Актуальність теми. Сьогодні українська економіка поступово виходить з глибокої кризи, яка охопила всі сторони суспільного виробництва. За даними Державного комітету статистики України в 2010 р. промислове виробництво збільшилось на 11,0 % у порівнянні з 2009 р. Причому підвищення випуску продукції спостерігалось майже за всіма основними видами промислової діяльності.

Криза, що проявилася в суттєвому падінні масштабів випуску й реалізації продукції, порушенні прямих і зворотних народногосподарських зв’язків, зниженні ефективності функціонування фінансово-кредитної,  платіжної та інших систем країни – результат подвійного негативного впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, дія яких співпала в часі. До внутрішніх слід віднести моральне та фізичне старіння досить зношеного основного капіталу, низька конкурентоспроможність багатьох вітчизняних товарів та послуг, збитковість великої кількості вітчизняних підприємств. Зовнішні чинники проявились у вигляді світової фінансово-економічної кризи через зниження попиту на українську продукцію, відтік іноземних капіталів тощо.

В результаті численні суб’єкти господарювання в промисловості перетворилися в збиткові, а деякі збанкрутіли.

Перші ознаки економічного зростання, необхідність реіндустріалізації багатьох галузей народного господарства України і досягнення рівня виробництва 1991 р. ставлять на порядок денний удосконалення управління прибутковістю на рівні регіону, підприємства, окремого виду продукції (товару, послуги). Тому дослідження сутності, факторів і резервів підвищення прибутку в нових соціально-економічних умовах розвитку промислового виробництва представляються своєчасними та актуальними.

В умовах ринкової економіки прибуток є важливішим оціночним показником діяльності підприємства, джерелом матеріального добробуту його працівників, власників й держави в цілому. Це пояснюється, насамперед, тим, що прибуток виступає первинним фінансовим стимулом розвитку суспільного виробництва і, перш за все, на рівні підприємства. Стабільний прибуток підприємства проявляється у збільшенні власного капіталу, виплаті відповідних дивідендів акціонерам, сприяє залученню нових інвесторів, відрахуванням до державного бюджету, пенсійного фонду тощо. Тому стає зрозумілим постійний інтерес до проблем управління прибутковістю підприємства, важливим аспектом якої є концепція його беззбиткової діяльності як першого кроку до отримання бухгалтерського, а надалі й економічного прибутку.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів. Однією з найголовніших складових виробничо-фінансової політики підприємства є політика максимізації прибутку. Дослідження формування прибутку на базі витрат і валових доходів підприємства є важливішим чинником для прийняття організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами, економічні служби підприємства повинні кваліфіковано застосовувати сучасні методи та прийоми управління прибутком, визначати головні чинники, що впливають на його величину, чітко уявляти шляхи та резерви його збільшення.

Нині управління прибутком здійснюється на двох рівнях: мікро-економічному (рівень підприємства) і макроекономічному (рівень народного господарства), кожному з яких відповідає свій вид звітності, своя мета. Так, рівень підприємства дає змогу розглянути процес утворення прибутку в первинній ланці економіки за рахунок прибутку (збитків) окремих видів продукції (робіт, послуг), а макрорівень – показати місце прибутку в національному доході держави.

Серед відомих науковців, предметом дослідження яких були проблеми підвищення прибутку суб’єктів господарювання, можна назвати таких авторів минулого і сьогодення, як Ф. Візер, Д. Грін, Г. Давенпорт, А. Маршалл, Дж. Кларк, П. Самуельсон, К. Макконнелл, К. Друрі, Д. Соломон, І.О. Бланк, Б.В. Буркинський, А.А. Васіна, В.В. Вітлінський, І.В. Волошин, А.О. Заїнчковський, Д.Е. Ивахник, В.Е. Керимов, В.В. Ковальов, С.В. Мочерний, О.О. Орлов, С.Ф. Покропивний, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г. Чумаченко.

Однак, слід зауважити, що, не дивлячись на досить глибоку вивченість даних питань, деякі методичні моменти, пов’язані з визначенням точок беззбитковості та їх взаємним розташуванням, використанням методів фінансового та управлінського аналізу прибутку в практиці роботи економічних служб сучасного підприємства, залишились дискусійними і потребують подальшої розробки. Зазначені проблеми та необхідність їх вирішення на сучасному етапі розвитку вітчизняної промисловості значною мірою вплинули на вибір теми даної дисертаційної роботи і визначили конкретні завдання, зміст та новизну виконаного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось згідно планів науково-дослідних робіт Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за темами: «Дослідження економічного механізму реалізації структурних зрушень в регіональному народногосподарському комплексі» (2005 р., номер державної реєстрації 0104U005273), де здобувач проаналізував прикладні аспекти виробничих функцій при вивченні  функціонування регіональних виробничих систем; «Організаційно-економічне забезпечення створення регіональної інфраструктури підтримки інноваційних проектів та технологій» (2010 р., номер державної реєстрації 0108U010998), де автором обґрунтовано основні положення щодо вдосконалення методів управління прибутком промислових підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка методичних положень щодо подальшого вдосконалення методів  управління прибутком промислових підприємств. Для досягнення поставленої мети в дисертації визначено конкретні завдання:

— дослідити еволюцію теорії формування та управління прибутком і роль різних наукових шкіл у формуванні сучасних підходів до вивчення понять, джерел та факторів прибутку промислових підприємств;

— провести порівняльне дослідження існуючих методів економічного аналізу прибутку промислових підприємств з точки зору ефективності їх використання для мінімізації втрат при прийнятті управлінських рішень;

— визначити і дослідити фактори, що впливають на формування прибутку промислових підприємств;

— розробити узагальнюючі характеристики управлінського аналізу  (точки беззбитковості, маржинального прибутку, коефіцієнта маржинального прибутку, запасу міцності, виробничого важеля) на рівні всього підприємства з урахуванням вимог статистичної теорії та методології;

— обґрунтувати методичний підхід до оцінки виробничого, фінансового та сукупного ризику окремих виробів та всього підприємства в цілому на основі відповідних показників левериджу;

— доповнити традиційне застосування виробничої функції Кобба-Дугласа за рахунок використання її при обґрунтуванні інвестиційної стратегії промислових підприємств;

— апробувати запропоновані методичні рекомендації в практиці управління прибутком м’ясопереробних підприємств харчової промисловості України.

Об’єктом виконаної дисертаційної роботи є процес управління прибутком промислових підприємств.

Предметом дослідження є сукупність відносин, що виникають при формуванні та використанні методів управління прибутком підприємств.

Методи дослідження. В процесі підготовки та написання дисертаційної роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Як теоретична база дослідження використовувався діалектичний метод вивчення економічних явищ та процесів у їх взаємозв’язку і розвитку, системний підхід до проблем, що розглядаються. Для вирішення поставлених завдань були також застосовані такі методи: структурно-логічний аналіз – при побудові змісту та структури роботи; метод аналізу та синтезу при дослідженні предмету і взаємозв’язку його складових частин. Крім того, використовувались математико-статистичні методи, зокрема середні величини, апарат індексного та кореляційно-регресійного аналізу, виробничі функції.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є класичні наукові положення вітчизняної і зарубіжної економічної думки у сфері управління прибутком промислових підприємств. Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державної комісії статистики України, матеріали монографій, підручників, статей і тез вітчизняних та зарубіжних учених, публікації в друкованих й електронних економічних виданнях, першоджерела та дані фінансової звітності групи підприємств м’ясопереробної підгалузі харчової промисловості України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшій розробці теоретичних і методичних засад управління прибутком промислових підприємств, що характеризують особистий внесок автора.

Уперше:

— розроблено методичний підхід до формування ефективної системи управління прибутком промислових підприємств на основі визначення і розрахунку узагальнюючих показників аналізу беззбитковості на рівні всього підприємства – точки беззбитковості у вартісному вимірі, маржинального доходу, коефіцієнта маржинального доходу, запасу міцності, виробничого важеля, чутливості прибутку до зміни витратних та цінових чинників;

удосконалено:

— методичні засади визначення впливу факторів, що обумовлюють зміну прибутку промислових підприємств, які відрізняються урахуванням розподілу ефекту взаємодії цих чинників;

— механізм формування асортиментної, цінової та фінансової політики промислових підприємств, заснований на використанні показників управлінського аналізу прибутку, зокрема коефіцієнта маржинального доходу, виробничого левериджу, коефіцієнтів еластичності;

— методику проведення горизонтального дослідження прибутку підприємства на основі більш широкого залучення методів аналізу рядів динаміки – виявлення головної тенденції розвитку конкретного показника прибутку, прогнозування його рівня за допомогою моделей тренду, розрахунку коефіцієнтів прискорення, уповільнення та випередження для етапів з односпрямованими тенденціями розвитку.

дістало подальший розвиток:

— теорія формування та управління прибутком у частині визначення сутності термінів «маржинальний дохід» і «маржинальний прибуток» та економічного поняття, що вони відображають;

— методи оцінки ризиків у діяльності промислового підприємства за рахунок застосування показників, що базуються на характеристиках виробничого, фінансового та сукупного важелів;

— апарат виробничої функції Кобба-Дугласа шляхом розробки додаткових показників і співвідношень, котрі відкривають нові можливості при управлінні інвестиційними проектами промислових підприємств;

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати впроваджені в практичну діяльність низки підприємств м’ясопереробної підгалузі харчової промисловості і забезпечили зростання ефективності аналізу та управління беззбитковістю виробництва, зокрема:

— в планово-аналітичній діяльності ПП «Гармаш» запропоновано використовувати показники співвідношень «витрати – об’єм – прибуток» на рівні всього підприємства (акт впровадження № 34-8 від 21.01.2011 р.);

— удосконалено методику горизонтального аналізу прибутку, що впроваджена на ТОВ «М’ясокомбінат Єреміївський» (акт впровадження № 17-2 від 08.02.2011 р.);

— використано методику проведення факторного індексного аналізу на базі метода виявлення ізольованого впливу чинників на зміну прибутку підприємства, яка апробована на ТОВ «Левада» (акт впровадження № 15-9 від 25.02.2011 р.);

— запропоновано застосування динамічної виробничої функції для оцінки потенційної беззбитковості майбутніх інвестицій в м’ясопереробну промисловість на ТОВ «Південь УкрАгро-96» (довідка № 48-10 від 11.03.2011 р.);

— впроваджено методику моніторингу основних співвідношень в системі ознак беззбитковості м’ясного виробництва на рівні всього ТОВ «Глобінський м’ясокомбінат», що дозволяє оперативно відслідковувати ситуацію в сфері виробничо-фінансових результатів (акт впровадження № 892-11 від 30.03.2011 р.).

Теоретичні розробки й практичні результати дисертації використані в навчальному процесі в Одеському державному економічному університеті при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Управління проектами», «Управління ризиками» (довідка № 431-3 від 14.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові розробки, представлені в дисертації, що виноситься на захист, є результатом власних досліджень і авторських здобутків. Це стосується також наукових праць, виданих автором за досліджуваною темою. Із наукових публікацій, виконаних у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи автора і вказані в переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Головні положення і результати проведеного дослідження доповідались автором і обговорювались на таких науково-практичних конференціях: 2-й Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (Київ, 2003 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи» (Одеса, 2006 р.); 2-й міжнародній науково-практичній конференції «Харчові технології – 2006» (Одеса, 2006 р.); 1 – 5-й Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи» (Одеса, 2006 – 2010 рр.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 24 наукових працях загальним обсягом 26,6 д.а., з яких особисто автору належать 8,19 д.а. У тому числі: 2 колективні монографії (2,17 д.а.), 9 статей у наукових фахових виданнях (3,12 д.а.), 3 статті в наукових журналах, 8 – матеріали і тези наукових конференцій, 2 – у збірниках наукових праць.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 263 сторінок тексту, в тому числі основний зміст роботи викладений на 230 сторінках. Дисертація містить 38 таблиць, 33 рисунки, 6 додатків, список використаних джерел із 195 найменувань, 6 додатків, поданих на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет та методи наукової розробки, розкрито наукову новизну, практичне значення і апробацію одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади формування та управління прибутком промислових підприємств» розглянуто основні поняття прибутку, прибутковості, беззбитковості та їх історичний генезис, розкрито сутність бухгалтерського і економічного прибутку підприємства, проведено критичне дослідження існуючих методів аналізу прибутковості.

Одержані результати показали, що головні ідеї відносно сучасного розуміння сутності, джерел та факторів прибутку підприємства в умовах товарного виробництва, методів його аналізу, в тому числі й математико-статистичних, закладені видатними теоретиками маржиналізму XIX століття. Однак, серед теперішніх науковців і практиків має місце неоднозначність в термінології відносно окремих показників прибутку. Це стосується, перш за все, поняття маржинального доходу (у деяких авторів – маржинального прибутку).

На нашу думку, обидва терміна мають однакове право на існування в економічній науці і практиці, оскільки дане поняття і відповідний показник відрізняються від інших двоїстою природою. Як маржинальний прибуток – це різниця між чистим доходом від реалізації даного виду продукції і змінними витратами, а як маржинальний дохід – це сума прибутку і постійних витрат, що пов’язані з виробництвом певного виду продукції.

У вітчизняній та зарубіжній економічній літературі з питань управління беззбитковістю існує велика множина різноманітних класифікаційних ознак прибутку (збитків) суб’єкта господарювання, важливішою з яких є поділ прибутку підприємства на бухгалтерський і економічний. В основі такої класифікації лежить диференціація витрат підприємства на явні (бухгалтерські) та неявні (альтернативні) витрати. Бухгалтерський прибуток відображає результат реалізації підприємством даної продукції (робіт, послуг), а економічний прибуток – ефект роботи капіталу.

Точка бухгалтерської беззбитковості підприємства в міру «очищення» прибутку від операційних, інвестиційних, фінансових витрат, а також втрат від надзвичайних подій, зовнішніх вирахувань зазвичай рухається по вісі обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) Х праворуч. Така ситуація свідчить про те, що будь-яке промислове підприємство повинно орієнтуватися, принаймні, на досягнення зони беззбитковості, визначеної за чистим прибутком.

Точка економічної беззбитковості знаходиться праворуч від точки бухгалтерської беззбитковості, розрахованої за чистим прибутком (рис. 1). Це означає, що у короткостроковому періоді підприємству вигідно виробляти продукцію, якщо воно знаходиться в зоні економічної беззбитковості (точки А, В на рис. 1), або коли воно отримує, принаймні, бухгалтерський прибуток (точка С на рис. 1)

Хоча в останньому випадку є серйозний привід для пошуку більш раціональних шляхів застосування наявних ресурсів. Відповідно керівництву підприємства варто замислитися про припинення підприємницької діяльності або про перехід в іншу галузь, коли спостерігається бухгалтерська «безприбутковість» (точки D, E на рис. 1).

Численні методи аналізу прибутку промислового підприємства умовно поділяються на дві групи:

1) методи фінансового аналізу;

2) методи управлінського аналізу.

Вони засновані на розгляданні результатів виробничо-фінансової діяльності суб’єкта господарювання виключно в короткостроковому періоді, коли частина його ресурсів, зазвичай основні виробничі фонди, вважається зафіксованою. Це суттєво збіднює можливості управління в довгостроковому періоді при стратегічному  плануванні прибутку підприємства. Крім того, такі методи дослідження прибутку, як горизонтальний аналіз, факторний аналіз прибутку від операційної діяльності, аналіз «витрати – об’єм – прибуток» мають певні недоліки методичного характеру, пов’язані з неповнотою використання інструментарію відповідних розділів математичної та статистичної науки.

У другому розділі «Розвиток методичних підходів до управління беззбитковістю промислових підприємств» обґрунтовано головні напрямки удосконалення горизонтального аналізу прибутку, проведено порівняння детермінованих моделей факторного аналізу прибутку, розроблено інструментарій дослідження та управління прибутком на рівні підприємства на основі CVP-аналізу, визначено зони беззбитковості інвестування в промисловість за допомогою виробничих функцій.

Зокрема, автором запропоновано в процесі проведення горизонтального дослідження прибутку ширше використовувати весь арсенал статистичних методів, які полягають у всебічному застосуванні показників аналізу динаміки прибутку (абсолютних приростів, темпів зростання і приросту, абсолютного значення 1 % приросту), середніх показників динаміки прибутку (середніх рівнів ряду, середніх абсолютних приростів, середніх темпів зростання і приросту). Їх розрахунок дозволяє визначити періоди часу, в яких спостерігалася найбільша абсолютна (відносна) швидкість зростання (зниження) окремих показників прибутку підприємства, а також охарактеризувати типовий рівень відповідної ознаки динаміки прибутку за період часу, що вивчається.

В ситуаціях, коли рівні показників прибутку підприємства сильно варіюють, виникає завдання виявити основну тенденцію їх розвитку. Успішне розв’язання даного завдання можливе на базі застосування методів графічного (візуального) аналізу ряду динаміки, укрупнення періодів, вирівнювання рівнів часового ряду за допомогою ковзної середньої, а також з використанням аналітичного вирівнювання на основі трендових моделей.

Після виявлення основної тенденції розвитку ряду динаміки прибутку часто корисно виділити в ньому окремі етапи. При цьому для етапів з однаково направленою тенденцією розвитку з’являється можливість проведення порівняльного аналізу середньої абсолютної і середньої відносної швидкості росту (зниження) рівнів часового ряду прибутку шляхом розрахунку коефіцієнтів прискорення (уповільнення).

При порівнянні абсолютних і відносних швидкостей росту (зниження) рівнів двох або декількох показників прибутку підприємства (валового, від реалізації продукції, операційного, від звичайної діяльності до і після оподаткування і т. ін.), представлених у вигляді відповідних рядів динаміки з одно направленою тенденцією розвитку, доцільно розраховувати коефіцієнти випередження.

Горизонтальний аналіз прибутку підприємства повинен включати науково обґрунтоване передбачення майбутніх значень різноманітних його показників. Одним із дієвих засобів такого передбачення є прогнозування за допомогою трендових моделей, яке базується на екстраполяції виявлених раніше загальних тенденцій розвитку досліджуваного економічного явища. При цьому корисно розраховувати як точкові, так і інтервальні оцінки майбутніх показників прибутку підприємства з наперед заданою достовірністю прогнозу.

Сучасний факторний економічний аналіз показників бухгалтерського прибутку підприємства базується в основному на використанні детермінованих моделей мультиплікативного типу (табл. 1). При цьому найбільш розповсюдженим на практиці є метод ланцюгових підстановок, який має серйозні недоліки, пов’язані з викривленням впливу на приріст результативної економічної ознаки всіх факторів, окрім об’ємного.

Ми рекомендуємо відмовитись від його застосування в факторному економічному аналізі прибутку підприємства і активніше впроваджувати в практику метод виявлення ізольованого впливу чинників у його традиційному та модифікованому варіантах, а також порівняно нового математичного способу розкладання загального абсолютного (відносного) приросту прибутку за факторами – методу логарифмування.

Таблиця 1

Порівняння методів факторного економічного аналізу, заснованих на мультиплікативних моделях

Методи	Переваги	Недоліки
1. Статистичні
1.1  Ланцюгових підстановок (прямих)	Забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.	Вимагає врахування черговості дії факторів. Приєднує ефект взаємодії основних чинників до внеску  всіх факторів, окрім об’ємного.
1.2. Ланцюгових підстановок (зворотних)	Забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.	Вимагає врахування черговості дії факторів. Приєднує ефект взаємодії основних чинників до внеску всіх факторів, окрім якісного.
1.3. Виявлення ізольованого впливу чинників (традиційний)	Не вимагає врахування черговості дії факторів. Виокремлює ефект взаємодії основних чинників.	Базується на передумові, що кожний чинник змінюється першим. Не забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.
1.4. Виявлення ізольованого впливу чинників (модифікований)	Не вимагає врахування черговості дії факторів. Виокремлює ефект взаємодії основних чинників.	Базується на передумові, що кожний чинник змінюється останнім. Не забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.
2. Математичні
2.1. Диференціальний (похідні беруться в початковій точці базисного періоду)	Співпадають з перевагами методу 1.3.	Співпадають з недоліками методу 1.3.
2.2. Диференціальний (похідні беруться в кінцевій точці звітного періоду)	Співпадають з перевагами методу 1.4.	Співпадають з недоліками методу 1.4.
2.3. Інтегральний	Не вимагає врахування черговості дії факторів. Забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.	Складність розрахунків. Неадекватність дискретній природі варіації економічних ознак. Додатковий приріст результативної ознаки, який виникає внаслідок взаємодії основних факторів, розподі-ляється між ними порівну.
2.4. Логарифмування	Не вимагає врахування черговості дії факторів. Забезпечує повне розкладання приросту результативної ознаки за факторами.	Складність розрахунків.  Додатковий приріст результативної ознаки, який виникає внаслідок взаємодії основних чинників, розподіля-ється між ними пропорційно логарифмам їх індексів.

Це, на нашу думку, забезпечить отримання більш точних висновків щодо ролі окремих чинників у формуванні рівнів відповідних показників бухгалтерського прибутку підприємства. Хоча проблема обґрунтування вибору між виокремленням ефекту взаємодії основних факторів або розподілу його між чинниками пропорційно логарифмам їх індексів остається поки відкритою.

В рамках управлінського аналізу прибутку в короткостроковому періоді прийняття рішень в системі показників «витрати – об’єм – прибуток» доцільно застосовувати інструментарій CVP-аналізу не тільки на рівні окремого виду продукції (робіт, послуг), а й на рівні підприємства (табл. 2).

Таблиця 2

Показники аналізу беззбитковості випуску й реалізації продукції на рівні підприємства

Показник	Позна-чення	Формула розрахунку
1. Випуск продукції	ΣХ	ΣХ
2. Ціна виробу	`р	ΣрХ / ΣХ
3. Виручка від реалізації	V	ΣрХ
4. Постійні витрати	ΣС0	ΣС0
5. Змінні витрати на одиницю продукції	`с1	`  ΣС1 / ΣХ
6. Змінні витрати на весь випуск продукції	ΣС1	`с1Х
7. Прибуток від реалізації продукції	ΣPr	ΣрХ  – ΣС0 – ΣС1
8. Маржинальний дохід	ΣMP	ΣрХ – ΣС1
9. Коефіцієнт маржинального доходу	`K	МР / V
10. Беззбитковий обсяг продажів	`V0	ΣC0/K
11. Запас міцності	`MS	100(V – V0) / V0
12. Виробничий важіль	`LВ	ΣMP / ΣPr
13. Виробничий ризик за умови Pr > 0	`RВ	1 – (1 /`LВ)
14. Запас надійності	`S	1 /`LВ
15. Еластичність прибутку
15.1. за ціною	`Ер	V / ΣPr
15.2. за питомими постійними витратами	`Ес0	—ΣC0 / ΣPr
15.3. за питомими змінними витратами	`Ес1	—ΣC1 / ΣPr
16. Платежі за кредити	І	І
17. Прибуток від реалізації продукції за вирахуванням платежів за кредит	ΣPr*	ΣPr – І
18. Фінансовий важіль за умови Pr > I ≥ 0	`LФ	ΣPr / ΣPr*
19. Фінансовий ризик	`RФ	1 – (1 /`LФ)
20. Сукупний (виробничо-фінансовий) важіль	`LС	`LВ ×`LФ
21. Сукупний (виробничо-фінансовий) ризик (Lc>0)	`RС	1 – (1 /`LС)

Це дасть змогу здійснювати оперативний контроль за станом беззбитковості всього підприємства й приймати адекватні рішення щодо підвищення прибутку від реалізації продукції як основного джерела фінансових ресурсів. При цьому важливіші узагальнюючі характеристики аналізу беззбитковості (точка беззбитковості, маржинальний дохід, коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності, виробничий важіль) повинні будуватися з урахуванням вимог статистичної методології, зокрема теорії середніх величин.

На наш погляд, доцільно в зоні беззбитковості на основі розрахованих значень виробничого важеля для окремих видів продукції визначати рівень ризикованості виробничої діяльності по випуску і реалізації даних товарів. Крім того, для підприємства в цілому ми рекомендуємо розраховувати показники середнього виробничого (р. 13 табл. 2), середнього фінансового (р. 19 табл. 2) та середнього сукупного ризиків (р. 21 табл. 2), що дасть змогу відслідковувати й уникати загрози банкрутства внаслідок прийняття необґрунтованих рішень в області виробничо-фінансової діяльності.

Традиційне застосування виробничої функції Кобба-Дугласа як ефективного інструменту економічного аналізу витрат виробничих ресурсів на промислових підприємствах може бути істотно поширене та поглиблене за рахунок використання додаткових показників і співвідношень, котрі  відкривають нові можливості в сфері прогнозування зон беззбитковості при  управлінні інвестиційними проектами.

В третьому розділі «Управління прибутком м’ясопереробних підприємств України» наведено характеристику сучасного стану м’ясопереробної підгалузі харчової промисловості, здійснено фінансовий та управлінський аналіз беззбитковості приватного м’ясопереробного підприємства «Гармаш», досліджено перспективи інвестування в підприємства даної підгалузі на базі виробничих функцій.

Зокрема зазначено, що на ПП «Гармаш», прибуток якого досліджувався, виробництво м’ясної продукції  в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. скоротилося в натуральному вираженні на 519,3 т або на 30,2 %, що призвело до зниження виручки від реалізації на 4442,24 тис. грн. або на 9,2 %. Це відбувалося на фоні загальної фінансово-економічної кризи, зниження платоспроможного попиту населення одеського регіону, негативних значень на протязі 2008-2009 рр. усіх показників прибутку, окрім валового.

Основною причиною збитковості підприємства був стрімкий ріст повної собівартості реалізованої продукції за рахунок різкого підвищення адміністративних витрат і витрат на збут. У 2008 р. вони зросли на 3469 тис. грн., а в 2009 р. – на 4112 тис. грн. Такий ріст викликаний тим, що в ці роки  підприємством створювалась мережа власних торгівельних точок. Він був пов’язаний з закупкою ларьків, холодильного й торгівельного устаткування, транспорту за рахунок короткострокових кредитів банку. На вказані нужди ПП «Гармаш» в 2008 р. отримало кредит на суму 5000 тис. грн., а в 2009 р. – на суму 2130 тис. грн. під 28-30 % річних.

Удосконалений горизонтальний аналіз шести показників бухгалтерського прибутку підприємства за 2005-2009 рр. дозволив виявити:

— періоди часу, коли спостерігалась максимальна абсолютна (відносна) швидкість росту (зниження) прибутку підприємства;

— типовий середньорічний рівень кожного з зазначених видів прибутку, а також середню абсолютну швидкість їх зміни;

— два чітко виражених етапи розвитку. Для валового прибутку: 1) прискореного росту (2005-2007 рр.), 2) уповільненого зниження (2007-2009 рр.). Для п’яти інших показників прибутку: 1) уповільненого росту (2005-2007 рр.), 2) прискореного зниження (2007-2009 рр.);

— коефіцієнти випередження середньої абсолютної швидкості зниження чистого прибутку і прибутку від реалізації в порівнянні з аналогічною середньою ознакою всіх інших показників прибутку;

— попереджувальні точкові та 95-відсоткові інтервальні прогнози шести показників прибутку на 2010-2011 рр.

Вертикальний аналіз результатів виробничо-фінансової діяльності ПП «Гармаш» відкрив можливість констатувати, що максимальну питому вагу в структурі доходів складала виручка від реалізації м’ясної продукції: у 2008 р. 75,5 %, у 2009 р. 95,6 %. В структурі ж витрат найбільшу частку в 2008-2009 рр. мала собівартість реалізованої продукції – 57,1 % та 70,8 % відповідно. Основну питому вагу в 2008-2009 рр. у структурі операційних витрат займали матеріальні витрати: 84,3 % та 79,1 % відповідно. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат сталося в результаті зменшення випуску продукції. Падіння виручки від реалізації продукції (темп зниження 0,911) випереджає зменшення операційних витрат (0,998), а темп росту витрат на оплату праці (1,234) перевищує темп зміни виручки від реалізації продукції, що вказує на загальне зниження продуктивності праці.

Порівняльний аналіз прибутку і активів підприємства дозволив дійти висновку про те, що на протязі останніх років на підприємстві спостерігалося падіння обсягів продажу продукції при зростанні величини активів. Крім того, ПП «Гармаш» отримало збиток від звичайної діяльності до оподаткування, що свідчить про не досить ефективний фінансовий менеджмент. Це прояв­ляється у відсутності системи контролю за рухом основних ресурсів виробництва і витратами, невмінні залучати додаткові фінансові засоби, особливо для поповнення оборот­них коштів, необхідних для успішного функціонування підприємства, відсутності механізму аналізу фінансових ресурсів. Найбільшу питому вагу в формуванні збитків підприємства займав збиток від операційної діяльності, який у 2009 р. дорівнював 82,4 %.

В результаті застосування трьох методів факторного аналізу прибутку підприємства (ланцюгових підстановок, виявлення ізольованого впливу чинників та логарифмування) виявилось, що ПП «Гармаш» має суттєві резерви росту валового прибутку за рахунок покращення структури основних засобів, а саме підвищення частки їх активної частини (на 104,382 тис. грн. або на 9,2 %). Крім того, подоланню збитковості підприємства сприятиме зростання ефективності використання машин та устаткування на м’ясопереробному виробництві (на 278,043 тис. грн. або на 24,5 %). Порівняльний аналіз обговорюваних методів відкрив можливість визначити «чистий» вплив на зміну валового прибутку підприємства розглянутих чинників на основі методу виявлення ізольованого впливу факторів, а також дослідити, як розподіляється ефект взаємодії вихідних чинників (100,454 тис. грн. або 8,9 %) при застосуванні методу ланцюгових підстановок та методу логарифмування.

Внутрішнє управлінське дослідження прибутку окремих виробів (варених і сирокопчених ковбас), а також підприємства в цілому дозволило зробити висновки про прибутковість в 2009 р. варених ковбас («Телячої», «Любительської», «Докторської») і збитковості сирокопчених ковбас («Невської», «Московської», «Київської»).

Дослідження середніх показників CVP-аналізу, проведене на рівні ПП «Гармаш» за даними 2009 р., показало, що виробництво підприємства  характеризувалося досить високою часткою постійних витрат (15,3 %) у повній собівартості продукції, яка була зумовлена великими адміністративними витратами й витратами на збут. Це призвело до збитковості всього виробництва (-2997 тис. грн.), якої можна було б уникнути в разі підвищення випуску й реалізації м’ясної продукції на 43 %.

Низьке значення коефіцієнта маржинального доходу підприємства (0,09) вказало на присутність серед його виробів таких, що не роблять суттєвий внесок у покриття постійних витрат і прибутку від реалізації. Негативне значення виробничого важеля й коефіцієнта надійності додатково сигналізувало про те, що підприємство збиткове і виробничий, фінансовий та сукупний ризики його функціонування дуже високі.

Дослідження використання ресурсів у даній підгалузі харчової промисловості за допомогою виробничої функції Кобба-Дугласа (для 8 м’ясопереробних підприємств України за даними 2009 р.) відкрило можливість визначити перспективи майбутнього інвестування. Зокрема, виявилося, що при будь-якій величині стартового капіталу новому м’ясопереробному підприємству, яке не буде сильно відрізнятися від 8 досліджуваних,  гарантована потенційна прибутковість.

Для ПП «Гармаш» зроблений висновок про негативний вплив часу на виручку від реалізації м’ясної продукції підприємства, тобто всі фактори, окрім величини капіталу і робочої сили, знижують рівень цього показника. Низьке значення коефіцієнта А = 8,43×10^-6 виробничої функції вказує на досить скрутне фінансово-економічне становище, в якому опинилось підприємство в теперішній час. Певного оптимізму надає лише той факт, що спостерігається позитивний ефект від масштабу виробництва. Це означає, що подолання збутових проблем та розширення виробництва м’ясної продукції забезпечить поступовий перехід в зону беззбитковості за всіма показниками бухгалтерського та економічного прибутку досліджуваного підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального науково-прикладного завдання, що полягає в розробленні методичних засад управління прибутком промислових підприємств на основі комплексного застосування інструментарію фінансового та управлінського аналізу.

На підставі проведеного дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції.

1. В дисертаційній роботі доведено, що сучасні підходи до управління прибутком промислових підприємств недооцінюють внесок видатних теоретиків маржиналізму ХІХ сторіччя, які розробили поняття альтернативних витрат, граничних величин, економічного прибутку та ін., заклали основи економіко-математичного апарату дослідження беззбитковості виробництва.
2. В ході дослідження показано, що в термінологічній базі управління прибутком промислових підприємств існує плутанина відносно позначення поняття, яке займає проміжне положення між прибутком від реалізації продукції (робіт, послуг) і чистим доходом підприємства. Одні автори називають його маржинальним доходом, інші – маржинальним прибутком. На нашу думку, обидва терміна мають однакове право на існування в економічній науці і практиці, оскільки дане поняття і відповідний показник відрізняються від інших двоїстою природою.
3. Дисертант довів, що в процесі управління прибутком необхідно ширше використовувати показники і методичні підходи, які розроблені в математиці й статистиці. Це стосується таких напрямків, як горизонтальний аналіз, детермінований факторний аналіз прибутку на основі мультиплікативних моделей, аналіз співвідношень «витрати – об’єм – прибуток». Крім того, при дослідженні часової та просторової варіації результатів і факторів виробництва доцільно застосовувати апарат виробничих функцій, який відкриває нові можливості для оцінки зон беззбитковості при інвестуванні капіталу в підприємства галузі.
4. В роботі рекомендується відмовитись від застосування в факторному економічному аналізі прибутку підприємства метода ланцюгових підстановок, який має серйозні недоліки, пов’язані з викривленням впливу на приріст результативної економічної ознаки всіх факторів, окрім об’ємного. В якості альтернативи слід активніше впроваджувати в практику метод виявлення ізольованого впливу чинників в його традиційному та модифікованому варіантах, а також порівняно нового математичного способу розкладання загального приросту прибутку за факторами – методу логарифмування. Це забезпечить отримання більш точних висновків щодо ролі окремих чинників у формуванні рівнів відповідних показників прибутку підприємства.
5. При управлінні прибутком в системі показників «витрати – об’єм – прибуток» дисертантом запропоновано застосовувати апарат CVP-аналізу не тільки на рівні окремого виду продукції (робіт, послуг), а й на рівні підприємства. При цьому важливіші узагальнюючі характеристики беззбитковості повинні будуватися з урахуванням вимог теорії середніх величин.
6. В дослідженні доведено, що в зоні беззбитковості на основі розрахованих значень виробничого важеля для окремих видів продукції доцільно визначати рівень ризикованості операційної діяльності по випуску і реалізації даних товарів. Крім того, для підприємства в цілому рекомендується розраховувати показники середнього виробничого, середнього фінансового та середнього сукупного ризиків, що дасть змогу відслідковувати й уникати загрози банкрутства.
7. Управління інвестиційними проектами промислових підприємств може бути суттєво вдосконалено в результаті застосування виробничих функцій, зокрема функції Кобба-Дугласа, за рахунок використання додаткових показників та співвідношень, які дозволяють визначити майбутні зони беззбитковості капітальних вкладень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в колективних монографіях

1. Узагальнена модель розвитку регіональних економічних систем [монографія / за ред. В. Р. Кучеренка]. – Одеса : Автограф, 2005. – С. 139-168. (Особистий внесок здобувача: підрозділ «Моделювання регіональної економіки на основі виробничих функцій» – 1,0 д.а.).
2. Економіка підприємства в умовах ринкових перетворень : [монографія / за ред. О. Г. Янкового]. – Одеса : Атлант, 2010. – С. 230-252. (Особистий внесок здобувача: підрозділ «Економічна беззбитковість як критерій антикризового управління підприємством» – 1,17 д.а.).