1. Поняття та форми зустрічної торгівлі.

2. Особливості міжнародних контрактів при зустрічній торгівлі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Розрізняють такі види міжнародної зустрічної торгівлі, як бартер (або торгова компенсація) та промислова компенсація.

Бартер передбачає обмін різнорідними товарами, що органічно не пов’язані між собою. У таких угодах встановлюється або кількість товарів, які взаємопоставляються, або сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товари.

Промислова компенсація передбачає обмін товарами, що органічно пов’язані між собою, наприклад, сировини – на продукти її переробки або обладнання – на продукцію, що буде на ньому вироблятися.

Зустрічна торгівля дозволяє:

1) абстрагуватися від стану платіжних балансів країн, нестачі або відсутності валютних ресурсів;

2) зменшити ризик інфляційних очікувань та нестабільності міжнародної валютно-кредитної системи;

3) розширити ринки збуту продукції;

4) посилити зацікавленість у стабільних ділових взаємовідносинах з партнерами. Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також-широке впровадження внутріфірменої комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити технології і процедури зовнішньоторгових операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон’юнктури ринку і цін, формувати структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта ЗЕД. Міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері. І це важливо враховувати вітчизняним підприємцям, які здійснюють експортно-імпортні операції.

1. Поняття та форми зустрічної торгівлі

Зустрічна торгівля — сукупність угод, при укладанні яких закупка продукції за різними причинами супроводжується відповідними поставками товарів з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій. Зустрічна торгівля поділяється на бартерні угоди, зустрічні закупки, компенсаційні угоди, кліринг, угоди „оффсет”. Ці товарообмінні операції дозволяють здійснювати торгівлю переважно без валютних розрахунків. В теперішній час на угоди, так чи інакше пов’язані з оплатою закупок продукції національних виробництв, приходиться від 25 до 39% об’єму міжнародних торгових операцій, в т.ч. на зустрічні закупки — 55%, на угоди „оффсет” — 24, на компенсаційні угоди — 95%, на кліринг — 8% і на бартерні угоди — 4%.

Зустрічна торгівля — достатньо новий спосіб ЗЕД, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов'язують експортні й імпортні операції. Обов'язковою умовою зустрічних угод являється зобов'язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні. На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищила 40%. Відповідно збільшився об'єм зустрічної торгівлі. Якщо в 1976 р. він складав приблизно 18 млрд. дол., то в 1988 — 955 млрд. дол. США. Такий бурхливий розвиток міжнародної зустрічної торгівлі, починаючи з 70-х років, було зумовлено різними причинами:

1) зростанням цін на енергоносії. Коливання цін на нафту в 1973-1974 рр., 1979-1980 рр. Негативно вплинули на економіку багатьох країн (розвинених і тих, що розвиваються). Значні об'єми конвертованої валюти їм приходилось витрачати на закупівлю нафти. І тоді розвинені країни стали платити за свій експорт зустрічними поставками сировини і палива на основі довготривалих контрактів;

2) прагненням країн, що розвиваються, в ці роки до прискорення індустріалізації свого розвитку. В рамках зустрічної торгівлі вони постачають сировину в обмін на технології, машини, обладнання з розвинених країн;

3) зустрічну торгівлю стали використовувати і в зв'язку з встановленням деякими країнами протекціоністських і валютних бар'єрів по відношенню до іноземних фірм;

4) зустрічна торгівля дає можливість державам розвивати зовнішню торгівлю навіть тоді, коли є недостача чи відсутність конвертованої валюти, дефіцит платіжного балансу, інфляційні процеси. В деяких країнах (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика, Турція та ін.) зустрічну торгівлю використовують через значний зовнішній борг[3, c. 146-147].

Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати постійно зростаючих процентних платежів.

На думку ряду спеціалістів, зустрічна торгівля на сучасному етапі перетворилася в один із важливих інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння розвитку економічного і виробничо-технічного співробітництва між країнами і господарськими суб'єктами цих країн.

Регулююча роль зустрічної торгівлі проявляється в тому, що підписані двохсторонні і багатосторонні міжурядові угоди, а також угоди про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дають можливість раніше на декілька років наперед визначити:

1) види і об'єм товарів, що взаємно постачаються;

2) їх загальну суму і порядок розрахунків;

3) характер і вартість супроводжуючих чи окремо наданих технічних (інжинірингових) послуг і науково-технічних знань і досвіду (ліцензій, "ноу-хау" та ін.). В зв'язку із зростанням об'ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови і процеси, що відбуваються в різних країнах.

Важливою особливістю зустрічної торгівлі являється її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки, в т.ч. трудно доступні, створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.

Відмінною рисою таких угод є взаємне узгодження між поставками в двох напрямках: укладання контракту чи контрактів в одному напрямку зумовлено укладанням контракту чи контрактів в зворотному напрямку. Ознаки кожної окремої угоди залежать від конкретних обставин і умов її укладання.

Контракти, що укладаються у зустрічній торгівлі, аналогічні контрактам на проведення не зв’язаних між собою експортних та імпортних угод. Проте, вони також мають ряд особливостей.

При одночасному укладанні контрактів на зустрічні поставки і якщо в таких контрактах немає вказівки на зв’язок між ними, формально такі контракти вважаються незалежними одне від одного. Якщо ж сторони мають бажання надати ним контрактам юридичного зв’язку, вони оформляють їх як угоду зустрічної торгівлі. Така угода є досить складною і потребує довгих переговорів стосовно свого змісту. Проблеми, пов’язані зі страхуванням та фінансуванням контрактів, що укладаються в рамках зустрічної торгівлі, мають ряд особливостей. Так, до числа комерційних ризиків, що страхуються, включаються зокрема, неплатоспроможність імпортера, розірвання імпортером контракту до відгрузки товару, відмова імпортеру прийняти товар[7, c. 184-185].

Обсяг зобов’язань по зустрічній торгівлі часто визначається в грошовому виразі, як відсоток від ціни товарів, які повинні бути поставлені в зустрічному напрямку. В контракті також вказують тривалість допустимого терміну виконання зобов’язань. Також зазвичай вказується вид товарів, які будуть закупатися по майбутні контрактах на поставку.

В угоді розглядається також питання якості обмінюваних товарів і способу її визначення, порядок встановлення ціни, валюти ціни, можливість включення в угоду третьої сторони. Міжнародна зустрічна угода може передбачати, що платіжне доручення по контракту на поставку в одному напрямку повинне погашатися незалежно від платіжного зобов’язання по контракту в іншому напрямку. Тоді взаєморозрахунки здійснюється звичайними методами інкасо, акредитиву чи відкритого рахунку, які використовуються в експортно-імпортній торгівлі. Можна також досягти домовленості про те, що сума, яку належить сплатити в одному напрямку, може бути врахована при платежі за контрактом на поставку в іншому напрямку, що дозволить скоротити чи уникнути необхідності переводу коштів між сторонами. Для того, щоб взаємні платіжні вимоги підлягали взаємозарахуванню, сторони повинні домовитись про валюту або розрахункову одиницю, на основі якої буде функціонувати платіжний механізм.

На випадок невиконання або неналежного виконання умов контракту в угоді мають бути передбачені механізми врегулювання спорів, а також система штрафів та неустойок.Одним з основних видів зустрічної торгівлі у світовій практиці є бартер, основною складністю при здійсненні якого є визначення еквівалентності обміну[2, c. 93-94].

2. Особливості міжнародних контрактів при зустрічній торгівлі

Економічна ситуація, що склалася в Україні, обумовлюється цілою низкою негативних чинників — це передусім неконвертованість гривні, дефіцит валютних коштів, загальна розбалансованість фінансів. За таких умов велике значення для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків між країнами має зустрічна торгівля. Операції зустрічної торгівлі — це операції, за яких закупівля продукції супроводжується зворотними поставками товарів з метою досягнення експортно-імпортного балансу.

Як свідчить світова практика, зустрічна торгівля, тобто пов'язування продажу з купівлею і навпаки, не обмежується лише сферою міжнародної торгівлі. Вона використовується і в угодах внутрішньої торгівлі, особливо в період значного дефіциту фінансових коштів на ринку або коли загострюється проблема неплатежів.

Основним елементом зовнішньоторговельної операції є угода, предметом якої може бути купівля-продаж (постачання) товару, виконання підрядних робіт, оренда, міна, відряджання фахівців, підготовка кадрів і ін.

На етапах підготовки, підписання і виконання контрактів контрагенти укладаються значне число допоміжних договорів з консультаційними фірмами,рекламними агентствами, комерційними посередниками, транспортно-експедиторськими й іншими фірмами, а також здійснюють необхідні операції з митними й іншими організаціями, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки. У зв'язку з укладанням і виконанням одного основного контракту експортери й імпортери укладають більш десятка додаткових договорів.

Зовнішньоторговельна практика виробила структуру й основні змістовні елементи контракту купівлі-продажу. (торговий контракт:)

1. Контракт починається з визначення сторін, тобто з назви фірм або організацій, що є контрагентами.

2. Предмет контракту визначає вид договору і короткий опис товару.

3. Базисні умови постачань визначають поділ між продавцем і покупцем обов'язків, зв'язаних зі здійсненням постачань товарів.

4. Терміни постачання.

5. Кількість товару (у метричних одиницях, штуках, комплектах).

6. Ціна і загальна сума контракту.

7. Умови платежів.

8. Упакування і маркірування.

9. Якість товару.

10. Страхування.

11. Обставини нездоланної сили.

12. Санкції.

13. Арбітражні і судові розгляди.

14. Інші умови контрактів.

По контрактах підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується передати іншій стороні (замовнику) товар і виконати певний комплекс робіт відповідно до індивідуальних вимог замовника. У них передбачається повна відповідальність підрядчика, включаючи здачу виконаної роботи замовнику,фіксуються поетапні терміни виконання робіт, право контролю ходу робіт збоку замовника, можливість застосування змінних цін з урахуванням зміни цінна сировину, матеріали і ставок заробітної плати[5, c. 71-72].

Контрактом на оренду оформляються відносини майнового наймання, при якому орендодавець однієї країни передає орендарю іншої країни майно в тимчасове користування за погоджену плату. У міжнародній торгівлі застосовуються короткострокова оренда — рейтинг (транспортні засоби,туристичні й інші товари короткострокового користування); середньострокова

— хайринг (транспортні засоби, дорожньо-будівельні і сільськогосподарські машини, різне устаткування); довгострокова — лізинг (конторське, будівельно-монтажне і технологічне устаткування).

У контракті при зустрічній торгівлі основні і зустрічні зобов'язання фіксуються в одному документі. Бартерні контракти передбачають безвалютний,але оцінений обмін товарів (для забезпечення еквівалентного обміну).

Контракти з зустрічними закупівлями фіксують зобов'язання продавця закупити у покупця приналежний йому інший товар у рахунок частини вартості імпортованого товару.

Контракти на переробку давальницької сировини передбачають постачання сировини в кількостях, що забезпечують одержання запланованих обсягів продукту його переробки, а також покриваючі витрати на його переробку і транспортування.

Контракти з комплекцією закуповуваного устаткування передбачають комплектацію закуповуваного устаткування вузлами, деталями і частинами вітчизняного виробництва.

Поряд з контрактами договірні відносини контрагентів міжнародних економічних зв'язків у ряді випадків оформляються у вигляді угод.

Розрізняють два види угод у зовнішньоекономічній діяльності: ліцензійна угода й агентська угода.

Під ліцензійною угодою розуміється передача права на використання запатентованої промислової власності (винаходу, наукові відкриття,промислові зразки — складова частина інтелектуальної власності) і/або “ноу-хау” і взаємозалежних з ними науково-технічних і інших знань покупцю-ліцензіатові продавцем-ліцензіаром за певну винагороду.

Існує три основних види ліцензійних угод: договір простої ліцензії,договір виняткової ліцензії, договір повної ліцензії.

За договором простої ліцензії ліцензіар дозволяє ліцензіатові на певних умовах використовувати предмет ліцензії, залишаючи за собою правовидачі аналогічних ліцензій іншим особам.

За договором виняткової ліцензії ліцензіар надає ліцензіатові виключне право на використання винаходу чи секрету виробництва в межах,обговорених в угоді, і ліцензіар уже не може надавати аналогічні за умовами ліцензії іншим особам (фірмам). Це, однак, не позбавляє ліцензіара права на самостійне використання предмета ліцензії, а також на видачу ліцензії іншим особам (фірмам) на умовах, що не суперечать умовам першої угоди (найчастіше обмежуючі умови відносяться до території використання ліцензії).

У бартерних контрактах обов'язково обумовлюються:

1. Предмет контракту.

2. Оцінка вартості товару.

3. Облік виконання зобов'язань.

4. Упаковка і маркування.

5. Повідомлення про відвантаження.

6. Відповідальність сторін.

7. Претензії.

8. Застосовуване право при вирішенні спорів.

9. Інші положення.

Текст починається зі слова контракт, а потім іде N і літера Б, що дає можливість визначити вид контракту, місце і дату підписання угоди, визначення контрагентів із зазначенням країни і міста, назви підприємств і фірм[4, c. 124-126].

На відміну від інших контрактів у бартерних контрактах сторони виступають під назвами «Підприємство», «Фірма» і под. Оцінка вартості постачальних товарів здійснюється з метою збалансованості взаємних поставок, контролю за виконанням взаємних зобов'язань і можливого врегулювання питань щодо претензій. У цьому пункті зазначаються умови поставки згідно з Інко-термс-90. Термін розрахунків за бартерними контрактами не має перевищувати трьох місяців.

У пункті «Упаковка і маркування» обумовлюється упаковка відповідно до характеру товару, яка має забезпечувати його збереження під час транспортування. Особливі умови упакування зазначаються у додатках 1 і 2. Обов'язковою умовою є те, що в кожне вантажне місце має бути вкладено пакувальний лист із зазначенням переліку упакованих предметів, кількість, номер місця, маса брутто і нетто, назви сторін за даним контрактом.

Пунктом «Повідомлення про відвантаження» сторони зобов’язують себе повідомляти дату і час відвантаження товару, які засвідчуються обумовленими сторонами документами.

Пункт «Відповідальність сторін, звільнення від відповідальності» передбачає умови, за яких контрагенти мають право вимагати відшкодування за порушення відповідних умов контракту.

За бартерним контрактом сторони мають право пред'являти претензії з обов'язковим додатком документів, що обґрунтовують ці претензії. Контракт обумовлює, що спори і розбіжності вирішуються шляхом переговорів між контрагентами. Лише у виняткових випадках сторони звертаються в арбітраж. Цей пункт контракту передбачає, що коли виникають спори, не передбачені контрактом, у відносинах сторін, вони підлягають загальним нормам цивільного законодавства України.

У пункті «Інші положення» обумовлюється, що сторони не мають права передавати свої повноваження третім особам, усі зміни мають бути підписані уповноваженими на те особами, контракт набуває чинності з дати його підписання[1, c. 146-147].

Висновки

Більшість країн світу використовують зустрічну торгівлю як одну з форм міжнародної торгівлі. Але для доцільного розвитку необхідна наявність досконалої правової бази, а також значний експортний потенціал. Необхідно пам'ятати, що угоди зустрічної торгівлі викликають значні додаткові ризики. Більшості з додаткових ризиків можна запобігти або знизити їх, підписавши угоду про факторинг з торговим домом, брокером, банком або іншим фінансовим закладом. Особливістю міжнародних зустрічних угод, якої б форми вони не набували, є узгодження експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірми або країни, і навпаки. Основним принципом зустрічної (компенсаційної) торгівлі є принцип компенсації, який діє в будь-якій угоді цього типу, незважаючи на різні назви, визначення та класифікації. На сьогодні в ЮНСІТРАЛ ведеться робота з підготовки рекомендацій з укладання міжнародних компенсаційних угод, які міститимуть. Їх класифікацію, що, за попередніми оцінками фахівців, включатиме 60—70 типів операцій. Високий рівень зовнішньої відкритості економіки багатьох країн, зокрема з перехідною економікою, є головним чином вимушеним, тобто результатом занепаду споживчого попиту на внутрішньому ринку. Крім того, високий рівень зовнішньої відкритості став результатом гіперзалежності країн від імпортних енергоносіїв. Експорт за таких умов став вимушеним засобом заробляння критично необхідного обсягу іноземної валюти для фінансування енергетичних поставок. Взагалі, більшість країн Західної Європи імпортують в свою продукцію в менш розвинуті країни, головним чином через те що, на ринках Європи відбувається перенасиченість ідентичними товарами. І кошти, отримані від імпорту витрачаються на виготовлення нових і більш якісних товарів, яку будуть здатні конкурувати на європейських ринках, тим самим підвищуючи економічний статус країн Західної Європи.

Список використаної літератури

1. Алєксєєва Т. Міжнародна торгівля: навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2007. — 252с.

2. Бураковський І. Міжнародна торгівля та економічний розвиток країн з перехідною економікою: Теоретико-методологічний аналіз механізму взаємозв'язку. — К., 1998. — 204с.

3. Крилова Н. Міжнародна торгівля: навч. посіб.. — К. : Знання, 2008. — 365с.

4. Мельник Т. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобальної конкуренції: моногр. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2007. — 395с.

5. Новикова М. Міжнародна торгівля: конспект лекцій / Національний авіаційний ун-т. — К. : НАУ, 2007. — 144с.

6. Циганкова Т. Міжнародна торгівля: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т. — К. : КНЕУ, 2003. — 487с.

7. Шпак В. Міжнародна торгівля: Практикум / Міжрегіональна академія управління персоналом; Українська видавничо-поліграфічна компанія "ЕксОб". — К. : УВПК "ЕксОб"; МАУП, 2004. — 384с.