referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики в Україні: організаційно-правові аспекти

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

АНДРЄЄВА Дарія Євгеніївна

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

 

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

 

Ірпінь-2009

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми.В Україні третину населення країни становлять молоді громадяни віком 14–35 років. Молодь як соціально-демографічна група населення характеризуються тим, що вона, з одного боку, є в центрі соціальних, культурних, економічних і політичних подій, а з іншого – проблеми, які стоять перед молоддю сьогодні, – це проблеми майбутнього розвитку держави та суспільства. Сучасна українська молодь – це перше покоління громадян, процес соціалізації якого проходить у новій, незалежній Україні. Воно формується у складних умовах соціально-економічної, суспільно-політичної та культурно-ціннісної трансформацій. В Україні державна молодіжна політика з перших років незалежності стала одним із найважливіших, пріоритетних і специфічних напрямів діяльності держави. Підвалини цієї політики було закладено прийняттям Верховною Радою України Декларації „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (15 грудня 1992 р.) та Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (5 лютого 1993 р.). Виокремлення молодіжної політики у специфічний напрям державної є притаманним не лише для української держави. За даними ООН, на початку нинішнього століття у 155 країнах, або у 82 % країн, які є членами цієї організації, було розроблено національну міжсекторальну молодіжну політику.

Подібна ситуація вимагає від суспільства та держави використання існуючих правових засобів впливу на суспільні відносини, які виникають під час реалізації діяльності держави у відносинах з молоддю та в інтересах молодої людини. У зв’язку з цим виникає потреба у проведенні комплексних наукових досліджень адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, проблем її нормативного закріплення та практичного використання. Разом з тим організаційно-правові аспекти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні в сучасних соціально-економічних, суспільно-політичних і правових реаліях в адміністративно-правовій науці досліджено ще не було. Тому підґрунтям для розробки стали праці провідних вчених із загальної теорії держави та права (конституційного, адміністративного, інформаційного та інших галузей права), зокрема, В. Авер’янова, О. Андрійко, В. Андрєйцева, О. Бандурки, Д. Бахраха, В. Бевзенка, Ю. Битяка, Р. Боголєпова, А. Васильєва, Ю. Вовка, В. Гаращука, А. Гетьмана, І. Голосніченка, Є. Додіна, Р. Калюжного, С. Ківалова, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, К. Кузнєцова, Є. Курінного, В. Пєткова, О. Погрібного, Д. Приймаченка, М. Тищенка, Ю. Шемшученка, В. Шкарупи, М. Шульги, Н. Яницької та ін. Недостатня розробленість відповідних теоретичних положень і ряд проблем у практиці реалізації діяльності різних суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Таким чином, необхідність у осмисленні, розробці, опрацюванні організаційно-правових аспектів взаємодії різних органів державної влади з молоддю, з громадськими організаціями, політичними партіями та прийнятті єдиної програми з виховання молодої особистості для задоволення державних і громадських потреб розбудови української спільноти і державності, демократизації суспільного життя в Україні є вихідними підставами для розроблення даної теми і обґрунтуванням необхідності у проведенні дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2003-2008 рр., комплексного наукового проекту „Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0104U004048) та пов’язано з розробкою наукової теми „Дослідження особливостей правового регулювання молодіжної, соціальної та екологічної політики в Україні”, яку здійснює кафедра цивільного та господарського права Національного гірничого університету (державний реєстраційний номер 01080004362).

Тема дисертації затверджена президією науково-технічної ради Запорізького національного університету 20 листопада 2003року (протокол № 4) та уточнена 16 жовтня 2008 року (протокол № 2). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, його організаційно-правовий режим, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.

Згідно з поставленою метою в дисертації основними завданнями дослідження є:

—                   аналіз правової сутності понять „молодь”, „молодіжна політика”, „державна молодіжна політика”як об’єктів адміністративно-правового регулювання;

—                   простежити ґенезу наукових досліджень та стан сучасної правової доктрини щодо визначення адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики;

—                   виділення та характеристика основних елементів організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні;

—                   визначення системи суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні та з’ясування меж компетенції цих суб’єктів;

—                   характеристика основних методів і форм адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні та виділення особливостей їх прояву;

—                   узагальнення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики та основних пріоритетів його запозичення;

—                   виділення основних проблем та розроблення відповідних пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства з питань адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

Об’єктомдисертаційного дослідженняє суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

Предметдослідження – адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики в Україні: організаційно-правові аспекти.

Методи дослідження. При вирішенні завдань для реалізації поставленої мети у дисертації використовується комплекс дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об’єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, думок учених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). Історичний метод застосовувався під час історично-правового аналізу генезису адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в законодавстві та у правовій доктрині (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб’єктів, задіяних у справі адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, з’ясування організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні та зарубіжного досвіду (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, що становлять зміст адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні (підрозділи 2.2, 2.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних і недержавних суб’єктів, задіяних в адміністративно-правовому регулюванні (підрозділ 2.2, розділ 3). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Важливого значення набуває соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.1, 3.2). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Кожний із використаних у рамках дисертаційного дослідження методів виконує свою специфічну роль, а їх поєднання виявилося найбільш придатним для розв’язання поставлених у дисертації завдань. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер обумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, розділ 3), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 3.1), єдності логічного та системного підходів.

Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, які визначають засади адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики, а саме його організаційно-правовий аспект.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання.  

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

—    характеризовано молодіжну політику в Україні як об’єкт правового, в тому числі адміністративно-правового регулювання та запропоновано новий науковий погляд щодо розуміння понять „молодь”, „державна молодіжна політика” і „молодіжна політика”;

—    у результаті дослідження генезису адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в законодавстві сучасної Української держави запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації та дано розгорнуту характеристику кожного періоду із виділенням відповідних особливостей;

—      сформульовано і обґрунтовано ряд пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, зокрема щодо визначення законотворчих пріоритетів, спрямованих на підвищення ефективності регулювання цією галуззю і втілення їх у законодавство України;

удосконалено:

—          характеристику системи суб’єктів організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, їх повноважень і завдань;

—         теоретичні положення щодо мети, завдань, принципів організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні;

—         розуміння основних методів і форм організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні;

—       узагальнюючий аналіз зарубіжного досвіду (зокрема країн-членів ЄС, РФ та РБ) законодавчого регулювання молодіжної політики та визначення конкретних напрямів його запозичення;

набули подальшого розвитку:

—   висвітлення особливостей організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання взаємодії державних органів влади та громадських формувань у галузі молодіжної політики в Україні;

—  положення щодо класифікації суб’єктів організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні;

—   характеристика системи нормативних актів, які становлять основу організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні;

—    практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

—                   у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики (акт впровадження від 05.10.2008 р.);

—    у правотворчій та правозастосовній діяльності – для удосконалення чинного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні (акт впровадження від 26.12.2008 р., акт впровадження від 29.12.2008 р.);

—    у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, при проведенні занять з навчальних дисциплін: „Адміністративне право України”, „Державне будівництво та самоврядування в Україні”, „Юридичний менеджмент”, у тому числі і для державних службовців (акт впровадження від 12.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження отримані автором самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 10 наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету, міжкафедральному семінарі кафедр адміністративного та фінансового права, управління та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі організаційно-правові аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертанткою на семи науково-практичних конференціях: ІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (м. Одеса, 5-6 грудня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції „Треті юридичні читання” (м. Київ, 25-26 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції „Вітчизняна юридична спадщина і сучасність” (м. Дніпропетровськ, 27-28 квітня 2007 р.), щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р., 15-16 травня 2008 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції „Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 27 березня 2008 р.) і Форумі вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України (м. Запоріжжя, 26-27 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 10опублікованих наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, 4 з яких опубліковані у фахових виданнях, визначених ВАК України, в тому числі 3 у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і дає можливість детально розкрити тему. Дисертація складається із переліку умовних позначень, скорочень, вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, додатків на 16 сторінках і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 214 сторінок, з них список використаних джерел – 24 сторінки (233 найменування).

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Теоретичні аспекти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики”, який містить два підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням визначення поняття та сутності молодіжної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання, історіографії адміністративно-правового регулювання у відповідній сфері відносин у вітчизняному законодавстві та правовій доктрині.

У підрозділі 1.1 „Поняття та сутність молодіжної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання, її співвідношення із суміжними поняттями” аналізуються загальнодоктринальні положення стосовно молодіжної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання та акцентується увага на необхідності правильно визначити та розуміти поняття, що утворюють термінологічний ряд у цій сфері: „молодь”, „молоде покоління”, „політика”, „молодіжна політика”, „державна молодіжна політика”, „молодіжний рух”, пропонується власний варіант правових дефініцій зазначених категорій.

У роботі акцентується увага на необхідності уникнути тотожного розуміння таких категорій як „молодіжна політика” і „державна молодіжна політика”, оскільки, незважаючи на зовнішню подібність цих дефініцій, вони визначають різні суспільні явища. Крім того,молодіжну і державну молодіжну політику необхідно співвідносити як ціле і конкретне.З огляду на зміст дослідження категорії „адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики” і „адміністративно-правове регулювання в галузі державної молодіжної політики” визначаються як рівнозначні. Додатково наголошується, що до цього часу немає ні офіційного визначення молодіжної політики, ні базового нормативно-правового акта у відповідній сфері відносин, що, безперечно, впливає на існування і функціонування організаційно-правових елементів адміністративно-правового регулювання, на весь адміністративно-правовий режим регулювання в галузі молодіжної політики в Україні. Автор пропонує розглядати в адміністративно-правовій літературі навчального характеру питання, пов’язані з адміністративно-правовим регулюванням в галузі молодіжної політики, в межах окремої теми.

Підрозділ 1.2 „Генезис адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в законодавстві та у правовій доктрині”містить вказівку, що опрацювання різних наукових, нормативних, публіцистичних джерел дозволило запропонувати власний варіант періодизації вітчизняного законодавства в галузі молодіжної політики, оскільки правовий аспект адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики на цей час вітчизняними вченими не розроблений. Можна, зокрема, виділити три етапи вказаного процесу: 1) дореволюційний; 2) радянський; 3) новітній. Кожний з окреслених історичних періодів має свою специфіку і свідчить про певну наступність у дослідженні відповідного питання у правовій доктрині, хоча й при загальному фрагментарному погляді вчених також простежується тенденція строкатої активності та спаду в нормотворчому процесі, приділення органами нормотворення певної уваги тим чи іншим питанням реалізації державної молодіжної політики, що дозволяє простежити синусоїдальну картину розвитку законодавства.

До основних проблем сучасного стану законодавчої бази щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні дисертантка відносить: відсутність ідеологічного підходу до державної молодіжної політики; роз’єднаність ы наявність великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили; високий рівень динамічності процесу нормотворення, часте прийняття нових норм, що ускладнюють зміст і структуру правового матеріалу; суперечності та прогалини у законодавстві у цій галузі; неоднозначність підходу тлумачення деяких категорій („молодь”, „молодіжний рух”, „віковий показник молодого покоління” тощо).

Розділ 2 „Характеристика основних елементів організаційно-правового режимуадміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні” складається із трьох підрозділів і присвячений поглибленому аналізу основних складових організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання у сфері молодіжної політики в Україні.

У підрозділі 2.1 „Мета, завдання, принципи організаційно-правового режимуадміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні” узагальнюються погляди вчених-адміністративістів щодо співвідношення державного управління та державного регулювання (праці В. Авер’янова, Ю. Битяка, Ю. Ведєрнікова, В. Колпакова, С. Ківалова. Т. Коломоєць, Ю. Тихомирова та інших) і робиться вказівка на те, що у правовій літературі як і раніше, так і на сьогодні спостерігаються тенденції ототожнення державного управління та державного регулювання, хоча ці поняття різні.

У дисертації зазначається, що організаційно-правовий режим адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики розглядається як єдина система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на адміністративно-правові відносини в галузі молодіжної політики в Україні з метою їх впорядкування. Детальна увага приділяється дослідженню мети організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, завданням адміністративно-правового регулювання в цій сфері, наводиться сукупність принципів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

У підрозділі 2.2 „Система адміністративно-правових відносини в галузі молодіжної політики в Україні” обґрунтовується думка, що система адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні охоплює такі складові, як: суб’єкти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, об’єкти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні та адміністративно-правове регулювання в Україні як процес, через який реалізуються прямі та зворотні зв’язки між суб’єктами і об’єктами адміністративно-правового регулювання. Висловлюється теза, що, в цілому, вертикаль адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні представлена належним чином. Суб`єктами адміністративно-правого регулювання в цій галузі є державні і недержавні інституції, в тому числі і ті, які лише у певній частині їх діяльності сприяють здійсненню державної молодіжної політики в Україні. Дисертанткою виділяється діяльність органів державної влади та управління у галузі молодіжної політики, яка здійснюється як на загальнодержавному рівні, так і на регіональному. У роботі також виділяються інституційні, звичайні, спеціальні суб’єкти та контролюючі органи, окрема увага звертається на необхідність виділити серед суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики, суб’єктів, які хоча і не наділені владними повноваженнями, але беруть активну участь у виробленні пропозицій щодо нормотворення в галузі молодіжної політики в Україні – громадських організацій.

У підрозділі 2.3 „Основні методи і формиорганізаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні”досліджується сутність методів адміністративно-правового регулювання у галузі молодіжної політики. Дисертантка розрізняє такі універсальні методи, як переконання, примусу, раціональне поєднання яких дозволяє виокремлювати безпосередні методи впливу: виховання; правового пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави; інформування населення про стан справ у галузі; стимулювання ініціативи громадськості; забезпечення поширення позитивного досвіду; проведення профілактичних заходів (забезпечення видання та розповсюдження соціальної реклами з питань пропаганди здорового способу життя, профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі); заохочення тощо. Висловлюється думка про неприпустимість застосування економічних методів адміністративно-правового регулювання у цій сфері.

Виділяються та аналізуються правові (видання правових актів адміністративно-правового регулювання, укладання адміністративних договорів, застосування норм права, здійснення юридично значимих дій, як-то: виконання актів цивільного стану, відповіді на скарги, заяви громадян, виконання загальнообов`язкових правил тощо) та неправові (організаційні дії та матеріально-технічні операції), структурні і процесуальні форми адміністративно-правового регулювання у галузі молодіжної політики, їх види та взаємозв’язки між собою.

Розділ 3 „Основні пріоритети реформування організаційно-правового режимуадміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні” складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду організаційно-правових засад адміністративно-правового регулювання у галузі молодіжної політики із формулюванням основних шляхів його запозичення в Україні, а також проблемам та перспективам удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері молодіжної політики в Україні на сучасному етапі розвитку.

У підрозділі 3.1 „Зарубіжний досвід організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі  молодіжної політики та основні шляхи його запозичення в Україні”підкреслюється, що для розбудови ефективної молодіжної політики в Україні і здійснення адміністративно-правового регулювання в цій галузі цінним є врахування досвіду зарубіжних держав, зокрема провідних країн-членів ЄС та держав пострадянського простору – Російської Федерації та Республіки Білорусь. Однак наголошується, що позитивний зарубіжний досвід, який активно переймається Україною, не завжди можна застосувати на практиці, отримані знання й методи потребують серйозної адаптації до національної специфіки. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що загальною метою молодіжної політики різних європейських держав є сприяння безконфліктній інтеграції молодих людей у суспільство. Незважаючи на схожість форм і методів, у національних концепціях молодіжної політики можна умовно виділити дві стратегії: перша заснована на провідній ролі держави в сфері молодіжної політики, друга – на паритеті держави і структур громадянського суспільства в сфері молодіжної політики.

Вивчення досвіду цих держав дозволило дисертантці виділити аспекти, які становлять певний практичний інтерес для розбудови молодіжної політики в Україні, зокрема: структурування молодіжної політики за рівнями – загальнонаціональний, регіональний й місцевий; використання принципу субсидіарности, коли основна відповідальність, у т.ч. фінансова, покладається на низовий рівень, тобто місцевий; умовний поділ єдиного масиву молоді; застосування комплексного підходу; співробітництво влади й неурядових організацій; систематичний моніторинг проблем молоді незалежними експертами; застосування комплексу заходів з культурно-морального виховання молоді; відсутність спеціальних міністерств у справах молоді й молодіжної політики; підвищення якості й доступності освіти як важливого каналу успішної соціалізації; мінімізація молодіжного безробіття. Разом з тим підкреслюється придатність практики Російської Федерації та Республіки Білорусь у цій сфері для розбудови власної української стратегії і системи адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики, позитивність для вітчизняного законодавця врахування досвіду тих держав, які реформували організаційно-правовий режим відносин держави з молоддю на підставі єдиного кодифікованого акта.

У підрозділі 3.2 „Проблеми та перспективи розвитку організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні”зазначається про існування багатьох проблем, пов’язаних насамперед із досить низьким рівнем економічної та громадської активності молоді, відчуженням її від суспільних та державних справ. Таке відчуження зумовлено: відсутністю програм і стратегій активізації молодіжної участі, розвитку економічної самостійності та громадської активності молоді, формування ціннісних орієнтацій молоді; відсутністю дієвих механізмів впливу молодих громадян на формування та реалізацію державної політики; низьким рівнем компетентності молодих людей з питань участі у всіх сферах суспільного життя; недостатність рівня кадрового забезпечення місцевих і районних органів виконавчої влади з питань роботи з дітьми та молоддю; зменшенням чисельності позашкільних навчальних закладів, соціокультурних, спортивних, дозвільних та інших закладів і установ, що мають на меті забезпечення виховання та проведення змістовного дозвілля молоді, об’єктів інфраструктури сприяння зайнятості молоді та підтримки молодіжного підприємництва тощо; недостатністю рівня міжгалузевої співпраці і координації між цільовими державними та регіональними програмами, спрямованими на забезпечення соціального становлення й розвитку молодих громадян. Внаслідок цього державна молодіжна політика в Україні перебуває у кризовому стані.

Для подолання окреслених проблем дисертанткою пропонується ряд пропозицій та рекомендацій, в тому числі і щодо необхідності розробити та прийняти Молодіжний кодекс України.

 

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі чинного законодавства України та міжнародно-правових актів, практики застосування їх норм, а також теоретичного осмислення ряду наукових праць із загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного та інших галузей національного права України і вивчення позитивного зарубіжного досвіду проблематики роботи, дисертанткою запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття та сутності предмету, генезису систематизації адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, основних елементів організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні та основних пріоритетів реформування останнього. Дисертанткою сформульовано низку пропозицій, висновків і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного наукового завдання. Основні з них такі:

1. Адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики – це впорядкований цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в галузі організації та функціонування молодіжної політики, що передбачає встановлення загальних правил і порядку здійснення молодіжної політики. Молодіжна політика як об’єкт адміністративно-правового регулювання – це багатопланове комплексне поняття, що визначає весь інструментальний, доктринальний, методологічно-правовий спектр держаних відносин у галузі молодіжної політики держави і має визначальне значення для існування та розвитку державності країни.

2. Недоліком законодавчого визначення поняття „молодь” є неврахування правових підстав перебування на території України іноземців, осіб без громадянства, осіб, які є громадянами інших держав, осіб без громадянства, які мають українське етнічне походження або є за походженням з України. Позитивним було б визначити поняття „молодь” так: громадяни України – мешканці конкретних регіонів віком від 14 до 35 років; громадяни України віком від 14 до 35 років, які не проживають у цій місцевості, тією мірою, якою їхнє перебування там вимагає від держави виконання відповідних зобов’язань незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять; іноземці, особи без громадянства, закордонні українці від 14 до 35 років тією мірою, у якій їх перебування на території України накладає на державу відповідні обов’язки. Особливістю адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні є те, що, по-перше, один і той само орган (посадова особа) можуть бути водночас суб’єктом і об’єктом цього регулювання, по-друге – молоді сім’ї, молодіжні громадські організації та об’єднання, молодіжні підприємства, установи і заклади є суб’єктами виховного процесу, по-третє – ставлення до молоді в державі повинно чинитися з позицій теорії стратегічного планування.

3. Генезис адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в законодавстві та у правовій доктрині умовно можна поділити на три етапи, кожен з яких має свою специфіку і свідчить про певну наступність у дослідженні відповідного питання у правовій доктрині, хоча й при загальному фрагментарному погляді вчених. Періодизація вітчизняного законодавства в галузі молодіжної політики має три етапи: 1) ретроспективний (відображення історичного відбитку формування моральних і правових цінностей в епохальних документах розбудови державності України з часів становлення і розвитку держави і права Київської Русі до утворення Української радянської республіки); 2) радянський (з моменту утворення Української радянської республіки до створення незалежної суверенної Української держави); 3) новітній (з моменту створення незалежної суверенної Української держави до цього часу).

4. До недоліків законодавчого регулювання в галузі молодіжної політики належить: відсутність ідеологічного підходу до формування та реалізації державної молодіжної політики, так само, як і до допоміжного їй законодавства в галузі молодіжної політики в Україні; роз’єднаність і наявність великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили; правотворчість характеризується високим рівнем динамічності, частим виникненням нових норм, що ускладнюють зміст і структуру правового матеріалу, звідси наявні колізії і прогалини, неоднозначність підходу тлумачення таких категорій, як „молодь”, „молодіжний рух”, віковий показник молодого покоління. Це свідчить про нагальну потребу у створенні ґрунтовного наукового фундаментального дослідження відповідного різновиду нормотворчої діяльності, що, в кінцевому підсумку, обумовлює дієвість і ефективність систематизації і структурування адміністративно-правових відносин у галузі молодіжної політики із обов’язковим запозиченням досвіду як ідеологічного, так і організаційно-правового спрямування радянської системи виховання молоді. Зауважуємо, що до механізму правового регулювання в галузі молодіжної політики необхідно включити норми, що враховують особливості виховання саме гармонійно розвиненої людини, а саме: морально-етичні, психосоматичні, медико-біологічні, соціально-педагогічні, релігійні засади світонабуття.

5. Головною метою адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні є визначення і створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

6. Завданнями адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні є визначення об`єктивного становища молоді в суспільних відносинах та владних повноважень щодо режиму (механізму реалізації управлінської діяльності) владних органів у роботі із молоддю, а саме: вплив на розвиток об’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні, здійснення контролю за їх діяльністю, надання законодавчих гарантій рівних умов діяльності закладів, підприємств, організацій та окремих осіб (у тому числі і посадових) у відносинах щодо забезпечення адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

7. Принципи адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні – це основні, найбільш загальні, керівні ідеї, положення, начала, закріплені в нормах права, що визначають загальну спрямованість правового регулювання адміністративно-правових відносин у галузі молодіжної політики, мають об'єктивно-суб'єктивний характер.

8. Методи адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні – це способи та прийоми безпосереднього цілеспрямованого впливу суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян – об’єктів впливу. Доречним є застосування саме методів виховного впливу і норм морально-етичного спрямування в державній діяльності щодо молоді.

9. Форми адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні – це зовнішній прямо чи опосередковано, обумовлений юридичними приписами вираз конкретних дій регулювання діяльності суб’єктів адміністративно-правових відносин у галузі молодіжної політики в Україні. До них відносять правові форми: прийняття нормативних та індивідуальних актів управління, укладання адміністративних договорів, здійснення юридично-значимих дій та неправові форми: проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних операцій.

10. Суб`єктами адміністративно-правого регулювання в галузі молодіжної політики є державні і недержавні інституції, які навіть у деякій частині їх діяльності сприяють здійсненню державної молодіжної політики в Україні, формують її, реалізують та розвивають. Автор пропонує власний варіант класифікації суб’єктів адміністративно-правого регулювання в галузі молодіжної політики: 1) суб’єкти адміністративно-правового регулювання, які формують та реалізують державну молодіжну політику; 2) суб’єкти адміністративно-правового регулювання, які опосередковано впливають на цю галузь. Вважаємо, що в цілому вертикаль адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні представлена належним чином, зокрема: систему органів державної влади в галузі молодіжної політики очолює так званий базовий регулятивний орган на центральному рівні – Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту з відповідною внутрішньою та зовнішньою структурою розподілу компетенцій по департаментах, управліннях, відділах, що має відповідати по-перше, засадам реалізації молодіжної політики в Україні – сприянню гармонійному розвитку молоді і, по-друге, засадам адміністративної реформи в Україні – демократизації державної влади.

11. Організаційно-правовий режим адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики — це єдина система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на адміністративно-правові відносини в галузі молодіжної політики в Україні з метою їх впорядкування. В основі такого режиму повинна бути національна, соціальна, економічна, науково-технічна, інноваційна та ідеологічна політика, що важливо для розуміння змісту адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

12. Недоліком вітчизняного законодавчого регулювання і організаційних засад здійснення молодіжної політики є відсутність змістовних ювенальних пропозицій щодо удосконалення статусу учасників адміністративно-правових відносин у галузі молодіжної політики в Україні. Одним із шляхів вдосконалення чинного законодавства в галузі молодіжної політики є аналіз і запозичення позитивного зарубіжного досвіду відповідного законодавчого регулювання. Позитивним вбачається для вітчизняного законодавця врахування досвіду тих держав, які реформували організаційно-правовий режим відносин держави з молоддю на підставі єдиного кодифікованого акта.

13. Для істотного покращання засад нормативно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні необхідно провести кодифікацію чинного законодавства в цій галузі, зокрема розробити єдиний нормативно-правовий акт, що мав би на меті систематизацію відповідних правових норм та уніфікацію правового регулювання засад молодіжної політики в Україні. Пропонуємо назвати цей акт – Молодіжним кодексом України. До розроблення вказаного нормативно-правового акта важливо залучити представників громадськості та спеціалізованих установ, що займаються вивченням проблем молодіжної спільноти.

14. Структура Молодіжного кодексу України може бути такою: 1. Загальні положення, в яких закріплено термінологію: молодіжна політика та молодь як об’єкт адміністративно-правового регулювання; молодіжна політика в Україні; державна молодіжна політика в Україні; молодь; молодіжний рух; мета, завдання, принципи, методи, форми, суб’єкти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні тощо. 2. Норми, які закріплюють пріоритетні принципи, методи, функції адміністративно-правового регулювання в даній сфері та встановлюють коло регулюючих суб’єктів, окреслюють їх повноваження, зміст, завдання, принципи їх діяльності, а також усувають дублювання функцій в адміністративно-правовому регулюванні. 3. Норми, що визначають зміст, принципи впровадження і додержання ідеологічного підходу до виховання всебічно розвиненої особистості українця. 4. Деліктна частина, яка матиме відсилочний характер до законодавства, що встановлює дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність для фізичних і юридичних осіб, винних у порушенні норм права під час здійснення адміністративно-правового регулювання в цій галузі.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

Статті в журналах і збірниках, перелік яких затверджений ВАК України

1.    Андрєєва Д. Є. Деякі аспекти зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики / Д. Є. Андрєєва // Митна справа. – 2008. – № 3 (57). – С. 29 – 34.

2.    Андрєєва Д. Є. Нормативно-правове регулювання зайнятості молоді в умовах формування ринкового середовища / Д. Є. Андрєєва // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – Вип. 31 / редкол. : С. В. Ківалов (гол. ред.) та ін.; [дп. за вип. Ю.М. Оборотов]. – Одеса : Юридична література, 2007. – С. 187-191.

3.    Лємягова Д. Є. Система суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики України: правовий аналіз та пропозиції щодо вдосконалення правового статусу / Д. Є. Лємягова // Держава і право: pбірник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 255-260. (Юридичні і політичні науки. Спецвипуск).

4.    Лємягова Д. Є. Поняття та статус державної молодіжної політики / Д. Є. Лємягова // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – Вип. 2–4 / Голов. ред. О. П. Степанов. – К. : Книжкове вид-во НАУ, 2006. – С. 437-441.

Матеріали конференцій, статті у наукових журналах

5.    Андрєєва Д. Є. Концептуальний підхід до проблем становлення особистості молоді на сучасному етапі розвиту державності в Україні / Д. Є. Андрєєва // Влада. Людина. Закон. – 2008. – № 1. – С. 28 – 30.

6.    Андрєєва Д.Є. Сучасні тенденції розбудови молодіжної політики європейськими країнами /Д.Є. Андрєєва // Влада. Людина. Закон. – 2007. – № 9. – С. 18 – 20.

7.    Лємягова Д. Є. Законодавча база реалізації державної молодіжної політики в Україні: сучасний стан та пропозиції щодо вдосконалення / Д.Є. Лємягова // Влада. Людина. Закон. – 2006. – № 10. – С. 54-58.

8.    Андрєєва Д. Є. Громадські організації в системі суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики / Д.Є. Андрєєва // Запорізькі правові читання : Тези доповідей щорічної міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.) / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – С. 183 – 187.

9.    Лємягова Д. Є. Оцінка форм адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики України / Д. Є. Лємягова // Треті юридичні читання : матеріали Міжнародної наукової конференції. – К. : Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2007. – Том 2. – С. 27 – 29.

10.    Лємягова Д. Є. Державна молодіжна політика як об’єкт адміністративно-правового регулювання: до питання визначення / Д. Є. Лємягова // Форум вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України : тези доповідей (м. Запоріжжя, 26-27 жовтня 2006 р.) / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2006. – С. 80-84.

 

АНОТАЦІЇ

 

Андрєєва Д.Є. Адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики в Україні: організаційно-правові аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2009.

Дисертація присвячена висвітленню організаційно-правових аспектів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні. Проаналізовано генезис адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні в законодавстві та правовій доктрині, визначено поняття та специфіку молодіжної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання; розглянуто елементи адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні із детальним вивченням кожного з них. У роботі міститься систематизований аналіз зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики та сформульовані передумови і пріоритети його запозичення в Україні, а також окреслено основні напрями подальшого розвитку адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні.

Ключові слова: молодь, молодіжна політика, адміністративно-правове регулювання, генезис, організаційно-правовий режим, мета, принципи, форми, методи.

 

Андреева Д.Е. Административно-правовое регулирование в отрасли молодежной политики в Украине: организационно-правовые аспекты. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный университет государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2009.

Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным монографическим исследованиеморганизационно-правовых аспектовадминистративно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в Украине. На основе анализа общетеоретической правовой и административно-правовой научной литературы рассматриваются доктринальные положения организационно-правовых аспектовадминистративно-правового регулирования в отрасли молодежной политики. Диссертантом системно сформулирован терминологический ряд в этой сфере, а именно таких понятий как: „молодежь”, „молодое поколение”, „молодежная политика”, „государственная молодежная политика”, а также выработано определение молодежной политики как объектаадминистративно-правового регулирования,правовая дефиниция „административно-правовое регулирование в отрасли молодежной политики в Украине”.

Проанализирована историография административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в законодательстве и правовой доктрине, выделено три этапа нормативной фиксации организационно-правовых основ административно-правового регулирования в этой отрасли, очерчены основные характеристики каждого этапа в отдельности. Диссертантом сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию положений отечественной административно-правовой доктрины по соответствующей проблематике.

В работе охарактеризованы основные элементы организационно-правового режима административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в Украине – цель, задачи, принципы, субъекты, формы и методы. Предложено определения и классификация каждого из данных элементов. Пристальное внимание уделено развернутой характеристике и системному анализу субъектов административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в Украине (в частности Министерству Украины по делам семьи, молодежи и спорта), их структуре, компетенции и т.д.

Обобщен опыт административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в зарубежных странах с акцентом на особенности административно-правового регулирования в этой сфере в таких государствах, как Германия, Швеция, Франция, Великобритания, других стран Европейского Союза, а также Российская Федерация, Республика Беларусь и т.д. Детально охарактеризованы особенности практического осуществления административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики данных государств, обобщены преимущества и недостатки.

Проанализированы основные проблемы и перспективы развития административно-правового регулирования в этой сфере в Украине, сформулированы основные тенденции развития организационно-правовых основ административно-правового регулирования в отрасли молодежной политики в Украине. В работе обосновывается необходимость принятия Молодежного кодекса, который существенно улучшит нормативно-правовое регулирование в этой сфере отношений. Диссертантом формулируются предложения возможной структуры данного нормативно-правового акта.

Ключевые слова: молодежь, молодежная политика, административно-правовое регулирование, генезис, организационно-правовой режим, цель, принципы, формы, методы.

 

D.Y. AndreyevaAdministrative and legal regulation in the field of youth policy in Ukraine: organization and legal aspects. – Manuscript.

Thesis for the scientific degree of a Candidate of Law in specialty 12.00.07 – administrative law and procedure; financial law; information law. – National University of State Tax Service of Ukraine, Irpin’, 2009.

The thesisare dedicated to the coverage of organization and legal aspects of the administrative and legal regulation in the field of youth policy in Ukraine in the legislation and legal doctrine has been analyzed, the concept and specific features of you policy as object of administrative and legal regulation has been defined, the elements of administrative and legal regulation in the field of youth policy in Ukraine with the detailed study of each of them has been considered. The work contains the classified analysis of foreign experience of  administrative and legal regulation in the field of youth policy and the prerequisites and priorities of its borrowing in Ukraine as well as the basic directions of the further development of administrative and legal regulation in the field of youth policy in Ukraine.

Key words:youth, youth policy, administrative and legal regulation, genesis, organization and legal regime, purposeа, principles, forms, methods.