Актуальність теми. З 1 жовтня 2018 року набрав чинності закон Про аудит фінансової звітності та аудиторської діяльності, який повністю змінює правила гри на ринку аудиту. Від якості аудиту фінансової звітності залежить прозорість компаній, що особливо надважливо для тих підприємств, які розраховують на зовнішні інвестиції. Адже аудиторські висновки підвищують довіру інвесторів до роботи компанії. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС в 2014 році, Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати своє законодавство з європейськими нормами. І перш за все це стосується ділового законодавства, включаючи сферу фінансової звітності та аудиту.

Для більшості компаній України нефінансова звітність разом з обов’язковими аудиторськими висновками стає надбанням громадськості, так як з’являється нова вимога щодо публікації звітності для ряду категорій підприємств. Також тепер разом з фінансовою звітністю більшість компаній повинні будуть надавати звіт про управління, який відображає стан і перспективи розвитку підприємства і розкриває основні ризики та фактори невизначеності щодо його діяльності. Таким чином, в результаті нововведень ринок отримає більшу прозорість діяльності бізнесу, що підвищить довіру зарубіжних інвесторів до українських компаній і підвищить інвестиційну привабливість України в цілому. Тому дослідження аудиту нефінансової звітності українського бізнесу та застосування інструментів нефінансової звітності на підприємствах є актуальним в світлі нових законів та гармонізації законодавства України з європейськими стандартами.

Аналіз останніх досліджень. Сьогодні дослідження багатьох науковців спрямовані на формування рекомендацій щодо розробки і впровадження нефінансових звітів, адаптації міжнародних стандартів та українського законодавства. Цими та іншими питаннями у сфері нефінансової та інтегрованої звітності займаються М., Воробей, С.Король [2], Т. Камінська, Р. Костирка, К. Назарова, О. Петрук, В. Рудницький, В. Шевчук та інші вчені. Крім того, актуальність нефінансової звітності для сучасних підприємств широко розкрита в працях зарубіжних та вітчизняних дослідників, таких як Н.В. Ільченко, Т.М. Довга, М.А. Проданчук, І.А. Рядинська та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Отже, виходячи із викладеного вище, метою дослідження є аналіз особливостей аудиту нефінансової звітності українського бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день нефінансова звітність є одним з основних інструментів, що дозволяють компаніям презентувати зацікавленим сторонам свою діяльність в галузі корпоративної соціальної відповідальності. Якісно підготовлений нефінансовий звіт здатний поліпшити репутацію компанії, зміцнити її взаємодію з зацікавленими сторонами і навіть залучити нових інвесторів.

Надання впевненості щодо нефінансової звітності підприємства позитивно впливає на вартість бізнесу. Про це свідчить ініційований GRI моніторинг тенденцій, які пов’язані з отриманням підприємствами зовнішніх гарантії нефінансової звітності. У відповідь на зростання попиту внутрішніх і зовнішніх зацікавлених сторін на надійну і перевірену інформацію ключових заінтересованих сторін в усьому світі зростає число компаній, що використовують механізм зовнішнього контролю звітності. При цьому з числа 250 найбільших компаній світу 50 % отримують зовнішнє підтвердження нефінансових звітів [7, c. 50].

Одним з ефективних способів забезпечення високої якості інформації в нефінансовому звіті є проведення аудиту.

В процесі підготовки нефінансової звітності здійснюється аналіз стратегії підприємства, об’єктивна оцінка нефінансових ризиків, залучення менеджерів основних функціональних напрямків до визначення ролі та оцінки впливу підприємства на розвиток громади.

Як зазначає В.Воробей, можливість аналізу нефінансової звітності поряд з фінансовою дозволяє зацікавленим особам та інвесторам отримувати інформацію про соціальні та екологічні заходи у комплексі з інформацією про економічні результати [1, c. 5].

В України в останні роки з’являються повідомлення про проходження «соціального аудиту» вітчизняними підприємствами (наприклад, цукровими заводами холдингу — «Астарта», компаніями «Ekol Україна», «Експосервіс Груп», «МоноПак Серсepic», «Тигрес», «Укрпластик». «Фактор-Друк», «Юнівест Маркетинг», Славянським лісовим господарством, Укренерго та ін.). Перевірка проводилась з ініціативи підприємств або їх бізнес-партнерів (споживачів продукції і послуг). При цьому підприємства переслідували мету, яка однозначно пов’язана з їх бізнес-інтересами, а інформація про результати соціального аудиту адресована вузькому колу заінтересованих сторін. У зазначених випадках об’єктами соціальний аудит переважно були системи охорони праці, здоров’я і безпеки працівників, система менеджменту якості, інші соціальні й екологічні аспекти соціальної відповідальності підприємств, але не їх звітність. Разом з тим. в багатьох країнах світу, де соціальна відповідальність бізнесу та нефінансова звітність стала звичайною практикою, отримав поширення аудит нефінансової звітності [2, c. 58].

Зважаючи на те, шо нині нефінансова звітність стала предметом соціального аудиту та його інформаційною базою при здійсненні аудиту- соціальної відповідальності підприємства, актуальність набуває питання про його методичний інструментарій. Як підтверджує аналіз, відсутність адекватного методичного інструментарію, унеможливлює практичну реалізації мети і завдань соціального аудиту.

Як свідчить проведений аналіз аудиторських звітів щодо нефінансових звітів понад двадцяти зарубіжних компаній (Acciona S. A., AkzoNobel N. V., ArcelorMittal (Société Anonyme), Associated British Foods pic, Bayer AG, Bunzl pic, Deutsche Telekom AG (Воші), Diageo pic, EDF Energy pic, Imperial Tobacco Group pic, Mirvac Limited. MTN Group Limited, Northam Platinum Limited, Outotec, Roche Holding AG, Rolls-Royce Holdings pic, SAP SE. SBM Offshore NV, Stockland Corporation Limited, TBI Holdings B.V. та Telefonaktiebolaget LM Ericsson) за 2014-2018 pp., існуюча система аудиту не спроможна забезпечити не тільки достатню, але й обмежену впевненість щодо більшості кількісних і якісних показників нефінансового звіту. Використовуючи світовий досвід аудиту як наукової, так і практичної діяльності, що представлений Міжнародними стандартами контролю якості, аудиту, огляду. іншого надання впевненості та супутніх послуг (далі — МСА). зважаючи на критерії, які наведені у спеціальних нормативних документах у сфері соціальної відповідальності бізнесу, необхідно розвивати методичні прийоми аудиту нефінансової звітності. При цьому важливо враховувати виявлені на практиці недоліки та обмеження.

У контексті надання впевненості нефінансовій інформації, найбільш суттєвою методологічною проблемою є підвищення якості розкриття інформації та надання доказів щодо надійності показників нефінансового звіту. Насамперед, питання стосується виконання завдання з підготовки інформації — її збору, класифікації та узагальнення. За МСА обліково-інформаційне забезпечення нефінансової звітності є одним з найважливіших контекстуарних факторів, як джерело інформації достатньо високого рівня достовірності.

Отримання обґрунтованої впевненості щодо соціальної відповідальності додає вартості підприємству, однак зовнішні аудитори дають переважно обмежені гарантії. Надання впевненості щодо достовірності звітних даних та підвищення рівня аудиторських гарантій вимагає удосконалення обліково-інформаційне забезпечення нефінансової звітності та системи внутрішнього контролю[7, c. 52].

Відомо, що на професійне судження аудитора про достатність, прийнятність та обґрунтованість доказів впливають джерело і надійність інформації. Зокрема, виявлено такі фактори невпевненості щодо нефінансової звітності підприємств, як:

—         характер нефінансової інформації та методи, що використовуються для визначення, обчислення й оцінки даних, впливають на точність і повноту показників:

—         стан та підходи до управління процесами підготовки інформації та підготовку звітності:

—         якість внутрішніх нормативних документів у сфері соціальної відповідальності:

—         стан системи внутрішнього контролю:

—         відсутність значного досвіду аудиту соціально відповідальної практики:

—         вірогідність суттєвого викривлення елементів звіту внаслідок шахрайства або помилки:

—         інші.

Наразі належна підготовка інформації дозволить аудитору отримати впевненість щодо можливості. доцільності та необхідності проведення дослідження певних аспектів діяльності підприємства. Підвищення ефективності аудиту соціальної відповідальності підприємства вимагає створення адекватного обліково-інформаційної забезпечення нефінансової звітності на основі облікової структуризації його показників і використання методичних прийомів збору та реєстрації питомих даних. Це дозволить більш широко використовувати традиційні прийоми аудиту для висловлення більш високого рівня впевненості та надання гарантій заінтересованим сторонам.

Щодо висновку незалежного аудитора за результатами перевірки соціальної відповідальності підприємства дотримуємось думки, що доцільно використовувати загальноприйняті градації, які дозволяють порівняти аудиторську оцінку нефінансового звіту з оцінкою його фінансової звітності, а також з оцінкою нефінансового звіту інших підприємств. Висловлені О. Баришніковою пропозиції щодо «рівнів верифікації» соціальної відповідальності [3] не дозволять цього зробити. Крім того, вони характеризують не результат аудиту (виконання завдання аудитора), а стан соціальної відповідальності суб’єкта. Отже, підтримуємо практику висловлення за результатами соціального аудиту легалізованих МСА, а саме обмеженої й достатньої впевненості. З огляду на це мету удосконалення соціального аудиту можна сформулювати як отримання достатньої впевненості щодо соціальної відповідальності підприємства [2, c. 60].

Висновки. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі основні висновки та пропозиції:

—         соціальний аудит відповідає суспільному інтересу, економічному інтересу суб’єкта господарювання та основоположним принципам соціальної відповідальності бізнесу:

—         аудит соціальної відповідальності підприємства, як вид соціального аудиту, для надання заінтересованим сторонам достатньої впевненості потребує достатньо повної, достовірної, верифікованої інформаційної бази та науково-обґрунтованого методичного інструментарію:

—         існуючі підходи, що використовуються для підготовки та верифікації нефінансових звітів підприємств. через складність верифікації даних і процедур їх збору та реєстрації забезпечують переважно обмежений рівень впевненості щодо стану соціальної відповідальності підприємств:

Задля розв’язання зазначеної проблеми пропонуємо:

—         удосконалити обліково-інформаційне забезпечення нефінансової звітності, зокрема більш повно використовувати методологічний інструментарій бухгалтерського обліку для збору і реєстрації даних, які необхідні для визначення показників нефінансового звіту:

— формалізувати процедур збору та реєстрації облікових даних, які необхідні для складання нефінансової звітності, розробити та впровадити регламенти їх внутрішнього контролю.

Комплексна реалізація наданих пропозицій сприятиме досягненню максимального синергетичного ефекту від здійснення зовнішнього та внутрішнього аудиту нефінансового звіту – підвищення достовірності інформації та надання впевненості щодо якості звіту, зменшення ризиків і поліпшення репутації соціально відповідального підприємства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності. Отримання обґрунтованої впевненості щодо соціальної відповідальності підприємства додає вартості підприємству. 

Список використаних джерел

1. Воробей В. Нефінансова звітність: інструмент соціально відповідального бізнесу / В. Воробей, І. Журавська; за заг. ред. Ю. Щербініної. – К.: Представництво ООН в Україні, 2010. – 84 с.
2. Король С. Аудит нефінансової звітності: проблеми та напрями вдосконалення / С. Король // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. — 2017. — Вип. 44(2). — С. 55-63
3. Баришнікова О. M. Особливості організації системи верифікації звітності сталого розвитку// Економіка та держава. — 2016. — № 8. — С. 131-140.
4. Буковинська М. П.. Пономаренко Р. А. Соціальний аудит в оцінці корпоративної соціальної відповідальності // Наукові праці Національного університету харчових технологій. — 2015. — Т. 21. — № 4.
5. Голінач Л. І. Сутність соціального аудиту в процесі утвердження соціальної відповідальності бізнесу// Економічний аналіз: зб. наук, праць. 2015. — Т. 18. — № 2. — С. 113-117.
6. Катихін Є. О. Соціальний аудит в Україні: історичні тенденції, сучасний стан, виклики та необхідність розвитку// Статистика України. — 2011. — № 1 (52). — С. 77-81.
7. Король С.Я. Практичні аспекти аудиту нефінансової звітності / С.Я. Король // Економіка: реалії часу. – 2017. – № 3. – С. 49-59
8. Мазурик О. В. Соціальний аудит як сучасна діагностична технологія: теоретико-методологічні засади дослідження. західний досвід, вітчизняні перспективи // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — 2015. — № 1148. — С. 107-113.