1. Структура екскурсії.

2. Робота творчої групи по підготовці екскурсії.

3. Етапи підготовки екскурсії.

4. Методика проведення екскурсії.

— методичні прийоми показу.

— методичні прийоми розповіді.

— особливі методичні прийоми.

5. Класифікація літературних екскурсій.

Список використаної літератури.

1. Структура екскурсії

Деякі екскурсіоністи, розглядаючи сутність екскурсії, відносять до неї такі поняття, як композиція, сюжет і фабула.

Композиція — побудова, з'єднання, складання окремих частин у ціле. Цей термін пов'язаний з поняттями "структура" і "конструкція".

Сюжет — подія або кілька подій, зв'язаних один з одним.

Фабула — ланцюг подій, про які оповідає добуток. У викладі фабули розрізняють композицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.

Кульмінація — крапка, момент найвищої напруги в розвитку фабульної дії.

Екскурсія, будучи твором конкретних авторів будується з урахуванням вимог, пропонованих до літературного твору й має свій сюжет, якому підлеглий весь екскурсійний матеріал. Оглядова екскурсія по своїх завданнях і формі проведення більше складні, чим шляхова екскурсійна інформація або бесіда інструктори в туристському поході. Тематична екскурсія в порівнянні з міський оглядової, більше складна по своїй структурі, змісту, методиці проведення.

У короткій формі сутність екскурсії можна визначити так: екскурсія — сума знань, у специфічній формі повідомлюваних групі людей, і певна система дій по їхній передачі.

2. Робота творчої групи по підготовці екскурсії

Методика екскурсійної роботи складається із двох головних частин — методики підготовки екскурсії й методики її проведення. Підготовка екскурсії включає розробку нової теми екскурсії й підготовку екскурсовода до нового для нього теми. У методиці проведення екскурсій можна виділити загальну й приватні методики. Загальна методика являє собою систему прийомів показу й розповіді, застосовуваних у будь-якій екскурсії, частки ж поєднують прийоми проведення екскурсій залежно від їхньої класифікації.

У процесі підготовки екскурсії при відборі об'єктів проводиться їхня оцінка за наступними показниками (критеріям):

1. пізнавальна цінність;

2. популярність (популярність);

3. незвичайність (екзотичність), неповторність;

4. виразність (зовнішня виразність самого об'єкта або взаємодія екскурсійного об'єкта з навколишнім його середовищем);

5. схоронність (стан об'єкта в цей момент, його підготовленість до показу);

6. місце розташування (відстань до об'єкта, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, наявність місця для зручного розташування групи біля об'єкта).

Вивчення об'єктів екскурсоводами не повинне обмежуватися знайомством з літературними джерелами. Обов'язковий безпосередній ретельний огляд об'єкта на місці, у природній обстановці, що допоможе екскурсоводові в майбутньому вільно орієнтуватися в об'єкта, кваліфіковано вести показ.

У міру збору відомостей про об'єкт рекомендується заносити їх у спеціальні картки, які є гарним довідковим матеріалом для екскурсоводів. У картку вносяться наступні відомості:

1. найменування об'єкта (первісне й сучасне);

2. історична подія, з яким зв'язаний об'єкт, дата події;

3.місцезнаходження об'єкта й на чиїй території він розташований (місто, селище, промислове підприємство, радгосп, колгосп);

4. опис об'єкта (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);

5. джерела відомостей про об'єкт: літературні й архівні дані, усні перекази (вказуються основні друковані праці й місце зберігання неопублікованих робіт);

6. схоронність пам'ятника (стан пам'ятника й території, на якій він перебуває, дата реставрації);

7. охорона пам'ятника (на кого покладена, яким рішенням);

8. у яких екскурсіях пам'ятник використовується як об'єкт показу;

9. дата складання картки, прізвище й посада укладача.

3. Етапи підготовки екскурсії

Підготовка екскурсії починається з визначення й розробки її теми. На цьому етапі робота проходить у двох напрямках:

1) вивчення джерел і літератури;

2) вивчення експозиції музею, у першу чергу, музейних предметів.

Наступний етап підготовки — складання плану екскурсії. У ньому розкриваються мета екскурсії, основні завдання, структура екскурсії (маршрут, тематичні, організаційні блоки), зміст тексту, склад експонатів, що демонструють, склад додаткових матеріалів, методи й прийоми проведення екскурсії.

При проведенні екскурсії схематичні записи розкриваються й доповнюються в живій мові, вільному викладі змісту екскурсії, у сполученні з показом експонатів і додаткових матеріалів. У цей час використовуються різноманітні методи проведення екскурсій — демонстраційна, лекційний, екскурсія-бесіда, екскурсія-казка, комплексний і ін., залежно від теми, матеріалів експозиції й додаткових засобів, категорії слухачів екскурсії. У ході проведення екскурсій використовуються й сполучаються різні прийоми, наприклад:

1. демонстраційний; це основний прийом проведення екскурсії, коли розповідь екскурсовода сполучається з показом; екскурсовод звертає увагу відвідувачів на окремі об'єкти експозиції, направляє на розглядання конкретних деталей; таким чином, знання, отримані з розповіді екскурсовода, і вже наявні у відвідувачів, доповнюються й зміцнюють за допомогою зорового сприйняття;

2. питально-відповідний; сприяє розвитку самостійного логічного мислення;

3. ігровий; у ході екскурсії обіграються окремі експонати й сюжети, з ними зв'язані; застосовується в роботі з дітьми, використовуючи особливості дитячої фантазії.

Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:

— Попередня робота — підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

— Безпосередня розробка самої екскурсії містить у собі: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

— Заключний щабель — прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається із двох частин:

— організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в шляху й поводження на маршруті);

— інформаційної. (коротке повідомлення про тему, довжину й тривалість маршруту, часу відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша — підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга — інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен ураховувати не тільки інтереси, але й мети споживачів. Якщо екскурсія з, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то варто приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т.п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.

У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи.

4. Методика проведення екскурсії

Методика проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.

Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи — прийоми показу й прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їхньому призначенню, часу й місцю використання й т.д..

Завдання методичних прийомів — забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу й синтезу на екскурсії й т.д..

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені в такий спосіб:

— прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

— прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

— методичні прийоми показу

Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого;

прийоми, завдання яких, опираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкта; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі — наближенні екскурсійної групи до об'єкта, видаленні від нього, русі уздовж його.

Найбільш численну групу становлять прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкта, виділяють його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам подумки розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий у цей час об'єкт у його первісному виді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод націлює увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися розглянуті події; б) представити даний об'єкт у природній обстановці; в) дати певну оцінку об'єкту; г) одержати подання про його природне оточення.

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, у якому він орієнтує групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйових гір у Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увага групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до частки.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як уже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим джерелам. Сутність цього прийому полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження в їхньому первісному виді, історична подія, що відбулося на даному місці.

Якщо будинок перетворився в руїни (сліди війни, землетрусу, часу), зробити зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають його вцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля не збереглася, на допомогу приходять наочні приладдя "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкта, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, у якій відбувалися події.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання про нього.

Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, становить потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор").

Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятника історії й культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі або вулиці; б) однієї із частин будинку (поверху, балкона, ґанку й ін.) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленовування окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відносини до даної екскурсії.

Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорове сприйманого об'єкта з об'єктом, подумки реконструїруємим або показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що перебуває перед очима екскурсантів.

При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляді об'єкти. Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр у розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, час затрачуване на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому — виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки "спостереження" екскурсовод називає подібні елементи двох об'єктів або їхня відмінність друг від друга.

Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будинок, спорудження, пам'ятне місце, екскурсовод іде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, у єдине ціле.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язане з методом синтезу — з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів у єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожний будинок окремо , потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будинків. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль у цілому.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання — методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично перебуває перед їхніми очима. Наприклад, в екскурсії "Архітектурні пам'ятники Вологди" він пропонує зрівняти дзвіницю, що перебуває перед екскурсантами, Софійського собору із дзвіницею Івана Великого в Москві; стіни Кирило-Бєлозерського монастиря зі стінами Московського Кремля. Вони товще стін Московського Кремля й створені з урахуванням досягнень фортифікаційної техніки свого часу.

Прийом зорової аналогії більше складний, чим прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні зіставляються два схожих між собою будинку, спорудження, документа, рослини, пам'ятні місця, портрета, що перебувають у цей момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкта, — залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті подання про зовнішній вигляд аналогічного об'єкта, що вони бачили на колишніх екскурсіях. При цьому в кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

Прийом зорової аналогії іноді називають прийомом асоціації. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації по подібності. Рідше використовуються асоціації по протилежності (чорне — біле, холод — тепло, світло-темрява), один по одному часів, по єдності місця розташування об'єктів або дій (історичних подій).

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішній багатоповерховий будинок або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний прийом руху. Варто розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії й "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі й ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали подання про крутість схилу гори, висоті вежі (дзвіниці, мінарету), глибині рову, відстані об'єкта й т.п. Крім цього, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будинків, споруджень, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують уповільнений рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи всі нові об'єкти.

Іноді рух пішохідної групи організується при панорамному показі, наприклад, можна повести рух екскурсійної групи уздовж оглядової площадки на Воробйових горах, напроти висотного будинку МГУ ім. М. В.Ломоносова й ін. Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявляти повторюваність деталей, подібність об'єктів, їхнього розходження, характерні риси.

Інший варіант руху як методичного прийому — обхід навколо будинку, спорудження, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевагу нової забудови міста, показати раціональність розташування будинків — житлових, комунально-побутових, культурно-просвітніх і ін., виявити їхні функціональні особливості. Третій варіант — рух до пам'ятника.

Це дозволяє екскурсоводові виявити особливості об'єкта, обертаючи на них увага групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.

Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод під час показу (наприклад, полючи, де проходило бій) пропонує учасникам самим проробити шлях, яким випливали герої події. Із цим прийомом, зокрема , зв'язаний показ Брестської міцності або Малахового кургану у Волгограді, пам'ятних місць, де діяли партизанські загони в Білорусії. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри древнього міста, ратного поля.

Професійно підготовлені екскурсоводи вміло використовують форми й варіанти руху в екскурсії, домагаючись тим самим більше ефективного засвоєння наочного матеріалу.

Показ меморіальної дошки. При наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводові варто починати з аналізу об'єкта й розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, що на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре видна екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід зараховувати її вголос.

Висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки в тому випадку, якщо вона встановлена на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про яке мова йде, не зберігся.

— методичні прийоми розповіді

Прийоми розповіді — це прийоми, побудовані на поясненні об'єкта, описі його внутрішнього виду й зухвалі в екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т.д.

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усного мовлення, їхнє основне завдання — піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне подання про те, як це було, побачили більшу частину того, що було їм розказане екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна розділити на дві більші групи. Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування).

Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню й відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група поєднує прийоми характеристики, пояснення, питань- відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції й дедукції.

Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідки використовується в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату будівлі (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення й ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. По своєму змісті й побудові даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.

Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, обсяг, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта в певній послідовності.

Прийом опису ставиться не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але й до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер. Воно викликає в екскурсантів зорові образи, дозволяє їм подумки представити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом опису подій носить підлеглий характер, замикаючись із методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусній екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна й під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "діючих" в екскурсії осіб.

На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає найбільш повне подання про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність.

Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, що оперативно повідомляє про яку-небудь подію, являє собою інформацію про те, що в цей момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем або учасником відмічуваної події. В екскурсії — це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив у поле їхнього зору (наприклад, про конвеєр, що рухається, де відбувається складання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт у ході спостереження й народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь у значній своїй частині не готується заздалегідь, він не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження що відбуває.

Прийом цитування. Цитата — дослівна витримка з якого-небудь тексту або в точності приводити чиїсь фрази або слова (пряма мова). До цитування прибігають у наступних випадках: для підтвердження, яскравого й переконливого вираження своєї думки, збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).

— особливі методичні прийоми

Крім методичних прийомів показу й розповіді на екскурсії використовуються особливі прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце займає прийом, що робить екскурсію більше документальної, доказової. Наприклад, уводиться як додатковий епізод — зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій і ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, що вони використовують, ретельно звіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.

Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина колодязя визначається за допомогою палаючого аркуша паперу, що, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно; глибина ущелини виміряється кинутим камінчиком.

Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття змісту екскурсії її учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми й підлітками.

5. Класифікація літературних екскурсій

Літературні екскурсії доцільно групувати наступним чином:

— літературпо-біографічні — по місцям, що зберігають пам'ять про життя та творчість певного письменника;

— історико-літературні — розкривають певні періоди розвитку літератури;

— літературно-краєзнавчі — присвячені вивченню природного або культурного комплексу за допомогою літературних творів;

— літературні екскурсії на природу — побудовані на літературному матеріалі, художньо описаних природних об'єктах.

Список використаної літератури

1. Емельянов Б. В. Экскурсоведение: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Сов. спорт, 2002. — 216 с.

2. Емельянов Б. В. Профессиональное мастерство экскурсовода: Учеб. пособие. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1986.

3. Использование памятников истории и культуры в экскурсиях: Метод. рек. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1976. — 48 с.

4. Контроль за качеством экскурсий: Методические рекомендации. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1985. — 72 с.

5. Концептуальні засади організації екскурсійної діяльності в Україні. Додаток до наказу Державного депертамету туризму №32 від 15.01.02.

6. Методика подготовки и проведения экскурсии: Учеб. пособие. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1980.

7. Сичинава В. А. Экскурсионная работа: Пособие для учителей. — М.: Просвещение, 1981.