Вступ

Застосування різних лікарських препаратів називається фармакотерапією. Вона вивчає природні речовини (трави, мінерали тощо), а також – синтезовані хімічним шляхом.

Класифікація лікарських препаратів

За механізмом терапевтичної дії:

Етіотропна – лікарський препарат безпосередньо впливає на причину, що викликала захворювання (наприклад, антибіотики, сульфаніламідні препарати знищують збудників запальних або інфекційних захворювань).

Патогенетична – лікарський препарат впливає на певні ланки патологічного процесу (застосування гіпотензивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу).

Симптоматична – лікарський препарат призначають з метою усунення певного симптому (застосування препаратів від головного болю у хворого з гіпертонічним кризом).

Замісна – лікарський препарат заповнює нестачу якоїсь речовини в організмі (вітаміни, гормони, ферменти).

За місцем дії:

• Місцева – препарат діє на тканину, що безпосередньо стикається з ним (мазі, пасти, присипки тощо).
• Загальна – препарат впливає на організм в цілому після потрапляння його у кров.

Також розрізняють головну дію лікарського препарату, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічну, коли препарат негативно впливає на організм, що проявляється: а) непереносимістю препарату (так звана ідіосинкразія) з алергічними реакціями, проявами тієї чи іншої хвороби (наприклад, виникнення кандидамікозу при вживанні антибіотиків); б) виникненням толерантності (звикання) до лікарського препарату, що вживається протягом тривалого часу. Наприклад, при тривалому вживанні нітрогліцерину його ефективність значно падає і, щоб досягти лікувального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату. Це стосується і снотворних, проносних засобів. При тривалому та неправильному призначенні наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсикоманії.

Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини виявляється тільки при введенні певної її кількості. З урахуванням цього існують такі дози:

• терапевтична (середньотерапевтична) – це звичайна доза лікарського препарату, що коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, наявності інших хвороб. При цьому розрізняють разову і добову дози;
• токсична доза викликає отруєння організму;
• смертельна доза спричиняє смерть хворого.

Слід знати, що у випадку призначення декількох препаратів можуть виникати потенціювання, тобто підсилення дій лікарських препаратів; несумісність лікарських препаратів, яка буває хімічною (одночасне призначення препаратів, що мають кислу та лужну реакції), фармакологічною, коли одночасно вживаються препарати, що мають протилежний вплив на одні й ті самі органи або їхні функції.

Виписування, зберігання та облік ліків

Виписуванням ліків у відділенні займається старша медична сестра. Існує такий порядок надходження ліків у відділення:

Лікар записує призначення до листка призначень.

Щодня палатна медична сестра складає заявки на необхідні лікарські препарати та віддає їх старшій медичній сестрі.

Старша медична сестра на підставі цих заявок складає спеціальну заявку за підписом завідуючого відділенням і направляє її до аптеки. Корінець цієї заявки залишається у неї.

Наркотичні, отруйні препарати, спирти виписуються на окремих заявках.

На підставі поданих заявок аптека видає необхідні лікарські препарати.

Старша медична сестра перевіряє відповідність виданих лікарських препаратів заявці, наявність етикеток, їх відповідність назві препарату, його дозі. Ретельно перевіряє термін придатності препарату.

Якщо у старшої медичної сестри виникає сумнів з приводу якихось ліків або скінчився термін реалізації якогось препарату, вона повертає ці ліки до аптеки.

Придатні до застосування ліки старша медична сестра віддає на пост чергової медичної сестри.

Зберігання та облік ліків. Різні лікарські препарати потребують різних умов зберігання. Так, мікстури, відвари, вакцини, краплі для очей швидко псуються, тому їх треба зберігати в холодильнику. Інші лікарські форми зберігають у сухому прохолодному місці.

Зберігати ліки необхідно у відповідному посуді: настої, мікстури – в літрових та півлітрових банках; краплі – в маленьких пляшках; мазі – в маленьких банках.

Медична сестра самостійно не може змінювати упаковку на ліках, переливати ліки з одного посуду в інший. Категорично забороняється зривати етикетки або закреслювати написи на них, наклеювати нестандартні етикетки, складати в один пакет різні таблетки та порошки.

Для зберігання ліків відводять спеціальні шафи, що мають систему шухляд, які маркуються та закриваються.

Окремо виділяються 2 шухляди:

• для отруйних та наркотичних речовин (наркотики, атропін тощо) – група А;
• для сильнодіючих речовин (адреналін, кофеїн тощо) – група Б.

Шухляди закриваються на ключ, який постійно знаходиться у медичної сестри на посту. На внутрішньому боці дверцят прикріплюють список препаратів, які знаходяться у шафі.

У шафі є окремі полички для препаратів, які вводять внутрішньовенне, для зовнішнього застосування стерильних розчинів, речовин з сильним запахом, легкозаймистих речовин (спирт, ефір), перев’язочних матеріалів.

Необхідно слідкувати за терміном зберігання ліків. Мікстури зберігають у холодильнику протягом 5 діб, відвари – 3 діб, розчин пеніциліну – до однієї доби, краплі для очей – до 3 діб, стерильні розчини в закритих пляшках – 10 діб.

Облік медикаментів веде старша медична сестра, в якої зберігається зошит обліку лікарських препаратів, підписаний головним лікарем. Коли старша медична сестра видає ліки палатній медичній сестрі, вона реєструє кількість ліків, вказує прізвище хворого, номер історії хвороби.

На посту медичної сестри є книга обліку наркотиків. Вона прошнурована, пронумерована, підписана головним лікарем і скріплена печаткою. Чергова медична сестра веде облік використаних наркотиків, відмічає в зошиті номер історії хвороби, прізвище хворого, кількість витрачених ліків.

Висновки

Ліки — це речовини, здатні викликати всередині нас якісь зміни. Залежно від вихідного стану організму і його реактивності ці зміни можуть перешкоджати розвитку хвороб, а можуть і сприяти їм. Більше того, сам характер викликаних ліками ефектів найчастіше визначається не ліками, а самим організмом. Істина така, що критерієм оцінки будь-яких ліків служить не наша думка про нього, а стан організму, обумовлене цими ліками. Таким чином, однозначні заяви про ймовірну користь або марності тих чи інших ліків і їх ефектів всередині нас правомірні лише тільки для цілком певних станів організму і те з відомою мірою відносності. 

Список використаної літератури

1. Барановський В.А. Довідник медичної сестри. — М., 2000.
2. Єпанчінцева Т.І. Порядок зберігання і роздачі лікарських засобів в ЛПЗ. Навчально-методичний посібник .- Тюмень, 2005.
3. Ураков Л.А. Як діють ліки всередині нас. Самовчитель по фармакології. — М., 2001.
4. Шилов В.М. Довідник по догляду за хворими .- М., 2001.