Вступ

Розвиток сектора малих підприємств є необхідною умовою формування повноцінного ринкового середовища й відображає об'єктивну загальносвітову тенденцію підвищення ролі суб'єктів малого бізнесу в економіці країн.

Значення фінансування підприємницької діяльності в економіці зумовило постійну увагу дослідників до вивчення різних аспектів цієї проблеми.

У процесі вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, за допомогою якого досліджено економічну природу фінансування підприємств малого бізнесу.

Мета та завдання дослідження полягає у поглиблені теоретичних підходів до визначення сутності та особливостей фінансування малого підприємництва, розробці пропозицій щодо вдосконалення форм фінансування розвитку малого підприємництва в Україні,

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість: на рівні суб'єктів малого підприємництва – розробляти власну стратегію формування фінансових ресурсів відповідно до перспективних цілей свого розвитку; на рівні суб'єктів, які забезпечують фінансову підтримку розвитку малого підприємництва.

1. Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств

Проблема фінансування суб'єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах економіки України. Щоправда, на Заході роль банківських кредитів як одного з головних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома.

Як правило, фінансування малих підприємницьких фірм банками здійснюється у формі овердрафту. Плата за кредит при цьому варіюється залежно від ризикової премії підприємців і перевищує зазвичай основну ставку процента на 1—5%. Переваги цієї форми фінансування пов'язані насамперед із гнучкістю банківської політики.

Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру досить ускладнений. Це передусім пов'язано із втратами від недооцінки цінних паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати 10% від їх реалізовуваної вартості, і з точки зору емітента це прямі втрати, пов'язані із залученням зовнішнього фінансування. Іншою причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою через продаж акцій. До того ж особливі умови економіки України, а саме нерозвинутість ринку цінних паперів, не дають змоги розглядати такий напрямок отримання фінансових ресурсів як повноцінний (чи взагалі можливий).

Звуження вказаних джерел фінансових ресурсів підвищує роль власних коштів[3, c. 72].

Підвищується роль, особливо для фінансування оборотних засобів (найпроблемніший напрямок забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств), кредиту у формі заборгованості:

— за розрахунками з партнерами (через відповідний механізм товарного кредиту, впровадження вексельного обігу);

— за розрахунками з бюджетом (завдяки відстроченню сплати податків та подовженню терміну сплати податку для певної категорії підприємств — наприклад, для підприємств, у яких обсяг оподатковуваних операцій із ПДВ менший за 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий період може дорівнювати кварталу);

— за оплатою праці (оскільки часто на малих підприємствах працівниками є їхні власники, їхні родичі, вони можуть відмовлятися від негайного споживання для фінансування підприємства).

Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба віднести:

— державну фінансову допомогу;

— міжнародну донорську допомогу;

— підтримку великих підприємств[1, c. 65-66].

У розвинутих країнах фінансова допомога малому бізнесу надається через механізми прямого, пайового та гарантійного кредитування, а також через пільги в оподаткуванні. В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок коштів бюджетної системи та державних цільових фондів. Є три потенційно доступних джерела отримання фінансових ресурсів для малого бізнесу:

— Український фонд підтримки підприємництва;

— Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств;

— Державний інноваційний фонд.

За даними Міністерства економіки, у 2006 році налічувалося 34 відділення державних фондів підтримки підприємництва разом з АПК.

Крім державних фондів, в областях створюються регіональні фонди підтримки підприємництва, які залучають кошти місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об'єднань, добродійних організацій, а також підприємців. За даними Міністерства економіки, у 2006 році налічувалося 44 таких фонди.

Але названі фонди не стали дійовим інструментом фінансової підтримки малих підприємств, що пов'язано з незначними їх фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи, та неспроможністю залучити кошти з інших джерел.

Іншим напрямком державної підтримки є пільги в оподаткуванні. Для малих підприємств, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції — 250 000 гривень на рік, вводиться паралельно з існуючою спрощена система оподаткування. Вона полягає у запровадженні єдиного податку в розмірі 6% обсягу виручки від реалізації продукції, при цьому такі малі підприємства звільняються від сплати податку на прибуток, плати за землю, зборів до Державного інноваційного фонду, на обов'язкове соціальне страхування, зборів до Пенсійного фонду та ін.".

Для фінансування інвестиційних проектів суб'єктів підприємницької діяльності залучалися кошти міжнародних фінансових організацій, а саме: Європейського банку реконструкції та розвитку, Американського фонду підтримки підприємств у нових західних незалежних країнах, Фонду "Євразія", Інвестиційного фонду "Україна", Міжнародної фінансової корпорації, Агентства США з міжнародного розвитку[6, c. 281-282].

Фінансова підтримка з боку великих підприємств відбувається у формі кредитів, фінансування через відповідні механізми субпідряду, лізингу, франчайзингу.

Банківські механізми кредитування на сьогодні є невигідними для фінансування малого підприємництва як для банків (через високий ступінь ризику кредитування цієї категорії клієнтів і високі операційні затрати), так і для малого бізнесу через неможливість виконання банківських вимог.

Специфіка забезпечення малих підприємств фінансовими ресурсами полягає у використанні неординарних методів фінансування. До них слід віднести:

— мікрокредитування;

— лізинг;

— венчурне фінансування.

Мікрокредитування, що використовується як стратегія економічного розвитку (до нього належать позики на суму менш як 25 000 доларів США), спрямоване на фінансування і надання допомоги найменшим підприємствам. Становлення і розвиток фінансової допомоги малому бізнесу на базі програм мікрокредиту (з використанням програм кредитних спілок) дасть альтернативне потужне джерело коштів для розвитку цілого сектора, який утверджує демократичні перетворення й економічне,відродження країни12.

Лізинг не є специфічним методом залучення матеріально-технічних і фінансових ресурсів для малого підприємства, оскільки його широко використовують і великі компанії. Але лізинг для суб'єктів малого підприємництва забезпечує такі переваги:

— стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів. Договір укладається на повну вартість, а лізингові платежі є поточними і, як правило, починаються після постачання майна або пізніше;

— набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;

— можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має такі характеристики:

— фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;

— передбачається обов'язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (як правило, пай не перевищує 50%);

— засоби надаються на довготривалий термін і на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3—5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;

— передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується. Інвестори часто не обмежуються наданням коштів, а й здійснюють різноманітні управлінські, консультативні та інші ділові послуги венчурній фірмі, не втручаючись при цьому в оперативне управління її діяльністю[2, c. 37-39].

Іншою проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб'єктів малого бізнесу.

Існуючі фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств, тому що:

— банки надають коротко- та середньотермінові кредити (а в умовах України в основному короткострокові) здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ;

— розвиток таких фінансових посередників, як страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди, не дає змоги використовувати їхні ресурси для підтримки малого підприємництва України;

— інститути ринку цінних паперів (біржі, позабіржові торгові системи) недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг[5, c. 61].

Висновки

Отже, існування малого підприємництва є об'єктивною умовою ринкової економіки і пов'язане з найбільшою відповідністю цього сектора підприємницькому характеру діяльності суб'єктів ринку. Роль малого бізнесу в економіці напряму залежить від рівня розвитку суспільних технологій, і на сучасному етапі він має величезне значення. Але розвиток цього сектора, особливо в Україні, наштовхується на значні перешкоди, однією з найвагоміших із яких є забезпечення фінансовими ресурсами. Тому необхідна дієва підтримка з боку держави та великих компаній, пошук нових методів фінансування малих підприємств і створення орієнтованої на них фінансової інфраструктури.

Список використаної літератури

1. Копченко І. Фінансовий механізм сприяння розвиткові малого підприємництва //Фінанси України. — 2003. — № 5. — С.65-69

2. Косова Т. Механізм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва//Фінанси України. — 2002. — № 12. — C. 37-41

3. Кузнецова І. Фінансова підтримка малого підприємництва //Фінанси України. — 2001. — № 6. — C. 72-78

4. Малахова О.Л. Кредитне забезпечення підприємницької діяльності //Фінанси України. — 2004. — № 6. — С.113-120.

5. Микитюк О. Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств //Фінанси України. — 1999. — № 6. — C. 55-61

6. Фролова М. Інституційні умови фІнансово-кредитного забезпечення малого підприємництва //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2004. — № 3. — C. 280-289.