Вступ

Менструальний цикл — зміни в організмі жінки, які повторюються через правильні проміжки часу і проявляються зовні у вигляді кровотечі з статевих шляхів. Менструальний цикл обчислюється від першого дня настала менструації до першого дня наступної менструації. Менструальний цикл протікає на тлі циклічних коливань функціонального стану багатьох систем жіночого організму і тісно пов’язаний з дітородної функцією жінки.

Менструації починаються з 13 — 14 років і тривають до 45-50 років. Час настання першої менструації залежить від ряду факторів: фізичного розвитку, харчування, соціально-побутових умов, клімату, перенесених захворювань і т. д. У мешканок середньої смуги європейської частини Росії перша менструація з’являється у віці 13 — 14 років. Поява першої менструації раніше 11 і пізніше 17 років свідчить про порушення функції яєчників, гіпофіза та інших залоз внутрішньої секреції. Крім того, настання першої менструації після 18-20 років свідчить про недорозвиненні статевої системи дівчата.

Циклічні зміни в організмі жінки чітко виражені з боку нервової і судинної систем. У багатьох жінок перед менструацією спостерігається дратівливість, сонливість, стомлюваність, невелике почастішання пульсу, підвищення артеріального тиску. Під час менструації пульс дещо сповільнюється, артеріальний тиск знижується. Всі ці явища зникають після менструації.

1. Вплив біологічного циклу на фізичну здатність жінок

В процесі індивідуального розвитку людини надзвичайно важлива роль статевих гормонів, які характеризуються як високою специфічною активністю, так і широким спектром біологічних впливів [8]. Тому фактори зовнішнього чи внутрішнього середовища, що призводять до порушення балансу статевих гормонів, впливають не тільки на біологічне дозрівання і репродуктивну функцію, а й на особливості реагування функціональних систем в залежності від статі і віку [11].

Багатосторонні морфологічні особливості тісно пов’язані з функціональними проявами статевого диморфізму, що, в свою чергу, обумовлює статеву специфічність процесів адаптації організму до зовнішніх впливів, і зокрема до фізичних навантажень. Для жінок надзвичайно важлива роль переважно естрогенів і гестагенів, для чоловіків — андрогенів. Ступінь насичення організму статевими гормонами визначає їх біологічний ефект

Обов’язковою умовою при плануванні тренувального процесу жінок є облік впливу оваріально-менструального циклу (ОМЦ) на працездатність і загальний стан займаються. Тривалість циклу становить від 21 до 42 діб (в середньому беруть 28 діб).

Умовно менструальний цикл прийнято обчислювати з першого дня менструації до першого дня наступної менструації.

I фаза пов’язана з відторгненням слизової оболонки матки і менструальним кровотечею. У цей період відбувається різке падіння рівня обміну речовин, в тому числі обміну білків. У корі великих півкуль порушуються процеси уваги. Знижується чутливість зорової, тактильної та інших сенсорних систем. Підвищуються дратівливість, емоційна нестійкість. Уповільнюється частота дихання і серцебиття. У зв’язку з втратою крові (зазвичай 150-200 мл) зменшується кількість еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів.

У II фазі відбувається розвиток фолікула в яєчнику, аж до його дозрівання і розриву (цю фазу також називають фолікулярної, або передовуляторній). У цей період зростає вміст в крові жіночого статевого гормону естрогену, і відбувається розвиток слизової матки. Вага тіла в цій фазі може знижуватися на 2 кг.

У III фазі відбувається вихід з фолікула яйцеклітини (овуляція) і попадання се в маткові труби і далі в матку.

У IV фазі залишки фолікула утворюють жовте тіло, яке стає новою залозою внутрішньої секреції і починає виділяти гормон прогестерон (в зв’язку з цим дану фазу називають також прогестероновой).

У V фазі (якщо не відбулося запліднення яйцеклітини) жовте тіло дегенерує за 2-3 дня до настання менструації. Концентрація в крові прогестерону і естрогену зменшується, знижуючи функціональні можливості організму.

Протягом ОМЦ спостерігаються виражені, гормонально обумовлені, зміни складу крові, силових показників, тонусу м’язів, водноелектролітного обміну і т. Д. Змінюється також здатність організму затримувати воду, що призводить до коливань ваги тіла від 0,5 до 2 кг, при цьому на 3-6-й день і на 25-26-й відбувається збільшення маси тіла, а на 7 і 16-й — її зменшення.

Встановлено прямий зв’язок між фазами ОМЦ і працездатністю спортсменок. Відзначається два піки працездатності. Перший збігається з підвищенням концентрації естрогенів (5-7-й добі циклу), другий — прогестерону (16-18-й день циклу). Відносно високий рівень працездатності зберігається з 7 по 11-й день циклу (друга фаза циклу), а також з 19 по 25-у добу. Починаючи з 12 по 15-у добу, спостерігається найнижчий рівень працездатності. Навантаження слід зменшити до 50 %. У цей період знижуються навантаження на м’язи живота, таза і нижніх кінцівок. Не рекомендується вивчення нових рухів (вправ) з складно-координаційною структурою, в зв’язку з тим, що у спортсменок спостерігається розсіювання уваги. У передменструальній фазі спостерігається другий за цикл зниження працездатності.

Зменшення концентрації еритроцитів і гемоглобіну в I фазі ОМЦ (менструальної) знижує кисневу ємкість крові і, відповідно, аеробні можливості організму. При навантаженні більше звичайної підвищується частота серцебиття і дихання. Знижуються м’язова сила, швидкість і витривалість, але поліпшується гнучкість.

Накопичення в крові естрогену в II фазі (постменструальній) нормалізує функції організму, робить позитивний вплив на функціонування ЦНС, дихання і серцево-судинної системи; затримує в організмі натрій, азот і рідина, в кістках — фосфор і кальцій. Полегшується автоматизація рухів. Працездатність організму підвищується.

У III фазі концентрація естрогену в крові починає знижуватися, а концентрація прогестерону ще невелика. Падає рівень основного обміну. Різко знижується працездатність і підвищується функціональна вартість виконуваної роботи , зростає витрата кисню.

У IV фазі на тлі підвищеної концентрації прогестерону відбувається підвищення рівня обмінних процесів і працездатності.

У V фазі концентрація в крові всіх статевих гормонів знижується і збільшується кількість тирозину (гормону щитовидної залози). Підвищується збудливість ЦНС. В результаті переважання тонусу симпатичної нервової системи збільшується частота серцебиття і дихання, звужуються судини і підвищується артеріальний тиск. Вміст глікогену в печінці зменшується, а в крові підвищується концентрація глюкози і кальцію. Змінюється самопочуття жінки — з’являється дратівливість, стомлюваність, нудота, втрата апетиту, можливі скарги на нездужання, болю внизу живота, в попереку, крижах, головний біль. Працездатність падає.

Таким чином, працездатність залежить від перебудов функцій організму жінки в різних фазах ОМЦ: в I, III і V фазах погіршується функціональний стан і знижується розумова і фізична працездатність, підвищується функціональна вартість виконуваної роботи і виникає фізіологічний стрес, а в II і IV фазах ОМЦ працездатність підвищується. Оптимальною тривалістю ОМЦ для підвищення спортивної майстерності вважають 28 днів, а несприятливою — 36-42 дня і менше 21 дня.

Безпосередньо в дні менструації не рекомендується виконувати силові вправи, які супроводжуються напруженням, різкими рухами і охолодженням тіла. Обсяг силових навантажень в ці дні повинен бути невеликим.

Зі збільшенням стажу спортивних виступів і зростанням спортивної майстерності, помітно знижується негативний вплив так званих несприятливих фаз (1-й, 3-й, 5-й) на спеціальну працездатність. 

2. Вплив менструального циклу на психолого-фізіологічний стан організму жінки

Функціональний стан серцево-судинної системи у жінок має ряд особливостей, зумовлених гормональними змінами, які супроводжують менструальний цикл [1].

В останні роки тривають дослідження ролі естрогенів і гестагенів у регуляції функції серцево-судинної системи [3].

Підвищену стійкість жінок порівняно з чоловіками до захворювань серцево-судинної системи (ССС) пов’язують з більш сприятливою у жінок динамікою кардіогемодінамічних показників при стресах [2], що визначається статевими особливостями нервової і гуморальної регуляції ССС. При стресах в жіночому організмі виділя-ється більше катехоламінів [6], більш виражено їх вплив на серцевий ритм, але пресорні відповіді менш тривалі, ніж у чоловічих особин [3, 26], що свідчить про більш ефективне в жіночому організмі контролі за активністю симпатоадреналової системи [3]. До факторів, що обмежують її активність, відносяться естрогени, посилюють тонус парасимпатичної нервової системи і зменшують симпатичні впливу на ССС.

Вплив естрогенів на вегетативний рівень регуляції, поряд з периферичною їх дією на серце і судини, лежить в основі кардіопротективних властивостей естрогенів [30, 10]. Відомості про вплив андрогенів на ССС і механізми її регуляції нечисленні і суперечливі. Тестостерон сприяє розвитку гіпертонії і володіє атерогенною дією [9]. Разом з тим, тестостерон покращує коронарний кровотік при захворюваннях коронарних артерій [9] і позитивно впливає на механічну функцію серця, активуючи експресію важких а-ланцюгів міозину [10]. Статеві особливості в кардіоваскулярної стрес-реактивності в значній мірі обумовлюються відмінностями вегетативної регуляції ССС в жіночому і чоловічому організмі. Дослідження механізмів, що визначають відмінності в активності відділів вегетативної нервової системи, припускає вивчення ролі статевих гормонів. Не-численність і суперечливість літературних даних щодо ролі вегетативної регуляції ССС в жіночому і чоловічому організмі і впливу статевих гормонів на вегетативний баланс роблять необхідним про-ведення комплексних досліджень подібного роду.

Коливання статевих гормонів впродовж менструального циклу можуть впливати на стан регуляторних систем організму, зокрема на активність відділів автономної нервової системи. Для оцінки взаємозв’язку між станом регуляції серця та фазами менструального циклу використовують показник варіативності (варіабельності) серцевого ритму (ВСР). Так, у дослідженнях В. Кравченко та ін. на 20 студентках з регулярним менструальним циклом, були встановлені характерні відмінності у статистичних показниках ВСР в лютеїнову фазу в напрямку збільшення активності симпатичної нервової системи. Так, виконання завдань під час фоллікулярної фази та овуляції супроводжувалось зростанням амплітуди моди (АМо), та співвідношення ЬЕ/НЕ. Високі значення амплітуди моди відображають зростання активності симпатичного відділу АНС під час лютеїнової фази. Як стверджують автори, під час лютеїнової фази відбувається зсув серцевої регуляції в бік симпатичної нервової системи.

В своїх дослідженнях на 10 абсолютно здорових жінках з регулярним менструальним циклом Д.А. Дімітрієвим та ін (2007) [8] було виявлено достовірне збільшення ЧСС, АМо і ІН, деяке підвищення відносини ЬЕ/НЕ і достовірне зменшення ЬЕ і НЕ в лютеїнову фазу порівняно з фолікулярною фазою менструального циклу. Значення ББНН, рНН50, Мо, МхБМп достовірно вище в фолікулінову фазу. Достовірних змін рівня САТ і ДАТ у різні фази менструального циклу виявлено не було. Таким чином, дослідники прийшли до висновку, що переважає симпатична активність в лютеїнову фазу, в той час як парасимпатична активність є переважаючою в фолікулінову фазу. Відмінності вегетативної регуляції серцевого ритму можуть бути обумовлені відмінностями в співвідношенні статевих гормонів в різні фази менструального циклу.

На підставі аналізу даних інструментальних обстежень встановлено, що зміни гормонального статусу протягом менструального циклу істотно впливають на стан системи дихання. Так в дослідженнях Л.Г. Шахліна (1999) [26] на 10 спортсменках з нормальним протіканням менструального циклу було встановлено, що найбільш високі показники хвилинного об’єму дихання (МОД) спостерігаються у фазі овуляції. У цій фазі легенева вентиляція (ЛВ) забезпечується високим дихальним об’ємом (ДО) при відносно невеликій частоті дихання (ЧД). Однак при цьому у фазі овуляції, як і в фолікуліновій фазі, для якої характерно найбільш часте дихання при найменшому ДО, дихання виявляється менш економічним (за да-ними вентиляційного еквіваленту — ВЕ). Автор припускає, що ймовірно, найбільше споживання кисню у фазі овуляції обумовлено стимулюючим впливом на клітинне дихання естрогенів, концен-трація яких у цій фазі циклу найбільш висока. Зниження порогу чутливості дихального центру до СО2 в фолікуліновій та лютеїновій фазах циклу, зниження бронхіальної прохідності і вентиляційної можливості дихальних шляхів внаслідок секреторних змін під дією статевих гормонів можуть бути причиною компенсаторного збільшення ЧД і легеневої вентиляції при зниженні ДО в ці фази циклу.

Істотне місце в спробах розшифрувати механізм впливу статевих гормонів на центральну нервову систему, безпосередньо, займають центральне місце в дослідженнях деяких вчених [3, 6, 14]. Початок пубертата знаменується істотним підвищенням порогу статевих центрів центральної нервової системи (гонадостата) до стероїдів в системі зворотного зв’язку, на що вперше звернули увагу Hohlweg, Dohin (1932), а потім Donovan, van der Werff Ten Bosch (1965) [33]. Надалі дослідження на тваринах і спостереження у людини повністю підтвердили це припущення. Посилення інгібуючої дії статевих стероїдів на гіпоталамус намагалися пов’язати зі зміною при настанні пубертата спектру статевих гормонів — зрушенням відношення естрогенів до тестостерону на користь останнього, який нібито менш ефективний у придушенні продукції гонадотропінів. Однак це малоймовірно. Висловлювалася думка і про значення зміни метаболізму тестостерону та інших андрогенів в період пубертату. Так, в експерименті на багатьох видах тварин було показано, що метаболічна активність печінки і нирок, спрямована на інактивацію андрогенів, з віком збільшується. Малі кількості статевих гормонів, що продукуються гонадами незрілих тварин, дають більш виражений інгібуючий ефект завдяки тому, що у дорослих тварин інактивація гормонів виражена сильніше [33]. Проте ця гіпотеза та-кож не витримує критики, оскільки андрогенний вплив на інші органи-мішені в період пубертату не падає, а зростає. Важливу роль в настанні пубертата може грати не тільки інгібуючий, але і стимулюючий вплив статевих гормонів, особливо естрогенів. Були знайдені переконливі докази провідної ролі естрогенів у формуванні систем нейронів гіпоталамуса, відповідальних за регуляцію гонадотропної функції гіпофіза. Цей процес починається в період статевого диференціювання гіпоталамуса, але заключний його етап припадає на пубертатний період. Експериментально показано, що введення невеликих доз статевих гормонів може викликати передчасне статеве дозрівання [Ramirez, 1973]. Хоча роль естрогенів особливо велика в формуванні пубертата у дівчаток, у хлопчиків естрогени також є ефективним стимулятором секреції гонадоліберину і гонадотропінів, оскільки у центральні нервові структури в період статевого диференціювання не втрачають здатності реагувати на стимулюючу дію естрогенів.

Протягом менструального циклу відбуваються значні зміни в гіпоталамо-гіпофізарної системи і в організмі в цілому. Циклічні зміни в структурах гіпоталамуса і в передній долі гіпофіза регулюють всі процеси, що забезпечують репродуктивну функцію жінки.

Флуктуації психічних процесів і функціонального стану протягом менструального циклу були доведені багатьма дослідниками і зв’язок цих коливань з характером секреції статевих гормонів очевидна. Показані ці зміни у ставленні емоційно-мотиваційного поведінки, електричної активності кори головного мозку, тонусу вегетативної нервової, активності півкуль головного мозку, фізичної та розумової працездатності.

Однак чіткої залежності зміни психо-функціонального стану в залежності від фаз менструального циклу виявити не вдається і результати досліджень нерідко суперечливі, особливо це стосується передменструальної і менструальної фаз. Так, фазу проліферації більшість дослідників вважають періодом високої розумової і фізичної працездатності. Що стосується фази овуляції, як періоду низької працездатності, думки дослідників також є суперечливими [2]. Разом з тим, існує цілий ряд вчених, які вважають, що менструальний цикл не впливає на психофункціональний стан жінки, а також ті які спостерігають значне погіршення або покращення розумової та фізичної працездатності у передменструальний і менструальний періоди.

Можливо це пов’язано з індивідуальним характером реакції організму на флуктуації статевих гормонів протягом МЦ, що залежать від багатьох змінних психофізіологічних факторів, опосередковуючи вплив гормонів на центральну нервову систему і вищу нервову діяльність. До факторів, які можуть впливати на стан жінок в передменструальну фазу можна віднести вік, тип конституції, рівень здоров’я, типологічні особливості вищої нервової діяльності. Поясненням впливу даних факторів можуть служити, зокрема, значущі відмінності в рівні статевих гормонів між людьми з різними типологічними особливостями: тип конституції, функціональна асиметрія, темперамент, а також різниця між дівчатами підліткового та юнацького віку.

Отже, біологічною особливістю жіночого організму є циклічність функцій всіх його систем у зв’язку зі зміною гормонального статусу протягом менструального циклу.

2. Існують певні суперечності щодо впливу андрогенів на серцево-судинну систему та механізми її регуляції.
3. Не встановлено чіткої залежності зміни психо-функціонального стану в залежності від фаз менструального циклу. 

Висновки

Протягом менструального циклу (МЦ) у зв’язку з дозріванням в яєчниках яйцеклітини і подальшої овуляцією (виходом з фолікула зрілої яйцеклітини) в крові жінки змінюється концентрація статевих гормонів, що дає можливість умовно ділити МЦ на фази.

У жінок весь менструальний цикл у середньому продовжується 28 днів. У частини жінок — 21, 26 або 32 дня. При 28-денному циклі відмічається три фази, кожна з який займає наступний проміжок часу:

1)       фолікулярна фаза (або менструальна фаза) — з 1 по 14 день циклу;

2)       овуляторна фаза (або фаза овуляції) — 14-й день циклу;

3)       лютеїнова фаза (або секреторна) — з 15 по 28 день.

Відповідно, рівень статевих гормонів міняється так: у фолікулярну фазу циклу поступово зростає рівень естрогенів, досягаючи максимуму до моменту овуляції (а точніше — за добу до овуляції), а з 15 дня — з початку лютеїнової фази — переважає рівень прогестерона [5].

Особливості функціонального стану, працездатності і реакцій організму жінок на різноманітні подразники можуть перебувати в залежності від змін гормонального стану їх організму протягом менструальних циклів.

Останнім часом активно розвивається і знаходить численні підтвердження концепція, згідно з якою вплив статевих стероїдів в тій чи іншій мірі поширюється на функціональний стан всіх органів і систем [25, 6, 29]. 

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н. А. Основы физиологии человека / Агаджанян Н. А. 2-е издание, исправленное. — М.: РУДН, 2001. — 408 с.
2. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем / Анохин П. К. — М.: Медицина, 1975. — 447 с.
3. Бабичев В. Н. Влияние эстрогенов на центральную нервную систему / В. Н. Бабичев // Вестник росийской академии медицинских наук. — 2005. № 6. — С. 45-54.
4. Блошанский Ю. М. Материалы к функциональному состоянию центральной нервной системы в течение мен-струального цикла: автореф. дис. наук. ступеня канд. мед. наук: спец. — Москва, 1959. — 16 с.
5. Боднар П. М. Ендокринологія / Боднар П. М., Приступюк О. М., Щербак О. В. та ін. / За ред.: проф. П. М. Боднара. — К.: Здоров’я, 2002. — 400 с.
6. Грацианский Н. А. Заместительная терапия эстрогенами в менопаузе: реальный метод первичной профи-лактики сердечно-сосудистых заболеваний или только интересная тема для обсуждения? / Н. А. Грацианский // Клин. фармакол. и терапия. — 1994. — № 3. — С. 30-39.
7. Демидов В. Н. Внешнее дыхание газо- и энергообмен при беременности / Демидов В. Н., Малевич Ю. К., Саакян С. С. — Минск: «Наука и техника», 1986. — 117 с.
8. Димитриев Д. А. Особенности функционирования сердечно-сосудистой системы в разные фазы менструаль-ного цикла / Д. А. Димитриев, Е. В. Саперова и др. //Росийский физиологический журнал им. И. М. Сеченова. — 2007, № 3. — С. 300-305.
9. Дильман В. М. Проблемы медицинской биоритмологии / Дильман В. М. — М.: Медицина, 1985. — 207 с.
10. Калинченко С. Возрастной дефицит андрогенов у мужчин / Калинченко С., Вадов В. // Медицинская газета. — 2002. — № 49. — С. 2-3.
11. Кобрин В. И. Механизмы действия эстрогенов на сердечно-сосудистую систему / Кобрин В. И., Порман Е. Е. // Вестник аритмологии. 2000. — № 19. — С. 72-83.
12. Ковешников В. Г. Медицинская антропология / Ковешников В. Г., Никитюк Б. А. — Киев: Здоровья, 1992. — 192 с.
13. Комаров Ф. И. Хронобиология и хрономедицина / Комаров Ф. И. — М.: Медицина, 1989. — 399 с.
14. Кравченко В. Варіативність серцевого ритму у жінок в різні фази менструального циклу / В. Кравченко, Ю. Демченко та ін. // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченко. — 2008. — С. 52-56.
15. Крупко-Большова Ю. А. Патология полового развития девочек и девушек / Крупко-Большова Ю. А. — Киев: Здоровье, 1990. — 229 с.