Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи злиття і поглинання у міжнародному бізнесі.

1.1. Міжнародний ринок злиттів і поглинань: основні тенденції і проблеми.

1.2. Особливості мотивів транснаціоналізації шляхом транскордонного злиття та поглинання.

1.3. Особливості процесів злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі.

Розділ 2. Аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи економіки.

2.1. Сутність, типи, методи процесів злиття та поглинання підприємств у сучасних умовах розвитку економіки України.

2.2. Активізація процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки.

2.3. Міжнародний досвід і сучасні тенденції у сфері злиттів і поглинань.

Розділ 3. Тенденції злиття та поглинання в банківському секторі.

3.1. Тенденції злиття та поглинання в банківському секторі економіки України на сучасному етапі.

3.2. Економічна доцільність процесів консолідації за допомогою злиття та поглинання.

3.3. Перспективи розвитку ринку злиття та поглинання в банківському секторі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Фінансовий сектор є однією з найактивніших галузей ринку злиття та поглинання у національній економіці. Нині Україна належить до трійки країн із найвищим темпом зростання кількості угод зі злиття та поглинання. Вступ до СОТ розширить присутність філій іноземних банків в Україні.

Багато аспектів цієї наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Новизна статті зумовлена незначним рівнем вивчення цієї теми, залишаються невирішеними такі питання, як відсутність комплексного всебічного інвестиційного аналізу процесів злиття та поглинання в банківському секторі в умовах економіки України, дослідження сучасних тенденцій консолідації, потребують подальшого дослідження і теоретичні засади процесів злиття та поглинання в умовах перехідної економіки.

Ринок злиття та поглинання є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми злиття та поглинання були розглянуті такими вітчизняними науковцями, як В.Л. Крючков, А. Руднєв, А. Стафєєв. Дослідження цих учених дають змогу стверджувати про наявність тенденції до зростання кількості угод зі злиття та поглинання в Україні. Тому з метою регулювання присутності іноземного капіталу у фінансовому секторі України питання аналізу ринку злиття та поглинання набуває актуальності.

В умовах вступу України до СОТ існує велика вірогідність розширення присутності банків з іноземним капіталом, істотне зниження дохідності операцій або ж втрата великих клієнтів. Зростання іноземних інвестицій при лібералізації доступу до ринку не викликає сумнівів, і, зрозуміло, що дешевші гроші становитимуть конкуренцію кредитам вітчизняних банків, питання лише в масштабах.

Аналізу сутності процесу злиття та поглинання присвячено багато наукових праць відомих вітчизняних та зарубіжних авторів. Серед них велике теоретико-методологічне значення мають праці М. Бішопа, П. Го-хана, А. Лажу, М. Марсалезе, Р. Нельсона, Дж. Стиглера, Р. Стилмана, М. Трема, С. Ріда, І. Бураковського, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губ-ського, М. Дудченка, О. Стокової, Г. Климка, А. Кредісова, Ю. Макогона, С. Мочерного, О. Мозгового, Ю. Пахомова, О. Рогача, М. Рубцова, Є. Савельева, С. Сіденко, Н. Татаренко, А. Філіпенка та ін. Чимало молодих українських науковців досліджують питання злиття та поглинання в банківському секторі. Н. Кузнецова, представляючи основні тенденції розвитку системи банківських послуг в Україні та вплив світових процесів інтеграції та глобалізації на розвиток української банківської системи, зазначає, що на сучасному етапі відбувається інтенсифікація процесів консолідації та концентрації у банківській сфері на основі злиття та поглинання банків, у результаті чого фінансові інститути набувають колосальних розмірів. Ю. Воробйов зазначає, що необхідність укрупнення вітчизняних банків суперечить фактичній діяльності окремих фінансово-промислових груп країни. Тримати невеликий "кишеньковий" банк стає все складніше з фінансового погляду, оскільки у зв'язку з підвищенням нормативних вимог та посиленням конкуренції не всі акціонери готові витрачати ресурси на його капіталізацію та подальший розвиток, але і шлях приєднання їх також не влаштовує.

Метою роботиє дослідження тенденцій злиття та поглинання в банківському секторі економіки України, визначення економічної доцільності процесів консолідації та перспектив розвитку цього ринку.

Завдання роботи. Виявити макроекономічні та інституціональні чинники й особливості розвитку процесів злиттів і поглинань у сучасній українській економіці в контексті економічної безпеки підприємств, систематизувати методи державного регулювання даної сфери й оптимізувати методологічні принципи управління процесами злиттів і поглинань.

Розділ 1. Теоретичні основи злиття і поглинання у міжнародному бізнесі

1.1. Міжнародний ринок злиттів і поглинань: основні тенденції і проблеми

На нашу думку, змусити чи спонукати компанію піти на угоду з конкурентом можуть три групи чинників: внутрішня проблема компанії, зумовлена необхідністю пошуку нового напрямку чи способу розвитку; зовнішні умови, спричинені зміною бізнес-середовища, що загрожує зниженням ефективності діяльності компанії та змушує її шукати нові шляхи розвитку; власні бажання, плани, амбіції менеджменту компанії .

Основними причинами прийняття рішення про злиття чи поглинання стають такі стратегічні вигоди:

• Усунення конкурента. Таким чином банк отримує можливість посилити свої позиції, збільшити ринкову частку.

• Захист власної конкурентної позиції.

• Необхідність посилення слабких місць. Банк, який виявив, що йому не вдалося визначити сектор максимального потенційного майбутнього зростання і підвищення прибутковості, може опинитися в ситуації, найліпшим виходом з якої буде пошук об'єкта для злиття.

• Придбання частки ринку. У тих сегментах ринку, де масштаби бізнесу відіграють ключову роль, банки можуть прагнути до придбання частки ринку, щоб зайняти на ньому домінуючу позицію. Це виправдано в тих галузях, де динаміка розвитку постійно змінюється і спостерігається розподіл на великих гравців і компанії, чиї конкурентні позиції поступово погіршуються. У таких випадках масштабність бізнесу і необхідність визначеної критичної маси формують бар'єр, який перешкоджає входженню на ринок і сприяє над економічній дохідності компаній, які вже діють на ньому .

• Заповнення розривів. Міжнародні банки можуть прагнути до об'єднання у зв'язку з необхідністю підтримувати свою глобальну мережу.

Слід також зазначити, що багато країн вводять регулятивні бар'єри, які обмежують частку іноземних банків в акціонерному капіталі вітчизняних банків та забороняють першим поглинати її. Але усунення наслідків фінансових криз всередині країни часто потребує залучення іноземного капіталу, у зв'язку з чим у іноземних банків з'являється можливість купівлі вітчизняних банків, що активно відбувається на теренах нашої країни.

Обсяг ринку злиття і поглинання в Україні в 2007 р. подвоївся і перевищив 10 млрд дол. США. Найбільшу кількість угод у 2007 р. було здійснено саме в банківському секторі (42 %, що в кількісному вираженні становить 51 угоду).

Активність на ринку злиття і поглинання свідчить, що інвестори знають всі сильні сторони і потенціал цього ринку, навіть світова криза ліквідності не відобразилася на планах багатьох іноземних банків здійснити поглинання в Україні. Так, на початок 2008 р. у нашій країні було зареєстровано 40 представництв іноземних фінансових інститутів, а кількість банків з іноземним капіталом продовжує невпинно зростати [14, c. 58-59].

Значна кількість банків в Україні перешкоджає ефективному розвитку банківської системи, тому що наявний банківський капітал чітко розподілений між гравцями, які насправді не можуть фінансувати великі проекти у зв'язку з вимогами до адекватності капіталу, тому ця проблема вирішується шляхом іноземних поглинань, адже внутрішні процеси злиття/поглинання трапляються нечасто. Ціна внутрішніх активів є інфляційною, тому жоден з банків країни не бажає чи не може платити премію, яка пропонується іноземними інвесторами.

Банківський сектор України є лідером за темпами розвитку серед країн Центральної та Східної Європи, впродовж останніх восьми років продовжуючи демонструвати активне зростання — середньорічний темп зростання банківських активів України в період з 2000 по 2008 р. становить приблизно 48,8 %. Особливо помітно зросли активи за минулий рік — більш ніж на 75 % і становили на 1 січня 2008 р. 617,6 млрд грн, цей показник практично досягає рівня ВВП країни.

Саме потенціал ринку підтверджує коефіцієнт банківського посередництва (співвідношення активів до ВВП), тому в найближчі роки інтерес до України збережеться.

Середній приріст ринку кредитування фізичних осіб (споживче та іпотечне кредитування) у період з 2000 по 2004 р. становив близько 110 % і досяг 448 евро на душу населення. І це лише початок, оскільки у країнах Західної Європи споживче кредитування перевищує рівень у 2000 евро на душу населення. Отже, сегмент роздрібного банкінгу залишається головним фактором зацікавленості стратегічних інвесторів у банківському секторі України.

Основна мета злиття/поглинання -— за рахунок створення потужних фінансових установ сформувати потужну базу для розвитку. З подальшим розвитком банківського сектору України посилюються конкуренція як з боку іноземних банків, так і великих вітчизняних фінансових установ. Основними причинами злиття та поглинання є прагнення отримання синергетичного ефекту, тобто взаємодоповнюючу дію активів двох або кількох організацій, сукупний результат якої перевищує сумарний результат окремо працюючих на ринку структур. Можливість використання надлишкових ресурсів — ще один з мотивів для купівлі банків. Для прикладу, регіональний банк, розташований у регіоні з великими фінансовими ресурсами, але з обмеженими через певні причини можливостями для їх розміщення, може зацікавити як об'єкт поглинання великий банк, який оперує в національному масштабі. До уваги береться і такий мотив злиття та поглинання, як різниця у ринковій ціні компанії та вартості її заміщення.

Глобалізація поступово настільки охоплює ринок банківських послуг, що за нашими прогнозами, найближчим часом залишиться лише декілька банків зі стовідсотковим українським капіталом у першій двадцятці за активами. А частка іноземних фінансових установ збільшиться вже до кінця 2008 р. до 50 %, хоча, за даними НБУ, на кінець березня 2008 р. частка іноземного капіталу в банківській системі України становила 36,7 % , тоді як у 2005 р. цей показник був на рівні 9,6 % [15, c. 129-130].

Іноземні фінансові установи можуть отримати більшу норму прибутку (у зв'язку з високим ризиком самих інвестицій), ніж у своїх країнах. Українські ж власники в такій ситуації намагаються скористатися нагодою, коли на кожний інвестиційно привабливий банк є щонайменше три зацікавлених покупці. Та глобальні гравці навряд чи зацікавлені в купівлі малих банків, адже їх основною метою є щонайшвидше досягти бажаної частки зростаючого банківського ринку нашої країни. Наразі ще є декілька невеликих і середніх банків, які можуть запропонувати відповідну частку ринку, хоча останнім часом спостерігається тенденція поглинання невеликих банків з метою купівлі банківської ліцензії. Також вагомою причиною прийняття рішення про злиття з потужним конкурентом є ситуація, коли банк перебуває у скрутному фінансовому становищі й така процедура буде для нього набагато прийнятнішою перспективою, ніж тривала санаційна процедура.

У нашій країні за відсутності законодавчого регулювання питань злиття та поглинання, говорити про наявність технологій М&А зарано, але, тим не менше, учасники фінансового ринку сьогодні проявляють значний інтерес до різних аспектів реорганізації.

Загалом, злиттям (merger) називається об'єднання двох корпорацій, у якому "виживає" тільки одна з них, а інша припиняє своє існування. Під час злиття поглинаюча компанія приймає на себе активи й зобов'язання іншої компанії. Іноді для опису цього типу угод використовується термін "статутне злиття". Статутне злиття відрізняється від підпорядковуючого злиття, яке є злиттям двох компаній, в якому цільова компанія стає дочірньою чи частиною дочірньої компанії материнської компанії8. Досвід реалізації угод про злиття вітчизняних банків показує, що в середньому тривалість їх оформлення сягає півтора—два роки. А після остаточного приєднання дрібніші банки перетворюються на філії основного банку.

Виділяють три основні варіанти оплати угод потенційними покупцями. По-перше, оплату можна здійснити повністю в грошовій формі, по-друге, повністю в цінних паперах, коли засобом платежу виступають акції компанії-покупця, і, по-третє, може використовуватися комбінація цих двох варіантів9. Стосовно України, то усі угоди зі злиття та поглинання в банківському секторі було здійснено, використовуючи лише готівкову форму розрахунку. Це пояснюється, перш за все, тим, що "банки-покупці" значно переважають за активам "банки-цілі".

Ще кілька років тому злиття крупних фінансових установ через юридичні і технологічні перепони вважалося в нашій країні неможливим, з цієї причини від планів консолідації відмовилася австрійська група "Райффайзен", яка віддала перевагу продажу меншого з двох своїх банків [7, c. 46-47].

1.2. Особливості мотивів транснаціоналізації шляхом транскордонного злиття та поглинання

Різні сектори економіки в усьому світі останнім часом зазнають значних змін. Об'єктивний процес глобалізації сучасної світової економіки вимагає і нового рівня розвитку бізнесу в Україні. Національні економічні ринки в усьому світі стають більш інтегрованими. Як наслідок, змінюються характер конкуренції і структура економіки, що призводить до підвищення ступеня відкритості економічної системи країни для міжнародної конкуренції.

Міжнародні злиття і поглинання стали одним з основних способів здійснення стратегії розвитку компаній у сучасних умовах, що підтверджує досвід країн Європейського Союзу (ЄС).

Однак дана сфера залишається однієї з найбільш суперечливих і складних для дослідження. Це стосується як оцінок мотивів і ефективності угод, так і довгострокових економічних наслідків для учасників, вироблення оптимального інструментарію державного регулювання. У багатьох працях відсутній комплексний аналіз даного процесу, робиться акцент лише на одному з регіонів, а фактичний матеріал, який використовується, має високий ступінь відстороненості або автори обмежуються дослідженням конкретних злиттів і поглинань компаній без обліку специфічних особливостей сторін, що беруть участь в угодах.

Переживши з початку XX ст. вже п'ять хвиль злиттів і поглинань, світова економіка підійшла до нового рубежу, що ознаменувався появою на економічній арені супергігантів. У 1999 р. на піку активності процесів злиття і поглинання було оголошено більш як 40 тис. угод загальною вартістю понад 3,4 трлн дол. США. Злиття і поглинання в таких масштабах призвели до фундаментальних змін у низці галузей світової економіки, у тому числі хімічній, фармацевтичній, телекомунікаційній, переробній, металургійній, фінансовій та інших. Угоди серед авіавиробників "Boeing" і "McDonnell Douglas", автомобілебудівних концернів BMW і "Rover Group", "Daimler-Benz" і "Chrysler", нафтових компаній "British Petroleum" і "Amoco", "Mobil" і "Texaco", фінансових інститутів "Morgan Stanley" і "Dean Whitter Discovery", аудиторських фірм "Coopers&Lybrand" і "Pricewaterhouse" і компаній багатьох інших галузей підтверджують цю тезу.

Світові інтеграційні процеси, які протікають у всіх галузях економічної діяльності, не могли обійти стороною і Україну. Процеси, які відбуваються на українському ринку, свідчать про те, що багато вітчизняних компаній активно включаються в процес глобалізації, переймають зарубіжний досвід, використовують новітні технології розвитку бізнесу. Однак необхідно враховувати національну специфіку становлення прав власності та розвитку принципів корпоративного керування. Конкуренція на світових ринках загострюється, і хоча в Україні насичення ринку ще не досягло критичної точки, багато компаній відчули необхідність пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності й ефективності. Тим більше, що можливості розвитку компаній тільки за рахунок росту українського споживчого ринку наданий момент практично вичерпані, а рівень конкуренції на ньому після приєднання України до ВТО може наблизитися до глобального [2, c. 10-11].

Необхідність формування надійної і стійкої економічної системи в Україні, удосконалення діяльності вітчизняних компаній в умовах посилення впливу інтеграційних процесів у світовій економіці, глобалізації фінансових ринків поряд з активним використанням національного потенціалу об'єктивно вимагає вивчення міжнародного досвіду і сучасних тенденцій у сфері злиттів і поглинань. Зокрема, аналіз сучасних процесів проникнення іноземного капіталу в національні економічні системи шляхом міжнародних злиттів і поглинань необхідний для розробки адекватного інструментарію їхнього регулювання, у тому числі при визначенні прийнятних умов допуску іноземного капіталу на український ринок. Дослідження міжнародних злиттів і поглинань в країнах ЄС важливе також при оцінці перспектив розвитку аналогічних процесів за участю українських компаній в умовах подальшої інтеграції економіки країни у світове співтовариство.

Підвищення темпів росту економіки, помірний рівень інфляції та збільшення доходів населення в 2006 р. сприяли збереженню інтересу з боку інвесторів до українського ринку. Як результат, у 2007 р. спостерігалося істотне збільшення обсягів угод із злиття і поглинання (більше 3 млрд. дол. США — об'єм угод щодо злиття в банківській сфері). Втім ініціаторами подібних угод на місцевому ринку можуть бути не тільки іноземні інвестори, але й вітчизняні компанії. На відміну від західних компаній більшість з них (через об'єктивні причини) ще не мають значного досвіду в здійсненні угод щодо злиття і поглинання. Відповідно ризики недосягнення бажаних результатів досить високі.

У процесі постійного розвитку компанії в умовах ринкової економіки прагнуть до зростання. Існують два варіанти зростання: придбання зовнішньої структури або власний розвиток. Внутрішні потенціали зростання реалізуються через збільшення прибутковості існуючих активів, підвищення операційної ефективності й інновацій. Зовнішні — в основному реалізуються за рахунок злиттів, поглинань і альянсів [8, c. 29-30].

1.3. Особливості процесів злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі

Упродовж п'ятнадцяти років (1988—2002) учасники фінансово-банківського сектору економіки брали активну участь в угодах злиття та поглинання. На цей сектор припало понад 44% від загального вартісного обсягу угод злиття та поглинання усіх секторів економіки, або в сукупності близько 2 трлн. дол. США в оголошеному вартісному вираженні1. Угоди за участю фінансово-банківського сектору економіки становлять 42% від загальної кількості угод злиття, зареєстрованих у США, і близько половини — за межами США.

Отже, фінансово-банківський сектор США варто виділити окремо, бо він був найактивнішим щодо участі в угодах злиття та поглинання порівняно з фінансово-банківськими секторами інших країн. За розглянутий період вартісний обсяг угод збільшився в 2,8 разу й у 2002 році становив 590,2 млрд. дол. США. В Європі процес концентрації капіталу був стриманіший, і обсяг угод у 2001 році становив 271,7 млрд. дол. США. Банки й інші фінансові інститути США переважно виступали як покупець порівняно з усіма іншими секторами економіки США, залученими до угод злиття та поглинання упродовж аналізованого періоду. Для порівняння: в Європі фінансово-банківський сектор посідав друге місце за активністю участі в угодах злиття та поглинання як покупців, так і продавців. У цілому інтенсивність здійснення угод злиття та поглинання за участю фінансово-банківського сектору як покупців або продавців наростала й далі наростає в усьому світі, особливо за межами США. Якщо станом на кінець 1988 року кількість укладених угод злиття за участю фінансово-банківського сектору становила близько 900 одиниць, то у 2002-му, за підрахунками, ця цифра, ставши чотиризначною, становила уже понад 8000 одиниць. Злиття були більшими за обсягами упродовж розглянутого періоду, сягаючи вартісних оцінок понад 72 млрд. дол. США (угода між американськими банками Citibank й Travelers Group; JP Morgan та Chase). Причини — у зростанні ресурсів, що перебувають в обігу у цьому секторі, а також помітний прогрес в інформаційних системах і технологіях та перехід від трудомістких до капіталомістких технологій.

Аналіз розподілу угод злиття та поглинання за участю фінансово-банківського сектору у глобальному масштабі свідчить про великі світові банківські злиття у США й Японії (Bank of Tokyo й Mitsubishi Bank, Chemical Bank і Chase Manhattan, First Interstate Bankcorp й Wells Fargo&Co), у Франції (Credit Agricole й Credit Lyonnaise), між Німеччиною і США (Deutsche Bank AG і Bankers Trust Company). Серед найяскравіших і найзначущіших за вартістю угод, що відбулися упродовж 1988—2002 років, слід назвати такі великі банківські злиття [4, c. 183-184]:

1. У формі дружнього вертикального банківського злиття — формування фінансово-банківської групи Citi. Ця група була сформована внаслідок злиття фінансової групи Smith Barney й інвестиційного банку Salomon. Вартість угоди — 9 млрд.

дол. США. У результаті злиття утворився четвертий за обсягом власних коштів американський інвестиційний банк Salomon Smith Barney, що належить фінансовій компанії Travelers, якою володіє комерційний банк Citibank — один із найбільших постачальників роздрібних і корпоративних фінансових послуг у США.

2. У формі примусового горизонтального банківського злиття (поглинання):

— придбання англійськими й американськими інвестиційними підрозділами європейських банків своїх американських конкурентів. У цій групі лідерство

належить угодам з купівлі інвестиційним банком Bankers Trust інвестиційного банку Alex Brown (1,6 млрд. дол. США) та інвестиційним підрозділом SBC Warburg банку Dillon Read (600 млн. дол. США);

— злиття американських інвестиційних банків Dean Witter й Morgan Stanley (40,4 млрд. дол. США), поглинання фінансовою групою Fleet Financial інвестиційного банку Quick & Reilly (1,6 млрд. дол. США);

— злиття комерційних і роздрібних банків. Однією з найбільших угод злиття та поглинання було поглинання американським комерційним банком Bank One іншого американського роздрібного банку First Commerce. Вартість угоди становила 3 млрд. дол. США. Іншими помітними угодами було злиття американської роздрібної групи Fleet Financial Group й американського комерційного банку Bank-Boston, а також поглинання фінансовою групою Wells Fargo & Co (США) комерційних банків First Interstate Bankcorp (США) у 1996 році (вартість угоди становила 12,3 млрд. дол. США), Norwest Corp. (США) у 1998 році й North County Bancorp (США) у 1999 році.

У межах фінансово-банківського сектору економіки можуть зароджуватися і здійснюватися усі п'ять виокремлюваних видів банківського злиття та поглинання, у кожного з яких — індивідуальна структура й алгоритм здійснення. Крім того, можна виділити кілька типів банківського злиття та поглинання залежно від географічного аспекту[12, c. 108-109].

По-перше, національні банки можуть приєднувати інші національні банки усередині окремо взятої країни внаслідок внутрішньої угоди поглинання. Прикладом такого роду злиття є поглинання фінансовою групою Chemical Bank банку Chase Manhattan Bank у США, а також дружнє горизонтальне злиття Mitsubishi Bank з Bank of Tokyo у Японії й родинне поглинання швейцарським банком Credit Swiss іншого швейцарського банку Swiss Volksbank.

По-друге, акцент може бути зміщений на поглинання закордонного банку в результаті міжнародної угоди (cross-border deal). Прикладом такого роду угод може бути диверсифіковане поглинання Гонконзькою і Шанхайською Банківською Корпорацією англійського банку Midland Bank.

По-третє, міжсегментні угоди у межах фінансово-банківського сектору (між банками й страховими компаніями, комерційними банками й інвестиційними банками, інвестиційними банками та страховими компаніями тощо) також поділяються на внутрішні або міжнародні види угод. Нещодавнім прикладом таких угод є диверсифіковане поглинання Swiss Bank Corporation страхової компанії S.G. Warbuig & Co, диверсифіковане поглинання фінансовою групою International Nederlanden Groep скандально відомого банку Barings PLC і вертикальне поглинання групою компаній Travelers Group банків Smith Barney й Searson Lehman Brothers, а також вертикальне поглинання німецьким комерційним банком Dresdner Bank AG одного з найстарших англійських інвестиційних домів Kleinwort Benson Ltd.

Усі вищезазначені угоди відбулися на основі комерційних, маркетингових, стратегічних передумов, а також передумов пом'якшення наслідків від настання ризиків й очікування ефектів злиття, але часто стратегія виявляється невдалою.

У підсумку більшість випадків фінансово-банківського злиття упродовж 1989— 2002 років були невдалими, тому що вони не досягли прогнозних показників і цілей злиття. Більшість банків й інших учасників фінансово-банківського сектору не досягли прогнозних показників, які спочатку були поставлені при прийнятті рішень про злиття або поглинання.

У результаті угод злиття показники поточної діяльності часто погіршуються. Витрати на злиття погіршують фінансовий стан створеного "нового" банку й далі наростають, сягаючи максимуму до кінця першого року після злиття. Завершується розвиток цієї ситуації виведенням інвестованих коштів шляхом відторгнення придбаного об'єкта. Прикладом наслідків такого роду є продаж фінансовою компанією American Express придбаних раніше банків Trade Development Bank й Searson Lehman у США. У такий спосіб відбувається знищення акціонерної вартості[14, c. 59-60].

Відповідно до прийнятої класифікації злиття, поряд із внутрішніми, міжнародними й міжсегментними внутрішніми та міжсегментними міжнародними типами злиття, виокремленими на підставі їхньої географічної належності, злиття у фінансово-банківському секторі можна групувати безліччю інших способів як за кількісними, так і за якісними ознаками.

Банківське злиття та поглинання. Якщо, використовуючи таблицю (див. нижче), виділити із сектору фінансово-банківських послуг угоди банківського злиття та поглинання, поділивши їх при цьому на дві основні групи — комерційні банки й інвестиційні банки, то їхня вартість в абсолютному виразі становитиме близько 350 млрд. дол. США, або близько 13% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Другим за вартістю внутрішніх угод сегментом фінансово-банківського сектору є страховий сегмент. На внутрішнє злиття у страховому сегменті припадало близько 5% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття упродовж 1988—2002 років, або близько 131 млрд. дол. США. На інші сегменти (іпотечні й ріелторські фірми, біржі, фінансові компанії, брокерські компанії) разом припадає не більше 17%, або 453 млрд. дол. США. При цьому кожен із них окремо не перевищує 2% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття за період 1988—2002 років.

Найбільша питома вага припадає на угоди фінансово-банківського злиття та поглинання, тобто угоди банків з іншими учасниками фінансово-банківського сектору. В абсолютному вираженні їхня вартість становила близько 933 млрд. дол. США, або близько 35% від загальної вартісної оцінки угод злиття та поглинання у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Таким чином, спільна частка злиття та поглинання за участю банків як покупців й/або продавців у внутрішніх банківських угодах злиття та поглинання і фінансово-банківських угодах злиття та поглинання становила близько 48% від загальної вартісної оцінки угод злиття та поглинання у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки) й переважає у фінансово-банківському секторі [15, c. 130-131].

Відносно міжсегментного потоку угод треба зазначити, що найбільша їхня кількість припадає на угоди між банками і страховими компаніями. Такі угоди найчастіше є дружніми диверсифікованими й вертикальними угодами відповідно до класифікації злиття. Вони становлять 7,2% від загальної вартісної оцінки угод злиття у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Майже усі вони мали місце в Європі, де комбінації банки—страхові компанії дозволені законодавством, тоді як у Японії й США такі угоди заборонені. Характерно, що в Європі в досліджуваному періоді переважали придбання банків страховими компаніями (125 угод, у сукупності оцінених у 16 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 128 млн. дол. США), ніж банками страхових компаній (110 угод, у сукупності оцінених у 14 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 127 млн. дол. США). Багато угод зі встановлення контролю над страховими компаніями у країнах, що розвиваються, були пов'язані з операціями "своп" у межах обміну боргових інструментів на акції й права участі4. Водночас у Європі відбулося 298 придбань комерційними банками інвестиційних банків (здебільшого такі угоди мали місце в розвинених країнах Європи й оцінюються у 12 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 40,3 млн. дол. США) і 128 угод, що є придбанням інвестиційними банками комерційних банків (у сукупності оцінених у 7,7 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 60,2 млн. дол. США). Останній вид угод злиття мав місце у країнах з перехідною ринковою економікою, і часто об'єктом придбання виступали приватизовані державні банки, що володіють великою мережею філій [1, c. 85-86].

Розділ 2. Аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи економіки

2.1. Сутність, типи, методи процесів злиття та поглинання підприємств у сучасних умовах розвитку економіки України

Маючи загальну картину тенденцій розвитку процесу банківського злиття та поглинання, досвіду й особливостей банківського злиття і поглинання в окремих країнах в останні десятиліття, можна підвести основу для вивчення подібностей і розбіжностей у процесі банківського злиття та поглинання в Україні й за кордоном, розуміння причин незаангажованості України в глобальні, дедалі активніші процеси банківського злиття та поглинання і точнішого подання особливостей процесу банківського злиття і поглинання, їхніх форм і видів в Україні. Тому зауважимо про таке:

1. Останнє десятиліття характеризується безпрецедентною інтенсивністю процесів консолідації у фінансово-банківському секторі в історії світових фінансів, особливо останніми трьома роками (обсяг угод злиття у світі зріс в 4,1 разу й у 2000 році досяг 978,5 млрд. дол. США). Україна не бере участі у світових процесах консолідації. Це спонукає проаналізувати причини такого стану речей.

2. Конвергенція ринків, зокрема таких сегментів фінансово-банківського сектору, як банківський, інвестиційний і страховий сегменти, є наслідком інтернаціоналізації і глобалізації ринків, зростання міжнародної конкуренції та процесів дерегулювання. У свою чергу, в результаті конвергенції ринків, зокрема сегментів фінансово-банківського сектору, відбуваються безпрецедентні за інтенсивністю процеси консолідації у фінансово-банківському секторі в історії світових фінансів. Тому виникає потреба вивчити з історіографічної точки зору, чи є зростання інтенсивності світових процесів злиття та поглинання новим явищем, або ж ці процеси мають циклічність.

3. Фінансово-банківський сектор посідає провідну позицію серед інших галузей економіки за вартістю укладених угод злиття за його участю (44% від вартості угод злиття в усіх галузях економіки країн світу), кількістю укладених угод злиття за його участю (66% від кількості угод злиття в усіх галузях економіки країн), а також середнього обсягу угоди у вартісному вираженні в глобальному масштабі. Це дає орієнтир для пошуку закономірності у випереджальних темпах зростання концентрації у фінансово-банківському секторі й застосуванні їх для України. Банківський сегмент, або банківські установи фінансово-банківського сектору економіки, є, у свою чергу, першим серед інших сегментів, що входять до складу фінансово-банківського сектору економіки, за вартістю укладених угод злиття та поглинання за його участю (48% від вартості угод злиття у фінансово-банківському секторі різних країн), кількістю укладених угод злиття та поглинання за його участю (68% від кількості угод злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі різних країн), а також середнього обсягу угоди у вартісному вираженні (близько 128 млн. дол. США). Це також дає базу для порівняння ситуації в Україні із ситуацією за кордоном.

4. Процеси консолідації фінансово-банківського сектору торкнулися різних країн світу з різним рівнем інтенсивності й відмінних одна від іншої якісним агресивні стратегії банків у Європі, де одні великі банки, такі, наприклад, як Credit Lyonnais, прагнули захопити лідерство на новому інтегрованому європейському банківському ринку шляхом злиття з банками інших країн — в остаточному підсумку з мінливим успіхом і величезними витратами17. Водночас багато хто воліли вступати у стратегічні альянси або здобувати мінімальні пакети акцій в іноземних банках. Як приклад можна навести банківські союзи Santander — Royal Bank of Scotland або Dresdner Bank AG — BNP [8, c. 35-36].

Ще одна група банків — Deutsche Bank AG, Swiss Bank Corp., UBS, данська банківсько-страхова група ING, Dresdner Bank AG — сфокусувала свою діяльність на міжнародних поглинаннях інвестиційних банків і фірм з управління активами. У результаті у Великобританії більша частина інвестиційних банків і брокерських компаній були продані або об'єднані з іноземними контрагентами.

Безумовно, агресивна форма стратегій була не єдиною можливою формою. Безліч банків й інших учасників фінансово-банківського сектору дотримувались захисних стратегій. Вони фокусувались на втриманні й протекціонізмі нормальної норми прибутку і своїх часток на ринку. Відбувалося це насамперед шляхом збільшення обсягу участі у прямих конкурентах і контрагентах із суміжних сегментів, збільшення кількості голосів при прийнятті рішень й обсягів капітальної бази. До прихильників цієї стратегії належать злиття, що мали місце у США, Нідерландах, Фінляндії, Італії, Швеції, Швейцарії, й гучні злиття в Японії, де базуються найбільші у світі банки (Mitsubishi Tokyo, Dai-Ichi Kangyo, Sakura, Asahi). У США національні злиття у фінансово-банківському секторі були мотивовані здебільшого можливостями зниження витрат (збільшення прибутковості операцій), а в інших країнах — нарощуванням маси й впливу шляхом консолідації галузей, клієнтів і капіталів, аби створити непіддатний насильницькому захопленню внутрішній ринок.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що далеко не всі стратегії виявилися успішними у фінансово-банківському секторі. Передовсім це стосується агресивних стратегій. Водночас зміни у фінансово-банківському секторі виявилися упродовж останніх десятиліть настільки значними, що фактично усі найбільші фінансово-банківські інститути були змушені коригувати стратегії розвитку. Використання злиття та поглинання часто характеризувалося більшою швидкістю, з якою вони могли б бути здійснені, а отже, досягненням поставлених нових стратегічних цілей порівняно з повільнішими альтернативами досягнення тих самих цілей, такими як, наприклад, власне економічне зростання [7, c. 54-55].

Українське законодавство увібрало ключові моменти всесвітньої практики злиття та поглинання. У ньому віддзеркалилися також особливості економічної й правової ситуації в Україні. Водночас у результаті висвітлення сучасних тенденцій процесів банківського злиття та поглинання і їхнього історіографічного аспекту маємо підстави для критичного розгляду чинної нормативно-правової бази злиття та поглинання банківських установ в Україні з позицій представленої вище сутності банківського злиття та банківського поглинання і поданої класифікації форм, видів і рівнів банківського злиття й поглинання.

У подальшому напрямками дослідження будуть:

1. Оцінка перспектив діяльності комерційних банків на українському ринку корпоративного контролю, розроблення організаційно-методологічної бази, інформаційно-аналітичного інструментарію та рекомендацій щодо підвищення ефективності злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі України.

2. Аналіз нормативно-правового забезпечення участі комерційних банків у процесі злиття та поглинання в Україні порівняно з країнами розвиненого фінансового ринку (США, ЄС, Японія) і з ринками, що розвиваються (у Східній Європі, Південно-Східній Азії й Латинській Америці).

3. Обґрунтування вибору принципу максимізації вартості акціонерного капіталу як критерію ефективності діяльності комерційного банку у конкурентному середовищі.

4. Аналіз теоретичних переваг і практичної ефективності злиття та поглинання з позиції критерію максимізації вартості стосовно діяльності банківської установи.

5. Виявлення головних чинників, що визначають напрямки, форми, методи й інтенсивність злиття та поглинання за участю комерційних банків, а також головних причин посилення у 90-х роках ролі злиття та поглинання у діяльності провідних закордонних комерційних банків.

6. Формулювання умов, що впливають на ефективність злиття і поглинання, які здійснюють банківські установи [13, c. 69-70].

2.2. Активізація процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки

Оскільки в результаті злиття діяльність хоча б однієї компанії припиняється, таке припинення має відбуватися в установленому порядку: створюється комісія з припинення, повідомляються кредитори компанії тощо. Процедури припинення розрізняються залежно від організаційної форми компанії.

— суто конгломератні злиття, які не припускають жодної спільності. Залежно від національної приналежності можна виділити два види злиття

компаній:

— національні злиття — об'єднання компаній, які знаходяться в межах однієї країни;

— транснаціональні злиття — злиття компаній, що знаходяться в різних країнах (transnational merger), придбання компаній в інших країнах (cross-border acquisition).

З огляду на глобалізацію господарської діяльності у сучасних умовах характерною рисою стає злиття та поглинання не тільки компаній різних країн, але й транснаціональних корпорацій.

Залежно від ставлення управлінського персоналу компаній до угоди про злиття або поглинання компанії можна виділити:

— дружні злиття — злиття, за яких керівний склад і акціонери підтримують дану угоду;

— ворожі злиття — злиття і поглинання, за яких керівний склад цільової компанії (компанії-мішені) не згодний з угодою і здійснює низку заходів, що спрямовані проти захоплення. У цьому випадку компанії доводиться вести на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання.

В Україні 98% злиттів і поглинань є недружніми, оскільки у вітчизняному законодавстві технологія цивілізованого злиття-поглинання не прописана, тобто фактично відбувається захоплення компаній. Недружні поглинання здійснюються щодня, проте не враховуються статистикою. Громадськість дізнається лише про ті корпоративні війни, в яких у керівництва поглинених підприємств вистачає сміливості і засобів намагатися відстояти свої позиції в судах. Наприклад, захоплення «Оболоні» компанією «Сармат», молококомбінату «Придніпровський» компанією «Галактон», скандальний перехід активів «Рівнеазоту» і Північнодонецького «Азоту» тощо. Дослідження інвестиційної компанії "Dragon Capital" засвідчило, що обсяг українського ринку силових захоплень і поглинань бізнесу щорічно оцінюється на рівні 3 млрд. дол. США [9, c. 75].

Залежно від способу об'єднання потенціалу можна виділити наступні типи злиття:

— корпоративні альянси — це об'єднання двох або декількох компаній, сконцентроване на конкретному окремому напрямку бізнесу, що забезпечує одержання синергетичного ефекту тільки в цьому напрямку. В інших же видах діяльності фірми діють самостійно. Компанії для цих цілей можуть створювати спільні структури, наприклад, спільні підприємства;

— корпорації — це об'єднання всіх активів фірм, які задіяні угодою.

У свою чергу, залежно від того, який потенціал у ході злиття поєднується, можна виділити:

— виробничі злиття — це злиття, за яких поєднуються виробничі потужності двох або декількох компаній з метою одержання синергетичного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності;

— суто фінансові злиття — це злиття, за яких компанії, що об'єдналися, не діють як єдине ціле. При цьому не очікується істотної виробничої економії, але відбувається централізація фінансової політики, яка сприяє посиленню позицій на ринку цінних паперів у фінансуванні інноваційних проектів.

Злиття можуть здійснюватися на паритетних умовах. Однак, накопичений досвід свідчить про те, що модель рівності є найважчим варіантом інтеграції. Будь-яке злиття в результаті може завершитися поглинанням.

У зарубіжній практиці можна виділити такі види злиття компаній:

— злиття компаній, функціонально пов'язаних сферою виробництва або збуту продукції (product extension merger);

— злиття, у результаті якого виникає нова юридична особа (statutory merger);

— повне поглинання (full acquisition) або часткове поглинання (partial acquisition);

— пряме злиття (outright merger);

— злиття компаній, яке супроводжується обміном акцій між учасниками (stock-swap merger);

— поглинання компанії з приєднанням активів за повною вартістю (purchase acquisition) тощо.

Тип злиттів залежить від ситуації на ринку, а також від стратегії діяльності компаній і наявних ресурсів [6, c. 113-114].

Злиття і поглинання компаній мають свої особливості в різних країнах або регіонах світу. Так, наприклад, на відміну від США, де відбуваються, насамперед, злиття або поглинання великих фірм, у Європі йде поглинання дрібних і середніх компаній, сімейних фірм, невеликих акціонерних товариств суміжних галузей.

Виявлення мотивів злиттів дуже важливе, оскільки саме вони відображають причини, через які дві або кілька компаній, об'єднавшись, коштують дорожче, ніж кожна окремо. Ріст капіталізованої вартості об'єднаної компанії є головною метою більшості злиттів і поглинань. Аналіз і систематизація світового досвіду дозволяє виділити такі основні мотиви злиттів і поглинань компаній:

1. Внутрішні — прагнення до корпоративної синергії і скорочення витрат:

— придбання нових навичок (високих технологій, добре налагоджених організаційних процесів, висококваліфікованого персоналу з навичками, які мають критичне для конкретної організації значення, у тому числі й з управлінськими навичками тощо);

— доступ до нових продуктів, патентів, ринків, каналів дистрибуції тощо, що дозволяє більш ефективно використовувати наявні в компанії ресурси і навички або більш успішно досягати поставлених цілей;

— фінансові причини. Наприклад, податкова економія, коли придбання компанії зі збитками може зменшити прибуток до оподатковування.

2. Зовнішні — зміни зовнішнього середовища, які знижують ефективність

поточної діяльності компанії і змушують її шукати нові шляхи розвитку:

— зміни в грошовій політиці, загальних темпах економічної активності, політичні причини, державне регулювання, глобалізація тощо;

— поточні зміни в конкретній галузі (наприклад, виникнення надлишкових потужностей у галузі в цілому (автомобілебудування), ріст витрат на розробку (фармацевтика), різні технологічні зміни тощо).

3. Мотиви керівництва, які відображають бажання компанії укладати подібні угоди:

— використання наявних особистих управлінських навичок для розвитку іншого бізнесу;

— забезпечення безпеки власного робочого місця — диверсифікованість галузевих ризиків і зниження можливості поглинання іншою компанією;

— «побудова імперії» — збільшення розмірів компанії заради збільшення власної влади і визнання;

— фінансові вигоди — винагороди вищого менеджменту, пов'язані з оборотом компанії, курсом акцій тощо [4, c. 184-185].

Окрім загальних, традиційних мотивів реорганізації бізнесу, наявні і специфічні мотиви, які характеризуються національними особливостями. Так, злиття для українських компаній є одним із способів протистояння експансії на український ринок більш досвідчених і могутніх західних компаній.

Злиття можуть підвищити ефективність компаній, які об'єдналися, але вони ж можуть і погіршити результати поточної виробничої діяльності, посилити тягар бюрократії. Дуже складно заздалегідь оцінити зміни, спричинені злиттям або поглинанням. За результатами досліджень, проведених міжнародними організаціями:

— 61% злиттів не окупає вкладених у них засобів ("Mergers & Acquisitions Journal", 2001 p.);

— 57% компаній, які об'єдналися, відстають у своєму розвитку від інших суб'єктів даного ринку і знову розділяються на самостійні корпоративні оди-ниці ("PriceWaterhouse", дослідження 300 злиттів за 1998—2003 pp.) [29];

— менш 20% компаній, які об'єдналися, досягають бажаних фінансових або стратегічних цілей ("Marks&Mirvis", дослідження 50 інтеграційних процесів, 1982-1999 pp.);

— 53% найбільших злиттів і поглинань призводять до зниження акціонерної вартості компанії, 30% — практично на неї не впливають і тільки 17% — її створюють ("Zweig", 1998 p.);

— як правило, поглинання не створюють додаткову вартість для власників поглинаючої фірми ("Haspeslagh, Jemison", огляд досліджень фінансових результатів злиттів і поглинань за 1962—1997 pp.);

— незв'язані (диверсифікаційні) злиття і поглинання є більш результативними порівняно зі зв'язаними (родинними), хоча останні часто мають більший потенціал для створення додаткової вартості для власників ("Haspeslagh, Jemison").

Експерти зазвичай вказують на три причини невдачі злиття і поглинання: невірна оцінка поглинаючою компанією привабливості ринку або конкурентної позиції компанії, яка поглинається; недооцінка розміру інвестицій, необхідних для здійснення угоди зі злиття або поглинання компанії; помилки, допущені в процесі реалізації угоди зі злиття [3, c. 11-12].

2.3. Міжнародний досвід і сучасні тенденції у сфері злиттів і поглинань

До основних передумов успіху угод про злиття чи поглинання компаній належать: обґрунтованість вибору об'єкта злиття чи поглинання; ідентифікація можливостей досягнення синергетичного ефекту від об'єднання; визначення чинників створення майбутньої вартості інтегрованої компанії; формулювання основних принципів інтеграції.

Аналітичні дослідження процесів злиття свідчать, що вигідніше продавати компанію, ніж здобувати чужу. У більшості випадків акціонери компаній, які були продавцями в угодах зі злиття або поглинання, одержали досить істотні вигоди, тоді як акціонери поглинаючої компанії — набагато менші. Це можна пояснити двома причинами:

1) компанії, які поглинають, як правило, завжди більші, ніж ті, що погли-наються. У цьому випадку при рівномірному розподілі чистих вигод від злиття або поглинання між двома компаніями акціонери кожної компанії одержать однакові прибутки в абсолютному вирахуванні, але у відносному або відсотковому вираженні прибутку акціонерів компанії, яка поглинається, виявляться набагато вище;

2) істотно сприяє цьому процесу конкуренція між покупцями. Кожний наступний претендент на покупку компанії прагне перевершити умови, висунуті попередньою. При цьому все більша частина виграшу від майбутньої угоди злиття переходить до акціонерів компанії, яка поглинається. У той же час менеджери компанії, яку збираються поглинути, можуть здійснити низку заходів, домагаючись, щоб продаж їхньої компанії, якщо й настав, відбувся за найвищою з можливих у даних умовах ціною.

Проблеми злиття і поглинання компаній є на сьогодні найбільш дискусійними та перспективними порівняно з іншими темами економічних досліджень. Вони спричиняють найгостріші дискусії з приводу доцільності та ефективності подібної реструктуризації компаній: деякі розглядають злиття як важливе джерело підвищення результативності діяльності компаній; інші вважають їх тільки відображенням владних інстинктів менеджерів, чиє прагнення знижує, а не підвищує ефективність компанії. Але які б не існували думки з цього питання, злиття і поглинання компаній — це об'єктивна реальність, яку необхідно досліджувати, аналізувати і робити відповідні висновки, що дозволяють не повторювати уже зроблені помилки.

Наприкінці 2007 р. українські аналітики прогнозували активізацію вітчизняного ринку щодо злиття та поглинання в 2008 році. Однак, разом із настанням світової фінансової кризи більше угод зі злиття та поглинання в Україні не стало. На початку 2008 р. портфельні і стратегічні інвестори почали переоцінювати ризикованість своїх вкладень, і, як результат, у цьому році не спостерігається збільшення кількості угод щодо злиття та поглинання [15, c. 131].

У зв'язку зі значними обсягами капіталів, задіяними в даній сфері, зростає і макроекономічна значимість ринку злиттів і поглинань. Злиття і поглинання стають інструментом, який забезпечує досить швидке вирішення задач і проблем, що стоять перед українськими компаніями: збільшення розміру компаній, вихід на нові ринки, диверсифікованість, підвищення стійкості бізнесу, поліпшення структури капіталу тощо. Залишаються актуальними конкретні методики управління процесами злиттів і поглинань. Разом з тим, уданий момент спостерігається дефіцит наукових праць, монографій, досліджень у сфері злиттів і поглинань з урахуванням специфіки України, які мали б прикладний характер.

Щодо інституційно-економічних умов України й інших країн з перехідною економікою проблеми ефективного функціонування та регулювання сфери злиттів і поглинань є особливо актуальними, зважаючи на завершення приватизаційних процесів, інтенсифікацію процесів перерозподілу у сфері прав власності, становлення тих або інших моделей фондового ринку, розвитку корпоративних інтеграційних процесів, актуалізації потреб антимонопольного регулювання економіки.

Сфера злиттів і поглинань, її ефективне динамічне функціонування — є макроекономічним індикатором ефективного функціонування економіки і її інститутів. З погляду державного (макроекономічного й інституціонального) регулювання, дана сфера потребує комплексного регулювання, яке повинне спиратися на інструментарій цілого ряду функціональних напрямків економічної політики [10, c. 24].

Розділ 3. Тенденції злиття та поглинання в банківському секторі

3.1. Тенденції злиття та поглинання в банківському секторі економіки України на сучасному етапі

На поточний момент присутність іноземних банків збільшується. Зі збільшенням банків з іноземним капіталом дохідність операцій українських банків значно зменшиться. Нині в Україні ціна грошей досить висока, порівнюючи з країнами Східної Європи, отже, й іноземний капітал шукає можливостей виходу на наші ринки.

За 2001-2005 роки іноземні банки знайшли свою нішу на ринку та впевнено її утримали. Активи банків з іноземними інвестиціями за вказаний період зросли в 2,5 раза, однак вони зростали повільніше, ніж активи місцевих банків (рис. 3.1 і рис. 3.2).

За 2007 рік частка іноземного капіталу в українському банківському секторі збільшилася з 20 до 33%, а частка іноземців в активах — до 36%. Експансія іноземного капіталу на українському ринку пояснюється тим, що банківський сектор переживає значні зміни, що характеризуються глобалізацією фінансових ринків. Ці процеси призводять до скорочення числа фінансових установ і розширення сфери банківського бізнесу, що виражається в його інтернаціоналізації й диверсифікованості продуктового ряду, включаючи розширення пропозиції банками небанківських продуктів і послуг. Найефективнішим способом проникнення на ринок є угоди зі злиття й поглинання.

Станом на 01.01.2006 року серед найбільших 12 банків вже чотири з них контролювалися іноземними фінансовими групами. Нині частка іноземного капіталу в банківській системі перевищує 25% [7, c. 55-56].

Найбільші міжнародні злиття та поглинання банків в Україні протягом 2000-2007 років проілюстровано в таблиці 3.1.

За два останні роки банківський сектор України відкрився для прямих іноземних інвестицій. Західні стратегічні інвестори вже придбали в Україні досить великі активи. Прихід іноземних акціонерів в українські банки повинен позитивно вплинути на їхній розвиток, враховуючи перспективу передачі управлінського, технічного та технологічного досвіду й ноу-хау, а також збільшення прозорості та якості корпоративного управління.

Експансія іноземного капіталу на українському ринку пояснюється тим, що банківський сектор у всьому світі зазнає значних змін, що характеризується глобалізацією фінансових ринків і консолідацією фінансового сектору, що знаходить відображення у скороченні кількості фінансових установ, поширенні сфери бізнесу банків. Таке поширення відображається в інтернаціоналізації бізнесу та диверсифікації продуктового ряду, включаючи збільшення пропозиції банками небанківських продуктів і послуг. Найбільш ефективним способом проникнення на ринок (ринок банківських послуг) є угоди зі злиття та поглинання.

Інтерес до вітчизняних банків і страхових компаній з боку стратегічних інвесторів усе ще високий. У 2007 році 42% угод ринку М&А в Україні припали на фінансовий сектор. За оцінками аналітиків, у 2008 році обсяг таких угод в українському фінансовому секторі перевищить 3 млрд. дол. Очікується купівля як банків першої двадцятки, так і банків з категорії середніх та дрібних [8, c. 35-36].

Основні позитивні результати приходу іноземних банків до банківської системи України наступні:

1. Швидше й ефективніше впровадження новітніх методів банківської діяльності.

2. Зростання обсягу кредитних ресурсів і збільшення їхніх джерел.

3. Розширення спектру якісних послуг, комплексний підхід до обслуговування клієнтів, що приведе в результаті до здешевлення банківських послуг.

4. Впровадження системи страхування банківських ризиків.

5. Посилення ролі банківської системи в процесі розподілу інвестиційних ресурсів.

6. Підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників. Європейська комісія пропонує спростити процедуру розгляду наглядовими органами справ стосовно злиття та поглинання у банківському і страховому секторах, а також секторі обігу цінних паперів. Сучасне європейське законодавство дозволяє наглядовим органам блокувати злиття та поглинання, якщо, на їхню думку, компанія, що має бути купленою, піддається ризикам.

Європейська комісія пропонує запровадити нову директиву, яка вносить зміни до ряду суміжних директив. Зокрема, цією директивою роз'яснюються критерії, які використовуватимуться наглядовими органами під час оцінки можливості поглинання та злиття. Запропонована директива забезпечує прозору й зрозумілу процедуру прийняття рішення наглядовими органами стосовно надання дозволу на поглинання або злиття. Нині існує закритий список критеріїв, за якими наглядові органи оцінюють компанію покупця під час процедур поглинання та злиття. До цього списку входять такі критерії: репутація компанії, репутація та досвід особи, яка керує проведенням оцінки, фінансова стійкість компанії покупця, відповідність даної операції директивам ЄС та можливість відмивання грошей і фінансування тероризму за допомогою здійснення даної операції.

Нині Україна стала більш привабливою для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. У деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Через це дедалі більше активізуються процеси на ринку злиття та поглинання (М&А). Як і в 2007 році предметом підвищеної заінтересованості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які проводять фінансову діяльність, насамперед, банки.

Кількість угод М&А зростає, а обсяг ринку зменшується: більшість компаній (найбільші комерційні банки) у 2008 році були продані за безцінь. За оцінками газети Financial Times, у першому півріччі 2008 року сумарний обсяг угод М&А у грошовому виразі знизився на 30% порівняно з аналогічним періодом і становив $1,86 трлн. Ринок М&А за той же час у країнах Західної Європи скоротився на 40% (до $640 млрд.), у США — на 30% (до $694,4 млрд.) [3, c. 14-15].

Нині в Україні активізації ринку М&А поки що не спостерігається. З початку року кількість угод на українському ринку злиття та поглинання істотно скоротилася, а обсяг знизився в 3,5 раза порівнянно з аналогічним періодом минулого року. Зарубіжним покупцям поки не до українських активів — на світовому ринку є багато привабливих об'єктів для поглинання (особливо у фінансовому секторі), при цьому стратегічні інвестори істотно знизили обсяг вкладень у компанії країн, що розвиваються, через високу ризикованість таких інвестицій. Внутрішній український ринок М&А не має динаміки зростання: у місцевих компаній нестача грошей для купівлі.

До світової фінансової кризи експерти прогнозували зростання українського ринку М&А більшою мірою за рахунок банківського сектору. Інтерес до українських банків до кризи пояснювався високими темпами розвитку вітчизняної фінансової системи: активи та кредитний портфель банків щорічно зростали на 60-70%. Потенційні стратегічні інвестори нині мають проблеми з ліквідністю, а тому повертають інвестиції за кордон.

Останнім часом різко почастішали пропозиції купити конкурентів. Складнощами деяких українських компаній, що мають проблеми через світову економічну кризу, скористалися ті їхні конкуренти, в яких ще залишилися гроші. В Україні прогнозується хвиля злиття й поглинання.

Відсутність доступу до кредитних ресурсів та скорочення попиту на товари та послуги змушує погоджуватися на дешеві продажі навіть ті компанії, які ще недавно вважалися лідерами ринку.

Актуальність проблеми злиття та поглинання в Україні в умовах фінансової кризи підтверджує проведення національного форуму, який відбувся в листопаді 2008 року в Києві. Нині одним із найбільш актуальних питань є розробка методів боротьби із протиправним поглинанням компаній, або рейдерством. Важливим чинником ефективного економічного розвитку України є забезпечення захисту економічної конкуренції1.

Таким чином, завдяки доступності українського фінансового ринку для іноземного капіталу в нашій країні на очах зростає кількість іноземних банків. Економіка України потребує надходжень інвестицій та інновацій. Завданням держави є застосування інструментів злиття й поглинання у фінансовий сектор в умовах фінансової кризи з метою збереження конкурентоспроможності українських банків[2, c. 13-14].

3.2. Економічна доцільність процесів консолідації за допомогою злиття та поглинання

У ході дослідження особливостей процесів злиття та поглинання, що відбулися в окремих країнах у XIX—XX століттях, отримано результати, що мають важливе значення для подальшого дослідження злиття та поглинання у банківській сфері в Україні:

1. Злиття та поглинання відбувалися хвилеподібно. Варто виділити в історичній ретроспективі чотири хвилі фінансово-банківського злиття, перша з яких відбулася на рубежі XIX й XX століть (приблизно 1896—1904 роки), друга — у 1920-х роках, третя — починаючи з другої половини 40-х років XX століття й до середини 60-х років, і, нарешті, четверта — торкнулася останніх двох десятиліть.

2. Внутрішній ринок США через лібералізм державних і федеральних владних структур стосовно процесів злиття та поглинання в усіх галузях економіки й величезного обсягу ресурсів, що перебувають в обігу на фінансово-банківському ринку та шукають найефективнішого застосування, завжди був епіцентром глобальних хвиль злиття (46,1% угод злиття у світі припав на внутрішній ринок США).

3. Хвилі, зароджуючись у США, стрімко поширювалися на більшість європейських розвинених країн. Інакше кажучи, хвилі у США і Європі збігалися за часом перебігу.

4. Азія і Близький Схід залишалися нейтральними щодо перших трьох хвиль злиття та поглинання через політичну, економічну й культурну специфіку. Регіон виявився залученим у четверту хвилю злиття та поглинання, що фактично започаткувала необхідну раціоналізацію азіатських і близькосхідних банків. Незважаючи на порівняно пізній старт процесу концентрації капіталу, цей регіон значно випереджає Україну за налагодженістю й відпрацьованістю практики банківського злиття та поглинання.

5. У різних країнах хвилі були зумовлені сукупністю суб'єктивних та об'єктивних передумов, провідне місце серед яких належить комерційним передумовам, тому що суб'єктивні передумови не піддаються аналітичному розгляду й систематизації. Це дає підстави для порівняння й огляду особливостей українського банківського злиття та поглинання, у тому числі у частині передумов, що лежать у їхній основі.

6. За винятком першої хвилі злиття, фінансово-банківський сектор економіки впливав на промисловий сектор щодо необхідності концентрації капіталу. Це пов'язано з тим, що валютно-кредитні й фінансові відносини перевершили за своєю значущістю і впливом на інтенсифікацію процесу глобалізації промислово-господарські відносини. У цьому зв'язку треба зазначити, що в Україні зберігається протилежна ситуація. Це дає підстави припустити наявність розбіжностей у перевагах українських банківських установ щодо форм і методів злиття та поглинання відповідно до поданої раніше класифікації банківського злиття і поглинання, а також чинників, що впливають на ефективність угоди банківського злиття чи поглинання.

7. Досвід, набутий у результаті хвиль злиття та поглинання, був врахований у законодавчих основах злиття і поглинання країн, які пройшли випробування часом і стали базою складного й комплексного законодавства зі злиття та поглинання [11, c. 102-103].

Беручи до уваги отримані результати аналізу головних тенденцій розвитку всесвітнього процесу злиття та поглинання, питомої ваги у них злиття і поглинання, що відбулися у фінансово-банківському секторі економіки, і місця й ролі злиття банківських установ, можна порівняти й виявити відмінності процесу злиття та поглинання за кордоном і в Україні, виявити переваги українських банківських установ щодо форм і методів злиття чи поглинання. Результати аналізу головних тенденцій розвитку всесвітнього процесу злиття та їхній історіографічний аспект створили основу для вивчення правомірності й ефективності застосування злиття та поглинання як методу консолідації банківських установ та інвестиційного інструменту реорганізації бізнесу банку, а найголовніше — розуміння того, чи підходять банківське злиття та поглинання для України і чи не суперечать вони українським традиціям ведення бізнесу й укладу економіки.

3.3. Перспективи розвитку ринку злиття та поглинання в банківському секторі

Вітчизняне законодавство передбачає два способи об'єднання: або два банки об'єднуються в нову фінансову установу, або банк приєднує до себе інший банк. Перший варіант вважають більш дорогим, тому він не використовується на нашому ринку. Щодо другого варіанта, то фінансова установа може бути приєднана на правах філіалу або безбалансового відділення. Перша схема більш поширена, нею скористалися такі банки, як "Дністер", "Аваль", "Індустріалбанк", "ВТБ Банк" (табл. 3.2).

Об'єднання банків "УніКредит" та "ХФБ Банк Україна" — наймасштабніший інтеграційний бізнес-процес в Україні, оскільки злиття банків у нашій країні відбувалися виключно у вигляді приєднання. Однією з визначних подій може стати об'єднання Укрсоцбанку та УніКредит-Банку [7, c. 52-53].

Найдорожчими придбаннями стали купівля італійською групою UnicreditGroup Укрсоцбанку, отримання Сведбанком контролю над ТАС-Комерцбанком і ТАС-Інвестбанком, а також купівля Комерцбанком банку "Форум". При купівлі банків (включаючи міноритарні пакети) середній мультиплікатор ціни угоди до капіталу (P/BV) у 2007 р. знаходився на рівні 3,65. Найбільший мультиплікатор був зафіксований в угоді під час купівлі "Укрсоцбанку" (P/BV = 5,3), найменший — при поглинанні банку "Престиж" австрійськийм Erste (P/BV = 1,74). Але у зв'язку з відсутністю привабливих активів на верхніх позиціях банківських рейтингів, іноземних інвесторів цікавлять українські банки і третьої, і четвертої рейтингової десятки за активами, так у минулому році було придбано Морський транспортний банк, Укрінбанк, УБРП.

Ще одним поштовхом для зростання ринку злиття і поглинання стане поліпшення можливостей боргового фінансування таких операцій та активізація діяльності інвестиційних банків в Україні.

Протягом наступних років слід очікувати поступового зменшення темпів виходу іноземних інвесторів на банківський ринок України. Після цього настане стадія консолідації, яка стане новим джерелом для угод зі злиття і поглинання — невеликим банкам із високою вартістю капіталу стане важче конкурувати з міжнародними банками — гігантами, у свою чергу, покупці невеликих банків можуть зіткнутися із такими труднощами, як низький рівень прозорості об'єктів, сумнівна якість кредитних портфелів, обмежена регіональна мережа та наявність податкових схем[10, c. 20-21].

Висновки

На основі представлених у роботі результатів можна зробити такі висновки:

1. На відміну від історії розвитку світового ринку злиттів та поглинань для українського ринку циклічний характер розвитку не властивий. Саме в останні роки спостерігається збільшення кількості реалізованих угод зі злиття чи поглинання у банківській сфері, а також їх загальної вартості.

2. Згідно з проведеним дослідженням, можна припустити, що вже через п'ять років український банківський сектор може містити близько 90 % іноземного капіталу, незважаючи на високе співвідношення ціна/ балансова вартість (P/BV) при купівлі банку.

3. Як свідчать останні тенденції в банківському секторі України, збільшення кількості банків з часткою іноземного капіталу відбувається, як правило, шляхом придбання іноземними інвесторами істотної частки участі в існуючому українському банку, ніж внаслідок створення нового (дочірнього) банку. З позицій вимог та стратегічних планів, процес придбання діючого українського банку є більш гнучким і зручним, ніж процедура створення дочірнього банку в Україні "з нуля".

4. Основною метою злиття/поглинання банків в Україні є укрупнення банків, збільшення їх активів, доступ до клієнтської бази банку-контрагента. І хоча консолідація в банківському секторі України є неминучим явищем, цей процес може продовжуватися доволі довго у зв'язку зі збільшенням кількості працюючих банків у 2008 р.

5. Характеризуючи поточний стан справ ринку злиття/поглинання в Україні, варто зазначити, що в банківському секторі ще зберігається низький рівень концентрації, а сам ринок є найбільш динамічним за темпами розвитку серед секторів української економіки. Цей факт за стабільної макроекономічної та політичної ситуації зумовить зростання кількості угод зі злиття/поглинання у середньому банківському сегменті.

Список використаної літератури

1. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т./ Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. СПб. : Экономическая школа, 2001

2. Васильчук І. Оцінка стану та перспектив ринку злиття / поглинання в Україні //Економіка. Фінанси. Право. — 2007. — № 5. — C. 10-17.

3. Васильчук І. Оцінка стану та перспектив ринку злиття/ поглинання в Україні //Економіка. Фінанси. Право. — 2007. — № 3. — C. 10-15

4. Гельнер І. Особливості мотивів транснаціоналізації шляхом транскордонного злиття та поглинання //Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 12. — C. 183-185.

5. Гохан П.А. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний/ Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004

6. Зав'ялова О. Злиття та поглинання: проблеми постінтеграційного періоду //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 12. — С.113-118

7. Кириченко О.А. Деякі аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи економіки //Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2. — C. 45-56

8. Кириченко О. Тенденції злиття та поглинання в банківському секторі економіки України //Банківська справа. — 2008. — № 5. — C. 29-37

9. Манойленко, О. Основні підходи до визначення сутності поняття корпорація // Управління сучасним містом. — 2005. — № 1-2. — С. 74-80

10. Маруняк Є. О. Сутність і основні риси транснаціональних корпорацій та їх розвиток в Україні // Український географічний журнал. — 2007. — № 4. — С. 18 — 26.

11. Мєдвєдкова Н. С. Угоди про злиття та поглинання у банківському секторі економіки України //Економіка АПК. — 2009. — № 5. — С.101-105.

12. Пронін О. Ю. Особливості процесів злиття та поглинання //Фінанси України. — 2005. — № 8. — С.106-122.

13. Рид С.Ф. Искусство слияний и поглощений / Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004

14. Тхі Хант Н. Міжнародний ринок злиттів і поглинань: останні тенденції і перспективи росту//Персонал. — 2005. — № 2. — C. 58-63

15. Уманців Ю. Активізація процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки //Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 2. — C. 129-131