Варто зазначити, що сучасна цивілістична література не характеризується дефіцитом дисертаційних, монографічних досліджень, наукових статей інших наукових праць, присвячених проблематиці особистих немайнових прав. Однак залишається чимало недостатньо висвітлених питань. Одним із таких є питання сутності особистого немайнового блага як характерної ознаки особистого немайнового права, що має бути самостійним предметом наукового розгляду. Разом із тим, в умовах глобалізації світового співтовариства та з урахуванням євроінтеграційних спрямувань України, актуальним є здійснення порівняльного дослідження закріплення особистих немайнових благ цивільним законодавством різних країн. Що у сукупності й становить мету нашого дослідження.

Теоретичним підґрунтям даного дослідження слугували праці М. М. Агаркова, В.І.Бобрика, С.Б.Булеци, Н. О. Давидової, Н. В. Коробцової (Устименко), Л. О. Красавчикової, О. О. Красавчикова, М. М. Малєїної, М.С.Малєїна, Л.В.Малюги, Н.В.Павловської,В.П.Паліюка, Й. О. Покровського, І. В. Саприкіна, А. В. Соловйова, Л. В. Федюк, К. А. Флейшиць, З.В.Ромовської, Р.О.Стефанчука, А. О. Церковної, С. І. Чорнооченко, Я. М. Шевченко та інших.

Таким чином, завдання даної праці є наступними: дати характеристику особистого немайнового блага як об´єкта особистих немайнових прав фізичних осіб; дослідити нормативно-правове закріплення особистих немайнових благ у цивільному законодавстві різних країн.

Методологічні засади

Питання об´єкта суб´єктивних цивільних прав є чи не одним із найбільш дискусійних у теорії цивільного права зокрема та теорії права загалом. Наведемо, для прикладу, лише найбільш проблемні аспекти теорії об´єкта цивільних прав: розмежовують загально-філософський та спеціально-юридичний підхід до визначення природи об´єкта цивільних прав [1]; виокремлюють так звані моністичні та плюралістичні концепції об´єкта цивільних правовідносин [2]; також виділяють функціональну концепцію правового об´єкта [3]; деякі вчені розглядають можливість «безоб´єктних правовідносин» [4]; інколи виокремлюють фактичний, юридичний та вольовий об´єкти [5]; визначають дискретність, юридичну прив´язку та системність як ознаки об´єктів цивільних суб´єктивних прав [6]; дискусійним є також з´ясування співвідношення понять «об´єкт суб´єктивних прав» та «об´єкт правовідносин» [7], «об´єкт правовідносин» та «правовий режим» [8], «об´єкт цивільних правовідносин» та «об´єкт цивільного обороту» [9]. Враховуючи поставлене завдання видається недоцільним розгляд вказаних та низки інших концепцій в межах цієї праці, оскільки дана проблематика, з одного боку, достатньо широко висвітлена в наукових джерелах, а з іншого — заслуговує на окреме наукове дослідження. Проте вважаємо за необхідне вказати, що подальше дослідження будемо здійснювати відповідно до методологічних засад, згідно з якими особисте немайнове благо виступає об´єктом особистого немайнового права, будучи при цьому однією з характерних ознак останнього [10].

Термінологічний аналіз

Для характеристики об´єкта суб´єктивного цивільного особистого немайнового права фізичних осіб спробуємо встановити зміст даного поняття та визначити його ознаки.

Перш за все, необхідно здійснити термінологічний аналіз для з´ясування найбільш відповідного терміна для позначення досліджуваного поняття. Найпоширенішим і одночасно законодавчо закріпленим (ст. 201 ЦК України) є термін «особисте немайнове благо».

Одним із перших науковців, хто у системі об´єктів суб´єктивних цивільних прав виділив блага, невіддільні від особистості людини, назвавши їх «особисті блага», був М. М. Агарков, який відніс до них, для прикладу, життя, тілесну недоторканність і здоров´я, честь і гідність людини, її ім´я [11].

Інколи в цивілістичній літературі вживається термін «моральні блага людини», які охоплюють життя, здоров´я, честь, гідність, ділову репутацію та інші блага [12]. З приводу цього виникають наступні міркування. Взаємозв´язок права та моралі як суспільних регуляторів є загальновизнаним [13] та не підлягає сумніву. Одночасно вітчизняний законодавець досить часто використовує похідні терміни від слова «мораль». Для прикладу: «моральність населення» (ч. 2 ст. 35 Конституції України); «моральна шкода» (ст. 23 ЦК України); «моральні засади суспільства» (ч. 4 ст. 35 ЦК України); «моральний розвиток» (ст. 150 СК України); «суспільна мораль» (Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-ІУ). Більше того, навряд чи можна заперечити моральну цінність об´єктів особистих немайнових прав. Разом з тим, вважаємо, що застосування терміна «моральні блага» є не зовсім доречним у силу таких аргументів: по-перше, оціночність даного терміна не дає можливості чітко з´ясувати зміст поняття; по-друге, не усі моральні цінності, зокрема такі, як щастя, любов, дружба [14], можуть бути об´єктом суб´єктивного права; по-третє, вказаний термін не розкриває сутності та правової природи об´єкта особистого немайнового права.

Також зустрічається термін «духовні блага», при цьому формулюється «принцип духовності особистих немайнових прав» та обґрунтовується теза про те, що «особисті немайнові права утворюються у духовній сфері» [15]. Не вдаючись у полеміку щодо вказаних тверджень обмежимось лише вказівкою на те, що з етимологічної точки зору під «духовним» у даному контексті можна розуміти: по-перше, такий, що пов´язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її; по-друге, нематеріальний, нетілесний [16]. Щодо використання терміна «духовні блага» в першому значенні контраргументація буде аналогічною щодо «моральних благ», про що вже зазначалося, а при ототожненні духовних благ як об´єктів особистих немайнових прав з нематеріальними благами — доходимо занадто широкого тлумачення об´єкта вказаних прав.

Отже, на нашу думку, термін «особисте немайнове благо» є оптимальним для позначення об´єкта особистого немайнового права, оскільки найбільш чітко та повно розкриває притаманні ознаки останнього.

Відмежування особистого немайнового блага від суміжних понять

З´ясуємо співвідношення понять «особисте немайнове благо» та «особисте немайнове право». Так, у науковій літературі, зокрема Російської Федерації, іноді не проводиться чіткого розмежування даних понять [17], що може бути пояснено, з одного боку, підтримкою окремими вченими так званої негативної концепції [18], а з іншого — невдалим законодавчим формулюванням «особисті немайнові права та інші нематеріальні блага» (ч. 1 ст. 150 ЦК РФ), що може буквально тлумачитись як їх ототожнення, останнє твердження піддається в теорії справедливій критиці [19]. Вважаємо, що особисте немайнове право та особисте немайнове благо на категоріальному рівні співвідносяться як суб´єктивне цивільне право та об´єкт суб´єктивного цивільного права.

Також поняття «особисте немайнове благо» не слід прирівнювати до поняття «нематеріальне благо». Останнє деякими науковцями розглядаються в широкому розумінні — це ідеальні та матеріальні складові існування людини, які виступають продуктом інтелектуальної праці (мають самостійне значення), і ті, які продуктом не виступають (нерозривно пов´язані з людиною); та у вузькому розумінні — це нерозривно пов´язані з людиною блага природного або соціального походження, які мають специфічного носія, що характеризується властивостями індивідуальності та неповторності [20].

Заперечує проти включення результатів інтелектуальної діяльності до поняття «нематеріальних благ» М. М. Малєїна, вказуючи при цьому на невідповідність цього положення ст. 128 ЦК РФ [21] (ЦК РФ не містить терміна «особисте немайнове благо», а використовує лише — «нематеріальне благо» (уточнено нами — О. П.). На нашу думку, використання вузького та широкого розумінь навряд чи призведе до однозначності термінозастосування, що лише ускладнить тлумачення правових норм та заважатиме однаковому їх застосуванню. Тому вважаємо за доцільне закріплення в главі 15 ЦК України особистих немайнових благ у системі об´єктів цивільних прав як одного із видів нематеріальних благ, поряд із результатами інтелектуальної, творчої діяльності та інформацією. Отже, поняття «нематеріальне благо» та «особисте немайнове благо» співвідносяться як родова та видова категорії відповідно.

Поняття «благо» можна розглядати в семантичному, філософському та юридичному розумінні. Семантичне значення: благо — добро, щастя; у множині — додатки, вигоди, дари природи і таке інше; все те, чого потребує людина в житті [22]. Філософське значення: благо — те, що має цінність [23], тобто те, що почуття людей диктують визнати найвищим, і до чого можна прагнути, споглядати, ставитись з повагою, визнанням, пошаною [24].

Але для розуміння правової природи поняття «благо» необхідне з´ясування його юридичного значення. Так, В.С.Нерсесянц найбільш абстраговано визначає благо як юридично кваліфікований інтерес (прагнення, воля тощо) постільки, оскільки останній відповідає загальній правовій нормі, єдиним критеріям правових заборон і дозволів, можливий і допустимий в рамках загального правопорядку [25]. В контексті нашого дослідження вказана юридична кваліфікація відбувається шляхом визнання особистого немайнового блага об´єктом відповідного суб´єктивного цивільного права.

Тепер зупинимося на дослідженні ознак особистого немайнового блага як об´єкта особистих немайнових прав фізичних осіб. Теорія цивільного права характеризується строкатістю поглядів щодо ознак особистих немайнових благ. Так, особисті немайнові блага в літературі наділяються такими ознаками: невіддільність від особистості людини [26]; особистий (нематеріальний) характер [27]; невідчужуваність та непередаваність [28]; перемінний характер [29] тощо.

Цілу низку ознак особистих немайнових благ виділяє Т. В. Трофімова: виникають у силу визначених подій, основною з яких є факт народження або створення (коли йдеться про юридичну особу) правоволодільця; цивільні права, об´єктом яких є нематеріальні блага, не підлягають відновленню у випадку їх порушення; права на нематеріальні блага невідчужувані і непередавані іншим способом; нематеріальні блага характеризуються відсутністю майнового змісту, що проявляється в неможливості точної оцінки вказаного об´єкта цивільних прав; належать визначеному колу суб´єктів цивільного права — фізичним особам; нематеріальні блага мають особистий характер [30]. У науковій літературі зустрічається також позиція, відповідно до якої вказується на дві характерні ознаки: «нерозривний зв´язок з особою носія», під яким розуміється неможливість відокремлення даного блага від особи, яка ним наділена, та «відсутність майнового змісту» [31]. Що стосується інших вказаних вище ознак, то вони або охоплюються змістом названих, або притаманні лише окремим особистим немайновим благам, або взагалі їм не властиві.

У цілому погоджуючись із таким поглядом можемо лише констатувати, що ознаки особистих немайнових благ слід розглядати в системі, що дозволяє визначити їх сутність та з´ясувати специфіку цивільно-правового режиму.

• Ознаки особистих немайнових благ, що характеризують їх як об´єкти цивільних прав, — так звана правооб´єктність [32], тобто придатність особистих немайнових благ підпорядковуватися цивільно-правовому режиму. Тому слід погодитись із думкою, що не усі особисті блага можуть бути об´єктом суб´єктивних цивільних прав [33].
• Нематеріальна природа особистих немайнових благ вказує на їх приналежність до нематеріальних благ.
• Ознаки, що відмежовують особисті немайнові блага від інших нематеріальних благ, — особистісність та немайновість.
• Ознаки, притаманні лише окремим особистим немайновим благам.

Спробуємо з´ясувати можливість дати загальне визначення терміна «особисте немайнове благо». Усі наукові підходи щодо вирішення цього питання можна об´єднати в три групи.

• «Матеріальний підхід» — спрямований на визначення особистого немайнового блага через об´єктивно притаманні йому ознаки в дійсності, як правило, абстраговано від цивільно-правового режиму. Так, Л.В.Малюга запропонувала власне визначення особистих немайнових благ як певних сутністно-якісних властивостей або стану особи (природні блага фізичної особи) та інших соціально-вартісних властивостей особи (блага соціального характеру та блага, належні особливим утворенням — юридичним особам), які визначають автономність, індивідуальність, цінність особи та забезпечують її фізичну, духовну, соціальну самодостатність та реалізованість як таку [34].
• «Формальний підхід» — дефініція особистого немайнового блага дається з урахуванням його цивільно-правового режиму; наприклад, особисте немайнове благо визначається як такий, що не має майнового змісту, невідчужуваний і непередаваний в інший спосіб об´єкт суб´єктивного цивільного права, який належить, як правило, фізичній особі від народження або в силу закону, має виключно особистісну спрямованість і характеризується неможливістю його відновлення у випадку порушення [35].
• «Негативний підхід» — зміст якого полягає в тому, що саме поняття особистого блага достатньо складне і, на думку деяких представників цивільної науки, не піддається чіткому визначенню, більше того, дискусійною видається необхідність такого визначення, коли чітка та вичерпна дефініція є неможливою, а можна тільки виокремити певні особливі властивості особистих благ [36].

Визнаючи наукову цінність кожного із підходів зазначимо, що, на нашу думку, доцільним є останній з них, з тим уточненням, що окремі особисті немайнові блага можуть та повинні мати своє доктринальне визначення.

Нормативно-правове закріплення особистих немайнових благ цивільним законодавством різних країн

Дослідження закріплення особистих немайнових благ цивільним законодавством можна здійснювати в таких аспектах.

1. Місце особистих немайнових благ у системі об´єктів суб´єктивних цивільних прав. Особисті немайнові блага знаходять своє законодавче закріплення в цивільних кодексах різних країн(ст. 201ЦКУкраї-ни, ст. 162 ЦК Республіки Вірменія, ст. 152 ЦК Республіки Білорусь тощо), та включаються при цьому до системи нематеріальних об´єктів цивільних прав.

2. Поняття та ознаки особистих немайнових благ як об´єктів суб´єктивних цивільних прав. У цивільному законодавстві, як привило, відсутнє легальне визначення поняття «особисті немайнові блага», натомість з аналізу відповідних норм можна з´ясувати ознаки, якими законодавець їх наділяє. Так, у переважній більшості, особисті немайнові блага характеризуються як невідчужувані та такі, що не можуть бути передані іншим способом, за винятком випадків, коли це прямо передбачено законом (ст. 116 ЦК Республіки Казахстан, ст. 23 Киргизької Республіки), або коли це не суперечить природі цих благ та моральним засадам суспільства (ст. 1.114 ЦК Литовської Республіки). Тому слід погодитись із думкою, висловленою в літературі, що окремі особисті немайнові блага є невід´ємними від суб´єкта відповідних прав, зокрема здоров´я, життя, честь, гідність [37]. Разом із тим, низка законодавчих актів встановлює норму, відповідно до якої у випадках і порядку, передбачених законом, деякі особисті немайнові блага, що належали покійному, можуть захищатися іншими особами, в тому числі спадкоємцями правоволодільця (ст. 38 Модельного ЦК СНД, ст. 150 ЦК РФ, ст. 170 ЦК Республіки Таджикистан, ст. 175 ЦК Республіки Туркменістан, ст. 99 ЦК Республіки Узбекистан тощо). Що дає підстави науковцям методологічно обґрунтовано виділити в системі особистих немайнових прав фізичних осіб окрему їх підгрупу — посттанативні права [38].

3. Система особистих немайнових благ. Як правило, цивільне законодавство закріплює особисті немайнові блага без вказівки на внутрішні та зовнішні системоутворюючі зв´язки, без визначення змісту та обсягу вказаної системи. Переважно особисті немайнові блага закріплюються цивільним законодавством через простий перелік (ст. 99 ЦК Республіки Узбекистан, ст. 175 ЦК Республіки Туркменістан, ст. 140 ЦК Республіки Таджикистан), який характеризується його невичерпністю (ст. 150 ЦК РФ, ст. 50 ЦК Киргизької Республіки). Інколи особисті немайнові блага можуть об´єднуватися в окремі групи: ч.2 ст.201 ЦК України об´єднує такі особисті немайнові блага, як життя і здоров´я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпеку, вказуючи на їх закріплення Конституцією України як найвищої соціальної цінності.

Висновки

Таким чином, особисті немайнові блага визнаються об´єктами суб´єктивних цивільних особистих немайнових прав та знаходять своє закріплення в такій якості цивільним законодавством різних країн. Значення особистих немайнових благ у теорії цивільного права полягає в наступному:

1) особисті немайнові блага становлять невід´ємну складову в системі об´єктів цивільних суб´єктивних прав;

2) особисті немайнові блага, будучи специфічним об´єктом особистих немайнових прав фізичних осіб, слугують однією з характерних ознак останніх, відмежовуючи їх від інших суб´єктивних цивільних прав;

3) особистим немайновим благам, у силу притаманної їм системи ознак, встановлено особливий цивільно-правовий режим,що, в свою чергу, впливає на статику та динаміку особистих немайнових прав фізичних осіб;

4) особисте немайнове благо є поняттям збірним, а отже, об´єднує в собі характерні ознаки низки однорідних об´єктів, таких як життя, здоров´я, честь, гідність, репутація, ім´я тощо.

5) окремі особисті немайнові блага наділені, поряд із загальними, особливими юридично значущими ознаками, і, таким чином, визначають диференціацію особистих немайнових прав фізичних осіб у межах їх системи.

ПРИМІТКИ

1. Гражданскоеправо:актуальныепроблемытеорииипрактики/подобщ.ред.В.А.Бело-ва. — М. : Юрайт-Издат, 2007. — С. 302—309.
2. Там само. — С. 310—319.
3. Белов В.А. Объект гражданского права, объект гражданского правоотношения, объект гражданского оборота: содержание и соотношение понятий / В. А. Белов // Объекты гражданского оборота : сб. стат. / отв. ред. М. А. Рожкова. — М. : Статут, 2007. — С. 6—77.
4. Гражданское право/М.М.Агарков, С.Н.Братусь, Д.М.Генкин [идр.];под ред. М. М. Агаркова и Д. М. Генкина. — М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1944. — Т. 1. — С. 71—72.
5. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. — М. : Юрид. лит., 1967. — С. 216—221.
6. Там само. — С. 69—109.
7. Лапач В. А. Система объектов гражданских прав в законодательстве России : дис. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : 12.00.03 / В. А. Лапач. — Ростов-на-Дону, 2002. — С. 152.
8. Белов В.А. Зазнач. праця. —С.68—77.
9. Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения / В. И. Сенчищев // Актуальные проблемы гражданского права / под ред. М. И. Брагинского. — М., 1999. — С. 139.
10. Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : монографія / Р. О. Стефанчук. — Хмельницький : Вид-во Хмельницьк. ун-ту управління та права, 2007. — С. 125.
11. Гражданское право : учеб. для юрид. вузов / М. М. Агарков, С. Н. Братусь, Д. М. Ген-кин [и др.] ; отв. ред. Я. Ф. Миколенко и П. Е. Орловский. — М.:Юрид. изд-во 1тип.НКПС, 1938. — Ч. 1. — С. 136.
12. Павловська Н. В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. В. Павловська. — Х., 2002. — С. 3.
13. Нерсесянц В.С. Философия права:учеб.для вузов/В. С. Нерсесянц. — М.: ИНФРА-М — НОРМА, 1997. — С. 81—84.
14. Етика :навч. посіб. /В.О.Лозовий,М.І.Попонов,О.А.Стасевська[та ін.] ;заред. проф. В. О. Лозового. — К. : Юрінком Інтер, 2002. — С. 102.
15. Давидова Н. О. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. О. Давидова. — К., 2005. — 18 с.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — К. : Ірпінь : Перун, 2004. — С. 252.
17. ПешковаО.А.Ответственностьизащита при причинении вреда неимущественным правам и нематериальным благам граждан и юридических лиц : дис. на соискание учен. степени канд.юрид.наук:12.00.03/О.А.Пешкова.—Волгоград,1997.—С.56—70.
18. Красавчиков О. А. Гражданско-правовое регулирование личных неимущественных отношений и Свод законов Советского государства/О.А.Красавчиков//Проблемыгарантий осуществления и защиты прав граждан : матер. науч.-практ. конф., посвященной 175-летию возобновления Тартуского университета. — Тарту : Изд-во Тартуского гос. ун-та, 1977. — С. 13.
19. Трофимова Т. В. Нематериальные блага как объект гражданско-правового регулирования) :дис.насоискание учен.степени докт.юрид. наук :12.00.03 / Т.В.Трофимова. — Волгоград, 2004. — С. 13—15.
20. Арзуманян А. Б. Нематериальные блага как объекты гражданских прав : автореф. дис.насоисканиеучен.степениканд.юрид.наук:12.00.03/А.Б.Арзуманян.—Краснодар, 2008. — С. 9.
21. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита) : дис. на соискание учен. степени докт. юрид.наук:12.00.03/М.Н.Малеина.—М., 1997. — С. 23.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — К. : Ірпінь : Перун, 2004. — С. 54.
23. Философский энциклопедическийсловарь. — М.:ИНФРА-М,1997. — С. 45.
24. Там само. — С. 507.
25. Нерсесянц В. С. Зазнач.праця. — С. 70.
26. Гражданскоеправо:учеб.дляюрид.вузов/М.М.Агарков,С.Н.Братусь,Д.М.Ген-кин [и др.] ; отв. ред. Я. Ф. Миколенко и П. Е. Орловский. — М.:Юрид. изд-во тип.НКПС, 1938. — Ч. 1. — С. 136.
27. КрасавчиковаЛ.О.Понятиеисистемаличных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации : дис. на соискание учен.степени докт.юрид.наук.:12.00.03/Л.О.Красавчикова.—Екатеринбург,1994.—С. 48.
28. Малеина М. Н. Зазнач. праця. — С. 24.
29. СуржикА.Ф.Проблемыправовогорегулирования чести, достоинства и деловой репутации в гражданском праве Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. Ф. Суржик. — М., 2006. — С. 12.
30. Трофимова Т. В. Зазнач. праця. — С. 33.
31. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві: монографія / Р. О. Стефанчук. — Хмельницький ін-т регіонального управління та права. — К. : Науковий світ, 2001. — С. 14—15.
32. Лапач В. А. Зазнач. праця. — С. 182.
33. Давидова Н. О. Зазнач. праця. — С. 11.
34. Малюга Л. В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення : автореф.дис.на соискание учен.степени канд. юрид. наук : 12.00.03 / Л. В. Малюга. — К., 2004. — С. 8.
35. Трофимова Т. В. Зазнач. праця. — С. 33.
36. Czachorski W. Dobra osobiste i ich ochrona de lege ferenda w prawie cywilnym / W. Czachorski // Problemy kodyfikacji prawa cywilnego (studia i rozprawy). — Poznan, 1990. — S. 13.
37. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — Т. 1. — С. 312.
38. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : монографія / Р. О. Стефанчук. — Хмельницький : Вид-во Хмельницьк. ун-ту управління та права, 2007. — С. 525—535.