Для того, щоб усвідомити, що саме являють собою етичні засади ефективної політичної комунікації, передусім слід визначити, яку комунікацію ми можемо назвати ефективною. От які визначення дає спеціалізована література. Комунікативний ефект (ефект комунікації) – результат комунікаційного впливу, який був здійснений на реципієнта в результаті передачі повідомлення і виявляється у досягненні певних цілей комунікації [8, с. 105].

Сьогодні не існує певної конкретної типології, яка б чітко показувала і класифікувала комунікаційні ефекти. Існують різні підходи і точки зору, які ми і спробуємо розглянути.

Варто виділити три загальноприйняті способи оцінки політичних виступів:

• оцінка змісту (вивчати зміст політичних заяв. Отримані в такий спосіб дані часто є важливою передумовою досліджень тривалості й наслідків впливу політиків. Ідеться про рейтинги);
• оцінка тривалості впливу (хто потрапляє на шпальти газет і з якою частотою? Хто має можливість коментувати суспільно-важливі питання в телеефірі, впродовж якого часу і у які години? Цей тип дослідження дозволяє одержати демографічні дані про різні групи людей, які є прихильниками тих чи інших політиків);
• оцінка наслідків впливу політичних заяв/коментарів/виступів [7, с. 181].

Якщо занурюватися у проблему глибше, слід детально типологізувати всі наслідки (або ефекти), які спричинює комунікація суб’єктів політики. Науковці поділяють їх умовно на чотири групи [9, с. 60]:

• поведінкові наслідки (ефекти) (як результат-певна дія)

У цьому випадку людина робить певні дії, наприклад, проявляє насильство, купує якийсь товар, голосує на виборах або сміється над комедійним епізодом, після того як вона бачить, що хтось поводиться аналогічним чином. Хоча в концептуальному відношенні поведінка може являти собою найбільш зримий тип наслідків, її найчастіше буває дуже важко виміряти; ще складніше з усією визначеністю показати, що її причиною є вплив політичної комунікації.

• настановчі наслідки (ефекти)

Другий клас наслідків впливу пов’язаний з установками людей. Наприклад, подивившись інтерв’ю, ви можете стати більш високої думки про певного політика;  чи призведе ця установка до конкретних дій підчас голосування, уже інше питання. Більше того, вплив установок не обмежується формуванням нашої думки про той або інший об’єкт.  Під впливом набору установок може скластися спосіб мислення, що буде визначати весь наш світогляд.

До речі, як твердить український фахівець з питань комунікації В. Корнєєв, «хоча установки й містять у собі інтелектуальний компонент, або компонент довіри (наприклад, обґрунтування того, чому ви віддаєте перевагу програмі одного кандидата перед програмою іншого), значна частина психологічної динаміки в установках носить емоційний характер (наприклад, більша симпатія до одного кандидата в порівнянні з іншим). Іноді інтелектуальний і емоційний компоненти можуть заходити в суперечність один з одним» [3, с. 77]. Можемо побачити це на прикладі 1984 року, коли майже всі американські виборці не погоджувалися з позицією президента Рональда Рейгана з багатьох найважливіших питань, але переобрали його абсолютною більшістю голосів, оскільки симпатизували й довіряли йому.

• когнітивні наслідки (ефекти) (тобто такі наслідки, які змінюють наші знання й мислення).

Наприклад, публічні державні службовці та посадові особи «нав’язують порядок денний» дуже простим способом: віддаючи перевагу одним темам перед іншими. Приділяючи попереднім президентським виборам набагато більше уваги, ніж складним, але відстороненим питанням, подібним до заборгованості країн третього світу або переходу від виробництва власної сільгосппродукції до її імпорту, політики схиляють нас до думки, що дрібні політичні деталі всіх цих попередніх виборів дуже важливі, а інші питання менш значимі.

Інтенсивність необхідних когнітивних зусиль можна оцінити непрямим чином, вимірявши час, необхідний для запам’ятовування якоїсь інформації й відгуку на неї або для здійснення якихось вторинних дій.

• фізіологічні наслідки (ефекти)

Четвертий клас ефектів комунікативних меседжів, на якому, на нашу думку не варто зупинятися докладно, через низьку його утилітарність – це фізіологічні зміни в нашому організмі, викликані впливом якихось гучних цілком етичних чи-то геть неетичних заяв.

Існує й інша типологія комунікативних ефектів. Так, наприклад, комунікативні ефекти поділяються [10, c. 3]:

• в залежності від часу — на короткострокові і довгострокові;
• в залежності від намірів комуніканта — на заплановані (відповідають комунікативній меті автора) і незаплановані (не передбачені автором).
• Комунікативні ефекти з позицій процесуальних характеристик – повні (реалізовані в повній відповідності до намірів комуніканта) і часткові (частково відповідають комунікативним цілям).

ВИСНОВКИ 

1. Підсумовуючи, хотілося б підкреслити думку про те, що етичність спілкування не може бути регламентованою законодавчо. У будь-якому цивілізованому суспільстві мораль має бути представленою апріорі, попри будь-які зміни лідерів, політичних систем, тощо.
2. Не можна говорити про відірваність комунікативних ефектів від характеру висловлювання: в будь-якому разі мовна культура, повага високопосадовців одне до одного, до преси (як до посередника) і безпосередньо до окремих людей, як представників суспільства, впливатиме на поведінкові, когнітивні та інші наслідки з боку електорату.
3. Проаналізувавши політичну реальність в Україні, можна дійти думки про те, що комунікація публічних осіб здебільшого є ефективною, адже попри будь-які конфлікти, непорозуміння і нездатність декого ефективно працювати, більшість посадовців переймаються своїм іміджем, рейтингом та іншими речами, які стримують їх зовсім нехтувати етичними принципами.
4. Втім, не можна обійти увагою кричущі порушення будь-яких етичних принципів, які трапляються в політичній комунікації України і призводять до руйнівних наслідків. Зокрема, варто згадати інциденти народних депутатів О. Калашнікова та О. Ткаченка з журналістами телеканалу СТБ, сутички столичного голови Л. Черновецького із міністром внутрішніх справ Ю. Луценком, бійки за участю регіонала Н. Шуфрича або, приміром, деякі виступи кандидата в Президенти 2004 року В. Януковича. Тож, не можемо говорити про ідеальний стан культури й етики в галузі міжособистісного і публічного спілкування українських політиків, але й наявні приклади не дають нам можливість заперечувати ефективність вітчизняної політичної комунікації як такої.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Арендт X. Vita activa или о деятельной жизни / Х.Арендт. – СПб. : Алетейя, 2000. – С. 266.
2. Аристотель. Большая этика // Аристотель. Сочинения : в 4 т. – Т. 4. – М. : Мысль, 1984. – С. 296.
3. Корнєєв В. М. Підходи до вивчення прихованого текстового впливу В. М. Корнєєв // Вісн. Київ. ун-ту. Журналістика. – 2001. – Вип. 9. – С. 75-79.
4. Лавринович розповів про «неетичний вчинок» Литвина // УНІАН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unian.net/ukr/news/news-335208.html
5. В. Литвин. Моральна політика як нова цінність української демократії / В. Литвин // Голос України. – 2006. – 18 березня. – С. 2.
6. Політологія. Навчальний посібник / О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. – К. : ВЦ, 2006. – 568 c.
7. Почепцов Г. Г. Коммуникационные технологии / Г. Г. Почепцов. – М. : Рефл-бук; К. : Ваклер, 2001. – 348 с.
8. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2003. – 652 с.
9. Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. М. Лінгвістика впливу / В. В. Різун, Н. Ф. Непийвода, В. М. Корнєєв. – К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005. – 148 с.
10. Природа й структура комунікативного процесу / Різун В. В. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1005.