Підвищенню конкурентоспроможності досліджуваного підкомплексу та забезпеченню його ефективного розвитку значною мірою сприяє створення інтегрованих виноградарсько-виноробних підприємств і об´єднань. Саме в них у єдиному технологічному циклі синтезується вирощування винограду, його переробка й зберігання та реалізація кінцевої продукції.

Проблема розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК, у тому числі й та її частина, що пов´язана з агропромисловою інтеграцією в ньому, знаходиться у центрі уваги багатьох учених, серед яких: А.М. Авідзба, М.Н. Борисенко, А.М. Бузні, О.М. Гаркуша, В.А. Загоруйко, О.Д. Лянний, І.Г. Матчина, В.А. Рибінцев, І.І. Червен, С.Г. Черемісіна й інші. Проте деякі питання все ж залишаються не до кінця вивченими.

Метою статті є розгляд переваг і недоліків агропромислових формувань вказаного підкомплексу, визначення найбільш перспективних їхніх форм та розробка пропозицій щодо поліпшення стану справ у цій сфері.

У виноградарсько-виноробному підкомплексі переважають наступні дві інтеграційні структури:

1) виробництво винограду, виноматеріалів і вина зосереджено в одному й тому ж підприємстві. Перевагами таких формувань є їхня спрямованість на одержання найкращого кінцевого результату та можливість виготовлення унікальних вин контрольованих найменувань за місцем походження. Головним же їх недоліком є потреба у великих транспортних витратах на доставку готової продукції в інші регіони;

2) вирощування винограду і виготовлення виноматеріалів з нього здійснюється одними підприємствами, а виробництво вин — іншим заводом. Перевагою такої структури є значне скорочення транспортних витрат у зв´язку з тим, що формування з випуску кінцевої винопродукції, як правило, розташовані в районах її збуту.

З метою досягнення належного рівня якості готової продукції тут, як вважають А.М. Авідзба, І.Г. Матчина, В.А. Загоруйко, є сенс у закріпленні за заводом вторинного виробництва сировинної бази на основі укладення ф´ючерсних контрактів, використання ними 1%-го збору, що нараховується на обсяги реалізованої продукції, для формування власної сировинної бази або в межах підприємств, з якими у них склалися стійкі довгострокові зв´язки, або шляхом придбання землі та закладення виноградних насаджень потрібного сортового складу. Вважаємо, що останнє може здійснюватися і на орендованих заводом вторинного виноробства у сільгосппідприємств землях.

Хоча агропромислові підприємства, які побудували власну переробку вирощеного врожаю, мають переваги порівняно зі звичайними господарствами, але слід визнати, що така форма інтеграції вимагає значних сум капіталовкладень і поточних витрат на функціонування. До недоліків цієї форми інтеграції належать також низькі технічні й технологічні рівні переробки сировини, недостатня якість вироблюваної продукції та вища (порівняно з агропромисловими об´єднаннями) її собівартість.

Більш високу віддачу на авансований капітал, як свідчить практика, мають ті складові агропромислових формувань, що функціонують на кінцевій стадії технологічного циклу, здійснюючи не тільки виробництво, а й реалізацію готової продукції. Такі агропромислові структури можуть мати форму об´єднання, корпорації, концерну, холдингу, АПФГ.

Найбільш потужним із кримських виноградарсько-виноробних об´єднань є НВАО «Масандра», до складу якого входять: головний завод; три радгоспи-заводи із закінченим циклом виноробства («Алушта», «Судак», «Лівадія») і шість підприємств із заводами первинного виноробства («Гурзуф», «Малореченський», «Привітний», «Тавріда», «Морський», «Веселовський»).

НВАО «Масандра», розташоване поблизу м. Ялти, відіграє важливу роль у розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу АР Крим. Землі дев´яти радгоспів-заводів об´єднання розташовані на прибережній смузі від Фороса до Судака (довжиною 180 км), яка з півночі захищена мережею кримських гір, а на півдні омивається водами Чорного моря. Виноградники цього об´єднання розміщені на схилах різної експозиції та крутизни, воно працює на кримському ринку вже більше 70 років, має широку дистрибуцію і постійних клієнтів.

Усі дев´ять винзаводів, що входять до складу НВАО «Масандра», постачають свої виноматеріали до його головного заводу за договірною ціною. При цьому останній, крім закупівлі виноматеріалів, придбає для виноградарських господарств засоби захисту рослин, добрива і саджанці, а також частково компенсує їм витрати на закладення виноградників і погашення кредитів, взятих ними у банках на розширення виробництва. Однак слід зазначити, що розміри часткової компенсації витрат господарств, які надаються головним заводом, по суті, є мізерними (5-10), тому допомогу останнього виноградарським підприємствам, звичайно ж, доцільно було б збільшити.

Необхідно вказати, що НВАО «Масандра» випускає досить широкий груповий набір винопродукції — від ординарних до марочних, від столових до кріплених (табл.).

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі вироблюваної НВАО «Масандра» винопродукції мають міцні вина, на частку яких в аналізовані роки припадало 52,3-46,5%. На другому місці знаходяться десертні вина — від 29,1 до 33,9%. При цьому з роками відбувається деякий перерозподіл в їх частках у бік зростання ролі десертної винопродукції, яка користується дедалі більшим попитом населення.

Асортимент вин, які випускаються НВАО «Масандра», має у споживачів більш високий імідж, ніж інших виноробних підприємств АР Крим. Серед вин, що випускаються ним, сухі й напівсухі — «Алупка», «Каберне», «Горный родник», «Сапераві», «Аліготе»; напівсолодкі — «Сонячна грона», «Ай-Тодор», «Бастардо»; міцні — різні портвейни, «Мадера»; десертні — «Мускатель» (білий, рожевий, червоний), «Кагор», «Бастардо», «Ай-Серез», «Кокур»; лікерні — «Мускат» (білий та рожевий), «Токай», «Мускат червоний Ай-Даниль», «Піно грі», «Мускат білий червоного каменю».

Обсяг і структура виробленої НВАО «Масандра» винопродукції

Оскільки, як свідчить практика, для більшості споживачів велике значення мають якість і ціна вин, які вони купують, НВАО «Масандра» для забезпечення швидкої реалізації виробленої продукції проводить політику випуску високоякісних вин, на які встановлюються середні (а не завищені) ціни, що є запорукою успіху.

Однак і в роботі НВАО «Масандра» є певні недоліки, усуненню яких сприяли б: розробка та впровадження економічно обгрунтованих цін на виноматеріали, що закуповуються головним заводом, які не допускають диктату з його боку і водночас не знижують ефективність діяльності об´єднання в цілому; надання допомоги підприємствам у пошуку контрагентів; впровадження обґрунтованої й дійової системи розподілу прибутків, одержуваних головним заводом, між виноградарськими формуваннями, заводами первинного виноробства та головним заводом, яка сприятиме підтримці розвитку і виноградарства, і виноробства.

До числа перспективних й ефективно працюючих агропромислових формувань АР Крим належить і об´єднання, побудоване на базі заводу шампанських вин «Новий світ». До його складу входять радгосп «Плодовий», державне підприємство «Садовод», ЗАТ ім. Софії Перовської, а також низка виноградарсько-виноробних господарств південного Криму, які виробляють шампанські винома-теріали. В основу даної агропромислової структури покладено технологічний принцип, що у підсумку визначає високу якість шампанського, яке є кінцевою продукцією цього формування.

Стосовно такого виду агропромислових формувань, як холдинг, необхідно зазначити, що в ньому материнська компанія, володіючи контрольним пакетом акцій інших підприємств цього формування, здійснює управління і контроль їхньої діяльності, об´єднує в єдину організаційну структуру. Першим і поки що єдиним в Україні національним виноробним холдингом є той, що створений у Дніпропетровську корпорацією «Логос». Він охоплює й сировинні бази, і заводи первинного та вторинного виноробства, і маркетингову та збутову структури. Під його керівництвом нині об´єднані лідери українського виноробства — ТОВ «Інкерманський завод марочних вин» (АР Крим), Севастопольська зона виноробства, АПФ «Таврія» (Херсонська область, с. Нова Каховка), ЗАТ «Інститут виноробства» (м. Дніпропетровськ), ТОВ «Качинський» та ЗАСО «Чорноморець» (АР Крим).

Вказаний виноробний холдинг є власником таких торгових марок, як: «Інкерман» — класичні марочні тихі вина; «Легенда Криму» — ординарні вина; «Златна колекція» («Златна Тамянка», «Златна Кадарка») — колекція десертних вин; «Таврія» («Каховський», «Борисфен», «Георгіївський», «Таврія», «Оріана», «Георгіївський кавалер») — ординарні, марочні й колекційні коньяки; «АІехх» (Silver, Gold, Platinum) — перший креативний коньяк у стилі fusion. Холдинг інвестує розвиток сировинних і виноробних підприємств, веде діяльність щодо посилення ринкових позицій та нарощування продажів.

Говорячи про агропромислово-фінансові групи (АПФГ) доцільно вказати, що їхнє створення забезпечує формування замкнутої, закінченої схеми виробництва кінцевої продукції — від вирощування сільгоспсировини та її поглибленої переробки і зберігання до реалізації готової продукції, концентрації фінансових та інших ресурсів. Зокрема, на увагу заслуговує АПФГ «Дніпровія» Дніпропетровської області, діяльність якої спрямована на подолання існуючих протиріч між виробництвом продукції сільського господарства, переробкою, торгівлею, фінансовими структурами.

Підтримуємо пропозицію О.В. Добровольськоїщодо доцільності формування в АПФГ власного кооперативного банку, який би сприяв розв´язанню фінансових проблем у підприємствах-учасниках (шляхом видачі не тільки короткострокових, а й довгострокових кредитів під перспективні проекти на більш вигідних умовах, ніж у комерційних банках). При цьому у складі вказаного банку є сенс створити спеціалізований лізинговий підрозділ, формування статутного капіталу якого слід здійснювати на паритетній участі: 50% частка банку, решту 50% вносять учасники АПФГ.

На наш погляд, найбільш перспективними для виноградарсько-виноробного підкомплексу агропромисловими формуваннями є холдинги та АПФГ. До їх складу можуть входити і виноградарські господарства, й ті, що мають заводи первинного та вторинного виноробства, і самостійні переробні заводи (цехи), й виноградарські розсадники, а також різноманітні фінансові та наукові структури.

Саме в них найкраще реалізується ефект масштабу, а фінансовий потік спрямовується на найбільш пріоритетні напрями і види продукції.

Ефективною формою розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу є організація винзаводами вирощування винограду на орендованих ними землях. Для забезпечення собі належної сировинної бази вони повинні всебічно підтримувати розвиток виноградарства в господарствах, які постачають їм виноград для переробки. Винзаводи мають надавати їм допомогу у поліпшенні технічної бази та закладанні виноградних насаджень необхідними сортами, взяти на себе фінансування закупівлі посадкового матеріалу, добрив, засобів захисту кущів від хвороб і шкідників. У цьому плані заслуговує на увагу досвід Октябрського заводу комбінату Кримрадгоспвинпрому, який із прибутків підприємства виділяє кошти на догляд за плодоносними виноградниками площею понад 200 га — з розрахунку 2 тис. грн. на 1 га.

Використання у практиці виноградарсько-виноробних формувань АР Крим та інших регіонів нашої країни висвітленого у статті передового досвіду і наведених у ній рекомендацій сприятиме підвищенню конкурентоспроможності розвитку даного підкомплексу, зміцненню його фінансового стану.