У статті — Логістика — нова філософія управління / Є. Крикавська // Податкове планування. — 2002. — № 5. — розглядається новий науково-практичний напрям – логістика.

Під час становлення ринкових відносин в Україні почав активно розвиватись новий науково-практичний напрям — логістика. Сьогодні здебільшого пропозиція перевищує попит, дефіцит товарів і послуг змінюється їх різноманітністю та якістю, загострюється конкурентна боротьба. Надзвичайно актуальними стають питання пошуку організаційно-управлінських резервів підвищення ефективності управління, в першу чергу, — резервів зниження виробничих, транспортних, складських, маркетингових та інших видів витрат для мінімізації загальних витрат підприємства.

Тому сьогодні спостерігаємо цільовий попит на практичне використання логістики. Його формують насамперед вітчизняні підприємства, які мають стратегічних іноземних інвесторів або створюють дистрибуційну мережу в масштабі країни. Прогресує також традиційний попит на фрагментарні логістичні рішення, наприклад, у сфері постачання та транспортування. Актуальною стає концепція логістичного управління у сфері фізичного розподілу, зважаючи на радикальне розширення в 90-х роках в Україні асортименту товарів, істотне зростання транспортних тарифів та концентрації вартості у продукції.

Логістика — наука про планування, керування, контроль і регулюванні руху матеріальних і інформаційних потоків у просторі й у часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача.

Проблеми логістики вже більше 25 років у наростаючих масштабах привертають увагу вчених, фахівців, керівників фірм, підприємств і корпорацій розвинених країн миру. Цей гострий інтерес проявляється в науковому й практичному планах. Проникнення логістики в сферу економіки в істотному ступені зобов'язано комп'ютеризації керування. У дійсності ми маємо справу зі швидко, що розвивається інфраструктурою, у сфері економіки й організації виробництва й з новим науковим напрямком. Ця інфраструктура ґрунтується на сучасних досягненнях науки й техніки. В Україні є деякі вдалі приклади логістичних систем, хоча у своїй повсякденній практиці ми не відносимо їх до області логістики.

Впровадження логістичних підходів у керуванні рухом товарів придбало більшу актуальність на сучасному етапі розвитку російської економіки. Це пов'язане з інтенсифікацією й розширенням товарно-грошових відносин, з динамічним збільшенням горизонтальних господарських зв'язків між підприємствами й організаціями сполучених галузей. Зросли можливості для поліпшення їхньої взаємодії на основі розширення господарської самостійності й ініціативи посередницьких структур і транспортних підприємств, удосконалювання їхніх договірних відносин і взаємного економічного стимулювання.

На основі логістичних підходів економічні методи повинні одержати втілення в практиці виробничих структур — у виготовлювачів і виробничих споживачів, а також у системі комерційно-посередницьких організацій і підприємств. За допомогою цих методів забезпечується економічна зацікавленість господарюючих суб'єктів у підвищенні ефективності кінцевих результатів господарської діяльності за рахунок економії й прибутку від міхурників операцій і послуг.

На думку автора статті, стрімкий розвиток теорії логістики та прискорене впровадження логістичних проектів, поява місцевих та транснаціональних компаній, виключною компетенцією яких є надання логістичних послуг, привертає все більше уваги до використання логістики в підприємницькій діяльності. Небезпідставно на фоні закінчення війни в Перській затоці у науковій літературі з'явилось твердження, що якщо період 70-х років — це період товарів і ринків, 80-х — фінансів, то період 90-х років — це період логістики, і Перська війна виглядає насамперед як війна логістична.

У статті розглянута концепція логістики. Так автор зазначає, що термін «логістика» взято з військової термінології. «Військова логістика» — напрям воєнної науки, пов’язаний з постачанням армії.

Слово «логістика» відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що займалися розподілом продуктів харчування, називалися «логістами» або «логістиками». Наукою логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон VI (865—912 р. н. є.) вважав, що завданням логістики є сплачувати данину армії, належно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил. Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формулюваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, в час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву «дослідження операцій», завдяки чому вдалося організувати постійне постачання зброї для американської армії.

Ще у 50-х роках зарубіжні фахівці наголошували на подібності між управлінням забезпечення військ і управлінням матеріальними ресурсами у промисловості. Трохи згодом з'явилась економічна логістика. У класичному розумінні логістика охоплює всі аспекти, пов'язані з управлінням рухом і зберіганням матеріалів і товарів. Терміном «матеріали» називають всі види предметів праці, які надходять на підприємство (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі), переміщуються і зберігаються в межах підприємства незалежно від ступеня їх готовності, зокрема, незавершене виробництво, брак, відходи. Товари — це готова продукція. Серед визначень логістики (орієнтація на потік, орієнтація на цикл життя виробу, орієнтація на послуги) найбільшого практичного підтвердження набуло те, яке ґрунтується на просторово-часовому переміщенні потоку: суть концепції логістики розглядається як ефективне управління матеріальним потоком у визначених межах.

Основними факторами розвитку логістики є:

1. Вплив на розвиток логістики здійснив перехід від ринку продавця до ринку покупця;

2. Формування концепції логістики було прискорено розробкою теорії систем і теорії компромісів;

3. Важливу роль у створенні об’єктивних можливостей для розвитку логістики відіграв технічний прогрес у засобах зв’язку і інформатики.

В останні роки в країнах з ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю над розподілом ГП від виробничих фірм до спеціалізованих, тобто зовнішнім агентам.

Сьогодні виділяють біля 10 функціональних видів логістики – виробничу, інформаційну, транспортну, складську, комерційну (в т.ч. закупівельну (або постачальну), збутову (або розподільчу), торгову), управління запасами МР, сервісну і ін.

На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов'язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Однак всі наведені тлумачення не суперечать концептуальній сутності логістики, а їх численність є цілком закономірним явищем, яке часто супроводжує становлення і розвиток нових науково-практичних напрямків.

При цьому не важко помітити, що основним об'єктом дослідження, управління й оптимізації, на думку деяких вчених, вважається саме матеріальний потік. Пізніше в сферу інтересів логістики потрапили інформаційні та фінансові потоки, які супроводжують матеріальний, а зовсім недавно — потоки послуг. Сьогодні здійснюються спроби подальшого розширення сфери застосування логістики шляхом виділення як об'єктів її дослідження енергетичних, трудових та інших потоків, які присутні в економічних системах. Однак тут ми згодні з В.І. Сергєєвим, який зазначає, що «розширення об'єктної сфери логістики припустиме лише тоді, коли до нового об'єкта можна застосувати ту ж методологію, методи, прийоми дослідження і менеджменту, що і до матеріального потоку».

У даній статті логістика розглядається як теорія і практика управління матеріальними і пов'язаними з ними інформаційними потоками.

Новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного і т.д.). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою формою управління, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.

Як науковий напрямок логістика і далі розширює межі свого застосування. На сьогодні вона виділилася в спеціальну дисципліну, тісно пов'язану з математикою, кібернетикою, статистикою та певними економічними науками.

Теоретичні положення і конкретні рекомендації логістики активно впроваджуються в практичну діяльність фірм і компаній у багатьох країнах. У прикладній сфері зворотна віддача виявляється у відчутному економічному ефекті, такому як скорочення витрат і часу в сферах виробництва і обігу.

До логістики як наукової основи управління потоковими процесами звертаються не тільки у промисловості, торгівлі і на транспорті, але також у сфері послуг, банківській і страховій справі, організації післяпродажного сервісу, у комунальному господарстві, у сфері туризму та інших областях діяльності.

Логістика передбачає ефективний рух товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості в необхідній кількості в певне місце своєчасно і з мінімальними витратами. Беручи за основу повний цикл створення вартості, що включає три фази: створення, розподіл (дистрибуція) та застосування (використання),- доходимо висновку про порядок формування вартості для клієнта, яку автор подає на рис. 1.

Ідентифікація місця логістики у формуванні вартості (корисності) товару чи послуги для клієнта унаочнює першу важливу характеристику концепції логістики.

Друга характеристика ґрунтується на мисленні системними категоріями, що означає усунення предметно-функціональних «швів» в межах певної системи. Такий підхід не призводить до прийняття субоптимальних рішень, а навпаки — гарантує безумовне врахування взаємозалежності засобів і процесів у логістичних системах.

Конкретизація мислення системними категоріями породжує ще дві ознаки концепції логістики — мислення категоріями загальних витрат та категоріями обслуговування, їх зв'язок ілюструє рис. 2.

З рис. 2 видно, що вхід системи подає загальні логістичні витрати як суму витрат замовлення, транспортних, складських, пакувальних, інформаційних, витрат запасів, обслуговування, яка, як правило, не є безконфліктною. Розглянемо приклад, характерний для діяльності багатьох підприємств у ринковій економіці. Наявність великих матеріальних запасів дозволяє скоротити час для прийняття рішення про збільшення виробництва. Це водночас означає зайві витрати на утримання надлишкових запасів матеріалів і комплектуючих. З іншого боку, утримання малих запасів матеріальних цінностей може викликати вищі питомі транспортні витрати у постачанні. Тобто конфлікт цілей породжує адекватний конфлікт витрат, а це зумовлює необхідність мінімізації загальних витрат. Аналогічні цільові конфлікти можна знайти у виробничій логістиці стосовно глибини, серійності виробництва, у збутовій, транспортній логістиці, їх усунення вимагає прийняття оптимального рішення, яке дозволить виконати операцію з мінімальними витратами грошей або часу.

Вихід поданої на рис. 2 системи ідентифікує логістичне обслуговування — поставка клієнту відповідного товару у відповідному стані у відповідне місце у відповідний час.

І, нарешті, п'ята характеристика концепції логістики є похідною від двох останніх: відношення виходу системи «логістичні послуги» до входу в систему «логістичні витрати» ідентифікує продуктивність логістичної системи. У широкому розумінні, оперуючи і якісними показниками, можна говорити про ефективність логістичних систем як функцію рівня прибутку від рівня логістичного обслуговування.

Логістика комплексно охоплює планування її управління потоком матеріалів, складових частин і виробів та необхідним інформаційним потоком для прискорення загального потоку і мінімізації загальних витрат для постачання, виробництва та збуту продукції.

Вивчення і застосування логістики ґрунтується на розумінні основної ідеї логістичного підходу, новизна якого полягає насамперед у зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значимості діяльності з управління матеріальним потоком. Система поглядів на вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації управління матеріальними потоками є концепцією логістики.

Основні положення даної концепції у статті формулюються наступним чином:

1) Системна побудова логістики підприємства на основі методології загальної кібернетичної теорії систем з фіксуванням основних моментів системного підходу: мети створення системи логістики; обґрунтованого вибору її елементів і структури, спрямованих на досягнення поставленої мети; функціонування цієї системи, її взаємодії з зовнішнім середовищем; аналізу результатів діяльності та порівняння його з поставленою метою.

2) Головне в процедурі організації матеріального потоку — це врахування потреб ринку. Немає необхідності організовувати матеріальний потік, затрачаючи на нього ресурси і зусилля, якщо немає повної впевненості в тому, що ці товари будуть користуватися попитом на ринку, знайдуть збут, свого споживача. Для того щоб переконатися в цьому, попередньо на етапі планування й організації матеріального потоку досліджують потреби ринку. Крім цього, роблять розрахунки можливих обсягів продажів товару, щоб переконатися, що окупляться витрати на виробництво цього товару, і можна отримати прибуток, досягнення якого є основною метою логістичної системи.

3) Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити. На перший погляд це здається деяким парадоксом. Однак насправді непотрібні товари, які не відповідають за якими-небудь параметрами потребам ринку, не знайдуть свого споживача або на ринку будуть продані за зниженою ціною, що може призвести до збитків. На їх виготовлення були витрачені деякі ресурси, які не окупляться, що не дозволить почати новий логістичний цикл без додаткових витрат.

4) Необхідність встановлення оптимального рівня обслуговування клієнтів (під клієнтом розуміється будь-який споживач товарів, робіт, послуг, пропонованих підприємством на ринку). На перший погляд здається, що відповідно до другого принципу логістики чим вищий рівень обслуговування, тим краще, оскільки найбільшою мірою при цьому задовольняються потреби клієнтів. Однак, чим вищий рівень обслуговування, тим більші витрати на виготовлення і доставку товарів споживачу, а, отже, і вища ціна товарів. Тому варто обирати обґрунтоване компромісне рішення за рівнем обслуговування: він повинен бути не дуже низьким (щоб не втратити клієнтів) і не занадто високим (щоб витрати не були надмірними).

5) Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матеріального потоку та у напрямку, зворотному матеріальному потоку. Також і кожна логістична операція в ланцюзі повинна проектуватися так, щоб щонайкраще відповідати потребам і умовам наступних операцій (у напрямку матеріального потоку).

6) Під час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга варто розглядати не ізольовано цю ланку, а весь логістичний ланцюг і проаналізувати, як зміни в одній ланці логістичного ланцюга вплинуть на весь матеріальний потік і загальні результати логістичного процесу.

7) Виконання розрахунків і використання в техніко-економічних обґрунтуваннях рішень з організації вантажопотоку вартості кожної елементарної логістичної операції як у матеріальній підсистемі матеріального потоку, так і в підсистемі його інформаційного забезпечення.

8) Вибір варіантів логістичної системи на підставі порівняння їх техніко-економічних показників. Варто не просто розглядати різні можливі варіанти технічних і організаційних рішень, а визначати за ними техніко-економічні показники і на підставі їх порівняння обирати оптимальні рішення та варіанти.

9) Відповідність всіх рішень з планування й організації матеріальних потоків загальної стратегії підприємства.

10) Наявність і використання найбільш повної інформації про товари, матеріальні потоки, виробників і споживачів товарів, логістичних посередників, закони, нормативні акти і т.д. Докладні описи, масиви і довідники за всіма вказаними напрямками складають у ході розробки інформаційного забезпечення логістики.

11) Під час організації та здійснення матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнерські відносини з іншими підприємствами ~ учасниками логістичного ланцюга — на основі врахування взаємних інтересів і компромісів. Очевидна протидія один одному учасників логістичного процесу призведе до додаткових перешкод і затримок логістичного процесу, конфліктних і навіть ворожих стосунків, в умовах яких стає все важче організовувати ефективні матеріальні потоки.

12) Ведення обліку логістичних витрат протягом всього логістичного ланцюга. Одна з основних задач логістики — управління витратами з доведення матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача. Тому системи обліку витрат виробництва і обігу учасників логістичних процесів повинні виділяти витрати, які виникають у процесі реалізації логістичних функцій, формувати інформацію про найбільш значимі витрати, і також про характер їх взаємодії один з одним. За дотримання цієї умови з'являється можливість використовувати важливий критерій оптимального варіанта логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

У другій частині статті, яка носить назву – «Логістичне управління: функції, сфери та види», автор зазначає, що логістичне управління — процес формування стратегії, планування, керування і контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готових виробів та формуванням інформації від пункту виникнення до пункту споживання для найефективнішого задоволення потреб клієнта. Інтегроване логістичне управління передбачає наявність таких фаз: аналіз і прогноз (системи аналізу ситуацій, діагностики та прогнозу); формування стратегічної концепції логістики (стратегічне планування — стратегічні цілі логістики, логістичні стратегії); конкретизація стратегічних завдань у програмах і оперативно-тактичних планах (оперативне планування — оперативні цілі логістики, логістика-mix); реалізація логістичних планів і контроль (організація, керування та контроль виконання).

Основні функції логістичного управління в підсистемах логістики підприємства класифікуються як довгострокові, середньо- та короткострокові. До довгострокових функцій логістичного управління у. сфері постачання відноситься планування транспортно-складських процесів, місць складування, структури постачання, переміщення матеріалів і сировини, сфери зовнішньої логістики. До середньо- та короткострокових функцій логістичного управління у сфері постачання відносяться планування використання транспортних засобів, планування і керування переміщенням матеріалів, планування термінів поставок, виду упаковки, керування і контроль приймання і складування матеріалів, обмін інформацією.

До довгострокових функцій логістичного управління у сфері виробництва відноситься планування транспортно-складських процесів, способів транспортування і складування, структури і систем виробництва, забезпечення виробничого потенціалу. До середньо- та короткострокових функцій відносяться: планування використання транспортних засобів, планування і керування виробництвом, керування переміщенням матеріалів і напівфабрикатів, керування персоналом і технічним обладнанням, обмін інформацією.

До довгострокових функцій у сфері дистрибуції відносяться: планування транспортування і складування, локалізації складів, дистрибуційної структури, запасів готових виробів, сфери зовнішньої логістики. До середньо- та короткострокових функцій відносяться планування використання транспортних засобів, керування і реалізація замовлень, планування термінів доставки товарів, керування запасами готових виробів, комісування й упакування товарів, обмін інформацією.

Функціональними сферами логістичного управління на підприємстві є:

а) оптимізація фізичного переміщення матеріалів (стратегія розвитку підприємства щодо створення логістичних ланцюгів, логістично-маркетингове управління, комп'ютерне моделювання та імітація, інтеграція логістичних процесів з допомогою організаційних змін, операційні дослідження логістичних ланцюгів, багатокритеріальна оптимізація та відповідне керування);

б) поліпшення інформаційних процесів (впровадження сучасних інформаційних технологій (hard ware, software), вдосконалення техніки інформаційних технологій, автоматична ідентифікація, електронний обмін інформацією, впровадження нових технологій для обробки замовлень);

в) утримання оптимальних матеріальних запасів (синхронізація транспорту з управлінням запасами, впровадження сучасних концепцій управління запасами, підвищення логістичного сервісу (надійність, якість, еластичність поставок);

г) синхронізація інфраструктури логістичних процесів (координація замовлень споживачів із транспортно-складськими та пакувальними процесами, синхронізація роботи внутрішнього та зовнішнього транспорту, координація постачання, пристосування систем автоматичної ідентифікації, інформаційних та пакувальних процесів до потреб логістичного ланцюга);

д) управління загальними логістичними витратами (аналіз структури витрат, оптимізація часу транспортних послуг, оптимізація складських витрат, ABC/XYZ-rpyпування матеріалів, впровадження методів контролінгу, ефективне використання просторово-часового потенціалу).

Сутність логістичного управління структурується за стратегічними та оперативними сферами.

Автор впевнений, що завдання і основи стратегічного логістичного управління пов'язані з включенням логістики до структури стратегічного планування підприємства, що випливає передовсім з ролі логістики як розвинутого інструмента аналізу ланцюга доданої вартості; формуванням стратегії логістики і визначення її місця в загальній стратегії підприємства, з наступним вкомпонуванням стратегії логістики в структуру загальної стратегії підприємства тощо.

На думку автора, основною метою операційного логістичного управління є гарантування — через координацію — гармонійної співпраці і «проникнення» логістичних систем у функціональні структури і структури управління. Це може бути реалізовано за допомогою різних систем і форм координації:

а) структуризації та ієрархізації цілей логістики (конкретизація і узгодження операційних цілей);

б) аналізу і узгодження планів у масштабі підприємства, тобто узгодження часткових логістичних планів між собою і з системою планів на підприємстві в цілому;

в) управління ланцюгом процесів через планування, керування і контроль структури процесів для їх кращого взаємного пристосування, а також ефективної реалізації;

г) усунення «швів» між логістичними субсистемами та іншими функціональними субсистемами;

д) узгодження процесу генерації й обміну інформацією між функціональними сферами (наприклад, сфера логістики, маркетингу, фінансів і т. ін.);

є) координації специфічних ситуацій, а також неочікуваних перешкод у діяльності підприємства, які вимагають особливих заходів.

Отже, у статті викладено основи теорії логістики: розглянуто концепцію, цілі та завдання логістики, методологічний апарат та інструментарій логістики, ідентифіковано об’єкти логістичного управління, досліджено логістичні функції та логістичне управління в системі менеджменту підприємства, обґрунтовано логістичний підхід до управління матеріальними потоками у виробництві та дистрибуції товарів.

Використана література

Крикавська Є. Логістика — нова філософія управління // Податкове планування. — 2002. — № 5. — С. 28-31