Імідж держави формується на багатьох рівнях – це й дії органів влади, і міжнародні економічні відносини на рівні компаній, і поводження українських громадян за кордоном. І який із цих рівнів важливіший – питання філософське. На нашу думку, найбільш значущий рівень – міжособистісне спілкування. Кожен із нас – посол бренду «Україна», наша поведінка свідчить про нашу країну.

Що стосується сильних і слабких сторін іміджу України, то наші сильні сторони – усе, що не стосується економіки й політики: культура, спорт, історія. У сучасному світі, який утомився від прагматичних цінностей суспільства споживання, ці речі важливі, особливо для молоді. Тобто при правильному підході об’єктивні переваги України можуть стати драйверами поліпшення іміджу. Але тільки якщо вдасться перебороти нашу загальну слабкість – відсутність патріотизму та невміння щиро пишатися своєю країною, навіть попри той стан, до якого її довели власні правителі. Сигналом до світового співтовариства, який допоможе реально поліпшити імідж нашої країни є, насамперед, євроінтеграція та вступ до ЄС.

Для об’єктивної оцінки України як суб’єкта необхідно зробити ряд системних аналітичних досліджень, що об’єктивізує основні напрямки для подальших аналітичних досліджень та стратегування. Для більш конкретизуючого аналізу іміджу необхідно розглянути фактори, які впливають на його складові частини. Фактори іміджу країни можна розділити умовно на:

1) зовнішні: зовнішня політика України, національні інтереси та пріоритети, членство в міжнародних організаціях, розвиток відносин зі стратегічними партнерами, інвестиційний клімат тощо;

2) внутрішні: добробут населення, дотримання конституційних прав кожного громадянина, рівень корупції, рівень злочинності, рівень тіньового сектора економіки, соціальне самопочуття тощо.

Також важливими є психологічні аспекти сприйняття позитивного іміджу України, зокрема: гордість за країну, бажання в ній жити, захищати, щастя, комфорт та проекція свого майбутнього з країною. Ззовні це є зацікавленість країною, бажання приїхати до неї, робити в ній бізнес та вкладати кошти, комфорт і безпека, пов’язані з Україною.

Говорячи про Україну, люди часто мають схильність згадувати Чорнобиль, інфляцію, виражену у двозначних цифрах, корупцію, мафіозні схеми. Однак варто було б також підкреслити силу громадянського суспільства, культурне життя, свободу слова, яку не можна порівняти зі свободою в інших пострадянських країнах, а також цю надзвичайну здатність, яку продемонстрував український народ останніми роками, мирним шляхом на політичній арені розв’язувати протиріччя і розбіжності. І справді, цей народ більше за будь-кого іншого в XX столітті дізнався, що означає насильство.

Західноєвропейські ЗМІ приділяють дещо більшу увагу науково-технічним розробкам українських учених, які можуть скласти гідну конкуренцію американським проектам. Однак вони не забувають згадувати про українську злиденність та про наступи влади на свободу слова.

Значно привітніше ставляться до України ЗМІ Центрально-Східної Європи. Вони, і в першу чергу поляки, визнають важливість нашої держави для стабільності центральноєвропейського регіону. Проте й тут можна знайти чимало статей про українську мафію та про поневіряння українських нелегальних мігрантів. Не ображають неувагою нашу країну й сусіди-росіяни. У більшості центральних російських ЗМІ регулярно з’являються статті, присвячені Україні, проте ці публікації відбивають усю складність україно-російських відносин. Хоча серед них трапляються й позитивні матеріали, у більшості статей Україна постає як держава політично й економічно залежна від Росії, проте із неабиякими амбіціями.

Серед негативних факторів, що впливають на міжнародний імідж України, польські експерти виділяють традиційні: корупція; проблема Чорнобиля; невиконання міжнародних зобов’язань.

Позитивними факторами є присутність України в Раді Безпеки ООН; співпраця з європейськими та євроатлантичними структурами, а також підтримання Україною мирної міжнародної обстановки.

Таким чином, одним з основних завдань є формування керованого образу України, здатного забезпечити потрібне сприйняття держави в громадян, у політичних інститутів закордонних країн, у їхніх господарюючих суб’єктів, у світової громадськості. Образ України має просувати ті чинники, які визначать їй гідне місце та роль у сучасному світі, поділеному на зони впливу, серед більш динамічних і прогресивно розвинених країн.
Список використаної літератури

1. Країна як бренд. Національний бренд «Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/StrPryor/9/30.pdf.
2. Яким є міжнародний імідж України сьогодні / Всеукраїнська громадська Місія «Україна-відома» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ukrcognita.com.ua.