Сучасний етап розвитку суспільства характеризується підвищенням ролі інформаційної сфери, яка представляє собою сукупність інформації, інформаційної інфраструктури, суб`єктів, котрі здійснюють збір, формування, розповсюдження й використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, які при цьому виникають. Інформаційна сфера є системоутворюючим фактором життя суспільства; вона активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної і інших складових безпеки держави. Національна безпека держави суттєво залежить від забезпечення інформаційної безпеки, і з розвитком технічного прогресу ця залежність буде зростати.

Під інформаційною безпекою держави мають на увазі стан захищеності її національних інтересів в інформаційній сфері, які визначаються сукупністю збалансованих інтересів особистості, суспільства й держави.

Інтереси особистості в інформаційній сфері полягають у реалізації конституційних прав людини і громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненою законом діяльності, фізичного, духовного і інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, яка забезпечує особисту безпеку.

Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у забезпеченні інтересів особистості в цій сфері, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні й підтриманні суспільної згоди, а також у духовному оновленні держави.

Інтереси держави в інформаційній сфері полягають у створенні умов для гармонійного розвитку державної інформаційної інфраструктури, для реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері отримання інформації і користування нею в інтересах забезпечення непохитності конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності держави, політичної, економічної і соціальної стабільності, в безумовному забезпеченні законності і правопорядку, розвитку рівноправної й взаємовигідної міжнародної співпраці.

На основі національних інтересів держави в інформаційній сфері формуються стратегічні і поточні завдання внутрішньої й зовнішньої політики держави із забезпечення інформаційної безпеки.

Виділимо чотири основні складові національних інтересів держави в інформаційній сфері.

Перша складова національних інтересів держави в інформаційній сфері передбачає додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина у галузі отримання інформації і користування нею, забезпечення духовного оновлення держави, збереження і закріплення цінностей суспільства, традицій патріотизму і гуманізму, культурного і наукового потенціалу країни. Для досягнення цього потрібно: підвищити ефективність використання інформаційної інфраструктури в інтересах суспільного розвитку, консолідації суспільства, духовного відродження народу; удосконалити систему формування, збереження і раціонального використання інформаційних ресурсів, які складають основу науково-технічного й духовного потенціалу країни; забезпечити конституційні права і свободи людини і громадянина вільного пошуку, отримання, передачі, виробництва й розповсюдження інформації усіма законними засобами, отримування достовірної інформації про стан навколишнього середовища; забезпечити конституційні права і свободи людини і громадянина на особисту і сімейну таємницю, таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних і інших повідомлень, на захист своєї честі й гідності і свого доменного імені; зміцнити механізми правового регулювання відносин у галузі інтелектуальної власності, створити умови для додержання встановлених законодавством обмежень на доступ до конфіденційної інформації; гарантувати свободу масової інформації і заборонити цензуру; не допускати пропаганду і агітацію соціальної, расової, національної або релігійної ненависті й ворожнечі; забезпечити заборону на збирання, зберігання, використання і розповсюдження інформації про особисте життя особи без її згоди і іншої інформації, доступ до якої обмежений законодавством.

Друга складова національних інтересів держави в інформаційній сфері передбачає інформаційне забезпечення державної політики, пов`язане із доведенням до населення і міжнародної спільноти достовірної інформації про державну політику, офіційну позицію держави до соціально значимих подій і міжнародного життя, із забезпеченням доступу громадян до відкритих державних інформаційних ресурсів.

Для досягнення цього потрібно: зміцнювати державні засоби масової інформації, розширювати їх можливості із своєчасного доведення достовірної інформації до місцевого населення й іноземних громадян; інтенсифікувати формування відкритих державних інформаційних ресурсів, підвищити ефективність їх господарського використання.

Третя складова національних інтересів держави в інформаційній сфері пов’язана із розвитком сучасних інформаційних технологій, вітчизняної індустрії інформації, у тому числі індустрії засобів інформатизації, телекомунікації і зв`язку, забезпечення потреб внутрішнього ринку власною продукцією і вихід її на світовий ринок, а також забезпечення накопичення, збереження і ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів. У сучасних умовах тільки на цій основі можливо розв’язати проблеми створення наукомістких технологій, технологічного переозброєння промисловості, примноження досягнень вітчизняної науки й техніки. Країна повинна зайняти достойне місце серед світових виробників мікроелектронної і комп’ютерної промисловості.

Для досягнення цього потрібно: розвивати і удосконалювати інфраструктуру єдиного інформаційного простору країни; розвивати вітчизняну індустрію інформаційних послуг і підвищувати ефективність користування державними інформаційними ресурсами; розвивати виробництво конкурентноздатних засобів і систем інформатизації, телекомунікацій і зв`язку, розширювати участь країни в міжнародній кооперації виробників цих засобів і систем; забезпечити державну підтримку вітчизняних фундаментальних і прикладних досліджень, розробок у сфері інформатизації, телекомунікації й зв`язку.

Четверта складова національних інтересів держави в інформаційній сфері передбачає захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, забезпечення безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем, як таких, котрі є вже розгорнутими, так і тих, які лише створюються на території держави.

Із цією метою потрібно: підвищити безпеку інформаційних систем, у тому числі, мережі зв`язку (йдеться, перш за все, про безпеку первинних мереж зв`язку і інформаційних систем органів державної влади, фінансово-кредитної і банківської сфер, сфери господарської діяльності, а також систем і засобів інформатизації озброєння і воєнної техніки, систем управління військами й зброєю, екологічно небезпечним і економічно важливими виробництвами); інтенсифікувати розвиток вітчизняного виробництва апаратних і програмних засобів захисту інформації і методів контролю за їх, ефективністю; забезпечити захист відомостей, які складають державну таємницю; розширювати міжнародне співробітництво держави у галузі розвитку і безпечного використання інформаційних ресурсів та протидії загрозі розв'язання протиборства в інформаційній сфері.

Список використаних джерел

1. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. — К.: КНТ, 2006. — 279 с.
2. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006. — 663 с.
3. Яременко О. Інформаційна сфера в Україні як об'єкт правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 1. — С. 80-83