Правовий режим землі як основного національного багатства практично не досліджений, що насамперед пов’язано з існуванням в юридичній науці певної наукової обмеженості підходів до аналізу відповідних правових явищ. Як наслідок, на сьогодні в доктрині земельного права України практично відсутні ґрунтовні концептуальні дослідження правового режиму земель різних категорій. Правовий режим земель має базуватися на конституційних засадах здійснення права власності на землю українського народу, а також соціальної справедливості, забезпечення балансу державних, суспільних і приватних інтересів, ефективності, прозорості та відкритості.

Кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення. Цільове призначення земельної ділянки являє собою встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Як зазначає В. Семчик, нормативне встановлення правового режиму земель як принцип, спрямований на правове забезпечення раціонального та ефективного використання всіх земель України, ґрунтується на тому, що землі — це найцінніше надбання Українського народу, які перебувають під особливою охороною держави [1, 41]. Кожна з категорій земель являє собою узагальнене цільове призначення земельних ділянок, що належать до тієї чи іншої категорії. Однак земельні ділянки, віднесені до однієї категорії земель, також використовуються за різним цільовим призначенням.

Існуючий стан законодавчого закріплення правового регулювання земель смуг відведення залізниць зумовлює необхідність концептуального дослідження та наведення формулювання правового режиму цих земель. Практичне значення терміна «правовий режим земель смуг відведення залізниць» полягатиме в тому, що його застосування дасть змогу визначити специфіку використання цих земель, особливостей здійснення управління контролю за їхнім використанням.

В Україні, на жаль, відсутнє комплексне дослідження питань правового режиму земель смуг відведення залізниць. Загальні теоретичні дослідження правового режиму земель проводились українськими вченими В. Андрейцевим, Г. Балюк, А. Гетьманом, В.Гуревським, П. Кулиничем, В. Мунтяном, В. Носіком, О. Погрібним, В. Семчиком, Н. Титовою, Ю. Шемшученком, М. Шульгою. Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту вивчались У. Антонюк. Питання правового режиму земель транспорту були предметом наукових пошуків Т. Гайво- ронської та Т. Гапотченко. Проте проблеми використання та охорони земель смуг відведення залізниць потребують детального вивчення в межах окремого дослідження.

Метою цієї публікації є дослідження правового режиму земель смуг відведення залізниць, аналіз їх складу і цільового призначення.

Переходячи до викладення основного матеріалу, слід зазначити, що залізничний транспорт становить основу транспортного комплексу України та має велике економічне, соціальне, політичне, міжнародне значення. У зв’язку з географічними умовами країни, особливостями розселення людей, розміщенням виробництва основні обсяги перевезень виконуються залізничним транспортом. Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України. Він забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення у перевезеннях. Експлуатаційна довжина залізничної колії в Україні дорівнює 22 546,1 км без урахування промислових залізничних колій. Ефективне функціонування транспортного потенціалу залізниць є необхідною умовою стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни. Транспорт є сферою життєдіяльності, яка багато в чому визначає рівень розвитку країни і цивілізованості суспільства, можливість переходу до ринкових відносин, ступінь забезпеченості прав і свобод людини і громадянина, стан навколишнього природного середовища тощо [2, 7].

Здійснення підприємствами й організаціями залізничного транспорту статутної діяльності нерозривно пов’язане з використанням відповідних земельних ділянок. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України [3]. До складу цих земель, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт», належать землі смуг відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплю- вальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту [4].

У науці земельного права термін «правовий режим» має універсальне значення для характеристики різних категорій земель, виявляючи тим самим специфіку правового регулювання, властиву тій чи іншій категорії земель. Законодавчого визначення правового режиму земель не встановлено, а тому, спираючись на аналіз чинного земельного законодавства, В.Андрейцев пропонує розглядати його як встановлений нормативно-правовий порядок, який визначає поведінку суб’єктів земельних правовідносин щодо земель, земельних ділянок як до об’єктів права власності, управління, користування, відтворення, збереження та охорони з метою їх раціонального (економного й ефективного) використання і задоволення різноманітних потреб заінтересованих осіб, захисту їх земельних прав [5, 158].

Землі смуг відведення залізниць, будучи просторово-територіальним базисом залізниць, нерозривно пов’язані з роботою підприємств залізничного транспорту, одночасно є невід’ємним компонентом навколишнього природного середовища. Забруднення земель смуги відведення у процесі будівництва та експлуатації залізничного полотна і його облаштування, станцій з усіма будівлями і спорудами негативно впливає на здоров’ї людей і якість природних ресурсів. Тому правовий режим земель смуг відведення залізниць повинен передбачати такий порядок використання й охорони зазначених земель, щоб створити сприятливе середовище для здійснення структурної реформи залізниці, а також запобігти негативному впливу залізничного транспорту на навколишнє природне середовище і здоров’я людини.

Одним із проблемних аспектів правового регулювання зазначеної категорії земель є наявність законодавчих колізій між правовим статусом земельної ділянки і розташованих на ній об’єктів залізничної транспортної інфраструктури. Тут, фактично, відбувається «злиття» цивільного, транспортного та земельного права в єдине правове утворення. Тому правовий режим земель смуг відведення залізниць встановлюється не лише правовими нормами Земельного кодексу України та інших актів земельного законодавства, а й законодавством, що регулює діяльність залізничного транспорту.

Значення земель смуг відведення залізниць для забезпечення функціонування залізничного транспорту зумовило наділення повноваженнями в галузі управління зазначеними землями смуг Міністерство транспорту та зв’язку України та Державну адміністрацією залізничного транспорту. Тому в основі поняття земель смуги відведення залізниць повинні бути особливості їх цільового використання, відомчий характер управління ними, їх роль із забезпечення завдань статутної діяльності залізниць.

Правовий режим земель смуг відведення залізниць можна охарактеризувати як систему правових норм, засновану на принципах земельного законодавства, яка регулює земельні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері використання та охорони земель при розміщенні залізничного полотна та його облаштування, станцій з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, а також визначає права й обов’язки суб’єктів земельних правовідносин з метою охорони земель та розвитку мережі залізниць.

При розбудові залізниць, наприклад у разі перетворення одноколійної дороги на двоколійну, нова дорога зазвичай
прокладається поряд із старою і паралельно їй, тобто вона займає земельну ділянку, яка і раніше входила до смуги відведення, часто розширюючи межі смуги відведення. При цьому виявляється, що частина колишньої смуги відведення виконувала резервну функцію. У такому випадку завчасне резервування потрібної земельної ділянки шляхом включення її в смугу відведення виявляється високоефективним, оскільки друга дорога забезпечує підвищення проїзної спроможності залізниці не удвічі, а в три-чотири рази. Вартість будівництва одного кілометра другої дороги коштує зазвичай удвічі дешевше, ніж самостійне будівництво одного кілометра одноколійної дороги.

Специфіка правового режиму земель смуг відведення залізниць зумовлена законодавчо закріпленою формою власності. Земельний кодекс України у ст. 84 визначив, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями [6]. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою [7]. Оскільки землі залізничного транспорту знаходяться в державній власності, то питання вилучення земельних ділянок зі смуг відведення залізниць розглядатися не може. Водночас непоодинокі випадки, коли у власності приватних осіб перебувають об’єкти нерухомості, що розташовані на землях залізничного транспорту, зокрема у смузі відведення залізниць. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб становить передачу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину в порядку, встановленому законом. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, згідно з положеннями ст. 7 зазначеного Закону, відповідно до своїх повноважень мають право викупу земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, як будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної інфраструктури. У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об’єктів для суспільних потреб зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності [8]. Одним із варіантів урегулювання питання використання та обслуговування приватними особами належного їм майна, що розташоване на землях залізничного транспорту в межах смуг відведення, є укладання договорів користування такими земельними ділянками (сервітуту) згідно з вимогами чинного законодавства.

На правовий режим земель смуг відведення залізниць значною мірою впливають правові форми використання цих земель. Основною правовою формою використання земель смуг відведення залізниць організаціями і підприємствами залізничного транспорту є право постійного землекористування. Привертає увагу обмежене регулювання нормами Земельного кодексу України правовідносин постійного землекористування і його реалізація законодавчими актами, що визначають особливості правового режиму залізниць та інших об’єктів залізничної інфраструктури, розташованих на землях смуг відведення залізниць. Отже, формально-юридичний суб’єктний, об’єктний склад правовідносин постійного землекористування та їх зміст регламентується не Земельним кодексом України, а іншими законодавчими актами, що з погляду юридичної техніки навряд чи можна вважати виправданим. При цьому варто взяти до уваги й те, що режим земель смуги відведення залізниць фактично і юридично підпорядковано спеціальним актам (законам України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт») у частині регулювання земельних та, зокрема, правовідносин постійного землекористування.

Проведене дослідження дає змогу дійти певних висновків. Землі смуг відведення залізниць залежно від виду об’єктів транспортної інфраструктури, розміщених на тій або іншій земельній ділянці, поділяються на дві групи: землі, зайняті лінійними об’єктами транспорту (надані під залізничне полотно та його облаштування, землі колійного господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації), і землі, зайняті площинними об’єктами транспорту (станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, вантажного і пасажирського господарства; під службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту).

Зміст правового режиму земель смуг відведення залізниць визначається сукупністю таких основних положень: ці землі надаються і використовуються для потреб підприємств залізничного транспорту; землі смуг відведення залізниць, що використовуються для забезпечення безпечного функціонування залізничного транспорту, є державною власністю і обмежуються в обігу; з метою розміщення об’єктів державного залізничного транспорту земельні ділянки можуть вилучатися для суспільних потреб; державне управління у сфері використання і охорони земель смуги відведення залізниць здійснюється як спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі використання і охорони земель, так і органом державної влади у сфері залізничного транспорту.

Для правового режиму земель смуг відведення залізниць характерні такі особливості. По-перше, землі смуг відведення залізниць є територіально- просторовим базисом для розміщення залізничного полотна та його облаштування, станцій з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплю- вальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. По-друге, особливість правового режиму цих земель пов’язана із значним забрудненням навколишнього природного середовища залізничним транспортом і, відповідно, вони потребують захисту від шкідливого впливу. По-третє, ці землі можуть стати резервом для перспективного будівництва та реконструкції об’єктів залізничного транспорту. Перспективою подальших наукових досліджень у напрямі обговорюваних проблем може бути вивчення правових питань надання земельних ділянок підприємствам залізничного транспорту для влаштування смуг відведення залізниць.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Земельне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. — К., 2008. — 600 с.
2. Иншакова А. О. Основные тенденции развития современной политики в области транспортного права Европейского Союза // Транспортное право. — 2006. — № 1. — С. 7-12.
3. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51. — Ст. 446.
4. Про залізничний транспорт : Закон України від 4 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 183.
5. Андрейцев В. І. Земельне право и законодавство суверенної України : Актуальні проблеми практичної теорії. — К., 2005. — 445 с.
6. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3-4. — Ст. 27.
7. Про приватизацію майна державних підприємств : Закон України від 4 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 348.
8. Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: Закон України від 17 листопада 2009 р. // Урядовий кур’єр. — 2009. — № 239. — 23 груд.