Вступ

1. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

2. Інформаційно-аналітичне забезпечення роботи організації

3. Оцінка ефективності інформаційно-комунікаційної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

З усіх сфер діяльності організації (правової, економічної, соціальної, політичної, гуманітарної та ін.) інформаційно-комунікаційна сфера розвивається найдинамічніше. Бурхливий розвиток Інтернету, мультимедіа, мобільного зв'язку тощо виступив потужним каталізатором модернізації насамперед економічної сфери організації. Нині вже нікого не здивуєш такими поняттями, як електронний бізнес, електронна комерція тощо. А економіка, як головний рушійний генератор глобалізаційних процесів, зумовила кардинальні зміни у правовій, політичній, соціальній, гуманітарній та інших сферах суспільства.

Це, так би мовити, розширене тлумачення інформаційно-комунікаційного підґрунтя процесів глобалізації, що поширюються у світі. А нас цікавить інформаційно-комунікаційний менеджмент в дещо звуженому вжитку, з орієнтацією на соціо-психологічні, маніпуляційні технології комунікації, його роль в ефективній діяльності організації.

Ґрунтуючись на засадах так би мовити чистого мистецтва, ми будемо розглядати інформаційно-комунікаційний менеджмент через призму міжособистісних, групових і масових комунікацій у контексті діяльності інформаційно-комунікаційних (пресових) служб, технологій паблік рилейшнз і реклами.

1. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

Комунікація та інформація мають надзвичайно важливе значення в житті суспільства. Особливої ваги вони набувають у суспільстві, що глобалізується. Останнє характеризується воістину революційним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які використовуються на всіх рівнях, у всіх сферах, галузях, територіальних і часових просторах управління.

Якщо виходити з розуміння менеджменту як загальної і головної функції суспільства, цілком слушним, зокрема, виглядає звернення до проблематики управління інформаційно-комунікаційною сферою суспільства.

Інформаційно-комунікаційна сфера суспільства пронизує всі інші сфери суспільства (економічну, соціальну, політичну, гуманітарну) і виконує функції, подібні кров'яній системі людини, яка забезпечує життєдіяльність усього організму.

Про місце і роль інформаційно-комунікаційного менеджменту в системі менеджменту як наукової галузі можна дізнатися з рис. 1.

Загалом інформаційно-комунікаційну сферу суспільства, на наш погляд, потрібно розглядати в контексті дослідження:

• ієрархічно-територіального рівня і простору управління;

• базових сфер суспільства (державно-правової, економічної, соціальної, духовної);

• галузево-функціональних видів менеджменту;

• ієрархічно-регулятивного рівня управління;

• часового простору управління.

Відповідно до ієрархічно-територіальних рівнів управління виокремлюють:

• глобальний менеджмент (планетарний рівень управління);

• цивілізаційно-територіальний менеджмент (рівень управління сукупністю держав-націй, об'єднаних спільними цивілізаційними ознаками — західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізації);

• державно-національний менеджмент (рівень управління державою-нацією, більш поширений під назвою "державне управління" та "державна політика";

• регіональний менеджмент (рівень управління територіями, які мають спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси, кордони яких можуть не збігатися з державними кордонами);

• локальний менеджмент (рівень місцевого управління та самоврядування міста, селищної, сільської ради тощо).

З огляду на реалії функціонування різних сфер суспільства варто звернути увагу на інформаційно-комунікаційні аспекти таких сфер менеджменту:

• правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання суспільного життя через діяльність органів держави, що ухвалюють закони, постанови та інші правові акти;

• економічний менеджмент (регулює економічну сферу суспільства, детермінує економічні інтереси, економічні відносини, економічну роль держави);

• соціальний менеджмент (полягає в регулюванні соціальної сфери суспільства, узгодженні соціальних відносин, інтересів і потреб особистостей, соціальних груп тощо);

• політичний менеджмент (передбачає регулювання політичної сфери суспільства, гармонізує політичні відносини, інтереси і потреби суб'єктів політики);

• гуманітарний менеджмент (спрямований на забезпечення прав людей в культурній, етнонаціональній, освітній, науковій та інших видах діяльності).

З точки зору ієрархічно-регулятивного рівня управління (правового статусу рішень, сфери охоплення та наслідків управлінських впливів) виокремлюють:

• суспільний менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом ухвалення і реалізації виконання Конституції, законів, постанов та ін., а також методів соціально-психологічного впливу);

• адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом регіонально-адміністративний чи галузевий об'єкт управління шляхом ухвалення і реалізації адміністративно-правових рішень);

• менеджмент організацій забезпечує управління і регламентацію діяльності організації нормативно-правовими та соціально-психологічними методами).

Беручи за основу час дії і наслідки реалізації управлінських впливів, варто назвати:

• стратегічний менеджмент (спрямований на здійснення довготермінових планів розвитку суспільства, країни, організації);

• операційний менеджмент (пов'язаний з вирішенням поточних справ — щоправда в межах загальної стратегії);

• технічний менеджмент (забезпечує управління безпосередньо матеріальними ресурсами, потоками, інструментарієм, які необхідні для реалізації поставлених завдань.

З точки зору на існуючі освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки менеджерів, очевидно, правильно було б використовувати магістрів менеджменту на стратегічному рівні, бакалаврів — на рівні операційного і молодших спеціалістів — на рівні технічного менеджменту.

Галузево-функціональний підхід дослідження проблем управління передбачає існування таких видів менеджменту:

• персонал-менеджмент (опікується питаннями управління людьми, мотивації, організації та контролю їхньої трудової діяльності);

• інтелектуальний менеджмент (полягає в управлінні розпізнаванням, аналізом знань, розробкою ефективніших дій об'єкта управління та створенням нових знань через наукові дослідження);

• виробничий менеджмент (відповідає за організацію та забезпечення технології виробництва, створення та використання запасів сировини, транспортних вантажопотоків тощо);

• маркетинговий менеджмент (зорієнтований на організацію, узгодження і взаємодію внутрішнього середовища об'єкта управління з ринковими умовами шляхом реалізації властивих цьому суб'єкту управління конкурентних переваг);

• інноваційний менеджмент (передбачає розробку планів і програм інноваційної діяльності, здійснення узгодженої інноваційної політики, розгляд нових проектів та технологій, створення і організацію діяльності цільових робочих груп тощо з метою підвищення ефективності функціонування об'єкта управління);

• фінансовий менеджмент (полягає в управлінні фінансовими потоками і ресурсами, інвестиційними проектами, в контролі за фондовим портфелем, у сприянні нагромадженню фінансових ресурсів, перетворенню їх на прибутки з додатковими дивідендами).

До цього поняття зазвичай зараховують й інвестиційний менеджмент, який є вагомою складовою його фінансового різновиду.

2. Інформаційно-аналітичне забезпечення роботи організації

Функціонування будь-якої організації (урядової, бізнесової „ суспільно-політичної структури) прямо і безпосередньо залежить від системи збирання, обробки й аналізу інформації.

З одного боку, інтереси ефективної роботи організації потребують інформаційного забезпечення свого функціонування на основі отримання інформації ззовні, оскільки організація в разі виникнення зовнішніх загроз мусить адекватно на них реагувати.

З другого боку, потрібно відстежувати і внутрішні комунікаційні процеси, які дозволяють робити висновки про стан "здоров'я" організації з точки зору збереження її організаційної єдності та ефективного функціонування.

Отже, під час організації роботи будь-якої структури виникає безліч проблем, пов'язаних з побудовою інформаційних потоків, які потрібно "замкнути" на згаданий центр прийняття рішень. При цьому бажано врахувати, що інформування, скажімо, президента має бути таким, щоб він отримував справді найважливішу інформацію в необхідних для роботи обсягах. Але водночас не можна допустити, щоб він "захлинувся" в потоках несуттєвої інформації.

Збирання, оброблення та інтерпретація інформації — найважливіші етапи, оскільки від вірогідності інформації залежить характер прийнятих рішень, а відтак — і ефективність управління будь-яким об'єктом.

Будуючи інформаційну мережу системи управління, насамперед треба подбати про джерела соціальної інформації, які адекватно висвітлюватимуть процеси, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя. Наприклад, у масштабах держави бажано налагодити систему інформування уряду з боку органів Державної статистики, економіки, праці та соціальних питань, промисловості й сільського господарства, так званих силових Структур, науково-дослідних установ, які фінансуються з бюджету, та ін.

Окрім згаданих (офіційних) джерел інформації, також бажано використовувати соціологічні та соціо-психологічні дослідження, аналіз публікацій преси, повідомлень радіо й телебачення, листів і звернень до урядових структур громадян, їх спільнот і груп, суспільних і політичних організацій тощо.

Для підвищення вірогідності інформації, яка надходить центру прийняття рішень бажано мати якомога більше залежних джерел інформації (не менше трьох). Це дає змогу розширити банк інформації з питань, що розглядаються, по формулюванню більшої кількості представлених альтернатив проектів рішень, а отже, підвищує вірогідність прийняття вірних до ситуації ухвал.

Світовий досвід урядового менеджменту свідчить, що, окрім урядових інформаційно-аналітичних ресурсів, бажано використовувати також (відносно) незалежні інформаційно-аналітичні центри.

Зрозуміло, що ці центри теж не можуть повною мірою вважатися незалежними, але чим більше джерел інформації, більше альтернативних проектів рішень, зрозуміло, й більшою є вірогідність прийняття саме оптимального для цієї ситуації рішення.

Інформаційно-аналітична система має реалізовувати три мети:

• аналітично-попереджувальну (відстежувати події, що виходять за межі звичайного "сигналу тривоги");

• освітню (подавати необхідні факти разом з відвертою та компетентною оцінкою фахівців, яким можна довіряти);

• прогнозну (довідуватися про можливі дії та час їх появи, прогнозний вплив цих дій на зміну ситуації).

3. Оцінка ефективності інформаційно-комунікаційної діяльності

Однією з найважливіших функцій менеджменту є оцінка , ефективності діяльності об'єкта управління.

Предметом нашого дослідження є інформаційно-комунікаційна діяльність, яка, певна річ, втрачає сенс у разі відсутності зворотного зв'язку. І тут, напевно, оцінка ефективності заходів є обов'язковою передумовою подальшої роботи в напрямі покращення іміджу суб'єкта політичної, економічної чи духовної сфери.

Сучасна економічна наука послуговується чималою кількістю методів економічного аналізу, що дозволяють здійснювати дослідження як на теоретичному, так і на прикладному рівні.

Найкраще застосовувати метод контент-аналізу повідомлень засобів масової комунікації, присвячених діяльності органів та посадових осіб будь-якої організації чи підприємства.

У практиці роботи прес-служб часто використовується такий метод роботи із засобами масової комунікації, як запрошення журналістів супроводжувати делегації, які здійснюють державні візити до інших країн або регіонів своєї держави, а також проведення конференцій для покращення ефективності роботи організації та поглиблення досвіду.

Висновки

У чому ж тоді полягає роль інформаційно-комунікаційного менеджменту? Насамперед в інформаційному забезпеченні здійснення всіх видів і форм менеджменту, оскільки основним ресурсом менеджменту є інформація, а основною технологією — комунікація. Без неї сам процес управління є попросту неможливим. А розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій робить так звану революцію менеджерів ще "революційнішою".

Розуміючи важливість управління інформаційно-комунікаційними процесами в організації, ми можемо дати й відповідне визначення цьому виду менеджменту.

Отже, під інформаційно-комунікаційним менеджментом розумітимемо систему управління інформаційно-комунікаційною сферою діяльності організації на основі використання форм, методів і технологій правового, економічного, соціального, гуманітарного і політичного менеджменту і маркетингу.

Список використаної літератури

1. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. — К., 2001.

2. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. — СПб., 1997.

3. Карпухин О."Паблик рилейшнз" как информационный менеджмент // Социально-политический журнал. -1998. -№ 4. — С. 139-150

4. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. — К., 2001.

5. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. — К., 2000.

6. Матвієнко О. Інформаційний менеджмент: аналіз предметного поля// Вісник Книжкової палати. -2004. -№ 8. — С. 13 — 17

7. Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. — К., 2001.

8. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации. — СПб., 2002.

9. Урсул А. Информация. Методологические аспекты. — М., 1971.