Ця група захворювань найпоширеніша як у дорослих, так і в дітей. Щороку мільйони людей хворіють на респіраторну інфекцію. Інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів за частотою звертання до лікаря загальної практики (сімейного лікаря) посідають перше місце, частота звертання за закордонними даними становить 123,2 хворих на 1 тис. населення за рік.

За даними американських учених, понад 80 % гострих респіраторних захворювань — наслідок вірусної інфекції (риновірус, аденовірус, вірус Коксакі, грип, парагрип), рідше зустрічаються вірус кору, вітрянки, бактеріальна інфекція (в Україні переважно — S. aureus, S. pneumoniae, S. epidermidis, S. saprofitis).

Перелічені вище збудники можуть спричинити ураження всього респіраторного тракту (носові ходи, гортань, глотка, трахея, бронхи, бронхіоли й альвеоли).

Звичайна застуда, або гостра респіраторна вірусна інфекція. Хворі скаржаться на заложеність носа, чхання, виділення з носа (від прозорих до слизисто-гнійних), сухість у роті,

кашель, підвищення температури тіла, біль у горлі. Під час огляду — гіперемія слизової оболонки носа, глотки. Змін при дослідженні органів дихання не виявляють.

Рекомендується постільний режим, симптоматичне лікування (відпочинок, лікування гіпертермії, назальні спреї, краплі).

Грип. Початок гострий з високою температурою тіла, ознобом, сухим кашлем, головним болем, артралгією, загальною слабкістю. Змін у легенях немає. Тривалість захворювання — 4—7 днів. Рекомендується постільний режим, багато питва, аналгетики, ремантадин або амантадин — 100 мг 2 рази всередину впродовж 10 днів (призначення противірусних препаратів ефективне в перші години захворювання).

Грип може ускладнитися міокардитом, бронхітом, пневмонією. У цьому разі показана госпіталізація хворого в інфекційну лікарню. Спостерігаючи цю групу пацієнтів, необхідно пам’ятати: якщо після поліпшення стану знову з’явилися кашель, задишка, лихоманка, — шукай ускладнення. Хворому призначають загальний аналіз крові, рентгенографію органів грудної клітки (табл. 1).

Ознака	Грип	Парагрип	Аденовірусна інфекція	Риносинциті- альнв інфекція	Ринові- русна ін­фекція	М ікоплазмова інфекція
Інкубаційний період, дні	1-3	2—7	2—13	3—6	1—6	1—28
Початок захво­рювання	Раптовий, з озно­бом	Поступовий	Поступовий, рідше го­стрий	Гострий або поступовий	Гострий	Поступовий
Зовнішній ви­гляд хворого	Одутлість, гіпере­мія обличчя, кон’юнктивіт	Звичайний, інодікон’юнк- тивіт	Звичайний, іноді ко­н’юнктивіт	Звичайний, іноді блідість і кон’юнктивіт	Звичай­ ний	Іноді кон’юнк­тивіт
Катаральні явища	Заложеність носа, виділення з 2—3­го дня	Виражений ларингіт	Виражена ринорея	Виражений бронхіт	Виражена ринорея	Фарингіт, бронхіт
Головний біль	+++	±	+		±	±
Біль в очах	+++	—	—	—	—	—
Біль у м’язах	+++	—+	-+	+	—	—+
Млявість, ади­намія	+++	+	-+	—	—	—
Температура тіла	Висока з 1-го дня	Субфебрильна або нормаль­на	Висока три­вала	Помірна	Субфеб­рильна або нор­мальна	Субфебрильна або нормальна
Нежить	±	+	++	++	+++
Ларингіт	—	++	—	+	—	—
Геморагійний синдром	±		—	±	—	—

Профілактика грипу на дільниці сімейної медицини має велике економічне значення, оскільки збитки від захворювання досить великі.

У період підвищеної захворюваності на грип і ГРВІ медичне обслуговування населення проводиться переважно вдома. Завдання медсестри — раніше виявити й ізолювати хворих, повідомити про них лікареві, активно обслуговувати пацієнтів удома, контролювати дотримання ними протиінфекційного і охоронного режиму та лікувальних призначень, пропагувати заходи особистої і громадської профілактики. Роботу на дільниці сімейної медицини варто влаштувати таким чином, щоб зменшити можливість поширення грипу — не створювати черг, окремо обслуговувати хворих з підвищеною температурою тіла.

Із профілактичною метою восени проводиться вакцинація проти грипу можливих вірулентних штамів. Вона зменшує ймовірність виникнення захворювання та знижує інтенсивність і тривалість інфекції.

Для профілактики грипу А2 можна призначати амантадин 100—200 мг на добу на період епідемічного спалаху (2— 4 тиж). Застосувати препарат необхідно до появи перших ознак захворювання. В осередку проводять поточну і остаточну дезінфекцію (посуд обливають окропом, білизну виварюють).

Гострий бронхіт посідає 4-те місце за частотою звертання до лікаря загальної практики і характеризується кашлем зі слизистим або слизисто-гнійним мокротинням, лихоманкою. Під час пальпації і перкусії легенів змін не виявляють, під час аускультації — спочатку жорстке дихання із сухими хрипами, потім з’являються вологі велико-, середньо- або дрібнопухирчасті хрипи залежно від рівня ураження бронхів. На рентгенівському знімку — без змін. Дослідження мокротиння не інформативне.

Хворі на гострий бронхіт зазвичай не потребують госпіталізації.

Лікування включає: рясне пиття до 2 і більше літрів, аскорбінова кислота — 500 мг 4 рази на добу, сорбенти (ентерос- гель — 1 столова ложка 3 рази на добу), антигістамінні препарати, при гіпертермічному синдромі — нестероїдні протизапальні засоби (дітям краще в сиропі), відхаркувальні і муколі- тичні засоби (амброксол — 1 столова ложка 3 рази на добу, АЦЦ та ін.).

Якщо причина бронхіту — вірус, призначають антивірусні препарати (дітям застосування ремантадину та інших противірусних препаратів обмежено за віком).

За наявності слизисто-гнійного або гнійного мокротиння, підвищенні температури тіла протягом декількох днів, вираженої інтоксикації, відсутності анамнестичних даних про вірусну етіологію призначають антибактеріальну терапію. Оскільки на сьогодні немає ефективних методів етіологічної екс- прес-діагностики гострого бронхіту в реальних умовах, початкова етіотропна терапія емпірична. Тому призначають препарати, ефективні проти більшості ймовірних збудників. Дітям рекомендують амінопеніциліни (амоксил після 10 років 250— 500 мг 3 рази на день усередину, у 5—10 років — 250 мг 3 рази, 2—5 років — 125 мг 3 рази, до 2-х років — 20 мг/кг/добу), заміщені амінопеніциліни (амоксицилін/клавуланова кислота).

Дорослим і дітям з масою тіла понад 40 кг призначають амоксиклав у таблетках (375 мг 3 рази на добу), дітям від 3-х місяців і старше — сироп у добовій дозі 20 мг/кг за 2—3 вживання, до 3-х місяців — добова доза 30 мг/кг за 2 вживання. Термін призначення не повинен перевищувати 14 днів.

Сімейна медсестра має пояснити пацієнтам, що призначені антибіотики будуть ефективні тим, хто не палить.

Найчастіші причини хронічного кашлю в дорослих — синусити, хронічні обструктивні захворювання легенів, іноді кашлюк. У цьому разі за підозри на синусит призначають рентгенологічне дослідження або КТМ придаткових пазух носа, консультацію ЛОР-лікаря. Якщо титр на коклюш позитивний — призначають еритроміцин або інші макроліди.

Хронічний бронхіт становить 90 % усіх обструктивних захворювань легенів і є важливою проблемою для охорони здоров’я, адже останніми десятиліттями смертність від хронічних обструктивних захворювань легенів зросла на 28 % .

Нині у світі налічується 600 млн хворих на ХГЗЛ.

Хронічний бронхіт — це дифузне неалергійне запалення бронхів, яке проявляється кашлем з мокротинням або без нього, задишкою. Триває захворювання не менше ніж 2 роки, загострення становлять не менше 3-х місяців на рік.

Кашель спочатку турбує тільки під час пробудження, згодом виникає протягом дня (на холоді, під час прискореної ходьби, контакту з полютантами). Мокротиння небагато, за характером — слизисто-гнійне або гнійне під час загострення, виділяється вранці. Можуть бути напади кашлю, що закінчуються знепритомненнями. Задишка зазвичай з’являється в середньому на 10 років пізніше після кашлю. З прогресуванням захворювання розвивається дихальна недостатність, емфізема легенів.

Для підтвердження діагнозу оцінюють функцію зовнішнього дихання (спірометрія). Для діагностики важливе значення має оцінювання інтенсивності паління, виробничі шкідливості, бронхолегеневі захворювання в дитячому віці. На рентгенограмі — ознаки пневмосклерозу і емфіземи легенів.

Наявність бронхіальної обструкції підтверджується стійким зниженням обсягу форсованого видиху (ОФВ).

При лікуванні хронічного бронхіту важливо усунути зовнішні чинники хвороби: заборонити тютюнопаління, змінити Професію, пов’язану із вдиханням пилу, газів, пари, санувати всі можливі вогнища інфекції в організмі (консультація ЛОР- лікаря, стоматолога, гінеколога тощо).

Медикаментозне лікування — антибактеріальна терапія при загостренні, після того як визначили чутливість виділених із мокротиння мікроорганізмів. Краще вводити препарати ен- добронхіально у вигляді аерозолів і парентерально. Призначають пролонговані сульфаніламідні препарати (бактрим, бісеп- тол), бронхолітики (теопек, слофілін, атровент), у разі затяжного перебігу — імунокоректори (Т-активін, екстракт алое, настойка лимонника).

Госпіталізація показана лише в разі тяжкого загострення хвороби, наявності супутніх захворювань і неефективності амбулаторного лікування. Дуже важливо навчати пацієнтів — це відповідальний етап роботи сімейної медсестри. В навчальні програми для хворих входять питання про шкоду тютюнопаління, правила користування інгаляторами, спейсерами, не булайзерами. Пацієнти повинні опанувати правила самоконтролю, уміти оцінювати свій стан і вживати заходи невідкладної допомоги.

Реабілітаційна терапія залежить від ступеня тяжкості, визначають її індивідуально для кожного хворого, вона включає режим, лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні процедури, психотерапію, режим харчування, санаторно-курортне лікування.

У разі неефективного кашлю пацієнтам рекомендують методику «контрольованого кашлю»: пацієнт повільно робить глибокий вдих, затримує дихання на кілька секунд і потім робить 2—3 кашльових поштовхи.

Харчування призначають таким чином, щоб нормалізувати масу тіла пацієнта (при ожирінні — гіпокалорійне, при зниженні маси тіла — калорійне харчування, при різкому зниженні до лікування додають анаболічні стероїди). їжу вживати невеликими порціями, щоб зменшити навантаження на діафрагму. Показані фрукти, овочі.

Для поліпшення якості життя цих хворих важлива психотерапія, спрямована як на пацієнта, так і на його родину.

Для санаторно-курортного лікування в період ремісії рекомендовані кліматичні курорти, насамперед Південний берег Криму.

План обстеження диспансерного хворого включає спірометрію, рентгенографію, загальний аналіз крові, дослідження мокротиння.

Алгоритм користування кишеньковим інгалятором

1. Зніміть захисний ковпачок з мундштука
2. Переверніть аерозольний балончик і добре струсніть
3. Зробіть повний видих. Помістіть мундштук у рот і щільно обхопіть його губами Для підвищення ефективності препарату можна використовувати спейсер.
4. Натисніть на балончик і одночасно зробіть вдих Одночасні вдих і натискання важливі для надходження ліків
5. Затримайте дихання Затримка дихання сприяє проникненню ліків у бронхи
6. Закрийте мундштук захисним ковпачком
7. Наприкінці дня зніміть мундштук, промийте в теплій воді, висушіть його, поставте на місце

Увага! Перевірити наповненість балончика ліками можна, опустивши його у воду: якщо він поринув на дно — то повний, плаває на поверхні — порожній.