Вступ

На певному етапі розвитку суспільства виникає політична система як одна із систем (поряд з економічними, соціальними, духовними), пов’язана з особливою формою діяльності людей — політикою.

Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади.

1.Для чого використовується принцип поділу влади?

Принцип поділу влади відомий світової спільноти з давніх часів: Ще древні греки використовували цей принцип з тим, щоб зміцнити державний лад, гарантувати його від змін і потрясінь. Суть його в тому, що державна влада виходить від народу, єдина і неподільна, самостійна і не залежить ні від якої іншої влади. Вся повнота влади в демократичній державі належить народу, а він делегує її органам державної влади, складовим державний апарат. Але для того, щоб будь-якої державний орган або кілька таких не мали можливості сконцентрувати у своїх руках всю владу і безконтрольно користуватися нею, єдина державна влада функціонально ділиться на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.

Поділ влади об’єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні і незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю взаємно стримувати і контролювати один одного. Причому жодна з влад не може прийняти на себе функції іншої; але діяти ізольовано вони також не в змозі. Тому вони повинні взаємодіяти, утворюючи єдиний державний механізм.

Соціальна цінність розподілу влади полягає у тому, що він покликаний запобігти можливості зосередження повноти влади в руках якої — небудь гілки влади чи державного органу. Тому його справедливо вважають важливою гарантією політичної свободи особистості.

Поділ державної влади є необхідною умовою демократичного політичного режиму. Авторитарні, особливо тоталітарні, політичні режими заперечують поділ влади. Комуністична ідеологія відкидає його навіть теоретично, обґрунтовуючи принцип єдності влади, відповідно до якого мандат на здійснення якої-небудь державної функції є похідним від представницької влади. Вважається, що адміністративні та судові дії держави виконуються за дорученням представницьких органів державної влади і як такі є не владою, а лише функцією, здійснюваною від її імені [2, c. 105].