненков,. — 2-ге, вид., перероб. та доп.. — К.: Кондор, 2005. – 397 с.

18. Фінанси підприємств: Підручник/ Авт. кол.: А.М. Поддєрьогін (керівн.), Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам та ін.; М-во освіти і науки України; КНЕУ. — 3-є вид., перероб. та доп.. — К.: КНЕУ, 2000. — 458 с.

19. Фролова Т. Фінансовий аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення і практичних завдань/ Тетяна Фролова,; Європ. ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 252 с.

20. Шиян Д. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник/ Дмитро Шиян, Наталія Строченко,. — К.: А.С.К., 2003. — 229 с.