Вступ

Актуальність теми дослідження. Підвищення якості освіти вимагає забезпечення цілісності педагогічного процесу, вагоме місце в якому займає інтеграція навчальних дисциплін. Саме інтеграція докорінно змінює зміст і структуру навчального процесу, сприяє цілісному системному засвоєнню теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Важливу роль в інтеграції навчальних предметів відіграють міжпредметні зв’язки, завдяки яким долаються протиріччя між розрізненими знаннями з окремих дисциплін і необхідністю синтезу цих знань, їх комплексного застосування на практиці, що існують у багатопредметній системі викладання.

У ХХ ст. значний вклад у розвиток теорії міжпредметних зв’язків внесли психологи Ю.Самарін, Б.Ананьєв, педагоги Ю.Бабинський, І.Лернер, В.Онищук, М.Скаткін.

Проблема міжпредметних зв’язків у педагогіці досліджується в соціально-педагогічному, філософському, психологічному, та інших напрямах. Більшість із зазначених аспектів міжпредметних зв’язків у вузі отримали відображення в роботах В.Афанасьєва, А.Боголюбова, С.Зінов’єва, Ю.Кустова, Л.Нікольського, Н.Щукіної. Окремі питання, що стосуються вирішення даної проблеми, зокрема, спроби встановлення змісту міжпредметних зв’язків, класифікацій і прийомів їх здійснення, методичні рекомендації щодо їх реалізації в навчальному процесі, планування, а також організації самостійної навчальної діяльності на основі міжпредметних завдань у циклах технічних, психолого-педагогічних дисциплін розкриті в працях Н.Андреєвої, М.Гарунова, Ю.Васильєва, А.Єрьомкіна, В.Кирилова, Е.Солнцевої, Н.Сорокіна, В.Тамаріна, А.Усової.

Міжпредметні зв’язки в навчанні відображають комплексний підхід до виховання і навчання, дозволяють виокремити головні елементи змісту освіти. І незважаючи на значну кількість праць відомих науковців, присвячених міжпредметним зв’язкам та їх інтеграції у зміст освіти дане питання не залишає бути актуальним.

Об’єктом роботи є міжпредметні зв’язки.

Предмет – роль міжпредметних зв’язків у вдосконаленні змісту освіти.

Мета – розглянути особливості інтеграції міжпредметних зв’язків у навчальний процес для вдосконалення змісту освіти.

Завдання роботи:

1. Проаналізувати сутність міжпредметних зв’язків, з’ясувати їх роль у вдосконаленні змісту освіти;
2. Уточнити особливості організації навчального процесу з використанням міжпредметних зв’язків. 

1. Сутність визначення міжпредметних зв’язків

Ідея міжпредметних зв’язків у педагогіці не нова, але в останні роки в світлі завдань всебічного розвитку особистості школяра набула принципово важливого значення. Слід відзначити, що саме трактування поняття «міжпредметні зв’язки» в педагогічній літературі не є однозначним. Але цю різноманітність можна все-таки звести до кількох визначень: міжпредметні зв’язки трактуються як «дидактична умова» (Ф.Соколова, В.Федорова, Д.Кірюшкін, П.Новиков та ін.), як «виявлення принципу систематичності» (К.Корольова, І.Звєрев), як «дидактичний принцип» (Н.Лошкарьова, В.Максимова, С.Рашкова), нарешті, як «дидактична категорія» (Г.Федорець) [8, c. 35].

Дидактичне явище «міжпредметний зв’язок» як система має структуру, що складається з трьох елементів: 1) знань з однієї предметної області; 2) знань з іншої предметної області; 3) зв’язку цих знань у процесі навчання.

Об’єднання знань у кожному конкретному випадку має певну пізнавальну функцію – пояснення причинно-наслідкових зв’язків у загальних об’єктах, узагальнення й виведення нового узагальненого знання, конкретизація загальних понять, класифікація суміжних явищ, доказ узагальнених ідей та інші [6,с. 368].

Міжпредметний зв’язок у завершеному вигляді являє собою виражене у загальній формі, усвідомлене відношення між елементами структури різних навчальних предметів. Таким відношенням може бути нове знання, що сформувалося завдяки засвоєнню зв’язків між знаннями з різних предметів. Це знання за своїм змістом й способом формування в навчальному пізнанні носить міжпредметний характер (наприклад, фізико-хімічні, історико-географічні, літературно-історичні, техніко-економічні поняття). Таким відношенням може бути й нове узагальнене вміння, сформоване в результаті засвоєння зв’язків між способами учбово-пізнавальної діяльності, застосовуваними в різних предметах [6, с. 368].

Нове вміння є міжпредметним, оскільки може використовуватися у різних навчальних предметах при оперуванні загальними для них міжпредметними знаннями (наприклад, вміння усної й письмової мови, вміння планування і організації практичної діяльності та ін.).

Так, І.Звєрєв та В.Максимова, виходячи зі спільності структури навчальних предметів і структури процесу навчання, виділяють змістовно-інформаційні, операційно-діяльнісні й організаційно-методичні зв’язки [4, c. 42]

Г.Федорець на основі трьох істотних ознак філософської категорії «зв’язок» виявляє зв’язки по складу (змістовні, операційні, методичні, організаційні), напрямку (одно-, дво- і багатостороння) і способу взаємодії сполучних елементів в часі (хронологічні й хронометричні) [6].

Наведені приклади класифікації міжпредметних зв’язків показують, що це питання вирішується дослідниками по-різному, явище розглядається у різних напрямках, використовуються різноманітні критерії класифікації, що свідчить про багатогранність і різнохарактерність проблеми міжпредметних зв’язків [6, с. 369].

Вагомий вклад у вирішення проблеми міжпредметних зв’язків внесла В.Максимова. У своїй роботі «Міжпредметні зв’язки в навчально-виховному процесі сучасної школи» вона розкриває основні напрями вдосконалення процесу навчання, в яких виявляється методологічна функція міжпредметних зв’язків:

1) міжпредметні зв’язки ведуть до підвищення наукового рівня навчання;

2) здійснення таких зв’язків сприяє залученню школярів до системного методу мислення, розширює сферу пізнання, поєднуючи елементи знань із різних навчальних дисциплін;

3) міжпредметні зв’язки забезпечують систему в організації предметного навчання, спонукають учителя до самоосвіти, творчості та взаємодії з іншими вчителями-предметниками [8, c. 36].

Значення міжпредметних зв’язків у навчанні загальновідоме. За свідченням М. Коньок, вони підвищують якість знань, стимулюють активність, розвивають увагу та інтерес до знань, розширюють кругозір, а головне – сприяють формуванню світогляду. Велике значення цих зв’язків особливо тепер, коли все більше відкриттів, винаходів, новаторських ідей народжується на зіткненні наук, у процесі реалізації системно-структурного підходу, що має міждисциплінарний характер [5, c. 74].

Міжпредметні зв’язки в навчанні відображають комплексний підхід до виховання і навчання, дозволяють вичленувати як головні елементи змісту освіти. Вони формують конкретні знання учнів, розкривають гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне засвоєння основ наук. Міжпредметні зв’язки включають учнів до оперування пізнавальними методами, що мають загальнонауковий характер (абстрагування, моделювання, узагальнення, аналогія та інші) [9].

Ґрунтовна система знань передбачає формування не лише внутріпредметних, а і міжпредметних асоціацій. З точки зору психології – це вищий рівень розумової діяльності людини, оскільки вони дозволяють підходити до явища, що розглядається, враховуючи різні системи зв’язків. Отже, необхідно розвивати вміння бачити предмет, що вивчається, з різних боків [5, c. 74-75].

На основі експериментальних даних педагоги дійшли висновку, що систематичне використання міжпредметних зв’язків виробляє в учнів уміння критично осмислювати матеріал, що вивчається. Новий матеріал школярі порівнюють із тими знаннями, які їм відомі, зіставляють їх, аналізують, додають із відомого раніше, і ця активна розумова діяльність по узагальненню нового під впливом раніше відомого із суміжних дисциплін сприяє більш міцному засвоєнню програмного матеріалу.

Крім того, систематичне використання в навчальному процесі міжпредметних зв’язків позитивно змінює діапазон застосування знань та умінь, сприяє формуванню в дітей широких пізнавальних інтересів [8, c. 36].

За свідченням К. Шерстюк, виявлення та послідовне втілення важливих для розкриття провідних положень навчальних тем міжпредметних зв’язків дозволяє:

а) знизити ймовірність суб’єктивного підходу в визначені міжпредметної сутності навчальних тем;

б) зосередити увагу вчителів та учнів на вузлових аспектах навчальних предметів, які відіграють важливу роль у розкритті провідних ідей наук;

в) здійснювати поетапну організацію роботи з встановлення міжпредметних зв’язків, постійно ускладнюючи пізнавальні завдання, розширюючи поле діяльності творчої ініціативи та пізнавальної самодіяльності школярів, застосовуючи всю різноманітність дидактичних засобів для ефективного здійснення багатосторонніх міжпредметних зв’язків;

г) формувати пізнавальні інтереси учнів засобами найрізноманітніших навчальних предметів в їх органічній єдності;

д) здійснювати творчу співпрацю між учителями та учнями;

е) вивчати найважливіший світоглядні проблеми та питання сучасності засобами різноманітних предметів і наук у зв’язку з життям;

ж) впровадження у навчальний процес найновітніших технологій, зокрема принципу розвиваючого та інтегрованого навчання [9].

Подальше поліпшення системи міжпредметних зв’язків передбачає й подальше вдосконалення шляхів їх реалізацій: планування цієї роботи в школі, координацію діяльності усіх учасників педагогічного процесу; ефективне використання міжпредметних (комплексних) семінарів, екскурсій, конференцій, розширення практики уроків міжпредметними зв’язками, на яких можуть розв’язуватись світоглядні проблеми засобами різних учбових предметів і наук одночасно [9].

2. Проблема інтеграції навчального матеріалу у світлі можливостей міжпредметних зв’язків

Сучасна система освіти спрямована на формування високоосвіченої, інтелектуально розвиненої особистості з цілісним уявленням картини світу, з розумінням глибини зв’язків явищ та процесів, які складають цю картину. Предметна роз’єднаність стає однією з причин фрагментарності світогляду особистості, у той час як у сучасному світі переважають тенденції до економічної, політичної, культурної, інформаційної інтеграції [2].

Відповідно зростає актуальність міжпредметних зв’язків в освіті та навчанні підростаючого покоління.

У сучасній педагогіці міжпредметні зв’язки переросли в проблему інтегрованого пізнання. У процесі інтегрованого навчання створюється цілісна система наукових знань, яким притаманний високий ступінь усвідомлення, мобільності та міцності. Всі галузі сучасної науки тісно зв’язані між собою, тому й шкільні навчальні предмети не можуть бути ізольованими один від одного [8, c. 36].

За свідченням М. Коньок, міжпредметні зв’язки в навчанні є конкретним виразом інтеграційних процесів, що відбуваються сьогодні в науці і житті суспільства. Ці зв’язки відіграють важливу роль у підвищенні практичної і науково-теоретичної підготовки учнів, особливістю якої є оволодіння школярами узагальненим характером пізнавальної діяльності. Впровадження міжпредметних зв’язків допомагає формуванню в учнів цілісного підходу до уявлень про явища природи і взаємозв’язок між ними і тому робить знання більш практичними і універсальними у застосуванні [5, c. 75].

Е.Пелешок., О.Гордієнко зазначають, що особливого значення міжпредметні зв’язки набувають у процесі проблемного навчання, хоч вони можуть реалізовуватися і на рівні передачі вже набутих знань. Міжпредметний і проблемний підходи до організації навчального процесу стали розглядатися у взаємозв’язку. Об’єктами пізнавальної діяльності учнів стають питання суміжного характеру: загальні для ряду предметів ідеї, теорії, закони, факти, комплексні проблеми [8, c. 37].

У самому розвитку ідеї міжпредметних зв’язків виділяються дві взаємозв’язані тенденції –інтеграція і координація предметних знань (І. Звєрєв [4]):

Інтеграція – це процес і результат створення нерозривно зв’язаного, єдиного, цілого. В навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному синтезованому курсі елементів різних навчальних предметів.

Координація – це узгодження навчальних програм з споріднених предметів в трактуванні спільних понять, час їх вивчення, тобто, міжпредметні зв’язки у вузькому смислі, які сприяють і інтеграції знань.

Аналіз розвитку ідеї міжпредметних зв’язків у педагогіці дозволяє сформувати основні вимоги до їх здійснення:

1) Міжпредметні зв’язки повинні бути спрямовані на всебічний розвиток особистості учня, посилення зв’язків між освітою, розвитком і вихованням.

2) Міжпредметні зв’язки необхідно включати в навчання у всіх типах шкіл і на всіх ступенях навчання.

3) Необхідна координація навчальних програм на основі інтеграції [9].

Багато дослідників (Г.Батуріна, Н.Борисенко, Г.Воробйов, Т.Ільїна, І.Звєрєв, В.Максимова, Н.Розенберг та ін.) існування міжпредметних зв’язків визначають за допомогою певних критеріїв їх наявності, в якості яких приймають:

– вивчення суміжними дисциплінами тих самих явищ, процесів або предметів навколишньої дійсності;

– застосування при вивченні однієї навчальної дисципліни методів навчального пізнання іншої;

– вивчення навчальними дисциплінами тих самих теорій, ідей, законів,

наскрізних понять і т.д. [6].

Наступним обов’язковим етапом є використання методів моделювання та планування здійснення міжпредметних зв’язків, що забезпечують реалізацію наочно сприйнятних зв’язків для вирішення проблеми взаємозв’язаного вивчення, матеріалу.

Планування міжпредметних зв’язків класифікуються за засобами здійснення (видами фіксації) на текстові, табличні, матричні та графічні (Ю.В. Васильєв, Р.С. Гуревич, І.І. Петрова та ін.).

Текстовий опис міжпредметних зв’язків є першою спробою пошуку точок зіткнення між окремими учбовими предметами.

Головна задача цього способу зводиться до виявлення можливості встановлення зв’язків між окремими елементами змісту освіти різних дисциплін з метою підвищення ефективності учбового процесу [6, с. 369].

При такому плануванні встановлення зв’язків знаходить відображення в пояснювальних записках навчальних програм та змісті робочих, текстові засоби подані у вигляді посилань на необхідність

вивчення конкретного учбового матеріалу (теми, розділу) у зв’язку з іншими предметами в конспектах лекційних і практичних занять.

Більш ефективне і повне створення картини зв’язків різних предметів дозволяє табличне планування, різновидом якого можуть бути різноманітні картотеки міжпредметних зв’язків.

Для більш наочної ілюстрації можливості міжпредметних зв’язків на основі табличного планування розробляються матриці та графи, які здійснюють наскрізне моделювання міжпредметних зв’язків.

Розглядаючи можливість планування і реалізації міжпредметних зв’язків у контексті застосування новітніх інформаційних технологій, М. Курач виявив новий тип міжпредметних зв’язків за критерієм – засоби здійснення і фіксації –  електронний [6, с. 370].

Прикладом такого відображення міжпредметних зв’язків можуть бути електронні робочі навчальні програми, електронні конспекти лекцій і практичних занять, електронні інструкційні картки з окремої навчальної дисципліни, в яких можна розмістити виявлені традиційним шляхом або знайдені за допомогою комп’ютера посилання на матеріал міжпредметного змісту інших дисциплін [6].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок про те, що забезпечення міжпредметних зв’язків є одним із засобів оптимізації навчального процесу у школі. Їх реалізація на науковій основі може істотно сприяти вдосконаленню змісту навчання та підвищенню якості організації навчально-виховного процесу.

3. Організація навчального процесу з використанням міжпредметних зв’язків

Одним із провідних орієнтирів української освіти і виховання є врахування  здібностей, нахилів та інтересів школярів у процесі пізнання, що визначено Законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту». Стає необхідним створення сприятливих умов для творчої діяльності дітей, які б допомагали їм самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації, формували потребу особистості в подальшому творчому сприйнятті світу.

Досягти цього можна за умови всеохоплюючого впливу педагогічного процесу на дитину, що відбувається в ході занурення її у навчальний матеріал, побудований на міжпредметних зв’язках.

Одним із факторів оптимізації навчання, який викликає в учителів найбільші труднощі, є організація навчальної діяльності з використанням міжпредметних зв’язків. Причини труднощів практичного здійснення міжпредметних зв’язків носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Об’єктивна причина – це недостатність методичних рекомендацій у цій галузі, координації діяльності вчителів-предметників. Суб’єктивні причини – це необізнаність у змісті програм із суміжних предметів, недостатність знань та умінь, відсутність досвіду в реалізації зв’язків між предметами, здійснення міжпредметних зв’язків у шкільній практиці не в повній мірі [8, c. 37].

За ствердженням О. Михайлової, міжпредметні зв’язки можна використовувати на різних етапах сучасного заняття: актуалізації знань, вивчення нового матеріалу, перевірки і закріплення вивченого матеріалу, домашнього завдання і навіть при контролі знань. Самостійна робота з міжпредметним матеріалом активізує пізнавальну і мислительну діяльність студентів, заохочує до подальшої наукової діяльності, поглиблює інтерес до вивчення навчальних предметів [7, с. 195].

У рекомендаціях педагогів знаходимо перелік уроків, на яких можна реалізувати міжпредметні зв’язки:

1) так звані «фрагментарні» – з елементами міжпредметних зв’язків, які використовуються для розкриття окремих питань теми уроку;

2) «вузлові», що включають міжпредметні зв’язки як органічну складову частину всього змісту теми уроку;

3) синтезовані – спеціально організовані, підсумкові, на яких концентруються знання учнів із метою розкриття загальних законів і принципів [7; 8].

Якщо говорити про початкову школу, то тут можуть здійснюватися найрізноманітніші міжпредметні зв’язки: українське і російське читання, українська і російська мови, читання і природознавство, читання і малювання, малювання і музика. Наприклад, під час вивчення літературних творів з українського і російського читання легко здійснити взаємозв’язки, оскільки для обох методик діють такі принципи підбору текстів для читання, як тематичний і календарний. Тому цілком природний зв’язок тем про осінь, зиму, весну, літо [8, c. 37].

На думку К.Шерстюк, встановлення зв’язків у знаннях з різних предметів повинно проводитися не лише учителем, а й учнями. Спираючись на набуті знання з інших предметів, учень спроможний охопити думкою і порівняно швидко опанувати складніші знання і вміння. Таке підвищення рівня здатності до засвоєння і узагальнення нового навчального матеріалу становить розвивальний ефект навчального здобутку молодших школярів. Використання в шкільній практиці тих зв’язків, за якими здійснюється міжпредметне перенесення мислительних дій та операцій, є необхідною умовою повноцінного інтелектуального розвитку учнів. Тому дітей потрібно систематично привчати застосовувати знання з інших предметів [9].

Таким чином, міжпредметні зв’язки потребують вмілої підготовки в їх застосуванні під час навчально-виховного процесу, однак затратні зусилля педагогів сприятливо відображаються у значно краще засвоєному навчальному матеріалі серед учнів, а також їх можливості застосовувати отримані знання та вміння на практиці в різних сферах свого життя.

Висновки

Основні підходи до розуміння поняття «міжпредметні зв’язки» визначають його як дидактична умову зростання наукового рівня викладання основ наук, як відбиття в навчальному процесі міжнаукових зв’язків і міжнаукових понять, як засіб, який забезпечує взаємну узгодженість навчальних програм і підручників із різних навчальних дисциплін, як самостійний принцип навчання, як комплексний підхід: міжпредметні зв’язки є такою конструкцією змісту навчального матеріалу, яка належить двом і більше навчальним дисциплінам.

Міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання та навчання, який надає можливість виокремити як основні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними предметами. На будь-якому етапі навчання завдяки інтеграції знань міжпредметні зв’язки виконують виховну, розвиваючу та детермінуючу функції, що підвищує продуктивність перебігу психічних процесів. Міжпредметні зв’язки формують конкретні знання учнів, включають їх в оперування пізнавальними методами, які мають загальнонауковий характер (абстрагування, моделювання, аналогія, узагальнення тощо).

Труднощі впровадження міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес у школі пов’язані із об’єктивними та суб’єктивними факторами, серед яких: недостатність методичних рекомендацій, досвіду координації діяльності вчителів-предметників; а також необізнаність у змісті програм із суміжних предметів, недостатність знань та умінь, відсутність досвіду в реалізації зв’язків між предметами, здійснення міжпредметних зв’язків у шкільній практиці не в повній мірі тощо.

Загалом існує три види уроків, на яких можна реалізувати міжпредметні зв’язки: 1) так звані «фрагментарні» – з елементами міжпредметних зв’язків, які використовуються для розкриття окремих питань теми уроку; 2) «вузлові», що включають міжпредметні зв’язки як органічну складову частину всього змісту теми уроку; 3) синтезовані – спеціально організовані, підсумкові, на яких концентруються знання учнів із метою розкриття загальних законів і принципів.

За допомогою залучення учнів до активної пізнавальної діяльності на заняттях, побудованих на міжпредметних зв’язках, можна досягти вищої усвідомлюваності і міцнішого засвоєння навчального матеріалу, розширення кругозору школярів та сприяти формуванню їх світогляду. Засвоєні міжпредметні знання дозволяють застосовувати їх значно ширшому діапазоні сфер життєдіяльності, що сприяє повноцінному різнобічному розвитку особистості та її підготовці до сучасного життя.

Література

1. Абрамович В.Є. Теоретичні аспекти міжпредметних зв’язків у професійній підготовці майбутніх медиків / В.Є. Абрамович // Педагогічна теорія і практика. – 2012. – Вип. №3. – С. 3-12.
2. Бачинська Н.Я. Роль міжпредметних зв’язків у формуванні соціокультурної компетенції студентів мовних спеціальностей засобами англійського фольклору [Електронний ресурс] / Н.Я. Бачинська // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2012. – Вип. 5. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2012_5/12bnyzaf.pdf
3. Верба Я.М. Теоретичні аспекти підготовки майбутніх вчителів до реалізації міжпредметних зв’язків у початковій школі / Я.М. Верба // Проблеми сучасної педагогічної освіти: педагогіка і психологія. – Вип. №21. – Ч. 3. – 2009. – С. 85-89.
4. Зверев И. Д. Межпредметные связи в современной школе / И.Д. Зверев, В.Н. Максимова. − 3-е изд. – М. : Педагогика, 2002. −160 с.
5. Коньок М.М. Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів при вивченні технічних дисциплін з використанням міжпредметних зв’язків / М.М. Коньок // Вісник Глухівського НПУ ім. О. Довженка. – Вип. 19. – С. 74-78.
6. Курач М. Планування та реалізація міжпредметних зв’язків у художньо-трудовій підготовці майбутніх учителів трудового навчання / М. Курач // Зб. наук. пр. Уманського ДПУ ім. П. Тичини. – 2010. – Вип. № 2. – С. 367-374.
7. Михайлова О.С. Роль міжпредметних зв’язків у процесі соціокультурного виховання майбутніх учителів-гуманітаріїв / О.С. Михайлова // Вісник Чернігівського НПУ ім. Т.Г. Шевченка: Зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 92. – С. 195-197.
8. Пелешок Е. Х. Розвиток ідеї міжпредметних зв’язків у педагогіці та проблема інтегрованого навчання / Пелешок Е. Х., Гордієнко О. А. // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2003. – Вип. 13. – С. 35-37.
9. Шерстюк К. Використання міжпредмететних зв’язків в початковій школі [Електронний ресурс] / К. Шерстюк, Т. Олексенко / Режим доступу: http://conference.mdpu.org.ua/viewtopic.php?t=1342