Вступ.

1. Стратегії ціноутворення в умовах монополістичного ринку.

2. Ціна і випуск продукції в умовах чистої монополії.

3. Ринкова рівновага фірми монополіста у короткостроковому періоді.

4. Ринкова рівновага монополіста в довгостроковому періоді.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Риси, якими характеризується ринок чистої монополії:

♦ наявність тільки одного продавця, і покупець повинен купувати товар у монополіста чи відмовитися від нього;

♦ відсутність як потенційної, так і прихованої конкуренції;

♦ наявність бар'єрів для входу в галузь, серед яких можна назвати: наявність виключного юридичного права займатися даним видом діяльності, контроль єдиної фірми над специфічним ресурсом, що використовується при виробленні товару, економічні переваги великого виробництва, захист вироблення товару патентом;

♦ покупців товару може бути один, декілька чи безліч;

♦ фірма цілком контролює обсяг пропозиції товару і дуже сильно впливає на ціну. Але, змінюючи обсяги виробництва і ціни, монополіст повинен враховувати реакцію споживачів.

Відзначимо, що ринок чистої монополії в його класичному розумінні в реальності відсутній. Завжди є небезпека потенційної конкуренції імпортних товарів, існує конкуренція всіх товарів за обмежені кошти споживачів.

Монополія на боці попиту (коли на ринку є один покупець) називається монопсонією. Якщо одному продавцю протистоїть один покупець, ринкова структура має назву двосторонньої монополії.

1. Стратегії ціноутворення в умовах монополістичного ринку

Спектр ринкових структур досить широкий – від високо конкурентних ринків до ринків, на яких є лише один продавець — монополія — або лише один покупець — монопсонія. За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищення цін та обмеження обсягів виробництва. Нерегульована монопсонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції. Прикладом монополії є підприємства комунальних послуг, якими володіє держава. Це електроенергетичні, газо- та водопровідні, телефонні компанії тощо. Монополія характеризується:

1) наявністю в галузі єдиної фірми — чистого, або абсолютного, монополіста;

2) відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Покупець змушений або платити встановлену ціну, або відмовитися від цього продукту;

3) наявністю бар'єрів для входження в ринок. Інші фірми не можуть увійти в

ринок, де панує монополія. Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі:

• володіння основними видами сировини;

• патентні права;

• авторські права і товарні знаки.

З погляду реклами, у монополіста немає необхідності в агресивних діях. Монополіст працює безпосередньо з кривою попиту, а не з ціною.

Умова рівноваги фірми в короткостроковому періоді визначається як MR=MC.

1. Для встановлення ціни в умовах монополії визначають:

♦ характеристики ринкового попиту;

♦ витрати попиту;

♦ обсяг виробництва;

♦ ціну, що максимізує прибуток

2. Монополіст не призначає найвищу ціну, оскільки прибуток може і не бути в цьому випадку максимальним.

3. Для монополіста важливий не прибуток на одиницю продукції, а максимум сукупного прибутку.

4. У монополіста можливі збитки при падінні попиту і високих витратах.

5. Монополіст уникає ділянки еластичного попиту.

6. Монополіст може скоротити обсяг виробництва і збільшити ціну.

7. Монополіст може збільшувати свій прибуток шляхом введення дискримінації або так званих дискримінаційних цін[2, c. 214-216].

Дискримінація — це розходження. Основою дискримінації є низка основних ознак:

а) досконала дискримінація, коли встановлюються різні ціни на кожну продану одиницю товару;

б) дискримінація за обсягом закупівель, коли дається знижка при покупці великої кількості товару;

в) сегментація ринку також є ознакою дискримінації.

Стратегії ціноутворення в умовах монополістичного ринку

1. Стратегія множинності цін (орієнтація на індивідуальний попит — різним покупцям за різними цінами, або різні одиниці продукції за різними цінами).

2. Стратегія сегментації ринку (на ринку з менш еластичним попитом продукція продається за вищою ціною).

3. Стратегія демпінгових цін (встановлення надзвичайно низьких цін на продукцію).

Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення самих різних цілей. Вона може установити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі здобувати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття чи витрат одержання доходів. А може бути і так, що ціна призначається дуже високої для всілякого скорочення споживання. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності і розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, що тільки витримає ринок. Фірми не завжди запитують максимально можливу ціну. Отут і острах уведення державного регулювання, і небажання залучати конкурентів, і прагнення швидше проникнути — завдяки невисоким цінам — на всю глибину ринку.

Таким чином, можливості і проблеми політики цін міняються в залежності від типу ринку. За винятком випадків роботи на ринках чистої конкуренції, фірмам необхідно мати упорядковану методику установлення вихідної ціни на свої товари. На малюнку представлена методика розрахунку цін, що складає із шести етапів[5, c. 114-115].

2. Ціна і випуск продукції в умовах чистої монополії

Ціну і випуск продукції в умовах чистої монополії можна досліджувати у короткостроковому та довгостроковому періодах. З'ясуємо ціну і випуск продукції у короткостроковому періоді.

Максимізація прибутку монополіста у короткостроковому періоді

Щоб максимізувати прибуток, монополіст, як правило, вибере такі ціну і випуск продукції, за яких різниця між загальним виторгом та загальними витратами є найбільшою. Наприклад, користуючись таблицею, визначимо, що наш гіпотетичний монополіст вибере рівень виробництва між 26 і 30 одиницями за певний період часу при ціні між 65,5 і 67,5 гривні. На рисунку ця ситуація зображена графічно. На рівні виробництва між 26 і 30 одиницями, що максимізує прибуток, граничні витрати дорівнюють граничному виторгу.

Розглянемо таблицю і рисунок та проаналізуємо ринкову ситуацію для монополії. В умовах монополії фірма максимізує свій прибуток, якщо вона становить такий рівень випуску продукції, за якого граничний виторг дорівнюватиме граничним витратам. Легко довести, що це – необхідна умова максимізації прибутку. За будь-якого рівня виробництва, коли граничний виторг перевищує граничні витрати, прибуток може збільшуватися внаслідок зростання рівня виробництва, тому що додатковий виторг перевищує додаткові витрати. Отже, економічний прибуток не буде максимальним, коли граничний виторг перевищує граничні витрати.

За будь-якого рівня виробництва, коли граничні витрати перевищують граничний виторг, економічний прибуток може збільшитися внаслідок зменшення рівня виробництва, бо зменшення загальних витрат є більшим, ніж зменшення загального виторгу. Отже, прибуток не буде максимальним, коли граничні витрати перевищують граничний виторг. Оскільки економічний прибуток не є максимальним, коли граничний виторг перевищує граничні витрати чи коли граничні витрати перевищують граничний виторг, максимум досягається тільки у разі рівності граничного виторгу та граничних витрат[9, c. 89-91].

3. Ринкова рівновага фірми монополіста у короткостроковому періоді

Законом рівноваги монопольної фірми на ринку є рівність граничного виторгу і граничних витрат. Користуючись цим висновком, можна графічно зобразити ситуацію ринкової рівноваги монополіста в короткому періоді часу.

На рисунку зображено криву попиту (D), криву граничного виторгу (МR), криву граничних витрат (МС), криву середніх загальних витрат (АТС).

Ринкова рівновага монополіста у короткостроковому періоді виникне при рівні виробництва Q*, за якого криві граничного виторгу і граничних витрат перетинаються.

Якщо монополіст виробляє Q* одиниць продукції, крива попиту показує відповідний рівень ціни Р*. Крім того, оскільки крива середніх загальних витрат показує, що середні витрати становлять АТС*, коли випуск продукції Q*, то економічний прибуток з одиниці продукції становить (Р* — АТС*). Отже, загальний економічний прибуток дорівнює:

(р*—атс*)·Q*.

Слід зазначити, що чиста монополія не гарантує економічних прибутків. Якщо ситуація з попитом і витратами для монополіста несприятлива, то він може нести в короткому періоді збитки. Заштрихована площа на рисунку показує монополіста, які дорівнюють: (р₁ – А ТС₁)·Q[3, c. 134-135].

4. Ринкова рівновага монополіста в довгостроковому періоді

Розглянемо тепер ціну і випуск продукції в умовах чистої монополії в довгостроковому періоді. У разі ринкової рівноваги чистого монополіста в цьому періоді в нього завжди є економічний прибуток. Якщо монополіст отримує економічний прибуток в короткому періоді часу то він буде його отримувати і у довгому, оскільки не зіткнеться з конкурентами, яких у галузі просто немає. Якщо ж монополіст в короткостроковому періоді має збитки, то він змушений будешукати іншого, більш прибуткового застосування для своїх ресурсів. Аби домогтися прибутків, йому доведеться змінити структуру підприємства.

Якщо ж монополіст у короткому періоді отримує економічний прибуток, то він має вирішити, чи буде більшим прибуток у довгому періоді після зміни розміру підприємства.

Проілюструємо довгострокову рівновагу прибутковоїмонопольної фірми. Монополіст у довгому періоді збільшує розмір свого підприємства доти, доки не досягне виробництва продукції в обсязі Q_m одиниць, за якого MR=LRMC.

На рисунку зображено випадок, коли рівень попиту такий, що MR=LRMC у точці, де LRМС = LRАС. У цьому випадку монополія будує підприємство, розмір якого відповідає мінімальним довгостроковим середнім витратам LRАС_min. Крива короткострокових середніх витрат монополії позначена як SRАТС*. Її мінімальне значення (SRАТС*_min) досягається за обсягу виробництва Q_m, який характеризує довгострокову рівновагу. Це означає, що монополія домагається всієї можливої в довгостроковому плані економії від масштабу виробництва. Однак монопольна ціна Р_m перевищує LRАC_min і LRMC.

Таким чином, при випуску Q_m монополія отримує монопольний прибуток, а споживачі не дістають переваг від низьких середніх витрат, оскільки монополіст може встановити ціну вищу, ніж LRАC_min.[7, c. 146-148]

Висновки

В умовах чистої монополії ціна визначаться монополістом одночасно з визначенням обсягу пропозиції товару, при цьому враховуються витрати і попит.

Роль цінових стратегій в умовах чистої монополії досить значна (хоча і небезмежна). Монополіст має справу із сукупним попитом і усвідомлює, що чим більше товару він виготовить, тим менша буде можлива ціна реалізації, і навпаки. Монополіста цікавить загальний прибуток, а не прибуток з одиниці товару, тому для її максимізації він може займатися ціновою дискримінацією.

Справжні монополії на ринках товарів та послуг зустрічаються не досить часто. Найбільш характерним явищем є існування однієї домінуючої фірми. Наприклад, можна назвати такі домінуючи фірми: "Intel", "Microsoft", "Xerox", а також вітчизняні "Укрпошта", "Укртелеком" та ін., які неодноразово фігурували в антимонопольних судових справах.

Здійснюючи цінову дискримінацію, монопольна фірма певною мірою виправляє основний недолік монополізації — зменшення пропозиції. З одного боку, зменшується прибуток фірми, з іншого — росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.

Монополія, скорочуючи обсяги виробництва продукції порівняно з тими, які були б досягнуті в умовах досконалої конкуренції, робить споживачів біднішими.

Соціальна ціна монополії— це міра втрат суспільством чистої корисності, що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. — К.: Кондор, 2004. – 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., перероб. і доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 349 с.

3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с

4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 265 с.

5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.

6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 271 с.

7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. — К.: Знання, 2001. — 211 с.

8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко,. — К.: Таксон, 2003. — 334 с.

9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 415 с.

10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. — 3-є вид., доп. та переробл.. — К.: Кондор, 2007. — 163 с.

11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. — К.: Четверта хвиля, 2001. — 246 с.