ВСТУП

У наш час результати інноваційної діяльності змінюють середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку. Прискорення науково-технічного прогресу впливає на розвиток всіх сфер людського суспільства.

Інноваційний шлях — це поєднання науки й економіки. Ефективне застосування інновацій стає фактором стабільного розвитку передових країн. Це проявляється у появі нових продуктів та технологій.

З погляду підприємств інноваційна діяльність один з основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища.

Інноваційний розвиток стримується відсутністю методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу, невирішеною проблемою залучення інтелектуальної власності у виробничий процес. Це призводить до того, що підприємства не виділяють відповідні ресурси для досягнення інноваційних цілей, формування стратегії інноваційного розвитку і розробки організаційного механізму.

Динаміка інноваційних процесів є визначальною характеристикою економічного розвитку. Розвиток інноваційної діяльності обумовлює розв’язання питання щодо здатності підприємства забезпечити впровадження інноваційного рішення. Спектр оцінювання такої здатності до здійснення обраного інноваційного рішення є досить широким та визначає зміст інноваційного потенціалу підприємства.

Щоб досягти цього розвитку необхідно оцінити наявний інноваційний потенціал підприємства. Світова практика свідчить, що досягти цього можна на підставі впровадження інноваційної моделі розвитку.

1. Особливості моделювання інноваційного розвитку промислового підприємства

Останніми роками великого значення набула проблема системного реформування українських підприємств. Постає питання про кардинальну зміну технологій виробництва, що пов’язане з інноваційною стратегією розвитку виробництва. Ефективна розробка і впровадження інновацій дозволяє підприємству успішно функціонувати у вже освоєних областях і відкривати можливості виходу на нові напрями. Особливої ролі це набуває в умовах ринкової економіки, що характеризується швидкою зміною кон’юнктури і активної конкурентної боротьби підприємств.

Незважаючи на поступовий перехід України на інноваційно-інвестиційну модель економічного розвитку, основу якої складають інновації (ідеї) та інвестиції (гроші), у структурі промисловості України спостерігається домінування старих технологічних укладів. Національна економіка сьогодні потребує або якісно нову модель «випереджаючого» зростання або суттєву модернізацію існуючої, основу якої складає інвестиційна підтримка, впровадження технологічних інновацій, висока продуктивність праці, ефективність виробництв.

У сучасній економіці, що базується на знаннях, інноваційні чинники є одним із основних джерел формування конкурентних переваг тих суб’єктів господарювання, що працюють у високотехнологічних сегментах ринку. До таких сегментів відноситься машинобудування, яке є досить чутливим до науково-технічного прогресу. Створюючи продукти різного цільового призначення, як для безпосереднього споживання у домогосподарствах, так і для споживання виробничого, машинобудівні підприємства вимушені бути інноваційно-активними та постійно вдосконалювати і урізноманітнювати свою продукцію з тим, щоб підвищувати її споживчу цінність для цільових груп споживачів.

Нові технології, розмивання меж між галузями, глобалізація ринків і посилення конкуренції в значній мірі впливають на бізнес середовище. Ці фактори привели до появи динамічного моделювання підприємств. Його сутність в інтеграції знань різних експертів, що дозволяє поглибити розуміння динаміки подій, що відбуваються на інноваційній арені.
Інноваційна арена — простір, який описується чотирма параметрами інновацій, а саме: технологіями, програмами, ринками або споживчими групами і організаційної (внутрішньої і зовнішньої) структурою. Іншими словами, динамічне моделювання полегшує формування загальної моделі інноваційного процесу.

Модель інноваційної стратегії розвитку підприємства визначає послідовність можливих станів підприємства — напрями його інноваційного розвитку, які не можуть розглядатися як строго детерміновані, чітко визначаючі його діяльність. Вони призначені лише для характеристики «сценаріїв доріг» розвитку підприємства, загальні перспективи діяльності, пов’язані з досягненням намічених інноваційних цілей.

Складність розробки і реалізації інноваційної стратегії розвитку підприємства порівнянна з її значущістю, оскільки безпосередньо досліджувати таку стратегію проблематично, оскільки вона характеризує прогнозоване полягання підприємства в перспективі і плановані заходи, які необхідно здійснити для досягнення певної мети його діяльності.

Тому в основі аналізу інноваційного розвитку підприємства повинна лежати методологія економіко-математичного моделювання, яка дозволяє досліджувати економічні процеси шляхом створення їх образів (моделей).

Перевага використання економіко-математичних моделей полягає в можливості здобуття з їх допомогою підтверджуваних розрахунками виводів про загальні характеристики інноваційного розвитку підприємства.

Модель стратегії інноваційного розвитку підприємства повинна мати вигляд управлінського рішення, що стосується розробки і прийняття плану інноваційної діяльності підприємства. Слід зауважити, що в моделі має бути явно виражена математична залежність, як результатів управління, так і результатів діяльності підприємства від якісного і кількісного вмісту заходів розробленого плану інноваційного розвитку.

З цією метою необхідно володіти відповідним інструментарієм, як який можуть виступати різні методи, вживані в економічному моделюванні. Вони передбачають різні комбінації математичних розрахунків з метою оцінки стану підприємства, до якого приведе реалізація даної стратегії.

При моделюванні інноваційного розвитку і в межах цієї моделі функції прибутковості і продуктивності слід виходити із загальної закономірності, яка проявляється і в довгому періоді (цикл відтворення капіталу (7–10 років)), і в періоді технологічного росту (реалізації технологічного циклу (2–3 роки)), а самі елементи моделі інноваційного розвитку (у загальному вигляді дуалістична модель реалізації інноваційних чинників розвитку) в їх агрегованій формі реалізації проявляють лінійний характер взаємозв’язку. Модель фінансування інноваційного розвитку підприємства описуватиметься системою рівнянь лінійної множинної регресії.

Розробка моделі фінансування інноваційного розвитку підприємства вимагає розв’язання низки задач. По-перше, необхідно визначити параметри динаміки реалізації інноваційних чинників розвитку та врахувати їх у функції фінансування ефективності і продуктивності інноваційної діяльності. По-друге, при побудові функції фінансування необхідно подолати розбіжності між характеристиками функції фінансування та продукування інновацій. По-третє, необхідно врахувати характеристики циклічності інноваційного розвитку і в межах цієї задачі синхронізувати і представити в уніфікованому вигляді характер реалізації технологічного циклу розвитку та циклу росту капіталу.

В основу уніфікації циклічності інноваційної динаміки як реалізації інноваційних чинників розвитку може бути покладена теза про причинний взаємозв’язок розвитку циклів. Основною ідеєю є визначальний вплив циклу більшої агрегації, що утворює межі реалізації інноваційних чинників розвитку власних складових коротших циклів. Об’єм інноваційного розвитку в межах кожного технологічного циклу обмежений можливостями реалізації в економічному обороті продуктивності технологічного чинника інноваційного розвитку, вираженого через співвідношення обсягу технологічних інновацій та часткою інноваційного прибутку в структурі прибутку підприємства. Інноваційний розвиток середнього циклу відтворення продуктивності капіталу (7–10 років) обумовлений безперервно відтворюваною продуктивністю технологічного чинника, що визначає техніко-технологічну основу росту капіталу.

Об’єктивно середній цикл має аналогічну природу розвитку, тобто продуктивним є весь цикл, включаючи і період росту, і період спаду. Відмінність полягає в ускладненні структури та механізму трансформації відтвореної продуктивності у форму фінансів, оскільки формування амортизаційного фонду відтворення відбувається синхронно протягом усього періоду циклу. Обидва цикли – короткий і середній – синхронні із великим циклом (50–60 років), його можна назвати циклом суспільно-економічного прогресу, в межах якого реалізується ріст масштабів світового ринку, НТП, глобальні, базові інновації структурних і технологічних зрушень в економіці. Інноваційний розвиток підприємств у межах великого циклу обмежуватиметься можливостями реалізації об’ємів зростання факторних ринків капіталу і праці, обумовленого можливостями відтворення їхньої продуктивності як чинників виробництва. По суті, інноваційний розвиток економіки – це реалізація великого циклу.

Динаміка інноваційного розвитку – безвідносне, об’єктивне економічне явище. Динаміка інноваційного розвитку підприємства має суб’єктивний детермінований характер щодо загальної динаміки НТП, а в цьому дослідженні – щодо динаміки циклу більшої агрегації. Даним припущенням до певної міри пояснюється нерівномірність розвитку.

Нерівномірність інноваційного розвитку продиктована також відмінностями характеристик технологічного циклу та циклу відтворення капіталу. По-перше, різниця в періоді (такті): технологічний такт складає 3 роки, такт циклу капіталу – 7–10 років, також середній цикл включає три коротких такти, які синхронні. По-друге, якщо динаміку технологічного циклу формують тільки ендогенні чинники (технологічність, інформативність праці), то динаміка відтворення капіталу ініціюється технологічною динамікою, яка є екзогенним впливом, а також ендогенними чинниками власної динаміки. При цьому показники реалізації розвитку технологічного чинника визначатимуть реалізацію розвитку відтворення капіталу і можливості відтворення інновацій на підприємстві.

Проте, виходячи з того, що кожне підприємство є унікальним по своїх характеристиках, не існує єдиної універсальної моделі інноваційної стратегії розвитку. Виникає необхідність в розробці і впровадженні нового механізму, який дозволив би будь-якому підприємству сформувати стратегію власного інноваційного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок про важливість розробки універсальної моделі стратегії розвитку промислового підприємства на основі інновацій, яка дає можливість формулювати цілі розвитку, встановлювати послідовність процесу розробки і ухвалення управлінських рішень, формувати вимоги, яким повинні відповідати стратегічні плани інноваційної діяльності підприємства.

2. Етапи динамічного моделювання інноваційного розвитку підприємства

Перший етап динамічного моделювання включає аналіз існуючого і можливого в майбутньому позиціонування підприємства на ринку; аналіз зацікавлених осіб (сил), які перешкоджають або сприяють переходу підприємства до позиції, яку передбачається займати в майбутньому.

Аналіз позиціонування підприємства припускає визначення його можливостей (стан активів та ін.) на ринку в залежності від динаміки зовнішнього середовища. Аналіз проводиться за двома напрямками: ресурсів і зовнішніх позицій підприємства. Особливо важлива конкурентна позиція. Для її визначення часто використовується модель п’яти ринкових факторів Майкла Портера. Згідно цієї моделі ринкова позиція підприємства визначається щодо її конкурентів, постачальників, споживачів, нових учасників ринку і продукту-замінника.

Технологічний розвиток промислових підприємств характеризується, насамперед, впровадженням нових машин і устаткування, а також впровадженням новітніх, більш ресурсозберігаючих технологій. Проте, на рівні промисловості, ці показники в абсолютних значеннях незначні, а за показником технологічної готовності Україна входить до групи країн, що розвиваються. Виправлення такої ситуації можливо різними способами, хоча у будь-якому випадку слід користуватися інструментарієм, який надає можливість оцінити ті чи інші параметри та визначити напрями розвитку ситуації.

Дослідниками пропонується проводити оцінювання інноваційно-інвестиційного розвитку промислових підприємств на основі динамічного моделювання.

Динамічне моделювання відрізняється варіативністю методик побудови моделей Їх вибір залежить від мети диференційованих параметрів функціонування підприємства характеристик системного перетворювача впливу надсистеми та елементів зовнішнього середовища.

Перехід від класичного, статичного представлення інтегральної оцінки рівня інноваційного розвитку промислових підприємств до оцінки параметрів динаміки зміни цього рівня надає можливість спостерігати закономірності розвитку, визначати ступінь впливу того чи іншого фактору і на основі цього приймати відповідні управлінські рішення.

Після проведення порівняльного аналізу можливим є визначення відносних величин динамічних ефектів. У цьому випадку доцільно застосувати нормування, використовувати безрозмірні показники. В основу цієї методики покладено визначення щільності взаємозв’язків і значень показників кореляції між факторами впливу та результатами діяльності підприємств [2].

У зв’язку з цим пропонується визначати ретроспективу та можливі варіанти розвитку з огляду на динамічні ефекти поведінки тих чи інших показників. За основу взята статистична звітність інноваційної діяльності підприємств за 2007 — 2012 роки [4]. Саме у цей період розпочинається глобальна економічна криза.

Візуалізацію пропонується робити на основі залежності показників інноваційної діяльності промислових підприємств (табл. 1) від певного інтегрального показника.

Таблиця 1. Показники інноваційної діяльності промислових підприємств

Показники, млн. грн.

Роки	Обсяг інноваційної продукції	Обсяги реалізованої промислової продукції	Фінансові результати
2007	24995,4	551729,0	28264,3
2008	30892,7	551729,0	34699,6
2009	40188,0	717076,7	43700,9
2010	45830,2	917035,5	20243,2
2011	31432,3	806550,6	-4788,1
2012	33697,6	1067132,3	25191,5

Цей інтегральний показник розраховується як сума добутку вагових коефіцієнтів (табл. 2, стовбець 3) на нормовані до максимального значення (табл. 2, стовбець 4) [4].

Таблиця 2. Вагові коефіцієнти та максимальні значення показників для показника інноваційної складової промислових підприємств

Показник	Одиниця виміру	Ваговий коефіцієнт	Максимальне значення за період
Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств)	млн. грн.	0,3	6019,90
Інвестиції в основний капітал (капітальні інвестиції)	млн. грн.	0,3	76618,00
Освоєно виробництво нових видів техніки, найменувань	од.	0,1	881,00
Впроваджено нових технологічних процесів	од.	0,1	2043,00
Введено в дію нових основних засобів	од.	0,1	122572,00
Освоєно нових видів продукції	од.	0,1	3152,00

Результати нормування приведені в табл. 3.

Таблиця 3. Результати нормування та інтегральне значення інноваційної складової

Нормування	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств)	0,520	0,553	0,663	0,813	0,861	1,000
Інвестиції в основний капітал (капітальні інвестиції)	0,457	0,585	0,840	1,000	0,753	0,764
Освоєно виробництво нових видів техніки, найменувань	0,746	0,892	1,000	0,860	0,728	0,753
Впроваджено нових технологічних процесів	0,885	0,560	0,695	0,806	0,927	1,000
Введено в дію нових основних засобів	0,185	0,229	0,324	0,402	0,313	1,000
Освоєно нових видів продукції	1,000	0,764	0,801	0,776	0,852	0,764
Інтегральне значення інноваційної складової	0,479	0,372	0,459	0,523	0,534	0,764

На основі запропонованої методики та отриманих результатів дослідниками було сформовано графічну інтерпретацію у вигляді фазового портрету, тобто уявного руху на площині значень інтегрального показника інноваційної складової та показників, що є результатом діяльності промислових підприємств. Такими було обрано обсяг інноваційної продукції, обсяги реалізованої промислової продукції, фінансові результати. На рис. 1 приведено фазовий портрет впливу інноваційної складової на обсяги інноваційної продукції промислових підприємств.

Візуалізація надає змогу виділити окремо докризовий періоди, кризовий рік, та роки, що слідують після початку кризи. На рис. 2 приведено фазовий портрет впливу інноваційної складової на фінансові результати промислових підприємств.

Саме на рисунку 2 явно виділяється вплив першого року глобальної економічної кризи та стрімкий вихід з кризового стану. Рис. 3 свідчить про певну динамічну нестабільність розвитку промислових підприємств в Україні.

Концепція динамічного моделювання підприємства полягає у тому, що структура організації має бути достатньо гнучкою, щоб реагувати на зміни середовища підприємництва. Відповідно до цього мають створюватися та упроваджуватися динамічні інформаційні системи, що підтримують динамічну модель підприємства. До основних принципів створення динамічних моделей належать принципи: структурної гнучкості, наближеності до кінцевого користувача, глибокої структурної декомпозиції задачі, багатократності використання модулів.

Для створення динамічних моделей процесів на теперішній час найширше використовуються методи, що базуються на застосуванні мереж Петрі, кінцевих автоматів, диференційних рівнянь, теорії автоматичного регулювання.

В інтегрованій системі управління підприємством підсистема моделювання підприємства здійснює комплексне динамічне моделювання бізнесу підприємства на основі чотирьох моделей: моделі управління бізнесом (відображає взаємодію з постачальниками, клієнтами); моделі бізнес-функцій (моделює ієрархію функціональних задач); моделі бізнес-процесів (відповідає технології вирішення задач користувачами системи на основі мереж Петрі); організаційної моделі (подає розподіл ролей користувачів в організаційній структурі підприємства). Апарат версій і фаз бізнес-моделей, варіантів бізнес-функцій підсистеми підтримує процес реінжинірингу інформаційної системи.

Технологія динамічного моделювання підприємства дає змогу гнучко конфігурувати клієнтські додатки інформаційної системи відповідно до вимог бізнесу.

Для реалізації динамічних моделей підсистема моделювання підприємства використовує спеціальні інструментальні засоби, зокрема BAAN Orgware. Основними функціональними можливостями Orgware є: підтримка взаємозв’язків між елементами структури підприємства; реалізація методу проекцій у процесі розроблення положення про організаційну структуру; фіксація взаємозв’язків типу «напрями діяльності — структурні підрозділи», «структурні підрозділи — функції менеджменту» і т. ін.; проведення аналізу коректності закріплення функцій за підрозділами, що дає змогу виключити «зайві» елементи (підрозділи без функцій або функції без підрозділів); розроблення і друкування структурних схем організаційної моделі; ведення архіву бізнес-моделей.

Отже, результати проведеного моделювання свідчать про значну залежність промислових підприємств від впливу глобальної економічної кризи. З іншої сторони спостерігається і позитивні ефекти на фазовому представлені результатів дослідження. Так, важливою складовою є не тільки вплив глобальної економічної кризи, а й внутрішні чинники, що стимулюють інноваційну діяльність, адже певне «повернення» спостерігалося за 2 роки до початку глобальної економічної кризи. А це, можливо, є певним індикатором відродження різних галузей.

ВИСНОВКИ

Інвестиції та інновації є найефективнішими чинниками соціально-економічного розвитку країни. Україна має усі умови для розвитку інноваційної діяльності та створення програмних систем організаційного моделювання інноваційних підприємств, яке враховує проблеми забезпечення їх життєздатності, дає змогу доповнити технологію розроблення та супроводження ПСОМ формалізованими моделями та засобами, які у сукупності забезпечують життєздатність програмних систем організаційного моделювання.

На основі статистичних даних з використанням динамічного підходу до моделювання процесів у окремо взятій сфері (у нашому випадку, машинобудівна галузь) можливо на основі інтегрального показника інноваційної складової та окремих результатів діяльності цієї галузі створити фазові портрети зміни показників. На основі цих «портретів» особа, що приймає рішення, має можливість зробити висновки стосовно сценаріїв розвитку обраної для дослідження сфери та, відповідно, приймати зважені управлінські рішення на регіональному, галузевому та національному рівнях.

Науковою новизною є методичний підхід до динамічного моделювання оцінювання окремо взятої сфери діяльності на основі використання експертного методу визначення вагових коефіцієнтів, які надають можливість обчислити інтегральний показник інноваційної складової, та створення фазового портрету з використання показників результативності діяльності обраної сфери діяльності.

Подальшого дослідження потребує верифікація запропонованого методичного підходу на інших сферах діяльності та можливості комп’ютерної реалізації цієї динамічної економіко-математичної моделі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анкудович Т. Є., Афанасьєва Л. В., Войтко С. В. Методологічні підходи до моделювання динаміки інформаційно-комунікаційної та транспортної галузей на засадах сталого розвитку / С. В. Войтко, Т. Є. Анкудович, Л. В. Афанасьєва // Економіка та підприємництво [Електронний ресурс] : зб. наук. праць молодих учених та аспірантів/М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; відп. ред. С. І. Дем’яненко. — 2009. — Вип. 23. — С. 113 — 125.
2. Згуровский М. З., Гвишиани А. Д. Глобальное моделирование процессов устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей (2005-2007/2008 годы). — К.: Издательство «Политехника», 2008. — 331 с.
3. Клюєв А. Майбутнє України: глобальні виклики та можливості/ А. Клюєв// Дзеркало тижня. Україна.-2011.- № 35.
4. Статистична інформація [Electronic Resource] Державна служба статистики України —http://www.ukrstat.gov.ua/