Дизайн сучасного інтер`єру: креативні технології
Вступ.
1. Інтер'єр по старому стилю.
2. Інтер'єр в стилі контемпорарі.
3. Стиль мінімалізму.
4. Креатині технології „Хай-теку”.
5. Прозора архітектура.
6. Інтер'єри в стилі Ар Деко та еклектики.
7. Кантрі – „сільський” стиль.
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ
«Кожна людина – це стиль» – сказав колись француз Бюффон. Сьогоднішня еклектика — пряме слідство панування постмодернізму в нашій культурі. Тому що саме постмодернізм акцентується на цитуванні і обіграванні старих художніх форм, утворенні між ними нових зв'язків і нового змісту. Проте, не варто плутати сучасну еклектику з еклектикою, що панувала в кінці XIX століття, коли бездумно копіювалися або штучно з'єднувалися різні історичні стилі. Сучасна еклектика вимагає комплексного підходу, різні стилістичні елементи повинні об'єднаються кольором, фактурою і загальним рішенням дизайну. Варто додати, що еклектика виправдана, коли інтер'єр спроектований за принципом поєднання не більше 2-3 стилістичних типів.
Все вищевикладене зовсім не означає, що чітко виражені стилі, як такі, померли, розчинившись в якомусь творчому «хаосі» дизайнера. Ні, просто стиль став сьогодні гнучкішим, мобільнішим, відкритим впливам ззовні. Безумовно це завдяки єдиному «інформаційному полю», в якому нині існує цивілізація. Нові тенденції із швидкістю світла розповсюджуються по світу, приживаючись або зникаючи, модифікуючись або залишаючись незмінними в кожній окремо взятій країні. Але самі-то тенденції існують.
Сьогодні величезний вибір обробних матеріалів і аксесуарів, що наповнив пострадянський простір, дає можливість оформити приміщення в різних стилях від класики до авангарду. Не дивно, що в замовлених приватних інтер'єрах останніх років помітна деяка поспішність, захоплення атрибутами багатства і розкоші, що нерідко віддає дурним смаком. Але це неминуче слідство того «голоду» за різноманітністю, який супроводжував всю радянську епоху. Нам в терміновому порядку доводиться надолужувати в дизайні приватних приміщень все те, що Захід пройшов за 70 років! І знов відкривати для себе поняття «стилю», не тільки як неминучого наслідку нашої індивідуальності, але і як справді високого і складного мистецтва, що вимагає активних творчих (і не тільки) зусиль.
1.Інтер'єр по старому стилю
Історичні стилі нерідко називають «великими» тому, що вони проявили себе практично у всіх сферах людського життя, будь то архітектура, одяг, живопис або музика. Прерогатива створення і пропаганди «великих» стилів завжди залишалася за творчими силами суспільства і знаттю. Пригадаємо хоч би фаворитку Людовика — Мадам Помпадур, яка спершу активно популяризувала стилістику рококо, а потім стала не менш гарячою прихильницею античного класицизму. Тому в масовій свідомості «великі» стилі завжди асоціювалися з розкішшю, показністю і «елітарністю».
Проте, мир змінився, і в сучасному інтер'єрі важко знайти сліпе проходження якому-небудь з історичних стилів. Найчастіше дизайнери в дусі постмодернізму використовують тільки окремі деталі «великих» стилів. Або беруть якийсь стиль за основу і вільно трактують його у дусі сучасних уявлень про комфорт, не гребуючи користуватися при цьому новітніми матеріалами і технологіями.
Якщо окинути поглядом приватні інтер'єри, що виникають на пострадянському просторі, то легко відмітити, що зі всіх «великих» стилів найчастіше використовують мотиви класицизму і модерна.
Отже, КЛАСИЦИЗМ, стиль близький серцю багатьох радянських людей. Цьому немало сприяв пієтет класиків марксизму перед античністю і помпезні споруди з колонами часів «сталінської доби». Класицизм, що виник у середині XVIII століття, і був ні чим іншим, як зверненням до старогрецьких ідеалів краси. Такий стиль звичайно співзвучний ґрунтовним людям з традиційними поглядами.
Тут царюють ясні геометричні форми і стриманий декор. Для побудови інтер'єрів був характерний анфіладность, коли кімнати, як би, «нанизувалися» на прямий коридор. Втім, зараз ця умова зберігається виключно рідко. Проте всі елементи інтер'єру вимагають дорогого, якісного і натурального матеріалу (дерево, камінь, шовк).
Краса класицизму гармонійна, струнка і благородна. Найяскравішим символом цього стилю є антична колона з її чіткими прямими лініями. У орнаменті також переважають античні рослинні мотиви (меандр, акант, пальмети). Характерні прикраси скульптурою, великими алебастровими вазами, настінними панно і ліпниною. Кольори спокійні, приглушені.
Класицизм вельми неоднорідний. У ньому виділяється така своєрідна течія, як АМПІР. Якщо вас захоплює образ Наполеона Бонапарта, то цей стиль ваш. Він оформився саме в епоху імперських амбіцій Франції і на відміну від грецького класицизму, узяв за основу величні зразки Римської епохи. Це мужній і холодний стиль, помпезний і гордий. Кольори стають яскравими і контрастними. Меблі масивні і прикрашені бронзовими накладками. У декорі переважають римські і єгипетські символи (левові маски, сфінкси, схрещена зброя).
Найзатишнішим же і інтимним стилем в історії людства був стиль РОКОКО. У цьому грайливому кокетливому слові здається поміщена вся його суть. І якщо ампір безумовно мужній стиль, то рококо — жіночний. Його філософія — це філософія будуара, гри, карнавалу.
У дизайні інтер'єрів панує граціозний, примхливий орнаментальний ритм. Лінії витончено зігнуті, текстура предметів драпірується або ховається під рясним декором. Інтер'єри витончені, легкі, прикрашені гірляндами кольорів, раковинами, фігурками амурів. Широко використовуються вироби з бронзи, картини, живописні панно у витіюватих рамах і дзеркала, дзеркала, дзеркала… Вся ця розкіш щедро покрита позолотою, і в поєднанні з світлими стінами дає той самий витончено-розкішний стиль, який і зараз нерідко використовується в оформленні великих приміщень.
Саме в епоху рококо (перша половина XVIII в.) зародилося уявлення про інтер'єр як цілісного ансамблю. Архітектори в своїх проектах прагнули досягти повної декоративної єдності всіх складових кімнатного убрання: розписів і орнаменту стін і стель, обробки підлоги, форм меблів, забарвлень драпіровок і оббивних тканин.
Проте, найпопулярнішим з «великих» історичних стилів в сучасному пострадянському інтер'єрі став МОДЕРН (він же «ар нуво», він же «югенстиль»). Саме поєднання «історичний стиль модернізму» звучить дещо парадоксально, адже слово «модерн» і означає «сучасний». Стиль виник на межі XIX-XX століть, як спроба подолати засилля недоладної еклектики з її суперечністю між фактурою і декором. Саме модерн першим спробував не просто механічно сполучати різні стилі, а провести їх синтез, «пожвавити», відповідно до технологій нового часу. Основа модерна — стилізація, при цьому упор робиться не на нові форми і мотиви, а на поєднання конструкцій і об'єднуючий декор.
Ансамблеве рішення інтер'єру стає своєрідним, між кімнатами утворюються різноманітні зв'язки, внаслідок чого простір стає текучим і динамічним. Текучість, динаміка, плавні переходи — взагалі характерна риса модерна. Такий же і декор, нерозривно пов'язаний з плануванням. Контури і форми неначе витікають один з одного. У декорі панують вишукані витончені лінії: в основному, це рослинний орнамент, що плавно згинається (відомий під оригінальною назвою «удар бича»). Стіни забарвлюються в пастельні тони і нерідко розписуються.
Гра з формами минулого не заважає модерну переосмислювати технічні досягнення свого часу. Стиль вільно користується новими матеріалами (під час його виникнення такими були скло і залізобетон). Широко використовується кування, вітражі, електричне освітлення. Оскільки модерн замислювався виключно, як стиль, що суміщає красу і комфорт, він ніколи не вступав в конфлікт з благами цивілізації. Саме умінням органічно включати все нове і пояснюється нинішня актуальність модерна. У його інтер'єр чудово вписуються і побутова електроніка, і ультрасучасна апаратура.
Інтер'єр в стилі модерна, в першу чергу, характеризує його господаря, як яскраву індивідуальність. Недаремно девізом цього напряму було положення: «жоден будинок не схожий на інший». Цілісний підхід до дизайну, динамічність і витонченість, спадок модерну, що потребується і зараз. Не в останню чергу цьому сприяє і підсвідоме уявлення про благородний комфорт передреволюційних років, що якраз припали на епоху модерна.
2. Інтер'єр в стилі контемпорарі
Життя в ХХ столітті розвивалося з прискоренням, невідомим минулим епохам. Промислове виробництво збільшувало обороти, з'являлися нові матеріали, нові технології, нове відношення до життя, врешті-решт! Строкатість постмодерна і стандартизація промислового виробництва. Урбанізація і тяга до екологічності. Стрімкі ритми і бажання тиші. Все це виявилося в нових стилях, про які і піде наша мова.
Почнемо з стилю КОНТЕМПОРАРІ. Не дивлячись на таку незвичайну назву, переводиться воно досить банально і означає просто «сучасний» (а contemporary його назвали, щоб не плутати з минулим «сучасником» — модернізмом).
Основний девіз контемпорарі простий і зрозумілий — зручність, простота, функціональність, доступність. Втім, з цим стилем ми знайомі досить непогано — всім нам знайомі з дитинства стінки, вбудовані стелажі, полиці, шафи. Тобто меблі контемпорарі повинні, в першу чергу, бути модульними, легко трансформуватися і вписуватися в будь-яку квартиру. Цей стиль вимагає скрупульозного розрахунку простору, підбору предметів, крайньої уваги до функції, до того, хто і як в такому інтер'єрі житиме, що робитиме.
Демократичність «сучасного» стилю неминуче несе в собі і всі характерні недоліки «масовості» — тобто певну безликість і одноманітність. Але контемпорарі не виключає втручання інших стилів, навпаки, даний стиль може служити хорошим фоном для штучних речей іншої стилістики. Для декоратора інтер'єру типові меблі служать швидше фоном, на якому виграшно виглядають яскраві деталі: світильники, колекції картин і дрібної пластики, кольору, оббивки… Меблі, що до того ж трансформуються, розкладна, модульна, надають можливість міняти свій інтер'єр так часто, як вам цього хочеться. Всі згадані особливості роблять «сучасний» стиль особливо відповідним для малогабаритних квартир.
3. Стиль мінімалізму
Для малих просторів чудово підходить і один з самих спірних і індивідуальних стилів під назвою МІНІМАЛІЗМ. Формальні витоки мінімалізму лежать в конструктивізмі 1920-х років, а духовні — в «дзенськіх» інтер'єрах Японії. Принципи стилю добре відображені в знаменитій формулі архітектора Ван дер Рое: «Менше — означає більше».
Мінімалізм — це не просто стиль, це — ціла філософія відношення до життя. Для нього характерний виключно аскетичний дизайн, максимальна раціональність і гранична лаконічність форм. Кількість предметів і колірних відносин строго обмежена. Це справжнє царство порожнечі і світла, геометрично правильних форм і горизонтальних площин. Тут немає нічого зайвого, все заховано углиб. Тому в меблях домінують подіуми, закриті шафи, а в ідеалі — ящики для зберігання. Тут вже не стільки форма слідує функції (як мріяли конструктивісти), скільки функція пристосовується до форми. І це робить мінімалізм одним з самих універсальних стилів.
Дизайнери-мінімалісти на дух не виносять ніяких «швів» і дроблень предметів, вважаючи за краще працювати з крупними монолітними формами. Поверхні предметів — бажано з цілісних плит, підлоги — з найбільш довгих і широких дощок. Самі поверхні повинні бути ідеальними, мало не «відпрасовані» (якщо камінь — то відшліфований, якщо дерево- то «без сучка і задирочки»).
Для мінімалізму важлива ясність композиції, монохромність і підкреслення природних фактур. Дизайнер-мінімаліст звичайно бере за основу один-два кольори (улюблений з яких, білий — що найбільш підкреслює лінії предметів). Сам же інтер'єр пожвавлюється за рахунок одиночних виразних деталей. Наприклад, варта в білій кімнаті, самотня чорна ваза, або — яскравий сплеск картини на стіні. До речі, настінна графіка — одна з улюблених прикрас, скромного на емоції, мінімалізму. Пропущене крізь гратчасте скло, змінне природне освітлення також цікаве «пожвавить» простір.
Ця простота, що здається, і аскетичність дизайну нерідко народжує помилкове уявлення про дешевизну мінімалізму. Якщо замовник інтер'єру в класичному стилі звичайно психологічно готовий до великих витрат (із-за великої кількості декору), то не менші витрати на мінімалістичний інтер'єр викликає у нього подив — за що? Як говорив Лев Толстой про плаття Анни Кареніної, «знали б ви за які гроші куплена ця простота». Річ у тому, що в цьому «простому» інтер'єрі допустимі тільки деталі, виготовлені за високою технологією і обов'язково з дорогих матеріалів. Якщо до цього додати, згадані вище, вимоги бездоганної обробки, цілісності і вивіреності, то такий інтер'єр буде не менш «престижний», ніж той, в якому багато колон і канделябрів.
Як ви напевно вже зрозуміли, мінімалізм — це стиль самодостатніх стриманих індивідуальностей з багатим внутрішнім життям. У наш час божевільних ритмів і психологічних стресів мінімалістічеській інтер'єр для багатьох може стати тим заповідним острівцем гармонії, якої так не дістає в реальному житті.
4. Креатині технології „Хай-теку”
Проте, якщо ви особа енергійна, така, що живе в ритмах постіндустріальної епохи, спрямована в майбутнє, то вам підійде іншою, не менш своєрідний стиль, що іменується ХАЙ-ТЭК. Як випливає з назви, хай-тек — це віддзеркалення століття «високих технологій», останній із стилів ХХ століття. У інтер'єрах хай-тека індустріальні і урбаністичні мотиви не тільки позбавлені недоліків, навпаки — вони вражають своєю незвичайною «космічною» красою.
Хай-теку (і лише йому) властивий демонстративний «супертехніцизм». Інтер'єри нагадують кадри з науково-фантастичних фільмів великою кількістю блискучих металевих поверхонь і скла. Комунікації (вентиляційні шахти, трубопроводи тощо) і несучі конструкції стають декоративними елементами. Тепер вони не ховаються, а навпаки — гордо випинаються, а іноді навіть імітуються. У хай-теке завжди є частка перебільшення, і навіть іронії.
Вас оточують хромовані труби, стрижні, перемички, зверху нависають акрилові натяжні стелі. Меблі хай-тека одночасно і функціональна, і екстравагантна. Декор, як і в мінімалізмі, дуже стриманий. Простір — максимально функціонально. Лінії в хай-теке — стрімкі і прямі. Майже повна відсутність декору тут компенсується "роботою фактури": грою світла на склі, блиском хромованих і металевих поверхонь, малюнком натуральної деревини. До цього можуть додаватися відкрита цеглина і різноманітні сучасні синтетичні матеріали.
Один з найпоширеніших методів прикраси поверхонь — перфорування. Перфорування — це ряди круглих або квадратних отворів, прорізів. У техніці воно застосовується для вентиляції механізмів, поміщених в корпус, для проникнення звуку, газу або рідини. У дизайні ж хай-тека — просто заради краси. Додамо, що з декоративних міркувань використовуються ще і регулярні ряди рельєфних «пупиришків», якими звичайно покривають рівні металеві поверхні, щоб уникнути ковзання.
Подібна стилістика хай-тека безумовно вимагає наявність в інтер'єрі складної техніки і сучасного устаткування.
Сучасні офіси не схожі на ті безликі, сірі будинки, якими вони були ще піввіку тому назад. Нині вони можуть вражати незвичайністю свого оформлення як зовні, так і зсередини. Природно, прогрес у цій галузі не стоїть на місці, з'являються нові напрямки ділового дизайну. Розвиток технологій дозволив використовувати в облаштованості офісів нові конструкційні й оздоблювальні матеріали (такі, як пластик, скловолокно) і розширити можливості традиційних — скла, дерева і металу.
5. Прозора архітектура
Для початку зупинімося більш докладно на архітектурі, де скло застосовується для облицювання фасадів будинків. Ця тенденція прийшла до нас із Заходу: там уже кілька десятиліть бізнес і торгових центрів, а також житлові будинки зводяться із заскленими фасадів. Поява функціонального (тобто такого, що має особливі властивості, наприклад, підвищену міцність і безпеку у випадку руйнування) і декоративного скла значно розширило можливості архітекторів і дизайнерів. Сучасні технології дозволяють зводити засклені фасади на висоту більш як 100 метрів, а завдяки безрамним конструкціям панелі можуть бути різної форми. Поступово входять у моду такі вишукані речі й у Росії. Так, наприклад, будинок торгового центру "Наутілус" у Москві має частково засклений плавно вигнутий фасад: відбиваючи сонячні промені, він відразу залучає до себе увагу. Інша частина облицювання виконана з традиційних матеріалів (декоративні панелі під камінь), що створює оригінальне поєднання, характерне для архітектурних стилів XXI століття (наприклад, для hi-tech).
Але не тільки архітектори широко використовують скло у своїй роботі — останні досягнення в цій галузі взяли на озброєння і дизайнери. Взагалі, скло століттями застосовувалося в оформленні інтер'єрів. Кілька сторіч назад цей матеріал вважали шляхетним і дуже дорогим, вироби з нього були статусними і говорили про високе становище хазяїна. Розвиток технологій подарував склу нове життя. З тією лише різницею, що тепер це доступно всім бажаючим, а не тільки обраним.
Прозорі меблі. Уже давно перестали вважатися екзотикою скляні офісні меблі. Вони можуть бути як з використанням металу (наприклад, каркаси для столів і стільців, столиків і шаф виконуються з алюмінію або сталі), так і цільноскляні. Подібні предмети тільки на перший погляд здаються тендітними і не пристосованими для експлуатації. Сучасні технології обробки скла дозволяють підвищити їхню міцність у кілька разів, у результаті чого прозорі меблі з легкістю витримують досить велику вагу.
Модною тенденцією в меблевому дизайні стало виготовлення зі скла стільниць, тумб різного призначення (наприклад, під побутову техніку). Виконуються зі скла і стелажі, що виглядають досить оригінально — на перший погляд здається, що предмети, поміщені на полки, немов парять у повітрі. Вибір подібних меблів зараз дуже великий. Наприклад, сучасні колекції офісних меблів італійської компанії-виробника MDF відрізняються строгими прямими лініями, холодними, вишуканими сполученнями сріблястого алюмінію і скла — усе це найкраще відбиває дух сучасних напрямків у дизайні. Або колекції Reflex-Angelo (Італія) — більш рвучкі і кутасті, навмисно грубі й у той же час притягальні у своєму витонченому мінімалізмі сполучення скла, металу й оригінальних декоративних елементів.
Популярні зараз в офісах і меблі, цілком виконані зі скла, включаючи каркаси й опорні елементи. Наприклад, в асортименті компанії "Світ дзеркал", що працює на російському ринку, можна знайти варіанти журнальних столиків, зроблених зі скла без включення елементів інших матеріалів. "Цілком прозорі" меблі вважаються найпрестижнішими і вишуканими в Європі. Подібні вироби часто стають логічним центром інтер'єра, відразу приваблюючи до себе погляд. Цю роль можуть виконувати журнальний столик, підставка або стелаж.
Однак не тільки меблі можуть бути виконані зі скла. Сучасні технології дозволяють буквально весь офіс "одягти" у прозорий одяг. Не виключення тут і системи офісних перегородок, що уже давно стали одним із найзручнійших інструментів для структурування простору в офісі і поділяють його на різні функціональні зони.
6. Інтер'єри в стилі Ар Деко та еклектики
Ще один стиль сучасності, що заслуговує увагу, є АРТ-ДЕКО. «Стиль зірок» (ар деко від фр. Art Deco по назві виставки 1925г. у Парижі «Art Decoration» — «Декоративне мистецтво») зародився в Парижі в період між першою і другою світовими війнами. До 1960 р. даний напрям не вважався самостійним. Його витоки природним чином йдуть в стиль ар нуво (модерн). Ар деко, що увійшов до моди в 20-30-і рр. частково продовжив традиції модернізму, разом з тим на нього зробили вплив кубізм, народне американське мистецтво і дизайн того, що бурхливо розвивалося у той час машино- і літакобудування. Тут флористичному декору протиставляється лінійний, геометричний як більш відповідний новій техніці в архітектурі і промисловості. Стає популярним геометричний орнамент з прямих ліній, трикутників і кругів.
Для цього напряму характерні прямі чи ж ламано-зігнуті лінії, чіткість форм. Від інших його відрізняє застосування декоративних елементів у вигляді зиґзаґів, кіл, трикутників, сонць, а також округлі кути, строгі вертикальні лінії, "відступаючі" форми. З матеріалів використовуються тканини, скло, бронза, кераміка, килими в кубічних узорах. Крім того, добре підходять віяла, фонтани, подіуми, ковані грати. Також доречна світла деревина, шкіра, мармур, скло і хромування для всіх видів домашнього устаткування.
Інтер'єри в стилі Ар Деко виглядають не як композиція, а як відбірка окремих предметів.
Інтер'єр є, як би, угрупування "стильних речей".
Особливе місце в інтер'єрі займають дрібні предмети. Скульптури кабінетного формату, вишукані статуетки героїв античності, танцівників, спортсменів. Один з найпопулярніших узорів — єгипетське півколо, що символізує схід сонця. Створюються різні естетичні моделі з функціональних побутових речей: ваз, годинника, світильників, меблів, тканин, виробів з бронзи, скла, кераміки. Не випадково, багато хто з таких інтер'єрів називався "павільйон колекціонера", "ательє художника".
Еклектика ар деко дозволяє змішувати елементи ампіру, архаїки єгипетського мистецтва, індійської екзотики і африканського примітивного мистецтва. Традиційне ар деко екзотичне пальмове дерево — проко, — добре поєднується з ебеновим. Химерна гра кольорів: кольори слонячої кістки, насичені коричневі тони, всі відтінки золотого.
Інтер'єри в стилі арт-деко являються розкішшю і нажаль не кожному кишені.
Наступний стиль що є альтернативою попереднім стилям є ЕКЛЕКТИКА.
Використання змішаної стилістики або комбінація предметів різного походження, стилів і часів. Еклектика стає стилем в інтер'єрі, якщо він спроектований за принципом поєднання не більше двох-трьох стилістичних типів, об'єднаних кольором, текстурою, архітектурним рішенням. Цей напрям стилю, а краще сказати, відсутність як такого, звичайно процвітає в часи, коли один стиль себе вже "вижив", а інший ще не з'явився.
Можна сказати, що сьогодення, кінець XX — початок XXI століття, є часом Еклектики. Модно все, що подобається або підходить функціонально.
Цей стиль характеризується округлими кутами, строгими вертикальними лініями і "відступаючими" формами. Від всіх меблевих стилів його відрізняє застосування декоративних елементів у вигляді зигзагів, кіл, трикутників, сонць.
7. Кантрі – „сільський” стиль
Останнім в галереї сучасних стилів хотілося згадати такий широкий напрям, як КАНТРІ («сільський» стиль). Кантрі є, по суті справи, антиподом хай-тека, оскільки ратує за повернення до «простого» життя. Одним словом, це ностальгія по сільському будинку.
Не дивлячись на первинне значення стилю «кантрі» (що має на увазі відтворення атмосфери американського ранчо), сьогодні це поняття має на увазі під собою безліч напрямів (англійське, скандінавське, французьке, російське). Домінуючим і визначальним його мотивом є традиції, особливості, самобутність, приналежність тієї або іншої етнічної групи.
Залежно від країни, чий колорит відтворює кантрі, можуть мінятися практично всі декоративні елементи в оформленні інтер'єру. Відмітна приналежність стилю — "сільські" меблі, килимки і покривала з латочок, плетені скриньки і крісла, велика кількість кераміки і сухі композиції кольорів, картини із зображенням тварин, сцен сільського життя, натюрморти в простих дерев'яних рамах. У меблях і обробці приміщень використовуються виключно натуральні матеріали: дерево, камінь і т.д.
Загалом, кантрі це перш за все узагальнений образ сільського будинку, а вже потім сільського будинку якої-небудь «національності» — української хати, латиноамериканської гасиєнди, американського ранчо або англійського котеджу.
Висновки
Ось, власне і всі основні «магістральні» стилі, які можуть бути втілені в сучасному інтер'єрі. Кожен стиль, що сформувався, по-своєму естетично сформований і на кожний з них знайдеться свій «покупець». Хочеться тільки нагадати, що відповідність квартири характеру господаря — його звичкам, світогляду — головна умова при розробці стилю будь-якого інтер'єру.
Сьогодні величезний вибір обробних матеріалів і аксесуарів, що наповнив пострадянський простір, дає можливість оформити приміщення в різних стилях від класики до авангарду. Не дивно, що в замовлених приватних інтер'єрах останніх років помітна деяка поспішність, захоплення атрибутами багатства і розкоші, що нерідко віддає дурним смаком. Але це неминуче слідство того «голоду» за різноманітністю, який супроводжував всю радянську епоху. Нам в терміновому порядку доводиться надолужувати в дизайні приватних приміщень все те, що Захід пройшов за 70 років! І знов відкривати для себе поняття «стилю», не тільки як неминучого наслідку нашої індивідуальності, але і як справді високого і складного мистецтва, що вимагає активних творчих (і не тільки) зусиль.