Кризи, які виникають у процесах функціонування й розвитку банків, мають негативні наслідки та можуть призвести, як до банкрутства окремих банків, так і до масової неплатоспроможності, тобто системної кризи банківського сектору, а відповідно, й економіки країни в цілому. Так, фінансова криза 2008-2010 років сягнула світових масштабів, не оминувши Україну.

Для безболісного, швидкого та ефективного подолання банківської кризи необхідна допомога з боку антикризового управління. За таких умов гостро постає потреба детального дослідження антикризового управління банківськими структурами та його вдосконалення у нашій країні. Розробка теоретичних засад та практичного інструментарію антикризового управління діяльністю банківських установ є необхідною передумовою протидії кризі та їх фінансового оздоровлення. Для розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо антикризового управління банками необхідно передусім уточнити його сутність та зміст.

Проблемам вивчення антикризового управління загалом, та антикризового управління банківськими установами, зокрема, присвячено низку праць вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема; І. Бланка, О. Барановського, В. Василенка, В. Джулая, В. Коваленка, Г. Курошеєвої, Л. Лігоненка, М, Мескона, А. М. Поддєрьогіна, Ю. Ребрика, А. Тавасієва, Є. Уткіна, В. Чернявського та ін.

Мета статті — розкрити сутність поняття «антикризове управління банківськими установами» через чітке формулювання його змісту.

Очевидним є той факт, що в час кризи майже завжди вчиняються суперечливі управлінські дії. За статистикою у банкрутстві суб´єктів господарювання у 90% випадків винні некомпетентні менеджери [4]. Таким чином, стабільний розвиток банків країни обумовлюється рівнем якості рішень, котрі приймаються в несприятливих ситуаціях.

Категорія антикризового управління встановлює понятійну залежність і тісний взаємозв´язок між двома діаметрально протилежними станами: «стійкістю» і «кризою». Багатогранність економічного розуміння зазначеної категорії обґрунтовується подвійною природою будь-якої кризи, яка одночасно руйнує та створює передумови для подальшого розвитку. Таким чином, досліджувану проблему можна вважати однією з передумов економічних перетворень в Україні.

Абстрагуючись від наукової дискусії з приводу різниці між поняттями «управління» та «менеджмент», у даному дослідженні ми вважатимемо їх рівнозначними.

Термін «антикризове управління» з´явився в економічній науці недавно, тому не існує єдиного підходу до його означення. У свою чергу, поняття «антикризове управління банківськими установами» є взагалі мало дослідженим.

На думку В.О. Василенка антикризове управління — це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи — аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками [2].

Антикризове фінансове управління розглядають A.M. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю.Калач та інші і визначають його, як систему прийомів і методів управління фінансами, спрямовану на попередження фінансової кризи та банкрутство підприємства, яка включає комплекс заходів щодо профілактики фінансової кризи та її подолання [6].

Цікавим є той факт, що антикризове управління в закордонній літературі найчастіше розглядається як зовнішнє управління, яке здійснюється спеціально підготовленими та запрошеними на підприємство фахівцями і доцільно тільки на підприємствах, банкрутство яких має негативні суспільні наслідки. На інших підприємствах організація такого антикризового управління не має сенсу, оскільки це обтяжить їх власників додатковими витратами, продовжить неефективне використання ресурсів [1 ].

Іншу точку зору висловлює проф. Г.М. Курошеєва, яка визначає антикризове управління як сукупність зовнішніх та внутрішніх впливів на підприємство, яке здійснюється на усіх стадіях його життєвого циклу для запобігання зниження його конкурентної переваги (при слабких ознаках кризового стану) або її відновлення, якщо підприємство вже знаходиться у кризовому стані [1].

Більшість авторів акцентують увагу на антикризове управління суб´єктами господарювання будь-якого виду діяльності. Проте специфіка діяльності банківських установ має свої особливості. Саме тому, на нашу думку, повною мірою застосовувати такі визначення до антикризового управління банками не є доцільно. Опираючись на подані вище дослідження, варто окремо визначити поняття «антикризове управління банківськими установами»

У наукових працях зустрічається формулювання «антикризового управління банківськими установами» або «антикризового управління у банківських установах». На наш погляд, термін «антикризове управління банками» є ширшим та коректнішим у кризових ситуаціях і включає, як заходи здійснювані безпосередньо управлінцями всередині окремого банку, так і дії уповноважених органів спрямовані на управління всією сукупністю банківських установ країни.

На нашу думку, варто розглянути точку зору українського ученого проф. І.О. Бланка, оскільки сутність антикризового управління в нього розкрита з акцентом на застосуванні фінансових засобів та інструментів реалізації цього процесу, що якраз якнайповніше може застосовуватися банківськими установами. Згідно з даною точкою зору, політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії організації і полягає в розробці системи засобів попередньої діагностики загрози банкрутства і застосуванні механізмів фінансового оздоровлення організації, що забезпечують її вихід з кризового стану [3].

Ю.С. Ребрик визначає антикризове управління банком, як процес застосування відповідних економічних та соціальних процедур із профілактики і/або оздоровлення банку з метою запобігання чи виведення банку з кризового стану в результаті підвищення його платоспроможності [5].

Згідно з думкою В.Я. Вовка, «антикризове управління діяльністю комерційного банку — це комплекс заходів щодо виявлення кризотвірних факторів, профілактики, своєчасної діагностики, попередження і нейтралізації кризових явищ, спрямований на досягнення цілей діяльності комерційного банку, реалізацію його стратеги та прогресивний розвиток»[3].

Очевидно, що термін «антикризове управління банківськими установами» частково є об´єктом осмислення науковців і має різноманітне трактування. Тому, на наш погляд, здається доцільним використати підхід, що припускає з безлічі існуючих визначень відібрати та узагальнити головне, згрупувати довкола нього всі інші визначення і тим самим розкрити зміст категорії «антикризове управління банками».

З урахуванням узагальнення літературних джерел і синтезу найбільш характерних особливостей, поняття антикризового управління банківськими установами тлумачимо, як комбінацію заходів організаційного та фінансового менеджменту, які здійснюються управлінською ланкою безпосередньо кожного банку та уповноваженими органами регулювання й нагляду за банківською діяльністю у час кризи, і дозволяють банківським структурам вийти з негативного періоду з найменшими витратами.

Дослідження кризових ситуацій у банківському секторі дає підстави говорити, що кожна наступна банківська криза суттєво відрізняється від попередньої. Залежно від розвитку середовища, в якому функціонують банківські структури, причини, умови перебігу і/або наслідки криз можуть бути різноманітними. Сукупність заходів антикризового управління у конкретному випадку є нетиповою. Кожна нова несприятлива ситуація вимагає іншої комбінації заходів антикризового управління банківськими установами, оскільки ті рішення, які приймалися у минулий кризовий період вже передбачені.

Заходи організаційного менеджменту антикризового спрямування виявляються у частковій або повній перебудові організаційної структури банків, перегляді засад організації систем контролю та безпеки банку, зміні напрямів корпоративного, стратегічного та управління кадровим потенціалом.

У свою чергу, заходи фінансового менеджменту полягають в оцінці та, при потребі, перебудові механізму управління активними операціями, власним капіталом, зобов´язаннями, прибутковістю, ліквідністю, резервами, банківськими портфелями та ризиками, а також системи бюджетування і фінансового планування.

На нашу думку, антикризове управління банками має базуватися на ситуаційному підході, згідно з яким придатність різних методів управління визначається ситуацією.

Антикризове управління полягає у використанні усього потенціалу засобів та методів сучасного менеджменту з урахуванням ресурсних та часових обмежень процесу протидії кризовим явищам.

Згідно з визначенням, сутність антикризового управління банківськими установами розкривається через системний підхід. Він дозволяє розглянути об´єкт дослідження як систему, що об´єднує певну множину взаємодіючих елементів в єдине ціле. Антикризове управління банками являє собою систему подолання кризи, яка складається з низки підсистем (рис. 1).

Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна виділити два підходи до визначення поняття «антикризове управління банківськими установами».

До першого підходу можна віднести авторів, які визначають антикризове управління як сукупність форм і засобів реалізації антикризових процедур, які стосовно конкретного банку враховують економічні відносини, що складаються при йогооздоровленні або ліквідації. Сфера застосування терміну «антикризове управління» в даному підході суттєво обмежена. Вона не включає заходів скоординованого виведення з кризового періоду усієї сукупності банківських структур, яка якраз є базою функціонування кожного окремого банку. Всі банки працюють в системі, тому вони не можуть, ні розвиватися, ні занепадати по одинці, не впливаючи один на одного.

Рис. 1. Система антикризового управління банківськими установами

Відповідно до другого підходу, під антикризовим управлінням розуміють не тільки управління, орієнтоване на виведення банківських установ зі стану кризи, а й управління, яке має заздалегідь спрогнозувати неплатоспроможність банків та запобігти їй згідно з виробленою стратегічною програмою. Відповідно до цього підходу антикризове управління має активізуватися з моменту створення банківських структур. На нашу думку, даний підхід у частині «постійно діючого процесу» дещо суперечливий, оскільки не можна ще на етапі зародження банківських установ націлюватися на кризу з метою протидії їй. У будь-якому разі, навіть за наявності детального плану можливих загроз, кожна криза має свої особливості й умови виникнення, поширення та впливу, що не завжди підлягає логічному чи прогнозованому її розгортанню. Тому спланувати антикризові управлінські заходи заздалегідь неможливо. З огляду на це, ми вважаємо, що доцільніше виділити напрям так званого «передкризового управління банківськими установами», яке б полягало в аналізі наслідків попередніх кризових явищ та виробленні різноманітних планових дій щодо попередження майбутніх негативних коливань з урахуванням тенденцій розвитку глобальної економіки. А уникнення та подолання кризових впливів — «антикризове управління» — це швидше тактичне управління, яке виконується безпосередньо у період кризи.

Отже, дослідження антикризового управління банківськими установами, яке визначено, як комбінація заходів організаційного та фінансового менеджменту, дозволяє у кризовий час точно зосередити увагу управлінців банківського сектору на конкретних сегментах їх дій для виходу з важких економічних умов з найменшими витратами.

Література:

1. Карпунь і. Н, Передумови антикризового управління суб´єктом господарювання// Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція. — 2009. -№2(76).
2. Вовк В. Я, Сутність і зміст антикризового управління діяльністю комерційного банку [Електронний ресурс] // Научно-технический сборник Коммунальное хозяйство городов. — №50. — Режим доступу: http://eprints.ksame.kharkov.ua/2880/

3. Ребрик Ю. С. Система антикризового управління в банку// Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція. — 2009. — №2(76). — С.204-210
4. Фінансовий менеджмент. Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц./ А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю.Калач та ін.. — К.:КНЕУ, 2001. — 294с.
5. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством / [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.library.if.ua/books/60.html