1. Автоматизовні інформаційні технології в банківській діяльності.

2. Сучасний стан розвитку та ринок локальних інформаційних систем. Порівняльна характеристика, функціональні можливості та особливості системи.

Список використаної літератури.

1. Автоматизовні інформаційні технології в банківській діяльності

Кінець 80-х початок 90-х років привів до необхідності створювати електронне банківське середовище, оскільки значна кількість банків почала сприймати комп’ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології, як могутню стратегічну зброю, яка допоможе їм краще обробляти, передавати і зберігати банківську інформацію, швидше обслуговувати клієнтів і значно випередити конкурентів.

У 90-ті роки через послаблення державного регулювання банківської діяльності все більшого значення набуває застосування технології для розв’язання потреб банківської справи. Якщо в минулому банки мислили категоріями «даних», то тепер мова йде про «інформацію». Стає зрозумілим, що володіння інформацією і уміння опрацьовувати її з допомогою сучасних інформаційних технологій, то є рівень, при якому володіння інформацією може використовуватися як стратегічна зброя. Для досягнення цього потрібно забезпечити миттєвий доступ користувачеві до інформації з будь-якого джерела, в будь-який час, із будь-якого місця країни.

Початок процесу комп’ютеризації банків у світі відносять до 60-х років, коли з’явились перші автоматизовані системи бухгалтерського обліку, обробки рахунків клієнтів і платежів по чеках.

Уже в 70-ті роки банки зробили дуже багато, щоб наблизитись до клієнтів, перейти на співпрацю з клієнтами, а не з рахунками. Телекомунікаційна техніка в цей час забезпечила можливість обслуговувати клієнта в любому відділенні банку незалежно від місця знаходження його рахунку.

80-ті роки ознаменувалися значними успіхами у введенні «електронних» грошей. З’явились банківські автомати. Їх широке застосування приводить до скорочення поточних розходів, зменшення чисельності касирів і прискорення часу доступу клієнтів до своїх вкладів.

Інформаційні системи комерційних банків в Україні поступово перейшли від механізованої обробки інформації до комплексної автоматизації, від централізованої до розподіленої обробки даних. Переломним моментом у становленні банківських комп’ютерних технологій став 1994 рік, коли міжбанківські розрахунки було переведено на безпаперові технології, набув юридичного статусу електронний документ. З цього моменту в усіх банках обов’язково запроваджувались комп’ютерні технології, основу яких становить програмно-технологічний комплекс «Операційний день банку» (ОДБ), а за межі банку інформація передається за допомогою спеціальних АРМ — АРМ підсистеми «Клієнт — банк», АРМ НБУ (АРМЗ) та АРМ для виконання міждержавних розрахунків.

У цей час були створені банківські системи для обслуговування клієнтів удома. З їх допомогою стало можливим:

· зробити запит по телефону про інформацію в банківському комп’ютері і отримати відповідь синтезованим людським голосом;

· отримати термінове повідомлення про залишок грошей на рахунку, проконтролювати їх рух і т. ін.

Це сприяло створенню нової технології банківського обслуговування.

Зараз навіть важко представити, що в Україні існує хоча б одна банківська установа, яка не використовує в своєї діяльності сучасні інформаційні технології. Починаючи з 1993 року – часу створення системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) – всі банківські установи України виконують всі міжбанківські платежі в електронному вигляді з використанням СЕП НБУ. З 1996 року платіжні документи, які обробляються цієї системою, захищені електронним цифровим підписом.

Вимоги, які постійно висуває Національний банк України з метою зменшення ризиків та підвищення рівня безпеки, сприяють все більшому розвитку інформаційних технологій в банках України. Перші програмні комплекси „Операційний день банку”, що були написані на мові програмування FoxPro, зараз замінені на сучасні багатофункціональні системи автоматизації банківських операцій з використанням потужних СУБД типу ORACLE. Це дозволяє банкам підвищити якість та швидкість обслуговування клієнтів, запропоновувати нові типи послуг тощо.

Більшість задач, які експлуатуються в банківській системі України, є задачами з централізованої обробкою інформації в межах країни; вони були розроблені, впроваджені та експлуатуються Національним банком України. В першу чергу слід згадати про СЕП НБУ та систему термінових переказів, яка була впроваджена в 2002 році, для забезпечення здійснення міжбанківських розрахунків в реальному часі (оброблення міжбанківського переказу виконується за 1-2 секунди). Зараз Національний банк України готується до модернізації цих платіжних систем – переводу їх на сучасні інформаційні технології. Перші зміни впровадити до експлуатації планується в кінці 2005 року.

Слід відзначити депозитарій державних цінних паперів і цілого комплексу задач для банків України (первісний ринок, вторинний ринок з деякими видами операцій, включаючи зв’язок із системою електронних платежів і роботу в режимі постачання – проти платежу), які Національний банк України розробив, впровадив та експлуатує. Ці системи постійно удосконалюються, надають банкам можливість працювати як в режимі реального часу, так і в режимі файлового обміну. Постійно вводяться нові фінансові інструменти, наприклад, проведення аукціонів, тощо.

Окрім задач, що пов’язані з виконанням платежів, в банківській системі успішно експлуатуються і ті задачі, які мають зв’язок з обміном різноманітною інформацією. Це – представлення статистичної звітності, обмін інформацією для здійснення контролю валютних угод, обмін інформацією між банками і податковою адміністрацією тощо.

Добре відомо, що з ростом рівня інформатизації банківської діяльності росте частина безготівкових розрахунків, що, в свою чергу, значно зменшує витрати держави, які пов’язані з оборотом готівки. Зараз в Україні бурно росте впровадження карткових систем. До цього, в першу чергу, можна віднести вступ банків України в міжнародні платіжні системи ( VISA , EuroPay ) . Наступним часом більш 80 банків України є емітентами або еквайєрами цих систем. Емітовано близько 13 млн. карток, працює близько 6000 банкоматів. Крім того, деякі банки створюють свої внутрішні карткові системи для обслуговування крупних підприємств. Однак, міжнародні карткові системи та численні банківські карткові системи використовують картки з магнітною смужкою, які не мають достатнього захисту і створюють ризики застосовування фальшивими картками. Цей недолік повністю усунуто в Національної системі масових електронних платежів (НСМЕП), в якій використовується смарт-картка з вбудованим процесором, що дозволяє значно підвищити безпеку карткового бізнесу та зменшити системні ризики. Зараз банки України емітували більш 1 млн. карток НСМЕП.

Окремо зазначимо, що банки України приділяють велику увагу поліпшенню обслуговування клієнтів (в тому числі – використання інформаційних технологій). Всі банки мають системи типа „клієнт-банк”, які забезпечують обслуговування клієнтів з використанням інформаційних технологій. Такі системи постійно удосконалюються. Останнім часом з’явилися системи, які забезпечують обслуговування як фізичних, так і юридичних осіб через мережі загального користування, зокрема, Інтернет. Почався розвиток систем мобільного та телефонного банкінгу , які дозволяють виконувати платежі (у тому числі й комунальні) з мобільних або стаціонарних телефонів. Окремо слід зазначити, що карткова платіжна система НСМЕП включає до свого складу спеціальне програмне забезпечення „Інтернет-термінал”, яке може використовуватися (і вже використовується) для здійснення комунальних платежів, платежів в Інтернет-крамницях тощо у захищеному вигляді.

На сьогоднішній день в Україні гостро відчувається нестача спеціалістів по банківських технологіях, немає відповідної технічної і навчальної літератури по банківських електронних системах. Зарубіжний книжковий ринок у цій галузі теж не дуже насичений тому, що системи електронних платежів не є широко тиражованим комерційним продуктом з однієї сторони, а з іншої, і розробники, і користувачі зовсім не зацікавлені розкривати окремі технічні деталі системи, щоб не «навчити» потенційних зловмисників.

Впровадження в практику банків сучасних безпаперових комп’ютерних технологій, систем електронних платежів без серйозних зусиль, суттєвих затрат, загального підйому культури банківського виробництва і правопорядку неможливе. Але очевидно одне, що з кожним днем будуть зростати потенційні можливості використання програмного забезпечення при прийнятті рішень в банківській справі, а це приведе до необхідності залучення спеціалістів і їх знань для швидкого переходу на сучасне банківське інформаційно-технологічне обслуговування в Україні.

Аналіз практики показує, що в зарубіжних банках інформаційні технології охвачують тепер усі аспекти банківської справи, зокрема забезпечують:

· клірингові операції (взаємні розрахунки банків);

· торгові операції і маркетинг, управління касовими ресурсами;

· управління діяльністю банку;

· кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність;

· системи електронних платежів (SWIFT);

· використання банківських автоматів;

· банківські операції по телефону і обслуговування на дому;

· використання різних платіжних карток;

· електронну пошту і канцелярію;

· фондовий ринок і операції з цінними паперами;

· аналіз інвестицій і фінансового ринку;

· автоматизацію розрахунків у торгових точках.

Автоматизація банківської справи передбачає широке використання комп’ютерних інформаційних систем у банках, автоматизацію обробки платіжних документів у відділах, які працюють із клієнтами, в операційних відділах, а також – автоматизацію фінансових операцій в рамках міжнародного банківського бізнесу.

Автоматизація банківських операцій дозволяє:

· виконувати безпаперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням організаційних витрат;

· проводити обробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведення бухгалтерських звітів у кінці дня і звітності по них;

· прискорювати обмін інформацією між банками і клієнтами, банками і їх відділеннями за допомогою комунікаційних ліній зв’язку;

· мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та ін.);

· забезпечувати керівників стратегічними оцінками положення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики.

І саме важливе те, що банківські комп’ютерні системи відрізняються від інших в першу чергу тим, що інформація, яка опрацьовується ними повинна бути надійно захищеною від сторонніх зазіхань, а сама система повинна мати властивості підвищеної життєвості і безвідмовності в роботі.

Основним завданням фінансового сектора України, що стосується прискорення створення інформаційного суспільства є всебічне поширення безготівкових розрахунків в Україні як на рівні міжбанківських розрахунків, так і на рівні оплати населенням товарів та послуг. Стосовно міжбанківських розрахунків можна зазначити, що це завдання практично вирішено. Але це не означає, що шляхи удосконалення міжбанківських платіжних систем відсутні.

Дуже актуальним сьогодні є друге завдання. Проте для його виконання потрібно усунути ряд проблем, які зараз є в Україні. Серед них можна визначити такі:

• Відсутність Центрального засвідчувального органу, що значно стримує впровадження захищених інформаційних технологій в економіці країни, зокрема, розвиток електронного бізнесу.

• Наявність дуже малого ринку засобів захисту інформації, особливо для малого бізнесу. Численні фірми реально мають ліцензії ДСТСЗІ СБУ, але надійних засобів криптографічного захисту інформації є дуже мало, а вартість їх досить велика. Для малого бізнесу потрібні недорогі засоби захисту, які можуть не мати сертифікатів або експертних оцінок ДСТСЗІ СБУ.

• Відсутність для торговців нормативної бази, яка стосується всебічного поширення безготівкових розрахунків з населенням. Дуже часто навіть великі супермаркети не бажають впроваджувати розрахунки за платіжними картками. Потрібно вирішити питання стосовно технічних вимог до використання терміналів для обслуговування карток. Важливим кроком для поліпшення ситуації буде прийняття на державному рівні нормативних актів, які зобов’яжуть торговців використовувати торгові термінали (так було зроблено для обов’язкового використання касових апаратів).

CRM-системи призначені для автоматизації керування продажами і роботою з клієнтами. Окремі її елементи призначені для автоматизації документообігу на різних підприємствах.

Типові компоненти CRM-технологій, реалізовані в CRM-системах, представлені в табл. 1.

На ринку України сьогодні доступні такі CRM-системи:

♦ MarketLand CRM від AS&T;

♦ SAP CRM 4.0 від "Інком";

♦ MBS від Innoware;

♦ CRM від "Конто";

♦ "Парус-Менеджмент і Маркетинг" від "Парус";

♦ Sales-Logix від ProFIX;

♦ IScala CRM від Pronet;

♦ Terrasoft CRM від "Террасофт";

♦ "ФОРТ: Sales Office" від "Форт".

Основними споживачами цих систем є комерційні банки, страхові компанії, великі постачальники товарів, фірми, що займаються продажем і гарантійним обслуговуванням автомобілів.

CRM-системи в Україні виконують, як правило, такі операції:

♦ збір, зберігання і швидкий доступ до інформації, пов'язаної з певним клієнтом;

♦ планування продажів;

♦ контроль роботи менеджерів по кожній угоді;

♦ аналіз причин розірвання угод;

♦ планування і підготовка маркетингових кампаній;

♦ здійснення персоніфікованого електронного розсилання;

♦ швидке складання необхідної документації (рахунків, договорів і т.д.);

♦ дослідження клієнтської бази і продажів у різних розрізах;

♦ здійснення контролю активності менеджерів;

♦ виконання оцінки ефективності маркетингових заходів[3, c. 206-208].

2. Сучасний стан розвитку та ринок локальних інформаційних систем. Порівняльна характеристика, функціональні можливості та особливості системи

Існує два основні підходи до побудови локальних мереж: мережі типу клієнт — сервер і однорангові мережі. В мережах типу клієнт — сервер використовується виділений комп’ютер (сервер), на якому зосереджуються файли загального призначення і який може представляти різні додаткові ресурси для користувачів. Мережі, в яких комп’ютер одночасно може бути клієнтом і одночасно виконувати функції серверу для інших називаються одноранговими. В таких мережах виділені сервери не використовуються. Існує багато способів зв’язати персональні комп’ютери в єдиний обчислювальний комплекс. Найпростіший полягає в тому, щоб їх з’єднати через послідовні порти. В цьому випадку є можливість копіювати файли з жорсткого диска одного комп’ютера на інший, використовуючи програму із Norton Commander. Щоб отримати “прямий” доступ до жорсткого диску другого комп’ютера, почали розробляти спеціальні мережні плати (адаптери) і програмне забезпечення різного рівня складності.

В простих однорангових локальних мережах функції виконуються не на серверній основі, а по принципу з’єднання робочих станцій одна з одною (кожен з кожним). Прикладом такої мережі є мережна операційна система Windows NT фірми MicroSoft. Ця мережна система призначена для комп’ютерів IBM PC, а також їх аналогів. Системи цього рівня надають можливість групам користувачів сумісно використовувати пам’ять на жорстких дисках і принтери, не закуповуючи спеціальні файлові сервери (файл-сервери) і дороге мережне програмне забезпечення. Кожний персональний комп’ютер однорангової мережі може виконувати функції, як робочої станції, так і серверу — режим визначає сам користувач. Мережна операційна система інсталюється на жорсткий диск. Установка мережних плат і з’єднань, як правило, не викликає труднощів навіть у некваліфікованих користувачів, оскільки вона детально описана в документації. Швидкість передачі даних в мережі достатньо висока. Такі мережі призначені для невеликих груп користувачів в офісах і установах.

Це найпростіший режим функціонування локальних мереж, який передбачає, що кожна станція має свої власні ресурси, і при необхідності дозволяє проводити обмін інформацією. Одночасно з обслуговуванням користувача будь-який комп’ютер в одноранговій мережі може брати на себе роль серверу для інших робочих станцій, надаючи їм у користування свої ресурси.

Для створення будь-якої локальної, регіональної чи глобальної мережі формується спеціальна система комунікацій. Передача даних може проводитися по телефонних чи телеграфних каналах зв’язку. Найпростішим фізичним середовищем для використання є вита пара. Широке застосування витої пари пояснюється, по-перше, дешевизною самого фізичного носія, а по-друге, наявністю на багатьох об’єктах резервних пар в телефонних кабелях, які можуть бути виділені для передачі даних. До недоліків витої пари, як середовища передачі даних, відноситься погана захищеність від електричних перешкод, простота несанкціонованого під’єднання, обмеження на відстань (сотні метрів) і швидкість передачі даних (декілька сотень кілобіт в секунду), що забезпечується наборами тих або інших компонентів операційної підтримки. Багатожильні кабелі значно дорожчі від витої пари, хоча і володіють приблизно такими ж властивостями, але забезпечують більшу швидкістю передачі даних (за рахунок розпаралелювання процесу).

Найрозповсюдженішим середовищем передачі даних в сучасних локальних мережах є коаксіальний кабель. Він простий по конструкції, має невелику масу і помірну вартість, і в той же час володіє хорошою електричною ізоляцію і кращою захищеністю від зовнішніх завад, допускає роботу на достатньо великих віддалях (сотні метрів — кілометри) і високих швидкостях (десятки мегабіт в секунду). Кращі електричні характеристики мають біаксіальні і триаксіальні кабелі. Характеристики продуктивності і вартості знаходяться в суперечливому взаємозв’язку.

В останній час все частіше застосовуються волоконно-оптичні кабелі, які володіють низкою переваг. Вони мають невелику масу, здатні передавати інформацію з дуже високою швидкістю (більше 1 тис. Мбіт/с), нечутливі до електричних перешкод, складні для несанкціонованого під’єднання і повністю пожежо- і вибухобезпечні. В той же час з ними зв’язаний ряд проблем: складність технології зрощування, можливість передачі даних тільки в одному напрямку, висока вартість модемів та інші.

Згідно з прийнятою термінологією локальною мережею ЕОМ називають відкриту систему пов’язаних між собою за допомогою єдиного передавального середовища обчислювальних машин, терміналів, периферійних засобів, розміщених один від одного на невеликій відстані (до 10 км), які мають низьку вартість, високу швидкодію, незначний відсоток помилок і стандартну комунікацію даних.

Існують різноманітні локальні обчислювальні мережі: управляючі, вимірні, інформаційні тощо. Локальні мережі, які призначені для розв’язування планово-економічних, облікових та інших економічних задач управління є інформаційно-обчислювальними мережами (сітками) (ЛОС). Вони мають задовольняти такі допоміжні вимоги:

у мережі має бути не менш як дві ЕОМ;

мережа повинна обробляти кілька вхідних інформаційних потоків і не мати загальної операційної системи;

кожна з ЕОМ мережі має самостійно виконувати чітко визначений набір функцій незалежно від інших ЕОМ.

Основними причинами виникнення ЛОС є створення високопродуктивних систем шляхом об’єднання кількох персональних ЕОМ; підвищення надійності й життєздатності системи завдяки сітьовій організації даних; скорочення витрат на лінії зв’язку, коли джерело інформації перебуває в одному місці, а засоби обробки — в іншому; інтеграція обчислювальних ресурсів та ефективніше, ніж раніше, використання ресурсів недорогих ЕОМ.

Крім того, у ЛОС створюються умови для наближення користувача до засобів обчислювальної техніки та передумови обробки інформації в момент її виникнення, що сприяє підвищенню оперативності та обґрунтованості прийняття управлінських рішень. У ЛОС, як правило, об’єднуються однорідні ПЕОМ. Вони використовують моноканал або поліканал, їх топологія здебільшого будується за принципом загальної шини або кільця, що не потребує створення центру комутації.

Багато в чому успіх розвитку локальних обчислювальних мереж визначається їх доступністю широкому загалу користувачів, з одного боку, і тими соціально-економічними наслідками, які вони вносять в різні сфери діяльності людини — з другого. Якщо на першій стадії свого розвитку ці мережі в основному здійснювали обмін між машинною і міжпроцесорною інформацією, то на наступних стадіях в ЛОС стала передаватися й цифрова, текстова і мовна інформація. Завдяки цьому виникли центри машинної обробки документальної інформації з праці — звітів, листів, наказів, документів тощо. Такі центри являють собою сукупність АРМ осіб, які працюють з документами, і є новим етапом на шляху створення безпаперової інформаційної технології.

Нині на підприємствах, в установах та організаціях функціонує значна кількість вітчизняних і закордонних локальних мереж з інформаційно-обчислювальних робіт. Вони мають різні характеристики і топологію побудови, об’єднують різні ЕОМ, але спільною властивістю для всіх локальних мереж є розподіл за термінами роботи «дорогих» периферійних засобів ЕОМ, дискової пам’яті, швидкого друкування, тобто розподіл ресурсів мережі.

При побудові локальних обчислювальних мереж застосовуються в основному три базові топології: зірчаста, кільцева, шинна. На їх базі розвиваються комбіновані топології, наприклад шинно-зірчаста.

Структура конкретної ЛОС в управлінні трудовими ресурсами залежить від об’єкта управління та його місця в системі управління країни. Крім того, у ринкових умовах важливого значення набувають питання ефективності та окупності комп’ютеризації організаційно-управлінської діяльності, тобто необхідно врахувати фактор вартості ЛОС.

Локальна мережа зірчастої топології — найпростіший тип мережі. Вузлами її можуть бути персональні ЕОМ і дисплеї — термінали або лише ПЕОМ (рис. 1).

Щодо розв’язання задач УТР, то тут центральною є ЕОМ, яка забезпечує розв’язування задач з прогнозування й формування балансу трудових ресурсів і підтримує загальносистемну інформаційну базу з праці, дані якої використовуються для розв’язування задач в інших вузлах мережі. Кожний вузол мережі (з ПЕОМ) з’єднується з центральною ЕОМ, яка коригує всі процеси обміну в мережі.

Але швидкості обміну між терміналами — функціональними ПЕОМ, дисплеями і центральною ПЕОМ у такій мережі незначні, що обмежує доступ до інформаційної бази, яка міститься на дисках центральної ПЕОМ. З цієї самої причини обмежено й активний обмін інформацією між функціональними ПЕОМ. У зв’язку з цим ЛОС, зорієнтовані на розв’язування задач управління ТР зірчастої топології, рекомендуються для невеликих та середніх установ і підприємств.

ЛОС кільцевої топології (рис. 2) порівняно із зірчастою більш надійна, оскільки не містить центральної ПЕОМ.

У такій мережі як вузли обов’язково застосовуються ПЕОМ. Інформація в ній передається лише в одному напрямку. Файли бази даних з праці розподіляються за окремими ПЕОМ мережі. Вадою кільцевої мережі є те, що розрив кільця у будь-якому вузлі призводить до відмови усієї системи. Тому, якщо за основу технічного забезпечення АІС з УТР береться кільцева топологія локальної мережі, необхідно передбачити додаткові заходи забезпечення її надійності, наприклад створення паралельного кільця.

Архітектуру ЛОС шинної топології унаочнює рис. 3. Ця мережа також не містить центральної ПЕОМ. Як і в кільцевій мережі, файли бази даних з праці розподіляються за функціональними ПЕОМ.

Але на відміну від кільцевої мережі відмова будь-якої ПЕОМ (або її додаткове введення чи вилучення) не впливає на роботоздатність усієї мережі.

Локальна мережа шинної топології може легко сполучатися з іншими локальними мережами через спеціальну станцію — шлюз, ПЕОМ якої виконує функції узгодження протоколів обміну різних мереж.

Розвиток локальних мереж дав поштовх до появи мереж деревоподібної топології(рис. 4), яка має переваги двох розглянутих вище топологій.

У мережах цього типу використовуються потужні групові ПЕОМ, до яких підімкнені функціональні ПЕОМ меншої потужності згідно з обраним «груповим» або функціональним розміщенням користувачів цих ПЕОМ. Групова ПЕОМ у такій мережі виконує, по суті, роль центральної ПЕОМ.

Шинно-зірчаста (деревоподібна) ЛОС порівняно з шинною менш надійна, оскільки відмова групових ПЕОМ вилучає з мережі всю відповідну групу функціональних ПЕОМ, а не одну ПЕОМ. Але таку локальну мережу вигідніше створювати в разі «групового» розміщення користувачів мережі (наприклад, у центрах зайнятості, пенсійних фондах). Крім того, створювати шинно-зірчасті ЛОС дешевше, ніж стандартну шинну мережу через меншу кількість вузлів і, відповідно, ПЕОМ-вузлів.

Отже, мережі шинної і шинно-зірчастої архітектури мають переваги над мережами інших топологій щодо надійності та економічності. Тому їх можна рекомендувати як перспективні при створенні автоматизованих інформаційних систем з УТР різного призначення і рівня.

Серед локальних інформаційно-обчислювальних мереж, які використовуються за кордоном для автоматизації діловодства, слід назвати мережу ETHERNET, призначену для з’єднання між собою абонентських комплексів, магнітних дисків, відеотерміналів. Вона відносно нескладна й дешева, може виконувати такі функції:

· здійснювати розподілену обробку даних з праці;

· постачати розподілене програмне забезпечення для окремих ПЕОМ;

· передавати файли між терміналами і базами даних.

Найпоширенішими видами локальних мереж є ArcNet, Token Ring, Ethernet. Мережі Ethernet, користуються найбільшою популярністю, забезпечують високу швидкість передачі даних і надійність. В цій мережі використовується топологія “спільна шина” — тому повідомлення, яке відправляється однією робочою станцією, одночасно приймається всіма іншими станціями, які під’єднані до даної шини. Але оскільки повідомлення містить конкретні адреси станцій відправника і адресату, то інші станції це повідомлення ігнорують. Перед початком передачі робоча станція визначає, чи вільний канал чи ні. Якщо канал вільний, тоді станція починає передачі.

Мережі типу Ethernet є найбільш розповсюдженими. Крім того, мережу Ethernet фірми Xerox можна вважати предком всіх локальних мереж, оскільки це була перша діюча мережа фірми Xerox, яка з’явилась в 1972 році. Вдалі проектні рішення швидко зробили її популярною, особливо після того, як навколо проекту Ethernet об’єднались фірми DEC, Intel і Xerox (DIX). В 1982 г. ця мережа була прийнята в якості основного стандарту, спочатку комітетом IEEE802, а потім — асоціацією ЕСМА (European Computer Manufactures Association).

Мережі цього виду мають топологію типу “шина”. Середовищем передачі є коаксіальний кабель опором 50 Ом. Швидкість передачі інформації — 10 Мбіт/с. Метод доступу — недетермінований, CSMA/CD. Максимальна, теоретично можлива довжина таких мереж не може перевищувати 6,5 км, а на практиці складає біля 1 — 1,25 км. Ці обмеження зв’язані з особливостями методу доступу. Вузли мережі є рівноправними і під’єднуються до загального кабелю, завдяки якому всі вузли практично одночасно “чують” передавану по ньому інформацію. Але отримує її тільки той вузол, якому вона адресована.

Мережа Ethernet складається з окремих сегментів, з’єднаних спеціальними повторювачами для підсилення сигналів при міжсегментних переходах.

Специфіка методу CSMA/CD накладає відомі обмеження на реалізацію продуктів на цих мережах і їх застосування. При великій кількості станцій і їх інтенсивній роботі імовірність виникнення колізій різко зростає, а коефіцієнт корисної дії мережі зменшується. Довжина даних в пакеті передачі Ethernet може складати від 64 до 1518 байт.

Існує два варіанти пакету Ethernet:

· “товстий” Ethernet (Thick Ethernet). Він базується на застосуванні для передачі спеціального товстого коаксіального кабелю діаметром біля 2,5 см.

· “тонкий” Ethernet (Thin Ethernet). Цей варіант Ethernet будується на основі класичного тонкого коаксіального кабелю марки RG-58A/U.

Достатньо розповсюдженими мережами типу Ethernet для персонального комп’ютера є мережі Ethernet фірми 3Com (США) і Novell Ethernet фірми Novell (США). Ці мережі допускають застосування у різних офіс — системах.

Широко розповсюджені мережі виду Arcnet, хоча для них не вироблені світові стандарти. Вони розроблені фірмою Datapoint ще на початку 70-их років. Встановлення мереж цього виду є найдешевшим. Ці мережі мають зіркоподібну топологію. Одна з робочих станцій створює спеціальний маркер (повідомлення спеціального вигляду), який послідовно передається від однієї станції до іншої. Якщо станція передає повідомлення іншій станції, вона повинна дочекатися маркера і додати до нього повідомлення з адресами відправника і місця призначення. Коли пакет дійде до станції призначення, повідомлення буде “відчеплене” від маркера і передано станції.

Мережна технологія Token Ring була запропонована фірмою IBM ще в 1969 році, задовго до появи персональних комп’ютерів. Технологія Token Ring використовує топологію кільця. Мережі цього типу досить дорогі. Вони отримали розповсюдження в основному на великих підприємствах і в банках, де вимагаються стійкі до відмов локальні обчислювальні мережі. Ця мережа також використовує маркер, який передається від однієї станції до іншої. У цьому маркері робочим станціям можна присвоювати різні пріоритети. При використанні методу Token Ring маркер переміщується по кільцю, даючи послідовно розміщеним на ньому станціям право на передачу. Якщо комп’ютер отримує пустий маркер, він може заповнити його повідомленням будь-якої довжини, але лише на протязі того проміжку часу, який відводить спеціальний таймер під час розміщення маркера в цій точці мережі. Кожна послідовно розміщена станція копіює і передає далі повідомлення. Функцію виводу повідомлення з мережі виконує станція, яка і передала його, тим самим забезпечується підтвердження факту передачі повідомлення.

При оцінці локальної комп’ютерної мережі потрібно провести комплексну оцінку по наступних позиціях:

I. Основні характеристики:

· Вартість — це витрати на створення фізичної основи комп’ютерної мережі, придбання програмного забезпечення та підтримку експлуатації.

· Надійність — це можливість знаходження і виправлення помилок, мінімізація відмов, як апаратної частини, так і прикладного забезпечення.

· Ремонтопридатність — це властивість реєстрації, локалізації та усунення несправностей.

II. Допоміжні інформативні характеристики:

· Захист по доступу — це використовувані методи захисту від несанкціонованого доступу до інформації.

· Захист від втрат — це засоби забезпечення гарантій передачі інформації.

III. Сервісні характеристики:

· Зв’язність — це розмір блоків інформації, що передаються, максимальна віддаль між окремими системами, швидкість передачі.

· Доступність — це властивість доступу до ресурсів, багатоканальність.

· Перетворення — це забезпечення сумісної роботи абонентів, що працюють в системах з різними характеристиками.

Наявність в офісі, конторі, установі (підприємстві, цеху) локальної обчислювальної мережі створює для користувачів принципово нові можливості завдяки об’єднанню прикладних систем персональних комп’ютерів та іншого обладнання мережі. Впровадження локальної обчислювальної мережі дозволяє персонально використовувати обчислювальні ресурси всієї мережі, а не тільки окремого комп’ютера, створювати різноманітні масиви управлінської, комерційної та іншої інформації загального призначення, автоматизувати документообіг в цілому. З’являються можливості колективного використання різних спеціалізованих засобів та інструментів для вирішення певного кола професійних задач (наприклад, засобів машинної графіки, підготовки звітів, відомостей, доповідей, публікацій та інших документів). Крім організації внутрішніх служб, локальна обчислювальна мережа дозволяє розгорнути зовнішні по відношенню до організації такі служби, як телексний (телетайпний) зв’язок, поштова кореспонденція, електроні дошки оголошень, електронні газети, тощо, а також підтримує вихід в глобальні (регіональні) мережі та користування їх послугами.

З розширенням бізнесу виростають витрати на офісні приміщення. При виконанні більшого обсягу робіт організації вимушені розширювати штати, що в свою чергу приводить до необхідності розширення площ. Це примусило деякі організації за кордоном розпочати експерименти з виконанням певних робіт вдома (наприклад, ввід даних чи бухгалтерський облік). Завдяки під’єднанню домашнього персонального комп’ютера спеціаліста до комп’ютерної мережі компанії через регіональну мережу для цього працівника зникає необхідність кожного дня відвідувати організацію.

Повністю увібрала в себе особливості сучасної інформатики техніка телеконференцій. Учасники телеконференцій можуть користуватися необхідними базами даних, а у випадку необхідності здійснювати автоматизоване опрацювання інформації. Поряд з цим мережі надають можливість проводити відеоконференції, які дозволяють влаштовувати сумісні зустрічі партнерів з різних кінців світу. Формування технологій відеоконференцій неможливе без широкосмугових ліній зв’язку, телебачення, комп’ютерних інформаційних мереж. Зображення і звук від відеокамер і мікрофонів, під’єднаних до комп’ютера, передаються кожному учаснику наради і виводяться на монітори і динаміки їх комп’ютерів. Такі конференції дозволяють зекономити значні кошти і час, що витрачаються на дорогу.

Список використаної літератури

1. Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навчальний посібник/ Сергій Івахненков,. — К.: Знання-Прес, 2003. — 349 с.

2. Інформаційні технології: Нормативна база/ Упор. Є. К. Пашутинський. — К.: КНТ, 2005. — 500 с.

3. Клименко О. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник/ Олександр Клименко; М-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 319 с.

4. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007 — Т. 2. — 2007. — 540 с.

5. Шквір В. Інформаційні системи і технології в обліку: Практикум/ Володимир Шквір, Анатолій Загородній, Олег Височан,. — К.: Знання , 2006. — 429 с.