Ефективність діяльності будь-якого державного органу залежить, насамперед, від чіткого визначення завдань і функцій цього органу. Повною мірою це стосується і спецпідрозділів судової міліції. На сьогодні ці підрозділи виконують безліч функцій: 1) охорону громадської безпеки (громадського порядку під час судових засідань); 2) охоронну (особиста охорона фізичних осіб); 3) оперативно-розшукову (згідно з Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»); 4) режимну (охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричних експертиз та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу); 5) інформаційно-координаційну (координація дій з іншими органами, які здійснюють заходи безпеки щодо учасників кримінального судочинства). Але деякі з вказаних функцій суперечать змісту і цілям законодавства про забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.

Мета цієї статті — спираючись на детальний аналіз нормативно-правових актів, а також наукових праць М. Коваля [1], В. Шкарупи [2], С. Шатрави [3] та інших учених, довести необхідність уточнення окремих завдань і функцій спеціальних підрозділів судової міліції.

Завдання і функції судової міліції формулювались і уточнювались протягом тривалого часу, починаючи від Концепції судово-правової реформи 1992 р. розділом VI Концепції («Соціальний захист суддів») передбачалося, що «для захисту судової діяльності засновується судова міліція. Гарантується державний захист не тільки суддів, а й їх сімей» [4]. Так було започатковано формування принципово нових для вітчизняної системи МВС підрозділів. А до вітчизняного законодавства увійшов термін «судова міліція».

28 червня 1997 р. було видано розпорядження Кабінету Міністрів України № 335-р «Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». На виконання цього розпорядження був підписаний наказ МВС України «Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей і близьких родичів» від 23 липня 1997 р. № 467 [5]. Цим же наказом було затверджене Тимчасове положення про спеціальний підрозділ. Слід зазначити, що в тексті цього документа відсутній термін «судова міліція».

Наказом МВС від 6 травня 1999 р. № 360 розділ II було доповнено пп. 7.7 та 7.8, згідно з якими спецпідрозділи стали забезпечувати також охорону відділень судово-психіатричних експертиз Міністерства охорони здоров´я України (МОЗ) та установ судових експертиз Міністерства юстиції України [6].

І, нарешті, наказом МВС України від 19 листопада 2003 р. № 1390 було затверджене Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон», в якому міститься остаточний перелік завдань і функцій судової міліції (всього вісім пунктів) [7]. Отже, протягом нетривалого часу (1997-2003 рр.) відбулося необґрунтоване розширення завдань і функцій судової міліції: від «захисту не тільки суддів, а й їх сімей» до їх теперішнього переліку.

З 1999 р. спеціальні підрозділи судової міліції стали забезпечувати також охорону відділень судово-психіатричних експертиз МОЗ України та установ судових експертиз Міністерства юстиції України. Протягом 2007 р. у цілому по Україні у відділеннях судово-психіатричних експертиз МОЗ під охороною судової міліції утримувалося понад 1,3 тисячі осіб. Але в автора сформувалася думка про те, що судова міліція не повинна охороняти відділення судово-психіатричних експертиз МОЗ України.

По-перше, це суперечить вимогам законів України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [8], «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [9], згідно з якими судова міліція «забезпечує безпеку» особи, узятої під захист на підставі відповідної постанови, тобто виконує постанову про здійснення заходів безпеки. А до відділень судово-психіатричних експертиз особи потрапляють зовсім з інших причин. Під час судових засідань судова міліція здійснює «забезпечення громадського порядку». У відділеннях судово-психіатричних експертиз немає «громадського порядку», замість цього там існує «режим тримання». Тобто судова міліція змушена виконувати не притаманну їй «режимну» функцію. Не випадково, що в наказі МВС від 23 липня 1997 р. № 467 про відділення судово-психіатричних експертиз взагалі не йшлося. І тільки 6 травня 1999 р. наказом МВС № 360 було внесено відповідні доповнення.

По-друге, це приводить до нераціонального використання особового складу, тоді як багато приміщень судів до цього часу залишаються без міліцейської охорони. Яскравий приклад — обласний центр судово-психіатричної експертизи в м. Донецьку. На охорону цього закладу залучено 24 працівники, в тому числі на добу — 12 працівників. При цьому кількість ліжко-місць становить всього 13 (три палати). За 10 місяців 2006 р. у цьому центрі перебувало 132 особи (в середньому 11 за місяць). У закладі створено лише один зовнішній пост. Практично кожен місяць 12 працівників судової міліції охороняють 11 осіб.

А всього на території України діє 12 подібних відділень. Чи є раціональним використання такої кількості працівників судової міліції? Адже тільки у м. Донецьку два приміщення апеляційного суду і два приміщення апеляційного господарського суду охороняються недержавними охоронними структурами, а всього в Донецькій області такими структурами охороняються 42 судові установи.

За радянських часів охороною цих установ займалися відділи позавідомчої охорони (попередники нинішньої Державної служби охорони). Нині ця служба займається здебільшого наданням платних послуг і, природно, не зацікавлена в охороні бюджетних установ. Тому доцільно було б передати цю функцію підрозділам, які охороняють ізолятори тимчасового тримання (ІТТ). Це буде раціонально з декількох причин: а) специфіка умов служби з охорони ІТТ і відділень судово-психіатричних експертиз майже однакова. Інструкції щодо несення служби на 2/3 схожі, тому особовий склад перенавчати практично не треба; б) підрозділи з охорони ІТТ, як і судова міліція, підпорядковані міліції громадської безпеки. Тому серйозних організаційних проблем зі зміною підпорядкування не виникне; в) соціальна захищеність особового складу. Треба нагадати, що згідно з постановою Кабінету Міністрів (п. З «г») від 17 липня 1992 р. № 393 [10] «особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ… які проходять службу у… ізоляторах тимчасового тримання» вислуга років обчислюється один місяць служби за сорок днів. Як показує практика, умови служби у відділеннях судово-психіатричних експертиз не кращі за ІТТ — там також є і психічно хворі особи, і особи, хворі на туберкульоз (і все це відображається в звітних документах). Але працівники ІТТ мають пільги, а працівники судової міліції — ні. Щодо особового складу судової міліції це несправедливо.

Крім того, рано чи пізно, в Україні почне нарешті функціонувати місцева (муніципальна міліція). Поступово для неї створюється необхідна правова база. Згадаємо хоча б ст. 7і Закону України «Про міліцію» та постанову Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 1013, якою затверджене Положення про місцеву міліцію [11].

У пункті 4 цієї постанови визначені підрозділи, які згодом увійдуть до місцевої міліції: «…підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів, приймальники-розпо-дільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту, та інші підрозділи, які утворюються в установленому порядку.» Тому ніщо не заважає охорону відділень судово-психіатричних експертиз МОЗ згодом передати до місцевої міліції. Тим більше, що згідно з п. 5 того ж Положення «місцеву міліцію очолює керівник, який є заступником начальника відповідного управління (відділу) внутрішніх справ з громадської безпеки.» Таким чином, координація службової діяльності підрозділів з охорони відділень судових експертиз та міліції громадської безпеки буде постійною і міцною. А в масштабах України це дозволить вивільнити значну кількість особового складу судової міліції від виконання непритаманних їм обов´язків.

Причому все це не потребує значних управлінських та нормотворчих зусиль. Стаття 19 Закону України «Про судову експертизу» [12] (в редакції Закону від 9 вересня 2004 р. № 1992-IV) вказує, що «охорона приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров´я України, а також режим тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внутрішніх справ України».

Більше того, коли судовій міліції було доручено охорону відділень судово-психітричних експертиз (наказом МВС від 6 травня 1999 р. № 360), не були внесені відповідні зміни до Інструкції про порядок організації охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу (наказ МВС і МОЗ від 4 листопада 1996 р. № 751/338) [13]. У цій Інструкції взагалі немає згадки про судову міліцію. Міністерству охорони здоров´я (як і міністерству юстиції) неважливо, які саме підрозділи МВС будуть нести охорону. Достатньо лише внести відповідні зміни в декілька спільних наказів МВС та МОЗ.

Підсумовуючи викладене, слід визнати, що вивільнення спеціальних підрозділів судової міліції від виконання невластивих їм завдань і функцій дасть змогу зосередити зусилля на сумлінному й оперативному виконанні інших завдань та функцій, передбачених законодавством про захист учасників кримінального судочинства.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.      Коваль М. В., Пашков С. М. та ін. Судова міліція : організаційно-правові проблеми функціонування. Науковий вісник НУДПСУ (економіка і право). — 2007. — № 3 (38). — С. 169-174.

2.      Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства в Україні та зарубіжних країнах : порівняльний аналіз : навч. посіб. / В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, В. М. Андрущук та ін. — Ірпінь, 2007. — 194 с.

3.      Шатрова С. О. Адміністративно-правові засади діяльності спеціальних підрозділів міліції: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. — Харків, 2007. — 16 с.

4.      Про Концепцію судово-правової реформи в Україні : Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30. — Ст. 426.

5.      Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 1997 р. № 467 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 35. — Ст. 155.

6.      Про внесення змін та доповнень до наказу МВС України від 23 липня 1997 р. № 467 «Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів» : наказ Міністерства внутрішніх справ від 6 травня 1999 р. № 360 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 21. — Ст. 234.

7.      Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон» : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2003 р. № 1390 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 51. — Ст. 2725.

8.      Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50.

9.      Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 51.

10.    Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей : постанова Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 р. № 393// http://www.zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? шег=197

11.    Положення про місцеву міліцію : постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 1013 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 32. — Ст. 2140.

12. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — Ст. 232.

13. Про затвердження Інструкції про порядок організації охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу : наказ МВС України і МОЗ України від 4 листопада 1996 р. № 751/338